Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/26632/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.01.2025.
Дата набрання законної сили: 22.01.2025
Номер судового провадження: 61-13841ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		22 січня 2025 року  
		м. Київ
		 
		справа № 752/26632/19
		провадження № 61-13841св24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач), 
		судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі:  ОСОБА_2 , 
		третя особа - Друга Київська державна нотаріальна контора,
		особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року в складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
		 
		Історія справи
		Короткий зміст позову
		 
		У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа: Друга Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, визнання спадкоємцем четвертої черги та усунення від спадкування за законом.
		 
		Позов мотивований тим, що з серпня 2013 року по день смерті спадкодавиці - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 проживав разом з ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 .
		 
		Вони були пов`язані спільним побутом, мали єдиний бюджет, купували продукти харчування, сплачували комунальні послуги та інші обов`язкові платежі. ОСОБА_1 ніс обов`язки по утриманню нерухомого та рухомого майна, що було зареєстровано за ОСОБА_4 , мав довіреності, що були нотаріально посвідчені на представництво інтересів ОСОБА_4 у всіх органах державної влади, підприємствах, судах, в тому числі і на розпорядження всіма належними її банківськими рахунками, вкладами, проводити з ними будь-які банківські операції, відкривати на її ім`я банківські рахунки, у разі потреби розписуватися за неї, подавати заяви, в тому числі про згоду на купівлю та продаж будь-якого майна, заставу нерухомого майна та передачу в іпотеку нерухомого майна.
		 
		Зазначав, що ОСОБА_4 починаючи з 2015 року хворіла на хронічне обструктивне захворювання легень, група С, тяжка ступінь бронхообструкції, інфекційне загострення, ішемічну хворобу серця, атеросклеротичний аортокардіосклероз, варикозну хворобу нижніх кінцівок, виявляла ознаки легеневої гіпертензії, прогресуючу серцеву недостатність II-III ступенів, гіпертонічну хворобу II ступеню, весь цей час він здійснював догляд за нею, транспортував до лікувальних закладів, купував медикаменти та інші медичні засоби.
		 
		Після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснив її поховання, звернувся до Другої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, несе тягар по утриманню майна спадкодавиці.
		 
		ОСОБА_1 просив:
		встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю разом з ОСОБА_4 , починаючи з серпня 2013 року по день смерті спадкодавиці ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		визнати ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		усунути ОСОБА_3 , ОСОБА_2 від права на спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
		 
		Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області 23 жовтня 2023 року:
		            клопотання представника позивача - адвоката Пізняхівського Ф. М. про залишення позову без розгляду в частині задоволено;
		            позовну заяву в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 щодо усунення від права на спадщину за законом після смерті спадкодавця - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишив без розгляду.
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки представник позивача у своїй заяві просить залишити позовну заяву в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , щодо усунення від права на спадщину за законом після смерті спадкодавця - ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 без розгляду, заява відповідає вимогам чинного законодавства, тому суд вважав за можливе залишити позовну заяву в частині вимог без розгляду.
		 
		Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області 25 грудня 2023 року:
		            клопотання представника позивача- адвоката Пізняхівського Ф. М. про залишення позову без розгляду в частині задоволено; 
		            позовну заяву в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , щодо усунення від права на спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без розгляду.
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки представник позивача у заяві просить залишити позовну заяву в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , щодо усунення від права на спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , без розгляду, заява відповідає вимогам чинного законодавства, тому суд вважав за можливе залишити позовну заяву в частині вимог без розгляду.
		 
		Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2023 року:
		            позов ОСОБА_1 задоволено;
		            встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з серпня 2013 року по день смерті спадкодавиці ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		            визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
		постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 23 січня 2020 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю родинних стосунків. Вказану постанову ОСОБА_3 не оскаржувала. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 367/4647/20 від 18 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин - відмовлено. Рішення набрало законної сили;
		ОСОБА_1 надав достатньо письмових доказів про те, що з серпня 2013 року і по день смерті спадкодавиці - ІНФОРМАЦІЯ_1 , він, не перебуваючи в шлюбі будь з ким, проживав однією сім`єю зі своєю тіткою - ОСОБА_4 однією сім`єю, вони мали єдиний бюджет, взаємні права та обов`язки, піклувались одне про одного. ОСОБА_4 за життя видала нотаріальні довіреності на представлення будь - яких її інтересів позивачем, в тому числі і на розпорядження всім її майном, довіряла позивачу повністю, більше 5 років проживали однією сім`єю із позивачем, який також поніс документально підтверджені витрати по похованню спадкодавиці, утримує спадкове майно, підтримуючи його в належному санітарно - технічному стані;
		ОСОБА_4 , своїх дітей не мала, заповіту не складала, на день смерті спадкодавиці відсутні спадкоємці 1-3 черг на спадкування за законом, відповідач ОСОБА_6 та його представник визнали заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнання позову ОСОБА_2 не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, так як інших законних спадкоємців щодо майна ОСОБА_4 немає.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року:
		апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено;
		рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2023 року скасовано, відмовлено у позові ОСОБА_1 ;
		вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
		головною ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем. Такими особами можуть бути й інші родичі спадкодавця, причому ними можуть також особи однієї статі зі спадкодавцем, або особи, які взагалі не пов`язані спорідненням зі спадкодавцем;
		єдиними доказами спільного побуту та проживання, на які послався суд першої інстанції є довіреності, видані спадкодавицею на ім`я позивача, дані щодо оплати ним її похорону та медична документація щодо хвороб спадкодавиці. Жоден вказаний доказ не свідчить про спільне проживання, спільний побут, права та обов`язки, зважаючи на різні адреси реєстрації. Так, у разі відсутності спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання зі спадкодавицею, доказом постійного проживання може бути довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було за однією адресою зі спадкодавцем;
		якщо суд першої інстанції дійшов висновків про відсутність спадкоємців за законом, закриваючи провадження в частині вимог до відповідачів, повинен був залучити Київську міську раду, Київську обласну раду, враховуючи наявність нерухомого майна у м. Києві та Київській області, прав яких може стосуватись справа за наявності підстав визнання спадщини відумерлою;
		при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності ЦК України. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України). До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо. Для встановлення спільного проживання однією сім`єю суд бере до уваги показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту; документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки; фотографії певних подій; документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази). Звертаючись до суду, позивач, у підтвердження обґрунтованості позовних вимог, належних доказів на підтвердження спільності побуту не надав, а тому, у позові апеляційний суд відмовляє за його недоведеністю.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		16 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року, у якій просив:
		оскаржене судове рішення скасувати;
		рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2023 року залишити без змін.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі № 662/953/17, про те, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. ОСОБА_3 не є спадкоємцем ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю підтверджених родинних відносин із спадкодавцем, тому вона не є учасником спадкових правовідносин після смерті ОСОБА_4 ;
		ОСОБА_1 залучив ОСОБА_3 відповідачем у зв`язку із тим, що нею була подана заява про прийняти спадщини та вона, після отримання постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії у судовому порядку намагалася довести родинні зв`язки. Голосіївський районний суд міста Києва 18 травня 2023 року ухвалив рішення у справі № 367/4647/20, залишене без змін постановою Київського апеляційного суду 29 квітня 2024 року, яким відмовив у задоволенні позову ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин із ОСОБА_4 ОСОБА_1 подав до Києво-Святошинського районного суду Київської області заяву про залишення позовних вимог до ОСОБА_3 без розгляду, оскільки вона не є спадкоємцем у вказаних правовідносинах. Суд апеляційної інстанції після з`ясування відсутності у скаржника прав та обов`язків як спадкоємця після смерті ОСОБА_4 мав закрити апеляційне провадження;
		суд першої інстанції залишив без розгляду позов в частині вимог до ОСОБА_3 . Указану ухвалу суду ОСОБА_3 не оскаржувала, проте звернулася із апеляційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2023 року;
		суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив надані суду докази, надав їм належну правову оцінку та зробив обґрунтований висновок про задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки він з серпня 2013 року, почав проживати разом з ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 , де вони були пов`язані спільним побутом, мали єдиний бюджет, купували продукти харчування, сплачували комунальні послуги та інші обов`язкові платежі. ОСОБА_1 ніс обов`язки по утриманню нерухомого та рухомого майна, що було зареєстровано за ОСОБА_4 .
		 
		04 січня 2025 року ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить:
		відхилити касаційну скаргу ОСОБА_1 ;
		постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року залишити без змін.
		 
		Відзив мотивований тим, що:
		суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок про доведеність факту проживання ОСОБА_1 із спадкодавицею ОСОБА_4 однією сім`єю, не врахувавши, що їх відносини не носили характер сімейних та вказані особи не були пов`язані спільним побутом, веденням спільного господарства, бюджету, наявністю між ними взаємних прав та обов`язків;
		позивачем не надано доказів щодо ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків, спільного харчування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, наявність домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Не доведено факту виникнення між ним та спадкодавицею відносин, які притаманні сім`ї;
		наведені в оскаржуваному рішенні суду обставини: наявність 2 довіреностей на ім`я позивача, надані спадкодавицею, перебування її на лікуванні, участь у похованні спадкодавиці свідчать лише про допомогу ОСОБА_1 дружині свого покійного дядька, особі літнього віку з боку молодшого, мобільного чоловіка, який фактично управляв підприємницькою діяльністю, яка була оформлена на ім`я спадкодавиці, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї, не можуть свідчити про те, що між сторонами склалися усталені відносини, які притаманні сім`ї.
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі. 
		 
		09 грудня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2024 року справу призначено справу до судового розгляду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2025 року: 
		            заяву ОСОБА_3 про продовження строку на подання відзиву задоволено; 
		            продовжено ОСОБА_3 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 . 
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 26 листопада 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 662/953/17.
		 
		Фактичні обставини
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Києві народився ОСОБА_1 .
		 
		Його батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
		 
		ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		 
		ОСОБА_7 мав рідного брата - ОСОБА_9 .
		 
		Батьками ОСОБА_9 та ОСОБА_7 були ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які померли в 1969 та у 2006 роках відповідно.
		 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		 
		Дядько позивача - ОСОБА_9 та ОСОБА_4 своїх дітей не мали, підтримували з позивачем родинні стосунки, які, як зазначає позивач, переросли в сімейні, були пов`язані спільним побутом, піклувалися одне про одного, мали спільний бюджет.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_9 помер від тромбофлебіту та ОСОБА_1 за свої кошти поховав його, що підтверджується довідкою про причину смерті, довідкою про поховання, що видана на ім`я ОСОБА_1 та свідоцтвом про смерть .
		 
		Починаючи з серпня 2013 року, ОСОБА_1 почав проживати разом з ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 , де вони були пов`язані спільним побутом, мали єдиний бюджет, купували продукти харчування, сплачували комунальні послуги та інші обов`язкові платежі, ОСОБА_1 ніс обов`язки по утриманню нерухомого та рухомого майна, що було зареєстровано за ОСОБА_4 /
		 
		09 серпня 2013 року ОСОБА_4 видала на ім`я позивача довіреність строком на 3 роки для ведення всіх справ по оформленню всіх її спадкових прав на майно, яке залишилося після смерті її чоловіка, дядька позивача - ОСОБА_9 та довіреність бути її представником в усіх без винятку організаціях на представлення її охоронюваних законом прав та інтересів, в тому числі отримувати майно, розпоряджатися всіма належними їй банківськими рахунками, вкладами, проводити з ними будь-які банківські операції, отримувати майно, давати згоди на продаж будь-якого майна та інше.
		 
		07 березня 2017 року ОСОБА_4 видала нотаріально посвідчену довіреність для представництва її інтересів у всіх органах державної влади, підприємствах, судах, в тому числі і на розпорядження всіма належними її банківськими рахунками, вкладами, проводити з ними будь-які банківські операції, відкривати на її ім`я банківські рахунки, у разі потреби розписуватися за неї, подавати заяви, в тому числі про згоду на купівлю та продаж будь-якого майна, заставу нерухомого майна та передачу в іпотеку нерухомого майна строком на 5 років.
		 
		ОСОБА_4 починаючи з 2015 року хворіла. З 2016 року лікувалась стаціонарно з 18 квітня 2016 року по 04 травня 2016 року. З 04 березня 2017 року по 17 березня 2017 року перебувала на стаціонарному лікуванні та мала відповідні діагнози: гіпертонічна хвороба другого ступеню, атеросклеротичний кардіосклероз, двостороння пневмонія, хронічний обструктивний бронхіт в стадії загострення, емфізема легень, вторинна легенева гіпертензія. Лікувалась стаціонарно в жовтні-листопаді 2017 року.
		 
		Всі витрати по похованню ОСОБА_4 поніс ОСОБА_1 особисто, про що свідчить договір-замовлення № 8.113612К від 11 червня 2019 року та чек про оплату витрат на поховання, довідка на одержання праху.
		 
		Після смерті ОСОБА_4 до Другої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		 
		06 липня 2019 року державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори Погорілою Л. С. була заведена спадкова справа №466/2019 до майна ОСОБА_4 , яка на день смерті була зареєстрована в АДРЕСА_2 а фактично мешкала по АДРЕСА_1 .
		 
		Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 23 січня 2020 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю родинних стосунків. Вказану постанову ОСОБА_3 не оскаржувала та вона набрала законної сили.
		 
		Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 травня 2023 року в справі № 367/4647/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113557316) у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин відмовлено. Рішення набрало законної сили.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року в справі № 367/4647/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118764959) рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 травня 2023 року залишено без змін.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).
		 
		Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).
		 
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).
		 
		Тлумачення частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).
		 
		Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).
		 
		У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року в справі № 662/953/17 (провадження № 61-47688св18) вказно, що:
		            «вирішуючи питання про прийняття та розгляд апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції має встановити, чи вирішувалися питання про права та обов`язки цієї особи.
		            Суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження, встановив, що ОСОБА_4 не є особою, яка брала участь у цій справі у суді першої інстанції, та зазначив, що нею не доведено, що рішення суду у цій справі стосується її прав та інтересів.
		            В оцінці зазначеного Верховний Суд врахував, що, вирішуючи питання про те, чи стосується рішення у справі прав та інтересів осіб, які не залучалися до її розгляду, апеляційний суд має надавати комплексну оцінку усім доказам у справі, апеляційній скарзі та доказам, доданим до апеляційної скарги».
		 
		Касаційний суд зауважує, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 501/1672/22 (провадження № 61-16084св23), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 441/1159/21 (провадження № 61-14938св23)).
		 
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		 
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
		 
		У справі, що переглядається:
		при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 зазначав, що з серпня 2013 року по день смерті спадкодавиці ОСОБА_4 , він проживав разом з ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 . Вони були пов`язані спільним побутом, мали єдиний бюджет, купували продукти харчування, сплачували комунальні послуги та інші обов`язкові платежі. ОСОБА_1 ніс обов`язки по утриманню нерухомого та рухомого майна, що було зареєстровано за ОСОБА_4 . Позивач просив: встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю разом з ОСОБА_4 , починаючи з серпня 2013 року по день смерті спадкодавиці ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; усунути ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від права на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 ;
		суд першої інстанції ухвалами від 23 жовтня та 25 грудня 2023 року задовольнив клопотання позивача та залишив без розгляду позовну заяву у частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , щодо усунення від права на спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 ;
		суд першої інстанції встановив факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю разом з ОСОБА_4 , починаючи з серпня 2013 року по день смерті спадкодавиці ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнав ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку ОСОБА_3 . Апеляційній суд скасував рішення суду першої інстанції в оскарженій частині та ухвалив нове про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог;
		аналіз матеріалів справи свідчить, що у заяві від 16 жовтня 2023 року ОСОБА_1 просив позовну заяву в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 щодо усунення від права на спадщину за законом після смерті спадкодавця - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без розгляду та продовжити розгляд справи за вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, визнання позивача спадкоємцем четвертої черги та усунення від спадкування ОСОБА_2  (т. 4, а. с. 10);
		у заяві від 07 листопада 2023 року ОСОБА_1 просив позовну заяву в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо усунення від права на спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без розгляду та продовжити розгляд справи за вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, визнання позивача спадкоємцем четвертої черги (т. 4, а. с. 69 зворот);
		у заявах від 16 жовтня 2023 року та від 07 листопада 2023 року просив продовжувати розгляд справи лише у частині позовних вимог до ОСОБА_2 ;
		апеляційний суд не звернув уваги, що ОСОБА_3 є особою, яка не брала участі у справі;
		апеляційний суд не встановив які права та інтереси ОСОБА_3 порушені рішенням суду першої інстанції;
		апеляційний суд не врахував, що у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті;
		у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 звертав увагу на те, що оскаржене рішення суду першої інстанції не порушує права, свободи та інтереси ОСОБА_3 (т. 4, а. с. 138);
		апеляційний суд не перевірив доводів відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу ОСОБА_3 про те, що суд першої інстанції, ухваливши рішення про задоволення позову, не вирішив питання про її права та інтереси.
		 
		За таких обставин постанову апеляційного суду необхідно скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята без дотримання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; постанову апеляційного суду скасувати; передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Висновки за результатами розподілу судових витрат
		 
		Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).
		 
		Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що:
		«згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, такий обов`язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи. З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 756/2157/15-ц.
		У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
		 
		Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, в тому числі й понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року втрачає законну силу.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                        В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                         Д. А. Гудима
		 
		І. О. Дундар
		 
		                                                                                                  Є. В. Краснощоков
		 
		                                                                                                  П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...