Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/8546/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги.
Надіслано судом: 30.01.2025. Зареєстровано: 30.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2025.
Дата набрання законної сили: 27.01.2025
Номер судового провадження: 11-кп/991/43/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52023000000000483

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 991/8546/23
		Провадження №11-кп/991/43/25
		 
		 
		ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
		АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		27 січня 2025 року         м. Київ
		 
		Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора - ОСОБА_5 ,
		адвоката -  ОСОБА_6 ,
		особи, в інтересах якої подано апеляційну скаргу - ОСОБА_7 
		обвинуваченого - ОСОБА_8 , 
		захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		представника потерпілого - ОСОБА_12 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  апеляційну скаргу адвоката  ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7  на вирок Вищого антикорупційного суду від 07.12.2023 у кримінальному провадженні №52023000000000483 від 20.09.2023 ,
		ВСТАНОВИЛА:
		Вироком Вищого антикорупційного суду від 07.12.2023 затверджено угоди про визнання винуватості від 25.09.2023, укладені між прокурором САП та  ОСОБА_8 , ОСОБА_13 у кримінальному провадженні №52023000000000483 від 20.09.2023. 
		Даним вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч.2 ст. 364, ч. 3 ст.365-2, ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України та відповідно до ст.70 КК України призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, а також пов`язаних з наданням публічних послуг, строком на 1 рік, зі штрафом в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
		На підставі ч.2 ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з випробуванням, визначено іспитовий строк 3 роки з покладенням відповідних обов`язків.
		Цим же вироком ОСОБА_13  визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, строком на 1 рік зі штрафом в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 
		На підставі ч.2 ст.75 КК України звільнено ОСОБА_13 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки з випробуванням, визначено іспитовий строк 3 роки з покладенням відповідних обов`язків.
		Окрім цього, оскаржуваним вироком:
		- вирішено питання щодо арешту майна, належного ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , та щодо внесених заставодавцем ОСОБА_16 коштів;
		- стягнуто з ОСОБА_8 та ОСОБА_13 процесуальні витрати на проведення судових експертиз в сумі по 23 381, 62 грн. з кожного.
		З матеріалів справи вбачається, що за умовами угоди про визнання винуватості між прокурором САП ОСОБА_17 та ОСОБА_8 останній беззастережно визнав свою винуватість в організації зловживання службовим становищем першим заступником генерального директора державного підприємства «Національна кінематика України» (далі - ДП «НКУ») ОСОБА_13 , ОСОБА 2 та ОСОБА 3, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для самої себе та іншої фізичної та юридичної особи, використанні службового становища всупереч інтересам служби, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 статті 364 КК України, а також в організації зловживання своїми повноваженнями ОСОБА 5, з метою отримання неправомірної вигоди, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч.2 ст. 28 ч. 3 ст. 365-2 КК України.
		Окрім цього, ОСОБА_8 беззастережно визнав свою винуватість у спільній з ОСОБА 1 організації внесення до офіційного документу ОСОБА 5 завідомо недостовірних відомостей на 9-ій та 14-ій сторінках плану санації ДП «НКУ», вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
		Угоду про визнання винуватості також укладено між прокурором САП ОСОБА_17 та ОСОБА_13 , за якою останній беззастережно визнав свою винуватість у зловживанні службовим становищем, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для самої себе та іншої фізичної та юридичної особи, використанні службового становища всупереч інтересам служби, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частини 2 статті 28 частини 2 статті 364 КК України.
		Даними угодами на обвинувачених покладено обов`язки про співпрацю, що полягають в наданні та підтвердженні в суді раніше наданих показань щодо обставин вчинення ними та іншими особами інкримінованих кримінальних правопорушень.
		На зазначений вирок адвокат ОСОБА_6 в інтересах особи, яку представляє,  подав апеляційну скаргу. Просить вирок скасувати та направити дане кримінальне провадження №52023000000000483 від 20.09.2023 до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку. Стверджує, що вирок стосується прав та порушує її інтереси, що дає право на його оскарження відповідно до ст.ст. 24, 394 КПК України та ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, на думку захисника, оскаржуваний вирок охоплює події кримінального правопорушення, які ніби відбувались також за участі  ОСОБА_7 , а відтак здійснено констатацію факту вчинення кримінального правопорушення, яке інкриміновано останній в кримінальному провадженні №42019000000002463 від 25.11.2019. Окрім цього, даний вирок містить стверджувальні тези про  ОСОБА_7  як виконавця злочинних дій, спрямованих на заволодіння ОСОБА_8 та ОСОБА_18 майном ДП «НКУ». Вказує, що навіть із зазначенням в деяких місцях тексту «ОСОБА 2» замість прізвища його підзахисної можливо встановити факт виконання нею зловживання службовим становищем, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ст.364 КК України. Оскаржуваний вирок у кримінальному провадженні
		№52023000000000483 від 20.09.2023, в якому ОСОБА_7 не є учасником, долучено до матеріалів провадження №42019000000002463 від 25.11.2019 в якості доказу винуватості його підзахисної. 
		Окрім зазначеного, захисник вважає угоду такою, що не відповідає п. 6 ч.7 ст.474 КК України, заперечує наявність підстав для визнання винуватості ОСОБА_8 та зазначає про неналежну оцінку судом фактичних обставин провадження, а саме:
		-на момент схвалення плану санації ДП «НКУ» було відсутнє в переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації, затвердженого Верховною Радою України, що свідчить про відсутність заборони щодо його приватизації або відчуження;
		-погодження плану санації не належало до повноважень ОСОБА_7 та не здійснювалось нею як заступником Міністра культури України або як його т.в.о. Управління об`єктами державної власності у процедурі про банкрутство (санації) згідно нормативно-правових актів віднесено до повноважень Міністерства як органу, а не Міністра;
		-дії Міністерства щодо погодження санації вчинені в розумний строк, визначений законом, та не містять ознак «терміновості»;
		-погодження кандидатури організатора аукціону не належало до повноважень ОСОБА_7 та не здійснювалось нею, оскільки такі завдання згідно «Порядку організації проведення аукціонів у провадженні у справах про банкрутство та вимоги до їх організаторів стосовно майна державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50%» здійснює структурний підрозділ Мінкультури, відповідальний за забезпечення виконання Мінкультури України повноважень органу управління об`єктами державної власності;
		-судом невірно встановлено кваліфікації злочину, зокрема, в оскаржуваному вироку не визначено місце і час досягнення домовленості на вчинення дій, які орган досудового розслідування вважає зловживанням службовим становищем, спосіб вчинення злочину, ознаки суб`єктивної сторони. 
		Відтак, вважає, що укладення угоди про визнання винуватості між стороною обвинувачення та ОСОБА_8 з уникненням останнім реального відбування покарання не було спрямовано на беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, а лише на створення штучного доказу винуватості ОСОБА_7 в кримінальному провадженні №42019000000002463 від 25.11.2019 та порушує її презумпцію невинуватості.
		Обвинувачений ОСОБА_13 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, до суду не з`явився. До початку судового розгляду захисником ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_13 подано клопотання про неможливість з`явитись до суду у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, що ускладнює його пересування, а тому просив здійснювати розгляд апеляційних скарг за його відсутності, що згідно ст.405 КПК не перешкоджає апеляційному розгляду.
		Заслухавши доповідь головуючого, доводи адвоката ОСОБА_6 та особи, в інтересах якої подано апеляційну скаргу, які в повному обсязі підтримали вимоги скарги, прокурора, захисників, обвинуваченого, представника потерпілого, які заперечували проти задоволення скарги та просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Стаття 370 КПК України регламентує, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно з вимогами ч.5 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру.
		Відповідно до ст.472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди (ч.1). В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін (ч.2).
		Як вбачається з матеріалів справи, детективами НАБУ в межах кримінального провадження №42019000000002463 від 25.11.2019 розслідувались обставини вчинення керуючим санацією ДП «НКУ» у співучасті із першим заступником генерального директора ДП «НКУ», заступником Міністра культури України, бенефіціарними власниками (контролерами) ТОВ «Екосолар Інвест», ТОВ «Євросолар», ТОВ «Вест Прайт», директором ТОВ «Вест Прайт» та іншими не встановленими особами, заволодіння частиною комплексу об`єктів нерухомого майна (14 будівель та споруд) ДП «НКУ» у процедурі санації державного підприємства за розробленим планом санації ДП «НКУ», шляхом їх продажу за результатами формального аукціону між пов`язаними особами.
		Постановою прокурора САП ОСОБА_17 від 20.09.2023 матеріали щодо підозрюваних ОСОБА_8 та ОСОБА_13 у зв`язку з наданням ними викривальних показів виділено в окреме провадження, якому присвоєно номер №52023000000000483.
		25.09.2023 між прокурором ОСОБА_17 та підозрюваними ОСОБА_8 і ОСОБА_13 , у присутності їх захисників укладено угоди про визнання винуватості, згідно яких:
		- ОСОБА_8 повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.3 ст.365-2 КК України, і зобов`язався співпрацювати із прокурором у викритті кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.364, ч.3 ст.365-2, ч.1 ст. 366 КК України, які розслідуються детективами Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019, а також у інших провадженнях, з якими воно буде об`єднане, та у виділених із них провадженнях, шляхом надання та підтвердження під час досудового розслідування і судового провадження повних та правдивих показань відносно участі причетних до вчинення кримінальних правопорушень осіб.
		- ОСОБА_13 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч. 2 ст. 364 КК України і зобов`язався співпрацювати із прокурором у викритті кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.3 ст.365-2, ч.1 ст. 366 КК України, які розслідуються детективами Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019, а також у інших провадженнях, з якими воно буде об`єднане, та у виділених із них провадженнях, шляхом надання та підтвердження під час досудового розслідування і судового провадження правдивих показань відносно участі причетних до вчинення кримінальних правопорушень осіб.
		Вироком Вищого антикорупційого суду від 07.12.2023 затверджено угоди про визнання винуватості від 25.09.2023 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №52023000000000483, обвинуваченого ОСОБА_8  визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч.2 ст. 364, ч. 3 ст.365-2, ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, обвинуваченого  ОСОБА_13 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України з покладанням обов`язків щодо виконання умов укладених ними угод.
		Даючи оцінку доводам адвоката ОСОБА_6 про порушення вироком ВАКС від 07.12.2023 прав та інтересів ОСОБА_7 , колегія суддів дійшла таких висновків.
		Положеннями ст. 394 КПК України (п. 1 ч. 4 ) визначено вичерпний перелік осіб, які вправі оскаржувати вирок за угодою з підстав ч. 7 ст. 474 КПК України, до яких третіх осіб, які не є учасниками провадження, в межах якого ухвалено такий вирок, не віднесено. У зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 щодо неможливості затвердження угоди судом першої інстанції у зв`язку з відсутністю фактичних підстав для визнання ОСОБА_8 винуватості, невірна оцінка обставин справи, відсутність підстав для застосування ст. 75 КК України по відношенню до корупційного злочину, не можуть бути підставою для скасування або зміни вироку за його апеляційною скаргою та не є предметом перевірки в даному апеляційному провадженні, оскільки не вказують на порушення прав та не встановлюють обов`язків для ОСОБА_7 , як учасника іншого кримінального провадження, де відповідні фактичні обставини і мають бути предметом перевірки. Отже, перевірка таких доводів адвоката ОСОБА_6 виходить за межі компетенції апеляційної інстанції у провадженні, в якому укладено угоди про визнання винуватості з ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , а тому колегією відхиляються. При цьому суд враховує, що ОСОБА_7 та її захисник - адвокат ОСОБА_6 наділені всіма передбаченими кримінально процесуальним законом засобами для доведення невинуватості саме у провадженні, в якому вона має процесуальний статус учасника - № 42019000000002463 від 25.11.2019, в межах якого й підлягають перевірці обставини, передбачені ст.91 КПК України.
		Щодо доводів захисника про здійснення констатації факту вчинення кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_7  в кримінальному провадженні №42019000000002463 від 25.11.2019., шляхом охоплення у вироку подій кримінального правопорушення, які ніби відбувались, серед іншого, за її участі, колегія суддів зазначає наступне. Згідно постанови Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18.05.2020 у справі №639/2837/19, провадження №51-5394кмо19 дані про осіб, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальному акті, повідомленні про підозру, тощо) у даному чи іншому кримінальному провадженні, не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб. Ці процесуальні документи, на відміну від вироку суду, містять твердження сторони обвинувачення про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України), з викладенням обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у відповідності з вимогами ст. ст. 91, 92, 277, 291 КПК України. 
		Зазначені у вироку відомості є описом події кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувались ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , які ідентичні відомостям, зазначеним в обвинувальному акті відносно останніх, та стосуються виключно їх. Відповідно до положень ст. 84 КПК України даний вирок про затвердження угод про визнання винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_13 за відповідною подією кримінального правопорушення, у тому числі висновки, зроблені в ньому, не є доказом на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України. Судом не здійснювалось дослідження та оцінка правомірності її (ОСОБА 2) дій та не встановлювалась наявність чи відсутність вини цієї особи, а також жодних преюдиційних фактів щодо неї. На цьому наголошено безпосередньо в тексті вироку в п. 5.3 (а.с. 103, т. 14) , де зазначено, що судом не встановлено обставин, які б могли свідчити, що умови угод порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, з огляду на те, що їх укладення не має преюдиційного значення для кримінального провадження щодо будь-яких інших осіб. Крім того, у вироку чітко зазначено, що він не може бути належним та допустимим доказом винуватості інших осіб у вчиненні будь-якого злочину. На це також вказують ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч.1 ст.11 Загальної декларації прав людини, ч.1 ст.62 Конституції України. 
		Вищевказані висновки повністю узгоджуються з висновками, викладеними в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.11.2019 (справ №759/10575/16-к, пров. №51-1951км19), від 27.11.2024 (справа №203/2507/15-к, пров. № 51-3875 км 24), а саме: «..вирок суду на підставі угоди не може мати преюдиціального значення в кримінальних провадження щодо інших осіб. По-перше, чинний КПК не містить норми, яка би вказувала на преюдиціальне значення таких вироків для доказування фактичних обставин кримінального правопорушення в межах іншого кримінального провадження щодо інших осіб (ст. 90 КПК вказує лише на преюдиціальне значення рішення національного чи міжнародного суду, яким встановлено порушення прав і свобод людини, для вирішення питання щодо допустимості тих чи інших доказів). По-друге, обставини вчинення злочину у вироку на підставі угоди не встановлюються на підставі повного та всебічного дослідження доказів у межах змагальної процедури за участю всіх фігурантів інкримінованого правопорушення, а набувають значення правової презумпції в силу визнання цих обставин сторонами угоди та затвердження її судом. По-третє, надання вироку на підставі угоди преюдиціального значення в кримінальному провадженні щодо інших осіб порушуватиме гарантії статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.». З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи сторони захисту про долучення стороною обвинувачення як доказу оскаржуваного вироку до кримінального провадження №42019000000002463 від 25.11.2019 на доведення вини ОСОБА_7 , оскільки згідно ст.ст.84, 90 КПК України відповідний документ не є і не може бути доказом у зазначеному кримінальному провадженні. 
		Згідно практики ЄСПЛ, яка за приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права, обставини, встановлені у провадженні, в якому не беруть участь інші обвинувачені, не повинні мати преюдиціальне значення для їх справ. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їх сила обмежуватися даними конкретного провадження. Особливо це стосується вироків, ухвалених на підставі угоди (справа «Навальний і Офіцеров проти Росії» від 23.02.2016, заява №46632/13 і №28671/14). Колегія суддів вважає неспроможними доводи адвоката ОСОБА_6 з посиланням на пункти 104, 105, 108 зазначеного рішення ЄСПЛ, адже, як встановлено ЄСПЛ в даному рішенні (п.107), законодавство країни, якою винесено вирок, що підлягав оскарженню в ЄСПЛ, прямо закріплювало преюдиційне значення вироків, винесених в рамках спрощеної процедури, та встановлених в ньому обставин без додаткової перевірки судом. Тоді як законодавство України та усталена судова практика не містить аналогічних чи подібних норм, які б вказували на преюдиційне значення вироку на підставі угоди та встановлених у ньому обставин для особи, яка не є учасником відповідного провадження. Отже, відповідні доводи адвоката ОСОБА_6 відхиляються судом як такі, що ґрунтуються на обставинах, нерелевантних даному провадженню. 
		Відповідно до ч.1 ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Згідно роз`яснень, які містяться в абзаці 3 пункту 9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» вирок, ухвалений на підставі угоди стосовно однієї із декількох осіб, не має преюдиційного значення для кримінального провадження відносно інших осіб, а визнання винуватості першою особою не є доказом вини останніх. Отже, доводи адвоката ОСОБА_6 щодо порушення презумпції невинуватості ОСОБА_7 є безпідставними.
		 Разом з цим, в п.3.1 та 3.2 мотивувальної частини вироку Вищого антикорупційного суду від 07.12.2023 згадується прізвище  ОСОБА_7 , яка не є учасником даного кримінального провадження. З урахуванням вищенаведених правових норм, це стосується лише описової частини змісту угод про визнання винуватості, укладених із ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , відображеного в оскарженому рішенні як результат перевірки угоди на відповідність ст.472 КПК України та є обов`язковою умовою при вирішенні питання про її затвердження згідно ч.7 ст. 474 КПК України. Такі відомості жодним чином не вказують та не стверджують винуватість чи невинуватість ОСОБА_7 , не встановлюють преюдиційні факти щодо неї, а стосуються виключно належного виконання процесуальних обов`язків обвинуваченими як елемента угоди повідомити суду відомі їм обставини щодо інших осіб, підозрюваних чи обвинувачених у кримінальному провадженні №42019000000002463 від 25.11.2019, виділених чи об`єднаних з ним. Разом з тим, настільки детальне цитування змісту угоди у вироку законом не передбачено, не впливає на обсяг обов`язків обвинувачених та необхідність їх виконання згідно угоди, а отже не потребує обов`язкового відображення у вироку суду, відтак, на думку колегії, підлягає виключенню.
		В апеляційній скарзі містяться також інші доводи, які не мають істотного значення, адже не спростовують обґрунтованого висновку суду про непорушність прав та інтересів ОСОБА_7 оскаржуваним вироком. Відтак, вони не потребують детального аналізу з точки зору викладення мотивів рішення суду апеляційної інстанції виходячи з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58). Суд має дати відповіді на кожен важливий аргумент, а сторони повинні бути впевнені, що їх доводи були почуті та оцінені судом. На переконання колегії таких вимог під час апеляційного перегляду дотримано. 
		Відповідно до ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, у тому числі, змінити вирок.
		У зв`язку з викладеним вище, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а вирок підлягає зміні. 
		Керуючись ст.ст.7, 17, 337, 369, 370, 374, 376, 392-396, 400, 404, 405, 407-409, 418, 419, 421, 424, 474 - 475, 532, 533 КПК України, колегія суддів
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу адвоката  ОСОБА_6 на вирок Вищого антикорупційного суду від 07.12.2023 задовольнити частково.
		Вирок Вищого антикорупційного суду від 07.12.2023 змінити:
		1)на стор.24 вироку (т.14 а.с.98 зворот) абз.5 п.3.1 «Зміст угоди про визнання винуватості, укладеної із ОСОБА_8 » викласти в наступній редакції: «За змістом угоди та поданих до неї змін ОСОБА_8 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень і зобов`язується співпрацювати із прокурором у викритті кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 364, частиною 3 статті 365-2, частиною 1 статті 366 КК України, які розслідуються детективами Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні №42019000000002463 від 25.11.2019, а також у інших провадженнях, з якими воно буде об`єднане, та у виділених із них провадженнях, з покладенням обов`язків, закріплених в п.6 вищевказаної угоди, шляхом надання та підтвердження під час досудового розслідування і судового провадження повних та правдивих показань відносно участі причетних до вчинення кримінальних правопорушень осіб»;
		2)на стор.24 вироку (т.14 а.с.98 зворот) абз.7 п.3.1 «Зміст угоди про визнання винуватості, укладеної із ОСОБА_8 » виключити;
		3)на стор.26 вироку (т.14 а.с.99 зворот) абз.4 п.3.2 «Зміст угоди про визнання винуватості, укладеної із ОСОБА_13 » викласти в наступній редакції: « ОСОБА_13 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення і зобов`язався співпрацювати із прокурором у викритті кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 364, частиною 3 статті 365-2, частиною 1 статті 366 КК України, які розслідуються детективами Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019, а також у інших провадженнях, з якими воно буде об`єднане, та у виділених із них провадженнях, з покладенням обов`язків, закріплених в п.6 вищевказаної угоди, шляхом надання та підтвердження під час досудового розслідування і судового провадження правдивих показань відносно участі причетних до вчинення кримінальних правопорушень осіб.»;
		4)на стор.26 вироку (т.14 а.с.99 зворот) абз.6 п.3.2 «Зміст угоди про визнання винуватості, укладеної із ОСОБА_13 » виключити;
		5)на стор.32 вироку (т. 14, а.с. 102 зворот) в 5.3 «Щодо порушення умовами угод прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб» слово « ОСОБА_7 » замінити на «ОСОБА 2».
		У задоволенні апеляційної скарги в іншій частині відмовити, а вирок Вищого антикорупційного суду від 07.12.2023 за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_13 залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців.
		 
		Головуючий                                              ОСОБА_1 
		 
		Судді                                                                 ОСОБА_2 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...