Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/19548/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про виселення (вселення).
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.01.2025.
Дата набрання законної сили: 22.01.2025
Номер судового провадження: 61-7575ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		22 січня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 522/19548/17
		провадження № 61-7575св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду в складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П. від 02 квітня 2024 року,
		ВСТАНОВИВ:
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому, з урахуванням уточнень, позивачка просила виселити та зняти з реєстраційного обліку відповідачів.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , набутого на підставі договорів купівлі-продажу по частині, укладених між КС «Кредитінвест» та ОСОБА_1 . Після придбання вказаного будинку позивачкою було встановлено, що там безпідставно проживають відповідачі, що перешкоджає ОСОБА_1 вільно розпоряджатись та користуватись власним майном.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права користування та володіння належним їй на праві власності житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання  відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Виселено відповідачів з будинку АДРЕСА_1 .
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, відповідачі не є власниками спірного будинку, а тому втратили право користування спірним будинком та мають бути виселені, оскільки власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачкою не доведено належними, достатніми та допустимими доказами наявності підстав, передбачених статтею 40 Закону України «Про іпотеку» та статтею 109 ЖК України, для виселення відповідачів із спірного будинку без надання їм іншого житлового приміщення.
		Аргументи учасників справи
		Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
		У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Єгоров О. С. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року, в якій просить скасувати вказану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення  норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від                           03 червня 2020 року в справі № 196/476/13-ц, від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17 та від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року в справі № 610/1030/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд у своєму рішенні помилково застосував порядок передбачений для виселення мешканців при зверненні стягнення на житло, що перебуває в іпотеці та передбачений статтею 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК України.
		У свою чергу позивачка не є іпотекодержателем, а є власником (добросовісним набувачем), права якого на розпорядження власним майном порушуються, відтак наявні підстави для виселення відповідачів порядку статті 116 ЖК України без надання громадянам іншого житлового приміщення.
		Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
		У липні 2024 року представник ОСОБА_5 - адвокат                       Лінчевський Д. Ю. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Зазначає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 придбала у КС «Кредитінвест» спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 , який був предметом іпотеки за договором іпотеки від 11 квітня 2008 року, в порядку реалізації предмета іпотеки, то на спірні правовідносини розповсюджують свою дію положення статті 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК України.
		Встановивши, що спірний будинок був придбаний не за рахунок кредитних коштів, при цьому ОСОБА_1 , звертаючись із позовом про виселення її мешканців у зв`язку із зверненням стягнення на нього, не зазначила іншого постійного житла, яке повинно бути надане відповідачам, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу                            № 522/19548/17.
		Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		Суд установив, що між КС «Кредитінвест» та ОСОБА_3 11 квітня                         2008 року був укладений кредитний договір № 0600000055, згідно з умовами якого кредитодавець зобов`язався надати грошові кошти у кредит позичальникові строком до 11 квітня 2011 року у сумі                                    1 792750 грн., що еквівалентно 355 000 доларів США за курсом Національного банку України на день укладання цього договору, а позичальник зобов`язався повернути кредит у повному обсязі у порядку, встановленому цим договором, та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 23 % річних. Надалі між позивачем та відповідачем були укладені додаткові договори до кредитного договору, якими змінювались окремі умови основного кредитного договору.
		На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між                                 КС «Кредитінвест» та ОСОБА_2 11 квітня 2008 року був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А. та зареєстрований у реєстрі за                     № 5629. Відповідно до умов указаного іпотечного договору, іпотекодавець надала в іпотеку нерухоме майно, що є її власністю, а саме: житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та складається в цілому з одного кам`яного житлового будинку з каміння під літ. «А», житловою площею 112,1 кв. м, загальною площею 313,1 кв. м,                 № 1-3 - огорожа, належні іпотекодавцю на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А. 23 вересня 2004 року за реєстровим № 12886, дублікат якого виданий приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А. 18 травня 2006 року за реєстровим № 6415, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» у книзі 226 на стор. 36, номер запису 40933, реєстраційний № 7459792. Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 279 кв. м. При укладенні іпотечного договору-1 було внесено відповідний запис про обтяження до Державного реєстру іпотек, що підтверджується витягом про реєстрацію у ДРІ № 18147120.
		Крім того, на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_7 10 грудня 2009 року був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. та зареєстрований у реєстрі за № 14491. Відповідно до умов вказаного іпотечного договору іпотекодавець надала в іпотеку нерухоме майно, що є її власністю, а саме: житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_2 , та складається в цілому з одного житлового будинку з каміння під літ. «А», житловою площею 97,5 кв. м, загальною площею 315,0 кв. м, № 1-3 - огорожа, належні іпотекодавцю на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2006 року, яке вступило в законну силу 15 листопада 2006 року, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» у книзі 263 на стор. 64, номер запису 40642, реєстраційний                           № 7461301. Указаний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 311 кв. м. При укладенні іпотечного договору було внесено відповідний запис про обтяження до Державного реєстру іпотек, що підтверджується витягом про реєстрацію у ДРІ № 25686275.
		Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 грудня                       2016 року (справа № 522/16614/15-ц) позов КС «Кредитінвест» було задоволено частково. В рахунок погашення (сплати) заборгованості за кредитним договором №0600000055 від 11 квітня 2008 року, укладеного між КС «Кредитінвест» та  ОСОБА_3 в загальній сумі 9 624 785,68 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 11 квітня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А., - на житловий будинок АДРЕСА_1 , що складається в цілому з одного кам`яного житлового будинку з каміння під літ. «А», загальною житловою площею 112,1 кв.м., загальною площею 313,1 кв.м., №1-3 - огорожа, належні               ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А.,                    23 вересня 2004 року, реєстраційний номер 12886, дублікат якого виданий цим самим приватним нотаріусом 18 травня 2006 року, реєстраційний номер 6415, шляхом визнання за КС «Кредитінвест» права власності на зазначений житловий будинок вартістю 3283400,00 грн. В рахунок погашення (сплати) заборгованості за кредитним договором №0600000055 від 11 квітня 2008 року, укладеного між КС «Кредитінвест» та ОСОБА_3 в загальній сумі 9 624 785,68 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 14 червня 2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., - на житловий будинок АДРЕСА_2 , що складається з одного житлового будинку з каміння під                    літ. «А», загальною житловою площею 97,5 кв.м., загальною площею  315,0 кв.м., №1-3 - огорожа, належні ОСОБА_7 на підставі рішення Київського районного суду міста Одеси від 30 серпня 2006 року (справа             № 2-705/2006), що набрало законної сили 15 листопада 2006 року, шляхом визнання за КС «Кредитінвест» права власності на зазначений житловий будинок вартістю 3 303 300,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь                 КС «Кредитінвест» різницю від загальної суми заборгованості та загальної оціночної вартості предметів іпотеки в розмірі  3 038 085,68 грн. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 на користь                       КС «Кредитінвест» суму сплаченого судового збору за подання цього позову в розмірі 3 654,0 грн. Встановлено порядок виконання рішення суду, вказано, що це рішення є підставою для реєстрації за Кредитною спілкою «Кредитінвест» права власності на: - житловий будинок АДРЕСА_1 , що складається в цілому з одного кам`яного житлового будинку з каміння під літ. «А», загальною житловою площею 112,1 кв.м., загальною площею 313,1 кв.м., №1-3 - огорожа, належні ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу         Іллічовою Н. А., 23 вересня 2004 року, реєстраційний номер 12886, дублікат якого виданий цим самим приватним нотаріусом 18 травня                   2006 року, реєстраційний номер 6415; - житловий будинок АДРЕСА_2 , що складається з одного житлового будинку з каміння під літ. «А», загальною житловою площею 97,5 кв.м., загальною площею 315,0 кв.м., №1-3 - огорожа, належні ОСОБА_7 на підставі рішення Київського районного суду міста Одеси від 30 серпня 2006 року (справа № 2-705/2006), що набрало законної сили 15 листопада 2006 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		Постановою апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 було задоволено.
		Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 грудня  2016 року було скасовано в частині задоволення позовних вимог                        КС «Кредитінвест» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
		У задоволенні позовних вимог КС «Кредитінвест» до ОСОБА_3 ,                 ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року касаційну скаргу  КС «Кредитінвест» було залишено без задоволення, постанову апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2018 року залишено без змін.
		30 травня 2017 року між КС «Кредитінвест» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №1388.
		30 травня 2017 року між КС «Кредитінвест» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №1391.
		За умовами вказаних договорів купівлі-продажу, ОСОБА_8 придбала по 1/2 частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 , заг. пл. 313,1 кв.м., житл. пл. 112,1 кв., та надвірними спорудами №1,3 - огорожа.
		Договори посвідчені приватним нотаріусом ОМНО Федорченко Т.М. та зареєстровані в реєстрі за номерами №1388 та №1391.
		У квітні 2019 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: кредитна спілка «Кредитінвест», про визнання недійсними вищевказаних договорів купівлі-продажу.
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2021 року у справі № 522/5764/19 у задоволенні позову було відмовлено.
		Постановою Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2021 року було змінено шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови, в решті залишено без змін.
		Крім того, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від                    04 листопада 2019 року у справі № 522/5005/18 було залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_7 до Кредитної спілки «Кредитінвест» за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів та зобов`язання вчинити певні дії.
		Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що після придбання житлового будинку по АДРЕСА_1 , позивачем було встановлено, що там безпідставно проживають відповідачі, що перешкоджає позивачу вільно розпоряджатись та користуватись власним майном.
		2.Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Касаційна скарга не підлягаєзадоволенню з огляду на таке.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Згідно з положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
		Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
		Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.
		Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		Частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20 березня 1952 року (далі - Конвенція) визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		У частині ж другій цієї статті зазначено, що попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Таким чином, правомочності власника не є абсолютними, законом можуть встановлюватися певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення балансу інтересів                    у суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб`єктами права.
		Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
		Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК України, у частині першій якої передбачені підстави виселення.
		Відповідно до частини другої статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.
		Таким чином, частина друга статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.
		Загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення, передбачене частиною другою статті 109 ЖК України, стосується не тільки випадків виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, а й у разі виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки                            в позасудовому порядку, коли мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення, тобто не досягнуто згоди щодо виселення між новим власником і попереднім власником чи наймачами житлового приміщення. Це передбачено і в частині першій статті 109 ЖК України, у якій вказано, що виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
		У разі якщо іпотечне майно було набуто не за кредитні кошти і на нього звертається стягнення в позасудовому порядку та якщо мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення, то виселення цих осіб повинне відбуватися на підставі рішення суду в порядку статті                   40 Закону України «Про іпотеку» та частин першої - третьої статті                         109 ЖК України, тобто з наданням іншого постійного житлового приміщення.
		Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту (позики), повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення. У цьому випадку виселення громадян проводиться у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 109 ЖК України, тобто з наданням цим громадянам житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу.
		Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19 (провадження № 14-109цс22).
		Встановивши, що спірний будинок був придбаний не за рахунок кредитних коштів, при цьому ОСОБА_1 , звертаючись із позовом про виселення її мешканців у зв`язку зі зверненням стягнення на нього, не зазначила іншого постійного житла, яке повинно бути надане відповідачам, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		Висновки апеляційного суду не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом апеляційного суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд касаційної інстанції.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без  змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		Щодо судових витрат
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...