Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 751/5286/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них.
Надіслано судом: 29.01.2025. Зареєстровано: 30.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2025.
Дата набрання законної сили: 29.01.2025
Номер судового провадження: A/855/24774/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 751/5286/24                                                                       Суддя (судді) першої інстанції: Деркач О.Г.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  29 січня 2025 року                                                                                            м. Київ
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    
		Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
		Суддів:                                       Беспалова О.О., Грибан І.О.,                                      
		за участю:
		секретаря судового засідання  Кузьмука Б.І.,
		розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		14.06.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт) звернувся до Новозаводського районного суду міста Чернігова з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА №00020102 від 29.05.2024 про накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закриття провадження у справі.
		Позов обґрунтовано тим, що 29.05.2024 старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Конаревою В.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА №00020102, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за те, що 29.05.2024 о 12 год. 40 хв. за адресою: Н-11, км 76+700, Дніпропетровська область останній керував транспортним засобом DAF СF 85.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , в зчеплені зі спеціалізованим напівпричепом - контейнеровозом KOEGEL, реєстраційний номер НОМЕР_2 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху: загальної маси транспортного засобу на 12,725% (5,09 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. 
		Вважає, що оскаржувана постанова винесена без урахування усіх обставин у справі, оскільки фахівцями відповідача невірно визначено вагові параметри транспортного засобу та не враховано, що напівпричіп KOEGEL, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є спеціалізованим напівпричепом н/пр - контейнеровоз, та відповідно має допустимі параметри фактичної маси 44 тони, а тому розрахунок мав здійснюватися виходячи із дозволеної загальної маси 44 тони, які є дозволеними п.п. б п.22.5 ПДР України для трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 м, а не із 40, як здійснено відповідачем. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувана постанова є протиправною, винесеною всупереч положенням чинного законодавства та підлягає скасуванню.
		Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
		Не погодившись з рішення суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
		Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.01.2025 о 12:30 год.
		27 січня 2025 року представником відповідача подано клопотання про постановлення окремої ухвали, якою довести до відома керівників Головного слідчого управління Національної поліції України, Київської міської прокуратури про виявлені судом обставини для вжиття належних заходів реагування.
		27 січня 2025 року представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу та клопотання про виключення з числа доказів звіт № ВЕ-2020-РСЕ-М00507 про перевірку сухого контейнеру №MMNU1566010, виданий власнику ТРАНСНУБЕЛЬ, переклад якого засвідчено приватним нотаріусом Морозовою О.В., 07.10.2024 та зареєстровано в реєстрі за № 13296.
		У судове засідання 29 січня 2025 року сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з`явились.
		Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.
		Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до фактичних обставин справи, власником транспортного засобу марки DAF СF 85.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 , що підтверджується копією відповідного свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_3 . 
		Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 є також власником спеціалізованого напівпричепу - контейнеровоз марки KOEGEL, реєстраційний номер НОМЕР_5 , особливі відмітки спеціалізований напівпричіп н/пр-контейнеровоз СТР 541670 31.05.2023.
		29.05.2024 старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Конаревою В.В., винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА №00020102, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. 
		Відповідно до оскаржуваної постанови 29.05.2024 о 12 год. 40 хв., за адресою: Н-11, км 76+700, Дніпропетровська область був зафіксований транспортний засіб DAF СF 85.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа - ОСОБА_1 , допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України загальної маси транспортного засобу на 12,725% (5,09 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. 
		Вказана постанова містить інформацію про технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення: WIM 78, WAGA-WIM35, зав №16; свідоцтво про повірку: №04/4783; 168; дійсне до 16.02.2025 WIM77, посилання на веб-сайт (https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/АА00020102/) з ідентифікатором доступу (fMqiedtiam1p7), на якому розміщені фотографії транспортного засобу, в момент вчинення правопорушення, які також були долучені відповідачем до матеріалів справи.
		Постановою АА №00020102 зафіксовано фактичні параметри транспортного засобу: кількість осей - 6 шт.; спарені колеса - 3 вісь; відстань між осями 1-2: 2950 мм, 2-3: 1100 мм, 3-4: 5670 мм; 4-5: 1320 мм; 5-6: 1310 мм, навантаження на вісь 1 - 7450 кг, 2 - 4300 кг, 3 - 11050 кг, 4 - 9050 кг, 5 - 8850 кг, 9 400 кг; загальна маса - 50 100 кг; висота - 4,031 м; ширина - 2,667 м; довжина - 17,762 м.
		Позивач не погоджується з накладеним на нього стягненням та посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просить суд скасувати зазначену постанову.
		Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність матеріалами справи вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
		Частини перша та четверта статті 48 Закону № 2344-III, закріплюють, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
		У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.
		У відповідності до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Згідно норм статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги», визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Частина 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» визначає, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
		Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
		Пунктом 1.3 ПДР України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
		Згідно пп. «б» п. 22.5 ПДР України рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси:
		- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 тон для доріг державного значення;
		- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тони для доріг державного значення.
		Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами «б» та «в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
		Відповідно до частини 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
		За приписами частини 1 статті 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
		Частиною 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		У відповідності до приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Частиною 2 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею   132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
		Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
		Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим         постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (далі - Порядок № 1174).
		Згідно з пунктами 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену         статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
		Пунктом 7 Порядку № 1174 встановлено, що фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.
		Вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 163 (абз. 6 п. 8 Порядку №1174).
		Відповідно до пункту 9 зазначеного Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.
		Згідно з пунктом 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
		Так, адміністративне правопорушення, за вчинення якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано в автоматичному режимі у Порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1174 «Деякі питання фіксації порушень законодавства про автомобільний транспорт».
		Разом з тим, зазначене не обмежує посадову особу у реалізації повноважень, передбачених пунктом 4 Інструкції № 513, у тому числі щодо встановлення під час опрацювання матеріалів отриманого інформаційного файлу повноти інформації про зафіксований транспортний засіб.
		Відповідно до абзацу 6 пункту 2 Інструкції № 513 під час опрацювання інформаційних файлів уповноважена посадова особа оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Як вбачається з матеріалів справи,   29.05.2024 о 12 год. 40 хв., за адресою: Н-11, км 76+700, Дніпропетровська область був зафіксований транспортний засіб DAF СF 85.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа - ОСОБА_1 , допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України загальної маси транспортного засобу на 12,725% (5,09 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
		Вказана постанова містить інформацію про технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення: WIM 78, WAGA-WIM35, зав №16; свідоцтво про повірку: №04/4783; 168; дійсне до 16.02.2025 року WIM77, посилання на веб-сайт (https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/АА00020102/) з ідентифікатором доступу (fMqiedtiam1p7), на якому розміщені фотографії транспортного засобу, в момент вчинення правопорушення, які також були долучені відповідачем до матеріалів справи.
		Наведене свідчить, що оскаржувана постанова містить посилання на транспортний засіб, номер свідоцтва про його повірку та строк його дії, що призводить до можливості його точної ідентифікації.
		Так, в обґрунтування позову позивачем вказано, що оскаржувана постанова винесена без урахування усіх обставин у справі, оскільки фахівцями відповідача невірно визначено вагові параметри транспортного засобу та не враховано, що напівпричіп KOEGEL, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є спеціалізованим напівпричепом н/пр - контейнеровозом, то відповідно має допустимі параметри фактичної маси 44 тони, а тому розрахунок мав здійснюватися виходячи із дозволеної загальної маси 44 тони, які є дозволеними п.п. б п.22.5 ПДР України для трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 м, а не із 40, як здійснено відповідачем.  
		При цьому, з матеріалів справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 є власником спеціалізованого напівпричепу - контейнеровоз марки KOEGEL, реєстраційний номер НОМЕР_5 , особливі відмітки спеціалізований напівпричіп н/пр-контейнеровоз СТР 541670 31.05.2023
		Разом з тим, будь-яких доказів (зокрема, договорів, товарно-транспортних накладних тощо) на підтвердження використання контейнеровоза за призначенням, тобто здійснення ним вантажних перевезень саме у контейнері, матеріали справи не містять.
		Таким чином, посадова особа Укртрансбезпеки при прийнятті спірної постанови вірно визначила тип автомобіля при проведенні розрахунку відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу, взявши допустиму вагу не контейнеровоза 44 тони, а вантажного тягача 40 тон, що відповідає вимогам чинного законодавства.
		Відповідно до пункту 3 Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 №512, (далі - Інструкція №512) під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. 
		Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.
		Згідно зі статтею 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна мітити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
		Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особо може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
		Згідно з пунктом 4 Інструкції №512 під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу з використанням системи уповноважена посадова особа з`ясовує: наявність фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, ознаки якого зафіксовані на фотознімках, відеозаписі (за наявності) в інформаційному файлі; відповідність символів номерного знака транспортного засобу на отриманих фотознімках, відеозаписі (за наявності) символам, розпізнаним системою; наявність та повноту інформації про зафіксований транспортний засіб; відповідність типу, марки та моделі зафіксованого транспортного засобу його реєстраційним даним, отриманим із системи; наявність у системі інформації про те, що до моменту вчинення правопорушення зафіксований транспортний засіб вибув із володіння особи, зазначеної у статті 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, внаслідок протиправних дій інших осіб або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать цьому транспортному засобу; наявність та повноту інформації про особу, зазначену у статті 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зафіксованого транспортного засобу; наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; наявність і відповідність дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, або документу про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
		Опрацювання матеріалів інформаційного файлу здійснюється в один або два етапи (рівні) залежно від наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб або про особу, яка притягається до відповідальності, а також оцінки інших матеріалів інформаційного файлу у справі про адміністративне правопорушення.
		У відповідності до пунктів 5, 6 Інструкції № 512 зафіксовані в автоматичному режимі, на першому етапі (рівні) за результатами опрацювання матеріалів інформаційного файлу уповноважена посадова особа:
		1) за наявності відомостей у справі про адміністративне правопорушення стосовно осіб, зазначених у частинах першій та другій статті 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо відповідності символів номерного знаку зафіксованого транспортного засобу, наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб та відповідальну особу або особу, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України, відсутності інформації про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами та відсутності обставин, що виключають адміністративну відповідальність особи, виносить із використанням засобів системи постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з підтвердженням прийнятого рішення шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки;
		2) у разі потреби додаткової перевірки фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, відсутності достовірної та/або повної інформації щодо зафіксованого транспортного засобу, особи, яка притягається до відповідальності, постанову не виносить, а матеріали адміністративної справи невідкладно передає з використанням засобів системи на другий етап (рівень) іншій уповноваженій посадовій особі із зазначенням підстав передання для продовження їх розгляду шляхом детального опрацювання та уточнення наявних матеріалів інформаційного файлу, іншої інформації стосовно транспортного засобу та особи, яка притягається до відповідальності, отриманої із системи, з подальшим прийняттям відповідного рішення;
		3) невідкладно передає з використанням засобів системи в автоматизованому режимі таку інформацію до відповідної функціональної підсистеми єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України (далі - ФП ЄІС МВС). При цьому постанова не виноситься.
		На другому етапі (рівні) уповноважена посадова особа опрацьовує не пізніше 2-х місяців з дня вчинення правопорушення, передані на розгляд з першого етапу (рівня) матеріали інформаційного файлу, аналізує їх та у разі потреби уточнює необхідні відомості для прийняття рішення у справі шляхом отримання інформації відповідно до законодавства та за результатами опрацювання:
		1) у разі наявності у матеріалах інформаційного файлу відомостей про вчинення адміністративного правопорушення, відсутності в матеріалах інформаційного файлу даних про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами, відсутності обставин, визначених статтею 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з використанням засобів системи виносить адміністративну постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з накладенням кваліфікованого електронного підпису;
		2) за наявності хоча б однієї з обставин, визначених статтею 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закриває провадження у справі без винесення постанови з унесенням відповідної інформації до системи та накладенням кваліфікованого електронного підпису;
		3) у разі отримання відомостей про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами невідкладно передає в автоматизованому режимі таку інформацію до ФП ЄІС МВС з метою інформування відповідних органів (підрозділів) Національної поліції України для прийняття рішення згідно із законодавством. При цьому постанова не виноситься.
		З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова в повній мірі відповідає вимогам Інструкції № 512.
		За змістом статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженням з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 18.01.2001 №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
		Згідно з пунктом 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
		Відсоткове значення перевищення максимально допустимої маси транспортних засобів отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складається до 10% щодо визначення загальної маси транспортного засобу, та 16% щодо навантаження на осі.
		Можлива максимальна дозволена похибка автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, відсоткове перевищення загальної маси транспортного засобу здійснюється за формулою: (Мфакт-Ммакс-10%*Мфакт)/Ммакс)*100, (Мфакт - фактична маса транспортного засобу, зафіксована в автоматичному режимі; Ммакс - максимально допустима п. 22. Правил дорожнього руху України, загальна маса транспортного засобу), а навантаження на строєні осі за формулою: (Мфакт-Ммакс-16%*Мфакт)/Ммакс)*100.
		Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. 
		Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
		З метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття законодавцем установлено заборону перевезення вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують установлені параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі).
		У контексті пункту 22.5 ПДР перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
		Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №803/1540/16.
		Так, у наказі Міністерства транспорту України від 14.01.1997 №363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правила № 363) міститься визначення н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів.
		Згідно з пунктом 17.6. Правил № 363, для перевезення контейнерів перевізник повинен надавати автомобілі (автопоїзди) із бортовими платформами або спеціалізований рухомий склад (низькорамні напівпричепи - контейнеровози, автомобілі із вантажопіднімальними пристроями тощо).
		Відповідно до пункту 17.2-17.5 Правил №363, забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. 
		Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.
		Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.
		Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. 
		При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м).
		Наведеним відповідно спростовуються доводи апелянта про те, що відсутність маркування на контейнері не впливає на його властивості і функціональне призначення.
		Після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил, навісити бирку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача (пункт 17.15. Правил № 363).
		Відповідно до пункту 17.9 Правил № 363, приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється при наявності Договору на підставі заявки, а при відсутності Договору - разового договору.
		З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано до суду актів про пломбування. 
		Відповідного маркування із зазначенням вантажності і маса тари контейнера, внутрішнього об`єму контейнера, місця, місяця і року виготовлення контейнера; часу останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера транспортний засіб позивача не містить, що підтверджується матеріалами оскаржуваної постанови.
		Також із фотоматеріалів вбачається, що конструкція контейнера не є стандартною, оскільки верхня його частина зрізана. На контейнеровоз встановлено кузов із переобладнаного контейнера (зрізано верхню частину). Така зміна функціонального призначення контейнеровоза не надає позивачу можливості збільшити норматив навантаження транспортного засобу.
		Поряд з цим, наявність фітингів не є тотожною наявності належного маркування та пломбування контейнера, що відповідно спростовує висновки апелянта в даній частині.
		Колегія суддів зауважує, що доопрацьований (обрізаний, з тентом/без тенту) контейнер, як кузов власного виготовлення для перевезення насипних вантажів (у тому числі металобрухту)  не є контейнером.
		Окрім того, вантаж, що перевозився в напівпричепі, не мав відповідних маркувань та позначень для ідентифікації його як контейнера, тобто не використовувався в момент зафіксованого порушення як контейнеровоз, тому фактична маса транспортного засобу повинна бути не більше 40 т.
		Таким чином, факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 ПДР, доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що пов`язані із правомірністю порядку проведення габаритно-вагового контролю, а також використання при проведенні останнього належного технічного приладу.
		У цій справі позивачем не надано належних та достатніх доказів використання спеціального колісного транспортного засобу контейнеровоза для перевезення контейнера із відповідним маркуванням. 
		Відсутність контейнера підтверджується й фотосвітлиною, здійсненою під час фіксації порушення.
		Твердження позивача про наявність на контейнері маркування MMNU156601 матеріалами фотофіксації не підтверджено (https://wim.dsbt.gov.ua/r/AA00020102/). Поряд з цим, відповідних доказів до апеляційної скарги не долучено.
		В розрізі доводів позивача про те, що відсутність маркування на контейнері не є складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, колегія суддів зазначає, що дані обставини є додатковими ідентифікуючими даними, що свідчать про правомірність проведення габаритно-вагового контролю.
		Надаючи оцінку сертифікату відповідності на контейнер та його переклад, що долучені позивачем до апеляційної скарги, колегія суддів зауважує, що відповідно до приписів частини 4 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. 
		При цьому, переклад сертифікату датується 07.10.2024, рішення суду першої інстанції прийнято 20.11.2024, відповідно твердження позивача про неможливість його подання до суду у встановлений строк є безпідставними.
		З урахуванням вищенаведеного, відповідні докази колегією суддів не приймають до уваги.
		В частині посилань апелянта на «ГОСТ 18477-79», колегія суддів зауважує, що даний нормативно-правовий акт є нечинним з 01 січня 2019 року відповідно до наказу ДП «УкрНДНЦ» від 17.08.2017 № 236 «Про перенесення терміну скасування чинності в Україні міждержавних нормативних документів». 
		Слід також зауважити, що наявність прогалини в пункті 22.5 ПДР щодо встановлення параметрів, за яких допускається рух контейнеровозів, що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів, призводить до зловживань перевізниками та до значного перевищення вагових норм під час руху великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, що фіксується в автоматичному режимі.
		Якщо в реєстраційних документах транспортний засіб вказано як «контейнеровоз», тобто як колісний транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій контейнерів, то і його експлуатація повинна відповідати як його конструкції, так і його призначенню.
		Перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження на вісі транспортного засобу.
		Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу і можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення пункту 22.5 Правил дорожнього руху, а тому оскаржувана постанова серії АА №00020102 від 29.05.2024 є правомірною та скасуванню не підлягає.
		Розглянувши клопотання відповідача про постановлення окремої ухвали, колегія суддів зазначає про те, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства (аналогічний висновок міститься у пункті 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 171/2124/18, у пункті 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц).
		Поряд з цим, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями сторін.
		На підставі наведеного у сукупності, колегією суддів не було встановлено підстав для постановлення окремої ухвали. За наведених обставин  клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті  про постановлення окремої ухвали підлягає залишенню без задоволення.
		Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. 
		Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. 
		З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Згідно зі статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
		Керуючись статтями 241, 242, 243, 272, 273, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 листопада 2024 року - залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя доповідач:                                                                                                                                            В.Ю. Ключкович
		 
		Судді:                                                                                                                                                                                    О.О. Беспалов
		 
		                                                                                                                                                                                   І.О. Грибан

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...