Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/2920/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 27.01.2025. Зареєстровано: 28.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/766/1170/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023080030000247

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 766/2920/23
		н/п 1-кп/766/1170/25
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		23 січня 2025 року м. Херсон
		 
		Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
		головуючого судді: ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду м. Херсона в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.06.2023 року за №62023080030000247 за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Генічеськ Херсонської області, українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, військовослужбовця за контрактом, інспектора прикордонної служби 2 категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 , молодшого сержанта, раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 7 ст. 111-1, ч. 4 ст. 408 КК України,
		 
		за участю сторін кримінального провадження:
		 
		прокурора - ОСОБА_4 ,
		захисника - адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення.
		 
		   ОСОБА_3 , являючись громадянином України та будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, проходячи її на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 , у військовому званні «молодший сержант», перебуваючи за місцем свого проживання - на території м. Генічеськ Генічеського району Херсонської області, будучи обізнаним про факт ведення російською федерацією агресивної війни проти України, в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, в порушення вимог ст.ст. 1, 2, 17, 19, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 1, 2, 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», ст.ст. 2, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та всупереч Військовій присязі, в період з 17 травня 2022 року, але не пізніше 25 серпня 2022 року, точної дати не встановлено, використовуючи теоретичні знання і практичні навики отримані в Україні, з власної ініціативи добровільно на тимчасового окупованій території України, зайняв посаду «временно исполняющего обязаности де журного офіцера дежурной части», у незаконно створеному правоохоронному підрозділі окупаційної влади російської федерації, а саме «Генического районного отдела полиции Главного управления МВД Херсонской области» з виконанням відповідних правоохоронних функцій, в підпорядкуванні окупаційної адміністрації російської федерації та виконував обов`язки за посадою до листопада 2022 року. 
		   Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 7 ст. 111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		Крім того,  ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, проходячи її на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 , у військовому званні «молодший сержант», 24 лютого 2022 року, близько 12 години 00 хвилин, в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, в порушення ст. ст. 2, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України,ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», перебуваючи в приватному транспортному засобі ВАЗ 21099, червоного кольору та слідуючи, до попередньо визначеного наказом командира - начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_6 , іншого місця служби ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону в АДРЕСА_2 в складі автоколони, маючи на меті назавжди ухилитись від військової служби, поблизу повороту до населеного пункту Нижні Сірогози Генічеського району Херсонської області на автодорозі М-14 Херсон-Мелітополь, розвернув автомобіль у зворотному напрямку та попрямував в напрямку смт. Іванівка Генічеського району Херсонської області, таким чином самовільно залишивши місце служби - район виконання завдань поблизу населеного пункту Нижні Сірогози Генічеського району Херсонської області на автодорозі М-14 Херсон-Мелітополь, з метою ухилитися від військової служби. 
		Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 408 КК України, як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
		 
		II. Застосовані судом правові процедури. Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).
		 
		   З урахуванням того, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченого, дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.
		   Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.
		   До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.
		   При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним уст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
		   Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст.323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
		   Згідно положень ч. 2 ст.297-1 КПК України вбачається, що серед переліку злочинів, щодо яких може здійснюватися спеціальне досудове розслідування, наявне посилання на ст.111-1, ст. 408 КК України, за якими, висунуто обвинувачення ОСОБА_3 . 
		   Відповідно до ч. 1,2 ст.135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
		   Відповідно до розділу ІІ наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» з 24.02.2022 вся територія Генічеського району (у тому числі м. Генічеськ) є тимчасово окупованою російською федерацією територією України. 
		   АТ «Укрпошта» не здійснює свою господарську діяльність на території України, які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), у зв`язку з чим надсилання судом судових викликів засобами поштового зв`язку на адресу проживання обвинуваченого ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , є неможливим.
		   У відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		   Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		   Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно  ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 7 ст. 111-1, ч. 4 ст. 408 КК України, надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті.
		   Ухвалою суду від 04.08.2023 року було призначено підготовче судове засідання.
		   Судом від призначення обвинувального акту до підготовчого судового засідання та до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого, було проведено судові засідання: 15.08.2023 року, 17.10.2023 року, 30.10.2023 року, 09.11.2023 року, 29.11.2023 року, 06.12.2024 року та 18.12.2024 року.
		   У газеті «Урядовий кур`єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, опубліковано оголошення із повісткою про виклик до суду  ОСОБА_3 у підготовчі судові засідання Повідомлення про виклик до суду  ОСОБА_3 були розміщені на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області та сайті Офісу Генерального прокурора.
		   Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.12.2024 року задоволено клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні щодо  ОСОБА_3 та ухвалою суду від 23.01.2024 року призначено судовий розгляд. 
		   В подальшому, на виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинуваченого  ОСОБА_3 до призначених судових засідань опубліковані та оприлюднені у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр та на сайті Офісу Генерального прокурора. Також, повідомлення про виклик до суду  ОСОБА_3 були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні.
		   Водночас,незважаючи нанаявні уматеріалах провадженнядокази відсутності ОСОБА_3 протягом тривалого часу на території України, яка підконтрольна законної владі, у органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останнього за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.
		   З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачений був обізнаний щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.
		   Щодо забезпечення права обвинуваченого на захист, суд зазначає наступне.
		   Відповідно до ч. 5 ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
		   Відповідно до ч.2 ст.47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).
		   Згідно з п. 1 ч. 1 ст.49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів.
		   Разом з цим, стосовно ОСОБА_3 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст.52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженню є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.
		   Згідно дорученняРегіонального центруз наданнябезоплатної вторинноїправової допомогиу Кіровоградськійта Миколаївськійобластях від18.05.2023року №014-001631чзахисником ОСОБА_3 було призначено адвоката ОСОБА_5 .
		   16.05.2023 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1, ч. 4 ст. 408 КК України.
		   18.05.2023 року в газеті «Урядовий кур`єр» № 99 (7497), яка являється засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, опубліковано оголошення про повідомлення про підозру ОСОБА_3 із повістками про виклик останнього до слідчого ТУ ДБР у м. Мелітополі на 22.05.2023 року на 12:00 год., 24.05.2023 року на 12:00 год. та 26.05.2023 року на 12:00 год., для вручення йому письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1, ч. 4 ст. 408 КК України, допиту як підозрюваного, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій.
		   Крім того, 18.05.2023 року вказане повідомлення про підозру та повістки про виклик розміщені на веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування».
		   Постановою старшого слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією в м.Херсоні) ТУ ДБР розташованого в м. Мелітополі від 19.06.2023 року ОСОБА_3  оголошено у розшук. 
		   Постановою старшого слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією в м.Херсоні) ТУ ДБР розташованого в м. Мелітополі від 24.07.2023 року ОСОБА_3  оголошено у міжнародний розшук.
		   Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.07.2023 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) кримінальних правопорушень за ч. 7 ст. 111-1, ч. 4 ст. 408 КК України у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №62023080030000247 від 19.06.2023 року, стосовно підозрюваного ОСОБА_3 .
		   Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника в захисті інтересів обвинуваченого.
		   На виконання вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України копії процесуальних документів направлялись захиснику, який крім того був обізнаний з матеріалами кримінального провадження. Будь-які клопотання від підозрюваного на стадії досудового розслідування та обвинуваченого на стадії судового розгляду на адресу суду не надходили.
		   Враховуючи наведене та з урахуванням здійснення у даному кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування і спеціального судового провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення було дотримано всіх можливих передбачених КПК заходів та способів повідомлення ОСОБА_3 , щоб забезпечити останньому можливість безпосередньо та через призначеного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
		   Суд констатує, що всі передбачені КПК України умови для проведення судового розгляду за спеціальною процедурою «in absentia виконані та дотримані у повному обсязі.
		 
		III. Позиція сторін та інших учасників судового провадження.
		 
		   Прокурор в судовому засіданні вказав на доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 7 ст. 111-1, ч. 4 ст. 408 КК України, та просив призначити відповідне покарання в межах санкцій вказаних статей: за ч. 7 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років з позбавленням права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю на строк 15 років та з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 4 ст. 408 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з позбавленням права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю на строк 15 років та з конфіскацією всього належного йому майна.
		   У судовому засіданні допит обвинуваченого ОСОБА_3 не здійснювався, через проведення судового розгляду в порядку спеціального судового провадження на підставі ч. 3 ст. 323 КПК України (in absentia).
		   Захисник у своїй промові під час судових дебатів відзначив, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за ч. 7 ст. 111-1 та ч. 4 ст. 408 КК України, на його думку, не доведена. Обвинувачення ґрунтується на показах свідків, які є сумнівними. Наданні стороною обвинувачення докази та покази свідків не доводять обставин щодо здійснення підзахисним дій, зазначених стороною обвинувачення добровільно, а не під примусом і є недостатніми для ухвалення обвинувального вироку. Просив ухвалити виправдувальний вирок.
		 
		IV. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчинених кримінальних правопорушень.
		 
		   Вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за ч. 7 ст. 111-1, ч. 4 ст. 408 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:
		   за ч. 7 ст. 111-1 КК України
		   - повідомленням про вчинення кримінального правопорушення СБ України № 17/7/5- 158нт від 16.06.2022, у відповідності до якого встановлено факт виконання ОСОБА_3 обов`язків дільничного інспектора окупаційної поліції рф на території м. Генічеська, Херсонської області, а також приймав участь у роздачі гуманітарної допомоги місцевому населенню м. Генічеськ від окупаційної влади рф. Окрім того, 09.06.2022 був помічений біля входу у Генічеський ВП та одягнутий формений одяг чорного кольору, знаходячись серед інших представників так званої «народної поліції» рф;
		   - протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.01.2023 року за участі свідка ОСОБА_7 , під час якого свідок за сукупністю ознак зовнішності: віку та обличчя впізнав під фотозображенням № 4 ОСОБА_3 , який працює на посаді чергового ЧЧ в незаконно створеному правоохоронному органі в м. Генічеськ;
		   - протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.01.2023 року за участі свідка ОСОБА_8 , під час якого свідок за сукупністю ознак зовнішності: віку та обличчя, кольору волосся, впізнав під фотозображенням № 4 ОСОБА_3 , який працює на посаді чергового ЧЧ в незаконно створеному правоохоронному органі в м. Генічеськ;
		   - протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.01.2023 року за участі свідка ОСОБА_9 , під час якого свідок за сукупністю ознак зовнішності: віку та обличчя, кольору волосся, впізнав під фотозображенням № 4 ОСОБА_3 , який зайняв посаду та працює у незаконно створеному правоохоронному органі поліції Генічеськ «дежурный офицер дежурной части Генического РОП ГУМВД»;
		   - протоколом огляду від 22.02.2023 року, у відповідності до якого об`єктом огляду є публічна інформація, яка міститься в реєстрі юридичних осіб рф. В ході огляду встановлено інформацію, а саме: «виписка из Единого государственного реєстра юридических лиц» у якій міститься інформація про реєстрацію «главное управление министерства внутренних дел по херсонской области» , датою реєстрації «главное управление министерства внутренних дел по херсонской области» є 11.01.2023 року, який містить позначку «документ подписаний электронной подписью Сертификат 7353768911373731368188818473614463589324 Владелец МИ ФНС россии по ЦОД»;
		   - протоколом обшуку від 25.11.2022 року, проведеного за адресою: АДРЕСА_3 , в ході проведення якого ОСОБА_10 добровільно видано флеш-носій «Kingston 8 ГБ», на якому містяться відомості щодо діяльності за напрямком кадрового забезпечення «главного управления министерства внутренних дел херсонской области» (накази по особовому складу, списки особового складу з паспортними даними, номерами телефонів, посад, ІПН, штатний розпис, біографічні довідки; 
		   - протоколами огляду речей та документів від 13.02.2023 року, вилученого в ході проведення обшуку 25.11.2022 року флеш-накопичувача «Kingston 8 ГБ», яким встановлено наявність файлів, зокрема «Приказ 17.05.2022))))).docx» з вмістом «Главное управление МВД Херсонской области, г. Херсон, приказ по личному составу от 17.05.2022 №1-Г л/с»
		   - протоколом огляду від 20.03.2023 року, у відповідності до якого встановлено наявність супровідного листа Головного СУ СБ України від 02.03.2023 року за вих. №6/2307 додатком до якого є оптичний CD-R диск. При завантаженні зазначеного диску встановлено наявність файлу з назвою «для Херсона». Відкривши вказаний файл наявна папка з назвою «Нова папка (2)», яка складається із 9 папок та 40 файлів. В ході аналізу та перегляду вмісту файлів та папок, виявлено файл з назвою «Приказ 17.05.2022 Геническ». Вказаний факт представляє собою документ з вмістом «Главное управление МВД Херсонской области, г. Херсон, приказ по личному составу от 17.05.2022 №1-Г л/с» на 7 аркушах в якому зазначено про призначення на посаду «В целях нормализации и стабилизации криминогенной обстановки, обеспечения законности и правопорядка на территории Херсонской области НАЗНАЧИТЬ: ОСОБА_11 на должность временно исполняющего обязанности дежурного офіцера дежурной части Генического районного отдела полиции Главного управления МВД Херсонской области с 17.05.2022, присвоив специальное звание старший прапорщик полиции. Основание: заявление ОСОБА_11 от 13.05.2022», в нижній частині документу міститься напис «Начальник генерал-майор полиции ОСОБА_12 »;
		   - додатками до протоколів огляду від 13.02.2023 року та 20.03.2023 року, а саме: «ПРИКАЗ по личному составу от 17.05.2022 №1-Г л/с начальника генерал-майор полиции ОСОБА_12 » наступного змісту: «В целях нормализации и стабилизации криминогенной обстановки, обеспечения законности и правопорядка на территории Херсонской области НАЗНАЧИТЬ: ОСОБА_11 на должность временно исполняющего обязанности дежурного офіцера дежурной части Генического районного отдела полиции Главного управления МВД Херсонской области с 17.05.2022, присвоїв специальное звание старший прапорщик полиции. Основание: заявление ОСОБА_11 от 13.05.2022».
		   за ч.4ст.408КК України 
		   - повідомленням про вчинення кримінального правопорушення СБ України № 17/7/5- №1нт від 07.03.2022, у відповідності до якого військовослужбовець ОСОБА_13 , разом із іншими військовослужбовцями, під час збройної агресії рф на Генічеському напрямку самовільно залишив розташування підрозділу, не вийшов на зв`язок з командирами та в подальшому не з`явився до місця дислокації підрозділу;
		   - матеріалами службового розслідування за фактом дезертирства ОСОБА_3 ;
		   - наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 06.04.2021 року №191-ОС про прийняття на військову службу за контрактом ОСОБА_3 ;
		   - копією контракту від 06.04.2021 року про проходження військової служби ОСОБА_3 , укладеного на строк до 05.04.2024 року; 
		   - військовою присягою ОСОБА_3 від 10.09.2021 року; 
		   - наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 01.12.2021 року №623-ОС про призначення ОСОБА_3 на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 , у військовому званні «молодший сержант»
		   - наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 30.03.2022 №112-ОС про призупинення військової служби ОСОБА_3 ;
		   - довідкою в/ч НОМЕР_2 НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 25.07.2022 року № 1515 про проходження служби молодшим сержантом ОСОБА_3 .
		   Також вина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджуюся показами свідків, допитаних в ході судового засідання.
		   Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що він разом із ОСОБА_3 проходив службу у прикордонному загонів с. Чонгар. 24.02.2022 року, після того як почалися обстріли військовими рф, отримали наказ командування на вихід з населеного пункту Чонгар. В цей день вранці він востаннє бачив ОСОБА_3 . Колона з військовослужбовцями рухалася в бік м. Запоріжжя. Зі слів інших військовослужбовців йому відомо, що ОСОБА_3 працює у м. Генічеську в так званому «МВД».
		   Свідок ОСОБА_15 під час його допиту показав, що він проходив військову службу у  НОМЕР_1 прикордонному загону Державної прикордонної служби України у військовій частині в АДРЕСА_4 . 24.02.2022 року отримали наказ командування на висування та рух в складі колони, до якого було залучено увесь особовий склад зі зброєю та боєкомплектом. ОСОБА_3 перебував в колоні на автомобілі ВАЗ 21099, разом з військовослужбовцями ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Останні з`їхали з затвердженого маршруту і почали рух в зворотному напрямку і в подальшому на зв`язок не виходили. На "Telegram"-каналі бачив фото, на яких ОСОБА_3 зображений у поліцейській формі зразка рф. 
		   Свідок ОСОБА_19 , допитаний у судовому засіданні показав, що з серпня 2021 року він проходив військову службу у  НОМЕР_1 прикордонному загону Державної прикордонної служби України « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де також служив ОСОБА_3 . Після повномасштабного вторгнення рф на територію України 24.02.2022 року близько 05:00 год. отримали наказ на маневрену оборону з висуванням з Чонгару в бік м. Запоріжжя в складі колони. ОСОБА_3 також перебував в складі колону на автомобілі ВАЗ 21099, яка належить ОСОБА_20 , в якій також перебував останній, а також ОСОБА_21 . На зупинці на АЗС поблизу населеного пункту ОСОБА_22 , ОСОБА_3 разом з іншими військовослужбовцями, які перебували в автомобілі, висунулись зі зброєю та боєкомплектом в зворотному напрямку в бік м. Генічеськ та в подальшому на зв`язок не виходили. Зі слів інших військовослужбовців йому відомо, що наразі ОСОБА_3 працює в м. Генічеськ в окупаційній поліції.
		   Свідок ОСОБА_23 ,допитаний усудовому засіданніпоказав,що після повномасштабного вторгнення рф 24.02.2022 року під час руху в колоні в напрямку Запоріжжя, біля АЗС, поблизу населеного пункту Ніжні Сірогози, ОСОБА_3 ,який також перебував в колоні на автомобілі ВАЗ 21099, разом із військовослужбовцями ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , з`їхали з маршруту і почали рух в бік м. Мелітополя і в подальшому на зв`язок не виходили. При здійсненні контрольного шикування та перевірці особового складу у м. Запоріжжі, було виявлено відсутність військовослужбовця ОСОБА_3 , при спробі зв`язатися з останнім в телефонному режимі той на зв`язок не виходив. 
		   Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що після повномасштабного вторгнення рф на територію України він залишився в тимчасово окупованому смт Іванівка Генічеського району Херсонської області. 24.08.2022 року до нього під`їхав автомобіль «Шкода» білого кольору на якому був напис російською мовою «полиция», з якого вийшов раніше знайомий ОСОБА_24 . Під час спілкування той повідомив, що формується новий підрозділ російської поліції, та необхідність прибуття в відділ поліції для подальшого працевлаштування. 25.08.2022 року у приміщенні відділу поліції, в черговій частині, бачив ОСОБА_3 , який був одягнутий у формений одяг з шевронами рф, який супроводив його до кабінету заступника начальника поліції. ОСОБА_3 агітував до вступу на службу в поліцію рф, зазначав про достойну заробітну плату. 
		 
		V. Фактичні обставини, які суд визнає загально відомими і такими, що не потребуються доказування в межах даного провадження.
		 
		   Всупереч нормам міжнародного гуманітарного права невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади російської федерації, діючи всупереч вимогам п.п.1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, спрямованого на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф на територію України.
		   24 лютого 2022 року, військовослужбовці збройних сил рф, шляхом збройної агресії, здійснили інтенсивні ракетно-бомбові та артилерійські обстріли по військовим та цивільним об`єктам на всій території України, перетнули державний кордон України на ділянках Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької, Херсонської областей та АР Крим, вторглися на територію суверенної держави Україна та здійснили часткову її окупацію, тобто розпочали відкритий міжнародний збройний конфлікт проти України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України.
		   У зв`язку із чим, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України No2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, з подальшим неодноразовим його продовженням, та до теперішнього часу, відповідно до Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» почав діяти воєнний стан в Україні.
		   Згідно з ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		   Після початку широкомасштабної військової агресії РФ проти України, підпорядкованими підрозділами і військовослужбовцями збройних сил РФ, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, тимчасово окуповано м. Генічеськ та Генічеський район Херсонської області та частину інших населених пунктів на території Херсонської області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об`єктами, які на даний час контролюються та утримуються російськими військами, що призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		 
		VІ. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.
		 
		   При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		   Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		   Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 року) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		   У судовому засіданні були досліджені документи, які сталі підставою для реєстрації кримінального провадження.
		   Так, на підставі повідомлення про кримінальне правопорушення 5 відділу 7 управління Департаменту військової контррозвідки СБ України, 08.03.2022 року до ЄРДР за №42022231270000026 внесені відомості про факт вчинення дезертирства військовослужбовцями НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ за ч. 4 ст. 408 КК України
		   Постановою Прокурора Херсонської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону від 08.03.2022 року підслідністю кримінального провадження №42022231270000026 визначено за слідчими Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР розташованого у м. Мелітополі.
		   На підставі повідомлення про кримінальне правопорушення 5 відділу 7 управління Департаменту військової контррозвідки СБ України, 21.06.2022 року до ЄРДР за №42022231270000074 внесені відомості про факт переходу на бік ворога та вчинення в умовах воєнного стану дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканості та обороноздатності України військовослужбовцем прикордонного загону ДПСУ ОСОБА_3 за ч.2 ст. 111 КК України.
		   Постановою прокурора Херсонської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері від 06.07.2022 року кримінальні провадження №42022231270000026 та №42022231270000074 було об`єднано в одне провадження, яке зареєстровано в ЄРДР №42022231270000026.
		   Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини  ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними процесуальними особами, а також характеризують особу обвинуваченого.
		   Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
		   Суд відхиляє твердження сторони захисту щодо визнання недопустимими доказів - показання свідків сторони обвинувачення внаслідок їх сумнівності, так як стороною захисту до суду не надано даних щодо необ`єктивності та упередженості вказаних свідків обвинувачення, які у судовому засіданні надавали свої показання добровільно, без будь-якого стороннього примусу, будучи приведені судом до присяги та попереджені про можливі негативні наслідки в разі надання неправдивих показань.
		   Крім того, у судовому засіданні встановлено, неприязних відносин, між свідками сторони обвинувачення та обвинуваченим ОСОБА_3 не було, що свідчить про відсутність у свідків будь-яких підстав для спотворення вказаних ними подій, шляхом надання неправдивих показань.    
		   А тому, посилання сторони захисту на зазначені обставини судом розцінюються критично, як спосіб захисту обвинуваченого ОСОБА_3 від пред`явленого обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів, з метою уникнення відповідальності за скоєне, а тому не приймаються до уваги та вважаються такими, що не відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
		   За викладених підстав суд дійшов до висновку, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1, ч. 4 ст. 408 КК України в об`ємі пред`явленого обвинувачення, надані докази суд визначає допустимими доказами, оскільки вони отримані у порядку, встановленому діючим КПК України, будь-яких порушень вимог діючого законодавства під час руху кримінального провадження не встановлено.
		   Під час судового слідства не встановлено обставин, на підтвердження того, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 вчинено під фізичним чи психологічним примусом.
		   Аналізуючи, чи наявна у діях обвинуваченого ОСОБА_3 ознака добровільності, суд враховує постанову Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №638/5446/22, провадження №51-4092км23, відповідно до якої зазначено, що в кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України.
		   Зміст досліджених судом доказів, а також показів свідків, допитах в судовому засіданні, дає підстави стверджувати, що обвинувачений ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, самовільно залишивши місце служби - район виконання завдань, з метою ухилитися від військової служби та в подальшому, будучи громадяниномУкраїни, з власної ініціативи, перебуваючи на тимчасового окупованій території України за місцем свого проживання у м. Генічеськ Генічеського району Херсонської області зайняв посаду у незаконно створеному правоохоронному підрозділі окупаційної влади російської федерації - добровільно, що обумовлено його позитивним ставленням до окупаційної влади, при цьому ОСОБА_3 мав вибір та можливість відмовитись від дій, які є кримінально-караними. 
		   За викладених обставин, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, суд, оцінивши сукупність зібраних доказів, які є належними та допустимими, узгоджуються між собою, ставити їх під сумнів підстав немає та доводять факт вчинення обвинуваченим протиправних дій, а також за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та кваліфікація його дій за ч. 7 ст. 111-1 та ч. 4 ст. 408 КК України, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом у повному обсязі.
		 
		VІI. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання
		 
		Обставини, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання, судом не встановлені.
		Обставинами, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання, суд враховує вчинення злочинів з використанням умов воєнного стану.
		 
		VІІІ. Мотиви призначення покарання
		 
		Згідно зі ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. 
		Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
		При обранні виду та розміру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які у відповідності до ст.12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів, сукупність усіх характеризуючих обвинуваченого даних, характер, ступінь його суспільної небезпеки.
		Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчинених обвинуваченим злочинів в тому числі проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують та наявність обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства. 
		Конкретні обставини кримінального провадження та наведені дані про особу обвинуваченого, дають підстави для призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком у межах санкції встановлених ч. 7 ст. 111-1 та ч. 4 ст. 408 КК України, що дорівнює його максимальній межі, з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, а також органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язаною з правоохоронною діяльністю та наданням публічних послуг із застосуванням додаткового покарання у виді конфіскації всього належного обвинуваченому майна, й водночас указує на неможливість досягнення мети покарання шляхом застосування більш м`якого, оскільки є винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину й особи винного.
		Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
		Згідно приписів ст. 54 КК України, суд вважає за необхідне позбавити обвинуваченого військового звання.
		 
		ІХ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		 
		Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.07.2023 року відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який до затримання обвинуваченого та приведення вироку до виконання суд вважає за доцільне залишити без змін.
		Процесуальні витрати на залучення експертів під час досудового розслідування відсутні.
		Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна не застосовувались. 
		Цивільний позов не заявлено. Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст. ст.124,369-371,373-374,381-382 КПК України, суд,
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1, ч. 4 ст. 408 КК України, та призначитипокарання за:
		   -ч.4ст.408КК України у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років;
		   -ч.7ст.111-1КК України у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, а також органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язаною з правоохоронною діяльністю та наданням публічних послуг на строк 15 (п`ятнадцять) років та з конфіскацією всього належного йому майна.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, а також органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язаною з правоохоронною діяльністю та наданням публічних послуг на строк 15 (п`ятнадцять) років та з конфіскацією всього належного йому майна.
		На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_3  військового звання «молодший сержант». 
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, застосований ухвалою слідчого судді Заводського районногосуду м.Миколаєва від24.07.2023року- залишити без змін, до затримання обвинуваченого та приведення вироку до виконання.
		Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з дня його фактичного затримання.
		Строк додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, а також органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язаною з правоохоронною діяльністю та наданням публічних послуг, рахувати з моменту відбуття ОСОБА_3 основного покарання.
		Документи, визначені речовими доказами - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області. 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику обвинуваченого, якому вручались всі процесуальні рішення у цьому провадженні на підставі ч. 2 ст. 297-5 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 46 КПК України про те, що захисник користується процесуальними правами обвинуваченого, захист якого він здійснює.
		Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...