Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 303/7389/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.01.2025.
Дата набрання законної сили: 14.01.2025
Номер судового провадження: 51-57км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023071060000030

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 січня 2025 року
		м. Київ
		справа № 303/7389/23
		провадження № 51-57км24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                               ОСОБА_1 ,
		суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,                          
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2023  року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023071060000030 від 11 січня 2023 року, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 та    ч. 1 ст. 263 КК України. 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від                            16 листопада 2023 року ОСОБА_7 засуджено: за ч. 1 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, з конфіскацією майна, за ч. 1 ст.  263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. 
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, з конфіскацією майна.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з 04 березня 2023 року.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат, арешту майна та речових доказів у кримінальному провадженні.
		Суд визнав ОСОБА_7 винним у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті психотропної речовини; незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті психотропної речовини, вчиненому повторно та у носінні, зберіганні, придбанні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, за обставин детально викладених у вироку.
		Як установив суд, ОСОБА_7 , 20 лютого 2023 року близько 15:50, перебуваючи в с. Станово Мукачівського р-ну Закарпатської обл., незаконно придбав з метою збуту у невстановленої досудовим розслідуванням особи, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, яку незаконно зберігав при собі. 
		У цей же день, близько 16:00 ОСОБА_7 , перебуваючи у транспортному засобі марки «Mercedes» моделі Е 211, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у с. Станово Мукачівського р-ну Закарпатської обл., незаконно збув ОСОБА_8 , який у встановленому законом порядку був залучений працівниками поліції до проведення негласної слідчої (розшукової) дії (далі - НСРД) у виді контролю за вчиненням кримінального правопорушення у формі оперативної закупки, психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, масою 0,3685 г за грошові кошти в сумі 2 500 грн.
		Крім того, ОСОБА_7 04 березня 2023 року близько 13:40, перебуваючи в с.  Станово Мукачівського р-ну Закарпатської обл., повторно, незаконно придбав з метою збуту у невстановленої досудовим розслідуванням особи, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, яку незаконно зберігав при собі. 
		У цей же день, близько 14:00 ОСОБА_7 , перебуваючи у вказаному вище транспортному засобі та у тому ж селі, повторно, незаконно збув ОСОБА_8 , який у встановленому законом порядку був залучений працівниками поліції до проведення НСРД у виді контролю за вчиненням кримінального правопорушення у формі оперативної закупки, психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, масою 1,7752 г за грошові кошти в сумі 2 500 грн.
		Окрім того, ОСОБА_7 у невстановлені досудовим розслідуванням час, місці та обставин, умисно, незаконно придбав бойові припаси, а саме дві ручні осколкові гранати Ф-1, 44 патрони калібру 7,62x39 мм та 89 патронів калібру 5,45x39 мм, які переніс та зберігав без передбаченого законом дозволу, за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 до моменту їх виявлення та вилучення під час проведення санкціонованого обшуку за місцем його проживання, який відбувся 04 березня 2023 року.
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2023 року без змін.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що вирок місцевого суду є незаконним та необґрунтованим, з огляду на те, що у матеріалах кримінального провадження відсутня інформація про попередню злочинну діяльність ОСОБА_7 . Особа, під легендованими даними - ОСОБА_8 не звертався із заявою до правоохоронних органів про вчинене кримінальне правопорушення, є неодноразово судимим, у тому числі і за вживання та продаж наркотичних засобів. Касатор також зазначає, що закупника ( ОСОБА_8 ) було безпідставно допитано у судовому засіданні через засоби відеозв`язку з приховуванням його особи, хоча всім учасникам він добре відомий. Уважає, що наведеним було порушено право на захист засудженого, оскільки сторона захисту була позбавлена можливості провести очний допит єдиного свідка з перевіркою його свідчень та встановленням особи. Зазначає, що матеріали вказаного провадження містять наявну провокацію кримінального правопорушення; поняті під час проведення процесуальних дій (закупок) залучені не були; прямі докази винуватості засудженого, окрім свідчень закупника, відсутні. Також автор скарги стверджує, що під час досудового розслідування було порушено підслідність у цьому кримінальному провадженні, а відтак усі докази отримані слідчим є неналежними та недопустимими. Вказує, що відеозаписом події першої закупки не підтверджено отримання від засудженого наркотичних речовин та передання саме цієї речовини правоохоронним органам, а відеозапис другої закупки взагалі не містить фактів передання будь-чого обвинуваченим закупнику. Також захисник стверджує, що при затриманні у ОСОБА_7 були відсутні наркотичні речовини; не встановлені джерела походження грошових коштів, які були використані під час оперативних закупок; банкноти, які передавалися засудженому при проведенні закупок були помічені барвником, проте на його руках таких слідів не виявлено. Під час проведення обшуків вдома у ОСОБА_7 та в будинку у с. Станово не виявлено будь-яких наркотичних речовин та грошових коштів, які закупник нібито передав останньому, водночас, вилучені при обшуку незаконні предмети не належать засудженому і на собі не зберегли будь-яких слідів контактування з ними. Також указує, що судом не досліджена характеристика легендованої особи, яким фактично є ОСОБА_9 . 
		Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
		До Касаційного кримінального суду 09 січня 2025 року за вх. № 467/0/170-25 надійшла заява від захисника ОСОБА_6 про розгляд касаційної скарги за його відсутності.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги та просила зазначені судові рішення залишити без зміни. 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та твердження, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		За приписамич. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		У касаційній скарзі захисник, не погоджуючись із судовими рішеннями та вважаючи, що ОСОБА_7 засуджено необґрунтовано, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду. 
		Втім колегія суддів зазначає, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК України).
		Таким чином, неповнота та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, з огляду на наведені вимоги закону, не можуть бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.
		Тому колегія суддів у зазначеній частині відхиляє доводи касаційної скарги захисника.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		За змістом положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Перевіривши кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 в касаційному порядку, колегія суддів зазначає наступне.
		Вирішуючи питання про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 263 КК України, місцевий суд послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст. 94 КПК України.
		Із матеріалів провадження вбачається, що засуджений ОСОБА_7 вину у пред`явленому обвинуваченні заперечив повністю та вказав, що знайомий з особою, стосовно якої вжиті заходи безпеки - ОСОБА_8 , який раніше (на ім`я - ОСОБА_10 ) гостював у нього вдома, разом вони вживали наркотичні засоби. Щодо обставин 04 березня 2023 року пояснив, що їхав у с. Станово Мукачівського р-ну Закарпатської обл., разом з ОСОБА_10 забирати кошти за раніше проданий ним автомобіль особі на ім`я ОСОБА_11 . Категорично ствердив, що саме ця особа передала йому кошти у сумі 5 000 грн, які у подальшому працівники поліції вилучили під час його затримання.Наполягав, що ніколи не здійснював продаж наркотичних засобів та психотропних речовин, навпаки ОСОБА_8 зазвичай приходив до нього вже з наркотичними засобами. Що стосується боєприпасів, засуджений указував, що ніколи з ними не мав справи і не тримав у руках.
		Незважаючи на таку позицію засудженого, місцевий суд належним чином проаналізував показання свідків  ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а також оцінив письмові докази у цьому провадженні: постанову про проведення контролю за вчиненням кримінального правопорушення від 18 січня 2023 року; протокол огляду грошових коштів, протокол огляду покупця та вручення йому грошових коштів та протокол вручення спеціальних технічних засобів, спрямованих на фіксацію ходу і результатів негласного розшукового заходу від 20 лютого 2023 року; протокол огляду і вилучення у покупця товарів, закуплених у результаті проведеної оперативної закупки від 20 лютого 2023 року; протокол про результати контролю за вчиненням кримінального правопорушення від 20 лютого 2023 року; протокол за результатами аудіо- та відеоконтролю від 20 лютого 2023 року; протокол за результатами проведення НРСД від 20 лютого 2023 року; висновок експерта Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за № СЕ-19/107-23/2034-НЗПРАП від 23 лютого 2023 року; постанову про проведення контролю за вчиненням кримінального правопорушення від 24 лютого 2023 року; протокол огляду грошових коштів, протокол огляду покупця та вручення йому грошових коштів та протокол вручення спеціальних технічних засобів, спрямованих на фіксацію ходу і результатів негласного розшукового заходу від       04 березня 2023 року; протокол огляду і вилучення у покупця товарів, закуплених у результаті проведеної оперативної закупки від 04 березня 2023 року; протокол про результати контролю за вчиненням кримінального правопорушення від 04 березня 2023 року; протокол за результатами аудіо- та відеоконтролю від 04 березня          2023 року; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 04 березня 2023 року; протокол отримання зразків для проведення експертизи від 04 березня 2023 року; висновок експерта Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за № СЕ-19/107-23/2667-НЗПРАП від 17 квітня 2023 року; протокол обшуку від 04 березня 2023 року, проведений на підставі ухвали слідчого судді Берегівського районного суду з відеозаписом до нього від 03 березня 2023 року; висновок експерта Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за № СЕ-19/107-23/2668-БЛ від 04 квітня 2023 року; висновок експерта Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за № СЕ-19/107-23/2695-ВТХ від 29 березня 2023 року; висновок експерта Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за № СЕ-19/109-23/5605-БД від 25 травня 2023 року, зміст яких детально викладено у вироку.
		З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості  ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 263 КК України.
		З урахуванням наведеного доводи захисника про відсутність доказів винуватості його підзахисного у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень є безпідставними і спростовуються вищенаведеними та дослідженими судом доказами.
		Щодо доводів захисника про провокацію кримінального правопорушення з боку працівників правоохоронних органів під час проведення оперативних закупок, колегія суддів зазначає про таке.
		Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що застосування особливих методів ведення слідства, зокрема агентурних методів, - саме по собі не може порушувати право особи на справедливий суд. Ризик провокації з боку працівників правоохоронних органів, викликаний указаними методами, означає, що їх використання повинно бути суворо регламентованим. Для застосування цих методів у правоохоронних органів мають бути докази на підтвердження аргументу схильності особи до вчинення кримінального правопорушення. 
		Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів у судовій практиці вироблено змістовний та процесуальний критерії. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
		Так, для встановлення факту провокації кримінального правопорушення є визначальним з`ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення кримінального правопорушення, наприклад, прояв ініціативи в контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи було би скоєно кримінальне правопорушення без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особу було втягнуто у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею кримінального правопорушення була суттєвою.
		Доводи захисту щодо наявності провокації з боку працівників правоохоронних органів були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, які з урахуванням практики Європейського суду з прав людини на підставі досліджених доказів не встановили факту підбурювання ОСОБА_7 на вчинення кримінальних правопорушень.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками судів.
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що органи досудового розслідування діяли пасивно, не підбурювали і не схиляли засудженого до вчинення кримінальних правопорушень, а відомості про збут ним психотропних речовин були відомі ще до початку проведення НСРД.
		Відповідно до досліджених судом доказів, зокрема протоколів НСРД та відеозаписів, у ході спілкування ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , який діяв за дорученням правоохоронних органів, останній не вчиняв наполегливих дій щодо продажу йому психотропних речовин, не змушував засудженого йому їх продавати, а їхні розмови мали характер спілкування продавця товару та його покупця.
		Свідок ОСОБА_8 здійснював придбання психотропних речовин у ОСОБА_7  під контролем правоохоронних органів у межах здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні та в межах проведення НСРД, до яких був залучений саме правоохоронними органами, а не за вказівкою чи направленням якоїсь іншої особи. При цьому поліція залучала його до проведення НСРД, уже володіючи інформацією про те, що ОСОБА_7 займається збутом психотропних речовин, і проводила НСРД з метою перевірки цієї інформації слідчим шляхом, тобто у спосіб, визначений законом.
		При цьому колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи захисника про відсутність інформації щодо попередньої злочинної діяльності ОСОБА_7 оскільки, як слідує з матеріалів провадження, здійснюючи збут наркотичних засобів ОСОБА_8 , ОСОБА_7 систематично займався аналогічною злочинною діяльністю, на що вказував, зокрема, зміст його розмов (т. 1 а. п. 43-54). 
		Наведене свідчить про стійку спрямованість ОСОБА_7 на збут психотропних речовин і виключає будь-яку провокацію правоохоронними органами на вчинення кримінальних правопорушень.
		Таким чином, колегія суддів, зважаючи на прецедентну практику ЄСПЛ стосовно      п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не знаходить підстав уважати, що дії працівників правоохоронного органу мали ознаки підбурювання ОСОБА_7 на вчинення кримінальних правопорушень, за які його засуджено.
		Не є слушними й доводи касаційної скарги сторони захисту про порушення порядку залучення ОСОБА_8 до проведення НСРД.
		Усталена судова практика визначає, що під конфіденційним співробітництвом слід розуміти негласні відносини, що встановлюються уповноваженими органами з повнолітньою дієздатною особою і на засадах добровільності та конспіративності використовуються для вирішення завдань кримінального провадження. Слідчий має право використовувати інформацію, отриману від осіб, з якими встановлено конфіденційне співробітництво під час проведення НСРД, або залучати їх до проведення таких дій.
		Залучення до конфіденційного співробітництва не є різновидом НСРД, а лише складовим елементом їх проведення, що вбачається із положень ч. 2 ст. 246 КПК України, де перераховуються види НСРД, які можуть проводиться у справах про тяжкі та особливо тяжкі злочини, серед яких залучення до конфіденційного співробітництва відсутнє. Залучення до конфіденційного співробітництва є лише засобом проведення різних видів НСРД.
		Так, згідно з вимогами ч. 1 ст. 275 КПК України під час проведення НСРД слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення НСРД у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Водночас, згідно з ч. 2 цієї статті забороняється залучати до конфіденційного співробітництва під час проведення НСРД адвокатів, нотаріусів, медичних працівників, священнослужителів, журналістів, якщо таке співробітництво буде пов`язане з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру.
		Тобто, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо неможливості залучення до конфіденційного співробітництва, зокрема, осіб, які раніше притягувалися до адміністративної чи кримінальної відповідальності. З огляду на те, що ОСОБА_8 не належить до переліку осіб, визначених ч. 2 ст. 275 КК України, колегія суддів не вбачає порушень у його залученні для здійснення оперативних закупок.
		У місцевому суді особа під легендованими даними - ОСОБА_8 надав покази, проте що він є заявником у цьому кримінальному провадженні та в ході конфіденційного співробітництва з правоохоронними органами здійснив дві оперативні закупки психотропних речовин у ОСОБА_7 , в ході яких передавав останньому двічі по 2500 грн, які попередньо отримав від правоохоронних органів.
		У розумінні ст. 60 КПК України заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим. Чинний кримінальний процесуальний закон не встановлює обмежень щодо того, що повідомлення про кримінальне правопорушення може бути здійснено в усному порядку.
		Отже доводи захисника про те, що ОСОБА_8 не звертався до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, не ґрунтуються на матеріалах цього провадження.
		При цьому допит легендованої особи ОСОБА_8 через засоби відеозв`язку з приховуванням його особи узгоджується з ч. 9 ст. 352 КПК України, відповідно до якої у виняткових випадках для забезпечення безпеки свідка, який підлягає допиту, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторін кримінального провадження чи самого свідка постановляє умотивовану ухвалу про проведення допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, або в інший спосіб, що унеможливлює його ідентифікацію та забезпечує сторонам кримінального провадження можливість ставити запитання і слухати відповіді на них.
		Ураховуючи, що у цьому провадженні закупник був залучений під легендованими даними, ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від        21 серпня 2023 року, задоволено клопотання прокурора щодо здійснення судового розгляду в порядку ст. 336 КПК України з використанням технічних засобів з іншого приміщення, для забезпечення безпеки свідка ОСОБА_8 у режимі відеоконференції. 
		Колегія суддів касаційного суду не вбачає порушень чинного законодавства у цій частині.
		Окрім того, допит свідка ОСОБА_8 у судовому засіданні проводився за участю засудженого та його захисника, які мали можливість ставити свідку свої запитання, а тому твердження сторони захисту про порушення права ОСОБА_7 на захист через неможливість провести очний допит свідка не є слушними (т. 2 а. п. НОМЕР_12-84).
		При цьому надані ОСОБА_8 показання є такими, що узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, тому твердження захисника про те, що той надав неправдиві показання, є безпідставними.
		Висловлені заперечення захисника з приводу коштів, виділених на проведення оперативних закупок, колегія суддів уважає надуманими, враховуючи, що їх виділення з Державного бюджету України та отримання у ФВ ГУНП у Закарпатській області підтверджена протоколами огляду грошових коштів від 20 лютого та              04 березня 2023 року (т. 1 а. п. 170, 185).
		Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 вересня 2023 року у справі № 208/2160/18, матеріали кримінального провадження мають містити інформацію про походження коштів, які використовувались під час контролю за вчиненням злочину. Відсутність у матеріалах справи «корінця платіжного доручення» про видачу працівникам правоохоронних органів коштів як видатків спеціального призначення та авансового звіту про використання коштів не є істотним порушенням вимог КПК України і має бути оцінена у взаємозв`язку з відомостями про джерело походження коштів. 
		Отже, враховуючи наведене, у колегії суддів відсутні підстави сумніватися у законності походження грошових коштів, які були використані під час контролю за вчиненням кримінального правопорушення у цьому кримінальному провадженні.
		У ході судового розгляду встановлено, що під час затримання ОСОБА_7 04  березня 2023 року у нього було вилучено 5300 гривень, з них 26 банкнот номіналом по 200 гривень. При цьому частина з цих банкнот, а саме: КЕ9728923, ТЗ0976499, УХ6152872, УА1548853, УХ5076943, ХГ9328879, ЄЄ4183605, СЄ3729735 співпадають з серіями та номерами банкнот, наданих ОСОБА_8 для придбання у останнього психотропних речовин (т. 1 а. п. 185-186; 228-231).
		Не ґрунтуються на вимогах закону і твердження сторони захисту про те, що під час проведення слідчих (розшукових) дій, зокрема, контролю за вчиненням злочину, поняті не були залучені. 
		Так, положеннями ч. 7 ст. 223 КПК України визначено слідчі (розшукові) дії, при проведенні яких слідчий, прокурор зобов`язані запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих). Залучення понятих під час проведення НСРД, зокрема, контролю за вчиненням кримінального правопорушення, положеннями КПК України не передбачено.
		Обґрунтовано суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що покликання захисника у скарзі на те, що ОСОБА_8 під час проведення НСРД самостійно вмикав і вимикав відеозапис події оперативної закупки наркотичної речовини у засудженого не спростовує вини ОСОБА_7 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях. При цьому цей суд умотивував належним чином свої висновки. 
		Згідно з протоколами огляду покупця та вручення йому грошових коштів від 20 лютого та 04 березня 2023 року, надані ОСОБА_8 купюри були помічені барвником чорного та червоного кольору. Те, що на руках ОСОБА_7 не виявлено слідів барвника не спростовує факт отримання ним коштів від покупця, оскільки наведене підтверджується іншими доказами, дослідженими у судовому засіданні, яким дана належна оцінка. До того ж, як зазначив апеляційний суд, не кожна спеціальна речовина, яка використовується оперативними співробітниками, залишає сліди на руках особи, яка тримала в руках помічені грошові кошти. 
		Не спростовують висновків суду про винуватість ОСОБА_7  в інкримінованих йому кримінальних правопорушенняхі те, що ані під час його затримання, ані під час обшуку в його будинку не було виявлено психотропних речовин, оскільки матеріалами цього кримінального провадження його винність у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України доведена в судовому засіданні поза розумним сумнівом.
		Неспроможними є і твердження сторони захисту про те, що матеріалами цього кримінального провадження не доведено, що правоохоронні органи після проведення першої закупки отримали саме ту речовину, яку закупник придбав у ОСОБА_7 , оскільки одразу після проведення оперативної закупки ОСОБА_8 прибув до службового приміщення правоохоронного органу у м. Берегово, вул.  Сечені, 17, де передав придбаний у засудженого психотропний засіб, що стверджується протоколом про результати контролю за вчиненням кримінального правопорушення та протоколом огляду та вилучення у покупця товарів, закуплених у результаті проведення оперативної закупівлі (т. 1 а. п. 176-179).
		Безпідставними є і доводи захисника про те, що під час досудового розслідування було порушено підслідність у цьому кримінальному провадженні.
		Так, зазначені твердження були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій. Дослідивши матеріали вказаного кримінального провадження суди обох інстанцій дійшли слушного висновку, що у цьому провадженні відсутні порушення правил визначення підслідності. 
		Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17, зазначено, що вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, суд повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливості їх ефективного використання.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає, що під час касаційного розгляду сторона захисту не навела конкретних та переконливих аргументів, які б свідчили про істотне обмеження прав ОСОБА_7 при проведенні досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні і зокрема при вирішення питання про визначення підслідності.
		Не ґрунтуються на вимогах закону і твердження захисника про незаконність проведеного обшуку у будинку ОСОБА_7 .
		Як убачається з матеріалів цього провадження, обшук у будинку де проживає ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , проводився на підставі ухвали слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 03 березня 2023 року у присутності слідчого, оперативних співробітників та понятих ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , що узгоджується з вимогами        статей 234 - 236 КПК України. Протокол обшуку відповідає приписам ст. 104 КПК України. 
		Під час проведення цього обшуку було виявлено та вилучено: два корпуси ручної осколкової гранати Ф-1 з маркуванням НОМЕР_4 та НОМЕР_5; два засоби ініціювання вибуху - запали типу УЗРГМ-2 з маркуваннями НОМЕР_6 та НОМЕР_7; патрони калібру 7,62 мм у кількості 43 шт. та калібру 5,45 мм у кількості 98  шт.; грошові кошти в сумі 500 гривень однією купюрою № ЄИ0755067; дві купюри номіналом по 100 гривень УП5061522, УП0947656; магазин до автомату АК чорного кольору з маркуванням НОМЕР_8, магазин до автомату коричневого кольору з маркуванням НОМЕР_9; три предмети зелено-сірого кольору без маркування з різьбою; предмет, ззовні схожий на шашку зеленого кольору з маркуванням НОМЕР_12; засіб для куріння марихуани у вигляді пластикових пляшок, на одній з яких зверху мається металічний конус; пристрій, який подібний пневматичній зброї з ознаками переробки № НОМЕР_10; ніж (штик - ніж); два поліетиленових пакети, всередині яких виявлені зерна марихуани; два набої зеленого кольору, грошові кошти в сумі 600 гривень: три купюри номіналом по 200 гривень № ХЕ1128112, ВЧ2170304, ЗВ0949011; предмет, ззовні схожий на пістолет з маркуванням НОМЕР_11; залишки речовини кристалічного походження із дерев`яною паличкою; мобільний телефон моделі TECNO, Іmei l: НОМЕР_2 , 2: НОМЕР_3 (т.  1  а. п. 150-154).
		Згідно з висновком експерта № СЕ-19/109-23/5605-БД від 25 травня 2023 року, генетичні ознаки клітин, виявлених у змиві з предмету, ззовні схожого на патрон калібру 5,45, у змиві з поверхні предметів, ззовні схожих на гранати, збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка букального епітелію засудженого.
		Відтак, твердження захисника про те, що вилучені у будинку ОСОБА_7 боєприпаси не зберегли жодних слідів контактування з останнім, не є слушними.
		Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 22, ч. 1 ст.  337 КПК України щодо змагальності сторін, рівності прав на збирання та подання доказів і судового розгляду у межах висунутого обвинувачення.
		Переконливих аргументів на спростування вказаних висновків суду щодо оцінки доказів у касаційній скарзі захисника не міститься.
		Вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
		Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд, керуючись статтями 404, 405, 407, 412-414 КПК України, переглянув вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 за його скаргою та захисника, доводи яких є аналогічними касаційній скарзі стороні захисту, ретельно перевірив та проаналізував їх, дав на них переконливі відповіді, вказавши в ухвалі підстави необґрунтованості таких доводів.
		Покарання, призначене засудженому ОСОБА_7 місцевим судом та залишене без змін судом апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Колегія суддів уважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до правил кримінального процесуального закону, постановлена ухвала не суперечить приписам статей 370, 419 КПК України. 
		Порушень норм матеріального чи процесуального права, які би були безумовними підставами для зміни або скасування судових рішень, під час перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила.
		Ураховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги сторони захисту.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд 
		ухвалив:
		вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року щодо  ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення. 
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                           ОСОБА_2                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...