Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/8662/21-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 29.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2025.
Дата набрання законної сили: 28.01.2025
Номер судового провадження: 61-6934ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 січня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 757/8662/21-ц
		провадження № 61-6934св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року, ухвалене            у складі судді Вовка С. В., та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В.,          Кулікової С. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовної заяви
		 
		У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів, які знаходяться на депозитному рахунку.
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що між ним та банком укладено банківські договори про депозитні вклади 06 липня 2011 року та 08 січня 2014 року.
		У грудні 2020 року він звернувся до відповідача з вимогою повернути вклади, нараховані проценти, яку відповідач не виконав. 
		У зв`язку із невиконанням вимоги про повернення грошових коштів разом з нарахованими процентами, просив стягнути з банку пеню, передбачену статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів», три проценти річних та суму інфляційних втрат, передбачених статтею 625 ЦК України.
		 
		ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача:
		- за договором № SAMDN25000717860909 Вклад «Депозит +»:                                             25 000,00 грн - суму вкладу, 33 590,41 грн - нараховані проценти, 5 058,90 грн - три проценти річних, 275 250,00 грн - пеня, 39 523,57 грн - інфляційні збитки;
		- за договором №  SAMDNWFD0070053278000 Вклад «Депозит Плюс»:                            6 500,00 доларів США - суму вкладу, 4 839,21 доларів США - суму нарахованих процентів, 36 358,73 грн - три проценти річних, 1 978 242,67 грн - пеню. 
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року позов     ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, стягнення грошових коштів задоволено частково.
		 
		Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти:
		- за договором № SAMDN25000717860909 Вклад «Депозит +» від 06 липня                2011 року: суму депозиту - 25 000, 00 грн, проценти нараховані за договором (14 %) з 07 липня 2011 року до 29 грудня 2020 року - 33 206,84 грн, проценти нараховані за ставкою «до запитання» (0,01 %) з 30 грудня 2020 року до 12 лютого 2021 року -       0,3 грн, інфляційні збитки з 30 грудня 2020 року до 12 лютого 2021 року - 756,69 грн, три проценти річних - 215,26 грн;
		- за договором № SAMDNWFD0070053278000 Вклад «Депозит Плюс» від 08 січня 2014 року: суму депозиту - 6 500,00 доларів США, проценти нараховані за договором (10,5 %) з 09 січня 2014 року до 29 грудня 2020 року - 4 760,67 доларів США, проценти нараховані за ставкою «до запитання» (0,01 %) з 30 грудня 2020 року до 12 лютого 2021 року - 0,7 долара США, три проценти річних - 41,64 доларів США                                   (з конвертацією цієї суми в національну валюту на день здійснення платежу).
		Відмовлено у задоволенні позову у частині стягнення пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
		Постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 липня 2023 року - без змін.
		 
		Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з невиконання банком своїх зобов`язань щодо повернення коштів після вимоги вкладника, що також є підставою для застосування статті 625 ЦК України.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову у частині стягнення пені, передбаченої статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів», суди попередніх інстанцій виходили з того, що між сторонами припинилися договірні відносини.  
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У травні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову позивач не оскаржив, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову в касаційному порядку не переглядається.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		14 травня 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
		 
		31 травня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження                           у справі, витребувано її матеріали із Печерського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
		 
		У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2108 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) та у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц (провадження № 61-43404св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18 (провадження № 61-697св20), від 23 грудня 2021 року                  у справі № 910/13/21.
		 
		Суди не дослідили зібрані у справі докази, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про те, що банк є належним відповідачем у справі, а не Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» (далі - ТОВ «ФК «Фінілон»), яке повинно відповідати перед позивачем за зобов`язаннями банку. 
		 
		Суду надано належні докази щодо «мовчазної» згоди позивача на переведення боргу ТОВ «ФК «Фінілон».
		 
		Відзив на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		 
		06 липня 2011 року ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», уклали договір № SAMDN25000717860909 Вклад «Депозит +», відповідно до умов якого позивач вніс на депозитний рахунок 25 000, 00 грн                              зі сплатою 12 % річних, строком до 06 липня 2012 року, але з автоматичною пролонгацією договору, якщо клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку.
		 
		Згідно з пунктом 7 депозитного договору від 06 липня 2011 року № SAMDN25000717860909, сторони мають право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це іншу сторону за два банківських дні до дати розірвання договору. При поверненні вкладу з ініціативи клієнта до закінчення мінімального терміну вкладу, повертається сума вкладу, і виплачуються проценти, нараховані за ставкою вкладу «до запитання», за фактичний термін користування вкладом.
		06 липня 2011 року сторони уклали додаткову угоду до договору № SAMDN25000717860909 від 06 липня 2011 року, якою збільшено процентну ставку за договором на 2 %, тобто до 14 % річних.
		08 січня 2014 року ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», уклали договір № SAMDNWFD0070053278000 Вклад «Депозит Плюс», відповідно до умов якого позивач вніс суму у розмірі 6 500, 00 доларів США на банківський рахунок зі сплатою 9,5 % річних до 08 січня 2015 року.
		 
		Згідно з пунктом 13 депозитного договору від 08 січня 2014 року № SAMDNWFD0070053278000, якщо клієнт вимагає достроково розірвати договір,      а термін вкладу вже був продовжений один або кілька разів проценти за кожен повний термін вкладу виплачуються в повному обсязі. Проценти за термін вкладу, який на момент розірвання договору ще не закінчився, нараховуються за правилами, описаними в пунктах  11, 12 цього договору.
		 
		Відповідно до пункту 11 депозитного договору від 08 січня 2014 року № SAMDNWFD0070053278000, якщо клієнт вимагає розірвати договір, а 6 місяців                   з дати його оформлення не пройшли, йому повертається сума вкладу. За неповні             6 місяців проценти виплачуються за ставкою «до запитання» за фактичну кість днів, що сплили з дати оформлення вкладу або продовження його терміну до дня розірвання договору.
		 
		08 січня 2014 року сторони уклали додаткову угоду до договору від 08 січня             2014 року № SAMDNWFD0070053278000, якою збільшено процентну ставку за договором на 1 %, тобто до 10,5 % річних.
		 
		30 грудня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив банку заяву від 29 грудня 2020 року про розірвання договорів банківських вкладів та повернення грошових коштів разом з нарахованими процентами.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
		- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
		- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		 
		Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).
		 
		Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).
		 
		Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав                  (стаття 1061 ЦК України).
		 
		Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
		Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові.
		 
		Згідно зі статтею 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.
		Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, -         у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
		 
		Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
		 
		Відповідно до статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		 
		Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		 
		Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
		Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
		 
		За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		 
		Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 336/3084/20 (провадження № 61-1272св22) вказав, що після розірвання договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів після зазначеної дати застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання.
		 
		Судами встановлено, що 06 липня 2011 року сторони уклади договір № SAMDN25000717860909 Вклад «Депозит +», відповідно до умов якого позивач вніс на депозитний рахунок банку 25 000,00 грн. 08 січня 2014 року сторони уклали договір № SAMDNWFD0070053278000 Вклад «Депозит Плюс», відповідно до умов якого позивач вніс на депозитний рахунок банку 6 500, 00 доларів США, що відповідачем не оспорюється.
		 
		30 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до банку із заявою про розірвання договорів банківського вкладу від 06 липня 2011 року та від 08 січня 2014 року
		 
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню. Встановивши, що банк на вимогу вкладника не повернув вклад, нараховані проценти, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення суми вкладів, нарахованих процентів та коштів, передбачених статтею 625 ЦК України. 
		 
		Доводи касаційної скарги не містять вимог щодо порядку та розміру нарахування процентів, трьох процентів річних та інфляційних втрат (для депозиту в гривні), передбачених статтею 625 ЦК України.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року між ним та ТОВ ФК «Фінілон» укладений договір, за умовами якого товариство стало боржником за договором банківського вкладу, є безпідставними.
		 
		Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
		 
		Банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач надав згоду на переведення боргу на ТОВ ФК «Фінілон», а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за договорами банківського вкладу та належним відповідачем у справі, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19 (провадження                61-14093св20), від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19 (провадження              № 61-16655св21) та від 17 листопада 2021 року у справі № 755/17323/19 (провадження № 61-436св21), від 16 грудня 2021 року у справі № 482/242/20 (провадження № 61-14059св21), та постанові Великої Палати Верховного Суду           від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс21)                   у подібних правовідносинах, які правильно застосував суд апеляційної інстанції.
		 
		Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2108 року            у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) та у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц (провадження                                    № 61-43404св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18 (провадження № 61-697св20), від 23 грудня 2021 року у справі № 910/13/21, є також необґрунтованими, оскільки встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими  ніж у справі, яка переглядається.                У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Крім того, вказані висновки не суперечать висновкам цієї постанови.
		 
		Доводи касаційної скарги не свідчать про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права або порушення норм процесуального права, зводяться значною мірою до переоцінки доказів, що                          не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником                             у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
		 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,    є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                               Г. В. Коломієць
		 
		 
		 
		                                                                                                        Б. І. Гулько
		 
		 
		 
		                                                                                                        Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...