Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/12826/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення.
Надіслано судом: 30.01.2025. Зареєстровано: 31.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2025.

Номер судового провадження: 2/466/1132/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 466/12826/24
		Провадження № 2/466/1132/25
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		29 січня 2025 року м.Львів
		Шевченківський районний суд м. Львова
		у складі: головуючого-судді Єзерського Р.Б.
		при секретарі Свиті А.І.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом адвоката Ільків Миколи Миколайовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 до Львівського комунального автотранспортного підприємства №1, з участю третьої особи: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -
		 в с т а н о в и в :
		20 грудня 2024 року адвокат Ільків Микола Миколайович, який представляє інтереси ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до Львівського комунального автотранспортного підприємства №1, з участю третьої особи: ОСОБА_2 , у якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 198 472,19 грн., а також понесені судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.
		Позовні вимоги мотивує тим, що 05 квітня 2024 року приблизно о 14 годині 50 хвилин неподалік будинку №220 по вул. Замарстинівська у м. Львові відбулося ДТП за участю маршрутного автобуса №8A сполучення «Центр-Брюховичі» марки «ЕЛЕКТРОН А18501» р.н. НОМЕР_1 » під керуванням водія ОСОБА_2 та пасажира ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП пасажир автобуса №8А сполученням «Центр-Брюховичі» марки «ЕЛЕКТРОН А18501» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована в медичний заклад. 
		05 квітня 2024 року за фактом даного кримінального правопорушення ГУ НП у Львівські області розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України, про що було внесено відомості до Єдиного реєстр досудових розслідувань за №12024141380000517. 
		29 квітня 2024 року Постановою про закриття кримінального провадження старшим лейтенантом поліції слідчим ВРЗСТ СВ ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області Перетятко А.Я було закрите кримінальне провадження №12024141380000517 від 05.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у зв`язку з встановленням відсутності в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення. 
		На час вчинення дорожньо-транспортної пригоди водій маршрутного автобуса №8A марки «ЕЛЕКТРОН А18501», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з «ЛК АТП № 1», отож на підставі ст. 48 ЦПК України, вказану позовну заяву заявлено до підприємства  «ЛК АТП № 1». Отже, оскільки ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ЛК АТП №1 (відповідачем) під час дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої потерпіла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, та виконував трудові обов`язки, тому за шкоду, завдану працівником, несе відповідальність роботодавець ATII № 1.
		Оскільки, позивач через ДТП отримала тілесні ушкодження, тому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 198 472,19 грн. моральної шкоди.
		09 січня 2025 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що позивачем не надано належних доказів того, що вона 05.04.2024 була пасажирем автобуса марки «Електрон А18501», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 . Крім того, зазначає, що якщо припустити, що позивач дійсно перебувала у салоні вказаного автобуса, то окрім неї ніхто ніяких тілесних ушкоджень не зазнав, жодних скарг на дії водія не було. Вважає, що позивач не трималася поручень, чим грубо порушила п.п. а п. 5.2 ПДР України. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про те, що відповідачем вчинено будь-які дії, які б вказували на спричинення моральної шкоди позивачу. Позивачем не надано доказів наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідача, тому у зв`язку із вищенаведеним просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
		16 січня 2025 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_4 надійшла відповідь на відзив, у якому зазначає, що на досудовому розслідуванні було встановлено, що внаслідок ДТП пасажир автобуса №8A сполученням «Центр-Брюховичі» марки «ЕЛЕКТРОН А18501» р.н. НОМЕР_1 » ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована в медичний заклад. З висновку судово-медичної експертизи №144/24 від 22.04.2024 вбачається, що у потерпілої ОСОБА_1 було виявлено наступні тілесні ушкодження: підшкірна гематома на задній поверхні правого стегна та гомілки, закритий перелом обох кісток правої гомілки. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися 05 квітня 2024 при падінні на підлогу автобуса при різкому гальмуванні з послідуючим притисканням до неї тілами інших пасажирів і відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці довготривалого розладу здоров`я. Зазначає, що після отримання тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а саме: підшкірна гематома на задній поверхні правого стегна та гомілки, закритий багатофрагментний перелом обох кісток правої гомілки, позивачка ОСОБА_1 зазнала значних фізичних і психічних страждань, оскільки даний перелом є однією з найважчих травм кісткової системи, що характеризується множинними переломами кісток, які викликають сильний, тривалий біль, особливо на етапах первинного лікування та реабілітації. Позивачка була змушена перенести низку медичних маніпуляцій, включно з фіксацією переломів за допомогою гіпсу або металоконструкцій, що супроводжувалися значним дискомфортом і болем. Тривала іммобілізація ноги позбавила її можливості самостійного пересування, спричинила почуття безпорадності та залежності від інших осіб навіть у базових побутових питаннях. Лікування було ускладнене необхідністю відновлення після багатофрагментного перелому, що потребувало інтенсивної фізіотерапії, регулярних оглядів, а також ризику можливих хірургічних втручань у майбутньому. На тлі фізичних страждань у позивачки розвинулися психічні розлади. Тривожність. безсоння, відчуття пригніченості та страху стали постійними супутниками її повсякденного життя. Душевні страждання включали не лише страх за власне здоров`я, але й невпевненість у майбутньому, оскільки тривалий процес реабілітації створив невизначеність щодо можливості повернутися до звичного способу життя. Моральна шкода, завдана відповідачем, виражена у сильних душевних і фізичних муках, що залишили глибокий слід у психоемоційному стані позивачки. Постійний біль, обмеження мобільності та соціальна ізоляція суттєво вплинули на її емоційний стан і самооцінку, спричинивши почуття безнадії та сорому. 
		У судове засідання сторона позивача не з`явилася, проте від представника позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності сторони позивача, просив задовольнити позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив.
		Представник відповідача надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. 
		Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та дату судового засідання, письмових пояснень не подавав.
		Оскільки, сторонами подано докази на підставі яких ґрунтуються позовні вимоги, сторонами не заявлено клопотань про витребування інших доказів та скористалися правом подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, суд дійшов переконання про розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних доказів.
		У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
		Дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов такого.
		Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).
		Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
		Судом встановлено, що 05.04.2024 приблизно о 14:50 год. неподалік будинку АДРЕСА_1 відбулася ДТП (падіння в салоні маршрутного автобуса) за участю маршрутного автобуса №8A сполученням «Центр- Брюховичі» марки «ЕЛЕКТРОН А18501», р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та пасажира ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 яка отримала тілесні ушкодження внаслідок падіння у салоні. Водій ОСОБА_2 перебуває в трудових відносинах із відповідачем - ЛК АТП №1.
		З пояснень позивача, наданих органу досудового розслідування, вбачається, що 05.04.2024 приблизно о 14:00 год. вона сіла в маршрутне таксі №8A сполученням «Центр-Брюховичі» на кінцевій зупинці біля готелю «Львів» у м. Львові, вона знаходилась по середині салону автобуса та трималася за поручень. Проїхавши приблизно половину маршруту, в один із моментів, водій маршрутного автобуса №8A різко загальмував, в результаті чого половина пасажирів в салоні автобуса впали. Внаслідок чого потерпіла також впала травмувала праву ногу, тому що одразу відчула різкий біль в нозі. Проїхавши декілька зупинок у смт. Брюховичі біля залізно-дорожньої станції вона вийшла, та викликала швидку медичну допомогу, яка в подальшому доставила її до медичного закладу. 
		05 квітня 2024 року за фактом даного кримінального правопорушення ГУ НП у Львівській області розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України, про що було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141380000517. 
		29 квітня 2024 року Постановою про закриття кримінального провадження старшим лейтенантом поліції слідчим ВРЗСТ СВ ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області Перетятко А.Я було закрите кримінальне провадження №12024141380000517 від 05.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у зв`язку з встановленням відсутності в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення. 
		З висновку судово-медичної експертизи №144/24 від 22.04.2024 вбачається, що у потерпілої ОСОБА_1 було виявлено наступні тілесні ушкодження: підшкірна гематома на задній поверхні правого стегна та гомілки, закритий перелом обох кісток правої гомілки. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися 05 квітня 2024 при падінні на підлогу автобуса при різкому гальмуванні з послідуючим притисканням до неї тілами інших пасажирів і відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці довготривалого розладу здоров`я.
		Крім того, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 здійснювала рентген гомілки та гомілковостопного суглоба в КНП «6-та міська поліклініка м. Львова» 16.07.2024 та 29.05.2024 із заключенням лікаря: Rtg правої гомілки  консолідований та частково двокісточковий перелом в/З діалізу правих гомілок з допустимим стоянням відламків. М.О.С. за допомогою мет. пластини та гвинтів відповідно. 
		Вирішуючи даний спір, суд зауважує наступне.
		Так, у п.145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №176 від 18 лютого 1997 року (із змінами і доповненнями), (далі Правила) зазначено, що перевізник зобов`язаний забезпечити дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживача; вживати заходів до забезпечення безпечної, зручної поїздки пасажирів і зберігання та/або доставки багажу згідно з договором перевезення і розкладом руху.
		Відповідно до п.147 Правил водію забороняється порушувати вимоги цих Правил, Правил дорожнього руху та правил технічної експлуатації транспортного засобу.
		Статтею 40 Закону України «Про автомобільний транспорт» також передбачено, що водій автобуса зобов`язаний вживати необхідних заходів для безпеки пасажирів.
		Водій вправі вимагати від пасажирів виконання їх обов`язків.
		Отже, виходячи із встановлених обставин справ, водієм допущено порушення Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.
		Пасажир під час користування транспортним засобом має право: на безпечну перевозку себе та багажу, відшкодування завданої шкоди, що передбачено пунктом п.5.5 Правил дорожнього руху.
		Даних про притягнення позивача за порушення правил дорожнього руху чи порушень правил поводження в маршрутному автобусі суду не надано. Тому суд приходить до висновку, що позивач впала і отримала ушкодження як з власної необережності, так і з вини водія маршрутного таксі, тому вона має право на відшкодування шкоди (у тому числі моральну).
		За загальними правилами ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела. 
		Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. 
		Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець. 
		Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. 
		Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець - «ЛК АТП № 1». 
		Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року (справа № 6-108цс13). 
		Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05 грудня 2018 року (справа № 426/16825/16-ц) на підставі аналізу норм статей 1187 та 1172 ЦК України дійшла висновку про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. 
		Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відповідальність юридичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває з даною організацією в трудових відносинах і шкоду заподіяно нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, незалежно від того, постійним, тимчасовим, сезонним, за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації. 
		Отже, оскільки ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ЛК АТП №1 (відповідачем) під час дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої потерпіла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, та виконував трудові обов`язки, тому за шкоду, завдану працівником, несе відповідальність роботодавець АТП № 1. 
		Статтею 1167 ЦК України передбачено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.
		За змістом п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Відтак в силу дії п.1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України обов`язок відповідача (як володільця транспортного засобу) щодо відшкодування моральної шкоди має місце незалежно від наявності його вини у вчиненні ДТП.
		Отже, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
		Згідно з ч.4 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
		При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачам моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
		Доводи представника відповідача про відсутності вини водія у спричиненні тілесних ушкоджень позивачу суд не приймає та вважає, що відсутність вини водія транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє останнього від обов`язку відшкодувати шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відповідно до ст.1187 ЦК України відповідальність наступає і без вини водія, що також спростовується висновком експертизи та нормами чинного законодавства.
		Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, суд дійшов висновку, що відповідач, як володілець джерела підвищеної небезпеки повинен нести відповідальність за шкоду, в тому числі й моральну, завдану таким джерелом.
		Приймаючи рішення про стягнення моральної шкоди суд враховує стрес позивача в момент падіння, больовий шок внаслідок отримання травми ноги пасажира маршрутки, фізичний біль і страждання в період лікування, зміну сталого способу життя, незручності, а також байдужість водія і його поведінку, тяжкість та глибину її душевних страждань, які носять триваючий характер, невідворотність наслідків, що наступили, істотність негативних змін в особистому житті, з огляду на вік позивача, те, що життя та здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю, суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача моральної шкоди. Разом з тим, розмір моральної шкоди слід зменшити з 198472,19 грн. до 25000 грн., виходячи з міркувань розумності, спів розмірності та справедливості, а також того, що моральна шкода відшкодовується не з метою збагачення, а носить лише оціночний компенсаційний характер завданим фізичним стражданням.
		Розподіл між сторонами судових витрат.
		 Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1-3ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Положення статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
		Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.
		Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору від 11.09.2024 про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом Ільківим Миколою Миколайовичем та ОСОБА_1 ; ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Ільківим М.М. серії ВС №1332760; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001100 Ільківим М.М.; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Римська Т.В. понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи: консультація та вивчення матеріалів справи  5000 грн.; підготовка, копіювання та написання позовної заяви  7000 грн.; підготовка інших процесуальних документів  5000 грн.; участь представника у судових засіданнях  3000 грн. Всього  20000 грн. 
		Зважаючи на викладене, враховуючи предмет позову, час, витрачений адвокатом для надання послуг, з урахуванням обсягу роботи, зазначеного в детальному розрахунку наданих правничих послуг, та кількості годин, необхідних, з точки зору суду, для його виконання фахівцем у галузі права, з урахуванням зібраних та наданих суду доказів, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що сума 20000,00 грн. не є співмірною, а відтак, приходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн., що буде за даних обставин справи буде справедливим і співмірним відшкодуванням таких.
		Таким чином суд вважає можливим задовольнити вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу частково у розмірі 3000,00 грн.
		Оскільки, позивач при поданні даного позову на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору, тому суд на підставі ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
		На підставі ст.ст. 23,1167, 1168, 1172, 1187 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,-
		 у х в а л и в :
		позовні вимоги адвоката Ільків Миколи Миколайовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 до Львівського комунального автотранспортного підприємства №1, ЄДРПОУ: 23884071, місцезнаходження: м. Львів, вул. Авіаційна, 1, з участю третьої особи: ОСОБА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
		Стягнути з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1, ЄДРПОУ: 23884071, місцезнаходження: м. Львів, вул. Авіаційна, 1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 моральну шкоду у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн., 00 коп.
		Стягнути з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1, ЄДРПОУ: 23884071, місцезнаходження: м. Львів, вул. Авіаційна, 1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2  витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн., 00 коп.
		У задоволенні решти витрат на професійну правничу допомогу  відмовити.
		Стягнути з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1, ЄДРПОУ: 23884071, місцезнаходження: м. Львів, вул. Авіаційна, 1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн., 20 коп. 
		Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		  Суддя   Р.  Б.  Єзерський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...