Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 160/19323/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано судом: 28.01.2025. Зареєстровано: 29.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2025.
Дата набрання законної сили: 28.01.2025
Номер судового провадження: К/990/9886/24

ня за фактом збільшення ціни за додатковими угодами.
		Висновок відповідача про відсутність підстав для включення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 9 627 456,00 грн до складу податкового кредиту ґрунтується виключно на підставі збільшення ціни соняшника після використання його позивачем у власній господарській діяльності.
		Податковий орган наполягає, що оскільки коригування фактично здійснено після формування собівартості готової продукції, яка була вивезена за межі митної території України до проведення коригування, вказані господарські операції не містять розумних економічних причин (ділової мети), тобто відсутня кваліфікуюча ознака господарської діяльності - отримання доходу. Отже, вони не можуть вважатися вчиненими в межах господарської діяльності платника податків, оскільки для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою.
		Надаючи оцінку таким доводам контролюючого органу, Суд звертає увагу на положення підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яким передбачено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
		Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
		Тобто, ключовою ознакою ділової мети є намір платника одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності, який передбачає приріст (збереження) активів платника та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) у майбутньому.
		Верховний Суд вважає правильними висновки судових інстанцій, що оцінка доцільності економічних рішень платника в процесі провадження ним господарської діяльності, ефективність використання платником капіталу шляхом оцінювання витрат у світлі їх доцільності, раціональності не належить до повноважень податкового органу.
		ПК України не містить положень, що дають можливість контролюючому органу оцінювати здійснені платником операції з позиції їх економічної доцільності, раціональності та ефективності господарських взаємовідносин.
		Судові інстанції обґрунтовано врахували закріплений Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) принцип свободи договору як один з фундаментальних засад цивільно-правового принципу диспозитивності, через який суб`єкти цивільного права набувають і здійснюють свої цивільні права вільно, на свій розсуд (стаття 3, частина перша статті 12 ЦК України).
		Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
		У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
		Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
		Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
		Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
		За приписами статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
		Судові інстанції правильно зазначили, що ціна на соняшник не врегульована уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, не є сталою, та може коригуватись в залежності від економічних та політичних факторів.
		Зважаючи на принцип свободи договору, сторони мають право передбачити можливість перегляду узгодженої ціни.
		В спірному випадку укладеними договорами між позивачем та вказаними вище постачальниками передбачено, що в момент поставки товару сторони визначають попередню вартість товару. Одночасно сторони погодили у строк до 30 квітня 2023 року укласти додаткову угоду, у якій погоджується остаточна ціна за одну тонну товару. При цьому остаточна ціна товару повинна відповідати ринковій ціні, що склалася, на товар у момент підписання відповідної додаткової угоди.
		Таким чином, зміна умов укладених договорів поставки насіння соняшника в частині ціни на обумовлений цими договорами товар шляхом укладення додаткових угод від 08 березня 2023 року відповідає вимогам цих договорів не суперечить приписам ЦК України.
		За встановленими судами обставинами визначення остаточної ціни соняшника стало результатом домовленості позивача та його постачальників з огляду на те, що ціна на соняшник за тонну не врегульована уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, не є сталою, тенденції на ринку соняшника можуть включати зміни у попиті та пропозиції, зростання чи зниження світових цін, погодні умови, що впливають на врожайність, політичні та економічні події, які можуть вплинути на експорт та імпорт соняшника.
		Контролюючий орган, в свою чергу, не навів жодних обставин, які б свідчили про відсутність у позивача наміру отримати економічний ефект в результаті господарської діяльності.
		Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що позивач після переробки отриманого насіння реалізував виготовлену продукцію не нижче собівартості; при реалізації готової продукції отримав дохід, що відображено в податковій декларації з прибутку підприємства, та сплатив податок на прибуток. Тобто позивач мав намір та отримав економічний ефект в результаті господарської діяльності, а саме: закупив соняшник, виготовив олію та реалізував власну готову продукцію.
		Колегія суддів не приймає посилання податкового органу на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 червня 2023 року у справі № 440/1563/22, від 12 березня 2019 року у справі № 826/14489/16, від 19 квітня 2019 року у справі № 803/236/15-а, від 21 жовтня 2019 року у справі № 0540/7843/18-а, від 09 жовтня 2020 року у справі № 826/11085/18, від 18 листопада 2021 року у справі № 815/1057/15, оскільки за результатами касаційного перегляду справ, на які посилається відповідач, встановлені інші обставини.
		З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
		Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                І. А. Гончарова
		Судді                                                                                                    І. Я. Олендер
		                                                                                                    Р. Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...