Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/10013/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Умисне знищення або пошкодження майна.
Надіслано судом: 27.01.2025. Зареєстровано: 28.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/461/261/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024141360002755

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		461/10013/24
		1-кп/461/261/25
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		27.01.2025                                                м. Львів
		Галицький районний суд міста Львова у складі:
		головуючої судді  ОСОБА_1 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_4 ,
		захисника  ОСОБА_5 ,
		потерпілого  ОСОБА_6 ,
		провівши у приміщенні суду судове засідання по розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12024141360002755, відомості про яке внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 18.09.2024, про обвинувачення:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Радехів Радехівського району Львівської області, громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, не депутата, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст.15  ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України,-
		В С Т А Н О В И В :
		17 вересня 2024 року, приблизно о 23:30 год., ОСОБА_4 , проходив неподалік від будівлі економічного факультету ЛНУ імені Івана Франка, що знаходиться на вулиці Театральній, 17 у м. Львові, та вирішив знищити чуже майно шляхом підпалу, а саме вказану будівлю корпусу університету. 
		У подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел та переслідуючи мету на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, ОСОБА_4 , 17 вересня 2024 року, приблизно о 23:33 год, наблизився до вікон першого поверху будівлі економічного факультету ЛНУ імені Івана Франка та за допомогою запальнички, яка була при ньому з собою, підпалив поліетиленову плівку чорного кольору на шести вікнах з метою знищення будівлі, однак свого злочинного умислу, направленого на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки полум?я згасло, знищивши поліетиленову плівку та пошкодивши одне метало-пластикове вікно. 
		Отже, ОСОБА_4 , обвинувачується в закінченому замаху на умисне знищення чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч, 2 ст. 194 КК України. 
		Окрім цього, ОСОБА_4 , перебуваючи у проході з вулиці Театральної, 12, до Площі Ринок, 29, що у м. Львові, вирішив знищити чуже майно шляхом підпалу, а саме транзитний ввід (ТВ-229), який відноситься до електричної мережі ПрАТ «Львівобленерго».
		У подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел та переслідуючи мету на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, ОСОБА_4 , 18 вересня 2024 року, приблизно о 00:57 год, наблизився до електрощитової коробки транзитного вводу (ТВ-229), який відноситься до електричної мережі ПрАт «Львівобленерго», та за допомогою запальнички, яка була при ньому з собою, підпалив картонні коробки, які знаходились неподалік з метою знищення електрощитової коробки транзитного вводу (ТВ-229), однак свого злочинного умислу, направленого на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки полум?я згасло, пошкодивши корпус вказаної електрощитової коробки. 
		Отже, ОСОБА_4 обвинувачується у закінченому замаху на умисне знищення чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 194 КК України. 
		Окрім цього, 18 вересня 2024 року, приблизно о 01:30 год, ОСОБА_4 , проходив неподалік від кафе-бару «Чібо», що знаходиться на вулиці Театральна, 12 у м. Львові, та вирішив знищити чуже майно шляхом підпалу, а саме квіткову композицію та рекламні банери, які знаходились на металевих опорах навісу та належать ФОП « ОСОБА_6 ».
		У подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел та переслідуючи мету на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, ОСОБА_4 , 18 вересня 2024 року, приблизно о 01:49 год, наблизився до квіткової композиції та рекламних банерів, які знаходились на металевих опорах кафе-бару «Чібо» та за допомогою запальнички, яка була при ньому з собою, підпалив вказану квіткову композицію вартістю 10000,00 грн та рекламні банери вартістю 1800,00 грн, у результаті чого відбулася пожежа, яка знищила зазначене майно потерпілого. 
		У подальшому, ОСОБА_4 , усвідомлюючи вчинене ним протиправне діяння, залишив місце події та Отже своїми умисними діями спричинив потерпілому ФОП « ОСОБА_6 » матеріальної шкоди на загальну суму 11800,00 гривень. 
		Отже, ОСОБА_4 , обвинувачується в умисному знищенні чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 KK України.
		Окрім цього, 18 вересня 2024 року, приблизно о 01:55 год., ОСОБА_4 , проходив неподалік від фонтану з фігурою Нептуна, що знаходиться на площі Ринок, 1, у м. Львові, та вирішив знищити чуже майно шляхом підпалу, а саме фонтану з фігурою Нептуна, який закритий рекламним банером та який належить Львівській міській раді. 
		У подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел та переслідуючи мету на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, ОСОБА_4 , 18 вересня 2024 року, приблизно о 01:59 год, наблизився до квіткової композиції та рекламного банера, який закриває фонтан з фігурою Нептуна та за допомогою запальнички, яка була при ньому з собою, підпалив вказаний рекламний банер вартістю 1800,00 грн, з метою знищення фонтану з фігурою Нептуна, однак свого злочинного умислу, направленого на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки полум?я згасло, пошкодивши лише рекламний банер.
		Отже, ОСОБА_4 , обвинувачується в закінченому замаху на умисне знищення чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 194 КК України. 
		Окрім цього встановлено, що 18 вересня 2024 року, приблизно о 03:10 год, ОСОБА_4 , проходив неподалік від ресторану «Вуйко Сем», що знаходиться на вулиці Братів Рогатинців, 23, у м. Львові, вирішив знищити чуже майно шляхом підпалу, а саме терасну маркізу, яка знаходилась над входом та вікнами вказаного ресторану, який належить ФОП ОСОБА_7 . 
		У подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел та переслідуючи мету на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, ОСОБА_4 , 18 вересня 2024 року, приблизно о 01:13 год, наблизився до будівлі ресторану «Вуйко Сем», та за допомогою запальнички, яка була при ньому з собою, підпалив декорації, які знаходились біля входу до ресторану, у результаті чого відбулася пожежа, яка знищила зазначені декорації та терасну маркізу ресторану потерпілого. 
		У подальшому, ОСОБА_4 , усвідомлюючи вчинене ним протиправне діяння залишив місце події та Отже своїми умисними діями спричинив потерпілому ФОП ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 80000,00 гривень. 
		Отже, ОСОБА_4 , обвинувачується в умисному знищенні чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
		Із постанови Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 521/844/21 випливає, що роз`яснення учасникам судового провадження підстав та наслідків його здійснення за ч. 3ст. 349 КПКне повинно мати формальний характер. Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3ст. 349 КПК, повинен роз`яснити суть цієї норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз`яснення є однакове, правильне і точне розуміння всіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз`яснення сприйнята правильно та переконатися в добровільності їх позицій.
		Отже, визнання вини, незаперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому особа обвинувачується, правові наслідки розгляду на підставі ч. 3ст. 349 КПК, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є передумовами можливості здійснення розгляду провадження в зазначеному порядку.
		Під час судового розгляду обвинувачений усвідомлено відмовився від повного розгляду справи у встановленому законом порядку, а дійсність і добровільність вказаної відмови перевірена судом, свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному проступкувикраденні офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів, погодився із кваліфікацією дій за ч. 1ст.357 КК України, а також свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушеннітаємному викраденні чужого майна (крадіжці), у період дії воєнного стану, вчиненому повторно, погодився зі кваліфікацією дій за ч.4ст. 185 КК Українита визнав повністю, підтвердив викладені в обвинувальному акті фактичні обставини, та дав згоду на розгляд кримінального провадження у порядку, передбаченому ч. 3ст. 349 КПК України, заявивши, що розуміє зміст цих обставин. При цьому суд переконався у правильності розуміння ОСОБА_4 змісту обвинувачення, у добровільності його позиції і належно роз`яснив, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Після чіткого, детального та розгорнутого пояснення судом змісту норми ч. 3ст. 349 КПК Україниобвинувачений ствердно заявив про бажання здійснення судового розгляду за вказаним порядком з правовими наслідками такого розгляду. 
		Зазначене підтримав також прокурор. Окрім цього, у матеріалах справи знаходяться заяви від потерпілих, у яких вони просять проводити розгляд справи у їх відсутності. При визначенні міри покарання ОСОБА_4 покладаються на розсуд суду.
		Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 підтвердив обставини, викладені ним у цивільному позові та просив призначити покарання обвинуваченому на розсуд суду.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 ,після роз`яснення суті обвинувачення, визнавши себе винним, підтвердив зазначені у обвинувальному акті обставини, зазначив, що щиро кається у вчиненому та просив його суворо не карати.
		Відповідно до цих вимог закону, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
		Діїобвинуваченого ОСОБА_4 вірнокваліфіковані зач. 2 ст. 194, ч. 2 ст.15  ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України,оскільки він вчинив умисне знищення чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, а також закінчений замах на умисне знищення чужого майна, вчиненого шляхом підпалу.
		Отже, суд дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.194, ч. 2 ст.15  ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України.
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить зі встановлених положеннямист. 50 КК Українийого мети, за якими покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Згідно з ч.ч.1, 2ст.65 КК Українисуд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другоюстатті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цьогоКодексу; та 3)враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Виходячи зі вказаної мети й принципів справедливості та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даних про особу винного. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 березня 2023 року у справі № 127/10995/19, яку суд застосовує у відповідності до приписів ч. 6ст. 368 КПК України.
		Призначаючи покарання обвинуваченому, суд ураховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, що згідно зіст. 12 КК України, є тяжкими умисними злочинами проти власності; дані про особу винного, який є раніше не судимий, не працевлаштований та не має офіційного джерела доходу, неодружений, до поміщення в установу виконання покарань мав постійне місце проживання у м. Львові, під наглядом в наркологічному чи психоневрологічному диспансерах не перебуває.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Так, зокрема у ході судового розгляду обвинувачений надав визнавальні покази, засудив свою протиправну поведінку у присутності учасників процесу, а також приніс вибачення у залі суду. Також, обвинувачений зазначив, що готови відшкодувати завдану шкоду потерпілому. При цьому, суд виходить з того, що системне тлумачення законодавства та судової практики вказує на те, що щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює правопорушення, бажає виправити ситуацію, що склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання, що має місце у цьому випадку.
		Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, суд не встановив.
		Зважаючи на особу винного та фактичні конкретні обставини у цьому кримінальному провадженні у їх сукупності, без застосуванняст. 314-1 КПК України, яка є правом суду, а не обов`язком, указаний випадок не є винятковим, і указане питання перед судом учасниками судового провадження не порушувалося, відповідно до постанови Верховного Суду від 07.06.18. (справа № 534/2180/16-к), суд призначає покарання у межах санкції інкримінованих статей: за ч. 2ст. 194 КК України-позбавлення воліна строк4 роки та за ч. 2 ст. 15  ч. 2 ст.194КК України - позбавлення волі на строк 3 роки.
		Також, враховуючи фактичні обставини справи, вчинення обвинуваченим декількох кримінальних правопорушень, що кваліфіковані за різними статтями особливої частини Кримінального кодексу України, суд застосовує вимоги ч. 1 ст.70 Кримінального кодексу України - поглинення менш суворого покарання більш суворим.
		Саме такий вид та розмір покарання засновані на вимогах виваженості та справедливості, відповідають принципу індивідуалізації покарання та адекватності вчиненому. На переконання суду цей захід примусу сформує правослухняну поведінку обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови і позбавить можливості вчиняти нові кримінальні правопорушення. Підстав для призначення більш суворого чи більш м`якого покарання суд не вбачає. Правових підстав для призначення обвинуваченому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання, тобто на підставіст. 69 КК України, суд не знаходить, так як усе вищеописане слугує підставою для призначення покарання у межах санкції статті у виді позбавлення волі у мінімальному його строку.
		Водночас, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, його особи - раніше не судимий, конкретних обставин кримінального провадження, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без реального відбування покарання, і тому вважає за необхідне звільнити його від відбування покарання, встановивши при цьому іспитовий строк на підставі ст. 75 КК України, із покладенням обов`язків згідно зіст.76 КК України, саме таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Оцінюючи заявлений у справі цивільний позов, суд виходить з таких доводів, міркувань та мотивів.
		Цивільний позивач ОСОБА_6 до спільного розгляду з обвинувальним актом подав цивільний позов до обвинуваченого, у якому просить стягнути з останнього на його користь матеріальну шкоду у розмірі 11800,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн. 
		Цивільний позов обґрунтований тим, що своїми протиправними діями обвинувачений завдав йому матеріальної шкоди у розмірі 11800,00, що є вартістю квіткової композиції та рекламних банерів, які були частково знищенні внаслідок умисного підпалу обвинуваченим ОСОБА_4 .
		   В обґрунтування моральної шкоди, цивільний позивач зазначає, що внаслідок протиправнихдій обвинуваченого було знищеного його майно, а тому ним вживаються заходи щодо відновлення становища, яке існувало до вчинення кримінального правопорушення, це, по перше, потребує витрат, по друге, вимагає додаткових зусиль та часу та було порушено нормальний спосіб його життя. Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на відновлення становище, проведення правових заходів тощо). Усі вище наведені обставини дають підстави стверджувати не лише те, що ОСОБА_6 була завдана моральна шкода безпосередньо внаслідок вчинення щодо нього злочину, але й те, що наслідки кримінального правопорушення призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: швидка втомлюваність, пасивність, знижений та нестійкий настрій, насторога, дратівливість, фіксованість на негативних переживаннях, невпевненість в собі, тривога з приводу майбутнього, тощо. Позивач живе в постійному стресі і з відчуттям страху від того, що особа, яка знищила його майно може в будь-який момент знову намагатися знищити його майно, що може призвести до підпалу самого кафе-бару або будь-яким іншим чином звести з ним рахунки за його звернення до правоохоронних органів. На момент кримінального правопорушення ОСОБА_6 переживав емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху за своє майно, а головне страху за своє матеріальне становище, оскільки більшість коштів було вкладено в цю справу. Потерпілий переніс шок, перебуває в постійній нервовій депресії та пригніченому стані. Така стресова ситуація потягла за собою погіршення стану його здоров?я, він постійно відчуває глибокі переживання, що перешкоджає відновленню його нормального душевного стану.
		Обвинувачений-цивільний відповідач відзив на цивільний позов суду не надав. У судовому засіданні обвинувачений зазначив, що готовий відшкодувати моральну шкоду.
		Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		У статті 11 ЦК України визначені підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, серед яких передбачено, у тому числі, і завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
		У частині першій ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається уст. 16 Цивільного кодексу України.
		За змістом п. 8 частини другої ст.16 ЦК України, одним зі способів захисту порушеного права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
		Згідно з ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
		Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення (ст. 1166 ЦК України), необхідними елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
		У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
		Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина 2 ст. 1166 ЦК України).
		Вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, суть яких полягає в умисному знищенні чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а також не заперечується самим обвинуваченим.
		Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 11800,00 гривень. Зі вказаною сумою обвинувачений погодився.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
		А тому суд приходить до висновку, що цивільний позов у частині стягнення майнової шкоди у сумі є підставним та підлягає задоволенню.
		Щодо моральної шкоди, суд зазначає таке.
		Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Визначення поняття моральної шкоди та способи її відшкодування і визначення розміру наведені у статті 23 ЦК України.
		Згідно з пунктами 1 і 2 частини 2 цієї статті, моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.
		Верховний Суд України у п. 9 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
		При цьому, суд бере до уваги, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі та гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не тільки видом правопорушення та його складністю, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.
		При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
		Як наведено вище, на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, цивільний позивач посилається на те, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого було знищеного його майно, а тому ним вживаються заходи щодо відновлення становища, яке існувало до вчинення кримінального правопорушення, це, по перше, потребує витрат, по друге, вимагає додаткових зусиль та часу та було порушено нормальний спосіб його життя. Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на відновлення становище, проведення правових заходів тощо). Також вказує на те, що наслідки кримінального правопорушення призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: швидка втомлюваність, пасивність, знижений та нестійкий настрій, насторога, дратівливість, фіксованість на негативних переживаннях, невпевненість в собі, тривога з приводу майбутнього, тощо. Позивач живе в постійному стресі і з відчуттям страху від того, що особа, яка знищила його майно може в будь-який момент знову намагатися знищити його майно, що може призвести до підпалу самого кафе-бару або будь-яким іншим чином звести з ним рахунки за його звернення до правоохоронних органів. На момент кримінального правопорушення ОСОБА_6 переживав емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху за своє майно, а головне страху за своє матеріальне становище, оскільки більшість коштів було вкладено в цю справу. Потерпілий переніс шок, перебуває в постійній нервовій депресії та пригніченому стані. Така стресова ситуація потягла за собою погіршення стану його здоров?я, він постійно відчуває глибокі переживання, що перешкоджає відновленню його нормального душевного стану.
		При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, відповідно до положень частини 3 статті 23 ЦК України, суд бере до уваги характер правопорушення, вчиненого обвинуваченим, ступінь його вини, а також майновий стан, враховує вимоги розумності і справедливості, надані суду докази щодо заподіяння моральної шкоди, а тому, виходячи з наведеного, вважає обґрунтованим розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 15000,00 гривень.
		Згідно зі ст. 377 КПК України, якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.Відтак, запобіжний захід обранийобвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою слід скасувати, звільнивши його негайно з-під варти в залі судового засідання.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Цивільний позов ОСОБА_6 у кримінальному провадженні слід задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 майнову шкоду у розмірі 11800,00 грн. та 15000,00 грн. моральної шкоди.
		Питання щодо речових доказів необхідно вирішити у порядку ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст. ст.368,370,374, ч. 16 ст. 615 КПК України, суд -
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,визнативинним увчиненні кримінальнихправопорушень передбаченихч.2ст.194,ч.2ст.15 ч.2ст.194 України, та призначити йому покарання:
		- за ч. 2 ст. 194 КК України у виді 4 (чотири) роки позбавлення волі;
		- за ч. 2 ст. 15  ч. 2 ст. 194 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді4 (чотири) роки позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_4 звільнити відвідбування призначеногопокарання увиді позбавленняволі настрок чотирироки з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
		Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення вироку, а саме з 27.01.2025.
		На підставі ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.
		Запобіжний захід, обраний ОСОБА_4 , у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши його негайно з-під варти в залі судового засідання.
		Стягнути зі ОСОБА_4 на користь держави 14724,15 грн. за витрати на проведення експертизи нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів.
		Цивільний позов ОСОБА_6 у кримінальному провадженні  задовольнити частково.
		Стягнути зі ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 майнову шкоду в розмірі 11800 (одинадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок та 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) гривень - компенсації спричиненої моральної шкоди.
		У решти позовних вимог  відмовити.
		Речові докази по справі: 1) Два змиви з елементів огорожі фонтану, що були поміщені в паперовий конверт з ЛОГОТИПОМ «НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ СЛІДЧЕ УПРАВЛІННЯ» бірка NPU-0043696  (НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ), з нанесенням характеризуючих написів, що опечатаний паперовими бірками з відтиском мастичної печатки «Для пакетів Львівське районне управління поліції N? 1 ГУНП у Львівській області»)  знищити.
		2) Фрагмент полімерної тканини з слідами термальної дії (виріз з мішка), що було поміщено в паперовий конверт з логотипом «НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ СЛІДЧЕ УПРАВЛІННЯ» бірка «NPU-0043700» - (НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ), з нанесенням характеризуючих написів, що опечатаний паперовими бірками з відтиском мастичної печатки «Для пакетів Львівське районне управління поліції №1 ГУНП у Львівській області»; Фрагмент полімерної плівки з слідами термальної дії, що було поміщено в паперовий конверт з логотипом «НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ СЛІДЧЕ УПРАВЛІННЯ» бірка «NPU-0043699» - (НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІІЯ УКРАЇНИ), з нанесенням характеризуючих написів, що опечатаний паперовими бірками з відтиском мастичної печатки «Для пакетів Львівське районне управління поліції №1 ГУНП у Львівській області»; Фрагмент паперу зі слідами термальної дії (виріз з плівки), що було поміщено в паперовий конверт з логотипом «НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ СЛІДЧЕ УПРАВЛІННЯ» бірка «NPU-0043698» - (НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІІЯ УКРАЇНИ), характеризуючих написів, що опечатаний паперовими бірками з відтиском мастичної печатки «Для пакетів Львівське районне управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області»)  знищити.
		3) Пожежне сміття, що було поміщено в спецпакет «НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ СЛІДЧЕ УПРАВЛІННЯ» номер «PSP 1261227», із нанесенням характеризуючих написів; змив на ватний тампон, що було поміщено в паперовий конверт з логотипом «НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ СЛІДЧЕ УПРАВЛІННЯ» бірка «NPU-0257451» - (НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЯ УКРАЇНИ), зі нанесенням характеризуючих написів, що опечатаний паперовими бірками з відтиском мастичної печатки «Для пакетів Львівське районне управління поліції №1 ГУНІ у Львівській області»)  знищити. 
		4) Два змиви на ватний тампон з корпусу електрощитової коробки, що були поміщені в паперовий конверт з логотипом «НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІІЯ УКРАЇНИ СЛІДЧЕ УПРАВЛІННЯ» бірка «NPU-0043697» - (НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ), з нанесенням характеризуючих написів, що опечатаний паперовими бірками з відтиском мастичної печатки «Для пакетів Львівське районне управління поліції N? 1 ГУНП у Львівській області»)  знищити.
		5) банківську картку «Ощадбанк» - «VISA» - з написом «04/29 - 0001412611» номер НОМЕР_1 ; банківську картку «ПриватБанк» - «Для виплат» - «VISA» - з написом «10/27» номер НОМЕР_2 ; запальничку чорного кольору; пачку сірників із зображенням оленя, в якій знаходяться сірники; стартовий пакет оператора мобільного зв`язку «lifecell» без SІМ-карти, на якій наявний напис « НОМЕР_3 » на номер НОМЕР_4 ; USВ-кабель білого кольору; мобільний телефон марки «ZТЕ» Blade, модель «8045», ІМЕІ1: НОМЕР_5 та ІМЕІ2: НОМЕР_6 , синього кольору, із SІМ-картою оператора мобільного зв`язку «lifecell» номер НОМЕР_4 , з чохлом бампером чорного кольору (пароль 3428611); худі з капюшоном (светр), на якій наявні різні написи та малюнки, що розміщені на двох рукавах; футболку жовтого кольору; спортивні штани чорного кольору з зображенням логотипу «Пума»; кросівки чорного кольору з написом «STREAM» - повернути обвинуваченому ОСОБА_4 , скасувавши ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 24.09.2024 (справа №463/8871/24, провадження №1-кс/463/7379/24).
		6) пожежне сміття, квіткову композицію із слідами термічної дії, банери із слідами термічної дії  знищити, скасувавши ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 24.09.2024 (справа №463/8871/24, провадження №1-кс/463/7380/24).
		7) DVD-R диски - залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Роз`яснити учасникам, що вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України. 
		З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Суддя ОСОБА_8

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...