Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/2580/25-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів.
Надіслано судом: 28.01.2025. Зареєстровано: 29.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2025.

Номер судового провадження: 1-кс-3891/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42024000000001205

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/2580/25-к 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		22 січня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , 
		при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , 
		за участі сторін кримінального провадження:
		прокурора - ОСОБА_3 ,
		захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 ,
		підозрюваного - ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 42024000000001205 від 01.11.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
		 
		В С Т А Н О В И В : 
		 
		22.01.2025 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань майор Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором, звернувся до Печерського районного суду м. Києва із клопотанням застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 42024000000001205 від 01.11.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Мотивуючи клопотання, сторона обвинувачення вказує, що у невстановлений в ході досудового розслідування час, дату та місце, але не раніше початку жовтня 2024 року, у старшого оперуповноваженого на ОВО 1 сектору 3 відділу 2 управління 1 Головного управління Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України ОСОБА_5 , з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, винник злочинний умисел на вимагання у свого знайомого ОСОБА_7 неправомірної вигоди для себе та інших службових осіб, уповноважених на виконання функцій держави, за вплив на прийняття Центральними медико-соціальними експертними комісіями або іншими структурними підрозділами Київського міського центру медико-соціальної експертизи (далі - МСЕК) одного з рішень про встановлення груп інвалідності (ІІ або ІІІ відповідно), зятю (чоловік сестри) останього ОСОБА_8 , з метою подальшого уникнення мобілізації до лав Збройних Сил України та виїзду за кордон.
		Протягом близько 3-4 років між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 склались приязні відносини, товариські зв`язки, у тому числі й внаслідок служби останнього в органах безпеки.
		З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_5 приблизно о 13 год. 30 хв. 25 жовтня 2024 року із застосуванням пропрієтарного месенджеру «Viber» зі свого абонентського номеру НОМЕР_1 зателефонував ОСОБА_7 на номер мобільного оператора НОМЕР_2 та розповів, що враховуючи те, що йому як співробітнику військової контррозвідки відомо про підлягання ОСОБА_8 призову на військову службу до Збройних Сил України та прийняття керівництвом ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідного рішення про призов найближчим часом, він може допомогти в ухиленні від мобілізації.
		Разом з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк якого неодноразово продовжено, зокрема й Указом Президента України від 28.10.2024 № 740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 29.10.2024 № 4024-IX з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
		Відповідно до п. 1 Положення «Про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (зі змінами та доповненнями) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку) (абзац п. 9 Положення).
		Одночасно ОСОБА_5 , з метою реалізації злочинного умислу спрямованого на вчинення злочину у сфері службової діяльності, під час вказаної розмови повідомив ОСОБА_7 про необхідність передачі йому через останнього зятем (чоловіком сестри) ОСОБА_8 грошових коштів в розмірі 20 000 доларів США за вирішення питання щодо уникнення його мобілізації до лав Збройних Сил України через вплив на прийняття МСЕК одного з рішень про встановлення сестрі ОСОБА_7 - ОСОБА_9 або її чоловіку ОСОБА_8 груп інвалідності (ІІ або ІІІ відповідно), запевнивши ОСОБА_7 у необхідності передачі грошових коштів за для уникнення подальшої мобілізації.
		Так, згідно п.п. 2, 11, 12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:
		-        визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців 
		(з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
		-        які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
		-        які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» затверджені Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
		Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу (із змінами та доповненнями) медико-соціальні експертні комісії належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
		Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров`я обласної (міської) держадміністрації.
		Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у м. Києві та Севастополі; міські, міжрайонні, районні.
		Утворення, реорганізація та ліквідація медико-соціальних експертних комісій всіх рівнів, призначення і звільнення їх керівників визначається Положенням про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ та Положенням про Кримський республіканський, обласний, Київський та Севастопольський міський центр (бюро) медико-соціальної експертизи, які затверджуються Міністерством охорони здоров`я.
		Штатні нормативи чисельності працівників комісій встановлюються Міністерством охорони здоров`я за погодженням з Мінсоцполітики.
		Видатки з утримання комісій здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
		Перелік обладнання та інвентарю, необхідного для роботи комісій, затверджується Міністерством охорони здоров`я.
		Комісії мають бланк установленого Міністерством охорони здоров`я зразка, штамп і печатку.
		Більше того, відповідно до Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» № 2961-IV від 06.10.2005 (із змінами і доповненнями) саме МСЕК здійснюють державну політику в сфері встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, тощо.
		Таким чином, всі без виключення МСЕК, в тому числі й Київський міський центр медико-соціальної експертизи та його структурні підрозділи, перебувають у віданні Міністерства охорони здоров`я, утворюються за територіальним принципом і здійснюють державну політику в сфері встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, тощо.
		Міністерство охорони здоров`я є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, тощо.
		Таким чином, Київський міський центр медико-соціальної експертизи та його структурні підрозділи, відповідно до вимог закону, перебувають у віданні Міністерства охорони здоров`я, яке є центральним органом виконавчої влади, здійснюють державну політику в сфері встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, тобто її голова та члени комісії виконують функції держави.
		За відсутності змістовної складової примітки ст. 369-2 КК України через посилання в ній суб`єктів встановлених Закону України «Про запобігання корупції», на момент вчинення злочину, правозастосовник має підстави вважати поняття «особа, уповноважена на виконання функцій держави» оціночним і встановлювати його зміст за правилами вузького підходу до тлумачення, де належність до осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з огляду на їх правовий статус і повноваження не викликає сумнівів.
		Водночас, на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024, значно посилено співробітництво та взаємодію між медико-соціальними експертними комісіями та підрозділам Служби безпеки України.
		Крім того, ОСОБА_5 з корисливих мотивів, бажаючи неправомірно збагатитись, наголосив ОСОБА_7 про необхідність надання одразу всієї суми грошових коштів в якості повної передплати за вирішення посталого питання, але останній взяв час для порад із родиною та прийняття остаточного рішення.
		Надалі, 01 листопада 2024 року о 10 год. 41 хв. ОСОБА_7 із застосуванням пропрієтарного месенджеру «Viber» зі свого абонентського номеру НОМЕР_2 зателефонував ОСОБА_5 на номер мобільного оператора НОМЕР_1 та повідомив про необхідність його родичам певного проміжку часу для збору необхідної суми коштів.
		У свою чергу, ОСОБА_5 під час телефонної розмови вказав на необхідності надання йому інформації з установчими даними на ОСОБА_8 (прізвище, ім`я та по батькові, дата народження, місце реєстрації, за наявності - медичні документи тощо).
		Цього ж дня о 14 год. 33 хв. ОСОБА_5 із застосуванням пропрієтарного месенджеру «Viber» з абонентського номеру НОМЕР_1 надіслав ОСОБА_7 на номер мобільного оператора НОМЕР_2 текстове повідомлення в якому повторно зазначив про необхідність надання відповідної інформації щодо ОСОБА_8 , копій медичної документації. 
		У відповідь ОСОБА_7 надіслав у пропрієтарний месенджер «Viber» ОСОБА_5 запитувану останнім інформацію щодо ОСОБА_8 : прізвище, ім`я та по батькові, дата народження, місце реєстрації.
		Згодом, о 13 год. 20 хв. 02 листопада 2024 року, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, направленого на вчинення тяжкого злочину, із застосуванням пропрієтарного месенджеру «Viber» з абонентського номеру НОМЕР_1 надіслав ОСОБА_7 на номер мобільного оператора НОМЕР_2 текстове повідомлення в якому зазначив про необхідність надіслання відповідних медичних документів, на що останній зазначив про відсутність у ОСОБА_8 такої документації. 
		Не залишаючи намірів у реалізації злочинного плану із одержання неправомірної вигоди для себе та інших службових осіб, уповноважених на виконання функцій держави, за вплив на прийняття рішення останніми, ОСОБА_5 , об 20 год. 30 хв. цього ж дня із застосуванням пропрієтарного месенджеру «Viber» з абонентського номеру НОМЕР_1 надіслав ОСОБА_7 на номер мобільного оператора НОМЕР_2 два голосових повідомлення щодо необхідності надіслання йому скан/фотокопій паспорта громадянина України, ідентифікаційного кода, витяга про місце проживання з відомчої інформаційної системи ДМС у форматі «.pdf» (Portable Document Format, для представлення двовимірних документів у незалежному від пристрою виведення та роздільної здатності вигляді).
		Усвідомивши злочинність наміру та незаконність дій ОСОБА_5 , розуміючи протиправний характер такої діяльності та переконавшись в його рішучості одержати неправомірну вигоду з вимаганням останньої, ОСОБА_7 з метою припинення злочинної діяльності й притягнення винних осіб до відповідальності, звернувся до правоохоронних органів та дав згоду на проведення заходів, спрямованих на викриття протиправних дій ОСОБА_5 та інших можливих співучасників.
		Дотримуючись злочинного плану із протиправного збагачення, ОСОБА_5 у невстановлений слідством час 09 листопада 2024 року, із застосуванням пропрієтарного месенджеру «Viber» зі свого абонентського номеру НОМЕР_1 зателефонував ОСОБА_7 на номер мобільного оператора НОМЕР_2 та повідомив про передачу відомостей щодо ОСОБА_8 та його документів до МСЕК для фіктивного оформлення йому групи інвалідності, наголосивши на необхідності передачі дружині ОСОБА_5 першої частини суми в розмірі 10 000 доларів США через перебування останнього у відрядженні, але в ході подальшого спілкування такий варіант було відкинуто.
		Надалі, приблизно о 15 год. 30 хв. 18 листопада 2024 року, перебуваючи на спортивному майданчику поблизу адміністративної будівлі 3 відділу 2 управління 1 ГУ ДВКР СБУ яка розташовується за адресою: м. Вінниця, вул. Стрілецька, 105, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу направленого на незаконне збагачення, при спілкуванні з ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів з метою викриття злочину у сфері службової діяльності, висловив вимогу про передачу йому 19.11.2024 першої половини суми в розмірі 10 000 доларів США для оформлення ІІ групи інвалідності ОСОБА_8 , а залишок десь через декілька тижнів, та зазначив, що відомості та документи щодо останнього передані до медико-соціальної експертної комісії у місті Києві, запевнивши у відсутності необхідності будь-яких дій з боку ОСОБА_8 .
		Також ОСОБА_5 , вимагаючи неправомірну вигоду для себе та третіх осіб у ОСОБА_7 запевнив останнього, що процедура оформлення групи інвалідності ОСОБА_8 триватиме до кінця 2024 року, до цього часу усі необхідні медичні документи будуть готові. У випадку виникнення поточної необхідності у проходження ОСОБА_8 будь-яких медичних обстежень, ОСОБА_5 , з метою виклику довіри до своїх дій та можливостей з боку ОСОБА_7 , запевнив останнього, що убезпечить його шурина від вручення повістки працівниками територіального центра комплектування та соціальної підтримки через свій вплив на них як працівника військової контррозвідки.
		На наступний день 19 листопада 2024 року приблизно о 15 год. 20 хв. ОСОБА_5 , обіймаючи посаду старшого оперуповноваженого на ОВО 1 сектору 3 відділу 2 управління 1 Головного управління Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, в силу Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» являючись працівником правоохоронного органу та службовою особою, з метою незаконного збагачення себе та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, діючи з корисливим мотивом, протиправно з прямим умислом згідно плану своїх злочинних дій, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання його суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, зазначаючи про свої можливості впливати на хід та результати медико-соціальної експертизи, яка здійснюється Центральними медико-соціальними експертними комісіями або іншими структурними підрозділами Київського міського центру медико-соціальної експертизи, в умовах воєнного стану, перебуваючи у салоні автомобіля марки «Seat» моделі «Ibiza», сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_3 , припаркованого неподалік адміністративної будівлі 3 відділу 2 управління 1 ГУ ДВКР СБУ, яка розташовується за адресою: м. Вінниця, вул. Стрілецька, 105, одержав від 
		ОСОБА_7 , який діяв в інтересах зятя (чоловіка сестри) ОСОБА_8 та під контролем правоохоронних органів з метою викриття злочину у сфері службової діяльності, першу частину раніше обумовленої суми, яку вимагав раніше, в розмірі 10 000 доларів США (що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 19.11.2024 становило 413 715 грн.) за здійснення впливу на МСЕК для прийняття рішень про встановлення групи інвалідності ОСОБА_8 .
		Пізніше, у цей ж день, приблизно о 17 год. 20 хв., ОСОБА_5 , під час спілкування з ОСОБА_7 із застосуванням пропрієтарного месенджеру «Viber», описав алгоритм дій ОСОБА_8 після встановлення останньому відповідної групи інвалідності для уникнення мобілізації до лав Збройних Сил України, свою допомогу у вказаних питаннях.
		Однак, приблизно о 10 год 30 хв. 22 листопада 2024 року ОСОБА_5 із застосуванням пропрієтарного месенджеру «Viber» зі свого абонентського номеру НОМЕР_1 зателефонував ОСОБА_7 на номер мобільного оператора НОМЕР_2 та повідомив про виникнення проблем із оформленням ІІ групи інвалідності ОСОБА_8 , нібито вказану групу інвалідності на даний час можна встановити лише терміном на два роки, а не довічно згідно попередніх домовленостей. ОСОБА_5 запропонував альтернативний варіант у вигляді визнання непридатним до військової служби рішенням Житомирської ВЛК, де він на даний час вирішує питання аналогічного характеру для свого знайомого, але потрібно поспішити до ліквідації сталої системи МСЕК.
		Під час подальшого спілкування, приблизно о 13 год 20 хв. 23 листопада 2024 року у приміщені готелю «Франція» за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 34, ОСОБА_5 при спілкуванні з ОСОБА_7 запевнив останнього, що його зять ОСОБА_8 , у зв`язку з отриманням згідно вищевказаної схеми документи зі встановлення ІІ групи інвалідності зможе виїхати за кордон, та навіть залишитись там назавжди після спливу терміну встановлення інвалідності. Також ОСОБА_5 зазначив про наявність намірів передачі посадовцям МСЕК у м. Києві першої частини обумовленої суми грошових коштів, які 19.11.2024 були передані йому ОСОБА_7 .
		Вже, під час зустрічі 24 листопада 2024 року, приблизно о 19 год. 30 хв., на території АЗС «Манго» за адресою: Вінницька обл., Хмільницький район, м. Калинівка, вул. Незалежності, 74, ОСОБА_5 під час розмови з ОСОБА_7 повідомив останньому про передачу посадовим особам МСЕК першої частини раніше обумовленої суми в розмірі 10 000 доларів США для прийняття рішення про встановлення групи інвалідності ОСОБА_8 .
		У ході подальшої зустрічі 25 листопада 2024 року приблизно о 21 год. поблизу ЖК «Авалон» по вул. Трамвайній у м. Вінниці ОСОБА_5 , з метою конспірації, приховування свого злочинного плану та ухилення від кримінальної відповідальності, поцікавившись у ОСОБА_7 про тримання в таємниці передачі останнім коштів в розмірі 10 000 доларів США для МСЕК, почав моделювати ситуації та умови передачі залишку суми до посадових осіб МСЕК, повідомив, що видалив усе листування у месенджерах й в подальшому планує листуватись з іншого облікового запису користувача, а також наголосив на необхідності подальшого спілкування із застосуванням багатоплатформового клауд-месенджеру «Telegram».
		Надалі, приблизно об 12 год 00 хв. 06 грудня 2024 року ОСОБА_5 із застосуванням пропрієтарного месенджеру «Viber» зі свого абонентського номеру НОМЕР_1 , дотримуючись злочинного плану із протиправного збагачення, зателефонував ОСОБА_7 на номер мобільного оператора НОМЕР_2 та повідомив про побоювання лікарів МСЕК оформлювати групу інвалідності військовозобов`язаним та запропонував оформити ІІ групу інвалідності строком на два роки з можливістю подальшого продовження сестрі ОСОБА_7 , дружині ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , яка наразі вже має ІІІ групу інвалідності, зазначивши, що на можливість виїзду її чоловіка за кордон це ніяким чином не вплине. За це ОСОБА_5 вимагав у ОСОБА_7 ще 5 000 доларів (замість 10 000 доларів США) до раніше наданої першої частини 19.11.2024 - 10 000 доларів.
		Пізніше, цього ж дня приблизно о 15 год. 00 хв. ОСОБА_5 під час спілкування з ОСОБА_7 із застосуванням пропрієтарного месенджеру «Viber», заспокоюючи останнього, повідомив про надання у майбутньому безпосередньої допомоги з представниками РТЦК та СП, подальшого перетину ОСОБА_8 кордону, а також окреслив перелік необхідних особистих та медичних документів дружини останнього для МСЕК, запевнивши ОСОБА_7 у позитивному вирішенні питання.
		Під час подальших численних розмов ОСОБА_5 , реалізуючи на свій злочинний задум на одержання неправомірної вигоди для впливу на службових осіб МСЕК, а надалі експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, відкладаючи строки вирішення питання щодо оформлення ІІ групи інвалідності ОСОБА_9 з метою ухилення її чоловіка ОСОБА_8 від призову до лав ЗСУ та перетину кордону, запевняв ОСОБА_7 , що допоможе у подальшому отримати РТЦК та СП відстрочку ОСОБА_8 від призову, оформити документи та забезпечити безперешкодний виїзд останнього за кордон.
		Згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19.12.2024 № 4170-IX, установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31 грудня 2024 року.
		З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до п. 2 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 (далі - Положення) експертні команди формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров`я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я).
		Перелік закладів охорони здоров`я комунальної форми власності визначається керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) та з обґрунтуванням надсилається на погодження до МОЗ.
		Перелік закладів охорони здоров`я державної форми власності визначається МОЗ.
		У відповідності до п.п. 3-5 Положення Експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».
		Експертні команди у своїй роботі керуються Конституцією України, Законом України «Про запобігання корупції», іншими законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами.
		Фінансування послуг експертних команд забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.
		Згідно п.п. 6, 7 Положення оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи; експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я.
		Права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи за рішенням МОЗ покладаються на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ, та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.
		Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи затверджується МОЗ.
		Керівник Центру оцінювання функціонального стану особи визначається МОЗ.
		Перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи в складі експертних команд Центру оцінювання функціонального стану особи, затверджується керівником Центру оцінювання функціонального стану особи.
		До такого переліку можуть включатися лікарі, які здійснюють медичну практику в сфері охорони здоров`я, які є працівниками закладів охорони здоров`я державної форми власності. Отримання пропозицій щодо включення лікарів, які є працівниками інших закладів охорони здоров`я державної форми власності, до переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання в складі експертних команд Центру оцінювання функціонального стану особи, здійснюється шляхом надсилання офіційних листів від закладів охорони здоров`я державної форми власності до Центру оцінювання функціонального стану особи. Лікарі, які є працівниками закладів охорони здоров`я державної форми власності включаються до переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання в складі експертних команд Центру оцінювання функціонального стану особи, за їх згодою.
		Перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи в складі експертних команд Центру оцінювання функціонального стану особи, підлягає оновленню не менш як один раз на рік.
		Склад експертної команди формується індивідуально для кожного оцінювання з урахуванням необхідних для проведення оцінювання спеціалізацій лікарів з переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання в складі експертних команд Центру оцінювання функціонального стану особи.
		Розпорядженням Київської міської військової адміністрації № 1362 від 29.11.2024 затверджено перелік закладів охорони здоров`я комунальної власності територіальної громади міста Києва, в яких організовується проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.
		Після неодноразових телефонних розмов, ОСОБА_5 домовився із ОСОБА_7 про зустріч у проміжок часу 14-15 год. 21 січня 2025 року поблизу приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
		Приблизно о 15 год. 00 хв. цього дня, будучи за кермом автомобіля Mitsubishi Lancer EX, білого кольору, ДНЗ НОМЕР_4 , ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів, зустрівся із ОСОБА_5 поблизу приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , й останній сів до нього у вказаний автомобіль, після чого вони направились по напрямку до адміністративної будівлі 3 відділу 2 управління 1 ГУ ДВКР СБУ, яка розташовується за адресою: м. Вінниця, вул. Стрілецька, 105.
		Так, 21 січня 2025 року, приблизно о 15 год. 05 хв., ОСОБА_5 , обіймаючи посаду старшого оперуповноваженого на ОВО 1 сектору 3 відділу 2 управління 1 Головного управління Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, в силу Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» являючись працівником правоохоронного органу та службовою особою, з метою незаконного збагачення себе та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, діючи з корисливим мотивом, протиправно з прямим умислом згідно плану своїх злочинних дій, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання його суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, зазначаючи про свої можливості впливати на хід та результати оцінювання повсякденного функціонування особи, яке проводиться експертними командами закладів охорони здоров`я комунальної власності територіальної громади міста Києва, в умовах воєнного стану, перебуваючи у салоні автомобіля Mitsubishi Lancer EX, білого кольору, ДНЗ НОМЕР_4 , неподалік загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів - гімназії № 30 ім. Тараса Шевченка за адресою: м. Вінниця, вул. Стрілецька, 62, одержав від ОСОБА_7 , який діяв в інтересах зятя (чоловіка сестри) ОСОБА_8 та під контролем правоохоронних органів з метою викриття злочину у сфері службової діяльності, залишок раніше обумовленої суми, яку вимагав, в розмірі 5 000 доларів США (що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 21.01.2025 становило 210 775,5 грн.) за здійснення впливу на експертну команду закладу охорони здоров`я комунальної власності територіальної громади міста Києва з оцінювання повсякденного функціонування особи для прийняття рішення про встановлення ІІ групи інвалідності його сестрі ОСОБА_9 з метою ухилення ОСОБА_8 від призову до лав Збройних Сил України та перетину останнім кордону, запевнивши ОСОБА_7 в обов`язковості передачі грошових коштів для отримання відповідних документів про встановлення групи інвалідності до кінця поточного тижня.
		Після вчинення злочину 21.01.2025 об 15 год 07 хв. ОСОБА_5 затримано працівниками ДБР в порядку ст. 208 КПК України.
		21.01.2025 здійснено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , уродженцю с. Балин Літинського району Вінницької області, українцю, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , корп в/ч, проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимому.
		Сторона обвинувачення вказує, що підставою застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п 1, 2, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України. 
		Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. 
		Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання та просили застосувати запобіжний захід у вигляді застави.
		Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку. 
		Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024000000001205 від 01.11.2024 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
		Процесуальне керівництво здійснюється прокурорами Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора. 
		21.01.2025 здійснено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , уродженцю с. Балин Літинського району Вінницької області, українцю, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимому.
		З частини 2 статті 8 та частини 5 статті 9 КПК України слідує, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Згідно з ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, жодна особа не може бути позбавлена свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом та судовим органом, створеним відповідно до закону.
		Згідно з положеннями ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз`яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
		Пріоритет положень Конституції над законами та підзаконними актами є очевидним та не підлягає доведенню. Окрім іншого, це підтверджено у рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» та інших справах.
		Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Положеннями ст.ст. 5, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.
		Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
		Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів та підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме: 
		-        повідомлення ГУ ВБ СБУ до ОГП від 30.10.2024 про вчинення кримінального правопорушення;
		-        заявою про вчинення кримінального правопорушення від 30.10.2024;
		-        протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 06.11.2024;
		-        протоколом огляду телефона заявника від 06.11.2024;
		-        матеріалами ГУ ВБ СБУ від 06.11.2024 щодо виконання доручення слідчого;
		-        протоколом огляду особи та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів від 19.11.2024 з додатками;
		-        матеріалами ГУ ВБ СБУ від 17.01.2025 щодо виконання доручення слідчого;
		-        протоколом огляду особи та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів від 21.01.2025 з додатками;
		-        протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення та особистого обшуку затриманої особи від 21.01.2025;
		-        протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 21.01.2025;
		-        протоколом обшуку від 21.01.2025 з додатками, а також іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
		Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах, враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а стороною захисту вказаних доводів в судовому засіданні спростовано не було
		Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з інкримінованим кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.
		Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до  ОСОБА_5 одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
		Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
		У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
		У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». 
		Також, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
		У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. 
		Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
		Відтак, вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
		Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
		Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
		Слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
		Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Так, прокурором доведено існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
		Обставинами, на підставі яких сторона обвинувачення дійшла висновку про наявність вказаних ризиків є те, що кримінальне правопорушення, що інкримінується ОСОБА_5 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
		Вищевикладене свідчить також про те, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, вимагання та одержання ним неправомірної вигоди у значному розмірі, може планувати втечу та переховування від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності.
		ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості залишити територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, а також переховуватись на території України.
		Перебування нашої держави у стані війни з російською федерацією може також сприяти ОСОБА_5 до залишення меж підконтрольної Україні території, що унеможливить подальше проведення належного досудового розслідування та судового розгляду.
		Крім цього, у кримінальному провадженні на теперішній час не встановлені всі спільники ОСОБА_5 , які причетні до вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з чим інші особи матимуть можливість сприяти його переховуванню з метою уникнення кримінальної відповідальності.
		Окрім цього, матеріалами клопотання доведено наявність ризику, передбаченого п.2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Слідчий суддя приймає до уваги, що, зважаючи на інкримінування підозрюваному злочину за ч. 3 ст. 369-2 КК України, а також на міру покарання, яка загрожує йому, сторона обвинувачення обґрунтовано вважає, що ОСОБА_5 , перебуваючи поза межами установи попереднього ув`язнення, вчинятиме дії спрямовані на знищення або спотворення доказів у даному кримінальному провадженні, збір яких на даний час слідством не завершено, що значно вплине на процес доказування вини як підозрюваного, так й його можливих спільників.
		На теперішній час у кримінальному провадженні не проведений увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені усі місця зберігання предметів та документів, що можуть бути використані як речові докази, не встановлені усі особи причетні до його вчинення.
		Підозрюваний ОСОБА_5 та інші можливі співучасники під час вчинення кримінального правопорушення, з метою узгодження дій по реалізації злочинного плану вживали заходи конспірації та приховування своєї діяльності. Зокрема, використовували мобільні термінали, інші електронні засоби, які за своїм функціоналом дозволяють спілкуватися шляхом направлення зображень і текстових повідомлень. Вказані засоби зв`язку, як знаряддя підготовки вчинення злочину, містять докази протиправної діяльності підозрюваного та інших можливих співучасників, а тому, усвідомлюючи важливість доказового значення цих предметів для досудового розслідування, підозрюваний матиме можливість вжити заходів до їх приховання, знищення чи спотворення наявної у них інформації.
		Досудове розслідування на даний час триває, збираються відомості на підтвердження винуватості ОСОБА_5 , дотичності незаконних дій інших осіб, які б прокурор вважав достатніми для завершення слідства, а тому знищення таких відомостей негативно вплине на повноту кримінального провадження.
		Прокурором в судовому засіданні доведено, що ОСОБА_5 , обіймаючи посаду у військовій контррозвідці органів безпеки, маючи тісні зв`язки у державних органах та серед військовослужбовців, може незаконно впливати на свідків, експертів, інших учасників кримінального провадження, з метою надання недостовірних показів, зміни раніше наданих у кримінальному провадженні показів і уникнення кримінальної відповідальності.
		Оскільки підозрюваному вручені повідомлення про підозру та клопотання про обрання запобіжного заходу з доданими до нього матеріалами досудового розслідування, якими воно обґрунтовується, відповідно останній отримав можливість знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які містять значиму інформацію, у тому числі щодо проведених слідчих та процесуальних дій, які йому до цього були невідомі. З урахування вказаної обставини підозрюваний, перебуваючи поза межами установи попереднього ув`язнення, матиме можливість обговорювати з іншими невстановленими особами, причетними до протиправної діяльності, як відомі, так й невідомі органу досудового розслідування обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, та усвідомлюючи невідворотність покарання, намагатиметься вплинути на цих осіб, розробити стратегію ухилення від відповідальності. Крім цього, враховуючи важливість та силу доказового значення висновків експертів у цьому провадженні підозрюваний, як особисто так і через інших осіб, може вдатися до впливу на цих учасників процесу у цьому ж кримінальному провадженні з метою дискредитації їх висновків. Враховуючи встановлення факту вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення за можливої участі інших невстановлених осіб, перебуваючи поза межами установи попереднього ув`язнення, усвідомлюючи, що відомі йому особи з числа невстановлених на даний час стороною обвинувачення, можуть надати правдиві показання щодо його ролі у вчиненні кримінального правопорушення, намагатиметься вплинути на них з метою домогтися надання неправдивих показань на свою користь чи унеможливити своє викриття, а також приховування можливих співучасників та осіб, що їм сприяли.
		Встановлення об`єктивних обставин вчинення кримінального правопорушення можливе лише шляхом проведення допитів осіб яким вони відомі. Таким чином, у органу досудового слідства є достатньо даних вважати, що використовуючи вплив на учасників кримінального провадження з метою мінімізації негативних наслідків для себе, підозрюваний має можливість впливати на свідків, інших осіб, які ще не допитані, з метою розроблення загальної, узгодженої стратегії уникнення від кримінальної відповідальності.
		Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
		Також, слідчий у клопотанні вказує на наявність ризику передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Судовим розглядом встановлено, що обставинами, на підставі яких сторона обвинувачення дійшла висновку, що ОСОБА_5 перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином є те, що у випадку засудження за ч. 3 ст. 369-2 КК України, до нього може бути застосовано виключно покарання у виді реального позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.
		Перебуваючи на волі до вирішення питання щодо виявлення майна з метою його конфіскації та накладення на нього арешту наявний ризик того, що ОСОБА_5 може вчинити активні дії щодо його приховування, перешкоджаючи таким чином кримінальному провадженню, зокрема досягненню мети та завдань кримінального провадження, невідворотності покарання та його достатності. 
		Стороною обвинувачення доведено, що на цей час у кримінальному провадженні перевіряється причетність низки інших осіб до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення та інших злочинів, у тому числі осіб, знайомих з підозрюваним. Враховуючи викладене, існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може узгоджувати свої дії з невстановленими на даний час особами та таким чином намагатися не допустити викриття себе, а також встановлення обставин вчинення злочину. Також підозрюваний, усвідомлюючи, що досудове розслідування перебуває в активній стадії та проводяться слідчі дії, спрямовані на встановлення персональних даних осіб, причетних до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, зможе сприяти переховуванню таких осіб від органу досудового розслідування, у тому числі керувати такою протиправною діяльністю та фінансувати її.
		Прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризику, передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Слідчий суддя приймає до уваги, що сам ОСОБА_5 за специфікою своєї діяльності, будучи військовослужбовцем та проходячи службу у бойовій бригаді достовірно знає, яким чином можливо приховати свої злочинні дії, як вплинути на підлеглих йому військовослужбовців, свідків що може допомогти йому уникнути кримінальної відповідальності, за вчинення кримінального правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
		У зв`язку з тим, що за діяльність, пов`язану з незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами, настає кримінальна відповідальність, про що були обізнані всі учасники організованої групи, переслідуючи мету не викриття злочинної діяльності правоохоронними органами, ОСОБА_10 розроблено методи конспірації, а саме учасники організованої групи при спілкуванні між собою та покупцями використовували умовні назви вогнепальної зброї, бойових припасів, та вибухових пристроїв: «сука», «покемон», «обичний», «железякі», «метал», «ніштяки», «вкусняшки», «цяцка», «маслята», які були доведені, відомі та зрозумілі всім учасникам організованої групи, що підтверджує вчиненню дій що може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
		Поряд з цим, на даний час перевіряється причетність ОСОБА_5 до вчинення інших злочинів, у тому числі щодо незаконного поводження зі зброєю. 
		Разом з тим, варто зазначити, що ризик перешкоджати встановленню істини у кримінальному правопорушенні доводиться з огляду на початкову стадію досудового розслідування (рішення ЄСПЛ у справі Яжинський проти Польщі (Jarzynski v. Poland, § 43)).
		Крім того, питання щодо наявності захворювань, які б вказували про неможливість тримання підозрюваного під вартою і були підставами для його звільнення встановлюється відповідним висновком лікарської комісії та вирішується у передбаченому законом порядку. 
		Слідчий суддя приймає до уваги, під час досудового розслідування не встановлено будь-яких даних про те, що підозрюваний не може утримуватися в державній установі «Київському слідчому ізоляторі», не встановленого того, що підозрюваний має хронічні захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України віл 15.08.2014 №1348/5/572 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.08.2014 за №990/25767 свідчать про неможливість тримання підозрюваної під вартою.
		Варто зазначити, що за вказаних обставин під час судового розгляду встановлено, що застосування запобіжного заходу відносно  ОСОБА_5  у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали.
		Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.
		Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.
		При визначенні  ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року
		Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, суспільну небезпечність злочинів, вік та стан його здоров`я, соціальні зв`язки, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 250 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 757 000 гривень (сімсот п`ятдесят сім тисяч гривень), здатна гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, з урахуванням вказаних обставин, що виправдує мету застосування запобіжного заходу. 
		Питання щодо доведеності вини  ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
		Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Клопотання - задовольнити.
		Застосувати до підозрюваного у кримінальному провадженні № 42024000000001205 від 01.11.2024  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 21 березня 2025 року включно. 
		Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 250 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить
		757 000 гривень (сімсот п`ятдесят сім тисяч гривень), поклавши у разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України: 
		-        не відлучатися із м. Вінниці без дозволу слідчого, прокурора;
		-        повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
		-        утримуватися від спілкування з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , свідком ОСОБА_7 , а також іншими свідками, коло яких повинно бути визначено слідчим та/або прокурором та письмово повідомлено підозрюваного;
		-        здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
		-        носити електронний засіб контролю.
		 
		Застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:
		Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059 
		Банк отримувача ДКСУ, м.Київ 
		Код банку отримувача (МФО) 820172 
		Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089 
		призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції). 
		Термін обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 21 березня 2025 року включно.
		Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.
		Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва. 
		У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
		З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрюваним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. 
		У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
		Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
		Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
		Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
		 
		 
		 
		 
		 
		Слідчий суддя                                                                  ОСОБА_11

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...