Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 215/7881/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.01.2025.
Дата набрання законної сили: 20.01.2025
Номер судового провадження: 51-3692км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019040760001901

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 січня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 215/7881/23
		провадження № 51-3692км24
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                            ОСОБА_1 , 
		суддів                                                                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                          ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                                ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілого ОСОБА_6 та захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 16 травня 2024 рокув кримінальному провадженні стосовно 
		 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, 
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		 
		Обставини, установлені за рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, короткий зміст судових рішень
		 
		За вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 березня 2024 рокуОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, тобто умисного тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		 
		На підставі ст. 75 КК  ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки тапокладено на нього низку обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
		 
		Провадження за цивільним позовом прокурора окружної прокуратури до ОСОБА_7 про відшкодування збитків, завданих злочином, закрито.
		 
		Змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час.
		 
		За обставин, детально викладених у вироку суду першої інстанції, 08 грудня 2019 року близько 02:45 біля магазину ТОВ «АТБ - маркет» (вул. С. Колачевського, 52-К, м. Кривий Ріг) ОСОБА_6 , побачивши, що раніше незнайомий йому ОСОБА_7 кулаками завдає ударів ОСОБА_9 , з метою припинення бійки почав відштовхувати ОСОБА_7 . На ці дії в ОСОБА_7 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .
		 
		ОСОБА_7 , усвідомлюючи небезпечність своїх дій та настання у їх результаті тяжких наслідків для потерпілого, бажаючи їх настання, перебуваючи безпосередньо позаду ОСОБА_6 , за допомогою предмета, схожого на розкладний ніж, який тримав у правій руці, умисно завдав потерпілому ОСОБА_6 одного удару в ділянку спини, після чого з місця скоєння злочину зник.
		 
		Відповідно до висновку експерта від 13 січня 2021 року № 30 ОСОБА_7 заподіяв потерпілому ОСОБА_6 тілесне ушкодження, яке за ознакою небезпеки для життя належить до тяжких тілесних ушкоджень.
		 
		Дніпровський апеляційний суд вироком від 16 травня 2024 року скасував вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 у частині призначеного покарання та призначив йому покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		 
		Зарахував у строк покарання попереднє ув`язнення з 05 грудня 2023 року по 14 березня 2024 року включно, із розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього ув`язнення.
		 
		Початок строку відбування покарання ухвалив обчислювати з дня приведення вироку до виконання.
		 
		У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
		 
		Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
		 
		У касаційній скарзі захисник засудженого, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, зважаючи на дані про особу засудженого, ставлення засудженого до вчиненого, наявність значної кількості обставин, що пом`якшують покарання, просить змінити вирок апеляційного суду та застосувати до засудженого інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням. 
		 
		Указує, що, приймаючи рішення про неможливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, суд апеляційної інстанції, порушуючи вимоги ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК), узяв до уваги тільки доводи сторони обвинувачення. Крім того, цей суд не дослідив належним чином обставин провадження, наявних у матеріалах кримінального провадження документів, не надав оцінки доказам і позиціям сторін провадження. 
		 
		Стверджує, що апеляційний суд, не урахувавши вказане вище та наявні в матеріалах провадження дані, став на сторону однієї зі сторін кримінального провадження, що призвело до ухвалення незаконного й упередженого рішення.
		 
		Підкреслює, що засуджений повністю визнавав вину, погодився із усіма обставинами кримінального правопорушення та кваліфікацією вчиненого діяння, щиро покаявся, відшкодував у повному обсязі завдані збитки потерпілому та медичному закладу. 
		 
		Касатор просить урахувати й те, що засудженого було призвано на військову службу згідно з Указом Президента України про загальну мобілізацію, та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_7 відряджено до ОТУ «Харків» для виконання бойових завдань з метою відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України. У касаційній скарзі захисник зазначає, що підрозділи, які виконують бойові завдання на лінії зіткнення, несуть як санітарні, так і безповоротні втрати, тому кожен військовослужбовець на рахунку.
		 
		У своїй касаційній скарзі потерпілий ,крім доводів, аналогічних за змістом тим, що наведені в касаційній скарзі захисником, просить урахувати, що він пробачив ОСОБА_7 , останній повністю відшкодував йому заподіяну шкоду.
		 
		Уважає, що суд першої інстанції обгрунтовано звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
		 
		Командир військової частини НОМЕР_1 у клопотанні, адресованому Касаційному кримінальному суду в складі Верховного Суду, просить призначити  ОСОБА_7 покарання з випробуванням, стверджує, що командування цієї військової частини може належним чином здійснювати контроль за поведінкою засудженого та за виконанням ним обов`язків, покладених на нього судом під час іспитового строку.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		 
		Прокурор у судовому засіданні заперечив щодо задоволення касаційних скарг захисника та потерпілого.
		 
		Від засудженого ОСОБА_7 на адресу Суду надійшла заява про розгляд кримінального провадження за його відсутності. У цій заяві засуджений просить задовольнити касаційні скарги захисника та потерпілого в повному обсязі.
		 
		Інші учасники провадження в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, заяв чи клопотань стосовно відкладення розгляду справи не подавали.
		 
		Мотиви Суду 
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження й доводи, викладені в касаційних скаргах, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги захисника та потерпілого підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		 
		За приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		 
		Статтею 412 КПК передбачено, що істотними, зокрема, є: 1) такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення; 2) за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито, крім випадків, коли провадження може бути закрито лише за згодою підозрюваного, обвинуваченого, який проти цього заперечував; 3) судове рішення ухвалено незаконним складом суду.
		 
		Згідно зі ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
		 
		За змістом ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість. 
		 
		Статтею 370 КПК регламентовано, що судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. У ньому мають бути наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення. Тобто рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		 
		Як видно зі змісту касаційних скарг, доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 121 КК ніким не оспорюються, а тому в цій частині судові рішення Верховний Суд не перевіряє.
		 
		Доводи захисника та потерпілого про передчасність висновків суду апеляційної інстанції щодо неможливості застосування до засудженого інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, а саме положень ст. 75 КК, колегія суддів уважає обґрунтованими.
		 
		Так, відповідно до вимог статей 50 і 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		 
		У статті 65 КК визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		 
		При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним кримінальному правопорушенню, що передбачає врахування способу й об`єкта посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
		 
		Виправлення як мета покарання - це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його надалі від учинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.
		 
		Перевіривши доводи касаційних скарг потерпілого та захисника про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, Суд дійшов таких висновків.
		 
		Згідно зі ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч. 3 ст.127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		 
		Так Суд бере до уваги ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК належить до категорії тяжких, обставину, що згідно зі ст. 66 КК пом`якшує покарання - щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу засудженого, який має міцні соціальні зв`язки, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, а також думку потерпілого, який претензій до засудженого не має та його послідовну позицію з розгляду провадження судом першої інстанції (потерпілий не наполягав на призначенні покарання, яке засуджений має відбувати реально).
		 
		Крім того, суд ураховує посткримінальну поведінку засудженого, який відшкодував завдані збитки потерпілому та витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого. Після вчиненого кримінального правопорушення щодо ОСОБА_6 згідно з наявними даними, інших кримінальних правопорушень не скоював.
		 
		До того ж слід відзначити, що покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в інший передбачений законом спосіб. Покарання повинно визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин. Однією з умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди. 
		 
		Суд також зважає і на клопотання військової частини, з якого крім іншого, видно, що ОСОБА_7 за час служби зарекомендував себе з позитивного боку. Солдат ОСОБА_7 зразково виконує свої службові обов`язки, точно та сумлінно виконує накази командирів, користується авторитетом серед співслужбовців, дисциплінований, не допускає порушень військової дисципліни та діючого законодавства.
		 
		Вирішуючи питання доцільності застосування до засудженого інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, Суд, зокрема, бере до уваги активну позицію потерпілого, який самостійно подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, наголошуючи, що, крім відшкодування засудженим у повному обсязі завданих збитків, він пробачив засудженому; та клопотання військової частини НОМЕР_1 про застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК для надання йому можливості виконувати бойові завдання з оборони держави та відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України. Разом з тим командир цієї військової частини стверджує, що в разі призначення засудженому покарання з випробуванням командування згаданої військової частини зможе належним чином здійснювати контроль за його поведінкою та за виконанням ним обов`язків, покладених судом, під час іспитового строку відповідно до Порядку здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням.
		 
		Водночас продовження проходження служби дозволить засудженому ефективно реалізувати громадянський обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України(ст. 65 Конституції України).
		 
		Ураховуючи викладене, у цьому конкретному кримінальному провадженні колегія суддів дійшла висновку про можливість призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 75 КК, воно буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Таке покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65, 75 КК. 
		 
		Істотних порушень кримінального процесуального закону апеляційним судом, які б тягнули за собою скасування рішення, колегією суддів Верховного Суду не встановлено.
		 
		Отже, касаційні скарги захисника та потерпілого підлягають частковому задоволенню, а вирок апеляційного суду - зміні.
		У касаційних скаргах містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу Суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
		 
		Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		 
		ухвалив:
		 
		Касаційні скарги потерпілого ОСОБА_6 та захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8  задовольнити частково.
		 
		Вирок Дніпровського апеляційного суду від 16 травня 2024 року в кримінальному провадженні стосовно  ОСОБА_7  змінити.
		 
		На підставі ст. 75 КК звільнити  ОСОБА_7  від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
		 
		Покласти на  ОСОБА_7  обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		 
		Згідно з ч. 4 ст. 76 КК нагляд за засудженим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час проходження ним військової служби покласти на командира відповідної військової частини.
		 
		В іншій частині судове рішення залишити без зміни.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...