Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/21837/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано судом: 24.01.2025. Зареєстровано: 29.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2025.

Номер судового провадження: П/380/22059/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		справа№380/21837/24
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		23 січня 2025 рокум. Львів
		Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання вчинити дії.
		Обставини справи.
		До Львівського окружного адміністративного суду звернувся адвокат Васечко Юрій Андрійович в інтересах позивача ОСОБА_1 з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , яким просить суд:
		- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100 000, 00 грн передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненням, отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, за період перебування на стаціонарному лікуванні пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні, а саме з 20.06.2023 по 08.12.2023 відповідно до вимог пункту 11 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (зі змінами);
		зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду у розмірі 100 000, 00 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненням, отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, за період перебування на стаціонарному лікуванні пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні, а саме з 20.06.2023 по 08.12.2023, відповідно до вимог пункту 11 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (зі змінами).
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач під час виконання службових обов`язків пов`язаних із захистом Батьківщини 18.04.2022 отримав поранення та потрапив у полон. Після звільнення з полону в період з 03.11.2022 по 22.06.2023 проходив лікування в Україні під час якого отримував усі передбачені законодавством виплати, включаючи додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн. Подальше лікування та реабілітація проводилася за кордоном, а саме у Французькій Республіці з 22.06.2023 по 06.12.2023, та включаючи час переміщення до лікувального закладу з 20.06.2023 по 08.12.2023, ОСОБА_1 не отримував виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. Загальний період лікування та реабілітації у Французькій Республіці, включаючи час переміщення становив 5 місяців 19 днів (з 20.06.2023 по 08.12.2023). З урахуванням наведеного позивач вважає, що йому має бути проведена виплата у сумі 561 290, 00 грн. Представник позивача зазначає, що в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 відповідач безпідставно та протиправно припинив виплату додаткової щомісячної винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі. 
		Ухвалою від 29.10.2024 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
		Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд справи повідомлений належним чином, ухвалу про відкриття провадження у справі від 29.10.2024 отримав через електронний кабінет 02.11.2024.
		Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.
		Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
		Частиною 5 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
		Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
		встановив:
		Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 №5388 від 08.09.2023 молодший сержант ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 
		У відповідності до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №692/34 від 10.11.2023, виданої на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.11.2023 №2510, молодший сержант ОСОБА_1 18.04.2022, внаслідок безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , в районі населеного пункту АДРЕСА_1 , при артилерійському та мінометному обстрілі отримав поранення: мінно-вибухову травму, множинні нагноєні металеві уламки правої ступні, посттравматичний неврит правого мало-, в/гомілкового нервів, парез правої стопи. Травмування не пов`язане з використанням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного сп`яніння, під час травмування перебував в засобах індивідуального захисту (кевларовий шолом, бронежилет). 
		Згідно листа №6955-22 від 10.11.2022 виданого ДП «Український національний центр розбудови миру» молодший сержант ОСОБА_1 03.11.2022 звільнений з полону в ході збройної агресії російської федерації проти України. Звільнення відбулось відповідно до Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 №441, в результаті реалізації рішення Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, утвореного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 №257.
		Позивач, ОСОБА_1 , призваний під час мобілізації, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира 4 вогнеметного відділення вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту. Звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 27.03.2024 №87-РС відповідно до частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ, з військової служби у відставку за пунктом 2 підпунктом «б» (за станом здоров`я  на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) та направлений для виключення з військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 07.04.2024 позивача виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах з 10.03.2022 по 07.04.2024 становить 02 календарних роки 00 місяців 28 днів.
		Вищенаведені обставини підтверджуються витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.04.2024 №102.
		У відповідності до свідоцтва про хворобу №352, виданого військово-лікарською комісією клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, затвердженого 16 Регіональною військово-лікарською комісією 13.02.2024 ОСОБА_1 , внаслідок бойового поранення, після звільнення з полону, з 03.11.2022 проходив тривале стаціонарне лікування в закладах охорони здоров`я. Позивач зазначає, а відповідач не заперечує, що у період з 03.11.2022 по 22.06.2023 за час лікування ОСОБА_1 отримав усі передбачені законодавством виплати, зокрема додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
		З метою необхідності подальшого лікування та реабілітації позивач в період з 22.06.2023 по 06.12.2023 перебував у медичному закладі Французької Республіці, що підтверджується ситуаційними бюлетенями. 
		З урахуванням часу переміщення до іноземного лікувального закладу ОСОБА_1 виїхав за межі України 20.06.2023 та повернувся 08.12.2023, що стверджується відбитками мокрої печатки на 14 сторінці паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .
		Згідно свідоцтва про хворобу №352 від 08.01.2024 поранення позивача ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини, зокрема, вказано, що він проходив лікування за кордоном, де виконано ампутацію правої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини гомілки.
		В порядку досудового врегулювання спору адвокатом Васечко Ю.А. в інтересах позивача 18.04.2024 на адресу військової частини НОМЕР_1 направлено заяву про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з 20.06.2023 по 08.12.2023, яка відповідачем по суті не розглянута.
		З метою з`ясування причин невиплати додаткової винагороди позивачу за час перебування на лікуванні у Французькій Республіці через поранення, представником позивача адвокатом Васечко Ю.А. 01.08.2024 направлено адвокатський запит до військової частини НОМЕР_1 .
		У відповідь на адвокатський запит листом від 14.08.2023 №692/9952 відповідач повідомив, що заява про виплату додаткової винагороди молодшого сержанта ОСОБА_1 не погоджена начальником медичної служби військової частини НОМЕР_1 через відсутність рішення військово-лікарської комісії про продовжений та довготривалий термін лікування військовослужбовця після 16.05.2023.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		На виконання ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
		Згідно з п. 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
		Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
		Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє на даний час.
		Указами Президента України воєнний стан продовжено, діє на теперішній час.
		На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
		Відповідно до п.1 Постанови №168 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. 
		Абзацом 4 п. 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
		З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 грн винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме:
		- пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
		- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
		При цьому, суд зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 грн винагорода.
		Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100 000 грн.
		Підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва). Умовою її виплати є отримання військовослужбовцем поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань.
		Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 05.09.2024 у справі №340/5390/22 та від 11.04.2024 у справі №340/5387/22.
		Матеріалами справи встановлено, що позивач 18.04.2022 внаслідок безпосередньої участі у бойових діях отримав поранення, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2023 №692/34.
		Відповідно до ситуаційних бюлетенів ОСОБА_1 перебував на лікуванні у Французькій Республіці з 22.06.2023 по 06.12.2023. З урахуванням часу переміщення до іноземного лікувального закладу, відповідно до відміток у паспорті громадянина України для виїзду за кордон позивач вибув з України 20.06.2023 на повернувся 08.12.2023.
		Згідно свідоцтва про хворобу №352 від 08.01.2024 поранення позивача ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини, зокрема, вказано, що він проходив лікування за кордоном, де виконано ампутацію правої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини гомілки.
		Таким чином, вищевикладене свідчить про те, що позивач дійсно проходив стаціонарне лікування за кордоном, у зв`язку із станом здоров`я, а саме через наявність у нього поранення отриманого при виконанні службових обов`язків із захисту Батьківщини.
		22.03.2024 ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності безстроково, як ветерану війни  особі з інвалідністю внаслідок війни, у зв`язку із чим Управлінням соціального захисту населення Яворівської РДА Львівської області видано посвідчення серії НОМЕР_3 . 
		Суд констатує, що обидві вищевказані умови (пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення) у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються медичними документами складеними на ім`я позивача, які містяться в матеріалах справи.
		Оскільки, відповідачем не доведена правомірність своїх дій з неповного нарахування і виплати грошового забезпечення і додаткової винагороди відповідно до Постанови №168, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за період з 20.06.2023 по 08.12.2023 в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях.
		Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Відповідно до ст.ст. 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
		Враховуючи вказані обставини, суд кваліфікує неподання відзиву військовою частиною НОМЕР_1 як визнання позову.
		Таким чином, за сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
		Щодо судових витрат, а саме судового збору, позивач згідно ст. 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору.
		Керуючись ст.ст.2, 8-10, 14, 72-79, 90, 241-246, 250, 257-262, 295 КАС України, суд, -
		ухвалив :
		1. Позов задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненням, отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, за період перебування на стаціонарному лікуванні пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні, а саме з 20.06.2023 по 08.12.2023 відповідно до вимог пункту 11 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260 (зі змінами).
		3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненням, отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, за період перебування на стаціонарному лікуванні пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні, а саме з 20.06.2023 по 08.12.2023, відповідно до вимог пункту 11 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (зі змінами).
		4. Судові витрати розподілу не підлягають.
		Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складений 23.01.2025
		 
		Суддя Коморний О.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...