Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/1303/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них.
Надіслано судом: 29.01.2025. Зареєстровано: 30.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2025.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		 
		майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
		e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
		код ЄДРПОУ 03499916 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"13" січня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1303/23 
		Господарський суд Житомирської області у складі:
		судді Соловей Л.А. 
		за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,
		 
		за участю представників сторін:
		від позивача: не з`явився;
		від відповідача-1:Чернюк А.В., виписка з ЄДР;
		від відповідача-2:Ляшенко Р.В., ордер серія АМ №1042228 від 17.08.2023;
		за участю прокурора: Ільченко П.Л., службове посвідчення №071249 від 01.03.2023, 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
		за позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби (м.Київ)
		до 1. Управління капітального будівництва Житомирської міської ради (м.Житомир)
		2. Дочірнього підприємства "Фаворит ОПТ" акціонерного товариства закритого типу "Фаворит" (м.Житомир)
		про визнання недійсними результатів публічних закупівель, договору про закупівлю, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення 1663029,49грн.
		 
		 
		Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області до Управління капітального будівництва Житомирської міської ради, Дочірнього підприємства "Фаворит ОПТ" акціонерного товариства закритого типу "Фаворит", в якому просить суд:
		- визнати недійсним рішення уповноваженої особи Управління капітального будівництва Житомирської міської ради, оформлене протоколом розгляду тендерних пропозицій на закупівлю робіт по об`єкту: "Реконструкція спортивного майданчика по пров.Сікорського, 4, в м.Житомирі" від 27.08.2019;
		- визнати недійсним договір підряду на будівельні роботи №199 від 13.09.2019, укладений між Управлінням капітального будівництва Житомирської міської ради та Дочірнім підприємством "Фаворит ОПТ" акціонерного товариства закритого типу "Фаворит";
		- стягнути з Дочірнього підприємства "Фаворит ОПТ" акціонерного товариства закритого типу "Фаворит" на користь Управління капітального будівництва Житомирської міської ради 1 663 029,49грн, а з Управління капітального будівництва Житомирської міської ради одержані за рішенням суду 1 663 029,49грн стягнути в дохід держави.
		В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що оспорювана закупівля супроводжувалася грубим порушенням принципів добросовісної конкуренції внаслідок вчинення її учасниками антиконкурентних узгоджених дій, які призвели до спотворення результатів торгів, що підтверджується рішенням адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.03.2023 №60/21-р/к. Обставини справи №49/60/55-рп/к.20 засвідчують завідому невідповідність мети дій ДП "Фаворит ОПТ" інтересам держави та суспільства під час участі у відкритих торгах та укладенні договору про закупівлю, що свідчить про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин ч. 3 ст.228 Цивільного кодексу України та визнання на цій підставі недійсним договору підряду на будівельні роботи №199 від 13.09.2019.
		Ухвалою суду від 03.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (за правилами загального позовного провадження). Підготовче засідання призначено на "07" листопада 2023 р. об 11:00.
		Управління капітального будівництва Житомирської міської ради (відповідач 1) надало відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ДП "Фаворит ОПТ" АТЗТ "Фаворит" надало повний перелік документів, що підтверджують наявність обладнання та матеріально-технічної бази, а саме, копію договору оренди нежитлового приміщення №2019-006 від 02.01.2019, копію договору оренди транспортних засобів, спец-техніки та механізмів від 01.04.2019, документи, що підтверджують наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; копії дипломів про освіту, копії наказів про прийняття на роботу, документи, що підтверджують наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору. На думку відповідача 1 були відсутні підстави відхилення тендерної пропозиції ДП "Фаворит ОПТ" АТЗТ "Фаворит" (т.1, а.с.121-124).
		У відповіді на відзив Управління капітального будівництва Житомирської міської ради від 19.10.2023 прокурор не погодився з доводами відповідача 1 та зауважив, що у позовній заві не стверджується, що Управління капітального будівництва Житомирської міської ради при проведенні відкритих торгів за предметом закупівлі "Реконструкція спортивного майданчика по пров.Скорульського, 4 в м.Житомирі" допущені порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі". Позивачем зазначено, що учасники публічної закупівлі з метою уникнення реального конкурентного змагання та його наслідків знижували тендерні пропозиції, шляхом узгодження та скоординування своєї поведінки, внаслідок чого хід процедури закупівлі, її переможець та ціна договору про закупівлю були визначені не за результатами конкурентного змагання, а за попередньою домовленістю між учасниками. Вказане підтверджується рішенням адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №60-21-р/к від 30.03.2023, яким констатовано, що ТОВ "Перфект Білдінг" та ДП "Фаворит ОПТ" АТЗТ "Фаворит" під час участі в процедурі оскаржуваної закупівлі вчинили порушення, передбачене п.1 ст.50 та п.4 ч.2 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (т.1, а.с.127-128).
		25.10.2023 від ДП "Фаворит ОПТ" АТЗТ "Фаворит" надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач 2 позовні вимоги не визнає та наголошує на відсутності правових підстав для вжиття заходів щодо захисту порушених інтересів держави шляхом звернення органу прокуратури до суду в особі Північного офісу Держаудитслужби, оскільки позивач, як орган державного фінансового контролю здійснює контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів, однак відповідач 2 не належить до підконтрольних органам державного фінансового контролю установ. Зазначає, що при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо) сторонами правочину або однією зі сторін й повинна бути встановлена лише вироком суду, постановленим у кримінальній справі, що відповідає, що відповідає ч.1 ст.62 Конституції України. В даному випадку відсутній вирок суду про притягнення посадових осіб ДП "Фаворит ОПТ" АТЗТ "Фаворит" до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Також вважає, що прокурором обрано неефективний спосіб захисту. Так, наслідком визнання договору підряду недійсним має бути, у тому числі і компенсація відповідачу 2 за залучення до виконання будівельних робіт робочої сили та за організацію виконання робіт (заробітна плата, вартість матеріальних ресурсів тощо), які на дату відшкодування можуть бути навіть більшою аніж на дату проведення відкритих торгів. Таким чином, прокурором не доведено, що інтереси держави будуть захищені, навпаки  створюється ризик їх подальшого погіршення. Крім того, визнання недійсним вже виконаного договору не відновить порушені інтереси держави через неможливість проведення нового тендеру чи двосторонньої реституції, адже замовник не може повернути все отримане за таким договором, і буде змушений компенсувати вартість отриманого іншій стороні договору. Також відповідач 2 вважає, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення позову не призведе до жодних юридичних наслідків, для учасників справи. У зв`язку з неможливістю повернення сторін правочину у первісний стан, судове рішення про задоволення позовну призведе до правової невизначеності сторін оспорюваного правочину. При цьому, відповідач має намір скористатись правом наданим ст.216 ЦК України та заявити вимогу про відшкодування вартості виконаних робіт. Крім того, звернув увагу на необхідності застосування строків позовної давності (т.1, а.с.133-139).
		У відповіді на відзив ДП "Фаворит ОПТ" АТЗТ "Фаворит" прокурор вказав, що Верховним Судом сформульовано сталу та однозначну правову позицію про наявність у Державної аудиторської служби України повноважень на звернення до суду із позовами про визнання недійсними рішень тендерного комітету, договорів про закупівлю робіт за державні кошти та стягнення коштів в дохід держави, а так само про обґрунтованість визначення останньої прокурором як органу, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правідношеннях. Характер спору у даній справі свідчить про те, що позовні вимоги прокурора спрямовані на стягнення коштів до державного бюджету з Управління капітального будівництва Житомирської міської ради (за рахунок отриманого ним від ДП "Фаворит ОПТ" на підставі судового рішення), що є підконтрольною органу державного фінансового контролю установою, а тому пред`явлення даного позову повністю узгоджується з компетенцією Держаудитслужби. Підстави для захисту порушених інтересів держави у даному випадку виникли лише після прийняття адміністративною колегією Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення про вчинення антиконкурентних узгоджених дій учасниками спірної закупівлі, а тому у 2021 році на момент проведення ревізії органи Держаудитслужби були позбавлені об`єктивної можливості встановити ті порушення, що зумовили звернення прокурору до суду з даним позовом. На думку прокурора, обставини встановлені рішенням адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі №60/21-р/к засвідчують завідому невідповідність мети дій ДП «Фаворит ОПТ» інтересам держави та суспільства під час участі у відкритих торгах та укладенні договору про закупівлю, що свідчить про наявність підстав для застосування до спірних правовідносинч.3 ст.228 ЦК України та визнання на цій підставі недійсним договору підряду №199 від 13.09.2019. Також прокурор зауважив, що задоволення вказаного позову призведе як до дієвого захисту інтересів держави, так і до реальних наслідків для відповідачів, тому заперечення відповідача в цій частині не узгоджується з фактичними обставинами справи. Також прокурор зазначив, що навіть у разі, якщо початком перебігу строку позовної давності вважати дату укладання договору №199 від 13.09.2019, той факт, що карантин на території України діяв в період часу з 12.03.2020 і до 30.06.20123, а воєнний стан діє з 24.02.2022 та наразі продовжується, а також зміст пп.12,19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в своїй сукупності, виключають правові підстави для застосування позовної давності у даній справі (т.1, а.с.145-154).
		03.11.2023 від ДП "Фаворит ОПТ" АТЗТ "Фаворит" надійшла заява, у якій відповідач 2 просить суд у разі визнання Господарським судом Житомирської області недійсним договору підряду на будівельні роботи №199 від 13.09.2019, який укладений між Управлінням капітального будівництва Житомирської міської ради та ДП "Фаворит ОПТ" АТЗТ "Фаворит" застосувати двосторонню реституцію як наслідок недійсного правочину (т.1, ас.159-163).
		Ухвалою суду від 07.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 01.01.2024 (включно); відкладено підготовче засідання на 05.12.2023.
		16.11.2023 прокурором подано заперечення на заяву про застосування двосторонньої реституції у справі №906/1303/23, згідно з яким останній просить заяву повернути ДП "Фаворит ОПТ" АТЗТ "Фаворит"; доводи цього заперечення врахувати при вирішенні справи по суті та задовольнити позов прокурора (т.1, а.с.182-186).
		27.11.2023 від відповідача 2 надійшла відповідь на заперечення прокурора на заяву про застосування двосторонньої реституції (т.1, а.с.191-195).
		04.12.2023 від Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області надійшло пояснення, у якому серед іншого зазначено, що Житомирською окружною прокуратурою не доведено ні факту бездіяльності, ані права Управління звертатись до суду з відповідним позовом і інтересах інших осіб. Також просить розглядати справу без участі представника Управління за наявними у справі матеріалами (т.1, а.с.199-203).
		Ухвалою суду від 05.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відкладено підготовче засідання на 23.01.2024.
		У додаткових поясненнях від 14.12.2023 відповідач 2, посилаючись на постанову верховного Суду від 20.09.2023 у справі №910/1978/22 зазначив, що у випадку, якщо суд встановить, що визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, це має процесуальним наслідком відмови в задоволенні відповідного позову (т.1, а.с.221-223).
		Ухвалою суду від 23.01.2024 відкладено підготовче засідання на 26.02.2024.
		24.01.2024 від Управління капітального будівництва Житомирської міської ради надійшло заперечення на відповідь на відзив заступника керівника Житомирської окружної прокуратури, у якому відповідач 1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог (т.1, а.с.241-243).
		У запереченні на відповідь на відзив заступника керівника Житомирської окружної прокуратури від 01.02.2024 відповідач 2 просить суд відмовити в задоволенні позову повністю (т.2, а.с.1-7).
		Ухвалою суду від 26.02.2024 відкладено підготовче засідання на 25.03.2024.
		Ухвалою суду від 25.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1303/23 до судового розгляду по суті на 23.04.2024.
		23.04.2024 від представника відповідача 2 надійшли пояснення по суті спору (т.2, а.с.28-34).
		У судовому засіданні 23.04.2024 розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 03.06.2024, яку було продовжено до 22.07.2024.
		У зв`язку з відсутністю електропостачання у будівлі Господарського суду Житомирської області 22.07.2024, судове засідання у справі №906/1303/23, призначене на 22.07.2024, не відбулось; ухвалою суду від 22.07.2024 розгляд справи по суті призначено на 28.10.2024.
		Через загрозу безпеці учасників справи (у зв`язку з тим, що з 00год.15хв. до 11год.02хв. 28.10.2024 у Житомирській області була оголошена повітряна тривога), судове засідання у справі №906/1303/23 не відбулось; ухвалою суду від 28.10.2024 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26.11.2024.
		21.11.2024 від відповідача 2 надійшли додаткові пояснення по суті справи (т.2, а.с.48-50).
		25.11.2024 від представника відповідача 1 надійшла заява від 22.11.2024 по суті справи (т.2, а.с.55-61).
		Ухвалою суду від 26.11.2024 відкладено розгляд справи по суті на 13.01.2025.
		Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити.
		Представники відповідачі проти позову заперечили, просили суд відмовити у його задоволенні.
		Заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, господарський суд
		ВСТАНОВИВ:
		01.08.2019 Управлінням капітального будівництва Житомирської міської ради в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі "Реконструкція спортивного майданчика по пров.Сікорського, 4 в м.Житомирі" Джерело фінансування закупівлі-кошти місцевого бюджету) (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2019-08-01-001002-b) (т.1, а.с.17)
		Очікувана вартість предмета закупівлі становила 1789019,94гривень.
		Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб`єктами господарювання: ДП "Фаворит ОПТ" АТЗТ "Фаворит" та ТОВ "Перфект Білдінг", що підтверджується формою протоколу розгляду тендерних пропозицій (т.1, а.с.29).
		Тендерна пропозиція ТОВ "Перфект Білдінг" становила 1723658,04грн, а ДП "Фаворит ОПТ" АТЗТ "Фаворит" 1663029,49грн.
		Упродовж аукціону розмір пропозицій не змінювався.
		27.08.2019, уповноваженою особою замовника, Управлінням капітального будівництва Житомирської міської ради, за результатами оцінки та розгляду пропозицій учасників, прийняте рішення, оформлене протоколом розгляду тендерних пропозицій на закупівлю робіт по об`єкту: "Реконструкція спортивного майданчика по пров.Сікорського, 4, в м.Житомирі", за яким визначений переможцем процедури закупівлі ДП "Фаворит ОПТ" АТЗТ "Фаворит" та вирішено укласти з ним договір.
		13.09.2019 між Управлінням капітального будівництва Житомирської міської ради (відповідач 1/замовник) та ДП "Фаворит ОПТ" АТЗТ "Фаворит" ( відповідач 2/підрядник) укладено договір підряду №199 (т.1, а.с.46-56), за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик виконати будівельні роботи відповідно умов договору та проектно-кошторисної документації і здати замовнику закінчені роботи у встановлений договором строк, а замовник зобов`язується прийняти ці роботи та оплатити їх (п. 1.1. договору). 
		Предметом договору підряду є виконання робіт по об`єкту : Реконстукція спортивного майданчика по пров. Сікорського, 4 в м.Житомирі (CPV ДК 021:2015 45200000-9 Роботи пов`язані з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об`єктів цивільного будівництва) (п.1.2. договору).
		За п.2.1. договору його загальна сума відповідає тендерній пропозиції і становить  1663029,49грн, у тому числі ПДВ 20% - 277171,58грн. Ціна договору є твердою.
		Виходячи з умов пунктів 4.2.1.-4.2.2. договору, розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі типових форм: №КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт"; №КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати". Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником і передаються замовнику.
		Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, але у будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.10.1. договору).
		Додатковою угодою №2 від 27.12.2019 до договору №199 від 13.09.2019 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2020 та погодили перенести зобов`язання за ним на 2020 рік (т.1, а.с.60).
		Відповідно до додаткової угоди №3 від 03.04.2020 до договору №199 від 13.09.2019 відповідачі виклали в новій редакції календарний план виконання робіт та план фінансування (т.1, а.с.61-62).
		Додатковою угодою №4 від 12.06.2020 до договору №199 від 13.09.2019 сторони, у зв`язку із закінченням виконання будівельних робіт домовились викласти в новій редакції додаток №1 (договірна ціна) договору №199 від 13.09.2019 на виконання робіт по об`єкту: "Реконструкція спортивного майданчика по пров.Сікорського, 4 в м.Житомирі", що не призвело до збільшення суми, визначеної в договорі (т.1., а.с.63).
		Відповідачами 1 та 2, у відзивах на позов, визнається факт проведення повного розрахунку за виконані та прийняті роботи за договором підряду №199 від 13.09.2019.
		Водночас, рішенням Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.03.2023 №60/21-р/к - р/к у справі №49/60/55-рп/кб20 визнано, що ТОВ "Перфект Білдінг" та ДП "Фаворит ОПТ" АТЗТ "Фаворит" під час участі в процедурі закупівлі за предметом "Реконструкція спортивного майданчика по пров.Сікорського, 4 в м.Житомирі", яка проводилась Управлінням капітального будівництва Житомирської міської ради, вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (т.1, а.с.71-87).
		Адміністративна колегія Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України дійшла висновку про пов`язаність учасників господарськими відносинами, комінукацію між ними до та під час проведення тендеру, доступом до електронних скриньок з використанням тієї ж ІР-адреси, наявністю спільних працівників, особливостями оформлення тендерних пропозицій.
		За допущені порушення при проведенні вказаної закупівлі на ТОВ "Перфект Білдінг" та ДП "Фаворит ОПТ" АТЗТ "Фаворит" накладено штрафи у розмірі 68000,00грн
		У судовому порядку учасники вказане рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не оскаржували, таким чином, рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.03.2023 №60/21-р/к - р/к у справі №49/60/55-рп/кб20 залишається чинним.
		Прокурор зазначає, що порушення ДП "Фаворит ОПТ" АТЗТ "Фаворит" законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного Управлінням капітального будівництва Житомирської міської ради, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установленоЗаконом України "Про публічні закупівлі", нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві, а тому в діях ДП "Фаворит ОПТ" вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
		Враховуючи викладене, на думку прокурора, договір про закупівлю обладнання від 13.09.2019 №199 підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.215, ч.1 ст.203і ч.3 ст.228 ЦК України. Посилаючись на наявність умислу у ДП "Фаворит ОПТ" АТЗТ "Фаворит" як сторони оспорюваного договору про закупівлю від 13.09.2019 №199, прокурор зазначає, що одержані ДП "Фаворит ОПТ" АТЗТ "Фаворит" грошові кошти у розмірі 1663029,49грн за цим правочином повинні бути повернуті Управлінню капітального будівництва Житомирської міської ради", як іншій стороні договору, а отримані останнім за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.
		 
		Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, господарський суд зазначає, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державних чи суспільних інтересах.
		Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру"встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановленіКонституцією Українифункції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
		Відповідно до частини 3 та 4статті 53 ГПК Українив визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 174 цього Кодексу.
		Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
		Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
		При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
		У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, що не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
		Враховуючи наведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 частини 1статті 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
		Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 частини 2статті 129 Конституції України).
		Положення п.3 частини 1статті 131-1 Конституції Українивідсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді, таким єЗакон України "Про прокуратуру".
		Відповідно до частини 3статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.
		Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави, ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
		У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положеньстатті 2 Арбітражного процесуального кодексу України(справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
		Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
		З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.
		Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого встатті 131-1 Конституції Українитастатті 23 Закону України "Про прокуратуру".
		Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15 та від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
		У даному випадку прокурор обґрунтовує звернення до суду з позовом порушенням економічних інтересів держави, що полягає в забезпеченні раціонального використання бюджетних коштів під час проведення публічних закупівель, контроль за використанням яких, через перевірки та моніторинг державних закупівель, здійснюється Держаудитслужбою через її міжрегіональні територіальні органи.
		Відповідно до частини 3статті 23 Закону України "Про прокуратуру"прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
		Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
		У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, щоКонституцією Українивстановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень / функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
		Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
		Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
		За частинами 4, 7статті 23 Закону України "Про прокуратуру"прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомустаттею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Частина 4статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
		Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
		Даний позов поданий заступником керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України.
		За дефініцією наведеною в п. 36 частини 1статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі"Уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.
		Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику в сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначенихКонституцієюта законами України (частини 1, 3статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі").
		Пунктами 8, 10, 11, 12 частини 1статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні"передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється.
		Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43(далі - Положення), визначено, що реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави в разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
		Згідно з підпунктами 3, 4, 9 п.4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
		Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (п.7 Положення).
		Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17).
		З урахуванням наведеного Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики в сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивачем у справі офісу Держаудитслужби викладений в постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №911/1497/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18).
		Житомирською обласною прокуратурою відповідно до абз.4 частини 4статті 23 Закону України "Про прокуратуру", листом від 29.04.2023 №15/2-291вих-23, поінформовано Північний офіс Держаудитслужби та Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області про встановлені порушення під час проведення Гончарівською селищною радою закупівлі (ідентифікатор UA-2019-08-01-001002-b) (т.1, а.с.103-106).
		Північний офіс Держаудитслужби у відповідь на запит запропонував задля встановлення підстав для вжиття заходів представницького характеру звертатись безпосередньо до управлінь Офісу, які реалізують повноваження офісу та здійснюють заходи державного фінансового контролю на території області за місцезнаходженням такого управління (т.1, а.с.108-109).
		З листа-відповіді Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 25.05.2023 № 260631-17/1556-2023 вбачається, що жодні заходи щодо захисту порушених інтересів держави ним не вжиті та не плануються; вважає, що наразі відсутні підстави для проведення заходів державного фінансового контролю та звернення до суду з відповідним позовом, оскільки він не має повноважень здійснювати контроль за дотриманням законодавства в сфері закупівель відносно суб`єкта господарювання (т.1, а.с.110-111).
		Таким чином, уповноважений орган повідомив, що жодні заходи до усунення порушень у сфері публічних закупівель, на які вказує прокурор, не проводились, захист порушених інтересів держави не здійснений.
		Відповідно до приписів Положення про Державну аудиторську службу УкраїниДержаудитслужба наділена повноваженням самостійно звертатися до суду в інтересах держави в разі виявлення під час планових перевірок або зі звернень (у тому числі до правоохоронних органів) порушень у сфері закупівель.
		Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 905/1529/20, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18 (п.90).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблений висновок, за яким сам факт незвернення до суду органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту та звернення до суду з позовом.
		Таким чином, незалежно від причин незвернення до суду Північного офісу Держаудитслужби факт цього незвернення свідчить про те, що вказаний орган не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.
		У порядкустатті 23 Закону України "Про прокуратуру"прокурор повідомив позивача про намір звернення до суду з відповідним позовом.
		За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором бездіяльності Північного офісу Державної аудиторської служби України, як підстави для звернення до суду за захистом інтересів держави.
		 
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		За змістом статей15,16 ЦКкожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді із застосуванням способів захисту, які передбачені частиною другоюстатті 16 цього Кодексу.
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16 (п.5.5)). Тобто, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц (п.14) та від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 (п.40)).
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (п.57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (п.40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 (п.48), від 09.02.2021 у справі №381/622/17 (п.14), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (п.42).
		Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункти 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).
		Відтак, позивач вправі обрати спосіб захисту, який передбачений законом, так і такий, що законом не передбачений, однак у будь-якому випадку, обраний спосіб захисту повинен бути ефективним, тобто таким, що забезпечує повне відновлення порушених/невизнаних прав та інтересів позивача.
		Згідно з частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Як передбачено частиною першоюстатті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.
		Частинами першою-п`ятоюстатті 203 ЦК Українивстановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).
		На думку прокурора, в силу положеньстатті 202 ЦК України, оспорюване Рішення тендерного комітету є правочином, учиненим Управлінням капітального будівництва Житомирської міської ради і спрямованим на набуття у нього і вказаного товариства цивільних прав та обов`язків щодо укладення договору. Схожий за змістом висновок щодо застосуваннястатті 202 ЦК Українив подібних правовідносинах викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
		У зв`язку із цим, Рішення тендерного комітету завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу однієї сторони  ДП "Фаворит ОПТ" АТЗТ "Фаворит" і підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої статті215, частини першої статті203, частини третьої статті228 ЦК України.
		Втім, суд не погоджується з даним твердженням прокурора, виходячи з наступного.
		Сутність публічної закупівлі полягає у забезпеченні виникнення прав та обов`язків у замовників (зобов`язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продажу таких товарів, виконанні робіт чи наданні послуг учасником за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленомуЗаконом України "Про публічні закупівлі".
		Якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір, а вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту.
		При цьому, оскільки процедура закупівлі завершується укладенням договору, рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору).
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №924/1288/21.
		Як було зазначено вище, відповідно до протоколу розгляду тендерних пропозицій від 27.08.2019 тендерним комітетом замовника Управління капітального будівництва Житомирської міської ради переможцем у відкритих торгах визнано ДП "ФАВОРИТ ОПТ" АТЗТ "ФАВОРИТ" з остаточною пропозицією 1663029,49грн з ПДВ та ухвалено рішення про намір укласти договір.
		За результатами проведення вищевказаної процедури закупівлі між Управлінням капітального будівництва ЖМР, як замовником та ДП "Фаворит ОПТ" АТЗТ "Фаворит", як підрядником був укладений договір підряду №199 від 13.09.2019.
		В такий спосіб, відкриті торги №UA-2019-08-01-001002-b завершилися укладенням міжвідповідачами відповідного договору, а тому оскарження рішення уповноваженої особи Управління капітального будівництва Житомирської міської ради, оформленого протоколом від 27.08.2019 не є ефективним способом захисту, адже є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору).
		Обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20.
		З урахуванням викладеного позовна вимога прокурора про визнання недійсним рішення уповноваженої особи Управління капітального будівництва Житомирської міської ради, оформлене протоколом розгляду тендерних пропозицій на закупівлю робіт по об`єкту від 27.08.2019", задоволенню не підлягає.
		 
		Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним договору, то суд зазначає наступне.
		Як вбачається, у позовній заяві прокурор стверджує, що оскільки оспорюваний Договір про закупівлю був укладений за наслідками процедури закупівлі, проведеної з порушенням законодавства, то такий правочин підлягає визнанню недійсним.
		Частиною третьоюстатті 228 ЦК Українина яку посилається прокурор у позовній заяві, встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Аналогічна за змістом норма міститься у частині першійстатті 208 ГК України.
		Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частини першастатті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.
		В частині третійстатті 5 ГК Україниврегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
		Таким чином, здійснивши правовий аналіз частини третьоїстатті 228 ЦК Україниможна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
		Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/6271/17.
		При вчиненні правочину, що порушує публічний порядок, відбувається, перш за все, порушення вимог актів, що закріплюють окремі елементи публічного порядку, такі як, зокрема,Конституція України,Кримінальний кодекс України,Кодекс України про адміністративні правопорушення. Термін "публічний порядок" необхідно розуміти як оціночний критерій, елементи якого закріплені в публічно-правових нормативних актах держави, що визначають основи державного ладу, політичної системи та економічної безпеки держави. Тому правовий захист не надається жодним правам чи інтересам, які могли б виникнути з дії, що порушує публічний порядок.
		У постанові Верховного Суду України від 13.04.2016у справі №6-1528цс15 зроблено висновок, що: "статтею 228ЦК Українивизначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок. Відповідно до цієї статті,по-перше,правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним;по-друге,правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів,ЦК Українивиходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.
		При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку. З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Отже, положеннямистаттей ЦК Українивизначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.
		Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.
		Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.
		При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо".
		Так, фактично у якості єдиного доказу того, що оспрюваний договір про закупівлю є таким, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства з умислу однієї сторони ДП ДП "Фаворит ОПТ" АТЗТ "Фаворит", прокурор посилається на Рішення АМКУ. Вказаним рішенням визнано, що ДП ДП "Фаворит ОПТ" АТЗТ "Фаворит" та ТОВ "Перфект Білдінг" вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті50та пунктом 4 частини другої статті6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час участі у процедурі закупівлі "Реконструкція спортивного майданчика по пров. Сікорського, 4 в м.Житомирі", яка проводилась Управлнням капітального будівництва Житомирської міської ради у системі електронних державних "Prozorro", ідентифікатор закупівлі UA-2019-08-01-001002-b.
		Доказів оскарження відповідачем-2 вказаного Рішення АМКУ в судовому порядку матеріали справи не містять.
		Проте, лише сам факт вчинення ДП "Фаворит ОПТ" АТЗТ "Фаворит" та ТОВ "Перфект Білдінг" порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений Рішенням АМКУ, не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (частина третястатті 228 ЦК України).
		Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/10055/20, в якій суд зазначив, що для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним оспорюваного правочину укладеного за результатами проведення відкритих торгів, які проведені на виконання вимогЗакону України "Про публічні закупівлі"не достатньо лише констатації факту встановлення рішенням АМК антиконкурентних узгоджених дій відповідача та третьої особи під час проведення процедури закупівлі без доведення позивачем, ...таких фактів як: факту порушення його права та/або інтересу внаслідок вчинення правочину; факту проведення процедури закупівлі всупереч вимогамЗакону України "Про публічні закупівлі"; оспорювання або визнання рішення тендерного комітету недійсними, а відтак недійсності самого правочину, який укладається відповідно до нормЦивільного кодексу УкраїнитаГосподарського кодексу Україниз урахуванням особливостей, визначених цим Законом за результатом розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовником, який визначає переможця та приймає рішення про намір укласти договір згідно з цим Законом.
		Суд зауважує, що не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі ч. 1 ст.203, ч. 1 ст.215, ч. 3 ст.228 ЦК Українимає бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.
		Пунктом 4 частини першоїстатті 17 Закону України "Про публічні закупівлі"встановлено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другоїстатті 40 цього Закону) в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті6, пунктом 1 статті50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
		Саме у вказаний спосіб держава гарантує розвиток добросовісної конуренції, забезпечує ефективність правового регулювання сфери публічних закупівель, прозорість процедур. При цьому позбавлення суб`єкта господарювання права протягом трьох років брати участь у процедурах закупівель є тим запобіжчиком, за допомогою якого держава усуває недобросовісність суб`єктів господарювання від можливості мати доступ до публічних коштів.
		Крім того, за порушення законодавства про захист економічної конкуренціїЗаконом України "Про захист економічної конкуренції"передбачена відповідальність. Зокрема, за порушення, визначене пунктами 1, 2 та 4ст. 50 цього Закону, накладаються штрафи (стаття 51, частина друга статті 52).
		Як встановлено судом, за порушення, передбаченеп. 4 ч. 2 ст.6, п. 1 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", Рішенням АМК накладено, зокрема, на переможця спірної закупівлі, яким є відповідач 2 штраф. Отже, відповідачем 2 понесено відповідальність за вчинене ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		Водночас судом враховано, що у відкритих торгах UA-2019-08-01-001002-b брали участь лише два суб`єкта господарювання:ДП "Фаворит ОПТ" АТЗТ "Фаворит" з первинною пропозицією 1663029,49грн з ПДВ та ТОВ "Перфект Білдінг" з первинною пропозицією 1.650.000,00 з ПДВ.
		Під час відкритих торгів ДП "Фаворит ОПТ" АТЗТ "Фаворит" визначено переможцем закупівлі UA-2019-08-01-001002-b та укладено з ним відповідний договір підряду
		Разом з цим, матеріали справи не містять відомостей про наявність інших потенційних учасників спірної закупівлі, які б могли задовольнити потреби замовника (відповідача 1) за менші кошти.
		Прокурором не надано доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника (відповідача 1) цінових пропозицій, як і не надано доказів того, що виконані будівельні роботи за договором підряду №199 від 13.09.2019 були виконані із завищенням цін або того, що аналогічні роботи могли бути виконані з використанням менших ресурсів.
		Крім того, судом враховано, що умови оспорюваного договору були виконані його сторонами у повному обсязі, що не заперечується жодною із сторін спору.
		Також у матеріалах справи відсутні докази невідповідності вартості виконаних відповідачем 2 робіт, розміру завданих замовнику збитків, наявності інших порушень при виконанні умов Договору про закупівлю.
		Окремо слід зазначити, що предметом закупівлі було виконання робіт по об`єкту: Реконстукція спортивного майданчика по пров.Сікорського, 4 в м.Житомирі. По завершенню виконані роботи по зазначеному об`єкту 04.03.2021 було передано на баланс Спеціалізованій дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву з футболу "Полісся" Житомирської міської ради, що підтверджується рішенням Житомирської міської ради №1571 від 30.12.2020 "Про передачу на баланс виконаних робіт по об`єктах реконструкції та капітального ремонту". Протягом2020-2022років питання суперечності спірного договору інтересам суспільства не виникало.
		Таким чином, у даній справі з огляду на ті потреби, які задовільнила територіальна громада за рахунок виконання відповідачем 2 оспорюваного договору, не можна вважати достатнім для визнання недійсним спірного договору з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства лише такого критерію, як порушення учасником правил конкуренції при визначенні переможця закупівлі.
		Крім того, суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 18.10.2022 у справі № 916/2519/21, в якій зазначено, що з аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами першою-третьою, п`ятою, шостоюстатті 203 Цивільного кодексу України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення установлених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема,Законом України "Про публічні закупівлі", за наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладання договору.
		Також суд враховує правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у справі №918/1043/21.
		Питання про критерії недійсності правочину відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України, не вирішувалося у справі №918/1043/21, адже Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність у позивача повноважень на звернення до суду з позовом в інтересах держави, з огляду на що, вона надаліне досліджувала доводів підприємства стосовно критеріїв застосування частини 3 статті 228 ЦК України та не робила з цього приводу висновків. Однак, підсумовуючи детальний виклад своїх висновків, Велика Палата Верховного Суду у вищезгаданій постанові від 18.09.2024навела наступні тези щодо застосування норм матеріального права:"10.1. Застосовуючи в контексті спірних правовідносин норми статей 19 та 131-1 Конституції України, а також статті 216 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що визначати, в чому полягає чи може полягати порушення інтересів держави та оспорювати на цій підставі правочин у суді може тільки суб`єкт, наділений у спірних правовідносинах владними повноваженнями (незалежно від наявності статусу юридичної особи), або прокурор, який у встановленому порядку, виконуючи субсидіарну роль, може представляти державу в судовому провадженні замість відповідного компетентного суб`єкта, який усупереч вимогам закону не здійснює захист інтересів держави або робить це неналежно.
		10.2. Якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості".
		Враховуючи зроблені Верховним Судом висновки в світлі обставин даної справи суд зазначає, що в даній справі прокурор, як орган, наділений субсидіарними повноваженнями захищати інтереси держави, не довів наявність суперечності оспорюваного правочину (договорупідряду) інтересам держави та суспільства, виходячи лише з одного критерію - допущення учасником правочину порушень вимог законодавства про публічні закупівлі, а відтак - не довів і наявність підстав для застосування особливого виду наслідків недійсності такого правочину, визначених частиною 3 статті 228 ЦК України.
		Так, оспорюваний договір в розумінні п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" єдоговором про закупівлю- тобто господарським договором, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом (п. 25).
		Переможець процедури закупівлі- учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі (п. 18).
		Згідно зі статтею 3 вищезгаданого закону, закупівля здійснюється, зокрема, за принципом добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності; відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель; недискримінації учасників; об`єктивності та неупередженої оцінки тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
		Суд повторно наголошує, що прокурор посилається виключно на те, що оспорюваний договір публічної закупівлі укладений при порушенні принципу добросовісної конкуренції серед учасників. Інших доказів, що свідчать про порушення учасником публічної закупівлі інших принципів публічної закупівлі - не надано. Отже, фактично, доводи прокурора зводяться до того, що відбулося порушеннясаме процедури визначення переможця(особи, з якою укладений договір), а не до того, що сам укладений договір порушує інтереси держави та суспільства.
		З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що прокурор не надав належних і допустимих доказів, які б підтвердили завідомо суперечливу інтересам держави і суспільства мету укладення оспорюваного правочину, наявність його протиправних наслідків, а також умисел сторін на укладення договору, що суперечить зазначеним інтересам. Зокрема, не було доведено спрямованість і відповідність оспорюваного правочину ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні чи соціальні основи держави і суспільства.
		З урахуванням фактичних обставин справи, а саме відсутності порушення інтересів держави та суспільства, визнання оспорюваного договору недійсним виключно на підставі укладення договору за умов антиконкурентних узгоджених дій під час закупівлі призведе до застосування двосторонньої реституції (відповідно до ст. 216 ЦК України). У результаті цього територіальна громада в особі Житомирської міської ради та Управління капітального будівництва Житомирської міської ради (відповідач 1) будуть змушені компенсувати підряднику вартість виконаних робіт, що не відповідатиме інтересам суспільства.
		В даній справі прокурором без дослідження реальних наслідків для держави і суспільства заявлено позовну вимогу, яка у випадку її задоволення та застосування подвійної реституції призведе до економічних втрат для місцевого бюджету та територіальної громади.
		Стосовно посилання прокурора у позовній заяві на постанови Верховного Суду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Так, у постанові Верховного Суду у складі КГС від 20.03.2019 у справі №922/1391/18 предметом розгляду був спірний правочин, що суперечить інтересам держави і суспільства, який укладено з порушенням вимог наказу Міненерговугілля України від 11.03.2014 року №237 "Про невідкладні заходи стабілізації фінансового стану галузі та запобігання проявам корупції", що призвело до продажу вугілля за вартістю нижче ринкової та спричинило недоотримання коштів державним вугледобувним підприємством з посиланням нанорми ст.241 Цивільного кодексу України.
		У постанові Верховного Суду у складі КГС від 17.04.2018 у справі №910/1421/16 предметом розгляду був спірний договір, що укладено з порушенням вимогстатті514 Цивільного кодексу України, статей151,26 Закону України "Про електроенергетику", пункту 6.3Правил користування електричною енергією, затвердженихПостановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 за №28, оскільки сторонами при укладанні договору було змінено встановлений законом спеціальний порядок проведення розрахунків за електричну енергію.
		У постанові Верховного Суду у складі КГС від 15.02.2018 у справі №911/1023/17 позовні вимоги прокурора обґрунтовувалися тим, що оскаржуваний договір оренди нерухомого майна від 13.03.2014 №1432112, укладений між Ірпінською фінансово-юридичною академією у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Національним університетом державної податкової служби України,правонаступником якого є Університет державної фіскальної служби України,завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки спірний об`єкт оренди будучи державною власністю, перебував на балансі Національного університету ДПС України,був об`єктом освіти, та повинен був безоплатно використовуватися для забезпечення діяльності закладу освіти в якості гуртожитку для проживання студентів університету.
		У постанові Верховного Суду у складі КГС від 31.05.2018 у справі №911/639/17 предметом розгляду був спірний договір, укладений без наміру досягнення визначеної ним мети, а для отримання права користування та розпорядження надрами Стрілкового та Архангельського газових родовищ, задля безконтрольного розпорядження видобутим природним газом, всупереч інтересам Товариства та держави, а також із метою незаконного управління основними фондами ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" - майновими комплексами родовищ, які безпосередньо використовуються для видобутку природного газу, свердловинами, мережею підземних газопроводів тощо, права на які були передані Товариством як внесок у спільну діяльність.
		У постанові Верховного Суду у складі КГС від 09.07.2019 у справі №911/1113/18 предметом розгляду був договір оренди нерухомого майна №1017175 від 23.02.2010 - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір", що знаходиться за адресою: Київська область, смт.Ворзель, вул.Кірова, 3, завідомо суперечив інтересам держави і суспільству при наявності умислу у обох сторін та є таким, який підлягає визнанню в судовому порядку недійсним, а державні кошти сплачені Відповідачем 2 на користь Відповідача 1 підлягають поверненню. За результатом розгляду даної справи Верховний Суд, зокрема, дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції правомірно відхилено аргументи Відповідача 1, що умисел у обох сторін чи однієї із сторін правочину, спрямований на незаконний результат повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи та її розгляду в суді (обвинувальний вирок суду).
		У постанові Верховного Суду у складі КГС від 10.06.2021 у справі №910/114/19позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, порушенням процедури закупівлі з посиланням на те, що ТОВ "Компанія Кит" та ТОВ "Альтаір і К" є пов`язаними між собою особами;ТОВ "Компанія Кит" у тендерній пропозиції зазначило недостовірну інформацію щодо ціни пропозиції, безпідставно завищену; при проведенні вказаної закупівлі фактично перевищено граничну суму витрат на придбання державними органами комп`ютерів, що визначенаПостановою Кабінету Міністрів України №332 від 04.04.2001; при проведенні процедури закупівлі порушено вимоги до програмних продуктів, а саме технічних умов проведення відповідної процедури. За результатом розгляду касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку,що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось також те, що підставою для визнання недійсним договору від 02.06.2016 №37-16 про закупівлю позивачем було визначено такожст.232 ЦК Україниз посиланням на те, що оспорюваний договір було укладено за наявності ознак зловмисної домовленості між службовими особами та уповноваженими представниками ТОВ "Компанія КИТ" таДержавної судової адміністрації України.
		У постанові Верховного Суду у складі КГС від 15.12.2021 у справі №910/6271/17 позовна заява обґрунтована тим, що: 24.12.2015 відповідач з державного бюджету відДП "Укрмедпроектбуд" отримав 78786008,00грн, однак ці кошти було перераховано всупереч нормам бюджетного законодавства, що підтверджується актом Державної аудиторської служби України від 10.08.2016 № 04-21/2; станом на дату отримання бюджетних коштів і до моменту перерахування коштів за оспорюваним договором ТОВ "Укрпрофмед" не мало фінансових ресурсів для надання фінансової допомоги, отже, спірна фінансова допомога була перерахована за рахунок безпідставно (незаконно) одержаних бюджетних коштів, що підтверджується відомостями, наданими ПАТ "Євробанк"; всупереч Порядку залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2011 № 809, договір №29/12-15 не погоджувався ані уповноваженим органом управління позивача, ані Міністерством фінансів України.
		У постанові Верховного Суду у складі КГС від 13.01.2022 у справі №908/3736/15 позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору позики №JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 в частині повернення отриманих від позивача грошових коштів та сплати відсотків за користування ними. Верховний суд дійшов висновку, щов оскаржуваних судових рішеннях досліджено питання нікчемності договору позики на підставі ч. 1ст. 228 ЦК України, однак не вирішено питання його недійсності в порядкуч. 3ст. 228 ЦК України, хоча і зазначено про відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання договору позики недійсним. Відсутність у оскаржуваних судових рішеннях висновків щодо дослідження питання відповідності договору позики ч. 3ст. 228 ЦК Українивзагалі унеможливлює розгляд касаційної скарги Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури по суті, оскільки суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а не розглядає позовні вимоги, які залишилася поза увагою судів попередніх інстанцій.
		Відповідно до частин третьої, четвертоїстатті 13 ГПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Частиною першоюстатті 73 ГПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно достатті 76 ГПК Україниналежними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно достатті 86 ГПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		З огляду на встановлені в ході розгляду даної справи обставини, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного про закупівлю за результатами відкритих торгів №UA-2019-08-01-001002-b, наявність протиправних наслідків, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства.
		Крім того, прокурор не обґрунтував належними та допустимими доказами відповідність Договору про закупівлю ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.
		З огляду на наведене, підстави для визнання Договору про закупівлю недійсним відповідно до ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ч.3 ст.228 ЦК Українивідсутні, а відтак відсутні підстави для застосування наслідків недійсного правочину шляхом стягнення 1663 029,49грн.
		 
		Щодо заяви відповідача-1 про сплив позовної давності суд зазначає наступне.
		Відповідно до статті256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Частинами третьою, четвертоюстатті 267 ЦК Українивизначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		За змістом частини першоїстатті 261 ЦК Українипозовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного позову у зв`язку з його необґрунтованістю, позовна давність не підлягає застосуванню.
		Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ятастатті 236 ГПК України).
		Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
		З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керуєтьсяст.129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. У зв`язку з чим, витрати зі сплати судового збору в розмірі 30 313,44грн залишаються за прокурором.
		Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову відмовити.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. 
		Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Повне рішення складено: 27.01.25 
		 
		Суддя Соловей Л.А. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Віддрукувати: 
		1 - у справу; 2- Житомирська окружна прокуратура через систему "Електронний суд"; 
		3- Житомирська обласна прокуратура через систему "Електронний суд"; 
		4- позивачу через систему "Електронний суд";
		5- Управління капітального будівництва ЖМР через систему "Електронний суд"; 
		6- ДП "Фаворит Опт" АТЗТ "Фаворит" через систему "Електронний суд".

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...