Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 489/6498/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 27.01.2025. Зареєстровано: 27.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.01.2025.

Номер судового провадження: 2/489/289/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 489/6498/24 
		Провадження № 2/489/289/25
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		27 січня 2025 року м. Миколаїв
		Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі
		головуючого судді Костюченко Г.С.,
		із секретарем судових засідань Савковою К.А.,
		за участі відповідача ОСОБА_1 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
		 
		встановив:
		В вересні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 32736,01 грн. та понесених судових витрат.
		Як на підставу позовних вимог зазначав, що відповідач звернувся до банку про надання кредитних послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву № б/н від 07.09.2021, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Через неналежне виконання позичальником грошових зобов`язань станом на 19.08.2024 утворилась заборгованість у розмірі 32736,01 грн., яка складається із 25862,45 грн. - заборгованості за кредитом, 6837,56 грн. - заборгованість за відсотками.
		Посилаючись на порушення відповідачем грошових зобов`язань, АТКБ«ПриватБанк» просить стягнути наведену заборгованість з відповідача, а також понесені судові витрати.
		Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 04.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. 
		В судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав. 
		Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» разом з позовом подав заяву, згідно якої просить розглянути справу за його відсутності та не заперечує проти постановлення по справі заочного рішення. 
		Повідомлення відповідача  ОСОБА_1  про розгляд справи здійснювалось судом шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви та доданих до неї документів.
		24.10.2024 від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. ОСОБА_1 стверджує, що кредитні кошти він з карти не знімав, натомість вони були таємно викрадені з його кредитної карти злочинним шляхом, що підтверджується витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань щодо внесення відомостей про кримінальне провадження № 12022186180000407 від 05.09.2022. Орган досудового розслідування: Сектор дізнання відділення поліції № 1 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області. Наразі триває слідство з виявлення осіб, причетних до таємного викрадення коштів з кредитного рахунку ОСОБА_1 . Відповідач вважає, що він як користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, при тому, що наразі не доведено, що саме його дії чи бездіяльність призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. 
		Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, та стягнути з позивача на його користь витрати на правову допомогу. 
		17.12.2024 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вважає заперечення ОСОБА_1 проти позову необґрунтованими та просить позов задовольнити в повному обсязі. 
		Посилається на те, що в ході перевірки встановлено, що клієнтові надійшло посилання і він випадково його натиснув, потім почали відбуватися списання з карток. Кошти частково були перераховані на картку НОМЕР_1 Таскомбанку та через віртуальний термінал №3000013 (власник NovaPay). Імовірно клієнт перейшов за фітинговим посиланням де вказав конфіденційні дані.
		Згідно даних вибірки RZIP логін та пароль пр.24 не змінювався під час несанкціонованих платежів.
		СМС на номер клієнта 380930822003 не знайдені в архіві.
		Компроментація паролів відбулася. Не всі входи в пр.. 24 були з пристроїв та IP, які притаманні клієнту, а саме нетипового пристрою 04.09.2022 11:34:17 SM-J330F/Samsung IP149.57.28.39.
		Згідно даних вибірки SIMMON  відсутні результати місцеположення.
		Аналізом проведених транзакцій через адмінку «PanLike» встановлено, що транзакції проведено з ручним вводом номеру картки, введенням cvv-коду та коду для інтернет - платежів 3-D Secure, NFC pay-N. Технологія 3D Secure  двофакторна аутентація держателя карти 3D Secure, тобто в процесі оплати онлайн до раніше необхідної інформації додавався додатковий запит на підтвердження використання карти. Держателю картки потрібно було ввести код підтвердження (одноразовий пароль), який банк надсилає у вигляді СМС  повідомлення на номер телефону, вказаний під час реєстрації картки.
		Встановлено, що подавалися заявки на повернення по вказаних транзакціях, але була отримана відмова.
		Згідно наявних даних Банк ідентифікував клієнта належним чином і провів операцію за ініціалізації /ідентифікації клієнта з його погодженням.
		Виходячи з того, що оспорювані дії третіх осіб по відношенню до клієнта банку, в результаті яких з його карток несанкціонованно списано грошові кошти, сталися як наслідок в результаті дій клієнта, під впливом невстановлених осіб, вина банку відсутня.
		АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що клієнтом не надано належних доказів стосовно того, що не ним особисто виконані наведені у виписці операції. 
		Також позивач посилається на те, що відповідно до договору, укладеного із банком, клієнт зобов`язаний застосовувати заходи до запобігання втрати картки, ПІНа або інформації,нанесеної на карту і магнітну смугу, або їх незаконного використання (п. 1.1.2.10 Умов і правил надання банківських послуг); інформувати банк, а також правоохоронні органи за фактом втрати карти, ПІНу, або отримання звістки про їх незаконне використання (п. 1.1.2.11 Умов і правил надання банківських послуг); клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви про блокування коштів на картрахунку і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією. До моменту постановки картки до стоп-листа платіжної системи (п. 1.1.5.29 Умов і правил надання банківських послуг).
		В судове засіданні представник позивача не з`явився. Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» разом з позовом подав заяву, згідно якої просить розглянути справу за його відсутності та не заперечує проти постановлення по справі заочного рішення. 
		В удовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав, зазначав, що будь  яких доказів його провини або наданні особистих даних невстановленим особам позивачем не надано.
		В частині стягнення витрат на правову допомогу вимоги не підтримав. 
		Суд, вислухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
		07.09.2021 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір б/н у вигляді анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», згідно з умовами якої позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок на термін дії кредитної картки.
		Підписавши 07.09.2021 анкету-заяву, відповідач надав свою згоду, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
		Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200000 грн.
		Відповідно до положень пп. 1.1.2.10, 1.1.2.11, 1.1.5.29 і Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» в редакції від 06.03.2010, клієнт зобов`язаний застосовувати заходи до запобігання втрати картки, ПІНа або інформації, нанесеної на карту і магнітну смугу, або їх незаконного використання; інформувати банк, а також правоохоронні органи за фактом втрати карти, ПІНу, або отримання звістки про їх незаконне використання; клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви про блокування коштів на картрахунку і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією. До моменту постановки картки до стоп-листа платіжної системи.
		Рух грошових коштів на картковому рахунку відповідача позивач підтвердив розрахунком заборгованості за договором № б/н від 07.09.2021, а також випискою з особового рахунку за період з 01.10.2021 по 19.08.2024 (а.с. 63-65).
		04.09.2022, з кредитного рахунку відповідача було списано (переведено на інший рахунок) через додаток «Приват24» кошти в розмірі 25862,45 грн. При цьому з даної виписки вбачається, що до списання (переведення) коштів заборгованості за вказаним кредитним рахунком у відповідача не було взагалі, «залишок після операції  0,00 грн.» 
		Відповідач ОСОБА_1 наполягає на тому, що кредитні кошти в розмірі 25862,00 ним отримано не було та будь-яким іншим особам не перераховувались. Невідомі особи своїми шахрайськими діями заволоділи доступом до додатку «Приват24» та безперешкодно зі сторони СБ банку заволоділи грошовими коштами, які були на карткових рахунках, відкритих в банку, без його відома та погодження. Про вказану обставину він невідкладно повідомив АТ КБ «ПриватБанк», зателефонувавши на гарячу лінію 3700, та в подальшому при особистому зверненні до відділення банку. При цьому  ОСОБА_1 зазначає, що жодних смс повідомлень, про проведені транзакції за картковим рахунком за прив`язаним до мобільного додатку «Приват24» номером телефону він не отримував; будь-які відомості, які дозволяли б зняти кошти з йго рахунку (ПІН, номер телефону, CVV код тощо) третім особам не повідомляв.
		04.09.2022 ОСОБА_1 звернувся до відділення поліції№ 1Рівненського районногоуправління поліції ГУНПв Рівненськійобласті із повідомленням про викрадення (неправомірне списання) коштів з її банківського рахунку.
		Відповідно до Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань щодо внесення відомостей про кримінальне провадження № 12022186180000407 від 05.09.2022. Орган досудового розслідування: Сектор дізнання відділення поліції № 1 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
		Наразі триваєслідство звиявлення осіб,причетних дотаємного викраденнякоштів зкредитного рахунку ОСОБА_1 . На даний час проводяться всі необхідні слідчі (розшукові) дії (а.с. 88).
		Не зважаючи на це, відповідно до розрахунку позивача, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за кредитним договором, станом на 19.08.2024 утворилась заборгованість у розмірі 32736,01 грн., яка складається із 25862,45 грн. - заборгованості за кредитом, 6837,56 грн. - заборгованість за відсотками.
		Приймаючи до уваги виписку з особового рахунку ОСОБА_1 , та інші письмові докази, заборгованість за відсотками, яку позивач просить стягнути з відповідача, виникла в зв`язку зі списанням (переведенням) 04.09.2022 грошових коштів (тіла кредиту) в розмірі 25862,45 грн. 
		Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного правового регулювання. 
		За правилами статей 526, 530, 610ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статі 611 ЦК України).
		Частиною першою статті 1054ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Статтею 628ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Згідно зі статтею 638 цього ж Кодексу, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		За змістом статті 634ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Підписана відповідачем анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості та довідки про зміну кредитного ліміту і видані відповідачу кредитні картки є належними і допустимими доказами на підтвердження наявності між сторонами кредитних правовідносин.
		За змістом статті 6ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
		Згідно з частинами першою-третьою статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		За змістом статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Відповідно до частин п`ятої-сьомої статті 81ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		За частиною другою статті 530ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
		За загальним правилом зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст.526 ЦК України). Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).
		У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що:
		«відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що:
		«користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач міг порушити Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями міг (імовірно) сприяти незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_1 втрачав та/або сприяв незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Результатом службового розслідування за вказаним фактом, ПАТ КБ «ПриватБанк» з`ясував обставини: клієнтові надійшло посилання і він випадково його натиснув, потім почали відбуватися списання з карток. Кошти частково були перераховані на картку 5366391144390747 Таскомбанку та через віртуальний термінал №3000013 (власник NovaPay). Імовірно клієнт перейшов за фітинговим посиланням де вказав конфіденційні дані.
		Згідно даних вибірки RZIP логін та пароль пр.24 не змінювався під час несанкціонованих платежів.
		СМС на номер клієнта 380930822003 не знайдені в архіві.
		Судом встановлено факт звернення відповідача до банку та до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій (викрадення грошових коштів з її кредитного рахунку). Наведені обставини свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування.
		Суд також бере до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.
		Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що:
		«встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що:
		«сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Суд, урахувавши зазначені норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, виходить з того, що АТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 04.09.2022 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 32736,01 грн. (25862,45 грн. + 6873,56 грн.).
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		Аналогічний висновок зроблений і в постанові Верховного Суду від 16.08.2023 року у справі № 176/1445/22.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 32736,01 грн. є безпідставними та в їх задоволенні необхідно відмовити в повному обсязі. При цьому суд враховує, що на дату несанкціонованого зняття коштів з кредитного рахунку ОСОБА_1 , а саме 04.09.2022, заборгованість за кредитом та відсотками перед АТ КБ «ПриватБанк» у нього була відсутня. 
		Відповідно до положень статті 141 ЦПК України оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача. 
		Керуючись статтями 4,19,141,263-265, 280 ЦПК України, суд 
		 
		вирішив:
		В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
		Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
		Відомості про учасників справи:
		позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д;
		відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
		Повний текст рішення складено 27.01.2025.
		 
		Суддя  Г.С. Костюченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...