Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 501/43/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Умисне знищення або пошкодження майна.
Надіслано судом: 27.01.2025. Зареєстровано: 27.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.01.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/501/79/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024162160000532

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		24 січня 2025 року Єдиний унікальний № 501/43/25 Провадження № 1-кп/501/79/25
		 
		 
		 
		ВИРОК
		Іменем України
		24 січня 2025 року                                                         м. Чорноморську
		Іллічівського міського суду Одеської області у складі:
		головуючого ОСОБА_1 секретаря судового засідання - ОСОБА_2 
		номер справи 501/43/25 номер провадження 1-кп/501/79/25
		 
		розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, що надійшов 08 січня 2025 року від Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, номер кримінального провадження № 12024162160000532 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16 червня 2024 року відносно:
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби, призваного по мобілізації на посаді курсанта 3 навчальної роти 2 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», на утриманні не маючого малолітніх та неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України,-
		участь у справі приймали:         прокурор -                  ОСОБА_4 ,
		                                       потерпілий -          ОСОБА_5 ,
		                                       захисник (ВКЗ) -          ОСОБА_6 ,
		                                       обвинувачений -          ОСОБА_3 ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Сторони, кожен окремо, не заперечували щодо розгляду справи під час воєнного стану.
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. 
		ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем, призваним по мобілізації та проходячи військову службу на посаді курсанта 3 навчальної роти 2 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, у військовому званні «солдат», приблизно в 12-13-х числах червня 2024 року, більш точної дати в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, діючи на замовлення невстановленої слідством особи (далі - Особа №1), з якою він спілкувався за допомогою меседжера «Телеграмм» у своєму мобільному телефоні, щодо пошкодження автомобіля в м. Чорноморську Одеського району Одеської області.
		Діючи відповідно до вказівок Особи №1, які надсилались у зазначеному меседжері, ОСОБА_3 протягом декількох днів з 14 червня 2024 року по 15 червня 2024 року в різних торгівельних закладах на території м. Чорноморську та смт Великодолинське Одеського району Одеської області придбав дві пляшки розпалювача, блок сірників та пластикову ємність з 6 літрами бензину, з метою її подальшого використання для пошкодження автомобілю, відповідно до вказівок особи №1, таким чином заздалегідь підготувавшись до вчинення вказаного кримінального правопорушення.
		 
		 
		 
		15 червня 2024 року, приблизно о 21.00 години, ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою пошкодження чужого майна, шляхом його підпалу за винагороду, з використанням заздалегідь підготовлених для вчинення злочину предметів, які сховав в кущах на території м. Чорноморську, направився для вчинення злочину за адресою: АДРЕСА_3 де знаходився автомобіль марки «ТOYOTA» чорного кольору, замовлення щодо пошкодження якого він отримав від Особи №1.
		Прибувши приблизно о 02 годині 30 хвилин 16 червня 2024 року за зазначеною адресою, ОСОБА_3 в результаті пошуків виявив місце перебування автомобілю марки «TOYOTA» моделі «AURIS», 2011 року випуску, в кузові фіолетового кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_2 , схожого на автомобіль, фотознімки якого Особа №1 надала останньому для вчинення його підпалу, який належить на підставі права приватної власності потерпілому ОСОБА_5 . 
		Надалі, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне пошкодження чужого майна шляхом його підпалу, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_3 перебуваючи на території паркувального майданчику біля будинку АДРЕСА_3, поряд з автомобілем марки «TOYOTA» моделі «AURIS», 2011 року випуску, в кузові фіолетового кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_2 , діючи умисно, дістав заздалегідь підготовлені ним для вчинення злочину предмети та з метою пошкодження майна, відкрив пластикову ємність (каністру) з бензином, який заздалегідь змішав з двома пляшками розпалювача та поклав її на лобове скло, після чого за допомогою сірників, які також заздалегідь склав та обмотав в пучок полімерною стрічкою типу «скотч» підпалив їх та кинув на лобове скло вказаного автомобілю, в результаті чого суміш зайнялася та розпочалося горіння вказаного автомобіля.
		В результаті виниклої пожежі був пошкоджений салон, моторний відсік, передні колеса, обладнання та лако - фарбове покриття автомобіля марки «TOYOTA» моделі «AURIS», 2011 року випуску, в кузові фіолетового кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , з державним номерним знаком (реєстраційним номером) НОМЕР_2 .
		Як наслідок, в результаті термічної дії вогню був суттєво пошкоджений зазначений автомобіль, який належить на підставі права приватної власності ОСОБА_5 , та спричинено матеріальну шкоду на суму 435785 гривень 85 копійок, 
		08 січня 2025 року до суду скерований обвинувальний акт відносно ОСОБА_3   за обвинуваченням за ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України - умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом його підпалу.
		Позиції учасників судового провадження.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, прохав докази по справі не досліджувати, свою провину визнав в повному обсязі. Цивільний позов визнав у вчиненому щиро розкаюється, просив суд його суворо не карати.
		Прокурор враховуючи ставлення обвинуваченого до скоєного, щирого каяття, беззастережного визнання своєї провини, вважав можливим продовжити розгляд справи відповідно до положень ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України та вважає необхідним призначити покарання в межах санкції статті ч.2 ст. 192 Кримінального кодексу України у виді 3 років позбавлення волі, враховуючи ставлення обвинувачуваного до скоєного, його щире каяття , та активне сприяння розкриттю правопорушення , те що обвинувачений є військовослужбовцем застосувати до обвинувачуваного положення статті 62, 69, Кримінального кодексу України визначивши остаточно покарання у виді 2 років тримання в дисциплінарному батальйоні. Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_5 вважає можливим задовольнити, вирішити питання щодо судових витрат та речових доказів.
		Захисник ОСОБА_6 враховуючи повне визнання ОСОБА_3 своєї провини, його щирого каяття, вважала можливим розглянути справу в порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, також погодилась з думкою прокурора щодо призначеного покарання , проте прохала призначити 1 рік тримання ОСОБА_3 в дисциплінарному батальйоні .
		Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечував щодо розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, заявлений цивільний позов підтримав, просив скасувати арешт накладений на автомобіль належний йому.
		Показання обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п. 150 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п. 57 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Яременко проти України.
		Суд, переконавшись в тім, що обвинувачений розуміє фактичні обставини справи, в його добровільній та істинній позиції, а також те, що в подальшому він не в змозі буде оспорювати фактичні обставини справи в апеляційній інстанції, зібрані по справі докази не досліджував.
		В зв`язку з викладеним суд визнає   ОСОБА_3  винним у вчиненні злочину, передбаченого ч 2. ст. 194 Кримінального кодексу України- умисне пошкодження чужого майна , вчинене шляхом його підпалу.
		Мотивувальна частина та правові норми застосовані судом.
		Відповідно до ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Згідно з приписами ст.8 Кримінального процесуального кодексу  України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		При ухваленні вироку відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
		Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». 
		Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення Європейського суду з прав людини вказує від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43). Також ,має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2013 року у справі «Веренцов проти України» - п.86).
		Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами від 12 червня 2009 року, визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст. 12 Кримінального кодексу України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із встановленої ст.50 Кримінального кодексу України мети не тільки кари, а також виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст.65 Кримінального кодексу України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.
		Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
		Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання ,виправлення засудженого.
		Показання обвинуваченого у судовому засіданні послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.
		 
		 
		 
		Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які є у матеріалах кримінального провадження та обвинуваченим не оспорюються.
		Відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є тяжким злочином.
		Також, суд враховує особисті дані обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, є військовослужбовцем.
		Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 в порядку ч. 1 п. 1 ст. 66 Кримінального кодексу України є щире каяття, активне сприйняття розкриттю злочину.
		Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 в порядку передбаченому ст. 67 Кримінального кодексу України, судом не встановлено
		З урахуванням наведених висновків щодо порядку призначення покарання, викладених обставин у справі, особи обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, щиро розкаявся, а також тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, покарання, яке передбачено за вчинений злочин, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання, за відсутності обставин, які його обтяжують, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, проте є підстави для застосування ст. 69 Кримінального кодексу України.
		Статтею 69 Кримінального кодексу України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
		Колегія суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 03 лютого 2021 року №629/2739/18 зауважила про те, що частина 1 статті 69 Кримінального кодексу надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 Кримінального кодексу; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. 
		Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
		При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 Кримінального кодексу та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. 
		Висновок суду.
		Санкція ч.2 ст. 194 Кримінального кодексу України, передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк до десяти років позбавлення волі.
		Відповідно до ст. 63 Кримінального кодексу України позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу та встановлюється на строк від одного до п`ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.
		Отже, призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують його покарання, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є військовослужбовцем.
		За таких обставин, суд прийшов до висновку, що призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі буде відповідати вимогам справедливості та меті покарання.
		 
		 
		 
		Водночас, враховуючи встановлені судом обставини та позицію сторони обвинувачення, потерпілого щодо призначення покарання , суд дійшов до висновку, що призначаючи покарання можливо застосувати до обвинуваченого положення ст. 69 Кримінального кодексу України.
		Суд , вважає можливим врахувавши що ОСОБА_3 є військовослужбовцем застосувати до нього положення ч.1 ст. 60 Кримінального кодексу України змінивши покарання у вигляді позбавлення волі на арешт в умовах ізоляції на гауптвахті.
		На переконання суду дане покарання, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним та перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
		Інші питання які вирішувались судом.
		Щодо заявлених позовних вимог потерпілим ОСОБА_7 . 
		В кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_7 подано позовну заяву щодо стягнення матеріальної шкоди у розміру 435785.85 грн. та моральної шкоди у розміру 5000.00 грн.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення.
		Положеннями ч. 2 ст. 127 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Згідно з ч. 5 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу  України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кримінального процесуального кодексу України. 
		Так, за змістом ч. 1 ст. 129 Кримінального процесуального кодексу  України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Врахувавши позицію обвинувачуваного вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Щодо позовних вимог потерпілого про стягнення та відшкодування моральної шкоди, то у відповідності до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 
		Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Частиною 2 ст.23 Цивільного кодексу України передбачено що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. 
		Суд вважає доведеним поза всяким розумними сумнівом факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_7 яка полягає у душевних стражданнях через втрату майна.
		При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. 
		 
		 
		 
		Згідно постанови (п. 39) Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (не майнової шкоди)» від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти-витрати немайнового характеру унаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		        Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
		Так, згідно положень ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, саме судом визначається розмір грошового відшкодування моральної шкоди залежно від визначених законом критеріїв.
		В постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 639/1910/19 (провадження № 51-4115км19) зроблено висновок про те, що суди, при визначенні розміру моральної шкоди, повинні враховувати майновий стан винного, його стан здоров`я та вжити всіх можливостей для справедливого вирішення цивільного позову. 
		Суд вважає, що заявлена сума моральної шкоди відповідатиме вимогам розумності та справедливості й не може вважатися сумою явно завищеною, надмірною або навпаки, тому підлягає задоволенню.
		По справі наявні процесуальні витрати на залучення експерта, що складають 29624.23 гривень, які у відповідності до вимог ч. 2 ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 . 
		Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області обвинуваченому ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який має бути визначений з урахуванням призначеного покарання.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-374 Кримінального процесуального кодексу України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		Визнати винним  ОСОБА_3  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України.
		Призначити  ОСОБА_3  покарання:
		? за ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України  у виді 3 ( трьох) років позбавлення волі.
		 
		На підставі ч. 1 ст. 60 Кримінального кодексу України із застосуванням ч. 1 ст. 69 Кримінального кодексу України змінити  ОСОБА_3  призначене покарання у виді позбавлення волі на арешт строком на 6 місяців з утриманням на гауптвахті військової служби правопорядку Збройних сил.
		       
		Міру запобіжного заходу  ОСОБА_3 у вигляді цілодобового домашнього арешту змінити на тримання під вартою на гауптвахті Південного ТУ ВСП ЗС України ( адреса АДРЕСА_4 ) , узявши  ОСОБА_3 під варту в залі суду до набрання виром суду законної сили .
		       
		       Строк відбування покарання обвинуваченому  ОСОБА_3 обчислювати з 24 січня 2025 року.
		 
		Зарахувати  ОСОБА_3  , відповідно до ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України, до строку покарання строк його попереднього ув`язнення на гауптвахті та знаходження під цілодобовим домашнім арештом під час досудового розслідування та судового розгляду з розрахунку:
		?1 день тримання під вартою за один день позбавлення волі, тобто за один день 
		перебування на гауптвахті за період 12 липня по 3 грудня 2024 року ;
		?3 дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі, тобто за один день на гауптвахті за період з 3 грудня 2024 року до 24 січня 2024 року .
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_5 - задовольнити.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Стягнути з  ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса , зареєстрованого АДРЕСА_1 ,та проживаючого за адресою:  АДРЕСА_2  на користь  ОСОБА_5 , ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 ,зареєстрованого АДРЕСА_3 матеріальну шкоду у розмірі 435785.00 гривень. Моральну шкоду у розмірі 5000.00 гривень.
		 
		Стягнути з  ОСОБА_3   ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса , зареєстрованого АДРЕСА_1 ,та проживаючого за адресою:  АДРЕСА_2  на користь держави судові витрати пов`язанні з проведення експертних висновків у розмірі 29624.23 грн.
		 
		       Захід забезпечення кримінального провадження - арешт тимчасово вилученого майна накладеного відповідно до ухвали слідчого судді від 20 червня 2024 року - скасувати.
		 
		Речові докази :
		?автомобіль Toyota Auris державний реєстраційний номер НОМЕР_4 повернути власнику ОСОБА_7 ;
		?продукти горіння( після пожежне сміття, крижку помаранчевого кольору він невідомої ємкості , згорток з сірниками обмотаних липкою стрічкою - знищити.
		 
		Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором, виключно з підстав, передбачених ст. 394 Кримінально-процесуального кодексу України до Одеського апеляційного суду через Іллічівський міський суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		.
		Головуючий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...