Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 293/1464/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано судом: 29.01.2025. Зареєстровано: 29.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/293/94/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024060400001721

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №293/1464/24
		Провадження №1-кп/293/94/2025
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 січня 2025 рокуселище Черняхів
		Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 
		за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 
		прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченого ОСОБА_4 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12024060400001721 від 04.06.2024 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Черняхів Черняхівського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, працюючого ТОВ "Фешн Груп" - на посаді робітника, неодруженого, утриманців не має, військовозобов`язаного, раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК Україн
		 
		І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення
		    У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб , який затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, та неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України №271/2024 від 06.05.2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 днів.
		Згідно з ст.1 Закону України "Про оборону України" № 1932-ХІІ від 06.12.1991, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, в Україні діє особливий період.
		У відповідності до довідки військово-лікарської комісії № 1904 від 24.04.2024 ОСОБА_4 визнаний придатним до військової служби, підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відсутні. Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 30.05.2024 виписано повістку прапорщику ОСОБА_4 , згідно якої він мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 , о 07 годині 30 хвилин 31.05.2024 для відправки до НОМЕР_1 окремої механізованої бригади.
		З метою ухилення від проходження військової служби ОСОБА_4 , діючи в порушення вимог ст.ст. 17,65 Конституції України, ст.ст.1,39 Закону України „Про військовий обов`язок і військову службу України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ", ст. 1, ст. 22 Закону України „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543- XII, та Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" № 65/2022 від 24.02.2022, нехтуючи конституційним обов`язком громадянина України, спрямованим на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, військовим обов`язком громадянина України щодо проходження військової служби, в особливий період, за відсутності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, 30.05.2024 перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 , відмовився від отримання повістки, згідно якої він мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 07 годині 30 хвилин 31.05.2024 на відправку до НОМЕР_1 окремої механізованої бригади, про що цього ж дня в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 складено акт відмови від отримання повістки про виклик.
		Окрім того, ОСОБА_4 відмовився від мобілізації до лав Збройних Сил України власноруч 30.05.2024, написавши відповідну заяву на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , засвідчивши її власним підписом. 
		Таким чином ОСОБА_4 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період. 
		За вказаних обставин ОСОБА_4 , інкримінується ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
		 
		II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті не визнав. 
		Пояснив, що раніше проходив службу за призовом, на даний час офіційно працевлаштований, тому підстави для його мобілізації відсутні.
		Вказав, що за висновком ВЛК визнаний придатним для військової служби. З приводу даного висновку будь-яких заперечень, скарг ним не було заявлено в установленому законом порядку. Пояснив, що відмовився від отримання повістки про необхідність з`явлення до РТЦС та СП та написав власноруч заяву про відмову від проходження військової служби у зв`язку з тим, що працює.
		Крім того під час допиту пояснив, що права на відстрочку не має.
		Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_5 показала, що обвинувачений є її сином. Повідомила, що їй на телефон прийшло повідомлення про отримання поштового відправлення. У отриманому поштовому конверті була повістка, виписана на ім`я ОСОБА_6 (обвинуваченого) про необхідність з`явитись до РТЦК та СП з метою уточнення даних. Вказала, що син пройшов ВЛК, за результатами якої був визнаний придатним до військової служби.
		Також під час допиту вказала, що їй відомо про те, що її син власноруч написав заяву про відмову від мобілізації до лав ЗСУ, тому що офіційно працевлаштований.
		Крім того надала пояснення про те, що ніхто з членів родини обвинуваченого групи інвалідності не має.
		Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_7 пояснив, що працаює у дев`ятому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказав, що ОСОБА_4 був викликаний до РТЦК та СП для уточнення даних та отримав направлення для проходження ВЛК. За результатами ВЛК ОСОБА_4 був визнаний придатним до військової служби. Вказав, що ОСОБА_4 була виписана повістка про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 31.05.2024 для призову на віськову службу. Проте, ОСОБА_4 отримувати повістку відмовився,написавши 30.05.2024 заяву про відмову від мобіліції. Пояснив, що про відмову ОСОБА_4 від мобілізації та отримання повістки працівниками дев`ятого відділу РТЦК та СП був складений відповідний акт. Також пояснив, що 31.05.2024 обвинувачений до збірного пункту не прибув, про причини неявки працівників ТЦК та СП про неможливість прибути за повісткою не повідомляв. У зв`язку з ухиленням від військової служби ТЦК та СП направлено повідомлення про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що є працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказав, що обвинувачений у травні 2024 року був направлений для проходження військово-лікарської комісії, за результатами проходження якої був визнаний придатним до військової служб. Після проходження ВЛК ОСОБА_4 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де йому 30.05.2024 виписана повістка на 31.05.2024 про необхідність з`явлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого призову на військову службу. Пояснив, що ОСОБА_4 відмовився від отримання даної повістки на власноруч написав заяву про відмову від отримання повістки та подальшої мобілізації. Крім того пояснив, що заяв від обвинуваченого про відстрочку від військової служби не надходило, а також зазначив, що ОСОБА_4 не був заброньованим працівником у встановленому законом порядку.
		Вина обвинуваченого у вчинені інкримінованого йому злочину, крім його показань та показань свідків підтверджена також сукупністю наданих і безпосередньо досліджених письмових доказів, зокрема :
		-витягом з книги протоколів засідань призовної комісії від 29.06.1997 за № 21, який підтверджує те, що ОСОБА_4 був призваний на строкову військову службу та зарахований до команди НОМЕР_2 ( а.с. 40);
		- обліковою карткою до військового квитка серії НОМЕР_3 , який підтверджує, що ОСОБА_4 перебуває на військовому обліку, з 25.12.2002 у зв`язку звільненням з військової служби у запас взятий на військовий обік у ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 43);
		- карткою медичного огляду військовозобов`язаного від 24.04.2024 та довідкою ВЛК від 24.04.2024, згідно яких ОСОБА_4 придатний до військової служби ( а.с. 44-45);
		- заявою ОСОБА_4 , за змістом якої останній відмовився від призова під час мобілізації в особливий період. Вказана заява написана 30.05.2024 власноруч ОСОБА_4 ( а.с 46). В судовому засіданні обвинувачений підтвердив факт особистого написання вказаної заяви;
		- листом КНП "Цент Первинної медико-санітарної допомоги" від 06.09.2024, за № 438 , згідно якого зазначено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (яка є матір`ю обвинуваченого працює на посаді молодшої медичної сестри Черняхівської АЗПСМ з 16.03.2022 по теперішній час (а.с. 47);
		- листом ТОВ" Фешн Груп" віл 13.09.2024 , згідно якого зазначено, що ОСОБА_4 , працює у Товаристві на посаді "складальник взуття" та те, що Товариство не зверталось до державних органів з приводу бронювання ОСОБА_4 ( ас.. 48);
		- копією військового квитка виданого на ім`я ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 від 01.07.1997 (а.с. 54);
		- листами КНП " Центр первинної медико-санітарної допомоги Черняхівської селищної ради" №298 від 18.06.2024 та КНП "Черняхівське територіальне медичне об`єднання" Черняхівської селищної ради № 2741 від 19.06.2024, згідно яких обвинувачений за медичною допомогою у період з 24.04.2023 по дату видачі довідок не звертався (а.с. 55,56) ;
		- листом відділу соціального захисту Черняхівської селищної ради № 182 від 18.06.2024, згідно якого ОСОБА_4 на обліку як отримувач компенсації фізичним особам , які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі не перебуває ( а.с. 57); 
		- актом щодо відмови від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.05.2024, затвердженим начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким підтверджено, що під час здійснення оповіщення гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначено, що текст повістки про явку на 07:30 год. 31.05.2024 до дев`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 було доведено 30.05.2024 ( а.с. 60);
		- мобілізаційним розпорядженням та розпискою на ім`я ОСОБА_4 від 60.05.2024, від отримання яких відмовився обвинувачений ( а.с. 61-61);
		Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд уважає можливим прийняти вказані докази. 
		Суд уважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості, зокрема, як і досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого.
		Порушень вимог ст.87 КПК України не установлено.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
		За таких обставин, суд уважає доведеним, що ОСОБА_4 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тому ці його дії суд кваліфікує за ст. 336 КК України.
		Підстав, відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
		 
		 
		 
		ІІІ. Мотиви призначення покарання.
		Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації.
		Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
		Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
		За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
		Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 суд встановив, що останній раніше не судимий, не одружений, утриманців не має, характеризується за місцем проживання та роботи посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
		Також, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому суд враховує, що згідно із ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст.336 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст. 67 КК України судом також не встановлено.
		Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 суд бере до уваги до уваги, що Указом Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 в Україні введено воєнний стан.
		Суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		В умовах збройної агресії з боку іншої держави, захист Вітчизни набуває особливого значення, тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах завдають ще більшої шкоди інтересам суспільства та через покарання повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, про що зазначено в ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 50 КК України.
		При обранні виду та міри покарання для обвинуваченого суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Також суд враховує відсутність каяття з боку ОСОБА_4 і те, що вчинений ним злочин пов`язаний із ситуацією, яка наразі склалася в країні, збройною агресією рф та конституційним обов`язком кожного громадянина захищати свою країну.
		ОСОБА_4 хоча і скоїв умисний нетяжкий злочин, але його поведінка створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя, безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації, що суттєво підвищує ступінь суспільної небезпечності як вчиненого діяння, так і особи винуватого.
		У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України - захист незалежності та територіальної цілісності України набуває особливого значення та повинен бути забезпечений усіма можливими засобами. 
		Наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами. 
		За таких обставин суд дійшов переконання, що звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням або призначення йому більш м`яких покарань, ніж передбачені санкцією ст. 336 КК України, сформує негативну думку інших військовозобов`язаних, вплине на їх бойовий дух та мотивацію, не сприятиме дотриманню мети покарання, сприятиме ухиленню інших осіб від призову на військову службу під час мобілізації, та в свою чергу вплине на якість оборони України, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.
		Підсумовуючи викладене, призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність, особу винного, позицію прокурора, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, інші обставини справи, суд дійшов висновку,що ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції статті 336 КК України у виді позбавлення волі, оскільки на переконання суду саме таке покарання буде законним, справедливим, достатнім для забезпечення виконання завдань кримінального судочинства в частині виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
		У рішенні ЄСПЛ у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного обвинуваченого такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		При цьому суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого норм статей 69, 75 КК України.
		Визначена форма відбування покарання ОСОБА_4 в умовах ізоляції від суспільства є співмірною із вчиненим обвинуваченим злочинним діянням, а також є справедливим і виваженим заходом примусу, що буде ефективним в аспекті превенції вчинення ним чи іншими особами аналогічних злочинів, тоді як звільнення від відбування покарання з випробуванням не сприятиме виправленню винної особи, а також призведе до збільшення свідомого та відвертого ігнорування особами, які підлягають мобілізації, отриманого письмового повідомлення про необхідність несення військової служби.
		 
		ІV. Вирішення питання щодо запобіжного заходу
		У кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід не застосовувався та підстав передбачених ст. 177, 178 КПК України для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
		V. Рішення щодо речових доказів
		Речові докази у справі відсутні
		VІ. Процесуальні витрати
		Процесуальні витрати у справі відсутні
		 
		Керуючись ст.2,7,100,349,368-370,373,374,376,394,395 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		1. ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК Українита призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
		2. Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту приведення даного вироку до виконання.
		2. Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.
		 
		 
		 
		Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеномуст. 376 КПК України.
		Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_9

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...