Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 730/85/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 28.01.2025. Зареєстровано: 29.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/730/25/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023100150000586

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
		ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653)21202
		Справа №730/85/25
		Провадження № 1-кп/730/25/2025
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"28" січня 2025 р. м.Борзна
		Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря ОСОБА_2 , 
		прокурора ОСОБА_3 , 
		обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Борзнянського районного суду Чернігівської області в м. Борзні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №62023100150000586 від 05.12.2023 року, за обвинуваченням 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Богданівка Ніжинського району Чернігівської області, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 286 КК України, 
		ВСТАНОВИВ:
		Судом встановлено, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, 04.12.2023 приблизно о 18 год. 30 хв., рухаючись на 86 км + 62 м автодороги Кіпті-Глухів-Бачівськ в напрямку н.п. Кіпті на транспортному засобі ВАЗ 2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , поблизу с. Любомудрівка Ніжинськогор-ну Чернігівської обл., у порушення вимог п.п. 2.3 «б», 11.3 та 12.1Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі  Правил), проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, у тому числі ожеледицю та темний час доби, в результаті чого не впорався з керуванням та виїхав на зустрічну смугу руху транспортних засобів та допустив зіткнення із транспортним засобом MAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що рухався назустріч, під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир транспортного засобу ВАЗ 2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота, розриву діафрагми з транслокацією внутрішніх органів, закритої травми грудної клітини, забою обох легень з ускладненням двобічного гідротораксу, лівобічного пневмотораксу, пневмомедіастінум, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритої травми хребта, перелому поперечних відростків поперекових хребців справа, L.2-L.5 з двох боків, остистого відростку L5 зі зміщенням, закритої скелетної травми  закритого перелому обох кісток правої гомілки в с/з зі зміщенням уламків, закритого уламкового перелому лівої стегнової кістки у в/з зі зміщенням уламків, які супроводжувались травматичним шоком,які в сукупності за ознакою небезпеки для життя в мить спричинення відносяться до тяжкого ступеня тілесних ушкоджень.
		Окрім того, у результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир транспортного засобу ВАЗ 2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, синець (підшкірна гематома) правого стегна,які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості.
		У даній дорожній обстановці, згідно висновків експерта, водій ОСОБА_4 порушив вимоги п. 2.3 б - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 11.3 - на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу та п. 12.1 - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати нимПравил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, що є причиною виникнення та настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які наступили в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
		Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого, який, будучи допитаним в судовому засіданні, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, надав показання, підтвердив обставини його вчинення, викладені в установочній частині вироку, зокрема, в частині часу, місця та способу. 
		Так, обвинувачений указав, що 04.12.2023 дійсно рухався на автомобілі ВАЗ автодорогою Кіпті-Глухів-Бачівськ, він був за кермом. У автомобілі він перебував з побратимами по службі, вони поверталися з похорон назад у частину. У цей час вони офіційно перебували на службі, оскільки отримали розпорядження допомогти поховати побратимів. Був вечір, приблизно 18.00 година. На вулиці вже було темно, була ожеледиця, йшов сильний сніг, дорогу було погано видно, рухався зі швидкістю приблизно 60 км/год. Перед ним їхало багато вантажних автомобілем, що не дозволяло їхати швидше, а тому він вирішив їх обігнати. Вибравши час, він почав обгін, але автівку кинуло у бік, він не впорався з керуванням та здійснив зіткнення з вантажівкою, що рухалася назустріч. Спочатку він втратив свідомість. Коли прийшов до тями, побачив, що усі живі, але мають ушкодження. Самостійно вийти з автівки не могли, бо остання була дуже пошкоджена, двері не відчинялися. Що було далі, не пам`ятає, оскільки знов втратив свідомість. Потім дізнався, що їх працівники МНС вирізали з автівки та відвезли до лікарні. У побратимів попросив пробачення, не хотів цього, зробив все, щоб виправити ситуацію. Просить суд не позбавляти волі та залишити право керування ТЗ, оскільки ще досі лікується від травми, самостійно майже не може рухатися, а тому використовує авто для поїздок у лікувальні заклади. Громадським транспортом для нього це буде ускладнено робити. Додатково зазначив, що є учасником бойових дій, був призваний по мобілізації ще у 2022 році та увесь цей час проходив службу. Наразі не є особою з інвалідністю, але досі проходить складне лікування, заплановано декілька операцій. У вчиненому кається. На сьогоднішній день, за результатами ВЛК, його виключено з військової служби, оскільки його травма не сумісна з проходженням військової служби.
		Потерпілі в судове засідання не з`явилися, надали заяви про можливість розгляду справи у їх відсутність.
		Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цього кримінального правопорушення, оскільки повністю погоджується з встановленими обставинами.
		Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
		Згідно з ч. 3ст.349КПК України,суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		У цьому випадку, повне визнання вини, не заперечення обвинуваченим фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин діяння, в якому він обвинувачується, правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення останнім цих обставин є передумовами для здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3ст. 349 КПК України.
		Відповідно, суд, у порядку ч. 3ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положеньКримінального Кодексу України, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, встановлених судом.
		З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст.286 КК України, оскільки він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим тяжкі тілесні ушкодження та середньої тяжкості тілесне ушкодження.
		У даному провадженні суд провів розгляд виключно в межах пред`явленого обвинувачення прокурором.
		Підстав, у відповідності до ч. 3ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено, а також це б порушувало права обвинуваченого.
		Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно дост. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Те, що згідност. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно дост. 66 КК України, є щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин, регламентованих п. 1 ч. 2ст.91КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. її час, місце, спосіб учинення та активне сприяння розкриттю злочину.
		Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).
		Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне, визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанови ККС ВС від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к; від 09.10.2018 року у справі № 756/4830/17-к).
		Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених ним дій та осуд своєї поведінки.
		Активне сприяння у встановленні обставин, регламентованих ст.91КПК України, яке виразилось у тому, що обвинувачений повно та всебічно розповів про обставини, які мали місце у той час, та тим самим активно та відкрито сприяв суду у встановленні обставин, регламентованих ст.91КПК України, тобто розкриттю злочину.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
		Також, суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має місце проживання, спосіб життя (див. дані установочної частині цього рішення), відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій. 
		Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
		Призначаючи покарання, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Обираючи вид покарання, суд приймає до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, те, що він щиро розкаявся у вчиненому, характеризується добре.
		Також, суд враховує й заяви потерпілих, що надійшли до суду, та згідно яких останні просять визначити міру покарання ОСОБА_4 , не пов`язану з позбавленням волі, претензій ані морального, ані матеріального характеру до обвинуваченого не мають.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, у мінімальній межі санкції статті, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України.
		Крім того, у цій справі, покарання суд призначає, в тому числі, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року в справі № 634/609/15-к, де останній роз`яснив, що при обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, відповідно до якої, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, при цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.
		Таким чином, виходячи з тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, наявності пом`якшуючих обставин, особи винного та його ставлення до вчиненого ним діяння, позиції прокурора у судовому засіданні, який не наполягав на реальному позбавленні волі обвинуваченого, заяв потерпілих, щодо міри покарання, стану здоров`я обвинуваченого, те, що обвинувачений є учасником бойових дій, характеризується виключно позитивно, у 2022 році призваний на військову службу по мобілізації та до ДТП проходив військову службу у військовому званні «солдата», приймав безпосередню участь у захисті держави від військової агресії рф, одружений, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, скоїв необережний тяжкий злочин, в стані сп`яніння не перебував, у добровільному порядку повністю відшкодував потерпілим заподіяну матеріальну і моральну шкоду, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання, призначеного вироком суду з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і буде виконувати покладені на нього обов`язки, таким чином давши шанс на виправлення.
		У даному випадку, звільнення від покарання з іспитовим строком перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що, власне, і має місце в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом інституту звільнення від покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.
		З урахуванням особи обвинуваченого та обставин вчинення кримінального правопорушення, суд вважає, що іспитовий строк має становити один рік, як про те й просить представник обвинувачення.
		Згідно до п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23 грудня 2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
		А тому, що стосується додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке у санкції ч. 2 ст. 286 КК України є альтернативним, то суд вважає, з урахуванням думки прокурора та потерпілих, а також того, що обвинувачений продовжує лікування та його самостійний рух ускладнений, за можливе не призначати йому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
		Підстав для вирішення питань, пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого, немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників процесу та у світлі того, що відповідно до ст.ст.22,26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		Відповідно до ч. 4ст. 174 КПК України, суд, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови у цивільному позові.
		А тому заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, накладеного ухвалою суду, - підлягають скасуванню.
		Відповідно до частини 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу України з обвинуваченого належить стягнути на користь Державного бюджету України процесуальні витрати на залучення експерта.
		Питання про речові докази слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України. Як пояснив обвинувачений, вилучена флісова куртка йому не належить.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання, призначеного вироком суду, з випробуванням з іспитовим строком в 1 рік, поклавши на нього відповідно до ст. 76 КК України такі обов`язки:
		?не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
		?повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
		?періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		Речові докази: оптичний диск  залишити на зберігання у матеріалах кримінального провадження.
		Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.12.2023.
		Речові докази: автомобіль MAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який передано власнику ОСОБА_5 на зберігання, - залишити останньому за належністю; автомобіль ВАЗ 2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який находиться на зберіганні на майданчику тимчасового тримання ТЗ ВП № 3 Ніжинського РУП, передній номерний знак від автомобіля ВАЗ 2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається в ТУ ДБР у м. Києві з дислокацією у м. Чернігові, та які разом належать на праві власності ОСОБА_8 , - повернути власнику; флісову куртку кольору олива, яка зберігається в ТУ ДБР у м. Києві з дислокацією у м. Чернігові,  знищити.
		Стягнути з ОСОБА_4 судові витрати по справі  вартість проведених експертиз в сумі 18932,00 гривень в дохід держави.
		На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
		Сторони мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
		 
		 
		 
		Суддя                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...