Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 721/375/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 29.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2025.
Дата набрання законної сили: 22.01.2025
Номер судового провадження: 61-3870ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 січня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 721/375/23
		провадження № 61-3870св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ; 
		відповідачі: Усть-Путильська сільська рада Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Височанської Н. К., Лисака І. Н., Перепелюк І. Б.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.           Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Усть-Путильської сільської ради Вижницького району Чернівецької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
		 
		Позовна заява  ОСОБА_1 мотивована тим, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його брат ОСОБА_5 , після смерті якого залишилося спадкове майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Позивач звернувся до державного нотаріуса із заявою про оформлення спадщини за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 , однак постановою державного нотаріуса Путильської державної нотаріальної контори Чернівецької області Кокарева Н. М. від 11 лютого 2023 року № 25/02-31 йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.
		 
		Зазначає, що він у встановлений законом шестимісячний строк не звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , оскільки перебував на обстеженні та стаціонарному лікуванні.
		 
		Враховуючи викладене,  ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк терміном в три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили для подання заяви до державного нотаріуса Путильської державної нотаріальної контори Чернівецької області Кокаревої Н. М. про прийняття спадщини за законом, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		За заявою  ОСОБА_1 ухвалою Путильського районного суду Чернівецької області від 31 травня 2023 року залучено до участі у справі в якості співвідповідачів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції  
		 
		Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2023 року у складі судді Проскурняка С. П. позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк терміном в три місяці з дня набрання даним судовим рішенням законної сили для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 з поважних причин пропустив встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, оскільки протягом тривалого часу хворів, в тому числі мав захворювання, що пов`язанні з опорно-руховим апаратом, що унеможливило подати в строк заяву про прийняття спадщини. Внаслідок цих обставин порушуються цивільні права та інтереси позивача, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 мав подати заяву про прийняття спадщини в період з 16 липня 2022 року до 16 січня 2023 року включно, однак звернувся з такою заявою до нотаріуса лише 10 лютого 2023 року.
		 
		Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 за весь шестимісячний строк, відведений законом для прийняття спадщини, перебував на стаціонарному лікуванні 44 дні, тобто незначний період строку, визначений для прийняття спадщини. Доказів на підтвердження існування поважних причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами на подання заяви про прийняття спадщини протягом інших 4 з половиною місяців, в які позивач не перебував на стаціонарному лікуванні, ОСОБА_1 до суду не надав. При цьому факт перебування позивача на консультації або обстеженні у лікаря не є поважною причиною пропуску цього строку.
		 
		Оскільки строк для прийняття спадщини закінчився 16 січня 2023 року, однак позивач не надав суду належних та допустимих доказів існування неподоланних перешкод для прийняття спадщини протягом періоду з моменту відкриття спадщини, то апеляційний суд не погодився з висновком місцевого суду про наявність підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом.
		 
		Крім того, з огляду на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 по справі № 676/47/21, апеляційний суд вважав безпідставним посилання сторони позивача в суді апеляційної інстанції на постанову Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», відповідно до якої перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці, оскільки пункт 3 цієї постанови суперечить статтям 1270, 1272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а тому не підлягає застосуванню.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У березні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19, від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19, а також - не дослідив зібрані у справі докази.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Путильського районного суду Чернівецької області.
		 
		22 квітня 2024 року справа № 721/375/23 надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 січня 2025року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують, що у зв`язку важким станом здоров`я він тривалий час перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні та не міг вчасно звернутися до Путильської державної нотаріальної контори Чернівецької області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .
		 
		Він не ставить під сумнів незаконність застосування до перебігу строку на прийняття спадщини додаткового строку 4 місяці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», однак вважає, що держава в особі Кабінету Міністрів України порушила принцип правової визначеності щодо строку прийняття спадщини, чим сприяла впливу негативних наслідків на права спадкоємців, які при легітимних очікуваннях передбачали ситуацію прийняття спадщини в строк до 10 місяців.
		 
		Апеляційний суд мав врахувати, що вищенаведені порушення принципу правової визначеності та його легітимне очікування на достатність строку для прийняття спадщини, а також ті обставини, що він тривалий час перебував на лікуванні, в сукупності давали підстави визнати поважними причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини з 16 січня по 10 лютого 2023 року та встановити додатковий строк для прийняття спадщини.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У травні 2024 року  ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, зазначивши про його законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивача - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 22 липня 2022 року (а.с.7).
		 
		Згідно з довідкою Усть-Путильської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 10 лютого 2023 року № 23 померлий ОСОБА_5 був зареєстрований за постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , його спадкоємцями за законом є позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.11).
		 
		З копії спадкової справи № 9/2023 відносно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 вбачається, що із заявами про прийняття спадщини звернулися: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (а.с.26-29).
		 
		10 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Путильської державної нотаріальної контори Чернівецької області із заявою про оформлення спадщини за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 (а.с.28).
		 
		Постановою державного нотаріуса Путильської державної нотаріальної контори Чернівецької області Кокаревої Н. М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11 лютого 2023 року № 25/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, оскільки ним у встановлені законом строки не були надані Путильській державній нотаріальній конторі докази про своєчасне прийняття спадщини і він вважається таким, що не прийняв спадщину, відповідно до чинного законодавства України не може претендувати на оформлення права на спадщину (а.с.12-13).
		 
		Згідно з довідкою, виданою Комунальним некомерційним підприємством «Путильська багатопрофільна лікарня» (далі - КНП «Путильська БЛ») від 17 лютого 2023 року, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 22 травня по 16 червня 2022 року в Італії, з 08 вересня по 26 вересня 2022 року перебував на лікуванні в терапевтичному відділенні КНП «Путильська БЛ» виписка № 3304, з 27 жовтня по 21 листопада 2022 року перебував на лікуванні в хірургічному відділенні КНП «Путильська БЛ» виписка №3952. У подальшому по рекомендації МСЕК направлений на уточнення діагнозу в неврологічне відділення Чернівецької ОКЛ (а.с.9).
		 
		Довідкою від невролога КНП «Путильська БЛ» від 17 лютого 2023 року підтверджується, що ОСОБА_1 був на обстеженні в КНП «Путильська БЛ» та у невролога Чернівецької обласної лікарні з 14 січня 2023 року по даний час з приводу направлення на МСЕК для встановлення групи інвалідності. 18 травня 2023 року визнаний особою з інвалідністю ІІ групи. ОСОБА_1 потребує постійного довготривалого лікування. Довідка видана на підставі заключення Обласного Ортопедо-Травматологічного СЕК.: серія 12 ААГ № 352543 від 18 травня 2023 року (а.с.10, 102). 
		 
		З довідки КНП «Путильська БЛ» від 18 жовтня 2023 року за № 01-05/1709 вбачається, що ОСОБА_1 має ряд захворювань та відповідні діагнози, в тому числі хвороби, що пов`язанні з опорно руховим апаратом (а.с.105).
		 
		2.   Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою-п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		 
		Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
		 
		Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		 
		Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
		 
		Відповідно до статей 1261-1265 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
		 
		Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини першої та другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
		 
		Згідно з частинами першою-третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
		 
		Згідно зі статтею 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		 
		Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
		 
		З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
		 
		Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		 
		Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
		 
		Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України  від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23.
		 
		Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
		 
		Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
		 
		Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
		 
		За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		 
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		 
		Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		 
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
		 
		Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій досліджували поважність причин пропуску позивачем шестимісячного строку з 16 липня 2022 року та встановили, що останнім днем подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини було 16 січня 2023 року.
		 
		Судами також встановлено, що ОСОБА_1 має ряд захворювань та відповідні діагнози, в тому числі хвороби, що пов`язанні з опорно руховим апаратом, протягом встановленого шестимісячного строку для прийняття спадщини позивач двічі знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «Путильська БЛ», а саме: з 08 по 26 вересня 2022 року (19 днів) та з 27 жовтня по 21 листопада 2022 року (25 днів). В подальшому, за рекомендацією МСЕК ОСОБА_1 був направлений на уточнення діагнозу в неврологічне відділення Чернівецької ОКЛ, де з 14 січня 2023 рокубув на обстеженні та 18 травня 2023 року визнаний особою з інвалідністю ІІ групи.
		 
		Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що строк для прийняття спадщини пропущений ОСОБА_1 з поважних причин у зв`язку з його хворобами, що підтверджується довідками з лікувального закладу.
		 
		Верховний суд погоджується з такими висновками місцевого суду, оскільки період лікування та проходження обстеження ОСОБА_1 співпадає із закінченням шестимісячного строку для прийняття спадщини, і хвороби позивача створили йому перешкоди для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини, так як вся його увага була спрямована на лікування. Тому  ОСОБА_1 з поважних причин, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, не зміг скористатися своїм правом на прийняття спадщини. Такі обставини в їх сукупності свідчать про наявність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини. Крім того, позивач склав та подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини 10 лютого 2023 року, тобто з незначним пропуском строку (двадцять п`ять днів).
		 
		В оцінці спірних правовідносин в цій справі Верховний суд також звертає увагу на те, що пункті 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на час відкриття спадщини після смерті  ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 ) було зазначено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
		 
		Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року № 676/47/21 дійшов висновку, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
		 
		ОСОБА_1  фактично довідався про те, що ним було пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини після отримання постанови державного нотаріуса Путильської державної нотаріальної контори Чернівецької області Кокаревої Н. М. від 11 лютого 2023 року № 25/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії та 09 травня 2023 року позивач звернувся з цим позовом до суду.
		 
		Отже, Верховний Суд виходить з того, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку наявним у справі доказам та взаємовідносинам сторін, за сукупності яких дійшов обґрунтованого і справедливого висновку про наявність підстав для визначення  ОСОБА_1 додаткового строку тривалістю три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Натомість, суд апеляційної інстанції не оцінив належним чином доводи позивача та надані ним докази щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті його брата ОСОБА_5 , не звернув достатньої уваги на посилання позивача на нечіткість норм національного законодавства стосовно строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану, а також на незначний проміжок часу між закінченням строку прийняття спадщини та зверненням до нотаріуса й подачею позову у цій справі.
		 
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Оскільки апеляційний суд не спростував належним чином обставин, встановлених місцевим судом, тобто фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог закону та з урахуванням обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, то оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року скасувати, а рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2023 року залишити в силі.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                     Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                     О. В. Білоконь
		 
		О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...