Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-12493/10/2670 : не визначено.
Надіслано судом: 25.11.2010. Зареєстровано: 29.11.2010. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2010.
Дата набрання законної сили: 15.03.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
			01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 
				 
			
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			м. Київ
			12 листопада 2010 року           12:08           № 2а-12493/10/2670
			 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: 
			головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
			за позовом ОСОБА_1 
			до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства внутрішніх 
			справ України
			про визнання протиправним та скасування постанови 
			 ВСТАНОВИВ:
			 ОСОБА_1 (далі –позивач) звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування Постанови Центральної військово-лікарської комісії Міністерства внутрішніх справ України (далі – ЦВЛК МВС України або відповідач) від 21.06.2010р. №13.
			Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2010 р. відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до розгляду.
			Представник позивача під час судового розгляду підтримав позовні вимоги. 
			Представники відповідача у судових засіданнях та в запереченнях, поданих до суду, проти позову заперечили. 
			В судовому засіданні 12 листопада 2010р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
			Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
			 Фактичні обставини справи свідчать про те, що Постановою Центральної військово-лікарської комісії МВС України (за час звільнення з ОВС - в 1998р.) від 21.06.2010р. №13, було відмінено постанову ГВЛК ЦГ МВС від 17.09.1998р. №222, де в свідоцтві про пробору зроблено висновок про причинний зв'язок захворювань ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: внесено зміни до причинного зв'язку ОСОБА_1 захворювань на час звільнення з ОВС.
			Підставою відміни постанови ГВЛК ЦГ МВС від 17.09.1998р. №222 став протокол ЦВЛК МВС України від 21.06.2010р. №13.
			Як вбачається з листа ЦВЛК МВС України від 21.06.2010р. №55/2-145, ЦВЛК МВС України, у відповідності до пунктів 2.13.7 та 2.14 «Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України», затвердженого Наказом МВС України від 06.02.2001 року № 85 Центральна військово-лікарська комісія МВС України повторно розглянула постанову ВЛК ЦГ МВС в свідоцтві про хворобу від 17.09.1998 р. № 222 та іншу медично-експертну документацію щодо нього.
			Згідно з висновками Департаменту кадрового забезпечення та Управління юридичного забезпечення МВС України за результатами перевірки достовірності наданої ОСОБА_1 до ВЛК інформації на теперішній час існують підстави для перегляду постанови комісії.
			Керуючись висновками ДКЗ та УЮЗ та враховуючи те, що поліклінікою № 2 поліклінікою № 4 Подільського району м. Києва не підтверджуються факти лікування Вас в період з 1969 р. по 1972 р., а Оболонським районним в м. Києві військовим комісаріатом - факти Вашої безпосередньої участі в бойових діях на території Чехословаччини у 1968 р. та видачі довідок відповідного змісту, ЦВЛК переглянула свою постанову від 22.09.1998р № 227 щодо затвердження постанови ВЛК ЦГ МВС у частині встановлення причинного зв'язку захворювань з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку.
			Таким чином, підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало те, що поліклінікою №2 та поліклінікою №4 Подільського району міста Києва не підтверджуються факти лікування позивача в період з 1969р. по 1972р., а Оболонським районним в м. Києві військовим комісаріатом - факти безпосередньої участі позивача в бойових діях на території Чехословаччини у 1968 році.
			В листі поліклініки №2 Подільського району м. Києва №1789 від 29.12.2009р. у відповідь на запит ЦВЛК МВС України №55/2-277 від 21.12.2009р. щодо підтвердження чи спростування фактів лікування повідомлялось, що територіально адреса вул. Фрунзе, 132 обслуговується Поліклінікою №4 Подільського району м. Києва.
			Листом поліклініки №4 Подільського району м. Києва вих. №06 від 25.01.2010р. у відповідь на запит №55/2-11 від 20.01.2010р. ЦВЛК МВС України повідомлена, що поліклініка №4 Подільського району організована в 2000 році, тому надати дані за 1969 - 1972 рік неможливо.
			Відповідно до п. 1.2 Наказу МВС від 06.02.2001р. № 85 «Про затвердження Положення про діяльність військово-лікарської комісії та Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС»(далі –Положення №850, військово-лікарська комісія - це спеціальні органи в складі лікарів-спеціалістів, які створюються в системі Міністерства внутрішніх справ з метою проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду кандидатів на службу, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і членів їх сімей, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України (далі - військовослужбовці), осіб цивільної молоді, які бажають вступити до навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України (далі - кандидати до вступу на навчання), курсантів і слухачів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і колишніх військовослужбовців.
			Пунктом 1.3 вказаного Положення встановлені, основним завданням військово-лікарської комісії є проведення військово-лікарської експертизи з метою, зокрема:
			- визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у осіб рядового й начальницького складу ОВС, що проходять службу, при їх звільненні та осіб рядового і начальницького складу, що звільнилися зі служби;
			- визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у військовослужбовців та колишніх військовослужбовців;
			- визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв, що спричинили смерть осіб рядового й начальницького складу і військовослужбовців.
			Окрім цього, Положенням №85 встановлено, що органами військово-лікарської експертизи є штатні й позаштатні (постійно та тимчасово діючі) військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), що організують і здійснюють військово-лікарську експертизу
			У разі потреби до участі в роботі штатних ВЛК на правах членів можуть залучатись головні та інші лікарі-спеціалісти, а також представники органів внутрішніх справ, підрозділів по роботі з особовим складом та командування військових частин внутрішніх військ МВС.
			На ЦВЛК МВС покладається організація військово-лікарської експертизи в органах внутрішніх справ і внутрішніх військах МВС.
			 Як вже зазначалося вище Підставою відміни постанови ГВЛК ЦГ МВС від 17.09.1998р. №222 став протокол ЦВЛК МВС України від 21.06.2010р. №13, в якому зроблено висновок, що при проходженні ГВЛК ОСОБА_1 не надав документи та документів, які опосередковано свідчили про його участь у бойових діях на території Чехословаччини у 1968 році; а також те, що поліклінікою №2 та поліклінікою №4 Подільського району міста Києва не підтверджуються факти лікування позивача в період з 1969р. по 1972р.
			Суд не може погодитись з таким твердженням, виходячи з наступного, 
			На момент прийняття оскаржуваної постанови, позивач не мав реальної можливості повторно надати документи, що підтверджують факти його лікування з 1969 року до 1972 року, оскільки:
			оригінали зазначених документів були надані ГВЛК ЦГ МВС України і знаходились в медично-експертній документації при первинному проходженні військово-лікарської експертизи;
			в разі втрати оригіналів документів в медично-експертній документації вина позивача в такій втраті відсутня і він не зобов'язаний їх поновлювати, оскільки відповідно до ч.І ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ! ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством;
			відновлення втрачених відповідачем документів вбачається неможливим з огляду на сплив строків зберігання медичних карток (історій хвороб) (5 років для амбулаторних, 25 років для стаціонарних хворих), встановлених п.726 Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.98 № 41.
			Окрім цього, участь ОСОБА_1 в бойових діях на території Чехословаччини у 1968 році підтверджуються наступними матеріалами справи довідкою Центрального архіву Міністерства оборони РФ ; листом-подякою Командира військової частини 97801 від 06.11.1968р.; довідкою Мінського районного військового комісаріату м. Києва від 24.01.1995р.; довідкою Мінського районного військового комісаріату м. Києва від 13.10.1998р.; витягом з послужного списку МВС; військовим квитком НУ №4068100 від 21.06.1965р.; обліково-послужною карткою до військового квитка НУ № 4068100.
			Згідно протоколу ЦВЛК МВС України від 21.06.2010р. засіданні встановлено, що при проходженні ГВЛК ОСОБА_1 надав документи, які свідчили про його участь в бойових діях та медичні документи, що свідчать про діагностування у нього 1969-1972 роках гіпертонічної хвороби І ступеня. За результатами стаціонарного обстеження з урахуванням цих документів ГВЛК в 1998р. при звільненні ОСОБА_1 зі служби винесла постанову в свідоцтві про хворобу (передостанній абзац 1-ї сторінки протоколу). Тобто на момент проходження позивачем військово-лікарської експертизи в 1998 році, в ГВЛК були наявні відповідні підтверджуючі документи. ГВЛК прийняла постанову відповідно до цих документів та за результатами стаціонарного обстеження.
			Переглядаючи за своєю ініціативою постанову від 17.09.1998р. №222, ЦВЛК МВС України мала самостійно зібрати усі належні докази для спростування висновку, вказаного в такій постанові, а не покладати цей обов’язок на Позивача.
			У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
			Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України. 
			Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. 
			Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
			Відповідач не виконав покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення. 
			На розподілі судових витрат, у відповідності зі ст. 94 КАС України, Позивач у судовому засіданні не наполягав. 
			Керуючись ст.ст. 2, 9, 69-71, 86, 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
			 ПОСТАНОВИВ : 
			           1. Адміністративний позов задовольнити. 
			2. Визнати протиправною та скасувати Постанову Центральної військово-лікарської комісії Міністерства внутрішніх справ України від 21.06.2010р. №13.
			 
				 Постанова набирає сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
				Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, зі змінами та доповненнями
				 
					 
						 Суддя                                                                                           Н.Г. Вєкуа
						 Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –22.11.2010р.
						 
							 
								 
									 Суддя                                                                                 Н.Г. Вєкуа

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...