Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 465/9426/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано судом: 29.01.2025. Зареєстровано: 29.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/465/159/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62024140120000934

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		465/9426/24
		1-кп/465/159/25 
		 
		 
		 
		Вирок
		Іменем України
		29.01.2025                          м.Львів 
		Франківський районний суд м. Львова у складі:    
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		розглядаючи у відкритому судовому засіданні в місті Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 вересня 2024 року за №62024140120000934 про обвинувачення 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, який має середню освіту, військовослужбовця військової служби за мобілізацією у військовому звані «солдат», не одруженого, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6 , 2015 р.н., зареєстрований за адресою:  АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою:  АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
		В С Т А Н О В И В:
		старший солдат ОСОБА_4 , під час проходження військової служби по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, всупереч вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного начальника, в умовах воєнного стану, 19.06.2024 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ), був відсутній на службі без поважних причин і не виконував свої службові обов?язки, а службовий час проводив на власний розсуд за місцем проживання, не пов`язуючи його із виконанням службових обов`язків до 12.07.2024, коли прибув до розташування військової частини  НОМЕР_1 .
		Крім цього,солдат ОСОБА_4 ,під часпроходження військовоїслужби помобілізації увійськовій частині НОМЕР_1 ,будучи військовослужбовцем ЗбройнихСил України,всупереч вимогст.ст.17,65 Конституції України,ст.17Закону України«Про оборонуУкраїни»,ч.1ст.1Закону України«Про військовийобов?язок івійськову службу»,ст.ст.11,16,129, 130.199Статуту внутрішньоїслужби ЗбройнихСил Українита ст.4Дисциплінарного статутуЗбройних СилУкраїни,діючи умисно,усвідомлюючи протиправністьсвоїх дій,передбачаючи суспільнонебезпечні наслідкита бажаючиїх настання,в умовахвоєнного стану,не маючинаміру назавждиухилитися відпроходження військовоїслужби,не отримавши дозволу відповідного начальника, в умовах воєнного стану, 16.07.2024 повторно самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) був відсутній на службі без поважних причин і не виконував свої службові обов?язки, а службовий час проводив на власний розсуд за місцем проживання, не пов`язуючи його із виконанням службових обов`язків до 15.10.2024, коли з?явився доТериторіального управлінняДержавного бюророзслідувань ум.Львові,за адресою:м.Львів, вул. Кривоноса 6, та заявив про себе.
		Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України.
		У судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_4 вину у вчиненому визнав повністю, та пояснив, що дійсно проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , та є військовослужбовцем Збройних Сил України. В травні 2024 року, виконуючи бойове завдання отримав мінног-вибухову травму, після чого проходив лікування в медичних закладах. В подальшому, після повернення у військову частину НОМЕР_1 він просив командира про відпустку, оскільки хотів побачитися з рідними. В наданні відпустки йому було відмовлено. Після цього, в період 19.06.2024 по 12.07.2024 та з 16.07.2024 по 15.10.2024 він самовільно залишив військову частину, де проходить службу. Весь цей час він перебував дома з рідними. Пояснює що вчинив самовільне залишення військової частини, у зв`язку тим, що його не відпускали у відпустку та через те що хотів побачитись з сім`єю. Зазначає, що добровільно та самостійно двічі повертався до військової частини для продовження служби. На даний час має бажання продовжити військову службу в ЗСУ.
		Покази обвинуваченого  ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його вина підтверджується зібраними в даному кримінальному провадженні доказами, що долучені прокурором, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється, однак, на дослідженні яких наполягала сторона захисту, а саме: витягом з ЄРДР № 62024140120000934 від 19.09.2024 року, відповідно до якого згідно повідомлення № 690/12758 від 27.08.2024 відомо, що в період з 19.06.2024 по 12.07.2024 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в умовах воєнного стану самовільно залишив розташування військової частини в АДРЕСА_1 , а також відповідно до повідомлення військової частини НОМЕР_1 від 13.08.2024 № 690/11993, що 16.07.2024 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в умовах воєнного стану самовільно залишив розташування військової частини та його місце перебування невідоме, заявою про вчинення кримінального правопорушення №690/12758 від 27.08.2024; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 від 12.07.2024 № 198; наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 від 19.06.2024 № 2290; актом службового розслідування від 27.06.2024 № 10499; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 від 19.06.2024 № 175; копією військового квитка ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 ; наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 про результати службового розслідування від 28.06.2024 № 2446; доповіддю про самовільне залишення військової частини військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ТВО старшого оперативної групи ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_9 від 20.06.2024 № 690/9340; доповіддю про прибуття на військову службу військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 від 12.07.2024 № 690/10435; заявою про вчинення кримінального правопорушення №690/11993 від 13.08.2024; наказом ТВО командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_10 про призначення службового розслідування від 16.07.2024 № 2659; актом службового розслідування від 25.07.2024 № 12278, рапортом ОСОБА_11 від 16.07.2024 № 11599; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 від 25.05.2024 № 140; витягом з наказу ТВО командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_10 від 16.07.2024 № 205; наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 про призначення службового розслідування від 28.07.2024 № 2735; інформацією про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності від 20.09.2024.
		Дослідивши в судовому засіданні наведені докази, суд вважає, що вони є належними та допустимими, оскільки вони, кожний окремо, а також в сукупності, прямо підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження, є достовірними, оскільки отримані в порядку, установленому КПК України.
		Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.
		При ухваленні вироку відносно обвинуваченого, суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
		Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.
		Розглянувши справу в межах пред`явленого обвинувачення, оцінивши наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку суд дійшов висновку про їхню достатність для визнання ОСОБА_4 винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 407 КК України за ознаками самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану.
		У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню ним інших злочинів.
		Згідно з ч.3 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
		Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину.
		Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
		Так, при призначенні ОСОБА_4 покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, вчинених обвинуваченим в умоваїх воєнного стану, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів. Також судом враховано стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 , його поведінку до та після вчинення інкримінованих йому дій, його сімейний стан, а саме те, що останній у зареєстрованому шлюбі не перебуває, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6 , 2015 р.н., має середню освіту, є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, у військовому званні «солдат», є учасником бойових дій, раніше не судимий, за медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не звертався та на відповідних обліках не перебував та не перебуває.
		Відповідно до Закону України № 2839-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці», який набрав чинності 27.01.2023 року, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень та обмежено застосування ст.69 КК України у випадку засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст.407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці та внесено зміни до ч. 1 ст. 75 КК України, а саме перелік кримінальних правопорушень, за якими виключається можливість застосування положень ч.1 ст. 75 КК України, доповнено, зокрема, злочином, передбаченим ст. 407 КК України, вчиненим в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
		Враховуючи наведене, безальтернативний характер санкції ч. 5 ст. 407 КК щодо виду покарання, суд призначає обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі. Разом із цим, суд бере до уваги відсутність обтяжуючих та наявність пом`якшуючих покарання обставин, особу обвинуваченого, позицію прокурора та захисника, і вважає, що для виправлення та перевиховання обвинуваченого достатнім буде покарання на мінімальний строк, визначений у санкції ч. 5 ст. 407 КК України.
		Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
		Застосований щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне залишити до набрання вироку законної сили.
		Керуючись ст.ст. 349, 369-376, 392, 395, 532-533 КПК України суд, -
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_4  залишити попередньо обраний  тримання під вартою.
		Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме  15.10.2024 року.
		Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		 
		 
		 
		   Головуючий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...