Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/7564/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано судом: 28.01.2025. Зареєстровано: 29.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2025.
Дата набрання законної сили: 27.01.2025
Номер судового провадження: 854/44209/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		27 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/7564/24
		Перша інстанція суддя Скупінська О.В.
		 
		Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
		судді-доповідача:Яковлєва О.В.,
		суддівЄщенка О.В., Крусяна А.В.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 , голови Вищої ради правосуддя Усика Григорія Івановича, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Національному агентству з питань запобігання корупції, а саме: 
		- визнання протиправною бездіяльність щодо проведення перевірки по повідомленню викривача ОСОБА_1 від 17 серпня 2023 року, поданому в порядку ст.ст. 53-1, 53-2 ЗУ «Про запобігання корупції», складання протоколів про порушення антикорупційного законодавства головою ВРП Усиком Г.І. та членом ВРП Маселко Р.А. та внесення припису голові ВРП;
		- зобов`язання по повідомленню викривача ОСОБА_1 від 17 серпня 2023 року вчинити дії, передбачені п. 5-4 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про запобігання корупції», а саме провести перевірку та витребувати письмові пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення правил етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень передбачених ЗУ «Про запобігання корупції»;
		- зобов`язання, відповідно до п. 11-2 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про запобігання корупції», скласти протокол відносно члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 за порушення ст. 172-7 ЗУ «Про запобігання корупції», ст. 172-7 ст. 172-9 КУпАП, а саме за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, участь у прийняті рішень в умовах реального конфлікту інтересів під час участі у голосування на пленарному засідання Вищої ради правосуддя 20 червня 2023 року з питання не включення до порядку денного розгляду заяви про відставку ОСОБА_1 ;
		- зобов`язання, відповідно до п. 11-2 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про запобігання корупції», скласти протокол відносно голови Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 за порушення ст. 172-7 ЗУ «Про запобігання корупції», ст. 172-7, ст. 172-9 КУпАП, а саме за порушення ч. 4 ст. 28, п. 1 ч. 1 ст. 29 ЗУ «Про запобігання корупції» невжиття заходів щодо протидії корупції та неповідомлення члену ВРП ОСОБА_2 на пленарному засідання 20 червня 2023 року, відповідно до ст. 33 ЗУ «Про вищу раду правосуддя» про наявність заяви ОСОБА_1 про відвід, не вжиття передбачених ч. 4 ст. 28, п. 1 ч. 1 ст. 29 ЗУ «Про запобігання корупції» заходів для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи, не усунення керівником органу особи від участі у прийнятті рішення в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;
		- зобов`язання, відповідно до ч. 6 ст. 12 ЗУ «Про запобігання корупції» внести припис керівнику Вищої ради правосуддя щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року відмовлено в задоволенні позову.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивачем подано апеляційну скаргу з вимогами про скасування рішення суду першої інстанції.
		З доводів апеляційної скарги вбачається, що позивач вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, так як у межах спірних правовідносин Вища рада правосуддя та її голова примушують позивача працювати на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва, порушуючи конституційні права і свободи позивача.
		При цьому, позивач зазначає, що третіми особами допущено порушення вимог ЗУ «Про запобігання корупції» під час пленарного засідання Вищої ради правосуддя, що відбулось 20 червня 2023 року.
		Вказані обставини, на переконання позивача, мали бути належним чином досліджені Національним агентством з питань запобігання корупції за наслідком отримання від позивача, як викривача корупції, повідомлення від 17 серпня 2023 року.
		З іншого боку, позивач вважає, що всупереч вимогам ЗУ «Про запобігання корупції», Національним агентством з питань запобігання корупції безпідставно не проведено перевірку та витребування письмових пояснень з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення правил етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених ЗУ «Про запобігання корупції», не складено протоколів про вчинення корупційних правопорушень відносно третіх осіб та не внесено приписа Вищій раді правосуддя щодо усунення порушень законодавства, чим допущено протиправну бездіяльність у межах спірних правовідносин.
		В свою чергу, судом першої інстанції, на переконання позивача, не надано належної правової оцінки зазначеним обставинам справ, а також усім доводам позивача, якими він обґрунтовував протиправність оскаржуваної бездіяльності.
		Національним агентством з питань запобігання корупції подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову, так як відповідачем у межах спірних правовідносин не порушено вимог ЗУ «Про запобігання корупції» та не порушено прав позивача.
		Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		Судом першої інстанції встановлено, що 11 квітня 2023 року суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Аблов Є.В. звернувся до Вищої ради правосуддя із заявою від 11 квітня 2023 року (т. 1 а.с. 20), у якій просив звільнити його з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у відставку, відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України.
		В свою чергу, член Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 скерував до керівника секретаріату Вищої ради правосуддя службову записку від 13 квітня 2023 року (т. 1 а.с. 21-22) у якій зазначив, що проведення ним попереднього розгляду заяви ОСОБА_1 від 11 квітня 2023 року може викликати сумнів у його неупередженості, а як наслідок просив передати заяву ОСОБА_1 від 11 квітня 2023 року до управління документального забезпечення секретаріату Вищої ради правосуддя для повторного автоматизованого розподілу.
		Крім того, ОСОБА_1 звернувся до Вищої ради правосуддя із заявою від 15 травня 2023 року (т. 1 а.с. 23-24) про відвід члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 , в якій просив відвести члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 від розгляду заяви про звільнення від 11 квітня 2023 року.
		Між тим, член Вищої ради правосуддя ОСОБА_4 , за результатами розгляду заяви та доданих до неї матеріалів про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у відставку, склала висновок від 19 квітня 2023 року (т. 1 а.с. 26-31), у якому пропонувала Вищій раді правосуддя прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у відставку.
		Відповідно до витягу з протоколу № 55 засідання Вищої ради правосуддя від 20 червня 2023 року (т. 1 а.с. 32-33), на засіданні були присутні 15 членів Вищої ради правосуддя, головуючий ОСОБА_3 запропонував затвердити порядок денний засідання, у т.ч. з питання звільнення суддів з посад за загальними обставинами, у т.ч. у зв`язку з поданням заяви про відставку ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва.
		Член Вищої ради правосуддя ОСОБА_4 запропонувала не включати до порядку денного питання про розгляд матеріалів щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку для додаткового опрацювання.
		В свою чергу, Вища рада правосуддя одноголосно ухвалила затвердити запропонований порядок денний засідання Вищої ради правосуддя з відповідними змінами.
		При цьому, ухвалою Вищої ради правосуддя від 20 липня 2023 року № 735/0/15-23 (т. 1 а.с. 34-35) задоволено заяву члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 про самовідвід від участі в розгляді питання про затвердження висновку члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, зокрема ОСОБА_1 .
		Член Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 скерував до Вищої ради правосуддя заяву про самовідвід від 26 грудня 2023 року (т. 1 а.с. 36) у якій зазначив, що до порядку денного засідання Вищої ради правосуддя на 26 грудня 2023 року включено питання про розгляд заяви ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку, а тому наявні обставини, які ставлять під сумнів його неупередженість.
		Ухвали Вищої ради правосуддя від 26 грудня 2023 року № 1407/0/15-23 (т. 1 а.с. 37-38), Вища рада правосуддя ухвалила задовольнити заяву члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 про самовідвід від участі в розгляді матеріалів щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку.
		Між тим, 17 серпня 2023 року, з метою викриття корупційних діянь, на підставі та керуючись ст.ст. 3, 4, 11, 12, 28, 37, 38, 53, 53-1, 53-2 ЗУ «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 звернувся із повідомленням до Національного агентства з питань запобігання корупції про факти можливих порушень ЗУ «Про запобігання корупції» головою Вищої ради правосуддя та членом Вищої ради правосуддя, дії та бездіяльність яких призводять до нарахування та виплат позивачу суддівської винагороди із бюджету України та про допущений реальний та потенційний конфлікт інтересів членом Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 при голосуванні за виключення з порядку денного на 20 червня 2023 року питання щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення від 11 квітня 2023 року (т. 1 а.с. 39-41).
		У зазначеному повідомленні ОСОБА_1 просив Національне агентство з питань запобігання корупції вжити визначені ст.ст. 11, 12, 53-2, 172-7 ЗУ «Про запобігання корупції» щодо усунення порушень Закону та притягнення до відповідальності осіб, які порушили вимоги ЗУ «Про запобігання корупції».
		 
		В свою чергу, 06 вересня 2023 року Національне агентство з питань запобігання корупції листом № 37-01/20458-23 (т. 1 а.с. 42-43, 205-206) повідомило позивача про відсутність конфлікту інтересів у діях члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 , який прийняв участь 20 червня 2023 року у голосуванні на пленарному засіданні ВРП за затвердження порядку денного. Також, відмовлено у вжитті заходів, визначених ст.ст. 11, 12, 53-2 ЗУ «Про запобігання корупції» щодо усунення порушень Закону та притягнення до відповідальності осіб, які порушили вимоги ЗУ «Про запобігання корупції», пославшись на відсутність однієї із ознак конфлікту інтересів, а саме приватного інтересу члена ВРП ОСОБА_2 .
		Між тим, вважаючи протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції щодо проведення перевірки та витребування письмових пояснень з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення правил етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених ЗУ «Про запобігання корупції», складання протоколів про вчинення корупційних правопорушень відносно третіх осіб, а також внесення приписа Вищій раді правосуддя щодо усунення порушень законодавства, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
		За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про відмову в задоволенні позову, так як у межах спірних правовідносин Національним агентством з питань запобігання корупції не порушено прав позивача, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
		 
		Так, Закон України «Про запобігання корупції» визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
		Згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції», у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
		корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;
		потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
		реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
		спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції - органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції;
		викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
		Згідно ч. 1 ст. 53-1 ЗУ «Про запобігання корупції», державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, юридичні особи публічного права та юридичні особи, зазначені в частині другій статті 62 цього Закону, зобов`язані забезпечити функціонування внутрішніх каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
		Органи прокуратури, Національна поліція, Національне антикорупційне бюро України, Державне бюро розслідувань та Національне агентство зобов`язані забезпечити функціонування внутрішніх і регулярних каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
		Згідно ч. 4 ст. 53-1 ЗУ «Про запобігання корупції», органи, зазначені у частині першій цієї статті, та юридичні особи, зазначені у частині другій статті 62 цього Закону, забезпечують викривачам умови для здійснення повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону шляхом:
		1) впровадження механізмів заохочення та формування культури повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону;
		2) надання працівникам та особам, які проходять у них службу або навчання чи виконують певну роботу, методичної допомоги та консультацій щодо здійснення повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону;
		3) організації та забезпечення розгляду повідомлень про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону;
		4) обов`язкового забезпечення функціонування у випадках, передбачених цим Законом, внутрішніх та регулярних каналів для повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
		Згідно ч. 4 ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції», безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов`язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.
		Згідно п. 1 ч. 1 ст. 29 ЗУ «Про запобігання корупції», зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів.
		Згідно ч. 1 ст. 53-2 ЗУ «Про запобігання корупції», викривач самостійно визначає, які канали використовувати для повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, а саме: внутрішні, регулярні або зовнішні канали.
		Згідно ч. 2 ст. 53-2 ЗУ «Про запобігання корупції», вимоги до повідомлень (у тому числі анонімних) про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону та порядок їх розгляду визначаються цим Законом.
		Повідомлення підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація містить фактичні дані, що вказують на можливе вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені.
		В свою чергу, згідно п. 5-4 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про запобігання корупції», Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань письмові пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення правил етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, щодо достовірності відомостей, зазначених у деклараціях осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		Також, згідно п. 11-2 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про запобігання корупції», Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право складати протоколи про адміністративні правопорушення, віднесені законом до компетенції Національного агентства, застосовувати передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.
		Крім того, згідно ч. 6 ст. 12 ЗУ «Про запобігання корупції», у випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, захисту викривачів або іншого порушення цього Закону Національне агентство вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.
		Припис Національного агентства є обов`язковим для виконання. Про результати виконання припису Національного агентства посадова особа, якій його адресовано, інформує Національне агентство упродовж десяти робочих днів з дня одержання припису.
		Припис не вноситься у разі виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності судді, судді Конституційного Суду України. Про виявлення таких порушень Національне агентство інформує відповідно Вищу раду правосуддя або Конституційний Суд України. Вища рада правосуддя, Конституційний Суд України відповідно до наданих законом повноважень вирішують питання про притягнення судді, судді Конституційного Суду України до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
		Припис Національного агентства не вноситься з питань, які безпосередньо стосуються здійснення суддею правосуддя, а також здійснення суддею Конституційного Суду України конституційного провадження.
		При цьому, згідно ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів - тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Згідно ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Згідно ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, дії, передбачені частиною першою або другою, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.
		Згідно ч. 1 ст. 172-9 КУпАП, невжиття передбачених законом заходів посадовою чи службовою особою органу державної влади, посадовою особою місцевого самоврядування, юридичної особи, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення - тягне за собою накладення штрафу від ста двадцяти п`яти до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Згідно ч. 2 ст. 172-9 КУпАП, та сама дія, вчинена повторно протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення, - тягне за собою накладення штрафу від двохсот п`ятдесяти до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 221 КУпАП, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені статтями 172-4 - 172-20 цього Кодексу.
		Крім того, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
		Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Згідно п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України, відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
		Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		Згідно ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно ч. 4 ст. 73 КАС України, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 , як суддею Окружного адміністративного суду міста Києва, подано до Вищої ради правосуддя заяву про відставку від 11 квітня 2023 року.
		 
		Вказану заяву, за наслідком автоматизованого розподілу справ між членами Вищої ради правосуддя, передано члену Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 .
		В свою чергу, член Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 службовою запискою від 13 квітня 2023 року, адресованою керівнику секретаріату Вищої ради правосуддя, просив передати заяву ОСОБА_1 на розгляд іншому члену Вищої ради правосуддя, шляхом проведення повторного автоматизованого розподілу, так як описана ним історія публічних взаємовідносин з ОСОБА_1 викликатиме сумнів в неупередженості ОСОБА_2 при подальшому розгляді заяви ОСОБА_1 .
		З іншого боку, ОСОБА_1 також подано заяву про відвід ОСОБА_2 від 15 травня 2023 року, яку долучено до матеріалів розгляду його заяви про відставку.
		Між тим, протоколом повторного автоматизованого визначення членами Вищої ради правосуддя від 13 квітня 2023 року, заяву ОСОБА_1 передано члену Вищої ради правосуддя ОСОБА_4 , якою 19 квітня 2023 року складено висновок з пропозицією Вищій раді правосуддя прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 у відставку.
		При цьому, як вбачається з витягу з протоколу № 55 засідання Вищої ради правосуддя від 20 червня 2023 року, участь у якому приймав голова Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 та член Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 , пропозицію члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_4 про виключення питання про розгляд матеріалів щодо звільнення ОСОБА_1 у відставку одноголосно підтримано усіма членами Вищої ради правосуддя.
		В свою чергу, ОСОБА_1 , вважаючи, що член Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 не мав приймати участі у відповідному голосуванні, так як мав потенційний та реальний конфлікти інтересів, звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції з повідомленням від 17 серпня 2023 року про факти можливих порушень ЗУ «Про запобігання корупції» членом Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 та головою Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 , яким не вжито заходів щодо розгляду заяви про відвід від 15 травня 2023 року та заходів реагування, передбачених ЗУ «Про запобігання корупції».
		З іншого боку, листом Національного агентства з питань запобігання корупції № 37-01/20458-23 повідомило ОСОБА_1 про те, що ним не виявлено порушень ЗУ «Про запобігання корупції» за його повідомленням від 17 серпня 2023 року.
		В свою чергу, ОСОБА_1 оскаржено рішення Національного агентства з питань запобігання корупції, що викладене у листі НАЗК № 37-01/20458-23 від 06 вересня 2023 року, до Одеського окружного адміністративного суду.
		В даному випадку, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції повторно розглянути його повідомлення від 17 серпня 2023 року, в порядку ст. 53-2 ЗУ «Про запобігання корупції», відповідно до вимог статей 11, 12, 53-222, 172-7 ЗУ «Про запобігання корупції» та статті 33 ЗУ «Про Вищу раду правосуддя».
		Проте, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року (справа № 420/3931/24), яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, так як суб`єктом владних повноважень не порушено прав позивача та вимог законодавства у відповідних правовідносинах.
		Між тим, повторно наголошуючи на порушенні своїх прав Вищою радою правосуддя та її членами, а також вважаючи, що Національним агентством з питань запобігання корупції належним чином не виконано своїх повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		 
		 
		В свою чергу, перевіряючи наявність порушених прав позивача та відповідність обраного позивачем способу захисту його прав у межах спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Так, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень.
		При цьому, адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. Відсутність порушення суб`єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.
		Адже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.
		Проте, право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
		 
		Між тим, колегія суддів зазначає, що у даній справі судом не може надаватись правова оцінка доводам позивача про те, що Вищою радою правосуддя порушено його права, а також доводам позивача про допущені Вищою радою правосуддя порушення вимог законодавства у ході реалізації своїх повноважень, так як Вища рада правосуддя не є відповідачем у справі.
		Більш того, згідно затверджених правил інстанційної юрисдикції, виключно Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя.
		Аналогічним чином, колегія суддів не може встановлювати у діях третіх осіб, а саме члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 та голови Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 , складу адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. 172-7 КУпАП та ст. 172-9 КУпАП, так як вирішення зазначеного питання виходить за межі предметної юрисдикції адміністративних судів.
		Вказані висновки суду свідчать про помилковість доводів апеляційної скарги про необхідність надання судом, у межах розгляду даної справи, правової оцінки обставинам проведення пленарного засідання Вищої ради правосуддя від 20 червня 2023 року, прийнятим у його ході рішень, а також доводам позивача про наявність конфлікту інтересів між позивачем та загаданим членом Вищої ради правосуддя, який був проігнорований на відповідному засіданні. 
		З іншого боку, колегія суддів вважає, що за умови наявності у позивача переконання про порушення його прав та інтересів Вищою радою правосуддя, позивач не позбавлений права оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя у встановленому нормами процесуального права порядку.
		В свою чергу, щодо оскаржуваної бездіяльності Національного агентства з питань запобігання корупції, колегія повторно зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року (справа № 420/3931/24), яке набрало законної сили, перевірено правомірність відповіді Національного агентства з питань запобігання корупції № 37-01/20458-23 від 06 вересня 2023 року, яка адресувалась ОСОБА_1 за наслідком розгляду його повідомлення від 17 серпня 2023 року.
		В даному випадку, судом у зазначеному рішенні зроблено висновок, що Національним агентством з питань запобігання корупції жодним чином не порушено прав позивача на звернення, оскільки звернення від позивача прийняте, зареєстроване та розглянуте у встановленому порядку, у строки та в межах повноважень, передбачених вимогами законодавства.
		Крім того, у зазначеному рішенні надавалась оцінка аналогічним доводам позивача про необхідність встановлення у діях/бездіяльності голови та члена Вищої ради правосуддя складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП, а також вимогам про зобов`язання Національного агентства з питань запобігання корупції вжити заходи реагування, передбачені ст. 12 та ст. 53-2 ЗУ «Про запобігання корупції».
		При цьому, формальна зміна предмету спору при поданні нового адміністративного позову, із залученням третіх осіб та з розширенням обсягу похідних вимог до Національного агентства з питань запобігання корупції, на переконання колегії суддів, не змінює того факту, що наданою відповіддю Національного агентства з питань запобігання корупції № 37-01/20458-23 від 06 вересня 2023 року не порушено прав позивача, так як правомірність такої відповіді підтверджена у судовому порядку.
		В свою чергу, за умови підтвердження правомірності наданої позивачу відповіді Національним агентством з питань запобігання корупції від 06 вересня 2023 року на його повідомлення від 17 серпня 2023 року, колегія суддів вважає, що подальша відсутність будь-яких дій та рішень Національного агентства з питань запобігання корупції, як заходів реагування на порушені позивачем питання у його повідомленні від 17 серпня 2023 року, не може вважатися протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Національним агентством з питань запобігання корупції не допущено протиправної бездіяльності у межах спірних правовідносин та не порушено прав позивача.
		З іншого боку, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при вирішенні справи, достатніх для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
		Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
		 
		П О С Т А Н О В И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року  без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
		 
		Суддя-доповідач О.В. ЯковлєвСудді  О.В. Єщенко   А.В. Крусян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...