Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11202/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: 28.01.2025. Зареєстровано: 29.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2025.
Дата набрання законної сили: 23.01.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 січня 2025 року 
		м. Київ
		cправа №  910/11202/22 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Кролевець   О.   А. - головуючий, Баранець   О.   М., Губенко   Н.   М.
		за участю секретаря судового засідання - Грабовського   Д.   А.
		та представників:
		позивача - Мостепанюк   В.   І., Палажченко   О.   О.
		відповідачів 1, 3, 6, 7, 8, 9, 10 - не з`явився
		відповідачів 4, 11, 13, 14, 15 - Гольдарб   Я.   Ю.
		відповідачів 2, 5, 12 - не з`явились
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 (головуючий - Яковлєв   М.   Л., судді Станік   С.   Р., Шаптала   Є.   Ю.)
		і рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 (суддя - Зеленіна   Н.   І.)
		та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 (суддя - Зеленіна   Н.   І.)
		і додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 (головуючий - Яковлєв   М.   Л., судді Станік   С.   Р., Шаптала   Є.   Ю.)
		у справі №   910/11202/22
		за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
		до 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_4 , 5) ОСОБА_5 , 6) ОСОБА_6 , 7) ОСОБА_7 , 8) ОСОБА_8 , 9) ОСОБА_9 , 10) ОСОБА_10 , 11) ОСОБА_11 , 12) ОСОБА_12 , 13) ОСОБА_13 , 14) ОСОБА_14 , 15) ОСОБА_15 
		про стягнення 2 375 429 188,10 грн
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (відповідач 1), ОСОБА_2 (відповідач 2), ОСОБА_3 (відповідач 3), ОСОБА_4 (відповідач 4), ОСОБА_5 (відповідач 5), ОСОБА_6 (відповідач 6), ОСОБА_7 (відповідач 7), ОСОБА_8 (відповідач 8), ОСОБА_9 (відповідач 9), ОСОБА_10 (відповідач 10), ОСОБА_11 (відповідач 11), ОСОБА_12 (відповідач 12), ОСОБА_13 (відповідач 13), ОСОБА_14 (відповідач 14), ОСОБА_15 (відповідач 15) про стягнення збитків з пов`язаних із банком осіб (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог) у розмірі 2   375   429   188,10 грн, які завдані АТ "Єврогазбанк" протиправними діями та рішеннями відповідачів
		2.          Позовні вимоги мотивовані тим, що АТ "Єврогазбанк" та кредиторам АТ "Єврогазбанк" була завдана шкода внаслідок дій відповідачів, в саме, проведення відповідачами, як членами органів управління АТ "Єврогазбанк", невиваженої ризикованої кредитної політики протягом 2011-2013 років, нездійснення належного контролю за економічними показниками діяльності АТ "Єврогазбанк", що призвело до неплатоспроможності АТ "Єврогазбанк".
		3.          Позивач вважає, що ухвалення ряду недобросовісних рішень органів управління АТ "Єврогазбанк" про видачу пов`язаним некредитоспроможним позичальникам кредитів на значні суми, забезпечені майновою порукою акціонерів АТ "Єврогазбанк", за завищеною договірною вартістю застави, та ухвалення ряду недобросовісних рішень про інвестування у цінні папери на значні суми емітентів/продавців, що мають зв`язки із керівництвом банку, призвело до заподіяння АТ "Єврогазбанк" збитків. Таким рішеннями є дії, які проявляються в укладенні певних кредитних договорів та договорів купівлі-продажу цінних паперів.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		4.          Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.
		5.          Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що позивач не довів наявності всіх елементів складу цивільно-правового правопорушення, зокрема, наявності неправомірної поведінки відповідачів під час укладення спірних правочинів, обставини завдання відповідачами збитків саме внаслідок укладення спірних договорів та причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та завданою шкодою, що є підставою для відмови в позові.
		6.          Вказаних висновків суди першої інстанції і апеляційної інстанцій дійшли виходячи з наступного:
		- на момент прийняття відповідачами рішень у 2011-2014 роках, останні діяли як керівники АТ "Єврогазбанк" та пов`язані із АТ "Єврогазбанк" особи, а відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, що була чинною протягом 2011-2014 років), саме на власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних;
		- положення статей 92, 1166 Цивільного кодексу України, частини другої статті 89 Господарського кодексу України, статті 63 Закону України "Про акціонерні товариства", статей 37, 39, 40, 42, 43, 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у відповідних редакціях цих законів, чинних протягом спірного періоду), презюмують солідарну відповідальність органів юридичної особи за шкоду, заподіяну юридичній особі порушенням обов`язків щодо її представництва. Неправомірність їх поведінки може полягати як у вчиненні певних дій, так і в їх не вчиненні, тобто бездіяльності. Отже, неплатоспроможність АТ "Єврогазбанк" може бути наслідком як активних дій учасників, органів управління АТ "Єврогазбанк" (ухвалення рішень, підписання договорів, спрямованих на купівлю облігацій), так і пасивної їх бездіяльності;
		- заявлені позивачем позовні вимоги до пов`язаних з банком осіб мають розглядатися разом у межах однієї справи, адже у випадку завдання шкоди банку діями його посадових осіб, внаслідок чого настала неплатоспроможність банку, які несуть солідарну відповідальність перед банком як члени органу (органів) управління, повний склад правопорушення можна встановити лише шляхом системного аналізу всієї сукупності дій чи бездіяльності посадових осіб, у тому числі дослідження проведених банківських операцій та їх вплив на фінансове становище банку в цілому, а операції банку та їх наслідки для його платоспроможності не можна розглядати окремо;
		- протягом 2011-2014 років АТ "Єврогазбанк" укладено ряд кредитних договорів, зокрема, з ТОВ "Вітас", ТОВ "Сеторі Консалтінг Груп", ТОВ "Еліт Союз ЛТД", ТОВ "Анталія Плюс", ТОВ "Джет Інвестментс", ТОВ "Мега Астер", ПП "Дніпро Ескорт", ТОВ "Перлога ТБК", ТОВ "СС-Бюро", ТОВ "ТД "Голдтрейдінг", ТОВ "Новітні технології міста". Окрім того, АТ "Єврогазбанк" було укладено ряд договорів купівлі-продажу цінних паперів, зокрема, з ТОВ "КУА "Еско-Капітал", ТОВ "Еско-Капітал", ТОВ "Інсайт Капітал", ТОВ "КУА "Еско-Капітал", ТОВ "Інсайт-Консалтінг", ТОВ "ФК "СТС-Капітал", ТОВ "Кайдзен Капітал", ТОВ "Еско-Інвест". При цьому, відповідачі 1-12 брали участь у вирішенні таких питань: погодження надання кредитів та укладення кредитних договорів; укладення договорів застави майнових прав на грошові кошти, які належать АТ "Єврогазбанк" в якості забезпечення виконання зобов`язань по кредитним договорам, в тому числі, спірним; внесення змін до кредитних договорів; збільшення ліміту кредитної лінії; надання траншів за кредитними договорами; продовження строку кредитування; оформлення та виведення забезпечення за кредитними договорами; зміни процентної ставки; продовження терміну користування кредитними коштами; виведення з-під застави майнові права та грошові кошти та інші. Зазначені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи протоколами засідання кредитного комітету. Відповідачі 13-15, будучи акціонерами банку та членами спостережної ради, виступали іпотекодавцями за деякими кредитними договорами;
		- виходячи з предмету доказування у цій справі, з метою встановлення обставин ухвалення рішень відповідачів 1-12, на підставі яких документів ухвалювалося рішення, для встановлення того, що прийняття спірних рішень відповідачами 1-12 відповідало/або не відповідало обґрунтованому рівню ризику та/або загрожувало інтересам банку або кредиторів банку, слід досліджувати кредитні документації (справи) боржників/позичальників за відповідними кредитними договорами та договорами застави та іпотеки, як укладені на забезпечення кредитних зобов`язань;
		- в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження збитковості спірних операцій щодо надання кредитів. Більшість спірних кредитних договорів була забезпечена ліквідними активами, вартість яких в більшості покривала розмір наданих кредитів. Доводи позивача щодо збитковості операцій по кредитуванню судом оцінюються критично, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження здійснення відповідний перевірок та складання звітів за результатами таких перевірок. Долучені до матеріалів справи інформаційно-аналітичні довідки не є належним доказом підтвердження збитковості операцій, оскільки складені працівниками позивача, які мають зацікавленість у стягненні коштів;
		- доводи позивача щодо неналежної оцінки заставного та іпотечного майна судом оцінюються критично, оскільки як вбачається із доводів самого позивача, при наданні спірних кредитів оцінка майна проводилася, та результати такої оцінки затверджувалися АТ "Єврогазбанк". А враховуючи, що позивач посилається на оцінки заставного майна, які проведені у більшості випадків у період ліквідаційної процедури (2015 рік), цілком імовірна зміна вартості заставного/іпотечного майна, враховуючи економічні процеси, які відбуваються у державі;
		- відповідно до постанови Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві НПУ про закриття кримінального провадження від 29.10.2018 (№   42014100100000501 від 15.11.2014) щодо вчинення посадовими особами АТ "Єврогазбанк" кримінальних правопорушень, вбачається, що в межах досудового розслідування було проведено комісійну судово-економічну експертизу, за результатами якої встановлено відсутність документального підтвердження збитків, які завдані посадовими особами АТ "Єврогазбанк". Кримінальне провадження закрито за відсутності складу кримінального правопорушення;
		- постановою Київської місцевої прокуратури №   5 кримінальне провадження від 14.02.2019, 23.10.2015 (№   12015100050010137 від 23.10.2015) щодо вчинення кримінальних правопорушень службовими особами банку, які зловживаючи своїми службовими обов`язками, надавали кредити, які забезпечені іпотекою, яка у подальшому за рішенням цих же осіб була припинена, що призвело до неповернення кредитів, закрито за відсутності події злочину та відсутності в діянні складу злочину;
		- по вищевказаним кредитним договорам у судовому порядку було стягнуто з позичальників кредитну заборгованість, а також проценти за користування кредитом, пеню за невчасне повернення кредиту та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом, а відтак заборгованість за кредитними договорами може бути погашена позичальниками згідно з рішеннями судів, які набрали законної сили;
		- згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, більшість позичальників здійснює свою діяльність та має визначений статутний капітал;
		- при цьому сам факт невиконання боржниками зобов`язань за кредитними договорами не може автоматично підтверджувати неналежне виконання посадовими особами банку, які погодили, зокрема, продовження термінів повернення кредитів, сплати процентів, зміни процентної ставки, своїх посадових обов`язків та вимог чинного законодавства;
		- вказане вище свідчить про те, що матеріали справи не містять висновків, що саме дії та/або бездіяльність відповідачів завдали шкоди кредиторам АТ "Єврогазбанк", а рішення керівництва АТ "Єврогазбанк" призвели до погіршення фінансового становища АТ "Єврогазбанк" та його подальшої неплатоспроможності;
		- докази того, що спірні рішення були прийняті з перевищенням своїх повноважень та або на власну користь, а також докази того, що відповідні особи банківської установи діяли шляхом прийняття певних рішень, що не відповідає обсягу їх повноважень, у матеріалах справи відсутні. Належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності у відповідачів спільного наміру на завдання шкоди АТ "Єврогазбанк" та надання АТ "Єврогазбанк" переваг тому чи іншому позичальнику у порівнянні з іншими, вчинення відповідачами дій на користь позичальників, матеріали справи не містять. Більш того, із аналізу матеріалів справи вбачається, що договори укладалися на звичайних умовах, які висуваються до позичальників за аналогічними кредитними договорами. Доказів того, що шкода, яка за твердженнями позивача, завдана банку є наслідком спільних дій відповідачів матеріали справи не містять;
		- заявляючи вимоги до членів Кредитного комітету, які ухвалювали рішення про укладення кредитних договорів та внесення до них змін, позивачем не обґрунтовано склад відповідачів, враховуючи те, що склад Кредитного комітету був змінним;
		- як вбачається із протоколів засідання кредитного комітету, на яких приймалися рішення щодо купівлі спірних цінних паперів, метою придбання було визначено подальший продаж та отримання прибутку. У свою чергу, операції з придбання цінних паперів відбулися протягом 2012-2014 років, а остаточне відчуження акцій було здійснено лише у 2019 році, за виключенням акцій ТОВ "Медтестдіагностика", відчуження яких було здійснено у 2017 році. При цьому, за період, що минув між цими подіями, відбулися значні зміни і в економічній ситуації в країні, в стані обігу цінних паперів на фондовому ринку, і ці обставини могли мати безпосереднє значення для потенційних змін ринкової вартості будь-яких фінансових інструментів, в тому числі і цінних паперів, ці зміни не могли залежали від дій чи поведінки відповідачів на час прийняття ними спірних рішень;
		- згідно офіційно оприлюдненої інформації, розміщеної на сайті https://smida.gov.ua, за даними біржового курсу остання поточна ціна цінних паперів, купівля яких, на думку позивача, завдала інтересам банку шкоди, не перевищує ціни, які зазначені у спірних договорах купівлі-продажу акцій;
		- наданим відповідачем 1 висновком експертів №   202/07/50/1-23 за результатами проведення комплексної судової економічної та оціночної експертизи від 12.10.2023, який відповідає процесуальним вимогам, які висуваються до висновку експерта, встановлено, що розмір збитків нанесений АТ "Єврогазбанк" за результатами придбання вищезазначених цінних паперів нормативно та документально не підтверджується (по визначеній вартості цінних паперів): станом на дату придбання цінних паперів дохід від придбання цінних паперів складає 41   541   999,74 грн (по визначеній вартості цінних паперів);
		- позивачем не доведено, які саме норми права були порушені відповідачами під час прийняття спірних рішень, та не надано доказів того, що рішення про придбання цінних паперів було прийнято з перевищенням своїх повноважень членами Кредитного комітету або на власну користь;
		- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №   910/11027/18 зазначено, що якщо банку заподіяно шкоди шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема, ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. В свою чергу, ціна позову позивачем визначена у розмірі 2   375   429   188,10 грн, що є більшим ніж реєстр акцептованих кредиторських вимог, проте позивачем належними та допустимими доказами не доведено більший розмір завданої шкоди, що свідчить про необґрунтованість дій позивача при визначенні розміру шкоди;
		- позивач вибірково, на власний розсуд визначив склад відповідачів, що входили до складу кредитного комітету, правління та спостережної ради, не обґрунтувавши, як прийняття рішення саме визначеним позивачем складом відповідачів завдало шкоду кредиторам банку, враховуючи те, що рішення у спірні періоди приймалися одноголосно, а до складу кредитного комітету та спостережної ради входили також інші особи, вимоги до яких позивач не заявив. Ступінь та взагалі факт участі кожного з відповідачів у прийнятті кожного спірного управлінського рішення позивачем не тільки не досліджено і не обґрунтовано, а й взагалі проігноровано, що суперечить основним принципам настання юридичної відповідальності. Визначаючи склад відповідачів, позивач не обґрунтував, яким чином те чи інше рішення, враховуючи зміну складу кредитного комітету щодо прийняття рішень по кредитним правовідносинам та правовідносинам купівлі-продажу цінних паперів, вплинуло на завдання шкоди саме кредиторам банку, та не визначив розмір такої шкоди. Позивачем не конкретизовано, які саме дії/бездіяльність вчинялись кожним з відповідачів, тоді як кожен з останніх був наділений різним обсягом прав та повноважень, і вказані обставини унеможливлюють покладення на відповідачів саме солідарної відповідальності. Отже позивачем не доведено, що дії відповідачів були охоплені єдиним умислом і наміром щодо досягнення відповідних цілей, а саме завдання шкоди інтересам АТ "Єврогазбанк" та виведення грошових коштів із рахунків АТ "Єврогазбанк";
		- судом досліджено доводи позивача про проведення відповідачами ризикової кредитної політики АТ "Єврогазбанк" та встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, зокрема кредитні справи, які підтверджують указані обставини.
		7.          З огляду на відсутність правових підстав для задоволення позову, суди не розглядали заяви відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності.
		8.          Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 заяву ОСОБА_14 про розподіл судових витрат у справі задоволено, до стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_14 присуджено 225   834,00 грн; заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі задоволено, до стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 присуджено 611   961,14 грн витрат на професійну правничу допомогу; заяву ОСОБА_2 про розподіл судових витрат у справі задоволено, до стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_2 присуджено 144   109,99 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		9.          Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 50   000 грн; заяву ОСОБА_14 про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_14 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 50   000 грн; заяву ОСОБА_2 про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 50   000 грн та судові витрати на відправлення поштової кореспонденції в сумі 765 грн.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		10.          Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024, рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023, а матеріали справи направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		11.          У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що господарські суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №   920/715/17, та постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №   910/15260/18, від 25.07.2023 у справі №   910/13325/21, від 14.09.2021 у справі №   910/11371/18, від 25.05.2021 у справі №   910/11027/18, від 28.10.2022 у справі №   910/3782/21, від 05.02.2024 у справі №   910/4149/21, від 07.09.2022 у справі №   904/3867/21, від 27.09.2022 у справі №   904/3864/21, від 04.12.2018 у справі №   910/21493/17, від 26.11.2019 у справі №   910/20261/16, від 22.10.2019 у справі №   911/2129/17, від 18.03.2024 у справі №   910/12955/20, від 08.11.2023 у справі №   916/1489/22, від 23.01.2020 у справі №   918/36/19, 02.10.2018 у справі №   910/14/17, від 23.10.2019 у справі №   917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №   902/761/18, від 04.12.2019 у справі №   917/2101/17, від 07.07.2021 у справі №   916/2620/20, від 09.11.2023 у справі №   910/635/20.
		12.          В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази, а також встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України).
		13.          Також, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_14 та ОСОБА_2 про розподіл судових витрат.
		14.          У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що апеляційний господарський суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №   922/1964/21 та постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №   922/445/19, від 01.08.2019 у справі №   915/237/18, від 24.10.2019 у справі №   905/1795/18, від 17.09.2020  у справі №   904/3583/19, від 07.11.2019 у справі №   905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №   922/2685/19.
		15.          В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
		 
		Позиція інших учасників справи
		16.          Відповідачі 1, 3, 6-10 подали відзив на касаційні скарги у якому останні не погоджуються з доводами касаційних скарг, вважають їх безпідставними і необґрунтованими, просять у задоволенні касаційних скарг відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
		17.          Відповідачі 4, 11, 13-15 подали відзив на касаційні скарги у якому останні не погоджуються з доводами касаційних скарг, вважають їх безпідставними і необґрунтованими, просять у задоволенні касаційних скарг відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
		18.          Інші учасники не надали відзивів на касаційні скарги, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
		 
		Розгляд заяв і клопотань
		19.          14.06.2024, 24.07.2024 і 13.01.2025 до Верховного Суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, у яких міститься додаткове обґрунтування касаційної скарги, а також додаткові докази.
		20.          Так, з приводу поданих представником позивача зазначених письмових пояснень Верховний Суд зазначає таке.
		21.          Відповідно до частини першої статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
		22.          Згідно з частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		23.          Відповідно до положень статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		24.          Отже скористатися таким правом на подачу доповнень до касаційної скарги особа може лише протягом вказаного строку, а суд касаційної інстанції не уповноважений під час розгляду касаційної скарги змінювати такий строк.
		25.          Водночас доповнення до касаційної скарги, викладені у наведених письмових поясненнях, подані представником позивача з пропуском передбаченого законом строку на касаційне оскарження, тому залишаються Судом без розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
		26.          Постановою Правління Національного банку України від 16.07.2014 №   424 Акціонерне товариство "Єврогазбанк" (далі Банк) віднесено до категорії неплатоспроможних.
		27.          Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.07.2014 №   57 розпочато з 17.07.2014 ліквідаційну процедуру виведення АТ "Єврогазбанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу на ліквідацію АТ "Єврогазбанк".
		28.          Постановою Правління Національного банку України від 17.11.2014 №   725 вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати АТ "Єврогазбанк".
		29.          Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.11.2014 №   121 вирішено розпочати процедуру ліквідації АТ "Єврогазбанк" та призначити уповноважену особу на ліквідацію.
		30.          Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.02.2015 №   050/15 затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів АТ "Єврогазбанк". У подальшому, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.08.2019 №   1955 були затверджені зміни №   27 до переліку вимог кредиторів, акцептованих уповноваженою особою фонду. Після внесення таких змін загальна сума акцептованих вимог кредиторів становить 2   194   367   378,57 грн.
		31.          Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.03.2015 №   075/15 затверджено результати інвентаризації та акт "Про формування ліквідаційної маси АТ "Єврогазбанк".
		32.          11.12.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи - АТ "Єврогазбанк".
		33.          Відповідно до звіту уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про завершення ліквідаційної процедури АТ "Єврогазбанк": станом на 22.10.2019 загальна сума затверджених вимог кредиторів АТ "Єврогазбанк" склала 2   195   130   170,00 грн; загальна сума задоволених вимог кредиторів - 231   889   170,00 грн; загальна сума незадоволених вимог кредиторів - 1   963   240   991,00 грн.
		34.          Пов`язаними особами Банку, якими прийнято рішення/вчинені дії, які спричинили, на думку позивача, збитки Банку та його кредиторам, є наступні особи:
		- ОСОБА_19 (акціонер банку, член Спостережної ради, Голова Правління);
		- ОСОБА_20 (Заступник голови Правління);
		- ОСОБА_21 (Заступник голови Правління, головний бухгалтер);
		- ОСОБА_5 (Начальник департаменту правового забезпечення);
		- ОСОБА_8 (Начальник департаменту Казначейство);
		- ОСОБА_22 (Заступник голови Правління, начальник управління економіки, фінансів та контролю ризиків);
		- ОСОБА_4 (Заступник голови Правління, відповідальний працівник за проведення фінансового моніторингу);
		- ОСОБА_23 (Заступник голови Правління, начальник операційного департаменту);
		- ОСОБА_7 (начальник департаменту Казначейство);
		- ОСОБА_24 (Заступник голови Правління, начальник юридичної служби, начальник департаменту правового забезпечення);
		- ОСОБА_12 (акціонер Банку, член Спостережної ради, заступник голови Правління, начальник служби безпеки, заступник начальника департаменту фінансового моніторингу);
		- ОСОБА_11 (акціонер Банку, Голова Правління);
		- ОСОБА_14 (власник істотної участі Банку - 37,5862% акцій Банку), контролер Банку (спільно з іншими членами своєї родини володіє акціями Банку в розмірі більше 50%) та голова Спостережної ради, радник Голови Правління);
		- ОСОБА_13 (власник істотної участі Банку - 31,7380% акцій Банку), контролер Банку (спільно з іншими членами своєї родини володіє акціями Банку в розмірі більше 50%) та член Спостережної ради, радник Голови Правління);
		- ОСОБА_15 (власник істотної участі Банку (16,5517% акцій Банку), контролер Банку (спільно з іншими членами своєї родини володіє акціями Банку в розмірі більше 50%) та член Спостережної ради, радник Голови Правління).
		35.          З наявних у матеріалах справи документів, а саме: протоколів засідання кредитного комітету: №863/1-110712 від 11.07.2012, №866-170712 від 17.07.2012, №917-241012 від 24.10.2012, №934-261112 від 26.11.2012, №951/1-241212 від 24.12.2012, №974/2-250213 від 25.02.2013, №1014-240513 від 24.05.2013, №1036/1-050713 від 05.07.2013, №1058/2-230813 від 23.08.2013, №1127-240114 від 24.01.2014, №1143/2-270214 від 27.02.2014, №1164-220514 від 22.05.2014, №1177-060614 від 06.06.2014, №1044/2-300713 від 30.07.2013, №1072-250913 від 25.09.2013, №1127-240114 від 24.01.2014, №1148-190314 від 19.03.2014, №642-290611 від 29.06.2011, №704-031011 від 03.10.2011, №704/1-031011 від 03.10.2011, №739-081211 від 08.12.2011, №750-281211 від 28.12.2011, №794-270312 від 27.03.2012, №802-030412 від 03.04.2012, №823-040512 від 04.05.2012, №832-290512 від 29.05.2012, №843/1-140612 від 14.06.2012, №850-250612 від 25.06.2012, №871-240712 від 24.07.2012, №871/2-240712 від 24.07.2012, №901-250912 від 25.09.2012, №951-241212 від 24.12.2012, №1002-220413 від 22.04.2013, №1118-251213 від 25.12.2013, №1157-300414 від 30.04.2014, №1170-300514 від 30.05.2014, №1181-160614 від 16.06.2014, №1182-170614 від 17.06.2014, №754-110112 від 11.01.2012, №777-270212 від 27.02.2012, №778-290212 від 29.02.2012, №802-030412 від 03.04.2012, №871-240712 від 24.07.2012, №871/2-240712 від 24.07.2012, №951-241212 від 24.12.2012, №973-220213/1 від 22.02.2013, №1118-251213 від 25.12.2013, №1157-300414 від 30.04.2014, №1170-300514 від 30.05.2014, №1170-300514 від 30.05.2014, №1190-030714 від 03.07.2014, №832-290512 від 29.05.2012, №840/2-110612 від 11.06.2012, №871-240712-1 від 24.07.2012, №885-270812 від 27.08.2012, №887-300812 від 30.08.2012, №934-261112 від 26.11.2012, №951/2-241212 від 24.12.2012, №1014-240513 від 24.05.2013, №1044/3-300713 від 30.07.2013, №1165-260514 від 26.05.2014, №755-110112/1 від 12.01.2012, №771-150212 від 15.02.2012, №777-270212 від 27.02.2012, №786-160312 від 16.03.2012, №796-290312 від 29.03.2012, №809-120412 від 12.04.2012, №820-280412/2 від 28.04.2012, №822-030512 від 03.05.2012, №839-070612 від 07.06.2012, №852/1-270612 від 27.06.2012, №862-100712 від 10.07.2012, №871-240712 від 24.07.2012, №871/1-240712 від 24.07.2012, №878/1-030812 від 03.08.2012, №954-271212 від 27.12.2012, №1043-250713 від 25.07.2013, №1118-251213 від 25.12.2013, №913-151012 від 15.10.2012, №925-011112 від 01.11.2012, №933-231112 від 23.11.2012, №934-261112 від 26.11.2012, №951/3-241212 від 24.12.2012, №1014-240513 від 24.05.2013, №1014_2-270513 від 27.05.2013, №1073/2-270913 від 27.09.2013, №1077/2-041013 від 04.10.2013, №1080-141013 від 14.10.2013, №1127-240114 від 24.01.2014, №1143/2-270214 від 27.02.2014, №1078-091013 від 09.10.2013, №1148-190314 від 19.03.2014, №1058-220813 від 22.08.2013, №1063-030913 від 02.09.2013, №1164/1-220514 від 22.05.2014, №1070-190913 від 19.09.2013, №1075-011013 від 01.10.2013, №1059-280813 від 28.08.2013, №1069-170913 від 17.09.2013, №797/1/ЦП-300312 від 30.03.2012, №823/1/цп-040512 від 04.05.2012, №882/ЦП-150812 від 15.08.2012, №1004/1/ЦП-250413 від 25.04.2013, №11/ЦП-130214 від 13.02.2014, №952/ЦП-251212 від 25.12.2012, №1019/ЦП-310513 від 31.05.2013, №13/ЦП-140214 від 14.02.2014, №1038/5/ЦП-160713 від 16.07.2013, №9/ЦП-290114 від 29.01.2014, №18/ЦП-280214 від 28.02.2014, №847/ЦП-210612 від 21.06.2012, №850-250612/1 від 25.06.2012, №946/2/цп-171212 від 17.12.2012; наказів Банку щодо оновлення складу комітетів: №179 від 22.06.2011, №362 від 24.11.2011, №92 від 20.03.2012, №225 від 02.08.2012, №296 від 01.10.2012, №34 від 01.02.2013, №169 від 23.05.2013, №7 від 09.01.2014; протоколу акціонерів Банку станом на 23.08.2011; інформації про власників істотної участі в Банку станом на 01.08.2014 та станом на 13.02.2014, слідує, що на момент прийняття відповідачами рішень у 2011-2014 роках, останні діяли як керівники банку та пов`язані із банком особи.
		36.          Також суди встановили, що з матеріалів справи слідує, що:
		- наказом Банку №   100 від 12.04.2011 "Щодо оновлення складу комітетів AT "Єврогазбанк", у зв`язку із виробничою необхідністю та кадровими змінами, затверджено Кредитний комітет у такому складі: Голова комітету: ОСОБА_11 - голова Правління; Секретар Кредитного комітету: ОСОБА_25 - заступник Голови Правління - начальник кредитно- інвестиційного департаменту; члени Кредитного комітету: ОСОБА_10 - заступник голови Правління - начальник департаменту правового забезпечення; ОСОБА_3 - заступник голови Правління; ОСОБА_1 - начальник департаменту розвитку мережі; ОСОБА_4 - заступник голови Правління - відповідальний працівник за здійснення фінансового моніторингу; ОСОБА_7 - начальник казначейства; ОСОБА_6 - заступник голови Правління - начальник департаменту економіки, фінансів та методології.;
		- наказом Банку №   138 від 19.05.2011 "Щодо оновлення складу комітетів", затверджено Кредитний комітет у такому складі: Голова Кредитного комітету: ОСОБА_11 - голова Правління; Заступники голови Кредитного комітету: ОСОБА_2 - заступник Голови Правління - начальник кредитного департаменту; ОСОБА_6 - заступник голови Правління - начальник департаменту економіки, фінансів та методології; секретар Кредитного комітету: ОСОБА_16 - начальник управління кредитування; члени Кредитного комітету: ОСОБА_10 - заступник голови Правління - начальник департаменту правового забезпечення, ОСОБА_3 - заступник голови правління; ОСОБА_1 - начальник департаменту розвитку мережі; ОСОБА_4 - заступник голови Правління - відповідальний працівник за здійснення фінансового моніторингу; ОСОБА_7 - начальник казначейства;
		- наказом Банку №   179 від 22.06.2011 "Щодо оновлення складу комітетів АТ "Єврогазбанк", затверджено Кредитний комітет у такому складі: Голова Кредитного комітету: ОСОБА_11 - голова Правління; Заступники голови Кредитного комітету: ОСОБА_1 - заступник голови Правління, ОСОБА_6 - заступник голови Правління - начальник департаменту економіки, фінансів та методології; секретар Кредитного комітету: ОСОБА_16 - начальник управління кредитування; члени Кредитного комітету: ОСОБА_10 - заступник голови Правління - начальник департаменту правового забезпечення; ОСОБА_3 - заступник голови Правління; ОСОБА_4 заступник голови Правління відповідальний працівник за здійснення фінансового моніторингу; ОСОБА_2 - заступник голови Правління - начальник кредитного департаменту, ОСОБА_7 - начальник казначейства;
		- наказом Банку №   362 від 24.11.2011 "Щодо оновлення складу комітетів", затверджено Кредитний комітет у такому складі: Голова Кредитного комітету: ОСОБА_2 - заступник голови Правління; Заступники голови Кредитного комітету: ОСОБА_1 - заступник голови Правління, ОСОБА_6 - заступник голови Правління - начальник департаменту економіки, фінансів та методології; члени Кредитного комітету: ОСОБА_10 - заступник голови Правління - начальник департаменту правового-забезпечення; ОСОБА_3 - заступник голови Правління; ОСОБА_4 - заступник голови Правління - відповідальний працівник за здійснення фінансового моніторингу; ОСОБА_7 - начальник департаменту казначейства. ОСОБА_9 - заступник голови Правління - начальник операційного департаменту. Призначено секретарем Комітету (не є членом Комітету) ОСОБА_12 , начальника Служби безпеки;
		- наказом Банку №   92 від 20.03.2012 "Щодо оновлення складу комітетів АТ "Єврогазбанк", затверджено Кредитний комітет у такому складі: Голова Кредитного комітету: ОСОБА_2 - голова Правління; Заступники голови Кредитного комітету: ОСОБА_17 - заступник голови Правління, ОСОБА_6 - заступник голови Правління - начальник департаменту економіки, фінансів та методології; члени Кредитного комітету: ОСОБА_10 - заступник голови Правління - начальник департаменту правового забезпечення; ОСОБА_3 - заступник голови Правління, ОСОБА_4 - заступник голови Правління - відповідальний працівник за здійснення фінансового моніторингу; ОСОБА_7 - начальник департаменту казначейства, ОСОБА_9 - заступник голови Правління - начальник операційного департаменту. Призначено секретарем Комітету (не є членом Комітету) ОСОБА_12 , начальника Служби безпеки;
		- наказом Банку №   225 від 02.08.2012 "Щодо оновлення складу комітетів АТ "Єврогазбанк", затверджено Кредитний комітет у такому складі: Голова Кредитного комітету: ОСОБА_1 - В.о. голови Правління; Заступники голови комітету: ОСОБА_6 - заступник голови Правління - начальник департаменту економіки, фінансів та контролю ризиків; ОСОБА_2 - заступник голови Правління; члени Кредитного комітету: ОСОБА_5 - начальник департаменту правового забезпечення; ОСОБА_3 - заступник голови Правління; ОСОБА_4 - заступник голови Правління - відповідальний працівник за організацію фінансового моніторингу; ОСОБА_7 - начальник департаменту казначейства, ОСОБА_9 - заступник голови Правління - начальник операційного департаменту. Призначено секретарем Комітету (не є членом Комітету) ОСОБА_12 , начальника Служби безпеки;
		- наказом Банку №   296 від 01.10.2012 "Щодо оновлення складу комітетів АТ "Єврогазбанк", затверджено Кредитний комітет у такому складі: Голова Кредитного комітету: ОСОБА_1 - в.о. голови Правління; Заступники голови комітету: ОСОБА_6 - заступник голови Правління - начальник департаменту економіки, фінансів та контролю ризиків, ОСОБА_2 - заступник голови Правління; члени Кредитного комітету: ОСОБА_5 - начальник департаменту правового забезпечення; ОСОБА_3 - заступник голови Правління; ОСОБА_4 - заступник голови Правління - відповідальний працівник за організацію фінансового моніторингу; ОСОБА_7 - начальник департаменту казначейства, ОСОБА_9 - заступник голови Правління - начальник операційного департаменту. Призначено секретарем Комітету (не є членом Комітету) ОСОБА_12 , начальника Служби безпеки;
		- наказом Банку №   34 від 01.02.2013 "Щодо оновлення складу комітетів АТ "Єврогазбанк", затверджено Кредитний комітет у такому складі: Голова Кредитного комітету: ОСОБА_1 - голова Правління; Заступники голови комітету: ОСОБА_6 - заступник голови Правління - начальник департаменту економіки та фінансів, ОСОБА_2 - заступник голови Правління; члени Кредитного комітету: ОСОБА_5 - начальник департаменту правового забезпечення, ОСОБА_3 - заступник голови правління, ОСОБА_4 - заступник голови Правління - відповідальний працівник за організацію фінансового моніторингу, ОСОБА_8 - начальник департаменту Казначейство, ОСОБА_9 - заступник голови Правління - начальник операційного департаменту. Призначено секретарем Комітету (не є членом Комітету) ОСОБА_12 , начальника Служби безпеки;
		- наказом Банку №   169 від 23.05.2013 "Щодо оновлення складу комітетів АТ "Єврогазбанк", затверджено Кредитний комітет у такому складі: Голова Кредитного комітету: ОСОБА_1 - голова Правління; Заступники голови комітету: ОСОБА_6 - заступник голови Правління, ОСОБА_2 - заступник голови Правління; члени комітету: ОСОБА_5 - начальник департаменту правового забезпечення, ОСОБА_3 - заступник голови правління, ОСОБА_4 - заступник голови Правління - відповідальний працівник за організацію фінансового моніторингу, ОСОБА_8 - начальник департаменту Казначейство. Призначено секретарем Комітету (не є членом Комітету) ОСОБА_12 , начальника Служби безпеки;
		- наказом Банку №   7 від 09.01.2014 "Щодо оновлення складу комітетів АТ "Єврогазбанк", затверджено Кредитний комітет у такому складі: Голова Кредитного комітету: ОСОБА_1 - голова Правління; Заступники голови комітету: ОСОБА_6 - заступник голови Правління, ОСОБА_2 - заступник голови Правління; члени комітету: ОСОБА_3 - заступник голови правління, ОСОБА_4 - заступник голови Правління - відповідальний працівник за організацію фінансового моніторингу, ОСОБА_8 - начальник департаменту Казначейство, ОСОБА_5 - начальник департаменту правового забезпечення. Призначено секретарем Комітету (не є членом Комітету) ОСОБА_18 , начальника кредитного департаменту;
		- протоколом позачергових загальних зборів акціонерів Банку від 29.10.2012 обрано склад Спостережної ради Банку у складі ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 ;
		- відповідно до Інформації про власників істотної участі в банку станом на 01.08.2014 вбачається, що акціонерами банку були наступні особи: ОСОБА_14 (37,5862% статутного капіталу), ОСОБА_13 (31,7380% статутного капіталу), ОСОБА_15 (16,5517% статутного капіталу) та ТОВ "Європейська Газова Група" (9,1724% статутного капіталу).
		37.          Позивач зазначає про те, що ухвалення органами управління Банку ряду недобросовісних рішень про видачу пов`язаним некредитоспроможним позичальникам кредитів на значні суми, забезпечені майновою порукою акціонерів Банку, за завищеною договірною вартістю застави, а також ухвалення ряду недобросовісних рішень про інвестування у цінні папери на значні суми емітентів/продавців, що мають зв`язки із керівництвом банку, призвело до заподіяння Банку збитків.
		38.          Таким рішеннями є дії, які проявляються в укладенні наступних договорів. 
		39.          Так, Банком укладено ряд кредитних договорів, в забезпечення вимог за якими укладено договори іпотеки, а саме:
		1) 13.07.2012 між Банком та ТОВ "Вітас" (код ЄДРПОУ - 22154426) було укладено кредитний договір №   593-30712, ліміт кредитування - 36   650   000,00 грн (17.07.2012 збільшено розмір кредиту до 56   523   000,00 грн), строк кредитування - 12 місяців, під 26% річних; договір забезпечений іпотекою земельної ділянки, заставною вартістю 53   858   000,00 грн, та житлового будинку, заставною вартістю 20   368   094,00 грн. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.05.2015 у справі №   908/1551/15-г стягнуто з ТОВ "Вітас" на користь Банку заборгованість у загальному розмірі 66   817   693,51 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2015 у справі №   910/13590/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №   1019-180712/І від 18.07.2012. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27.07.2015 у справі №   372/2295/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №   1288-060614/І від 06.06.2014.
		2) 29.06.2011 між Банком та ТОВ "Сеторі Консалтінг Груп" (код ЄДРПОУ - 34414474) було укладено кредитний договір №   436-290611, ліміт кредитування 5   600   000 доларів США (30.01.2012 збільшено розмір кредиту до 6   119   420 доларів США), строк кредитування - 12 місяців, під 18% річних у гривні; договір забезпечений іпотекою земельної ділянки, заставною вартістю 53   359   900,00 грн та заставою транспортних засобів, заставною вартістю 624   833,34 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 у справі №   910/12759/15 стягнуто з ТОВ "Сеторі Консалтінг Груп" на користь Банку заборгованість у розмірі 7   768   517,58 доларів США. Рішенням Господарського суду міста Києва від 2.06.2015 у справі №   910/12760/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №   919-270212/І від 27.02.2012. Рішенням Господарського суду Київської області від 28.08.2015 у справі №   911/4244/14 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 28.02.2014.
		3) 30.07.2013 між Банком та ТОВ "Еліт Союз ЛТД" (код ЄДРПОУ - 37143696) було укладено кредитний договір №   726-300713, ліміт кредитування - 7   000   000,00 доларів США, строк кредитування - з 30.07.2013 по 29.07.2014 включно, під 25% річних у гривні; договір забезпечено іпотеками земельних ділянок, заставною вартістю 8   389   000,00 грн та 28   654   000,00 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 у справі №   910/7619/15 стягнуто з ТОВ "Еліт Союз ЛТД" на користь Банку заборгованість у розмірі 73   030   171,37 грн. Рішення Макарівського районного суду Київського області від 21.08.2015 у справі №   370/1075/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №   1192-310713/І від 31.07.2013. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 21.08.2015 у справі №   370/1034/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №   1091-300731/і від 30.07.2013.
		4) 29.06.2011 між Банком та ТОВ "Анталія Плюс" (код ЄДРПОУ - 37444915) було укладено кредитний договір №   437-290611 від 29.06.2011, ліміт кредитування - 3   367   950 доларів США (04.05.2012 збільшено ліміт кредиту до 3   389   068,45 доларів США), строк кредитування - з 29.06.2011 по 14.06.2012 включено, під 18% річних; договір забезпечено іпотекою земельних ділянок, заставною вартістю 16   043   000,00 грн та 9   070   000,00 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 у справі №   910/23081/14 стягнуто з ТОВ "Анталія Плюс" на користь Банку заборгованість у розмірі 184   374,03 доларів США та 41   625   918,55 грн. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12.11.2015 у справі №   372/13487/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №   669-290611 від 29.06.2011.
		5) 11.01.2012 між Банком та ТОВ "Анталія Плюс" (код ЄДРПОУ - 37444915) було укладено кредитний договір №   504-110112, ліміт кредитування - 2   600   000,00 доларів США (22.02.2013 збільшено розмір кредитного ліміту до 3   276   283,00 доларів США), строк кредитування - до 09.01.2013, під 18% річних; договір забезпечено іпотекою земельної ділянки, заставною вартістю 44   788   000,00 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 у справі №   910/23079/14 стягнуто з ТОВ "Анталія Плюс" на користь Банку заборгованість у розмірі 3   504   745,03 доларів США.
		6) 30.05.2012 між Банком та ТОВ "Джет Інвестментс" (код ЄДРПОУ - 37441846) було укладено кредитний договір №   577-300512, ліміт кредитування - 26   240   500,00 грн (11.06.2012 збільшено розмір кредитного ліміту до 40   958   500,00 грн, 24.07.2012 збільшено розмір кредитного ліміту до 42   617   720,00 грн, 30.08.2012 збільшено розмір кредитного ліміту до 56   000   000,00 грн), строк кредитування - з 30.05.2012 по 27.05.2013 (24.05.2013 продовжено строк кредитування до 22.05.2014; 26.05.2014 продовжено строк кредитування до 25.03.2015), під 25% річних; договір забезпечено іпотекою земельної ділянки, заставною вартістю 44   783   000,00 грн та заставою літака, заставною вартістю 8   053   747,00 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2015 у справі №   910/6026/15 стягнуто з ТОВ "Джет Інвестментс" на користь Банку заборгованість у загальному розмірі 76   674   380,73 грн. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 16.09.2015 у справі №   370/1280/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №   996-310512/І від 31.05.2012. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 у справі №   910/13841/15 звернуто стягнення на предмет застави за договором застави №   1054-101012/ПС від 10.10.2012.
		7) 13.01.2012 між Банком та ТОВ "Мега Астер" (код ЄДРПОУ - 35332267) було укладено кредитний договір №   506-130112, ліміт кредитування - 8   000   000 грн (15.02.2012 збільшено кредитний ліміт до 10   800   000,00 грн; 27.02.2012 збільшено кредитний ліміт до 22   400   000,00 грн; 16.03.2012 збільшено кредитний ліміт до 31   980   800,00 грн; 28.04.2012 збільшено кредитний ліміт до 32   800   000,00 грн; 03.05.2012 збільшено кредитний ліміт до 47   680   000,00 грн; 10.07.2012 збільшено ліміт кредитування до 47   898   900,02 грн), строк кредитування - з 13.01.2012 по 12.04.2012 (29.03.2012 продовжено строк кредитування до 11.01.2013; 27.12.2012 продовжено строк кредитування до 26.12.2013; 25.07.2013 продовжено строк кредитування до 25.07.2013), під 25% річних; договір забезпечено іпотекою земельних ділянок, заставною вартістю 29   505   000,00 грн та 30   188   000,00 грн, та іпотекою нежилого приміщення, заставною вартістю 17   006   700,00 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 у справі №   910/6025/15 стягнуто з ТОВ "Мега Астер" на користь Банку заборгованість у розмірі 6   623   028,54 доларів США. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі №   910/11107/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №   921-270212/І від 27.02.2012. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі №   910/11893/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №   945-290312/І від 29.03.2012. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 у справі №   910/4682/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №   1013-270612/І від 27.06.2012.
		8) 19.10.2012 між Банком та ПП "Дніпро Ескорт" (код ЄДРПОУ - 32214903) було укладено кредитний договір №   623-191012, ліміт кредитування - 31   607   100,00 грн (23.11.2012 збільшено ліміт кредитування до 56   000   000 грн), строк кредитування - з 19.10.2012 до 15.10.2013 (14.10.2013 продовжено строк кредитування до 14.10.2014); 27.02.2014 продовжено строк кредитування до 03.04.2015), під 30% річних; договір забезпечено іпотекою складського приміщення, заставною вартістю 1   050   000,00 грн, іпотеками земельних ділянок, заставною вартістю 13   318   000,00 грн та 6   999   600,00 грн, та заставою товару в обороті, заставною вартістю 10   071   201 грн. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.05.2015 у справі №   908/2160/15 стягнуто з ПП "Дніпро Ескорт" на користь Банку заборгованість у загальному розмірі 68   135   155,67 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2015 у справі №   910/14095/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №   1087-271212/І від 27.12.2012. Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.07.2015 у справі №   922/3268/15 звернуто стягнення на предмет застави за договором застави №   1217-071013/Т від 07.10.2013. Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 30.07.2015 у справі №   457/673/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №   1088-271212/І від 27.12.2012.
		9) 10.10.2013 між Банком та ТОВ "Перлога ТБК" було укладено кредитний договір №   757-101013, ліміт кредитування - 42   000   000 грн (19.03.2014 збільшено ліміт кредитування до 54   000   000 грн), строк кредитування - 3 10.10.2013 по 09.10.2014, під 25% річних; договір забезпечено іпотекою земельної ділянки, заставною вартістю 14   238   598 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 у справі №   910/370/15 стягнуто з ТОВ "Перлога ТБК" на користь Банку заборгованість у загальному розмірі 63   661   556,58 грн. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.2015 у справі №   909/234/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №   1243-271213/І від 27.12.2013.
		10) 22.08.2013 між Банком та ТОВ "СС-Бюро" (код ЄДРПОУ - 24916057) було укладено кредитний договір №   738-220813, ліміт кредитування - 45   000   000 грн, строк кредитування - з 22.08.2013 по 21.08.2014 (22.05.2014 продовжено строку кредитування до 31.03.2015), під 25% річних; договір забезпечено іпотекою земельної ділянки, заставною вартістю 15   545   568,00 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 у справі №   910/7624/15 стягнуто з ТОВ "СС-Бюро" на користь Банку 60   161   580,69 грн. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 08.10.2015 у справі №   370/1227/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №   1273-240314/І від 24.03.2014.
		11) 20.09.2013 між Банком та ТОВ "ТД "Голдтрейдінг" (код ЄДРПОУ - 35437267) було укладено кредитний договір №   750-200913, ліміт кредитування - 40   000   000,00 грн, строк кредитування - з 20.09.2013 по 19.09.2014, під 25% річних; договір забезпечено іпотекою земельної ділянки, заставною вартість 9   849   562,00 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2015 у справі №   910/11338/15 стягнуто з ТОВ "ТД "Голдтрейдінг" на користь Банку заборгованість у загальному розмірі 49   545   560,80 грн. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 07.07.2015 у справі №   370/1108/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №   1219-171013/І від 17.10.2013.
		12) 30.08.2013 між Банком та ТОВ "Новітні технології міста" (код ЄДРПОУ - 34913904) було укладено кредитний договір №   741-300813, ліміт кредитування - 35   000   000 грн (17.09.2013 збільшено кредитний ліміт до 36   500   000 грн), строк кредитування - по 29.08.2014, під 25% річних; договір забезпечений іпотекою земельної ділянки, заставною вартістю 12   017   500,00 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 у справі №   910/11108/15 стягнуто з ТОВ "Новітні технології міста" на користь Банку заборгованість у загальному розмірі 48   560   629,05 грн. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12.11.2015 у справі №   372/3374/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №   1213-300913/І від 30.09.2013.
		40.          Окрім того суди встановили, що Банком було укладено ряд договорів купівлі-продажу цінних паперів, а саме:
		1) 30.03.2012 між Банком та ТОВ "КУА "Еско-Капітал" (код ЄДРПОУ - 35672371) було укладено договір №   ДД-20/12, відповідно до умов якого Банк придбав іменні відсоткові облігації, емітентом яких є ТОВ "Інсайт Капітал" (код ЄДРПОУ - 36799859), у кількості 19   880   000 шт. за ціною - 1.10 грн/шт. на загальну суму 21   868   000,00 грн.
		2) 04.05.2012 між Банком та ТОВ "Еско-Капітал" (код ЄДРПОУ - 35677371) було укладено договір №   ДД-41/12, відповідно до умов якого Банк придбав іменні відсоткові облігації, емітентом яких є ТОВ "Інсайт Капітал" (код ЄДРПОУ - 36799859), у кількості 12   306   805 шт. за ціною - 1,1102 грн/шт. на загальну суму 13   663   014,91 грн.
		3) 20.08.2012 між Банком та ТОВ "Інсайт Капітал" (код ЄДРПОУ - 36799859) було укладено договір №   ДД-71/12, відповідно до умов якого Банк придбав іменні відсоткові облігації, емітентом яких є ТОВ "Інсайт Капітал" (код ЄДРПОУ - 3679859), у кількості 10   000 шт. за ціною - 820 грн/шт. на загальну суму 8   200   000 грн.
		4) 25.04.2013 між Банком та ТОВ "КУА "Еско-Капітал" (код ЄДРПОУ - 35677371) було укладено договір №   ДД-78/13, відповідно до умов якого Банк придбав іменні відсоткові облігації, емітентом яких є ТОВ "Інсайт Капітал" (код ЄДРПОУ - 36799859), у кількості 80 шт. за ціною - 920,10 грн/шт. на загальну суму 73   608,00 грн.
		5) 13.02.2014 між Банком та ТОВ "Інсайт-Консалтінг" (код ЄДРПОУ - 37079516) було укладено договір №   ДД-45/14; БВ-166/14, відповідно до умов якого Банк придбав іменні відсоткові облігації, емітентом яких є ТОВ "Плейс" (код ЄДРПОУ - 36149681), у кількості 20   000 шт. за ціною - 1   558,80 грн/шт. на загальну суму 31   176   000,00 грн.
		6) 13.02.2014 між Банком та ТОВ "Інсайт-Консалтінг" (код ЄДРПОУ - 37079516) було укладено договір №   ДД-47/14; БВ-168/14, відповідно до умов якого Банк придбав іменні відсоткові облігації, емітентом яких є ТОВ "Плейс" (код ЄДРПОУ - 36149681), у кількості 19   900 шт. за ціною - 1   558,88 грн/шт. на загальну суму 31   021   712,00 грн.
		7) 13.02.2014 між Банком та ТОВ "Інсайт-Консалтінг" (код ЄДРПОУ - 37079516) було укладено договір №   ДД-49/14; БВ-170/14, відповідно до умов якого Банк придбав іменні відсоткові облігації, емітентом яких є ТОВ "Смарт Продакшн" (код ЄДРПОУ - 35370700), у кількості 15   000 шт. за ціною - 1   399,00 грн/шт. на загальну суму 20   994   000,00 грн.
		8) 13.02.2014 між Банком та ТОВ "Інсайт-Консалтінг" (код ЄДРПОУ - 37079516) було укладено договір №   ДД-50/14; БВ-172/14, відповідно до умов якого Банк придбав іменні відсоткові облігації, емітентом яких є ТОВ "Смарт Продакшн" (код ЄДРПОУ - 35370700), у кількості 14   900 шт. за ціною - 1   399,50 грн/шт. на загальну суму 20   852   550,00 грн.
		9) 25.12.2012 між Банком та ТОВ "Інсайт-Капітал" (код ЄДРПОУ - 34693790) було укладено договір №   ДД-114/12; ДД-1081/12, відповідно до умов якого Банк придбав іменні дисконтні облігації, емітентом яких є ПП "Сервістехснаб" (код ЄДРПОУ - 34751333), у кількості 45   000 шт. за ціною - 801,00 грн/шт. на загальну суму 36   045   000,00 грн.
		10) 25.04.2014 між Банком та ТОВ "Інсайт-Капітал" (код ЄДРПОУ - 34693790) було укладено договір №   ДД-115/12; ДД-1093/12, відповідно до умов якого Банк придбав іменні дисконтні облігації, емітентом яких є ПП "Сервістехснаб" (код ЄДРПОУ - 34751333), у кількості 10   000 шт. за ціною - 801,00 грн/шт. на загальну суму 8   010   000,00 грн.
		11) 31.05.2013 між Банком та ТОВ "Інсайт-Капітал" (код ЄДРПОУ - 34693790) було укладено біржовий контракт №   2495/13-К, відповідно до умов якого Банк придбав іменні дисконтні облігації, емітентом яких є ПП "Сервістехснаб" (код ЄДРПОУ - 34751333), у кількості 50 шт. за ціною - 914,00 грн/шт. на загальну суму 45   700,00 грн.
		12) 14.02.2014 між Банком та ТОВ "Інсайт-Консалтінг" (код ЄДРПОУ - 37079516) було укладено договір №   ДД-60/14; БВ-190/14, відповідно до умов якого Банк придбав іменні відсоткові облігації, емітентом яких є ТОВ "Автобортранс" (код ЄДРПОУ - 31646774), у кількості 14   000 шт. за ціною - 1   826,50 грн/шт. на загальну суму 25   571   000,00 грн.
		13) 14.02.2014 між Банком та ТОВ "Інсайт-Консалтінг" (код ЄДРПОУ - 37079516) було укладено договір №   ДД-61/14; БВ-192/14, відповідно до умов якого Банк придбав іменні відсоткові облігації, емітентом яких є ТОВ "Автобортранс" (код ЄДРПОУ - 31646774), у кількості 12   376 шт. за ціною - 1   826,40 грн/шт. на загальну суму 22   603   526,40 грн.
		14) 16.07.2013 між Банком та ТОВ "Інсайт-Консалтінг" (код ЄДРПОУ - 37079516) було укладено договір №   ДД-136/13; БВ-765/13, відповідно до умов якого Банк придбав іменні дисконтні облігації, емітентом яких є ТОВ "Медтестдіагностика" (код ЄДРПОУ - 35917385), у кількості 44   850 шт. за ціною - 679,35 грн/шт. на загальну суму 30   468   847,50 грн.
		15) 16.07.2013 між Банком та ТОВ "ФК "СТС-Капітал" (код ЄДРПОУ - 37401756) було укладено договір №   ДД-42/14; 2-2014, відповідно до умов якого Банк придбав іменні дисконтні облігації, емітентом яких є ПАТ "ФК "СТС-Капітал" (код ЄДРПОУ - 37401756), у кількості 40   000 шт. за ціною - 800,00 грн/шт. на загальну суму 32   000   000,00 грн.
		16) 28.02.2014 між Банком та ПАТ "ФК "СТС-Капітал" (код ЄДРПОУ - 37401756) було укладено договір №   ДД-64/14; 6-2014, відповідно до умов якого Банк придбав іменні дисконтні облігації, емітентом яких є ПАТ "ФК "СТС-Капітал" (код ЄДРПОУ - 37401756), у кількості 30   000 шт. за ціною - 800,00 грн/шт. на загальну суму 24   000   000,00 грн.
		17) 28.02.2014 між Банком та ТОВ "Кайдзен Капітал" (код ЄДРПОУ - 37962781) було укладено договір №   ДД-65/14; 14-2802-1, відповідно до умов якого Банк придбав іменні дисконтні облігації, емітентом яких є ТОВ "Кайдзен Капітал" (код ЄДРПОУ - 37962781), у кількості 70   000 шт. за ціною - 800,00 грн/шт. на загальну суму 56   000   000,00 грн.
		18) 21.06.2012 між Банком та ТОВ "Еско-Інвест" (код ЄДРПОУ - 34964042) було укладено договір №   ДД-60/12, відповідно до умов якого Банк придбав іменні інвестиційні сертифікати, емітентом яких є ТОВ "КУА «Холдинг груп" ЗДПІФ "ПІФ" (код ЄДРПОУ - 35141110 (2311208), у кількості 2   500 шт. за ціною - 10   000,00 грн/шт. на загальну суму 25   000   000,00 грн.
		19) 21.06.2012 між Банком та ТОВ "Еско-Інвест" (код ЄДРПОУ - 34964042) було укладено договір №   ДД-61/12, відповідно до умов якого Банк придбав іменні інвестиційні сертифікати, емітентом яких є ТОВ "КУА "Нью Ессет" ЗДПІФ "Інвестиційний стандарт" (код ЄДРПОУ - 35253505 (2311678), у кількості 14   375 шт. за ціною - 1   000,00 грн/шт. на загальну суму 14   375   000,00 грн.
		20) 25.06.2012 між Банком та ТОВ "Еско-Інвест" (код ЄДРПОУ - 34964042) було укладено договір №   ДД-68/12, відповідно до умов якого Банк придбав іменні інвестиційні сертифікати, емітентом яких є ТОВ "КУА "Нью Ессет" ЗДПІФ "Інвестиційний стандарт" (код ЄДРПОУ - 35253505 (2311678), у кількості 14   375 шт. за ціною - 1   000,00 грн/шт. на загальну суму 14   375   000,00 грн.
		21) 17.12.2012 між Банком та ТОВ "КУА "Еско-Капітал" (код ЄДРПОУ - 35677371) було укладено договір №   ДД-99/12, відповідно до умов якого Банк придбав іменні інвестиційні сертифікати, емітентом яких є ТОВ "КУА "Фінансовий актив" ЗДПІФ "Гарантійні інвестиції" (код ЄДРПОУ - 35253259 (2311248), у кількості 5   915 шт. за ціною - 1   000,00 грн/шт. на загальну суму 5   916   183,00 грн.
		41.          Спір у справі стосується наявності правових підстав для покладення на відповідачів як пов`язаних з Банком осіб обов`язку з відшкодування завданої Банку шкоди у розмірі 2   375   429   188,10 грн за наслідками прийняття ними як членами кредитного комітету Банку рішень про надання кредиту та придбання Банком пакету облігацій, а також за наслідками забезпечення кредитних договорів пов`язаними з Банком особами - акціонерами Банку.
		42.          Розмір шкоди визначений шляхом розрахунку різниці між балансовою вартістю кредитної заборгованості за договорами та вартістю реалізації Банком права вимоги за такими кредитними договорами в процедурі ліквідації банку, яка становить 2   375   082   073,11 грн (1   896   876   670,21 грн - від операцій з кредитування, 478   205   402,90 грн - від операцій з інвестування).
		 
		Позиція Верховного Суду
		43.          Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзивах, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024, рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 підлягає задоволенню, а касаційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		44.          Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
		 
		Щодо ухвалених судами рішень по суті спору
		45.          Вирішуючи спори про стягнення збитків, суди мають передусім з`ясовувати правові підстави покладення на винну особу майнової відповідальності. При цьому слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (стаття 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає унаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).
		46.          Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
		47.          Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		48.          Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
		- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
		- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
		- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
		- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
		49.          За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
		50.          За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74 ГПК України).
		51.          Отже, система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини належними та допустимими доказами.
		52.          Предметом позову в цій справі є відшкодування (стягнення) шкоди, заподіяної Банку та його кредиторам протиправними діями / бездіяльністю пов`язаних з банком осіб.
		53.          При поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.
		54.          Водночас зі змісту частини другої статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
		55.          Висновок щодо застосування частини другої статті 1166 ЦК України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №   753/7281/15-ц, від 21.07.2021 у справі №   910/12930/18.
		56.          Спростування вини (у тому числі з підстав вини самого позивача у заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто відповідача у спорі про відшкодування шкоди.
		57.          Враховуючи зазначені правила доказування у господарському процесі, у правовідносинах з відшкодування шкоди позивач має довести неправомірність рішень, дій / бездіяльності відповідачів, у чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.
		58.          Відповідачі у межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також, у свою чергу, навести обставини й доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності. Аналіз норм Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема глави 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасні заходи для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо.
		59.          Відповідно до частин першої, другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		60.          Так, виходячи із заявлених позивачем предмета та підстав позову, предметом доказування у цій справі та обставинами, які складають предмет дослідження судом, є:
		- персональний склад органів управління Банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання / призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників Банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов`язаної з Банком особи;
		- факт ухвалення рішення органом управління Банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення, на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;
		- факт вчинення Банком сумнівного правочину (укладення договору);
		- факт виконання Банком сумнівного правочину (перерахування / отримання коштів, передання / отримання майна чи майнових прав);
		- факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності Банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики Банку, відсутність в Банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, дії відповідачів усупереч інтересам Банку тощо);
		- збитки Банку від конкретного правочину та їх причини;
		- наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів та завданою шкодою;
		- факт недостатності майна Банку (для спорів, позови в яких були подані Фондом протягом дії частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції Закону від 15.11.2016 №   1736-VIII, яка визначала недостатність майна Банку умовою звернення Фонду з відповідними вимогами до пов`язаних з Банком осіб).
		Подібні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №   910/12930/18 та від 20.10.2022 у справі №   910/3782/21 (на яку посилається скаржник).
		61.          Відповідно до частин третьої-шостої статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на час укладення спірних правочинів) учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. Власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність. На власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.
		62.          Відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, що була чинною протягом 2013-2015 років), Фонд має право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та / або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів.
		63.          Частиною п`ятою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент подання позову) встановлено, що у разі виявлення шкоди (збитків), завданої банку, Фонд звертається з вимогою про відшкодування на користь Фонду шкоди (збитків), завданої банку, до: пов`язаної з банком особи та/або іншої особи, рішеннями, діями (в тому числі вчиненими правочинами, операціями, укладеними договорами) та/або бездіяльністю якої завдано шкоди (збитків) банку; та/або пов`язаної з банком особи, та/або іншої особи, яка внаслідок таких рішень, дій (в тому числі правочинів, операцій, договорів) або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.
		64.          Проаналізувавши положення законодавства, статуту Банку, Положень про правління та кредитний комітет, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що кредитний комітет фактично є частиною правління Банку. Таким чином, суди встановили належність відповідачів до числа осіб, на яких може бути покладена відповідальність за заподіяння Банку шкоди.
		65.          Відповідно до частини другої статті 89 ГК України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:
		- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;
		- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;
		- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та / або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;
		- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;
		- іншими винними діями посадової особи.
		66.          Згідно з частинами третьою, четвертою статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
		67.          Стаття 43 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачає, що при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов`язані: 1) ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків; 2) приймати рішення в межах наданих повноважень; 3) не використовувати службове становище у власних інтересах; 4) забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.
		68.          Згідно зі статтею 63 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакції, чинній на час укладення спірних правочинів) посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі, якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.
		69.          У наведених положеннях законодавства закріплені обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення (фідуціарні обов`язки).
		70.          У доктрині господарського та корпоративного права зазначається, що тлумачення фідуціарних обов`язків здійснюється через призму дублюючого контролю: 1) регулювання ex-ante - шляхом надання вказівок щодо дій посадових осіб у гнучко визначених фідуціарних обов`язках; 2) регулювання ex-post - дозволяє судам надавати справедливу оцінку щоразу, коли обов`язки потенційно не були виконані належним чином.
		71.          Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, при вирішенні питання про притягнення до відповідальності посадових осіб банку суд також має встановити, чи дотримались такі посадові особи своїх фідуціарних обов`язків, а саме: чи діяли вони добросовісно, розумно та чи не перевищували свої повноваження.
		72.          Згідно зі статтею 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
		Подібні висновки щодо застосування статті 92 ЦК України викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №   911/2129/17, постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №   910/21493/17 (на які посилається скаржник), та від 21.07.2021 у справі №   910/12930/18.
		73.          Верховний Суд звертає увагу, що при застосуванні статті 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників / акціонерів тощо. Навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.
		74.          Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 29.05.2024 у справі №   910/15260/18 зазначив таке:
		"123. У цьому контексті заслуговує на увагу правило ділового рішення (business judgment rule), що сформувалося у доктрині та світовій судовій практиці. За загальним правилом суди не визначають відповідальність директорів за ухвалення ділових рішень, якщо такі рішення не є повністю нерозумними. Ця доктрина судового невтручання відома як "правило ділового рішення": якщо інше не доведено, то директори діяли на підставі достатньої інформації, добросовісно та в інтересах товариства.
		124. Отже, відповідно до правила ділового рішення посадові особи не зобов`язані доводити ефективність прийнятих ділових рішень, а суди зазвичай не входять у питання оцінки їх ефективності. Таке правило пояснюється тим, що судді переважно не володіють достатньою компетенцією та досвідом для оцінки ефективності ухвалених ділових (інвестиційних, підприємницьких) рішень. Крім того, будь-яке бізнес-рішення є ризиковим (це - невід`ємна риса підприємницької діяльності), а також таким, яке ухвалюється в умовах володіння певним обсягом інформації станом на момент ухвалення рішення. При ухваленні рішень інформація про майбутні події є невідомою і може бути лише спрогнозована. Оцінка судом ефективності ділового рішення вже постфактум, за наявності значно більшого обсягу інформації про події, які відбулися після ухвалення рішення, не завжди забезпечує справедливий підхід. Під час судового розгляду, який відбувається, як правило, зі спливом значного періоду часу, навіть розумне ділове рішення може prima facie здатися нерозумним.
		125. Водночас "правило ділового рішення" не захищає очевидно нерозумні, абсурдні рішення, яким немає пояснень, які належним чином не обґрунтовані. Ця позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №911/266/22.
		126. Метою правила ділового рішення, з одного боку, є забезпечення належного управління в товариствах та, з іншого боку, збереження свободи прийняття рішень посадовими особами. Правило слугує засобом захисту від можливості надмірного та неналежного перегляду рішень посадових осіб (менеджменту) товариства.
		127. Варто зауважити, що правило ділового рішення включене у новий підпринцип V.A.1 Принципів корпоративного управління (Principles of Corporate Governance) G20/OECD від 11.09.2023 Організації економічного співробітництва та розвитку з формулюванням: "Члени правління та керівництво мають бути захищені від судового розгляду, якщо рішення було прийняте добросовісно та з належною процедурною обачністю".
		128. Якщо посадові особи товариства зіштовхуються з ризиком особистої відповідальності за поганий результат ухваленого ними ділового рішення, вони відмовляться від прийняття на себе таких ризиків взагалі, що в цілому негативно вплине на результати діяльності товариства, адже при цьому зменшиться кількість не лише поганих, але й хороших ризикових рішень.
		129. ОЄСР виокремлює принаймні чотири ризики перегляду судами ділових рішень (The business judgement rule: A comparative analysis. 2023 OECD-Latin America Roundtable on Corporate Governance. Background note):
		- директори можуть не бажати брати на себе потенційну відповідальність за прийняття рішення про інвестування в проєкт, який, попри високу очікувану прибутковість, скориговану на ризик, має певні шанси на невдачу, що часто трапляється з інноваційними проектами. Якщо директори не матимуть стимулів для прийняття такого рішення, здатність компаній розвивати нові технології буде поставлена під загрозу, а отже розвиток економіки в цілому також може зазнати перешкод;
		- створюватимуться перешкоди для залучення (та утримання) кваліфікованих фахівців на посадах у радах директорів через страх бути притягнутим до необмеженої та повторюваної персональної відповідальності;
		- якщо управлінські рішення постійно переоцінюються та, відповідно, стають сумнівними, довіра до компаній з боку бізнес-партнерів, працівників, інших зацікавлених сторін та акціонерів буде підірвана;
		- систематичне звернення до адміністративних та судових органів для перегляду господарських рішень призведе до перевантаження цих органів, що заважатиме їм вирішувати інші важливі корпоративні спори.
		130. Отже, правило ділового рішення вимагає, щоб посадові особи діяли: 1) на користь корпоративних інтересів; 2)? добросовісно (bona fides) та незацікавлено; 3) з? належною обачністю та дбайливістю, приймаючи виважені, свідомі рішення. Правило ділового рішення захищає посадових осіб, які не мають матеріального, особистого інтересу у прийнятому рішенні (тобто за відсутності конфлікту інтересів).
		131. Правило ділового рішення допускає перегляд ділових рішень судами, однак виключно в разі, якщо встановлені обставини доводять, що посадові особи порушили свої обов`язки, особливо якщо мала місце не лише недобросовісність, але й недбалість, порушення фідуціарних обов`язків, у тому числі й непоінформоване прийняття рішень.
		132. У теорії виділяють три складових для того, щоб застосувати правило ділового рішення:
		(1) посадова особа має зібрати та проаналізувати всю необхідну для ухвалення рішення інформацію;
		(2) не має бути конфлікту інтересів;
		(3) ділове рішення не має виглядати "дивним", абсурдним з погляду іншої розумної особи, яка б діяла у відповідних обставинах, володіючи відповідним обсягом інформації (тобто рішення має бути раціональним, мати сенс)".
		75.          Підставою позову в цій справі, зокрема, визначено допущення відповідачами здійснення Банком ризикових кредитних операцій шляхом укладення відповідних кредитних договорів.
		76.          Верховний Суд звертає увагу, що надання коштів у кредит є одним із видів банківських послуг (пункт 3 частини третьої статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), що здійснюється у межах звичайної банківської діяльності.
		77.          Згідно з частинами першою, другою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад", якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		78.          За змістом частин першої, другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
		79.          Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла у найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.
		80.          Разом із тим спростування позивачем відповідної презумпції за одним із критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачами. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв у інтересах товариства.
		81.          Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 05.02.2024 у справі №   910/4149/21, про неврахування яких зазначає скаржник.
		82.          У цій справі суди послалися на відповідні положення ЦК, ГК, Закону "Про акціонерні товариства", навели визначення терміну "фідуціарний обов`язок", що міститься у Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, які схвалені постановою правління НБУ від 28.03.2007 №   98, однак дійшли висновку про недоведеність позивачем наявності у діях відповідачів складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки.
		83.          При цьому суди вказали, що, виходячи з предмету доказування у цій справі, з метою встановлення обставин стосовно того, на підставі яких документів ухвалювалося рішення відповідачами, чи відповідали / або не відповідали такі рішення відповідачів обґрунтованому рівню ризику та / або чи загрожували інтересам банку або кредиторів банку, слід досліджувати кредитні документації (справи) боржників / позичальників за такими договорами.
		84.          Щодо наведеного висновку судів попередніх інстанцій Суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 18.03.2024 у справі №   910/12955/20 міститься висновок про те, що встановлення судом обставин, які входять до предмету доказування, в частині прийняття відповідачами спірних рішень та укладання на підставі таких рішень угод/додаткових угод, що, в свою чергу, відповідало або не відповідало обґрунтованому рівню ризику та/або загрожувало інтересам банку або кредиторів банку, можливе не лише з дослідження кредитної документації (справ) боржників за такими договорами.
		85.          Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач надав спірні кредитні договори, договори застави, укладені на забезпечення кредитних зобов`язань, договори купівлі-продажу цінних паперів, протоколи засідань кредитного комітету.
		86.          Разом з цим, скаржник стверджує, що суди на порушення статей 79, 86 ГПК України не дослідили та не надали належну правову оцінку доказам, які містяться у матеріалах справи, а саме: 1) договорам про надання кредитних коштів та договорам застави на предмет дотримання відповідачами основних принципів кредитування та ризикової діяльності; 2) рішенням членів кредитного комітету, правління та спостережної ради на предмет відповідності прийнятим рішенням відповідачів статтям 92, 1166 ЦК України щодо меж дотримання фідуціарних обов`язків; 3) доказам, що підтверджують негативний стан юридичних осіб - позичальників на момент ухвалення рішень про надання кредитних коштів (аналіз фінансового стану позичальників, документи фінансової звітності позичальників, матеріали перевірки уповноваженої особи); 4) доказам, що підтверджують негативний фінансовий стан емітентів цінних паперів, які були придбані Банком (аналіз фінансового стану емітентів, документи фінансової звітності емітентів цінних паперів, ступінь пов`язаності із Банком емітентів та продавців цінних паперів); 5) доказам, які підтверджують схемність кредитування (відомості про рух коштів по рахункам позичальників, спільність виду застави, акціонери мають статус заставодавців), пов`язаність відповідачів з позичальниками (надання в заставу майнових прав за депозитами членами акціонерами банку, членами Спостережної ради Банку та участь останніх в погодженні таких рішень), неправомірне використання кредитних коштів (в тому числі для погашення зобов`язань позичальників між собою).
		87.          Верховний Суд погоджується із доводами скаржника, що суди попередніх інстанцій зазначене не врахували та належно не оцінили спірні операції (правочини), зокрема, у частині встановлення наявності / відсутності факту пов`язаності відповідачів з позичальниками.
		88.          Скаржник посилається на висновки Верховного Суду, що неспроможність посадової особи пояснити мотиви своїх дій та рішень, які завдали підприємству збитків, також свідчить про недобросовісність таких дій і рішень (постанова від 26.11.2019 у справі №   910/20261/16), і зазначає, що відповідачі не надали жодних пояснень щодо мотивів прийнятих ними рішень.
		89.          Так, стаття 79 ГПК України передбачає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		90.          Частиною десятою статті 81 ГПК України передбачено, що у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
		91.          Верховний Суд звертає увагу на необхідність застосування категорій стандартів доказування та що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи на підставі доказів у порядку статті 86 ГПК України. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний 
		Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №   910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №   917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №   902/761/18, від 04.12.2019 у справі №   917/2101/17.
		92.          Відтак, на підставі наявних доказів суди мали встановити, зокрема, чи відповідало прийняття відповідачами управлінських рішень щодо укладення відповідних правочинів обґрунтованому рівню ризику, чи порушувало загальні принципи й правила кредитування, виходило за межі звичайної банківської діяльності, та чи загрожувало інтересам банку і його кредиторам, чи дотрималися відповідачі своїх фідуціарних обов`язків.
		93.          Натомість суди попередніх інстанцій не з`ясували обставини щодо відповідності дій відповідачів інтересам Банку та щодо відсутності підстав для їх відповідальності (зокрема, чи доводили та яким чином доводили відповідачі доцільність і економічну обґрунтованість спірних правочинів), чи вийшли відповідачі за межі розумного підприємницького ризику при укладенні відповідних правочинів.
		94.          Отже, суди дійшли передчасного висновку, що позивач не довів наявність у діях відповідачів складу цивільного правопорушення, зокрема такого його елементу як протиправна поведінка.
		95.          Окрім цього, Суд вважає за необхідне звернути увагу, що згідно усталеної практики Верховного Суду, будь-які порушення з боку регулятора (призначеного ним куратора як представника НБУ), неналежне виконання куратором банку своїх посадових обов`язків (у звітах куратора взагалі не була відображена інформація щодо ухвалення органами управління банку рішень щодо придбання облігацій та інформація про видатки банку на оплату придбаних облігацій) не можуть слугувати підставою для звільнення від відповідальності посадових осіб банку. Адже саме вони, а не регулятор ухвалювали відповідні рішення і несли відповідальність за роботу банку.
		96.          Той факт, що НБУ не зазначило обставину укладення спірних договорів як підставу для віднесення Банку до категорії неплатоспроможних не свідчить про те, що дії, пов`язані з прийняттям рішень щодо укладення та безпосередньо укладення цих договорів, рішень щодо зміни строків, лімітів кредитування, строків сплати процентів, процентної ставки, забезпечення за кредитними договорами, тощо були вчинені відповідачами з дотриманням вимог закону та не призвели до заподіяння Банку шкоди.
		97.          Отже, відсутність посилання на кредитні договори у постанові НБУ про визнання банку неплатоспроможним не є доказом правомірності проведених банківських операцій.
		98.          Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов`язаними діями або діями з єдністю наміру; позивач вибірково визначив склад відповідачів; позивач не обґрунтував як те чи інше рішення, враховуючи зміну складу кредитного комітету, правління та спостережної ради, вплинуло на завдання Банку шкоди та розмір такої шкоди; доказів того, що спірні рішення були прийняті з перевищенням своїх повноважень членами кредитного комітету, правління та спостережної ради та або на власну користь, чи наданням переваг позичальникам за спірними кредитними договорами, а також доказів того, що відповідні особи банківської установи діяли шляхом прийняття певних рішень, що не відповідає обсягу їх повноважень, матеріали справи також не містять; позивач не довів, що дії відповідачів були охоплені єдиним спільним наміром щодо досягнення відповідних цілей, а саме свідомого виведення коштів за межі Банку в інтересах позичальників.
		99.          Як неодноразово зазначав Верховний Суд, положення цивільного та господарського законодавства презюмують солідарну відповідальність органів юридичної особи за збитки, заподіяні юридичній особі порушенням обов`язків щодо її представництва. Члени наглядової ради і виконавчого органу банку несуть спільно відповідальність за діяльність банку в цілому. Неправомірність їх поведінки може полягати як у вчиненні певних дій, так і в їх не вчиненні, тобто бездіяльності. Відповідачі, як керівники банку, з відповідним ступенем кваліфікації та досвідом знали або повинні були знати про системне виведення активів з банку шляхом укладення договорів купівлі-продажу облігацій. Таким чином, неплатоспроможність банку є наслідком як їх активних дій, так і пасивної бездіяльності. При цьому немає значення, на яку суму і які саме договори купівлі-продажу погодив чи підписав кожний з відповідачів.
		100.          Велика Палата Верховного Суду вважає, що позовні вимоги до пов`язаних з банком осіб, які є посадовими особами органів управління банку, подані Фондом відповідно до статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", мають розглядатися разом у межах однієї справи. Адже у випадку завдання шкоди банку діями його посадових осіб, внаслідок чого настала неплатоспроможність банку, які несуть солідарну відповідальність перед банком як члени органу (органів) управління, повний склад правопорушення можна встановити лише шляхом системного аналізу всієї сукупності дій чи бездіяльності посадових осіб, у тому числі дослідження проведених банківських операцій та їх вплив на фінансове становище банку в цілому. Операції банку та їх наслідки для його платоспроможності не можна розглядати окремо.
		101.          Згідно зі статтею 14 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, який полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Складовою зазначеного принципу є можливість суб`єкта відмовитися від свого права чи інтересу.
		102.          Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.11.2023 у справі №   918/686/21.
		103.          Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц).
		104.          Визначення позивачем у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.
		Такий же висновок наведено у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №   465/4965/13-ц.
		105.          Відповідно до частини першої статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
		106.          Особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов`язаним сукупними діями або діями з єдністю наміру. Солідарний характер відповідальності осіб, що спільно завдали шкоди, пояснюється неподільністю результату їх шкідливих діянь та необхідністю створення умов для відновлення порушених прав потерпілого.
		107.          За змістом зазначеної норми закону спільною вважається шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб. При цьому не обов`язково, щоб дії або бездіяльність, які завдали шкоди іншим особам, співпадали за часом. Це правило поширюється на випадки, коли неможливо встановити, яка дія та в якій мірі спричинила настання такого наслідку.
		108.          Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.
		109.          Отже, умови притягнення осіб до солідарної відповідальності не передбачають необхідності доведення одночасності вчинення всіх відповідних протиправних дій всіма відповідачами. Цей вид відповідальності підлягає застосуванню, зокрема, у тих випадках, коли неможливо чітко розмежувати роль у вчиненні та обсяг вчинення кожним із відповідачів дій, якими завдано шкоду юридичній особі.
		110.          Діяльність банку включає у себе значний комплекс дій та заходів, що вчиняються фінансовою установою на ринку банківських послуг, які пов`язані із значними кредитними ризиками для банку та його кредиторів, а управління банком є складним та динамічним процесом, який супроводжується періодичними кадровими змінами у ньому.
		111.          Покладення на позивача обов`язку доведення правильності формування кола осіб, відповідальних за завдання збитків банку, у кожний окремий період часу, розміру та підстав відповідальності свідчить про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
		Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2024 у справі №910/12955/20, на яку посилається скаржник.
		112.          Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. При цьому, згідно із статтею 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
		113.          Важливим елементом доказування наявності повного складу правопорушення є причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, який полягає у тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Тобто необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
		114.          Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.
		115.          Суди зазначили що Фонд не довів причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями та шкодою.
		116.          Так, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про суперечливість таких висновків, оскільки неможливо встановлювати наявність причинного зв`язку між шкодою, яка, за твердженням судів, не встановлена, та поведінкою відповідачів, неправомірність якої, на переконання судів, також не доведено.
		117.          Слід зазначити, що питання про причинно-наслідковий зв`язок постає лише після встановлення причини (протиправне діяння у деліктних правовідносинах) та настання шкідливого наслідку (шкоди).
		Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №   904/3867/21.
		118.          Верховний Суд також вважає обґрунтованими доводи позивача, що він не повинен доказувати те, що дії відповідачів були охоплені єдиним спільним наміром щодо досягнення відповідних цілей, оскільки намір (умисел) є складовою такого елемента складу правопорушення як вина.
		119.          Виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди, а відтак саме відповідачі мають доводити суду відсутність вини, тобто вжиття ними всіх можливих заходів і вчинення дій для запобігання завданню шкоди банку, свою добросовісну і розумну поведінку, як керівників Банку.
		120.          За наведених обставин у Верховного Суду відсутні правові підстави для висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень по суті спору у цій справі.
		121.          Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
		122.          Суд зазначає, що право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на обґрунтоване рішення. У справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001 ЄСПЛ зазначив, що лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя.
		123.          У Рішенні ЄСПЛ "Мала проти України" від 17.11.2014 суд погодився з доводами заявниці про наявність порушення статті 6 Конвенції у випадку ненадання судом оцінок аргументові заявниці, що мав ключове значення для результатів провадження.
		124.          Аналогічно, у даній справі, ненадання судами належної оцінки всім обставинам справи та доказам, Суд вважає таким процесуальним порушенням, яке виключає справедливість постановленого судового рішення в розумінні статті 6 Конвенції.
		125.          У зв`язку з зазначеним, Верховний Суд дійшов висновку, що недоліки у вирішенні спору, яких припустились місцевий і апеляційний господарські суди, свідчать про передчасність здійснених висновків у цій справі.
		126.          З огляду на викладене доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваних рішення і постанови та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції, адже суди попередніх інстанцій припустились порушень, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору.
		 
		Щодо додаткових рішень
		127.          Скаржник також просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції (в частині перегляду додаткового рішення суду першої інстанції), а також додаткову постанову суду апеляційної інстанції.
		128.          Так, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 заяву ОСОБА_14 про розподіл судових витрат у справі задоволено, до стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_14 присуджено 225   834,00 грн; заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі задоволено, до стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 присуджено 611   961,14 грн витрат на професійну правничу допомогу; заяву ОСОБА_2 про розподіл судових витрат у справі задоволено, до стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_2 присуджено 144   109,99 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		129.          Разом з цим, додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 50   000 грн; заяву ОСОБА_14 про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_14 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 50   000 грн; заяву ОСОБА_2 про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 50   000 грн та судові витрати на відправлення поштової кореспонденції в сумі 765 грн
		130.          Верховний Суд вважає що вказані додаткові рішення судів попередніх інстанцій слід скасувати з огляду на таке.
		131.          Відповідно до частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
		132.          Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частини третя, п`ята статті 244 ГПК України).
		133.          Отже, додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта та є його невід`ємною складовою.
		134.          Таким чином, скасування первісного судового рішення за результатом розгляду апеляційної (касаційної) скарги є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього 
		Подібні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.05.2021 у справі №   911/132/14, від 06.12.2023 у справі №   910/10294/22.
		135.          Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішень судів попередніх інстанцій по суті спору (рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024), це є самостійною підставою для скасування також і додаткового рішення суду першої інстанції та додаткової постанови суду апеляційної інстанції.
		136.          У зв`язку із тим, що додаткові рішення підлягають скасуванню через наявність такої самостійної підстави як скасування первісних судових рішень, Верховний Суд вважає передчасними інші доводи касаційних скарг у частинах, що стосуються оскарження додаткових рішень.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		137.          Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		138.          Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
		139.          З огляду на викладене, Верховний Суд вбачає правові підстави для задоволення касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шляхом скасування оскаржуваних рішення і постанови по суті спору, та додаткового рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, а також часткового задоволення касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шляхом скасування додаткової постанови суду апеляційної інстанції.
		140.          Так, під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене у цій постанові, належним чином оцінити всі доводи сторін і надані ними докази, установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку, та вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного розгляду цієї справи.
		 
		Розподіл судових витрат
		141.          Оскільки суд касаційної інстанції не змінює і не ухвалює нове рішення (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України), розподіл судових витрат Касаційним господарським судом не здійснюється.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024, рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 задовольнити.
		2.          Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 задовольнити частково.
		3.          Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 у справі №   910/11202/22 скасувати.
		4.          Справу №   910/11202/22 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                             О.   А.   Кролевець
		 
		Судді                                                                                           О.   М.   Баранець
		 
		                                                                                          Н.   М.   Губенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...