Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/5523/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:.
Надіслано судом: 28.01.2025. Зареєстровано: 29.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2025.
Дата набрання законної сили: 27.01.2025
Номер судового провадження: К/990/21175/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		27 січня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 320/5523/22
		адміністративне провадження № К/990/21175/24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Єресько Л.О.,
		суддів: Соколова В.М.,  Загороднюка А.Г., 
		розглянув у порядку письмового провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу № 320/5523/22
		за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 
		на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року, ухвалене у складі головуючого судді Дудіна С.О.,
		та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Кузьменка В.В., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
		 
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування 
		1. У червні 2022 року  ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому просив:
		1.1. визнати протиправним та скасувати рішення від 15.05.2022 № 513 про відмову в перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України;
		1.2. зобов`язати уповноважених осіб відповідача надати позивачу дозвіл на перетин державного кордону на виїзд з України як особі, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації за умов, що під час проходження прикордонного контролю не буде наявних підстав для відмови у пропуску через державний кордон у виїзді з України, визначених частиною першою статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 3857-XII).
		2. На обґрунтування позовних вимог позивач указав, що 15.05.2022 здійснив спробу перетину державного кордону на міжнародному прикордонному пункті пропуску для автомобільного сполучення "Ягодин", для чого подав начальнику відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " капітану ОСОБА_2 необхідні документи для перетину кордону під час воєнного стану, а саме закордонний паспорт та військовий квиток з відміткою про виключення його з військового обліку відповідно до пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Однак вказаною посадовою особою прийнято рішення від 15.05.2022 про відмову у перетинанні державного корону на виїзд з України з причин того, що позивач не надав на паспортний контроль документів, що підтверджують підставу для виїзду за кордон. 
		2.1. Уважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач наголошує на тому, що згідно з частиною першою статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, а в силу приписів частини першої статті 33 Основного Закону свобода пересування і право на вільний вибір місця проживання, які, серед іншого, включають право вільно залишати територію України, може підлягати обмеженням, які встановлюються законом, однак закон, який прямо містить обмеження (заборону) виїзду за межі України під час воєнного стану чоловікам у віці від 18 до 60 років, відсутній.
		2.2. Виходячи із системного аналізу застосовних до спірних правовідносин норм (статті 33, 64 Конституції України, стаття 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України, Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", статті 2, 3, 6, 8, 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статті 22, 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Правила перетинання державного кордону громадянами України) позивач доходить висновку, що в умовах воєнного стану органи Держприкордонслужби забезпечують виконання заходів правового режиму воєнного стану, визначені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 181-р, лише у разі прийняття відповідного рішення органами, відповідальними за запровадження таких заходів, а саме в період воєнного часу за відсутності дозволу військового комісара або посадової особи Служби безпеки України чи Служби зовнішньої розвідки відмовляти у перетинанні державного кордону на виїзд з України чоловікам призовного віку від 18 до 60 років, які згідно із законом відносяться до категорій осіб щодо військового обов`язку, якими є: призовники, військовозобов`язані та резервісти. 
		2.3. У цьому зв`язку позивач підкреслює, що, враховуючи вимоги Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", виконуючи свій конституційний обов`язок перед державою, за власною ініціативою звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою визначення його призначення на особливий період та 09.05.2022 був знятий з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", про що свідчить відповідний запис на сторінці 23 військового квитка. Отже позивач не перебуває на військовому обліку або спеціальному обліку у Міноборони, Службі безпеки України чи Службі зовнішньої розвідки і не є військовозобов`язаним у розумінні норм діючого законодавства.
		2.4. Покликаючись на висновки Конституційного Суду України щодо змісту положень статті 33 Конституції України, викладені у Рішенні від 20.12.2019 у справі № 12-р/2019, зважаючи на відсутність рішень компетентних державних органів України про тимчасове обмеження позивача у праві виїзду за межі України, а також підкреслюючи той факт, що позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, при тому, що жодних законодавчих заборон чи обмежень у праві виїзду за межі України під час воєнного стану до таких категорій не існує, останній вважає, що за положеннями пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону під час воєнного стану він має право перетинати державний кордон на виїзд з України за умови пред`явлення дійсного закордонного паспорта та військового квитка з відміткою про виключення його з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", який, на його переконання, і є єдиним документом, що підтверджує звільнення від військового обов`язку в умовах воєнного стану та загальної мобілізації.
		2.5. Підсумовуючи наведене, позивач уважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що грубо порушує його право на вільне і безперешкодне залишення території України, гарантоване Конституцією України, Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Міжнародним пактом про громадянські та політичні права. 
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		3.  ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданого 15.05.2017.
		4. Позивач 09.05.2022 виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", що підтверджується відміткою у військовому квитку серії НОМЕР_3 .
		5. Рішенням від 15.05.2022 № 513, винесеним начальником відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " капітаном ОСОБА_3 , позивачу відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України з причин того, що на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану в Україні", Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а також Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 громадянина України ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у зв`язку з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, оскільки вищезазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		6. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024, у задоволенні позову відмовлено.
		6.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, однак це не означає, що такі обмеження до вищевказаної категорії осіб не можуть застосовуватися на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", які є спеціальними для цього періоду.
		6.2. Застосовуючи до спірних правовідносин правову позицію щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладену Верховним Судом у постанові від 09.03.2023 у справі № 600/2520/22-а, суди обох інстанцій висновували, що військовий квиток з відміткою про зняття з обліку як документ засвідчує виключно питання військового обліку особи і сам по собі він не є достатнім підтверджуючим документом для перетину державного кордону позивачем в умовах воєнного стану, а факт виключення з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" не є підставою (у передбачених законом випадках) для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану.
		6.3. Суди попередніх інстанцій відхилили доводи позивача про те, що він не відноситься до категорії військовозобов`язаних, призовників чи резервістів, а тому не може бути обмежений в праві перетину кордону під час запровадженого воєнного стану, оскільки законодавством визначено категорії осіб, які мають право на перетин державного кордону України у період введення на території України воєнного стану, і будь-якого документа, що підтверджує його належність до однієї з цих категорій, позивач не надав.
		6.4. У цьому зв`язку суди попередніх інстанцій наголосили на тому, що позивач помилково тлумачить норми законодавства, які регулюють порядок перетинання державного кордону громадянами України, і помилково пов`язує наявність права на перетин кордону з виключенням з військового обліку.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
		7. Не погодившись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду (далі - Суд), у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. 
		7.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України з посиланням на необхідність відступлення від висновку щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 № 57, викладених у постанові Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 600/2520/22.
		7.2. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за цим пунктом скаржник зауважив, що в оскаржуваних рішеннях суди попередніх інстанцій врахували висновок, викладений у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 600/2520/22, в якій вказано, що "факт зняття з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" не є підставою (у передбачених законом випадках) для виїзду за кордон".
		7.3. У зв`язку з цим касатор наголосив на тому, що Верховний Суд не розділив у своїй постанові такі поняття як "зняття з військового обліку" та "виключення з військового обліку", оскільки судами попередніх інстанцій у справі №600/2520/22 встановлено, що у військовому квитку позивача міститься відмітка про виключення його з військового обліку. Тому скаржник уважає, що правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 09.03.2023 у справі № 600/2520/22, є такою, що не відповідає точному змісту пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", що призвело до плутанини в рішеннях судів першої та другої інстанцій у цій справі.
		7.4. На переконання касатора, Правила перетинання державного кордону громадянами України, не передбачають чіткої та конкретної процедури перетинання державного кордону в умовах воєнного стану для категорії чоловіків - громадян України, віком від 18 до 60 років, які виключені з військового обліку військовозобов`язаних, як і не містять конкретного переліку підтверджуючих документів для цієї групи осіб, не може бути підставою для тимчасового обмеження вказаної категорії осіб у праві виїзду з України та відмови їм в перетинанні державного кордону, оскільки чинні положення Конституції і законів України передбачають лише можливість обмеження свободи пересування на період дії воєнного стану та не встановлюють пряму заборону на виїзд за межі України як і для категорії чоловіків у віці від 18 до 60 років, які виключені з військового обліку, так і для всіх інших категорій громадян незалежно від статі, віку, соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання або інших ознак, а тому, на його думку, висновки Верховного Суду у справі № 600/2520/22, застосовані судами першої та другої інстанцій у цій справі, про те, що "…законодавством визначено категорії осіб, які мають право на перетин державного кордону України у період введення на території України воєнного стану та досягли 16-річного віку, і будь-якого документа, що підтверджує його належність до однієї з цих категорій, позивач не надав", є помилковими та такими, що не відповідають актам вищої юридичної сили, а саме нормам статей 24, 33, 64 Конституції України, статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції.
		7.5. Резюмуючи наведене, скаржник просив Суд повністю відмовитися від висновку, викладеного у постанові від 09.03.2023 року у справі № 600/2520/22, та, з огляду на особливі обставини цієї справи, за результатами оцінювання та перевірки критеріям сумісності заходу втручання держави в права людини, сформулювати новий висновок шляхом застосування "трискладового тесту" та ґрунтовно перевірити чи було втручання у право позивача на вільне залишення території України: 1) законним, тобто чи було таке втручання здійснено на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм, враховуючи те, що жодних законодавчих заборон чи обмежень у праві виїзду за межі України під час дії воєнного часу до виключених з військового обліку громадян не існує; 2) виправданим, тобто таким, що відповідає меті обмеження права виїзду за межі держави для категорії чоловіків у віці від 18 до 60 років - проведення своєчасної та повної загальної мобілізації для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, враховуючи те, що позивач виключений з військового обліку та не підлягає призову на військову службу під час мобілізації; 3) пропорційним, тобто чи було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами позивача, враховуючи те, що заборона позивачу на виїзд з України не сприяє задекларованим законним цілям мобілізації та оборони України, оскільки позивач не є військовозобов`язаним і не був залучений до оборони України в будь-який інший спосіб.
		7.6. З огляду на індивідуальні обставини цієї справи скаржник наголосив, що Правила перетинання державного кордону громадянами України не передбачають чіткої та конкретної процедури перетинання державного кордону в умовах воєнного стану для категорії чоловіків - громадян України, віком від 18 до 60 років, які виключені з військового обліку військовозобов`язаних, як і не містять конкретного переліку підтверджуючих документів для цієї групи осіб, а тому така юридична ситуація виразно демонструє те, що касатор вже тривалий час (з 24.02.2022) перебуває у стані очевидної невизначеності, який не вирішується ані в площині нормотворчості, ані в площині судової практики, та зберігається до цього часу. Цим, на його переконання, поставлено під сумнів гарантоване статтею 57 Конституції України право громадян знати свої права й фундаментальний принцип "правової визначеності".
		8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.06.2024 відкрито касаційне провадження № К/990/21175/24 за цією касаційною скаргою.
		9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 23.01.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України.
		Позиція інших учасників справи
		10. Не погодившись з доводами касаційної скарги військова частина НОМЕР_1 подала письмовий відзив, за змістом якого просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що є законними та обґрунтованими, винесеними із дотриманням норм матеріального та процесуального права 
		10.1. На обґрунтування своєї позиції військова частина НОМЕР_1 посилалася на обставини введення на всій території України воєнного стану, у зв`язку з чим гарантоване частиною першою статті 33 Конституції України конституційне право на свободу пересування зазнало тимчасових обмежень в силу дії особливого правового режиму воєнного стану в країні, що, на думку відповідача, цілком узгоджується з вимогами статті 64 Основного Закону. Тож, зважаючи на першочерговий пріоритет публічного інтересу, обумовлений безпрецедентним масштабом загрози для суверенітету та незалежності України, спосіб реалізації державою у цих умовах прав, свобод та інтересів її громадян визначається потребою мобілізації оборонних людських та матеріальних ресурсів для забезпечення захисту державності, а тому, на переконання  відповідача, є співмірним із застосованим до позивача обмеженням та не є свавільним.
		10.2. З покликанням на правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 09.03.2023 у справі № 600/2520/22-а, військова частина НОМЕР_1 ствердила, що зняття з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" не є підставою (у передбачених законом випадках) для виїзду за кордон осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років у період дії на території України воєнного стану. Військовий квиток з відміткою про зняття з обліку як документ засвідчує виключно питання військового обліку особи і сам по собі він не є достатнім підтверджуючим документом для перетину державного кордону позивачем в умовах воєнного стану. 
		Висновки Верховного Суду
		11. Оцінюючи доводи касаційної скарги про перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів встановила, що Верховний Суд вже розглядав справи у правовідносинах щодо відмови у перетині державного кордону України в особливий період в умовах правового режиму воєнного стану громадянину України.
		12. Так у постановах від 17.08.2023 у справі № 380/7792/22, від 16.11.2023 у справі № 160/15200/22, від 28.02.2024 у справі №240/29892/22, від 11.04.2024 у справі № 380/17239/22 та інших Верховний Суд виходив з того, із початком широкомасштабної військової агресії російської федерації фундаментальні національні інтереси, які полягають у збереженні суверенітету, територіальної цілісності і незалежності, що є засадничими умовами реалізації права українського народу на самовизначення та збереження держави Україна, викликали потребу у невідкладній повній мобілізації оборонних ресурсів для забезпечення відсічі агресору, в тому числі громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації або можуть бути залучені в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт, обмеження на виїзд з України (а не заборона) для громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації (віком від 18 до 60 років), зумовлені правовим режимом воєнного стану та конституційним обов`язком захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України відповідно до статті 65 Конституції України. 
		13. У справі № 380/7792/22 Верховний Суд констатував, що конституційний обов`язок громадян України захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, що є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу, реалізується через проходження громадянами України військової служби відповідно до закону.
		14. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначається Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2232-XII), частиною другою статті 1 якого установлено, що військовий обов`язок включає: (1) підготовку громадян до військової служби; (2) приписку до призовних дільниць; (3) прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; (4) проходження військової служби; (5) виконання військового обов`язку в запасі; (6) проходження служби у військовому резерві; (7) дотримання правил військового обліку.
		15. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-XII).
		16. Згідно з частиною чотирнадцятою статті 2 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, зокрема Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відповідно до частини першої статті 3 якого мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави.
		17. У цьому зв`язку Верховний Суд виснував, що в умовах широкомасштабної військової агресії російської федерації той факт, що Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, не означає, що такі обмеження до вищевказаної категорії осіб не можуть застосовуватися на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", які є спеціальними для цього періоду.
		18. За обставинами цієї справи [320/5523/22] судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1  09.05.2022 виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", що підтверджується відміткою у військовому квитку серії НОМЕР_3 . 
		19. Однак, застосувавши правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 600/2520/22-а, суди обох інстанцій висновували, що військовий квиток з відміткою про зняття з обліку як документ засвідчує виключно питання військового обліку особи і сам по собі він не є достатнім підтверджуючим документом для перетину державного кордону позивачем в умовах воєнного стану, а факт виключення з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" не є підставою (у передбачених законом випадках) для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану.
		20. Оцінивши доводи касаційної скарги, якими касатор обґрунтував підставу касаційного оскарження за пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України з метою відступу від указаного висновку Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для передачі зазначеної справи на розгляд судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян.
		21. Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги в частині необхідності врахування розмежування понять «знятий з військового обліку» та «виключений з військового обліку», позаяк на відміну від «зняття з військового обліку» наслідком «виключення з військового обліку» є звільнення особи від обов`язків військової служби.
		22. Отже до позивача, як виключеного з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", не можуть бути застосовані мобілізаційні заходи.
		23. Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.03.2023 у справі № 600/2520/22-а, від якого ОСОБА_1 просить відступити у цьому касаційному провадженні, не заснований на аналізі різниці наслідків для особи «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», що впливає на оцінку Судом легітимності мети застосованого до позивача обмеження та необхідності  такого обмеження у демократичному суспільстві.
		24. Обмеження конституційних прав людини у воєнний час мають бути виваженими, законними і легітимними. Тобто з метою виконання позитивного обов`язку держави щодо захисту прав і свобод особи можуть бути встановлені обмеження прав людини, але в міру досягнення чітко визначеної легітимної мети.
		25. З огляду на ієрархічний метод подолання колізій правових норм та складність, що виникає при їх практичному застосуванні, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передати зазначену справу на розгляд судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян.
		26. Відповідно до частини першої статті 346 КАС України суд який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
		27. Згідно зі статтею 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		28. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.
		29. На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи №320/5523/22  на розгляд палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян.
		30. Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про передачу на розгляд Великої палати Верховного Суду справи № 320/5523/22, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
		31. Обґрунтовуючи подане клопотання, касатор посилався на наявність виключної правової проблеми, якісні та кількісні характеристики якої полягають у наявності численної судової практики, сформованої на основі правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09.03.2023 у справі № 600/2520/22-а, у такий спосіб, який фактично ставить виключених з військового обліку осіб у стан повної невизначеності в питанні реалізації права на вільний виїзд за межі держави в частині розуміння, які документи необхідні для виїзду за кордон під час воєнного стану таким особам.
		32. Доводи, наведені касатором на обґрунтування цього клопотання, в цілому повторюють його доводи, наведені на обґрунтування підстав цього касаційного провадження за пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України з метою відступу від вищевикладеного висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 09.03.2023 у справі № 600/2520/22-а.
		33. Ієрархічний механізм відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, визначений статтею 346 КАС України:
		33.1.  Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати;
		33.2. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати;
		33.3. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду;
		33.4. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати;
		33.5. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		34. Приписами статті 346 КАС України серед підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не передбачено такої підстави, як відступ від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
		35. Зазначені у клопотанні обґрунтування наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, не створюють підстави для передачі на розгляд Великій Палаті Верховного Суду справи №320/5523/22.
		36. Судом касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 КАС України є Верховний Суд, у складі якого за змістом статей 36, 37 Закон № 1402-VIII діє, зокрема, Касаційний адміністративний суд, до повноважень якого, серед іншого, належить вирішення питань про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення при вирішенні юридичних спорів в адміністративних справах чи проблем щодо забезпечення захисту прав, свобод або інтересів. Реалізація таких повноважень пов`язана з наявністю правових проблем.
		37. Тож оскільки доводи касатора зводяться до необхідності відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 600/2520/22-а, ухваленої у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка входить до Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, до якої входить і колегія суддів, визначена для розгляду цієї справи, то для вирішення питання відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати, справу № 320/5523/22 належить передати саме до цієї судової палати.    
		Керуючись статтями 346, 347 КАС України, Суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи № 320/5523/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.  
		Справу № 320/5523/22 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії передати на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.
		 
		Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		Л.О. Єресько
		В.М. Соколов 
		 А.Г. Загороднюк ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...