Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 168/1206/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння.
Надіслано судом: 28.01.2025. Зареєстровано: 29.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/168/19/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024030570000361

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   
		Справа № 168/1206/24
		Провадження № 1-кп/168/19/25 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У КР А Ї Н И 
		 
		28 січня 2025 року             сел. Стара Вижівка
		Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
		   головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		   секретаря с/з - ОСОБА_2 ,
		за участю: прокурора  ОСОБА_3 ,
		   обвинуваченого  ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ( в режимі відеоконференції),
		   потерпілої - ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Стара Вижівка Волинської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024030570000361 від 16 вересня 2024 року відносно:
		    ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», учасника бойових дій, нагородженого відзнакоюкомандира НОМЕР_2 окремої бригадитериторіальної оборониУкраїни,відзнакою командираоперативно-тактичногоугруповання «Лиман»,почесною відзнакою«За оборонуміста Бахмута»,раніше не судимого, що обвинувачуєтьсяу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого частиною3статті 286-1 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		   Обставини вчинення кримінальних правопорушень та формулювання обвинувачення.
		   Обвинувачений ОСОБА_4 наказом від 17 лютого 2024 №10-РС командира військової частини НОМЕР_3 був зарахований як солдат до списків особового складу вказаної військової частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду сапера 1 інженерного взводу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 .
		 
		Відповідно до вимог статей 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.
		   Тому військовослужбовець, солдат ОСОБА_4 згідно вимог статей 9, 11, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
		   Але обвинувачений ОСОБА_4 15 вересня 2024 року, близько 21.50 год., не мав посвідчення водія та перебував у стані алкогольного сп`яніння. При цьому керував автомобілем марки «Аudi» моделі «А6», реєстраційний номер НОМЕР_4 . Тоді ж транспортним засобом рухався по автомобільній дорозі Т-03-09 сполученням «Дубечне - Стара Вижівка  Луків - Турійськ - Рожище - Ківерці - Піддубці» у напрямку руху від с.Лісняки до с.Луків, в межах с.Смідин, по вул. Незалежності, Ковельського району, Волинської області, на відстані 15,4 м від будинку №20. Тоді ж всупереч вимогам пунктів 2.3 (б), 2.9 (а), 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 (зі змінами та доповненнями відповідно до постанов Кабінету Міністрів України), був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечну швидкість транспортного засобу. Що унеможливило його мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним. При цьому обвинувачений ОСОБА_4 не врахував дорожню обстановку, рухався по прямій допустив зіткнення транспортного засобу з задньою частиною напівпричепа марки «АТСМ 8-44315СНС», реєстраційний номер НОМЕР_5 , автомобіля марки «МАN», реєстраційний номер НОМЕР_6 , котрий був припаркований на крайній правій смузі руху в напрямку руху автомобіля «Аudi». Через що пасажир автомобіля марки «Аudi» моделі «А6», реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді численних уламкових зламів ребер із пошкодженням парієтальної плеври, забою легень із розривами коренів, гемотораксу. Вони за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення. Ці тілесні ушкодження в даному конкретному випадку викликали смерть потерпілого (пункт 2.1.3. «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень від 17 січня 1995 №6).
		 
		В прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо- транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм, обвинуваченим ОСОБА_4 вимог пунктів 2.3 (б), 2.9 (а), 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (зі змінами та доповненнями відповідно до постанов Кабінету Міністрів України).
		 
		А саме обвинувачений ОСОБА_4 порушив:
		 
		   - пункт 2.3 (б) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
		   - пункт 2.9 (а) водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння;
		   - пункт 12.1 згідно якого, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
		   - пункт 12.3 у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
		 
		   Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений.
		Таким чином, встановлені достатні підстави вважати винним обвинуваченого  ОСОБА_4 у вчиненнякримінального правопорушення,передбаченого частиною3статті 286-1 ККУкраїни за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого.
		 
		Досліджені під час судового розгляду докази винуватості.
		   В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вказав, що вина обвинуваченого доведена повністю. Зазначив, що обвинувачений вчинив необережний злочин. Та являється особою молодого віку. 
		   Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому злочині за викладених обставин визнав повністю, щиро розкаявся та повністю підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що сам шкодує з приводу того, що сталося. Попросив вибачення у потерпілої також в судовому засіданні. 
		   Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні в режимі відеоконференції звернув увагу суду на те, що обвинувачений повністю визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому. Після звільнення з під варти обвинувачений не вчинив ні адміністративних та кримінальних правопорушень. До суду ОСОБА_4 не з`являвся з поважних причин: оскільки являється військовослужбовцем  контрактником. Після скоєного спілкувався з потерпілою, відшкодував їй збитки в розмірі 1400 доларів США. Добросовісно виконує свій обов`язок громадянина України. Має контузію та сам потребує подальшого лікування. 
		Потерпіла ОСОБА_6 у судовому просила суд суворо не карати обвинуваченого. Про що подала письмове клопотання.
		   Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, у відповідності до вимог частини 3 статті 349 КПК України, визнав можливим обмежитися лише допитом обвинуваченого та з`ясуванням даних про його особу та поясненням потерпілої. При цьому судом обвинуваченому та іншим учасникам було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Аналізуючи показання обвинуваченого, надані суду докази, суд вважає, що в судовому засіданні були підтверджені факти: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що заподіяло смерть потерпілому. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вказані вище факти не заперечував, надавши суду чіткі та послідовні показання щодо обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створюючи необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд сприяв змагальності сторін, які мали можливість самостійно обстоювати їхні правові позиції, права, свободи, законні інтереси, передбачені КПК України, сторони не були позбавлені права та можливості подавати до суду речі, документи, інші докази, заявляти клопотання, а також реалізувати інші права.
		Також, суд сприяв рівності сторін у їх процесуальних правах, дослідив, проаналізував показання обвинуваченого, потерпілих, всі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, у відповідності критерію доведення ними обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, поза розумним сумнівом, що відповідає положенням частині 2 статті 17 КПК України.
		   При цьому, суд констатує факт, що стороною захисту під час підготовчого судового засідання та судового розгляду не заявлялися клопотання щодо виклику свідків як сторони обвинувачення так і сторони захисту, витребування речей та документів в якості доказів.
		   Таким чином, обвинувачений, його захисник були вільні у реалізації процесуальних прав сторони захисту.
		   На підставі вищезазначеного, оцінюючи обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024030570000361 від 16 вересня 2024 року, відомостей наданих сторонами у судовому засіданні, суд погоджується із кваліфікацією кримінального правопорушення органом досудового слідствата приходитьдо висновку,що винаобвинуваченого ОСОБА_4 у скоєннікримінального правопорушенняпередбаченого частиною3статті 286-1 ККУкраїни за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого,є доведеною в повному обсязі.
		   Нормативно-правове обґрунтування.
		Відповідно достатті 2 КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		   Згідно вимогстатті 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до вимогстатті 337 КПК Українисудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
		   Згідно з пунктом 1 частини 1статті 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; та інші обставини.
		   Обов`язок доказування, обставин зазначених устатті 91 КПК України, покладається на прокурора.
		   Статтею 94 КПК Українипередбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Згідно з частиною 3статті 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		   Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), пункт 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Ретельно дослідивши в повному обсязі й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, надавши їм правову оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд прийшов до висновку, що вони в своїй сукупності та взаємозв`язку узгоджуються між собою та є допустимими і достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно обвинуваченого  ОСОБА_4 у скоєннікримінального правопорушенняпередбаченого частиною3статті 286-1 ККУкраїни за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого. А вина обвинуваченого ОСОБА_4 є доведеною в повному обсязі.
		 
		   Щодо призначення міри покарання.
		Прокурор ОСОБА_3 просив визнати ОСОБА_4 винним та призначити йому покарання у виді 7років позбавленняволі зпозбавлення правакерування транспортнимизасобами строкомна 7років. Долю речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України.Цивільний позов не заявлявся. Витрати назалучення експертіву розмірі12734.40грн.покласти наобвинуваченого.Накладений арешт  на тимчасово вилучене майнопід часогляду місця дорожньо  транспортної пригоди та протоколу затримання особи від 16 вересня 2024 рокушляхом позбавлення права володіти, користуватися та розпоряджатися даним майном  скасувати. Заперечив щодо скасування грошового стягнення, накладеного на обвинуваченого ухвалою Старовижівського районного суду від 24 грудня 2024 року. Оскільки сума грошового стягнення є мінімальною. А обвинувачений ОСОБА_4 в судове засідання 24 грудня не з`явився, хоча знав про дату, час та місце розгляду справи.
		Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні просив суд суворо не карати. Просив врахувати, що являється військовослужбовцем  контрактником ЗСУ. І принесе більше користі, коли проходитиме військову службу далі. З приводу скоєного щиро жалкує.
		   Захисник обвинуваченогоадвокат ОСОБА_5 в судовомузасіданні просивсуд припризначенні покаранняобвинуваченому врахуватияк такі,що пом`якшуютьпокарання,обставини:щире каяттяобвинуваченого,активне сприяннядосудовому розслідуванню, після звільнення з під варти обвинувачений не вчинив нових адміністративних та кримінальних правопорушень, відшкодував потерпілій збитки в розмірі 1400 доларів США, добросовісно виконує свій обов`язок громадянина України, має контузію та сам потребує подальшого лікування. Просив скасувати грошове стягнення, накладене на обвинуваченого ухвалою Старовижівського районного суду від 24 грудня 2024 року. Оскільки до суду ОСОБА_4 не з`являвся з поважних причин: бо являється військовослужбовцем  контрактником. На підставі зазначеного просив призначити обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі із застосування статті 75 КК України  3 роки іспитового строку.
		Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні просила призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 років позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки та застосувати на підставі статті 75 КК України іспитовий строк  3 роки. Вважає, що саме така міра покарання буде достатньою для перевиховання ОСОБА_4 та дасть йому можливість далі нести службу в лавах ЗСУ і нищити ворога на сході країни, адже він там в даний час дуже потрібен.
		Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого  ОСОБА_4 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого частиною3статті 286-1 ККУкраїни за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого, повністю доведена зібраними у кримінальному провадженні доказами, які є об`єктивними, допустимим та належними, що узгоджуються між собою.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_4 містять склад злочину, передбачений частиною 3 статті 286-1 та суд кваліфікує його за ознаками: за частиною 3 статті 286-1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого.
		   Відповідно до вимогстатті 65 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66та67 КК України.
		   Згідно частиною 2статті 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		   Відповідно до абзацу 3 пункту 3Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
		   Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18).
		   Призначаючи обвинуваченому  ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин. 
		 
		   Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання
		   Суд висновує, що обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого  ОСОБА_4 є щире каяття, визнання винуватості, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Окрім вказаних вище обставин суд також визнає пом`якшуючими такі ще обставини: обвинувачений ОСОБА_4 не має судимості і притягується до кримінальної відповідальності вперше, у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, громадський порядок не порушує, після звільнення з під варти обвинувачений не вчинив нових адміністративних та кримінальних правопорушень, відшкодував потерпілій збитки в розмірі 1400 доларів США, добросовісно виконує свій обов`язок громадянина України, хоча ще сам не має 25 років, має контузію та потребує подальшого лікування. Обвинувачений ОСОБА_4 є учасником бойових дій, нагороджений відзнакою командира НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони України, відзнакою командира оперативно-тактичного угруповання «Лиман», почесною відзнакою «За оборону міста Бахмута».
		   Обставин, що обтяжують покарання, згідно статті 67 КК України, судом не встановлено. 
		   За вчинення злочину, передбаченого санкцією частиною 3 статті 286-1 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років.
		Так, відповідно достатті 12ККУкраїни злочин, передбачений частиною 3 статті 286-1 КК України є тяжким.
		   Суд приймає до уваги, що  ОСОБА_4 є громадянином України, вчинив кримінальне правопорушення, що відносяться до категорії тяжких, не має судимості і притягується до кримінальної відповідальності вперше, у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, громадський порядок не порушує, на даний час є військовослужбовцем-контрактником ЗСУ (не є військовослужбовцемстрокової служби), являється солдатом військової частини НОМЕР_1 .
		 
		   Обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і підстави застосування статті 69 КК України та статті 58 КК України. 
		Згідно частини 1 статті 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання вЗагальній частиніцього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		   Тобто, кримінальний закон передбачає у виключних випадках можливість застосування положеньстатті 69 КК Українилише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням особи винного. Підставами призначення більш м`якого покарання є дві групи чинників, які характеризують як вчинене кримінальне правопорушення так і особу винного: 1) наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; 2) дані, які певним чином характеризують особу винного.
		При цьому, суд повинен встановити наявність не однієї, а кількох таких обставин та ці обставини повинні істотно знижувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення. Одночасно їх наявність впливає і на рівень небезпечності особи винного.
		   При визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити з того, що вказаний чинник має оціночний характер і залежить від індивідуальних особливостей встановлених обставин конкретного кримінального правопорушення у взаємозв`язку з системним тлумаченням положень статей65,66,69 КК Українита з урахуванням ролі, яку виконувала особа, визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінки та характеру дій під час його вчинення, негативних наслідків спричинених кримінальним правопорушенням та вжитих заходів по їх усуненню, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та особу винного. Суд, застосовуючи положеннястатті 69 КК Українипри призначенні покарання, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що його пом`якшують, а й обґрунтувати, яким чином такі обставини істотно знизили чи мали б знизити ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		   На виконання вказаних вимог судом встановлено такі обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальних правопорушень. А саме, суд враховує позицію потерпілої ОСОБА_6 , яка просила суд не позбавляти волі обвинуваченого, що дасть обвинуваченому можливість далі нести службу в лавах ЗСУ.
		   Також судом у судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 усунув завдані ним збитки потерпілій ОСОБА_6 . При цьому обвинувачений ОСОБА_4 не відмовляється від свого обов`язку продовжувати відшкодовувати потерпілій спричинену шкоду в подальшому.
		Окрім того обставиною,що істотнознижує ступіньтяжкості вчиненогообвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушеннясуд визнаєте,що останнійзаймає активнугромадянську позицію.Бо сумлінновиконує свійконституційний обов`язок щодозахисту Батьківщиниза умовширокомасштабної збройноїагресії російськоїфедерації відносноУкраїни тавведеного воєнногостану.Що підтверджуєтьсятакими обставинами: є учасником бойових дій, нагороджений відзнакою командира НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони України, відзнакою командира оперативно-тактичного угруповання «Лиман», почесною відзнакою «За оборону міста Бахмута».
		   Також обставиною, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення суд визнає те, що відповідно до висновку Ковельського РС №3 філії Державної установи «Центр пробації» у Волинській області можливе виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без обмеження або позбавлення волі на певний строк. Судом встановлено, що ризик небезпеки для суспільства обвинуваченого ОСОБА_4 Ковельський РС №3 філії Державної установи «Центр пробації» у Волинській області визначив як середній (9 балів). Де (0-4) низький, ( 5-32)  середній, (33-57) високий, ( 58-97)  дуже високий. Таким чином суд висновує, що ризик небезпеки вчинення повторного кримінального правопорушення є середнім. І всього становить 9 балів.    Окрім того обставиною, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення суд визнає також той факт, що обвинувачений 22 травня 2000 року народження. Тобто не має повністю 25 років віку. В той же час він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», маючи цілком законне право бути не призваним до ЗСУ.
		Таким чином, суд висновує, що застосування частини 1 статті 69 КК України відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , тобто призначення більшм`якогопокарання,ніж передбаченозаконом буде цілком виправданим.
		 
		Окрім того, відповідно до статті 58 КК України, покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк. Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
		   У даному випадку, приймаючи до уваги обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому, а саме: щире каяття, визнання винуватості, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення,обвинувачений ОСОБА_4 не має судимості і притягується до кримінальної відповідальності вперше; у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, громадський порядок не порушує, а також перелічені вище обставини,які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого, який є військовослужбовцем, а також беручи до уваги його намір продовжити військову службу, враховуючи позицію потерпілої, суд вважає, що в даному випадку існують всі передбачені законом обставини призначити обвинуваченому основне покарання у виді позбавлення волі, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини Кримінального кодексу із застосуванням положень статті 69 КК України , а саме:
		- за частиною 3 статті 286-1 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років замість покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років. 
		   На підставістатті 58КК Українизамінити  ОСОБА_4  основне покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі на покарання у вигляді 2 (двох) років службового обмеження, із відрахуванням в дохід держави 20 відсотків із суми грошового забезпечення ОСОБА_4 .
		Під час відбування покарання у вигляді службового обмеження засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
		   Строк відбуття покарання у вигляді службового обмеження рахувати з дня, з якого фактично розпочато відрахування із грошового забезпечення військовослужбовця.
		   Бо призначаючи покарання, суд керується положеннямистатті 65 КК України, та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, у сукупності із даними, що характеризують особу  ОСОБА_4 , його відношення до скоєного злочину.
		   У частині 2статті 65 КК Українивстановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. 
		Так, згідно з роз`ясненнями, які містить пункті 1Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті65КК Українистосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		   Врахувавши в сукупності наведені вище обставини злочинів, особу обвинуваченого,наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючихпокарання обставин, суд доходить висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства із застосуванням положень статей 69 та 58 КК України.
		   Таким чином, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів без ізоляції від суспільства.
		   Суд відхиляє прохання адвоката ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_6 щодо призначення покарання обвинуваченому із застосуванням статті 75 КК України. Оскільки згідно частини 1 статті 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням не застосовується до випадків засудження за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.
		Саме таке рішення суду сприятиме кадровому комплектуванню Збройних Сил України та стимулюватиме обвинуваченого ОСОБА_4 сумлінно виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Батьківщини за умов широкомасштабної збройної агресії російської федерації відносно України та введеного воєнного стану.
		   На підставі вище зазначеного, суд вважає, що саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
		 
		   Щодо запобіжного заходу.
		   Ухвалою від 12 листопада 2024 року Старовижівського районного суду клопотання прокурора ОСОБА_8 прозміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на особисте зобов`язання - задоволено. Змінено обвинуваченому ОСОБА_4 раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою на особисте зобов`язання та покладено на нього наступні обов`язки: - прибувати за першою вимогою до суду; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; - повідомляти прокурора чи суд про зміну місяця свого несення служби чи перебування (проживання).
		   Роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_4 під розпис, що в разі невиконання покладених обов`язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Контроль за виконанням обвинуваченим ОСОБА_4 особистого зобов`язання покладено на прокурора ОСОБА_8 . Звільнено обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти в залі судового засідання негайно.
		Тому суд висновує, що запобіжний захід ОСОБА_4 у виді особистого зобов`язання та покладення на нього обов`язків слід залишитидо вступу вироку у законну силу. 
		   На підставі частин 1, 5 статті 72 КК України до строку відбуття покарання у вигляді службового обмеження зарахувати строк перебування ОСОБА_4 під вартою у період з 00.45 год. 16 вересня 2024 року до моменту його звільнення 12 листопада 2024 року (згідно ухвали Ратнівського районного суду Волинської області від 16 вересня 2024 року), з розрахунку - один день попереднього ув`язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.
		 
		   Вирішення питання щодо процесуальних витрат, речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження та інших питань.
		   Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до вимогглави 8 Розділу І КПК України.
		   Цивільний позов не заявлено, кримінальним правопорушенням шкоди державі не завдано.
		   Судові витратиза проведеннясудової інженерно-транспортноїекспертизи урозмірі 6367,20(шістьтисяч тристашістдесят сімгривень 20копійок)гривень згідновисновку експерта від25вересня 2024року № СЕ-19/103-24/12351-ІТ;за проведеннясудової інженерно-транспортноїекспертизи у розмірі6367,20(шістьтисяч тристашістдесят сімгривень 20копійок)гривень згідновисновку експертавід 14жовтня 2024року №СЕ-19/103-24/12353-ІТ,а всього12734.40(дванадцять тисячсімсот тридцятьчотири гривні40копійок)гривень, відповідно дочастини 2 статті 124 КПК України, стягнути з  ОСОБА_4 на користь держави.
		   Питання щодо речових доказів судом вирішити в порядку вимогстатті 100 КПК України.
		   Ухвалою від 19 вересня 2024 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області накладено арешт на тимчасово вилучене майнопід часогляду місця дорожньо  транспортної пригоди та протоколу затримання особи від 16 вересня 2024 рокушляхом позбавлення права володіти, користуватися та розпоряджатися даним майном, а саме на:
		- автомобіль марки «Ауді А6» з державним номерним знаком НОМЕР_4 , власником якого являється ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_2 ;
		- подушку безпеки водія автомобіля марки «Ауді А6», яку поміщено у паперовий конверт;
		- спортивні штани чорного кольору, які поміщено до спеціального пакету №WAR1600559.
		   Цією ж ухвалою накладено арешт на тимчасово вилучене майнопід часогляду місця дорожньо  транспортної пригоди від 16 вересня 2024 рокушляхом позбавлення права розпоряджатися майном, а саме на:
		- автомобіль марки «MAN» з державним номерним знаком НОМЕР_6 , власником якого являється ТОВ «Волиньекобуд», зареєстроване за адресою:с. Смідин, вул. Незалежності, 31, Ковельського району, Волинської області;
		- напівпричіп марки «ACTM» з державним номерним знаком НОМЕР_5 , власником якого являється ТОВ «Волиньекобуд», зареєстроване за адресою: с.Смідин, вул.Незалежності,31, Ковельського району, Волинської області.
		   Накладений арешт ухвалою від 19 вересня 2024 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області підлягає скасуванню відповідно до частини 4статті 174 КПК України. 
		   Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 24 грудня 2024 року на обвинуваченого ОСОБА_4 накладено грошове стягнення в розмірі 0,5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1514,00 грн. в дохід держави.
		   Відповідно достатті 147 КПК Україниособа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання слідчим суддею, судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення. Клопотання подається слідчому судді, суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення. Слідчий суддя, суд, визнавши доводи особи обґрунтованими, може самостійно скасувати ухвалу про накладення грошового стягнення, а в іншому випадку - призначає судове засідання для розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення.
		   Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 не з`являвся в судові засідання через поважну причину, бо перебував на військовій службі, тому суд вважає за можливе скасувати ухвалу про накладення грошового стягнення.
		 
		На підставі викладеного, керуючись статтями50, 58,63,65, 69,72, 286-1 КК України, 
		статтями100,174, 349,367-371,373,374,376, 392-395 КПК України,
		суд
		УХВАЛИВ:
		 
		    ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті286-1 КК України,та призначитийому покарання,із застосуваннямчастини 1статті 69КК України,у видіпозбавлення волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.
		   На підставістатті 58КК Українизамінити ОСОБА_4 основне покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі на покарання у вигляді 2 (двох) років службового обмеження, із відрахуванням в дохід держави 20 відсотків із суми грошового забезпечення ОСОБА_4 .
		   Під час відбування покарання у вигляді службового обмеження засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
		Строк відбуття покарання у вигляді службового обмеження рахувати з дня, з якого фактично розпочато відрахування із грошового забезпечення військовослужбовця.
		   До строку відбуття покарання у вигляді службового обмеження зарахувати строк перебування ОСОБА_4 під вартою у період з 00.45 год. 16 вересня 2024 року до моменту його звільнення 12 листопада 2024 року (згідно ухвали Ратнівського районного суду Волинської області від 16 вересня 2024 року), з розрахунку - один день попереднього ув`язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.
		   Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання щодо ОСОБА_4 , з покладенням на нього обов`язків - залишити до вступу вироку у законну силу.
		   Цивільний позов не заявлено, кримінальним правопорушенням шкоди державі не завдано.
		   Судові витратиза проведеннясудової інженерно-транспортноїекспертизи врозмірі 6367,20(шість тисячтриста шістдесятсім гривень20копійок)гривень згідновисновку експерта від25вересня 2024року № СЕ-19/103-24/12351-ІТ;за проведеннясудової інженерно-транспортноїекспертизи у розмірі6367,20(шість тисячтриста шістдесятсім гривень20копійок)гривень згідновисновку експертавід 14жовтня 2024року №СЕ-19/103-24/12353-ІТ,а всього12734.40(дванадцятьтисяч сімсоттридцять чотиригривні 40копійок)гривень, відповідно дочастини 2 статті 124 КПК України, стягнути з  ОСОБА_4 на користь держави.
		    Накладений ухвалоювід 19вересня 2024року слідчогосудді Ратнівськогорайонного судуВолинської області арешт на: 
		   - тимчасово вилучене майнопід часогляду місця дорожньо  транспортної пригоди та протоколу затримання особи від 16 вересня 2024 рокушляхом позбавлення права володіти, користуватися та розпоряджатися даним майном, а саме на:
		- автомобіль марки «Ауді А6» з державним номерним знаком НОМЕР_4 , власником якого являється ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_2 ;
		- подушку безпеки водія автомобіля марки «Ауді А6», яку поміщено у паперовий конверт;
		- спортивні штани чорного кольору, які поміщено до спеціального пакету №WAR1600559, 
		   - тимчасово вилучене майнопід часогляду місця дорожньо  транспортної пригоди від 16 вересня 2024 рокушляхом позбавлення права розпоряджатися майном, а саме на:
		- автомобіль марки «MAN» з державним номерним знаком НОМЕР_6 , власником якого являється ТОВ «Волиньекобуд», зареєстроване за адресою:с. Смідин, вул. Незалежності, 31, Ковельського району, Волинської області;
		- напівпричіп марки «ACTM» з державним номерним знаком НОМЕР_5 , власником якого являється ТОВ «Волиньекобуд», зареєстроване за адресою: с.Смідин, вул. Незалежності, 31, Ковельського району, Волинської області, скасувати.
		   Речові докази:
		- автомобіль марки «Ауді А6» з державним номерним знаком НОМЕР_4 , власником якого являється ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_2 ;
		- автомобіль марки «MAN» з державним номерним знаком НОМЕР_6 , власником якого являється ТОВ «Волиньекобуд», зареєстроване за адресою:с. Смідин, вул. Незалежності, 31, Ковельського району, Волинської області;
		- напівпричіп марки «ACTM» з державним номерним знаком НОМЕР_5 , власником якого являється ТОВ «Волиньекобуд», зареєстроване за адресою:с. Смідин, вул. Незалежності, 31, Ковельського району, Волинської області  повернути власнику.
		   Речові докази:
		- подушку безпеки водія автомобіля марки «Ауді А6», яку поміщено у паперовий конверт;
		- спортивні штани чорного кольору, які поміщено до спеціального пакету №WAR1600559, які поміщено до камери схову ВП № №2 (сел.Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області  знищити. 
		   Ухвалу Старовижівського районного суду Волинської області від 24 грудня 2024 року в частині накладання грошового стягнення в розмірі 0,5прожиткових мінімумівдля працездатнихосіб,що становить1514,00(однатисяча п`ятсотчотирнадцять)гривень вдохід держави,на обвинуваченого ОСОБА_4 - скасувати
		   Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції через Старовижівський районний суд Волинської області до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з урахуванням особливостей передбаченихстаттею 394 КПК України.
		   Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		   Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		   Оскарження в апеляційному порядку вироку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК Українине допускається.
		   Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		   Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення вироку.
		 
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...