Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/15245/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.01.2025.
Дата набрання законної сили: 23.01.2025
Номер судового провадження: 61-4060ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 січня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 947/15245/23
		провадження № 61-4060св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., 
		Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - держава-агресор російська федерація,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2023 року у складі судді Куриленко О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 
		2024 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Вадовської Л. М., 
		Сєвєрової Є. С.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2023 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави-агресора російської федерації про стягнення збитків та моральної шкоди.
		 
		Позов мотивований тим, що 24 лютого 2022 року внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, піклуючись про власне життя та здоров`я, позивач був вимушений виїхати за межі України, унаслідок чогойому завдано матеріальної шкоди, яка полягає у понесених збитках протягом року, в період 
		з 24 лютого 2022 року до 28 лютого 2023 року у зв?язку з проживанням 
		в іноземній державі, вимушеними витратами на їжу, одяг, соціальне та культурне життя за межами України, що в значному рівні вимагало більших витрат від позивача.
		 
		Позивач вказував, що дії відповідача, які загрожували його життю, здоров`ю та безпеці, фактично стали причиною його перебування за межами України. Стверджував, що якщо б військової агресії відповідача не відбулось - не відбулось би вимушеного переїзду в інші країни, не було б збитків та моральної шкоди. Внаслідок збройної агресії російської федерації проти України майнові права позивача (право власності на рухоме майно) були порушені, а моральна шкода є наслідком таких подій.
		 
		ОСОБА_1 просив стягнути з держави-агресора російської федерації на свою користь кошти у розмірі: 14 190,85 молдавських лей, 732,46 румунських лей, 
		9 558,82 євро, 5 341,82 чеських крон, 1 309,00 данських крон, 
		35 920,62 шведських крон, 50 748,00 угорських форинтів, які в еквіваленті становлять 563 248,97 грн, в рахунок відшкодування збитків; кошти 
		у розмірі 10 000,00 євро, що еквівалентно 397 702,00 грн, - в рахунок відшкодування понесеної моральної шкоди; кошти у розмірі 50 000,00 грн 
		в рахунок відшкодування судових витрат.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2023 року позов задоволено частково.
		 
		Стягнено з держави-агресора російської федерації на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 10 000,00 євро, що еквівалентно 397 702,00 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		 
		В задоволенні іншої частини відмовлено.
		 
		Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, урахувавши характер 
		і обсяг завданих моральних страждань, істотність порушених конституційних прав ОСОБА_1 , уважав доведеним факт завдання відповідачем позивачу моральних страждань, розмір яких суд визначив в сумі 10 000,00 євро, що станом на час подання позову еквівалентно 397 702,00 грн.
		 
		Відмовляючи в задоволені позовних вимог про стягнення грошових коштів 
		у розмірі 14 190,85 молдавських лей, 732,46 румунських лей, 9 558,82 євро, 
		5 341,82 чеських крон, 1 309 данських крон, 35 920,62 шведських крон, 
		50 748,00 угорських форинтів, які в еквіваленті дорівнюють 563 248,97 грн, суд першої інстанції виходив з недоведеності цих позовних вимог, оскільки на підтвердження факту спричинення матеріальної шкоди позивач не надав доказів, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.
		 
		Постановою Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		 
		Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2023 року 
		в оскаржуваній частині залишено без змін.
		 
		Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився 
		з висновком суду першої інстанції. Апеляційний суд також зазначив, що рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оскаржується та не переглядається.
		 
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		19 березня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, 
		у якій просить скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2023 року в частині відмови в задоволенні позову та постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року і ухвалити нове рішення, яким стягнутиз держави-агресора російської федерації на свою користь кошти 
		в розмірі: 14 190,85 молдавських лей, 732,46 румунських лей, 9 558,82 євро, 
		5 341,82 чеських крон, 1 309,00 данських крон, 35 920,62 шведських крон, 50 748,00 угорських форинтів, які в еквіваленті становлять 563 248,97 грн, 
		в рахунок відшкодування понесених збитків.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що упущена вигода у цій справі полягає 
		в різниці між заощадженням ОСОБА_1 від офіційного працевлаштування, які було зменшено на суму звичайних повсякденних витрат у мирний час, та вимушеними витратами, які позивач поніс, переїхавши до іноземних держав. Заявник звертає увагу, що його виїзд за межі України пов?язаний насамперед із збереженням життя та здоров?я. Надані копії чеків повністю відповідають чинному законодавству України, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували цих доказів, що підтверджують витрати заявника, які були вимушеними та є збитками. Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки аргументам позивача про те, що йому було завдано саме збитків у вигляді упущеної вигоди.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявникзазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах(пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Аргументи інших учасників справи
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Одеси.
		 
		06 травня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2023 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, оскаржується в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до держави-агресора російська федерація про стягнення 14 190,85 молдавських лей, 732,46 румунських лей, 9 558,82 євро, 5 341,82 чеських крон, 
		1 309,00 данських крон, 35 920,62 шведських крон, 50 748,00 угорських форинтів, які в еквіваленті становлять 563 248,97 грн.
		 
		В іншій частині позовних вимог судові рішення не оскаржуються, а тому відповідно частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряються.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		 
		Короткий зміст фактичних обставин справи
		 
		ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований за адресою: 
		АДРЕСА_1 .
		 
		Згідно з довідкою від 28 березня 2023 року № 10/001/10031/23-ПД ОСОБА_1 працює в Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк «Південний» 
		з 26 серпня 2010 року на посаді начальника управління (з 16 липня 2015 року).
		 
		24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, у зв`язку з чим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, 
		у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України», в Україні введено військовий стан, який триває дотепер.
		 
		Місто Одеса і Одеська область не входить до зони активних бойових дій, 
		у місті протягом всього часу військової агресії працюють усі державні, комунальні, приватні установи, зокрема і Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний», де працює позивач.
		 
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 стверджував, що він був вимушений покинути свою домівку і місце роботи та відправився до друзів 
		у Швецію. Однак у вказаній країні він через декілька місяців перестав себе відчувати в безпеці, дізнавшись про її намір вступити до НАТО. Зазначене стало підставою для переїзду позивача до Німеччини та спричинило додаткові збитки, які є упущеною вигодою та полягають в різниці між заощадженнями позивача від офіційного працевлаштування, які було зменшено на суму звичайних повсякденних витрат у мирний час, та вимушеними витратами, які позивач поніс переїхавши до іноземних держав.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
		 
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Тобто стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		 
		Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
		 
		У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		 
		Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин, що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
		 
		Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча 
		і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
		 
		Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2011 року 
		у справі № 3-64гс11 та постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року 
		у справі № 908/2261/17, від 31 липня 2019 року у справі № 910/15865/14 і від 
		30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20).
		 
		Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
		 
		Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 
		30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) та постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 910/12204/17, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).
		 
		Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними розрахунками 
		і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але їх неотримання через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі 
		№ 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).
		 
		Також позивач (кредитор) повинен довести факти вжиття ним певних заходів для одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі № 908/2486/18, від 15 жовтня 2020 року 
		у справі № 922/3669/19, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).
		 
		Вказане спростовує аргументи заявника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
		 
		Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Згідно з нормами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		 
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши, що витрати позивача, понесені ним під час його подорожі різними країнами Європи в молдавських леях, румунських леях, чеських кронах, швецьких кронах, данських кронах, угорських форінтах, не є збитками, оскільки на їх підтвердження позивач надав копії чеків, які не містять доказів їх сплати саме позивачем та обґрунтованої необхідності їх придбання, зробив правильний висновок про відмову в позові в частині вимог про стягнення 
		14 190,85 молдавських лей, 732,46 румунських лей, 9 558,82 євро, 
		5 341,82 чеських крон, 1 309,00 данських крон, 35 920,62 шведських крон, 50 748,00 угорських форинтів, які в еквіваленті становлять 563 248,97 грн, 
		в рахунок погашення понесених збитків за недоведеністю.
		 
		Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє 
		в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 
		19 вересня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення 
		14 190,85 молдавських лей, 732,46 румунських лей, 9 558,82 євро, 
		5 341,82 чеських крон, 1 309,00 данських крон, 35 920,62 шведських крон, 50 748,00 угорських форинтів, які в еквіваленті становлять 563 248,97 грн, та постанови Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
		 
		З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2023 року 
		в частині вимог ОСОБА_1 про стягнення 14 190,85 молдавських лей, 
		732,46 румунських лей, 9 558,82 євро, 5 341,82 чеських крон, 1 309,00 данських крон, 35 920,62 шведських крон, 50 748,00 угорських форинтів, які в еквіваленті становлять 563 248,97 грн, та постанову Одеського апеляційного суду від 
		20 лютого 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                                             В. М. Коротун
		 
		 
		 
		Є. В. Коротенко
		 
		 
		 
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...