Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 405/2188/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано судом: 27.01.2025. Зареєстровано: 28.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2025.

Номер судового провадження: 2/405/289/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 405/2188/23
		2/405/289/23
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17.01.2025 Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі
		головуючої судді: Шевченко І.М.
		з участю секретаря: Мишевець Т.І.
		позивача: ОСОБА_1 та його представника: адвоката Бірюкова А.О. 
		представника відповідача: Правденко Ю.В.
		 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Кропивницький цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кіровоградської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури, суду, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач звернувсяв судз позовом,в якомупросив стягнути з Державного бюджету України на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 12000000,00 грн. 
		Позов мотивує тим, що 21.04.2009 року постановою старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області Корженка Д.О. відносно нього, як працівника УСБУ в Кіровоградській області, було порушено кримінальну справу № 80-1098 за ознаками складу злочинів, передбачених ч.3 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 368 КК України
		30.09.2009 року постановою старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області Корженка Д.О. відносно нього, як працівника УСБУ в Кіровоградській області, було порушено кримінальну справу № 80-1098 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 255 КК України, яку було об`єднано з кримінальною справою № 80-1098. В даному кримінальному проваджені його було незаконно притягнуто як обвинуваченого, мали місце незаконне взяття і тримання під вартою, незаконне проведення в ході розслідування кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконне накладення арешту на майно, інші процесуальні дії, що обмежують права громадян. 
		Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.05.2019 року його визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано за ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч.4 ст. 28, ч.4 ст. 368 КК України в редакції від 10.11.2015 року у зв`язку з недоведеністю вчинення інкримінованих йому злочинів. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23.06.2021 року апеляційна скарга прокурора на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.05.2019 року залишено без задоволення, а вказаний вирок суду першої інстанції без змін. Ухвалою колегіїсуддів Третьоїсудової палатиКасаційного кримінальногосуду ускладі ВерховногоСуду всправі №1-317/11(провадження№ 51-5924км20)від 23.02.2022року вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.05.2019 року та ухвала Черкаського апеляційного суду від 23.06.2021 року залишена без змін, а касаційна скарга прокурора - без задоволення.
		Він повністю реабілітований в у пред`явленому обвинуваченні та виправданий за ч.1 ст. 255; ч.3 ст. 27, ч.4 ст. 28, ч.4 ст. 368 КК України в редакції від 10.11.2015 року у зв`язку з недоведеністю вчинення інкримінованих йому злочинів.
		Він перебував у статусі обвинуваченого та підсудного з моменту затримання  23.04.2009 року по 23.06.2021 року, тобто 12 років 02 місяці 02 дні, утримувався під вартою та перебував в умовах ізоляції від суспільства з 21.04.2009 року по 29.12.2011 року.
		Зазначає, що весь цей час не бачив сім`ю, не спілкувався з матір`ю, яка через переживання захворіла серцем та потрапила до кардіоцентру, а потім, як наслідок, інфаркт, він переживав за маму, дуже боявся, щоб вона не померла, оскільки навіть не зміг би потрапити на її похорони, по сьогоднішній день відчуває свою вину за те, що мама перенесла інфаркт і він не міг нічим допомогти, поговорити з нею, заспокоїти її.
		З дружиною, дочкою та сином також не міг бачитися, не міг приймати участь в вихованні сина. Син займався спортом, був членом юнацької збірної України з дзюдо. Під час його затримання слідчим були вилучені всі документи і кошти, які були необхідні для його поїздки за кордон на збори в складі збірної України. В ході особистого обшуку (протокол від 21.04.2009) зазначено, що вилучено копії документів сина ОСОБА_2 та нотаріально посвідчена заява на ім`я тренера для виїзду за кордон. З врахуванням того, що він був затриманий, вказана заява має бути тільки нотаріально посвідчена, оформити нову заяву було неможливо. Зазначене виключало можливість виїзду сина за кордон на змагання. На момент затримання сину було 15 років, коли він зміг його побачити, йому було вже 18 років. Всі ці 3 роки син, фактично, ріс без батька, а цей період часу вкрай важливий для формування особистості хлопчика як чоловіка. Дружина не могла з ним «справлятися», оскільки авторитетом для нього був тільки він, як батько. Син знав, де він знаходиться та причини перебування під вартою, хвилювався і це хвилювання викликало постійне знаходження в стресовому стані. Вказане заставляло хвилюватися та переживати і його (позивача), що призвело до виникнення гіпертонічної хвороби, а потім і виразки шлунку. Обставини погіршувало і те, що він не міг сину нічого пояснити, син пишався тим, що він (позивач) є офіцером СБУ, а потім виявилось, що його батько, на думку органу досудового розслідування, є злочинцем.
		Аналогічна ситуація і з донькою, яка на той час працювала на державній службі і також переживала як за нього і за свою роботу, тому що всі її колеги знали, що трапилося з батьком. Ці переживання він також відчував і на собі. Тільки після ухвалення вказаного вироку та судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій він зміг відновити авторитет, довести матері, сину та донці, а також всім знайомим і друзям, що не злочинець та відновити з ними нормальні відносини. Затримання мало широкий розголос (неодноразові публікації в пресі та на телебаченні), всі друзі та знайомі відмовились спілкуватись з членами його сім`ї та близькими родичами. Серед таких знайомих були і ті, хто добре знав дітей та товаришував з ними, діти фактично залишаться без друзів. Навіть його товариші та колеги по службі відмовились спілкуватись з сім`єю, заборонили своїм дітям спілкуватись з його дітьми, знайомі припинили будь-які стосунки з сім`єю.
		Ці обставинибуло відомійому івін дужехвилювався заподальшу долюсім`ї,яка залишиласьбез допомогита підтримки,за долюсина підлітка,який залишивсябез друзівта безбатька.Матеріальне забезпеченнясім`ї взв`язку зперебуванням підвартою значнопогіршилось,оскільки основнимдоходом сім`їбула йогозаробітна плата.Після того,як вінвийшов ізСІЗО,сім`я розпалась,оскільки дружинаприпинила зним сімейнівідносини. 
		В момент затримання він був полковником СБ України, займав посаду начальника відділу-помічника начальника Управління, наслідок незаконного звинувачення його було звільнено з органів СБ України. Зазначені обставини, незаконне звинувачення у вчиненні злочинів завдали йому величезних моральних втрат, підірвали віру в справедливість, показали, що навіть будь-які досягнення та чесна служба не мають ніякого значення, коли незаконно звинувачують у вчиненні злочину, розумів, що після таких обставин ніколи не зможе більше служити державі, а саме службі в СБ України хотів присвятити все своє життя.
		Вказує, що за час перебування в слідчому ізоляторі в нього значно погіршився стан здоров`я. Під час проходження служби він своєчасно проходив щорічні медичні огляди, зміцнював здоров`я в відомчих санаторіях і жодного разу в нього не діагностували погіршення стану здоров`я. В період тримання під вартою з`явились та були діагностовані гіпертонічна хвороба, виразка шлунку в відкритій формі, хребтові грижі та інші захворювання.
		Перебуваючи вумовах ізоляціїнеодноразово звертавсяза медичноюдопомогою,з 29.10.по 15.11.2010року знаходивсяна стаціонарномулікуванні вгастроентерологічному відділеніКіровоградської обласноїлікарні і на данийчас потребує поглибленого стаціонарного обстеження та лікування в кардіологічному та нейрохірургічному відділеннях із проведенням комп`ютерної томографії та реовазографії головного мозку та серця, добового моніторингу ритмічності роботи серця, комп`ютерної томографії хребта. Також необхідно в найближчій час проведення оперативного лікування із приводу варикозної хвороби нижніх кінцівок, що підтверджується відповідними довідками.
		Після змінизапобіжного заходубув вимушенийпродовжувати лікування.Відповідно довиписки змедичної картистаціонарного хворого№ 8180перебував налікуванні звиразковою хворобою,кровотечею з22.09.2013року по13.10.2013року,його було поставлено на диспансерний нагляду хірурга та терапевта; показано сезонне противиразкове лікування. На даний час стан здоров`я, незважаючи на всі зусилля, не поліпшився.
		Всі вказаніобставини,незаконне притягненнядо кримінальноївідповідальності,тривалий часперебування підслідством тасудом, негативновплинуло найого почуттята душевнийстан,стан здоров`яі завдалодушевних таморальних стражданьта такожморальної шкоди,яку вінвизначив відповіднодо діючогозаконодавства. Посилаючись на вказані обставини, викладені в позовній заяві, норми діючого законодавства, просив задовольнити позов.
		Ухвалою суду від 05.04.2023 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, відповідачам надано термін для подання відзиву на позов.
		26.04.2023 року відповідачем - Кіровоградською обласною прокуратурою подано відзив на позов в якому просить позов ОСОБА_1 залишити без задоволення, а в частині моральної шкоди прийняти у відповідності до закону.
		03.05.2023 року відповідачем - Державною казначейською службою України подано відзив на позов в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 повністю та розглядати справи без участі представника.
		Ухвалою суду від 18.05.2023 року у справі призначена психологічна експертиза, провадження у справі зупинено.
		Ухвалою суду від 02.08.2023 року провадження у справі відновлено.
		21.08.2023 року позивачем подана уточнена позовна заява відповідно до якої позивач просить стягнути з Державного бюджету України на його користь моральну шкоду в сумі 12000000,00 грн.
		Ухвалою суду від 10.10.2023 року у справі призначена судова психологічна експертиза, провадження у справі зупинено.
		01.04.2024 року на адресу суду надійшов висновок судової психологічної експертизи і ухвалою суду від 02.04.2024 року провадження у справі відновлено.
		23.04.2024 року Кіровоградською обласною прокуратурою надані пояснення щодо висновку експерта.
		Ухвалою суду від 20.05.2024 року підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до розгляду по суті.
		Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позові та просила позов задовольнити враховуючи у точену позовну заяву та висновки експерта.
		Представник відповідача - прокуратури Кіровоградської області в судовому засіданні просила прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
		Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений, позиція вказаного учасника справи викладена у відзиву на позов.
		Заслухавши пояснення учасників справи, допитаних в судовому засіданні свідків, експерта, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Стаття 56 Конституції України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		В судовомузасіданні встановлено,що 21.04.2009 року постановою старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області Корженка Д.О. відносно позивача ОСОБА_1 , як працівника УСБУ в Кіровоградській області, було порушено кримінальну справу № 80-1098 за ознаками складу злочинів, передбачених ч.3 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 368 КК України
		30.09.2009 року постановою старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області Корженка Д.О. відносно позивача ОСОБА_1 , як працівника УСБУ в Кіровоградській області, було порушено кримінальну справу № 80-1098 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 255 КК України, яку було об`єднано з кримінальною справою № 80-1098. 
		Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.05.2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано за ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч.4 ст. 28, ч.4 ст. 368 КК України в редакції від 10.11.2015 року у зв`язку з недоведеністю вчинення інкримінованих йому злочинів. 
		Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23.06.2021 року апеляційна скарга прокурора на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.05.2019 року залишено без задоволення, а вказаний вирок суду першої інстанції без змін. 
		Ухвалою колегіїсуддів Третьоїсудової палатиКасаційного кримінальногосуду ускладі ВерховногоСуду всправі №1-317/11(провадження№ 51-5924км20)від 23.02.2022року вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.05.2019 року та ухвала Черкаського апеляційного суду від 23.06.2021 року залишена без змін, а касаційна скарга прокурора - без задоволення.
		ОСОБА_1 повністю реабілітований в у пред`явленому обвинуваченні та виправданий за ч.1 ст. 255; ч.3 ст. 27, ч.4 ст. 28, ч.4 ст. 368 КК України в редакції від 10.11.2015 року у зв`язку з недоведеністю вчинення інкримінованих йому злочинів.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у статусі обвинуваченого та підсудного з моменту затримання  23.04.2009 року по 23.06.2021 року, тобто 12 років 02 місяці 02 дні, утримувався під вартою та перебував в умовах ізоляції від суспільства з 21.04.2009 року по 29.12.2011 року.
		Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Відповідно до вимог ст. 1 Закону України від 01.12.1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду» (зі змінами) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 
		1. незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
		2. незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
		3. незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених в частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
		Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:
		1. постановлення виправдувального вироку;
		1-1. встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
		2. закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутність у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;
		4. закриття справи про адміністративне правопорушення.
		Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених п. 1-1 частини 1 цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.
		Згідно ст. 3 цього Закону, у наведених в ст. 1 цього Закону випадках, громадянинові відшкодовуються:
		1. заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;
		2. майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;
		3. штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;
		4. суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги;
		5. моральна шкода.
		Відповідно до вимог ч.1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державною у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
		Частинами 2, 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду» визначено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом провадиться відповідно до розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Вказане кореспондується і п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються в кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
		Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, визначаючи межі перебігу таких строків, слід виходити з того, що в кримінальному провадженні враховується як період досудового розслідування, так і період судового розгляду і апеляційного провадження. При цьому перебіг строків у кримінальному провадженні починається з часу, коли особі повідомлено про підозру або з моменту затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, а закінчується у момент, коли вирок набрав законної сили або кримінальне провадження закрито в цілому чи щодо конкретної особи.
		Критеріями для визначення розумності строків під час кримінального провадження є складність кримінального провадження; поведінка учасників кримінального провадження: спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень (справи «Вітрук проти України» від 16.09.2010 року, «Юртаєв проти України» від 31.01.2006 року, «Меріт проти України» від 30.03.2004 року та інші).
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Наявність отримання позивачем моральної шкоди підтвердили в судовому засіданні допитані свідки, а саме: свідок ОСОБА_3 пояснив, що позивач працював в СБУ, мав кар`єру, сім`ю і був взірцем та справжнім військовим. Після затримання був в СІЗО, що негативно вплинуло на його сім`ю, багато людей відмовились від спілкування, ОСОБА_4 отримав клеймо злочинця, був позбавлений пільг, мав пригнічений стан, втратив можливість нормального життя, став зовсім іншою людиною без засобів існування, всі відсторонились від нього.
		Свідок ОСОБА_5 пояснив, що знає позивача більше 30 років, разом служили і ОСОБА_4 був взірцем служби. В 2009 році його затримали і це було потрясіння для всіх і його підкосило, особливо тримання під вартою. Три роки вплинули на сім`ю, особливо на сина, який займався спортом, він не міг допомогти фінансово сім`ї, батькам, його мати дуже хворіла, колеги змінили ставлення. Загострились захворювання, неодноразово лікувався, став розгублений, замкнутий, ОСОБА_4 отримав велику душевну травму, яка вибила його з колії.
		Свідок ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_4 знає з дитинства, жили поряд, він знав, де працює ОСОБА_4 , всі раділи за його кар`єру, він всім допомагав, був веселий, життєрадісний, а після затримання став замкнутий, менше спілкується, дуже переживав за сина, який займався спортом, дружина його покинула, він поник, жага до життя зменшилась.
		Свідок ОСОБА_7 пояснила, що є матір`ю позивача, ОСОБА_4 завжди мріяв бут офіцером та досяг своєї мети, служив в СБУ, мав гарну репутацію. Як вийшов з СІЗО вона його не впізнала, дуже змінився, боявся виходити на вулицю, друзі відвернулись. Також нажив собі язву, в лікарні лежав прив`язаний до решітки і у неї був інфаркт, вона дуже переживала за сина. ОСОБА_4 турбувався за дітей, онук був спортсменом, його повернули із участі в змаганнях з кордону через цю ситуацію. Дружина його покинула.
		Свідок ОСОБА_8 пояснила, що з 2013 року вона та ОСОБА_4 стали жити разом, ОСОБА_4 виглядав старшим за свій вік, був понурим, у нього відкрилась язва, був пригніченим, не мав коштів, його відмовлялась приймати на роботу, часто говорив, що сниться тюрма, дуже хвилювався за дітей.
		Відповідно до висновку експерта від 29.03.2024 року № СЕ-19/112-23/10829-ПС за результатами судової психологічної експертизи, проведеної в рамках даної справи за клопотанням позивача, ситуація, яка досліджувалась експертом по даній справі, є психотравмувальною для ОСОБА_1 і йому спричинені страждання (моральна шкода), можливий розмір грошової компенсації за завдані страждання складає 1036,8 мінімальних заробітних плат, розмір якої встановлюється рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, чинним на момент винесення рішення суду.
		Щодо зауважень прокурора про використання експертом рекомендацій та літератури, які втратили чинність, допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_9 пояснила, що для надання відповідного висновку експерт використовує літератуту на власний розсуд і хоча певні методики виключені, але вибір методик є прерогативою експерта і це ніяк не впливає на наданий суду висновок.
		Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2024 року, який складає 8 000 грн.
		Позивачем доведені відповідно до п.5 Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» наявність завданої їм моральної шкоди, необхідність застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, здоров`я і відновлення стосунків з оточуючими.
		Судом враховується,що незаконне кримінальне переслідування, обмеження громадянських прав і свобод протягом досить тривалого часу, для позивача були вкрай стресовою (психотравмуючою) ситуацією, призвели до руйнування значущих взаємовідносин з оточенням, моральних цінностей та викликало значні негативні переживання: обурення, приниження, сорому, тривалої емоційної напруги, тривоги, невизначеності, необхідності виправдовуватись та доводити свою невинність в інкримінованих діяннях, втрати можливостей самореалізації, приниження його честі та гідності, сприяли суттєвому зниженню авторитету серед оточуючих та колег по службі, поваги та доброзичливого ставлення, втрати сімейних зв`язків, нормального спілкування з дітьми. 
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості, а тому в цій частині розмір моральної шкоди, завданої позивачу, підлягає задоволенню у розмірі 8000000,00 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.
		Порядок та підстави відшкодування матеріальної шкоди регламентуються Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету.
		Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює зокрема, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України).
		Статтею 25 Бюджетного Кодексу України установлено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
		Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд відносить судові витрати по даній справі за рахунок держави.
		Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		   Позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кіровоградської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури, суду задовольнити частково.
		Стягнути з Держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 8000000,00 грн. (вісім мільйонів гривень 00 копійок).
		Судові витрати щодо сплати судового збору віднести на рахунок держави.
		Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Рішення в повному обсязі виготовлене 27.01.2025 року.
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 .
		Відповідачі: Держава Україна в особі Кіровоградської обласної прокуратури, 25006 м. Кропивницький, пр. Європейський, 4.
		Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, 01601 м. Київ, вул. Бастіонна, 6.
		 
		 
		 
		 
		Суддя Ленінського 
		районного суду 
		м. Кіровограда                        Ірина Миколаївна Шевченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...