Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/16639/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання впливом.
Надіслано судом: 27.01.2025. Зареєстровано: 28.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/643/77/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62021170020000005

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Провадження № 1-кп/643/77/25 
		Справа № 643/16639/21
		 
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27.01.2025                                                м. Харків
		 
		Московський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді:                         ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання:             ОСОБА_2 ,
		прокурора:                             ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого:                         ОСОБА_4 ,
		захисників:                             ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021170020000005 від 05.03.2021, за обвинуваченням  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Харкова,громадянина України, з вищою освітою, офіційно не працюючого, одруженого, має на утриманні малолітню доньку, 2020 року народження, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		І.     Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним та стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений.
		Згідно з наказом Головного управління Національної поліції України від 01.02.2021 ОСОБА_4 призначений на посаду дізнавача сектору дізнання Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області (далі  ХРУП № 2), має спеціальне звання лейтенанта поліції.
		Таким чином, ОСОБА_4 перебуваючи на посаді дізнавача сектору дізнання ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області, відповідно до примітки до статті 364 КК України є службовою особою, яка відповідно до покладених на нього обов`язків на постійній основі здійснює функції представника влади. 
		Відповідно до п.п. «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» поліцейські є особами, уповноваженими на виконання функцій держави. 
		Відповідно до примітки до статті 369-2 КК України слідчі, які здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021220470000625 від 04.03.2021, вважаються особами, уповноваженими на виконання функцій держави. 
		Проте, ОСОБА_4 , у порушення вимог вказаних нормативно-правових актів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою незаконного збагачення, став на шлях злочинної діяльності та вчинив умисне, корисливе корупційне кримінальне правопорушення за наступних обставин. 
		Так, 04.03.2021 року на адресу ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення за фактом того, що 04.03.2021 року приблизно о 01 год. 00 хв. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , під час раптово виниклого конфлікту, діючи умисно, маючи намір на позбавлення життя свого сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спричинив йому тілесні ушкодження, внаслідок яких останній був госпіталізований до Харківської Державної установи «Інститут загальної невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева Національної академії медичних наук України» з діагнозом: проникаюча колото-різана рана лівої грудної клітини, з колото-різаною раною лівого плеча. 
		У подальшому, 04.03.2021 року на підставі вказаного повідомлення службовими особами ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021220470000625 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частини 1 статті 115 КК України. 
		Цього ж дня, ОСОБА_4 у ході виконання своїх службових обов`язків стало відомо, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення, яке розслідується у кримінальному провадженні № 12021220470000625, причетний його знайомий ОСОБА_7 .
		У подальшому, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, не відмовившись від превалювання приватного інтересу, 04.03.2021 року ОСОБА_4 вирішив вступити у позаслужбові відносини зі співмешканкою ОСОБА_7 - ОСОБА_9 , яку він знав раніше, для одержання від неї для себе неправомірної вигоди за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на слідчих зі складу слідчої групи, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021220470000625 від 04.03.2021, до кола повноважень яких входить вирішення питання про затримання ОСОБА_7 , обрання йому запобіжного заходу та закриття вказаного кримінального провадження. 
		Реалізуючи свій злочинний умисел, 04.03.2021 року приблизно о 18 год. 30 хв., більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 особисто зустрівся зі співмешканкою ОСОБА_7 - ОСОБА_9 , поряд з будинком за місцем проживання останньої за адресою: АДРЕСА_3 , та у ході цієї зустрічі повідомив ОСОБА_9 , що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12021220470000625, ОСОБА_7 можуть затримати та обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також, що йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі. 
		Також, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_9 , що лише одержавши грошові кошти у сумі 1000, 00 доларів США для себе, він обіцяє здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на слідчих зі складу слідчої групи у кримінальному провадженні № 12021220470000625, які у свою чергу не будуть затримувати ОСОБА_7 , обирати йому запобіжний захід та у подальшому приймуть рішення про закриття вказаного кримінального провадження. 
		Будучи поставленою в умови, за яких відмова від надання неправомірної вигоди зашкодить законним правам та інтересам ОСОБА_7 , ОСОБА_9 погодилась на вимогу ОСОБА_4 . 
		Водночас, усвідомлюючи протиправність наведених вище вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_9 при першій можливості 05.03.2021 року, з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_4 , звернулась до правоохоронних органів із відповідною заявою. 
		Надалі, попередньо домовившись із ОСОБА_9 про місце зустрічі у приміщенні магазину «Косметика та парфумерія», розташованого на території ринку «Промінь» за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, 37/128, 10.03.2021 року близько 12 год. 30 хв., більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, діючи умисно, безпосередньо одержав для себе від ОСОБА_9 заздалегідь обумовлену неправомірну вигоду в розмірі 1000, 00 доларів США, що станом на 10.03.2021 року за офіційним курсом Національного банку України становить 27 743, 10 грн. за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення слідчими у кримінальному провадженні № 12021220470000625 щодо не затримання ОСОБА_7 , необрання йому запобіжного заходу та подальше закриття вказаного кримінального провадження, після чого був затриманий співробітниками правоохоронних органів. 
		Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 369-2 КК України, а саме одержання неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		ІІ.     Позиція обвинуваченого.
		Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що приблизно з 10-ти років він знайомий та товаришує з сином ОСОБА_9 . ОСОБА_10 , з яким він навчався в одній школі та ходив на одну секцію боротьби, і з яким має близькі дружні відносини. Після того, як ОСОБА_4 вступив до навчального закладу спілкування з ОСОБА_10 стало значно меншим. Вони зустрічалися декілька разів на рік і тривалість їх зустрічей була 3-5 хвилин. Де навчався ОСОБА_11 та яке у нього життя ОСОБА_4 не відомо. Приблизно за рік до свого затримання він у райвідділі зустрівся з ОСОБА_10 . ОСОБА_11 пояснив, що його обвинувачують за статтею 125 КК України і йому потрібен адвокат, однак грошових коштів на це у нього не має, у зв`язку з чим запитав чи може ОСОБА_4 надати йому ці грошові кошти у борг. Оскільки ОСОБА_4 нещодавно одружився і на весілля йому подарували грошові кошти, ОСОБА_4 зайняв ОСОБА_10 грошові кошти в розмірі 1000, 00 доларів США, які зберігав у своєму службовому кабінеті. Кінцевий строк повернення цих коштів вони не обговорювали. Оскільки з ОСОБА_10 вони перебували у дружніх відносинах, жодних боргових розписок ОСОБА_4 з нього не брав. На той час 1000, 00 доларів США для ОСОБА_4 не були великими грошима. Чи був хтось присутній при цьому, ОСОБА_4 не пам`ятає. У подальшому ОСОБА_11 пропав та не виходив на зв`язок. Восени 2020 року ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_9 з приводу повернення грошових коштів і вона зазначила, що наразі у неї складна фінансова ситуація і кошти вона повернути не може. На початку березня 2021 року ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_4 і спитав чи не бачив він його батька на території ХРУП № 2. ОСОБА_4 відповів, що бачив батька ОСОБА_10 біля «Кулиничей», які розташовані біля райвідділу, у супроводі конвою, куди його відвели поїсти. Працівники поліції пояснили, що батько ОСОБА_10 був затриманий за підозрою у замаху на вбивство. ОСОБА_11 запитав, чи може його мати ОСОБА_9 зателефонувати ОСОБА_4 , на що він відповів позитивно. ОСОБА_9 зателефонувала ОСОБА_4 і сказала що хоче зустрітися з ним, щоб поговорити з приводу її чоловіка ОСОБА_7 . Дату зустрічі вона переносила. Під час зустрічі (точну дату не зустрічі не пам`ятає) біля будинку ОСОБА_9 , остання стала запитувати про свого чоловіка ОСОБА_7 та цікавилась в якому стані перебуває його справа. ОСОБА_4 пояснював їй що він про це нічого не знає, оскільки є дізнавачем, а не слідчим, а відтак не володіє такою інформацією. Ніхто з працівників поліції не цікавився у ОСОБА_4 знає він ОСОБА_7 чи ні. ОСОБА_4 на той час працював дізнавачем і жодним чином не міг впливати на хід кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 . При цьому, ОСОБА_4 запитував у ОСОБА_9 коли йому повернуть грошові кошти, які її син брав у борг ще рік тому. ОСОБА_9 відповіла, що пам`ятає про це і поверне грошові кошти ОСОБА_4 , однак наразі грошей у неї не має. 10.03.2021 року ОСОБА_4 після чергування вийшов з райвідділу та попросив своїх колег  працівників карного розшуку підвести його до супермаркету «Класс», розташованому на перехресті вул. Валентинівській та пр. Тракторобудівників у м. Харкові, де вони завчасно домовилися з ОСОБА_9 про зустріч з метою повернення боргу її сина. Колеги підвезли ОСОБА_4 і він зайшов до магазину ОСОБА_9 , який розташований на ринку, і де вони обговорювали питання щодо мобілізації її сина. Після цього ОСОБА_9 повернула борг ОСОБА_4 в сумі 1000, 00 доларів США купюрами по 100 доларів, і він вийшов з магазину, після чого був затриманий працівниками ДБР та СБУ. Під час затримання гроші з кишені випали на землю, на ОСОБА_4 наділи кайданки і хтось з працівників, які приймали участь у затриманні, почав запихати гроші назад до кишені ОСОБА_4 , чим обурилися перехожі, які проходили поруч. На переконання ОСОБА_4 ОСОБА_9 написала на нього заяву з тією метою, щоб не повертати грошові кошти, які взяв у борг її син. Також ОСОБА_4 зазначив, що за наявною у нього інформацією ОСОБА_9 отримала від працівників правоохоронних органів грошові кошти в сумі 500 доларів США за написання заяви про вимагання у неї грошових коштів. 
		ІІІ.     Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК України, підтверджується сукупністю досліджених в ході судового розгляду доказів, а саме:
		-    заявою ОСОБА_9 від 05.03.2021 до ТУ ДБР, згідно якої ОСОБА_9 просить вжити заходів до співробітників поліції, які вимагають у неї неправомірну вигоду у розмірі 1000 доларів США за наступних обставин. Близько 35 років вона перебуває у стосунках зі ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким у них троє спільних дітей, син ОСОБА_11 , доньки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 є син від першого шлюбу ОСОБА_8 , 1982 р.н., з яким у ОСОБА_14 досить складні відносини. ОСОБА_15 проживає окремо від батька, але іноді приходить провідати свою бабусю. 04.03.2021 року близько 7 години ранку їй зателефонувала дівчина ОСОБА_15  ОСОБА_16 і запитала, чи знає вона, що між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 відбувся конфлікт, у ході якого ОСОБА_14 наніс сину ножові поранення, які не є небезпечні для життя і здоров`я. Вона дізналась, що ОСОБА_15 був у лікарні, йому обробили рани та відпустили додому. ОСОБА_9 зазначила, що близько 18 години вечора їй зателефонував її спільний з ОСОБА_14 син ОСОБА_11 та повідомив, що до неї хоче під`їхати їх знайомий ОСОБА_17 , який працює слідчим Московського ВП ГУНП в Харківській області та хоче поговорити про ситуацію, яка сталася з ОСОБА_14 , на що вона погодилась. Десь о 18:30 год. до її будинку приїхав ОСОБА_18 разом з двома оперативними співробітниками поліції, які їй не представились, та повідомили, що на даний час необхідно вирішити питання щодо подальшої долі ОСОБА_14 , а саме сказали, що у разі ненадання їм неправомірної вигоди у сумі 1000 доларів США його затримають та оберуть в подальшому міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (т. 2 а.с. 49);
		-    рапортом ст. о/у в ОВС Другого оперативного відділу (з розташуванням у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Полтаві від 05.03.2021, з якого вбачається, що Другим оперативним відділом ТУ ДБР у м. Полтаві отримана інформація про те, що у мешканки м. Харкова ОСОБА_9 співробітники ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області вимагають неправомірну вигоду у сумі 1000 доларів США. Як стало відомо, близько 18 години 04.03.2021 біля місця мешкання заявниці за адресою АДРЕСА_3 , дізнавач сектору дізнання ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільно з двома невстановленими на даний час оперативними співробітниками поліції, вимагав у останньої неправомірну вигоду у сумі 1000 доларів США за обрання її співмешканцю ОСОБА_19 запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, за фактом побутової сварки ОСОБА_19 з його сином ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 48);
		-    письмовою згодою ОСОБА_9 на її залучення до конфіденційного співробітництва (т. 2 а.с. 213);
		-    клопотання прокурора про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо-, відеоконтроль особи від 09.03.2021 (т. 2 а.с. 214-216);
		-     ухвалою Харківського апеляційного суду від 09.03.2021 про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо-, відеоконтроль стосовно ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 234-235);
		-    дорученням про проведення негласних слідчих (розшукових) дій в порядку статей 36, 41 КПК України (т. 2 а.с. 220-221); 
		-    постановою прокурора від 10.03.2021 про проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контроль за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту стосовно ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 217-219);
		-    протоколом огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових купюр від 10.03.2021 з ксерокопією грошових купюр на 3 (трьох) аркушах до нього, під час якого проведено огляд заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових купюр, у присутності понятих: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та заявника ОСОБА_9 . Під час огляду встановлено, що грошові купюри являють собою купюри номіналом 100 (сто) доларів США кожна, у кількості 10 (десяти) купюр, які мають наступні серії та номери: PJ18058708A; MC51388961A; MC51388960A; MC51388959A; PJ18058704A; PJ18058705A; PJ18058706A; PJ18058707A; PD33249908A; MJ63438219A. Загальна сума грошових коштів складає 1000 (одну тисячу) доларів США. Вказані грошові кошти належать фінансовому відділу Управління СБ України в Харківській області. Вказані грошові кошти передані ОСОБА_9 , які вона в подальшому поклала до кишені для передачі фігуранту провадження. Інших особистих грошей ОСОБА_9 при собі не має (т. 2 а.с. 62-66);
		-    протоколом огляду особи та вручення заздалегідь оглянутих та помічених грошових коштів від 10.03.2021, відповідно до якого ОСОБА_9 було доручено провести спеціальний слідчий експеримент  передачу ідентифікованих грошових коштів ОСОБА_4 . Перед початком проведення спеціального слідчого експерименту проведено особистий огляд ОСОБА_9 , в ході якого при ній не виявлено грошових коштів, вогнепальної зброї та боєприпасів, а також сторонніх предметів, окрім мобільного телефону «IPhone» білого кольору. ОСОБА_9 була одягнута у светр сірого кольору, джинсові штани та куртку червоного кольору. Під час огляду грошові кошти оглянуті, згідно протоколу огляду грошових коштів та видані грошові кошти для проведення спеціального слідчого експерименту у сумі 1 000 (одна тисяча) доларів США номіналом 100 (сто) доларів США у кількості 10 (десяти) купюр, які мають наступні серії та номера: PJ18058708A; MC51388961A; MC51388960A; MC51388959A; PJ18058704A; PJ18058705A; PJ18058706A; PJ18058707A; PD33249908A; MJ63438219A, вказані грошові кошти вручені ОСОБА_9 . У присутності понятих та учасників особа, яка здійснює спеціальний слідчий експеримент оглянула вказані кошти та поклала їх до кишені своєї куртки. Інших грошових коштів, сторонніх речей та предметів у особи, яка здійснює спеціальний слідчий експеримент виявлено не було, окрім мобільного телефону «IPhone» білого кольору (т. 2 а.с. 67).;
		-протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи від 10.03.2021 та інформацією на носіях карт пам`яті: microSD-16,0, реєстр. № 5141/ГВ БКОЗ, microSD-16,0, реєстр. № 5142/ГВ БКОЗ, microSD-4,0, реєстр. № 5143/ГВ БКОЗ та оптичному диску DVD-R, реєстр. № 5144/ГВ БКОЗ до нього, згідно якого проведено негласну слідчу (розшукову) дію - аудіо, відеоконтролю особи стосовно ОСОБА_4 . До проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відеоконтролю особи залучено ОСОБА_9 . За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії зафіксовано, що відеофрагмент розпочався об 11 год. 45 хв. 10.03.2021 року та завершився о 12 год. 33 хв. 10.03.2021 року. У ході проведення НСРД ОСОБА_4 зайшов до магазину «Косметика та парфумерія», який розташований на ринку за адресою м. Харків, пр. Тракторобудівників, поблизу буд. 130, де на той час перебувала ОСОБА_9 . Між ними відбувається розмова, під час якої ОСОБА_9 передає неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів ОСОБА_4 , який бере вказані кошти та кладе собі у кишеню (т. 2 а.с. 42-44); 
		-протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 10.03.2021, відповідно до якого 10.03.2021 з 10:00 год. до 10:30 год. здійснено огляд, копіювання та вручення ОСОБА_9 заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових купюр, що являються собою номіналом  100 (сто) доларів США кожна, у кількості 10 (десяти) купюр, на суму 1000 (одна тисяча) доларів США. Метою дії є отримання фактичних даних щодо протиправної діяльності дізнавача сектору дізнання ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області, лейтенанта поліції ОСОБА_4 , який спільно з невстановленими особами, використовуючи службове становище з метою власного збагачення вимагав та отримав грошові кошти у розмірі 1000 (одна тисяча) доларів США, від ОСОБА_9 за не затримання та не обрання запобіжного заходу в рамках кримінального провадження відносно чоловіка ОСОБА_9 . В ході проведення НСРД ОСОБА_4 зайшов в магазин «Косметика та парфумерія», який розташований за адресою м. Харків, пр. Тракторобудівників, поблизу буд. 130, де на той час перебувала ОСОБА_9 . Між ними відбувається розмова, під час якої ОСОБА_9 передає неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів ОСОБА_4 , який бере вказані кошти та кладе собі у кишеню, після чого виходе з приміщення (т. 2 а.с. 236-239);
		-протоколом затримання ОСОБА_4 від 10.03.2021 (т. 2 а.с. 68-73) з доданими до нього картою пам`яті «micro SD Kingston 32 Gb» до нього (т. 3 а.с. 55), відповідно до яких ОСОБА_4 було затримано 10.03.2021 року о 12:55 год., і в ході здійснення його особистого обшуку у кишені куртки виявлено та вилучено прозорий полімерний пакет, у якому знаходиться аркуш паперу з карткою «Apacer» 16 Gb RBS C16C1725 чорного кольору, мобільний телефон Samsung SM-A505FM/DS IMEI НОМЕР_1 чорного кольору у чорному пластиковому чохлі з sim-карткою НОМЕР_2 ; у кишені брюк виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 1 000 доларів США купюрами номіналом у 100 доларів США: PJ18058704A; PJ18058705A; PJ18058706A; PJ18058707A; PJ18058708A; MC51388959A; MC51388960A; MC51388961A; PD33249908A; MJ63438219A;
		-висновком експерта № СЕ-19/121-21/7587-ДД від 13.04.2021, відповідно до якого грошові знаки США у сумі 1000 (тисяча) доларів, а саме банкноти номіналом 100 доларів у кількості 10 штук, з серійними номерами: PJ18058704A; PJ18058705A; PJ18058706A; PJ18058707A; PJ18058708A; MC51388959A; MC51388960A; MC51388961A; PD33249908A; MJ63438219A, серій 2013, 2017А року, відповідають за способами друку та спеціальними елементами захисту грошовим знакам аналогічного номіналу і зразків, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника  Федеральної Резервної Системи США (т. 2 а.с. 86-89);
		-протоколом огляду від 05.08.2021, відповідно до якого на офіційному сайту Національного банку України міститься інформація, що офіційний курс гривні щодо іноземної валюти  долару США, станом на 10.03.2021 становить 27, 7431 грн. за 1 долар США (т. 2 а.с. 91-92);
		-матеріалами кримінального провадження № 12021220470000625 від 04.03.2021 за статтею 124 КК України (т. 2 а.с. 100-212);
		-висновком експерта № СЕ-19/121-21/10057-ВЗ від 10.09.2021, відповідно до якого: 
		1) підозрюваний ОСОБА_4 брав участь у розмовах, що зафіксовані у відеофонограмі з файлу «PICT0002.AVI», що зафіксована в папці «100DSCIM» - «DCIM» кореневого каталогу карти пам`яті «goodram 16 Gb micro SD HC I» реєстр. № 5141/ГВБКОЗ; фонограмах з файлів: «2021 Март 10 11-42.wav», «210310_114103_004958.mp3», що зафіксовані в папці «2021_03_10» кореневого каталогу оптичного диску «KAKTUZ DVD-R» (реєстр. № 5144/ГВ БКОЗ) йому належать слова та фрази диктора позначені індексом «Особа 2 (Р)» в протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо-, відеоконтролю особи від 10.03.2021 № 70/14-2933т та індексом « ОСОБА_4 » в протоколі про результати контролю за вчиненням злочину від 10.03.2021 № 70/14-2934. 
		2) У відеофонограмі з файлу «PICT0002.AVI», що зафіксована в папці «100DSCIM» - «DCIM» кореневого каталогу карти пам`яті «goodram 16 Gb micro SD HC I» реєстр. № 5141/ГВБКОЗ та фонограмах з файлів: «2021 ОСОБА_22 », « 210310_114103_004958.mp3», що зафіксовані в папці «2021_03_10» кореневого каталогу оптичного диску «KAKTUZ DVD-R» (реєстр. № 5144/ГВБКОЗ), ознак монтажу не виявлено (т. 3 а.с. 2-10);присягою працівника Національної поліції України ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 25);
		-    витягом з наказу ГУНП в Харківській області від 01.02.2021 № 48 о/с, згідно якого переміщено на підставі наказу НПУ від 23 грудня 2020 № 1021 «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП в Харківській області», згідно з п. 2 (на рівнозначну посаду, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації) ч. 1 ст. 65 ЗУ «Про Національну поліцію» лейтенанта поліції ОСОБА_4 /0147152/ на посаду дізнавача сектору дізнання ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області, звільнивши з посади інспектора сектору дізнання Московського відділу поліції ГУНП в Харківській області. (т. 3 а.с.26);
		-    функціональними обов`язками дізнавача сектору дізнання ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 (т. 3 а.с.27-29);
		- показами свідка ОСОБА_9 , яка була двічі допитана у судовому засіданні та пояснила, що вніч з 03.04.2021 року на 04.03.2021 року між її цивільним чоловіком ОСОБА_7 та його сином відбувся конфлікт, після чого чоловіка забрали у поліцію, а його сина у лікарню з тілесними ушкодженнями. ОСОБА_9 попросила свого сина ОСОБА_10 зателефонувати своєму товаришу ОСОБА_4 , який працює у поліції, щоб дізнатися що з її чоловіком. У подальшому ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_9 та повідомив, що в ході розмови ОСОБА_4 повідомив що бачив ОСОБА_7 у відділі поліції, його підозрюють у замаху на вбивство, ввечері ОСОБА_4 разом з хлопцями приїдуть до неї і поговорять. Ввечері цього ж дня ОСОБА_9 зустрілася з ОСОБА_4 , який був разом з двома іншими працівниками поліції, які свідку не представилися. Співробітники поліції почали їй розповідати, що її чоловік ОСОБА_7 зарізав свого сина, зараз йому роблять операцію на серці і він може померти, і взагалі там дуже складна ситуація. На це ОСОБА_9 відповіла, що її чоловік стара, хвора людина і не може перебувати у слідчому ізоляторі, та попросила у них допомоги, щоб чоловіка відпустили під підписку про невиїзд. Свідок зазначила, що довіряла ОСОБА_4 і вважала, що він як працівник поліції, а саме як слідчий, здатен їй допомогти вирішити ситуацію. Працівники поліції сказали, що це буде коштувати 1500 доларів США, на що ОСОБА_9 відповіла, що це дуже дорого, вона зможе дати лише 1000 доларів США. ОСОБА_4 сказав давайте 1000 доларів США, і оскільки він мешкає поруч з ОСОБА_9 , то завтра перед роботою заїде і забере у неї грошові кошти. Ініціатором передачі грошових коштів був ОСОБА_4 . Після того, як ОСОБА_9 повернулася додому, її цивільний чоловік ОСОБА_7 вже був вдома. На наступний день о 08:30 год. обвинувачений був біля під`їзду будинку свідка, однак у неї не було 1000 дол. США. ОСОБА_9 зрозуміла, що ОСОБА_4 разом з іншими працівниками поліції вимагають у неї грошові кошти, у зв`язку з чим 05.03.2021 року вона поїхала до ДБР і розповіла їм про цю ситуацію, після чого написала заяву. Працівники ДБР надали їй помічені грошові кошти. 10.03.2021 року ОСОБА_4 прийшов до неї в магазин і вона віддала йому грошові кошти в сумі 1000, 00 доларів США. ОСОБА_4 взяв кошти, перерахував їх, стиснув у руці і побіг вправо. При передачі грошових коштів ОСОБА_4 , свідок спитала у нього, чи не будуть більше чіпати її чоловіка на що обвинувачений сказав: «не хвилюйтеся, його більше чіпати не будуть»;
		-показами допитаногоу судовомузасіданні свідка ОСОБА_7 ,який пояснив,що 04.03.2021 року приїхав додому син, ввечері вони разом з ним сиділи та випивали, відбувся словесний конфлікт. Потім син пішов до магазину, ходив туди сюди. В один момент син з кімнати покликав його. Він зайшов до кімнати і побачив сина, який лежав між диваном і стіною та говорить, що хтось його вдарив. ОСОБА_7 побачив, що у його сина йде кров з під светра та викликав швидку допомогу. Через годину приїхала поліція та почали його опитувати. Пізніше він поїхав з ними у районне відділення поліції давати покази, приблизно він там був зранку до вечора 04.03.2021 року. Зазначив, що тиск у поліції на нього не здійснювався. Після цього ОСОБА_7 поїхав проходити освідування, повернувся в районне відділення поліції та згодом повернувся додому. ОСОБА_7 зазначив, що ОСОБА_4 у районному відділенні поліції не бачив. Потім повернулася додому його дружина ОСОБА_9 та сказала, що поліція попросила у неї грошові кошти в розмірі однієї тисячі доларів США. Зі слів ОСОБА_9 до неї приїхали 3-4 оперативних співробітника і ОСОБА_4 , який сказав, що для вирішення питання потрібні грошові кошти у розмірі однієї тисячі доларів. Вона сказала, що розмовляла саме з ОСОБА_4 , а інші співробітники мовчали. Також ОСОБА_9 повідомила ОСОБА_7 , що буде подавати заяву про взятку до ДБР. 05.03.2021 року чи 06.03.2021 року, більш точно він не пам`ятає, ОСОБА_9 поїхала у ДБР та написала заяву на ОСОБА_4 . ОСОБА_7 повідомив, що не знає чому у його дружини вимагали ці гроші. Сам ОСОБА_7 з ОСОБА_4 не спілкувався, проте він зазначив, що ОСОБА_4 дзвонив його дружині ОСОБА_9 після того як вона подала заяву в ДБР. Також ОСОБА_7 зазначив, що ніякі пільги та винагороду від ДБР ОСОБА_9 не отримувала.
		Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінальних правопорушень, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними та допустимими доказами для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.
		Недопустимості доказів згідно вимог статей 87-89 КПК України судом не встановлено, оскільки всі докази встановлені, зібрані та досліджені органом досудового розслідування, а згодом судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України.
		Істотних порушень прав та свобод людини, визначених статтею 87 КПК України, судом не встановлено. 
		Досліджені у судовому засіданні докази узгоджуються між собою, та не викликають сумнівів у суду. 
		Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи, судом встановлено не було.
		Також судом були допитані свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 .
		Так, свідок ОСОБА_29 , яка була безпосередньо допитана судом і яка зазначила, що не пам`ятає чи проводила вона досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12021220470000625 за ст. 124 КК України. ОСОБА_29 повідомила, що коли вона прийшла на роботу від колег їй стало відомо, що ОСОБА_4 було затримано за хабар, проте подробиць щодо обставин затримання їй невідомо. Колеги також їй повідомили, що ОСОБА_4 знаходячись на чергуванні поїхав в напрямку пр. Тракторобудівників та був там затриманий. Свідок сказала, що прізвище ОСОБА_9 їй не знайоме. 
		Свідок ОСОБА_30 , яка була безпосередньо допитана судом зазначила, що з ОСОБА_4 вони були колегами по роботі. У кримінальному проваджені № 12021220470000625 за ст. 124 КК України свідок була залучена до групи слідчих та складала клопотання про арешт майна. Обставини досудового розслідування по цьому кримінальному провадженню не пам`ятає. Чи було повідомлено комусь про підозру також не пам`ятає. ОСОБА_30 повідомила, що їй невідомо чи була перекваліфікація по даному кримінальному провадженню, чи обирався стосовно когось запобіжний захід та чи входив ОСОБА_4 до слідчої групи на той момент. Свідок повідомила, що ніхто в неї не цікавився інформацією за даним кримінальним провадженням. З учасниками того кримінального провадження свідок не спілкувалася. Про факт затримання ОСОБА_4 за отримання неправомірної вигоди ОСОБА_30 дізналась через керівника, який повідомив це в загальній групі телеграма. В подальшому з ОСОБА_4 ОСОБА_30 не спілкувалась.
		Свідок ОСОБА_28 , який був безпосередньо допитаний судом і який зазначив, що в день вчинення кримінального правопорушення по кримінальному провадженню № 12021220470000625 за ст. 124 КК України ОСОБА_28 був на чергуванні та виїжджав на місце вчинення злочину. Після цього він повернувся до районного відділення поліції та вніс відомості до ЄРДР за статтею «замах на вбивство», інших процесуальних дій він не проводив. ОСОБА_28 зазначив, що не знає чи було його призначеного старшим слідчої групи. ОСОБА_28 повідомив, що не пам`ятає обставин вчинення злочину, чи завершено на даних момент кримінальне провадження, чи обирався стосовно когось запобіжний захід. Також свідок вказав, що ОСОБА_4 не входив до слідчої групи та останній не цікавився про стан досудового розслідування. Також ОСОБА_28 вважає, що ОСОБА_4 не мав права та не міг вплинути на хід досудового розслідування. Як зазначив ОСОБА_28 йому було відомо про затримання ОСОБА_31 . Проте після звільнення ОСОБА_32 вони не спілкувались.
		Свідок ОСОБА_26 , який був безпосередньо допитаний судом і який зазначив, що не пам`ятає чи був він залучений до слідчої групи по кримінальному провадженню № 12021220470000625 за ст. 124 КК України. ОСОБА_26 зазначив, що проводив допит потерпілого та свідка, проте обставини досудового розслідування не пам`ятає. Також він не пам`ятає чи було комусь повідомлено про підозру, чи обирався комусь запобіжний захід та чи був залучений ОСОБА_4 до слідчої групи, проте ОСОБА_26 вважає, що так як ОСОБА_4 був дізнавачем, то він не мав входити до слідчої групи. Свідок зазначив, що не ніхто в нього не цікавився досудовим розслідуванням по даному кримінальному провадженню та особисто ОСОБА_4 не звертався до нього з будь-якими пропозиціями. Про факт затримання ОСОБА_4 було відомо, проте не пам`ятає коли. В подальшому з ОСОБА_4 не спілкувався.
		Свідок ОСОБА_33 , який був безпосередньо допитаний судом і який зазначив, що він на той час знаходився у слідчо-оперативній групі на посаді оперуповноваженого по кримінальному провадженню № 12021220470000625 за ст. 124 КК України. Він повідомив, що в ніч вони виїхали в Харківську міську лікарню ім. Мещанінова за фактом, що доставили чоловіка з колото-різаними пораненнями. Підозрюваним був вітчим чи батько, прізвище свідок не пам`ятає. Свідок повідомив, що чоловіку, який наніс поранення на наступний день було повідомлено про підозру за ст. 115 КК України, проте чи обирався запобіжний захід ОСОБА_33 не пам`ятає. Результат досудового розслідування йому не відомий. Також свідок повідомив, що ОСОБА_4 не входив до слідчої групи та з ОСОБА_4 спілкування по цьому кримінальному провадженню в нього не було. Також, ОСОБА_33 повідомив, що ОСОБА_4 не звертався до нього стосовно обставин злочину за цим кримінальним провадженням. Стосовно подій того дня коли відбулося затримання ОСОБА_4 ОСОБА_33 повідомив, що 10.03.2021 року він разом з ОСОБА_23 , ОСОБА_4 , та чи був ще хтось він не пам`ятає, їхали разом в автомобілі до перехрестя пр. Тракторобудівників, біля м`ясного магазину. Потім кожен пішов по своїм справам, по яким справам потрібно було їхати ОСОБА_4 він не знає. Разом з цим, свідок повідомив, що не пам`ятає чи давав він ОСОБА_4 свою куртку. 
		Свідок ОСОБА_23 , який був безпосередньо допитаний судом, зазначив, що він на той час знаходився у слідчо-оперативній групі по кримінальному провадженню № 12021220470000625 за ст. 124 КК України. Стосовно обставин по даному кримінальному провадженню свідок повідомив, що батько наніс сину ножове поранення. Пізніше батька ОСОБА_7 доставили до районного відділення поліції. Як довго останній там перебував свідок не знає та зазначив, що протокол за статтею 208 КПК України відносно ОСОБА_7 не складався. Також свідок не пам`ятає чи був у ОСОБА_7 захисник. ОСОБА_23 зазначив, що про підозру повідомлено не було, запобіжний захід не обирався та результат досудового розслідування свідку невідомий. Також він повідомив, що ОСОБА_4 не входив до слідчої групи по даному кримінальному провадженню. Спілкування з приводу цього кримінального провадження з ОСОБА_4 не було. Стосовно подій того дня коли відбулося затримання ОСОБА_4 ОСОБА_23 повідомив, що 10.03.2021 року близько 12:00 год. йому зателефонував ОСОБА_4 та попросив довезти його до перехрестя пр. Тракторобудівників та вул. Валентинівській для того щоб купити туалетну воду. ОСОБА_23 сказав, що зможе його довезти разом з ОСОБА_34 , тому що їм потрібно їхати в тому ж напрямку на Північну Салтівку для того щоб допитати свідка. Після того як вони приїхали ОСОБА_4 пішов по своїм справа, ОСОБА_23 пішов дивитися камери з відеоспостереження по своїй справі, а ОСОБА_33 залишився в автомобілі. Після того як ОСОБА_23 завершив свої справи він направився до машини та по дорозі до машини його затримали біля м`ясного магазину. Пролежав він на вулиці приблизно 40-50 хв., про причину затримання йому не повідомили. Потім його посадили до автомобіля та ще деякий час він там просидів зі співробітниками. Пізніше ОСОБА_23 відвезли до ДБР, захисника йому не надали та чому його доставили до ДБР йому також не повідомили. ОСОБА_23 подзвонив своєму адвокату, коли останній приїхав його допитали та відпустили. ОСОБА_23 після цього поїхав до районного відділення поліції та йому повідомили, що ОСОБА_4 було затримано, проте про причини його затримання йому не повідомили. ОСОБА_23 також повідомив, що не пам`ятає в чому був одягнений ОСОБА_4 , проте пам`ятає, що курточка була не по формі. Разом з цим, свідок сказав, що після того, як ОСОБА_4 було звільнено з під варти вони не спілкувались.
		Свідок ОСОБА_27 , який був безпосередньо допитаний судом, зазначив, що він на той час був старшим слідчим по кримінальному провадженню № 12021220470000625 за ст. 124 КК України. Стосовно обставин по даному кримінальному провадженню свідок повідомив, що в нічній час батько спричинив тілесні ушкодження своєму синові. Потім батько був доставлений до районного відділення для надання пояснень, проведення судово-медичної експертизи та освідування. Свідок вказав, що свідок до 12:00 год. бачив батька, а після цього не бачив тому що він пішов робити освідування, яке можна було зробити приблизно до 15:00 год. та провести судово-медичну експертизу в якої немає обмеження у часі. Також обговорювалося питання щодо затримання батька в порядку ст. 208 КПК України, проте було вирішено не затримувати та запобіжний захід стосовно останнього не обирався. Через родинні зв`язки батька з сином претензій один до одного вони не мали та потерпілий по цьому кримінальному провадженню не хотів брати участь у слідчих діях. Вислухавши позицію батька та сина було прийнято рішення, яке узгоджувалось з керівником, про перекваліфікацію даного кримінального злочину, ніякого впливу на це рішення не було. Зазначив, що даний злочин не є злочином приватного обвинувачення. Також свідок зазначає, що нікого не було затримано, нікому не було повідомлено про підозру та запобіжний захід не обирався. ОСОБА_27 зазначив, що йому дзвонила ОСОБА_9 та цікавилась рухом справи. Свідок повідомив, що він вчиняв багато слідчий дій по даному кримінальному провадженню, серед яких: призначення судово-медичної експертизи, допит свідків та інші. ОСОБА_27 повідомив, що ця справа в провадженні знаходиться по сьогоднішній день. Разом з цим, свідок зазначив, що ОСОБА_4 не цікавився стосовно цього кримінального провадження, не підходив до нього з питанням щоб батька по кримінальному провадженню не притягали до кримінальної відповідальності та щоб не обирався запобіжний захід, також не пропонував вжити будь-яких інших дій. ОСОБА_27 зазначив, що ОСОБА_4 не входив до слідчої групи. Також свідку не було відомо, що ОСОБА_4 був знайомий з учасникам даного кримінального провадження. ОСОБА_27 на нараді стало відомо, що ОСОБА_4 було затримано з приводу отримання неправомірної вигоди. Після цього свідок не спілкувався з ОСОБА_4 . 
		Оцінюючи вказані вище покази свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 суд зазначає, що всі вони були колегами ОСОБА_4 і надавали такі свідчення з бажанням допомогти обвинуваченому уникнути покарання. 
		З огляду на вищевикладене, покази свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 суд оцінює критично та до уваги не приймає. 
		Як на тому наголошено у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 750/11509/18, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Крім того, законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		Надаючи оцінку версії обвинуваченого ОСОБА_4 щодо обставин даного кримінального правопорушення, суд зазначає наступне. 
		Ані на стадії досудового розслідування, ані на стадії судового розгляду сторона захисту не надала жодних доказів на підтвердження того, що між ОСОБА_4 та сином ОСОБА_9 існували цивільно-правові зобов`язання, за якими ОСОБА_4 надав сину ОСОБА_9 у позику грошові кошти в сумі 1000, 00 доларів США, які він зберігав у себе в робочому кабінеті у сейфі. 
		До того ж, суд звертає увагу на те, що характер спілкування між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 під час передачі грошових коштів в сумі 1 000, 00 доларів США (протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 10.03.2021) носить уривчастий, завуальований характер, навмисно обраний ОСОБА_4 для вуалювання певних аспектів своєї діяльності щодо грошових коштів, вилучених у нього 10.03.2021 року, який жодним чином не притаманний для спілкування осіб, які мають один з одним цивільно-правові відносини щодо позики грошових коштів.
		Надані обвинуваченим ОСОБА_4 покази є нелогічними, непослідовними та повністю спростовуються наданими стороною обвинувачення доказами, які у своїй сукупності свідчать про те, що грошові кошти ОСОБА_9 передавала ОСОБА_4 саме в якості неправомірної вигоди для впливу на слідчих задля покращення становища свого цивільного чоловіка ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12021220470000625 від 04.03.2021.
		Проаналізувавши представлені сторонами докази у даній справі, суд оцінив не тільки кожний доказ окремо, але і сукупність усіх доказів в їх взаємозв`язку, логічну та хронологічну послідовність зафіксованих у них дій, висловлювань осіб, узгодженість доказів між собою, їх достатність для підтвердження наведених в обвинувальному акті обставин вчинення кримінального правопорушення, в результаті дійшов висновку, що версія, висунута стороною обвинувачення є єдино правильною в даному випадку.
		Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК України, суд зазначає наступне. 
		Так, сторона захисту стверджує про те, що однією з ознак об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК України є факт впливу, пропозиції чи обіцянки здійснити такий вплив з боку особи, яка отримує неправомірну вигоду, на прийняття рішення іншою особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Тобто, окрім інших обставин, обов`язковому встановленню підлягає конкретна фізична особа (особи), уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та конкретне рішення, яке має бути прийняте такою особою (особами), у результаті впливу на неї. Разом з цим, стороною обвинувачення не встановлено на кого конкретно ОСОБА_4 повинен був чинити вплив, чи мала відповідна фізична особа повноваження на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та яке конкретно рішення, у формі якого процесуального документу повинна була прийняти така особа. Окрім цього, у матеріалах кримінального провадження відсутні докази того, що грошові кошти у розмірі 1000, 00 доларів США надавалися ОСОБА_9 та отримувалися ОСОБА_4 саме за вплив на будь-кого, оскільки обвинувачений у судовому засіданні зазначив що грошові кошти в сумі 1000, 00 доларів США Іван (син ОСОБА_9 ) брав у нього у борг, а 10.03.2021 року ОСОБА_9 повертала ОСОБА_4 цей борг. 
		Водночас, суд критично оцінює вказані доводи сторони захисту, враховуючи наступне. 
		Як на тому наголошено у постанові Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 991/492/19, визначення конкретних осіб, на яких мав бути здійснений вплив та реальність такого впливу не є обов`язковою ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК України, оскільки спосіб здійснення такого впливу та те чи мав місце такий вплив перебувають поза межами об`єктивної сторони вказаного кримінального правопорушення, а тому безпосередньо сам вплив на особу уповноважену на виконання функцій держави значення для кваліфікації не має оскільки йдеться про поведінку, що передує впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави. 
		У постанові від 29.03.2021 у справі № 554/5090/16-к Об`єднана палата Верховного Суду зазначила, що джерелом протиправного впливу, що визначений частиною 2 статті 369-2 КК України, є особа, яка приймає пропозицію, обіцянку або одержує неправомірну вигоду для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або пропонує чи обіцяє (погоджується) здійснити вплив за надання такої вигоди. Оскільки диспозиція частини 2 статті 369-2 КК України текстуально не конкретизує характеру впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави, Об`єднана палата виходить із того, що поняттям впливу охоплюється в тому числі використання дружніх, родинних, особистих стосунків з особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тощо. В контексті визначення ознак передбаченого цією нормою складу злочину зміст поняття «вплив» законодавець жодним чином не обмежує лише «впливом з використанням влади або службового становища», який є лише одним із способів вчинення цього злочину. Такий вплив полягає в тому, що службова особа завдяки своєму становищу вживає заходів до вчинення дій іншими особами (непідпорядкованими їй і які не перебувають від неї в службовій залежності), де використовує службовий авторитет, свої зв`язки зі службовими особами, інші можливості, обумовлені займаною посадою. Отже, суб`єктом злочину передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК України може будь-яка особа, яка в уяві того, хто надає неправомірну вигоду, здатна здійснити реальний вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави. Об`єктивна сторона вказаного злочину вичерпується діянням, що може виявитись у формі одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		У постанові від 21.11.2022 у справі № 991/492/19 Верховний Суд зазначив, що спосіб здійснення впливу і те, чи мав місце такий вплив, перебувають поза межами об`єктивної сторони вказаного кримінального правопорушення, а тому безпосередньо сам вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави, значення для кваліфікації за частиною 2 статті 369-2 КК України не мають, а перебувають поза межами складу згаданого злочину. Фактично у статті 369-2 КК України йдеться про поведінку, що передує впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави.
		Виходячи зі статусу який мав обвинувачений на момент вчинення кримінального правопорушення, його службового авторитету, здійснення ним за неправомірну вигоду впливу на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, а саме на слідчих зі складу слідчої групи, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021220470000625 від 04.03.2021, є реальним, а в уяві ОСОБА_9 обвинувачений як працівник правоохоронного органу здатен здійснити реальний вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави задля покращення становища її цивільного чоловіка ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12021220470000625 від 04.03.2021.
		При цьому, як вже зазначалось судом вище, характер спілкування між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 під час передачі грошових коштів в сумі 1 000, 00 доларів США (протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 10.03.2021 т. 2 а.с. 42-44) носить уривчастий, завуальований характер, навмисно обраний ОСОБА_4 для вуалювання певних аспектів своєї діяльності щодо грошових коштів, вилучених у нього 10.03.2021 року, який жодним чином не притаманний для спілкування осіб, які мають один з одним цивільно-правові відносини щодо позики грошових коштів.
		За таких обставин, отримуючи від ОСОБА_9 10.03.2021 року грошові кошти в сумі 1000, 00 доларів США обвинувачений чітко розумів, що вони є саме неправомірною вигодою, а не поверненням боргу. 
		Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо недотримання вимог КПК України при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій (далі  НСРД), суд зазначає наступне.
		Так, сторона захисту вказувала на недопустимість доказів за результатами проведення НСРД у вигляді аудіо-, відео контролю, оскільки для отримання дозволу на проведення НСРД відомості до ЄРДР було заздалегідь необґрунтовано внесено за ознаками злочину, за вчинення якого передбачено більш тяжке покарання, ніж за інкримінований засудженому злочин, що відповідно до статті 246 КПК України без належних підстав обумовило проведення НСРД.
		Згідно з частиною 2 статті 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269-1, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
		З матеріалів справи вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення були внесені 05.03.2021 року органом досудового розслідування до Єдиного реєстру досудового розслідування (№ кримінального провадження 620/21170020000005) з попередньою кваліфікацією за ч. 3 ст. 368 КК України (т. 2 а.с. 46). 
		Відповідно до статті 12 КК України діяння, передбачене частиною 3 статті 368 КК України, належить до тяжких злочинів, що, враховуючи вимоги статті 246 КПК України, дає право органу досудового розслідування проводити НСРД.
		09.03.2021 року прокурор звернувся до Харківського апеляційного суду з клопотанням про на проведення негласної слідчої (розшукової) дії: аудіо-, відеоконтроль особи стосовно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 620/21170020000005 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України (т. 2 а.с. 214-216), яке ухвалою Харківського апеляційного суду від 09.03.2021 було задоволено (т. 2 а.с. 234-235). 
		10.03.2013 року прокурором у кримінальному провадженні № 620/21170020000005 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України винесено постанову про проведенням контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту стосовно ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 217-219).
		Проте, кваліфікація дій ОСОБА_4 за частиною 3 статті 368 КК України на початковому етапі досудового розслідування не є порушенням кримінального процесуального закону чи закону України про кримінальну відповідальність та не може вважатися неправильною через те, що здійснена на підставі лише тих фактичних даних, які були в органу досудового розслідування на той час.
		Отримані під час досудового розслідування додаткові докази обумовили наступну зміну кваліфікації дій ОСОБА_4 за частиною 2 статті 369-2 КК України, що не свідчить про прийняття рішення стосовно первинної кваліфікації її дій з порушенням закону України про кримінальну відповідальність чи кримінального процесуального закону.
		Як видно з матеріалів кримінального провадження, НСРД було проведено на підставі ухвал слідчого судді, а контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту здійснено відповідно до частини 4 статті 246 КПК України на підставі постанови прокурора, НСРД у цьому кримінальному провадженні були виконані за попередньою кваліфікацією злочину за частиною 3 статті 368 КК України у зв`язку з надходженням заяви ОСОБА_9 про вимагання у неї ОСОБА_4 разом з двома працівниками поліції неправомірної вигоди у розмірі 1000, 00 доларів США.
		Надалі дії обвинуваченого було перекваліфіковано на ч. 2 ст. 369-2 КК України, і будь-яких обмежень щодо використання доказів, здобутих законним шляхом в одному і тому самому кримінальному провадженні, КПК України не містить.
		Отже, у разі здійснення перекваліфікації злочину з тяжкого або особливо тяжкого на нетяжкий, докази, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, можуть використовуватися в доказуванні за умови, що на момент отримання дозволу та їх проведення до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальне правопорушення за попередньою правовою кваліфікацією злочину як тяжкого або особливо тяжкого. У таких випадках, відсутні порушення вимог частини 2 статті 246 КПК України, незважаючи на те, що в процесі проведення досудового розслідування кваліфікацію було змінено на нетяжкий злочин.
		За таких обставин, доводи сторони захисту в цій частині суд вважає безпідставними та до уваги не приймає. 
		Стосовно доводів сторони захисту в частині того, що всупереч вимог КПК України рішення про залучення ОСОБА_9 до конфіденційного співробітництва було ухвалено прокурором, а не слідчим чи оперативним працівником, що є підставою для визнання всіх отриманих за участю такої особи доказів недопустимими, суд зазначає наступне. 
		Відповідно до частини 1 статті 275 КПК України під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Під конфіденційним співробітництвом слід розуміти негласні відносини, що встановлюються уповноваженими органами з повнолітньою дієздатною особою і на засадах добровільності та конспіративності використовуються для вирішення завдань кримінального провадження. Слідчий має право використовувати інформацію, отриману від осіб, з якими встановлено конфіденційне співробітництво під час проведення НСРД, або залучати їх до проведення таких дій.
		Залучення до конфіденційного співробітництва не є різновидом НСРД, а лише складовим елементом їх проведення, що вбачається із положень частини 2 статті 246 КПК України, де перераховуються види НСРД, які можуть проводиться у справах про тяжкі та особливо тяжкі злочини, серед яких залучення до конфіденційного співробітництва відсутнє. Залучення до конфіденційного співробітництва є лише засобом проведення різних видів НСРД.
		Згідно з частинами 4, 6 статті 246 КПК України виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової дії), як контроль за вчиненням злочину; за рішенням прокурора до проведення НСРД можуть залучатися також інші особи.
		Відповідно до частини 6 статті 246 КПК України за рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових дій) можуть залучатися також інші особи.
		Постановою про контроль за вчиненням злочину від 10.03.2021 року прокурор залучив до проведення НСРД ОСОБА_9 , оскільки саме їй ОСОБА_4 висловив вимогу надати неправомірну вигоду у розмірі 1000, 00 доларів США, у зв`язку з чим лише ОСОБА_9 могла на виконання відповідних домовленостей передавати неправомірну вигоду ОСОБА_4 (т. 2 а. с. 217-219). Залучення прокурором ОСОБА_9 до участі при проведенні контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту було зумовлено об`єктивними обставинами та відповідає положенням частини 6 статті 246 КПК України.
		Винесення такого рішення було необхідним з метою проведення НСРД для документування злочину і збирання доказів, які б у разі зволікання могли бути безповоротно втрачені.
		При цьому суд зважає на те, що прокурор обмежився по суті простим винесенням постанови про залучення до конфіденційного співробітництва, а сам результат такого залучення та співробітництва ОСОБА_9 , як і проведення НСРД уже здійснювалися органом досудового розслідування.
		Таким чином, винесення прокурором рішення про залучення ОСОБА_9 до конфіденційного співробітництва не є порушенням у розумінні вимог КПК України, не вплинуло на жодні права та обов`язки сторони захисту і не позначилось на допустимості доказів.
		Аргументи сторони захисту щодо відсутності відомостей про походження грошових коштів, які використовувалися для проведення НСРД, суд вважає безпідставними та не приймає до уваги, враховуючи наступне. 
		Згідно з частиною 1 статті 273 КПК України за рішенням керівника органу досудового розслідування, прокурора під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути використані заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби.
		Тобто, під час проведення НСРД можуть бути використані заздалегідь ідентифіковані (помічені) грошові кошти. Водночас норми КПК України не містять заборони щодо використання як предмета неправомірної вигоди грошових коштів, які належать фізичним особам, зокрема, заявникам та свідкам. 
		Згідно з протоколом огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових купюр від 10.03.2021 (т. 2 а.с. 61) було проведено огляд заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових купюр, у присутності понятих: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та заявника ОСОБА_9 . Під час огляду встановлено, що грошові купюри являють собою купюри номіналом 100 (сто) доларів США кожна, у кількості 10 (десяти) купюр, які мають наступні серії та номери: PJ18058708A; MC51388961A; MC51388960A; MC51388959A; PJ18058704A; PJ18058705A; PJ18058706A; PJ18058707A; PD33249908A; MJ63438219A. Загальна сума грошових коштів складає 1 000 (одна тисяча) доларів США. Вказані грошові кошти належать фінансовому відділу Управління СБ України в Харківській області. 
		Таким чином, даний протокол огляду від 10.03.2021 свідчить про належну ідентифікацію грошових коштів. 
		Вказані у протоколі огляду від 10.03.2021 відомості узгоджуються з протоколом огляду особи та вручення заздалегідь оглянутих та помічених грошових коштів від 10.03.2021 (т. 2 а.с. 67) та показами допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_9 щодо походження грошей, що виключає будь-які сумніви у джерелі походження цих коштів і законності їх використання під час здійснення контролю за вчиненням злочину.
		Крім того, відомості про походження грошових коштів не впливають на їх якісні характеристики, волевиявлення осіб, які отримували неправомірну вигоду, наявність чи відсутність ознак складу злочину, який є предметом даного судового розгляду та допустимість результатів НСРД.
		Сторона захисту не заперечує факту виявлення у ОСОБА_4 під час затримання грошових коштів, які за кількістю, номіналом і серійними номерами купюр відповідають коштам, ідентифікованим раніше відповідно до протоколу огляду від 10.03.2021.
		При цьому, чинне законодавство не встановлює вимог про ідентифікацію відповідним фінансовим органом чи установою грошових коштів за номіналами і номерами купюр до або під час передачі правоохоронному органу, як і не встановлює вимог здійснювати такі дії в момент отримання грошей у фінансовій установі для органу досудового розслідування.
		Вказане вище виключає обґрунтовані сумніви в законності походження коштів, які використовувалися органом досудового розслідування при проведенні НСРД, 
		Той факт, що в матеріалах цієї справи відсутнє платіжне доручення від відповідної фінансової установи про видачу працівникам правоохоронних органів грошових коштів як видатків спеціального призначення та авансові звіти про використання коштів, не дає переконливих підстав для сумнівів щодо походження грошових коштів, використаних під час проведення НСРД у даному кримінальному провадженні. 
		Стосовно доводів сторони захисту про провокацію злочину, суд зазначає наступне. 
		За наслідками перевірки наявності провокації злочину у цьому кримінальному провадженні, суд дійшов висновку про її відсутність з огляду на таке.
		При цьому, суд виходить з того, що обов`язок доказування відсутності провокування покладається на обвинувачення, за умови, що заяви захисту не є повністю неправдоподібні (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Баннікова проти Росії» від 04 листопада 2010 року), але це не позбавляє права сторону захисту на доведення перед судом зворотного.
		Для визначення провокації злочину Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) установив, зокрема, такі критерії: 
		-чи були дії правоохоронних органів активними; 
		-чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад прояв ініціативи в контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; 
		-чи був би вчинений злочин без втручання правоохоронних органів.
		За висновками ЄСПЛ, провокація має місце тоді, коли працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою отримання доказів і порушення кримінальної справи впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.
		Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів судова практика виробила змістовний та процесуальний критерії. 
		Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним  наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
		Для встановлення факту провокації злочину визначальним є з`ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад ініціатива в контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів; чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особу було втягнуто у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
		Таким чином, у разі наявності за матеріалами кримінального провадження ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами, суд має перевірити це в судовому засіданні шляхом безпосереднього дослідження відповідних доказів і лише після цього дійти висновку щодо наявності (відсутності) факту провокації і, як наслідок, щодо належності, допустимості та достатності доказів, наявних у справі, для ухвалення відповідного процесуального рішення.
		Фактично про провокацію злочину може йтися тоді, коли правоохоронні органи штучно створили ситуацію, з метою спонукати особу до вчинення злочину.
		У даному випадку суд вважає, що орган досудового розслідування мав вагомі підстави як для початку розслідування як такого, так і для проведення у його межах негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки володів конкретними, об`єктивними та перевіреними фактичними даними про початкові кроки для вчинення дій, які складають кримінальне правопорушення, а також із урахуванням того, що злочинні дії були розпочаті до початку досудового розслідування (05.03.2021) а саме 04.03.2021 року.
		Зі встановлених судом фактичних обставин справи і досліджених ним фактичних даних видно, що:
		- відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань у цьому кримінальному провадженні були внесені на підставі заяви ОСОБА_9 , після чого і було розпочате досудове розслідування;
		- після початку досудового розслідування ОСОБА_9 надала письмову згоду на залучення її до конфіденційного співробітництва, про що прокурором було винесено відповідну постанову; 
		- матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що поведінка свідка ОСОБА_9 була активною та носила провокативний характер; 
		- негласні слідчі (розшукові) дії у цьому кримінальному провадженні супроводжувалися судовим контролем, оскільки проводилися на підставі відповідних рішень слідчих суддів.
		Суд вважає, що поведінка свідка ОСОБА_9 у цьому кримінальному провадженні цілком відповідає критерію дозволеної поведінки і не містить ознак провокування обвинуваченого на вчинення кримінально караного злочину, а орган досудового розслідування мав вагомі підстави для початку досудового розслідування та для проведення в його межах слідчих і негласних слідчих (розшукових) дій, які були забезпечені належним процесуальним і судовим контролем.
		З огляду на викладене, суд не бачить у діях свідка ОСОБА_9 у цьому кримінальному провадженні ознак провокації злочину, а твердження сторони захисту з цього приводу не підтверджуються сукупністю досліджених судом доказів і не відповідають встановленим судом обставинам.
		У цьому кримінальному провадженні було встановлено, що умисел на вчинення кримінального правопорушення у обвинуваченого виник самостійно, без активного втручання сторонніх осіб, про що свідчать матеріали слідчих дій та протоколи НСРД.
		За таких обставин суд дійшов висновку, що про те, що даний злочин був вчинений обвинуваченим без втручання органу досудового розслідування, який після початку розслідування діяв у пасивний спосіб, не здійснюючи на нього такого впливу, який би спонукав його до вчинення злочину.
		Матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей про те, що обвинувачений чи його захисники оскаржували дії працівників ТУ ДБР у встановленому законом порядку чи зверталися із заявами про вчинення такими працівниками кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, статтями 366, 370 КК України. 
		Разом з цим, з матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що після звернення ОСОБА_9 із заявою про вчинення злочину ОСОБА_4 , правоохоронний орган лише долучився до фіксації і розслідування вчинюваного кримінального правопорушення.
		Підсумовуючи вищевикладене суд зазначає, що обвинуваченим ОСОБА_4 було вчинено кримінальне правопорушення за відсутності ознак провокації, а доводи сторони захисту не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. 
		Щодо доводів сторони захисту про порушення права на захист обвинуваченого під час його затримання в порядку статті 208 КПК України та порушення вимог КПК України у зв`язку з не складанням окремого протоколу обшуку, суд зазначає наступне.
		КПК України визначає можливість проведення особистого обшуку особи виключно з двома конкретними обставинами, а саме: 
		1) затримання особи в порядку статті 208 КПК України; 
		2) проведення на підставі ухвали слідчого судді обшуку житла чи іншого володіння особи за наявності підстав, визначених частиною 5 статті 236 КПК України.
		Тобто обшук особи фактично не є окремою слідчою дією, а проводиться під час затримання особи чи обшуку житла та іншого володіння з дотриманням правил, передбачених частиною 7 статті 223 і частиною 5 статті 236 КПК України.
		Оскільки, особистий обшук було проведено під час затримання особи, за таких обставин кримінальним процесуальним законом не передбачено отримання ухвали слідчого судді з дозволом на проведення такого обшуку.
		Стаття 236 КПК України не містить обов`язку слідчого, прокурора чи іншої службової особи для забезпечення присутності під час проведення обшуку захисника чи адвоката. Натомість закон передбачає лише те, що «слідчий, прокурор не має права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слідчий, прокурор зобов`язаний допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення».
		Отже, хоча законодавець створює умови для участі осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені, а також захисника чи адвоката під час проведення обшуку, він не передбачає, що така участь є суворо обов`язковою з огляду на специфіку цієї слідчої дії.
		Також суд зазначає, що відповідно до статті 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого суді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину. При цьому, процесуальний закон дозволяє з дотриманням правил, передбачених частиною 7 статті 223 КПК України, статті 236 КПК здійснити обшук затриманої особи. 
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 було затримано 10.03.2021 року. При цьому, з дотриманням вимог КПК України проведено особистий обшук, в ході якого у нього було виявлено, крім іншого, грошові кошти у розмірі 1000, 00 доларів США, а відомості про їх вилучення відображено у протоколі затримання ОСОБА_4 , який останній підписав без будь-яких зауважень та заперечень.
		Таким чином, особистий обшук особи під час затримання, є складовою частиною затримання особи в порядку статті 208 КПК України та не потребує складення окремого протоколу, тобто, законне затримання саме собою дає підстави для проведення особистого обшуку.
		Водночас суд зазначає, що затримання ОСОБА_4 та його особистий обшук, в ході якого у нього були вилучені грошові кошти в сумі 1000, 00 доларів США, фіксувалися за допомогою відеозйомки, основною метою якої є можливість безпосереднього сприйняття судом інформації щодо способу реалізації стороною обвинувачення своїх повноважень під час її проведення. 
		З дослідженого судом відеозапису затримання ОСОБА_4 та його особистого обшуку не вбачається, що учасниками такої процесуальної дії було допущено порушення в процедурі його проведення, які б могли вплинути на достовірність результатів слідчої дії.
		При цьому, протокол затримання від 10.03.2021 ОСОБА_4 підписав без будь-яких зауважень та заперечень щодо дій працівників ТУ ДБР, які приймали у ньому участь, в т.ч. щодо порушення його права на захист.
		У судовому засіданні судом за клопотанням сторони захисту були досліджені грошові купюри у розмірі 1000, 00 доларів США номіналом по 100 доларів США кожна і встановлено, що дійсно деякі з них мають забрудненість. Водночас, як вбачається з доданого до протоколу затримання ОСОБА_4 відеозапису затримання відбувалося на вулиці, а вилучені у ОСОБА_4 грошові кошти були розкладені на поверхню, яка могла містити забрудненості. При цьому, ані на стадії досудового розслідування, ані на стадії судового розгляду ОСОБА_4 не заперечував з приводу того, що це саме ті кошти, які йому передала ОСОБА_9 .
		Що стосується доводів сторони захисту про порушення стороною обвинувачення встановлених частиною 5 статті 171 КПК України строків звернення до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, суд зазначає наступне. 
		Так, відповідно до частини 5 статті 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
		Ухвалою слідчогосудді Октябрськогорайонного судум.Полтави від16.03.2021у справі№ 554/2149/21 накладено арешт на майно, яке було виявлено та вилучено 10.03.2021 року в ході затримання ОСОБА_4 в порядку статті 208 КПК України, а саме на: картку «Apacer» 16 Gb RBS C16C1725 чорного кольору, мобільний телефон Samsung SM-A505FM/DS IMEI НОМЕР_1 чорного кольору у чорному пластиковому чохлі з sim-карткою НОМЕР_2 , а також грошові кошти у сумі 1 000 доларів США купюрами номіналом у 100 доларів США: PJ18058704A; PJ18058705A; PJ18058706A; PJ18058707A; PJ18058708A; MC51388959A; MC51388960A; MC51388961A; PD33249908A; MJ63438219A.
		При цьому, стороною захисту не надано жодних відомостей на підтвердження того, коли саме та в який спосіб (засобами поштового зв`язку, засобами електронного зв`язку, нарочно) слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було виявлено та вилучено в ході затримання ОСОБА_4 в порядку статті 208 КПК України, що позбавляє суд можливості перевірити твердження сторони захисту про дотримання слідчим строків, встановлених частиною 5 статті 171 КПК України. 
		Водночас, як вбачається висновків щодо застосування норм права Верховного Суду, не будь-яке формальне недотримання вимог закону під час отримання доказу автоматично спричиняє визнання його недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення законодавства істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час судового провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів. У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17, постанови Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 318/292/18, від 01.11.2022 у справі № 344/2995/15-к, від 04.10.2022 у справі № 295/3910/18).
		Захисник, посилаючись на порушення слідчим строків звернення до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, не обґрунтував, яким чином зазначена обставина за конкретних умов даного кримінального провадження справи перешкоджала забезпеченню та реалізації прав і свобод ОСОБА_4 та спричинила негативний вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, в тому числі й на допустимість доказів.
		За таких обставин, суд відхиляє вказані вище доводи сторони захисту. 
		Стосовно доводів сторони захисту про не встановлення місця злочину, суд зазначає наступне. 
		Так, в обвинувальному акті стороною обвинувачення чітко вказано місце вчинення кримінального правопорушення: магазин «Косметика та парфумерія», розташованого на території ринку «Промінь», за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, 37/128, що повністю підтверджується як показами самого обвинуваченого, так і показами свідка ОСОБА_9 . 
		Таким чином, доводи сторони захисту щодо не встановлення у даному кримінальному провадженні місця вчинення кримінального правопорушення є безпідставними та судом до уваги не приймаються. 
		Що стосується доводів сторони захисту в частині того, що згідно зі встановленими під час судового розгляду обставинами ОСОБА_9 спілкувалася з ОСОБА_4 та двома іншими працівниками поліції, які пропонували надати їй неправомірну вигоду, суд зазначає наступне. 
		Згідно з частиною 1 статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Відтак, в межах розгляду даного кримінального провадження суд позбавлений можливості надавати оцінку дій працівників правоохоронних органів, які були присутні разом з ОСОБА_4 під час спілкування з ОСОБА_9 .
		Інші зауваження сторони захисту носять формалістичний характер і не ставлять під сумнів законність проведених дій. Крім того, стороною захисту не обґрунтовано, яким чином окремі формальні недоліки призводять до істотного порушення прав та свобод людини, а тому, з огляду на положення статті 87 КПК України, вони не можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими.
		Підсумовуючи вищевикладене, ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_4 , суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту.
		ІV.     Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому відповідно до статті 66 КК України, не встановлено.
		Обставин, що обтяжують покарання відповідно до статті 67 КК України, не встановлено.
		V.     Мотиви призначення обвинуваченому покарання за вчинене кримінальне правопорушення.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання за вчинене кримінальне правопорушення, суд враховує наступне.
		Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання для досягнення його цілей, визначених у статті 50 КК України.
		Правова позиція щодо дотримання справедливості висловлена в рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
		У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.
		Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є нетяжким, а також характер вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до примітки до ст. 45 КК України є корупційним. Корупція становить загрозу не лише розвитку держави та стабільності й безпеці суспільства, а й сприяє підриву її демократичних інститутів та цінностей. Поширення корупції має вкрай негативний вплив на формування і діяльність органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, а також їх службових осіб, підриває довіру громадян до них, зводить нанівець принцип верховенства права та руйнує засади моралі та почуття справедливості в суспільстві. Поширення корупції в Україні, крім того, становить загрозу її демократичному розвитку, конституційному ладу, підриває авторитет України на міжнародній арені, створюючи тим самим безпосередню загрозу національній безпеці.
		Також при призначенні обвинуваченому покарання суд враховує відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який є особою молодого віку з вищою освітою, раніше не судимий, офіційно не працює, одружений, має на утриманні малолітню доньку, у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра на обліку не перебуває.
		При цьому, згідно досудової доповіді виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.
		Ураховуючи те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого, з урахуванням наведеного, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства, та вважає за можливе призначити йому покарання, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, у виді штрафу в межах, що встановлені частиною 2 статті 369-2 КК України. 
		Більш суворий вид покарання, що передбачений санкцією статті 369-2 КК України та пов`язаний з реальним позбавленням волі, як про це просила сторона обвинувачення, суд вважає недоцільним для досягнення мети покарання за вчинений злочин у даному випадку. 
		На переконання суду, призначена міра покарання буде розумною відповіддю держави на вчинені обвинуваченим кримінальне правопорушення, надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою.
		Саме таке покарання є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
		VІ.     Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		Запобіжний захід щодо обвинуваченого під час досудового розслідування не обирався.
		Прокурором клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу під час судового провадження не заявлялось.
		Ураховуючи наведене, а також засади змагальності та диспозитивності кримінального провадження (статті 22, 26 КПК України), суд не вбачає підстав за власною ініціативою вирішувати питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. 
		Відповідно до частини 4 статті 174 КПК України арешт на майно, який накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 16.03.2021 у справі № 554/2149/21 (провадження № 1-кс/554/4838/2021), після набрання вироком законної сили підлягає скасуванню. 
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.
		Витрати на проведення експертизи № СЕ-19/121-21/7587-ДД від 13.04.2021 у розмірі 1307, 60 грн. та експертизи № СЕ-19/121-21/10057-ВЗ від 10.09.2021 в сумі 4118, 88 грн. суд стягує з обвинуваченого на користь держави відповідно до вимог частини 2 статті 124 КПК України
		Згідно з частиною 15 статті 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		Керуючись статтями 368, 374, 376 КПК України суд
		 
		УХВАЛИВ:
		1.     ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 85000 (вісімдесят п`ять тисяч) грн. 00 коп. 
		2.    Роз`яснити ОСОБА_4 , що несплата штрафу за відсутності підстав для розстрочки його виплати тягне за собою наслідки, передбачені частиною 5 статті 53 КК України.
		3.    Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирається.
		4.    Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертизи № СЕ-19/121-21/7587-ДД від 13.04.2021 у розмірі 1307 (одна тисяча триста сім) грн. 60 коп. та експертизи № СЕ-19/121-21/10057-ВЗ від 10.09.2021 в сумі 4118 (чотири тисячі сто вісімнадцять) грн. 88 коп. 
		5.    Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 16.03.2021 у справі № 554/2149/21 (провадження 1-кс/554/4838/2021) - після набрання вироком законної сили скасувати.
		6.    Речові докази: картку «Apacer» 16 Gb RBS C16C1725 чорного кольору, мобільний телефон Samsung SM-A505FM/DS IMEI НОМЕР_1 чорного кольору у чорному пластиковому чохлі з sim-карткою НОМЕР_2  після набрання вироком законної сили повернути законному володільцю.
		       Речові докази - грошові кошти у сумі 1 000 доларів США купюрами номіналом у 100 доларів США: PJ18058704A; PJ18058705A; PJ18058706A; PJ18058707A; PJ18058708A; MC51388959A; MC51388960A; MC51388961A; PD33249908A; MJ63438219A  після набрання вироком законної сили повернути відділу фінансового забезпечення Управління СБ України у Харківській області.
		7.    Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		8.    Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
		9.    Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		10.    Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя                                            ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...