Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/19178/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; дарування.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 29.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2025.
Дата набрання законної сили: 25.09.2024
Номер судового провадження: 61-13112ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 вересня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 756/19178/21
		провадження № 61-13112св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - судді Фаловської І. М., 
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., 
		Ситнік О. М., 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідачі:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова Ольга Іванівна,
		особа, яка не брала участі у справі та подавала апеляційнускаргу, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонська Мрія»,
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонська Мрія», в інтересах якого діє адвокат Сич Олександр Юрійович, на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 травня 2023 року, постановлену суддею Шевчуком А. В., 
		та постанову Київського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року, прийняту колегією у складі суддів: Гаращенка Д. Р., Сушко Л. П., Олійника В. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та вимог заяви про забезпечення позову
		У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до  ОСОБА_2 і 
		ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета 
		спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу 
		Разумова О. І., про визнання недійсними договорів дарування.
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 20 жовтня 2017 року нею та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі-продажу про укладення у строк до 19 квітня 2018 року основного договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень АДРЕСА_1, за ціною 750 000 доларів США. 
		На виконання попереднього договору купівлі-продажу загалом вона сплатила ОСОБА_2 8 015 500,20 грн.
		Умовами попереднього договору від 20 жовтня 2017 року визначено строк укладення основного договору не пізніше 19 квітня 2018 року, однак основний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 за вказаною адресою так і не було укладено.
		Перед укладенням основного договору купівлі-продажу позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_2 не мав наміру укладати з нею основний договір купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень, оскільки заздалегідь, а саме 19 жовтня 2016 року уклав попередні договори купівлі-продажу зазначених нежитлових приміщень з ОСОБА_3 , яка є його матір`ю, у зв`язку з чим на ці приміщення накладено обтяження, що унеможливлювало укладення основного договору з ОСОБА_1 .
		У подальшому їй стало відомо, що лише 8 травня 2019 року ОСОБА_2 розірвав укладені з ОСОБА_3 попередні договори від 19 жовтня 2016 року 
		та зняв обтяження з нежитлових приміщень № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2, розташованих 
		на АДРЕСА_1. Вказані приміщення подаровані ОСОБА_2 своїй матері ОСОБА_3 за договором дарування 
		від 8 травня 2019 року 
		Таким чином, основний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 за зазначеною адресою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладений не був та зобов`язання за попереднім договором припинено, тому 10 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним і застосування наслідків недійсного правочину.
		Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 частково задоволено. Визнано попередній договір 
		купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлових приміщень № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2,  розташованих на АДРЕСА_1, укладений ОСОБА_1 і ОСОБА_2 20 жовтня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. 
		за № 2193, недійсним. У порядку застосування наслідків недійсності правочину стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 098 079 грн сплачених за договором, 1 057 750 грн збитків, 1 000 грн у відшкодування моральної шкоди, а також 17 350 грн судового збору. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 1 червня 2021 року залишено без змін.
		Вважала, що укладення ОСОБА_2 8 травня 2019 року договорів дарування спірних нежитлових приміщень зі своєю матір`ю після отримання коштів від ОСОБА_1 за попереднім договором, свідчить про те, що ці договори дарування не були спрямовані на настання обумовлених ними наслідків, а дарувальник відчужував майно виключно для того, щоб уникнути виконання свого зобов`язання перед позивачем. Тому це є підставою для визнання правочинів, що відповідають усім ознакам фраудаторного правочину та можуть кваліфікуватися як фіктивні, недійсними.
		За викладених обставин просила визнати недійсними договори дарування нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, розташованих на АДРЕСА_1, укладені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О .І. 8 травня 2019 року.
		У травні 2023 року  ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, яку аргументувала тим, що оспорювані договори дарування укладено відповідачами, які є родичами, без наміру створення правових наслідків, обумовлених договорами дарування, з метою ухилитись від виконання зобов`язань з повернення коштів за договорами, які рішенням суду визнані недійсними із застосуванням реституції.
		Таким чином, з метою забезпечення виконання рішення суду, прийнятого судом за результатами розгляду її позову, просила вжити заходи забезпечення, а саме:
		- накласти арешт на нежитлові приміщення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, розташовані 
		на АДРЕСА_1 ;
		- накласти арешт на дачний будинок АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці загальною площею 982 кв.м, з кадастровим 
		номером 8000000000:90:415:0128 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна до скасування 566327480000);
		- заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим уповноваженим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку) щодо зазначеного нерухомого майна.
		Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
		Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 26 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.
		Накладено арешт на нежитлові приміщення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 розташовані 
		у АДРЕСА_1, зареєстровані на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю«Оболонська Мрія» (далі - ТОВ «Оболонська Мрія»). В іншій частині заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
		Вказане судове рішення оскаржила в апеляційному порядку особа, яка не брала участі у справі, - ТОВ «Оболонська Мрія».
		Постановою Київського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Оболонська Мрія» залишено без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 травня 2023 року - без змін.
		Суди першої та апеляційної інстанцій мотивували свої судові рішення тим, що предметом оспорюваних договорів дарування, які мають ознаки фіктивності, 
		є нежитлові приміщення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, розташовані на АДРЕСА_1, які належали ОСОБА_2 і були подаровані ОСОБА_3 . На 22 травня 2023 року вказані нежитлові приміщення належать 
		ТОВ «Оболонська Мрія», при цьому до 27 травня 2019 року бенефіціарним власником ТОВ «Оболонська Мрія» з часткою 100 % була   ОСОБА_3 , яка є співвідповідачем у ційсправі та стороною оспорюваних договорів дарування. Отже між сторонами виник спір і невжиття вказаних заходів забезпечення позову у разі його задоволення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
		Застосовуючи принцип співмірності, з урахуванням відсутності відомостей щодо вартості майна, на яке просила накласти арешт ОСОБА_1 , суд першої інстанції відмовив у накладенні арешту на дачний будинок 
		 АДРЕСА_2 та у забезпеченні позову забороною вчинення реєстраційних дій.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У вересні 2023 року адвокат Сич О. Ю. в інтересах ТОВ «Оболонська Мрія» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
		Підставою касаційного оскарження ухвали Оболонського районного суду 
		міста Києва від 26 травня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду 
		від 22 серпня 2023 року заявник визначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зазначаючи, що правові підстави для часткового задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.
		Вказує, що суди попередніх інстанцій не залучили ТОВ «Оболонська Мрія» до участі у справі, проте майно, на яке накладено арешт, належить заявнику на праві власності з 2019 року. Оскаржувані судові рішення обмежують право заявника на вільне володіння та розпорядження своїм майном.
		ОСОБА_3 з 22 травня 2019 року не має жодного відношення 
		до ТОВ «Оболонська Мрія», оскільки відчужила свої корпоративні права. Позов у цій справі не містить майнових вимог до ОСОБА_3 щодо спірних нежитлових приміщень, тому у разі задоволення позову вони залишаться у власності заявника.
		Заявник також посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 
		2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), 
		від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20), 
		у постановах Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 263/4484/18 (провадження № 61-40585св18), від 9 червня 2021 року у справі № 646/5878/20 (провадження № 61-2564св21), від 31 травня 2023 року у справі № 161/13856/21 (провадження № 61-9940св22), від 27 квітня 2021 року у справі № 638/20248/19 (провадження № 61-11744св20), від 24 лютого 2021 року у справі № 755/533/20 (провадження № 61-17180св20), від 1 листопада 2021 року 
		у справі № 766/22071/18 (провадження № 61-7591св19).
		У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 
		2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) та від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) викладено висновок, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
		У постанові від 1 квітня 2020 року у справі № 263/4484/18 
		(провадження № 61-40585св18) Верховний Суд дійшов висновку про те, що запропонований заявником вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не є таким видом забезпечення, що усуне ризик невиконання рішення суду в цій справі, оскільки у випадку задоволення позову про визнання недійсними договорів позики таке рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню. 
		У постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 161/13856/21 (провадження № 61-9940св22), від 9 червня 2021 року у справі № 646/5878/20 (провадження № 61-2564св21), від 27 квітня 2021 року у справі № 638/20248/19 (провадження № 61-11744св20), від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20), від 1 листопада 2021 року 
		у справі № 766/22071/18 (провадження № 61-7591св19) викладено висновок про те, що вимоги про недійсність правочинів полягають у констатації цього факту і таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню у подальшому та не залежить від наявності у позивача права власності на майно. Тому вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження такого майна не може ускладнитичи унеможливитивиконання рішення суду у справі, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.
		Позиція інших учасників 
		У грудні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лазарєва О. В. звернулася до Верховного Суду з відзивом на вказану касаційну скаргу, в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Вказує на безпідставність доводів скарги про незалучення до участі у справі ТОВ «Оболонська Мрія», оскільки товариство було залучено до участі у справі за інформацією, розміщеною на сайті «Судова влада». Посилається на співмірність вжитих заходів забезпечення позову та реальну загрозу утруднення або неможливості виконання судового рішення у випадку задоволення позову.
		Зазначений відзив подано відповідно до вимог статті 395 ЦПК України.
		Провадження у суді касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 756/19178/21.
		У листопаді 2023 року матеріали цивільної справи № 756/19178/21 надійшли до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи 
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у даній справі предметом оспорюваних договорів дарування є нежитлові приміщення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 у АДРЕСА_1, які належали 
		ОСОБА_2 і були подаровані ОСОБА_3 .
		З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суди встановили, що зазначені нежитлові приміщення на 22 травня 2023 року належать 
		ТОВ «Оболонська Мрія». 
		Крім того, з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що до 27 травня 2019 року бенефіціарним власником ТОВ «Оболонська Мрія» з часткою 100% була 
		ОСОБА_3 (відповідач у справі), яка надалі свої корпоративні права відчужила.
		Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши додержання судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
		Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
		Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). 
		Статтею 150 ЦПК України визначені види забезпечення позову, якими, зокрема, є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.
		Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Верховного Суду від 5 лютого 2020 року у справі № 759/13257/19 (провадження № 61-18169св19) зазначено, що «вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. 
		З наявної в матеріалах справи заяви про вжиття заходів забезпечення позову вбачається, що вжиті судом заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру стосуються прав третьої особи, яка не є відповідачем 
		у справі. При цьому забезпеченням позову захищаються законні права (інтереси) позивача у разі, коли відповідач діє недобросовісно. Відтак, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми ЦПК України, оскільки арешт може бути накладено на майно відповідача, а не третьої особи, і суд повинен виходити із наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги. Таким чином, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й правильно застосувавши норму процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.».
		У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) вказано, що «при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони його відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що не належить відповідачеві. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі».
		Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 21 квітня 
		2021 року у справі № 372/333/20 (провадження № 61-19492св20) та від 21 квітня 2022 року у справі № 755/5300/21 (провадження № 61-18391св21).
		Отже забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.
		Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.
		Вживаючи заходи забезпечення позову та накладаючи арешт на нежитлові приміщення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, розташовані на АДРЕСА_1 
		у місті Києві, суди попередніх інстанцій виходили з того, що між сторонами виник спір і невжиття вказаних заходів забезпечення позову у разі його задоволення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки предметом оспорюваних договорів дарування є вказані нежитлові приміщення.
		Обґрунтовуючи касаційну скаргу, адвокат Сич О. Ю. в інтересах ТОВ «Оболонська Мрія», вказував на те, що оскарженими судовими рішеннями порушено право  власності товариства на нежитлові приміщення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, розташовані на АДРЕСА_1, на які накладено арешт. 
		Викладене встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджено виділеними матеріалами справи № 756/19178/21, а саме відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 333560735) від 25 травня 2023 року. 
		При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу 
		(постанови Верховного Суду від 2 липня 2020 року у справі № 657/1211/19 (провадження № 61-3353св20) та від 21 квітня 2021 року у справі № 372/333/20 (провадження 61-19492св20)).
		Отже, на момент задоволення Оболонським районним судом міста Києва заяви  ОСОБА_1 про забезпечення позову цей суд вирішив питання про права та охоронювані законом інтереси особи, яка є власником арештованих нежитлових приміщень та не є учасником цієї справи (ТОВ «Оболонська Мрія»), що є недопустимим.
		Доводи відзиву про залучення ТОВ «Оболонська Мрія» до участі у цій справі не знайшли свого підтвердження у виділених матеріалах справи № 756/19178/21
		та у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		З огляду на викладене висновки судів про наявність підстав для задоволення заяви  ОСОБА_1 про забезпечення позову в частині накладення арешту на нежитлові приміщення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, розташовані на АДРЕСА_1 , є помилковими та такими, що суперечать вимогам статей 149, 150 ЦПК України.
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених 
		статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, розташовані на АДРЕСА_1, підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення  про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у відповідній частині.
		Верховний Суд не переглядає оскаржувані судові рішення в частині вирішення вимог заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на дачний будинок  АДРЕСА_2 , розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:415:0128 та заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, оскільки у вказаній частині ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не впливають на обсяг прав та обов`язків ТОВ «Оболонська Мрія».
		Щодо розподілу судових витрат
		Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		За змістом наведених правових норм, а також статті 142 ЦПК України (якою врегульовано питання розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду), судові витрати підлягають розподілу між сторонами під час ухвалення судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті. Якщо судом касаційної інстанції скасоване судове рішення і ухвалене нове, яким не закінчено розгляд справи по суті, то цей суд не може вирішувати питання про розподіл судових витрат, в тому числі пов`язаних з розглядом апеляційної та/або касаційної скарги, а розподіл таких витрат здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК України, тобто в залежності від задоволення чи відмови в задоволенні позову.
		Судовим рішенням про забезпечення позову розгляд справи по суті не закінчується, тому відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416  ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонська Мрія», в інтересах якого діє адвокат Сич Олександр Юрійович, задовольнити.
		Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року в частині вирішення заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову до  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова Ольга Іванівна, про визнання недійсними договорів дарування шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2, розташовані на АДРЕСА_1 скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.
		Відмовити  ОСОБА_1  у задоволенні заяви про забезпечення її позову до  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова Ольга Іванівна, про визнання недійсним договорів дарування в частині накладення арешту на нежитлові приміщення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, розташовані на АДРЕСА_1 
		у місті Києві.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  І. М. Фаловська  В. М. Ігнатенко  С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...