Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/16006/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Укладення договорів (правочинів); купівлі - продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв.
Надіслано судом: 30.01.2025. Зареєстровано: 31.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2025.
Дата набрання законної сили: 21.01.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 січня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/16006/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
		секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
		 
		за участю представників:
		позивача - не з`явився,
		відповідача - Курдюмова М. М. (адвокат),
		 
		розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
		на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 (суддя Сташків Р. Б.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 (судді: Іоннікова І. А. - головуючий, Михальська Ю. Б., Тищенко А. І.) у справі
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР К"
		до Державного підприємства "Гарантований покупець"
		про стягнення 3 874 942,70 грн.
		 
		Короткий зміст і підстави позовних вимог
		1. Предметом спору є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР К" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості за договором, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань зі сплатити поставленої йому електроенергії за період з жовтня 2021 року по липень 2023 року.
		Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
		2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024, закрито провадження у справі №  910/16006/23 в частині стягнення 3 046,28 грн; у решті позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР К" 3 871 896,42 грн боргу, а також 58  078,45 грн судового збору.
		3. До Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат понесених останнім, у зв`язку з розглядом цієї справи в суді першої інстанції в сумі 300  000,00 грн.
		4. За результатами розгляду зазначеної заяви позивача, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2024, залишеним без мін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024, присуджено до стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР К" 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		5. Судові рішення мотивовані відповідністю заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу в сумі 40 000,00 грн критеріям, які визначені статтею 126 Господарського процесуального кодексу України.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		6. У касаційній скарзі Державне підприємство "Гарантований покупець" просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 910/16006/23 в частині задоволення заяви про розподіл судових витрат, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		7. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях застосовані норми права без урахування висновків щодо застосування статей 1, 19, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" статей 126, 129 ГПК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:
		- неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, в якій з посиланням на норми статей 126, 129 ГПК України Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 згаданої постанови). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268));
		- неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, відповідно до якої "при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін";
		- неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.10.2022 у справі №  904/8800/21, у якій Верховний Суд досліджував порядок застосування положень частини 5 статті 129 ГПК України під час визначення обґрунтованості витрат на правничу допомогу та врахував, що спір у даній справі стосується стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії та є типовим; розрахунки заявлених до стягнення сум є не складними, а відповідно не потребували значного часу для їх оформлення, оскільки вже відображені у відповідних актах та рахунках на оплату, які складалися та надані адвокату саме позивачем; справа не обтяжена кількістю доказів, які б потребували вивчення, відтак, не є складною і підготовка до її розгляду, оскільки явно не потребувала значних затрат часу та зусиль професійного адвоката; сам розрахунок вартості теплової енергії не є належним доказом у справі, оскільки не містить підпису адвоката. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 64000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи сукупний час, витрачений адвокатом на опрацювання спірних правовідносин та розумну необхідність витрат для даної справи;
		- неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19: при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін;    суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг;
		- неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.02.2020 у справі №  910/5744/18: для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
		Скаржник наголошує на тому, що матеріалами цієї справи підтверджується необґрунтованість заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу та має місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		8. Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛАР К" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.
		Розгляд справи Верховним Судом 
		9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 910/16006/23 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 21.01.2025.
		Позиція Верховного Суду
		10. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		11. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.
		Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
		12. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		13. Предметом касаційного оскарження у цій справі є додаткове рішення місцевого господарського суду, залишене без змін постановою апеляційного господарського суду щодо часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР К" про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.
		14. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
		15. Практична реалізація згаданого принципу щодо відшкодування витрат, зокрема на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
		16. Отже, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є принципом господарського судочинства, а статті 123, 129 ГПК України - нормами процесуального права, які регламентують види судових витрат, розподіл судових витрат та визначають оптимальний порядок застосування.
		17. При цьому Верховний Суд зазначає, що приписи статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21).
		18. Стаття 16 ГПК України передбачає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
		19. За змістом пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню у разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 зазначеного Закону).
		20. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
		21. Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		22. Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		23. Таким чином, відшкодування судових витрат на правову допомогу здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (аналогічні висновки наведені Верховним Судом в ухвалі від 01.02.2023 у справі № 921/262/19 та додатковій постанові від 16.06.2021 у справі №  918/132/20). При цьому перевірка доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
		24. У додатковій постанові від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20) Верховний Суд зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
		25. Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про розподіл судових витрат, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21).
		26. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у судовому засіданні 08.04.2024 представник позивача зробив усну заяву до закінчення судових дебатів щодо вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, зазначивши, що докази, які підтверджують розмір понесених ним судових витрат, будуть подані протягом 5-ти днів після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від 12.04.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №  910/16006/23, якою останній просить суд покласти на відповідача - 300 000 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної справи. Позивач на підтвердження понесених ним судових витрат в суді першої інстанції долучив до матеріалів справи: копію укладеного 29.05.2023 між ним (клієнтом) та Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Соколовський і партнери" (адвокатською компанією) договору про надання юридичної допомоги № 461, за умовами якого: адвокатська компанія бере на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги щодо представництва інтересів клієнта в усіх судах України з питань стягнення заборгованості з Державного підприємства "Гарантований покупець" (пункт 2.1); вартість юридичної допомоги, що надається адвокатською компанією складає 450 000,00 грн (пункт 4.1); по закінченню надання юридичної допомоги, зазначеної в пункті 2.1 цього договору, складаються акти наданої юридичної допомоги, які підписується уповноваженими представниками кожної зі сторін. До акту наданої юридичної допомоги може бути доданий білінговий звіт, в якому вказується детальний перелік виконаних завдань роботи та час, витрачений адвокатською компанією на їх виконання (пункт 4.3); в актах вказується обсяг наданої адвокатською компанією юридичної допомоги та її вартість (підпункт 4.3.1 пункту 4.3). Як вбачається з виставлених адвокатською компанією рахунків позивачу на виконання умов договору, останнім було перераховано на рахунок адвокатської компанії 450 000 грн, з яких, за оцінкою адвоката позивача, безпосередньо судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи в суді першої інстанції, склали 300 000 грн. Відповідно до акта про надання юридичної допомоги від 10.04.2024 адвокатською компанією було надано позивачу такі послуги: досудова підготовка до справи, формування правової позиції в спорі, підготовка позовної заяви та всіх доказів, аналіз відзиву на позов, підготовка та подання заяви про зменшення позовних вимог, аналіз судової практики, аналіз та перевірка клопотань поданих відповідачем, участь у судових засіданнях. У звіті з виконаних робіт від 10.04.2024 було наведено більш конкретний перелік вчинених адвокатом дії та час витрачений на їх виконання, загалом витрачено 72 години 10 хвилин.
		27. За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що заявник дотримався вимог, встановлених у частині 8 статті 129 ГПК України, та вважали за можливе здійснити перевірку наданих заявником доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у місцевому господарському суді та надати їм оцінку.
		28. Згідно зі частинами 3- 5 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		29. За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
		30. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №  922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
		31. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).
		32. Згідно зі частиною 5 статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		33. У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України щодо співмірності судових витрат господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. Між тим обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, на які посилається скаржник у касаційній скарзі).
		34. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись зазначеною нормою процесуального кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
		35. Державне підприємство "Гарантований покупець" у касаційній скарзі посилається на те, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛАР К" витрати на правничу допомогу є необґрунтованими, нерозумними, завищеними щодо іншої сторони спору, зважаючи на рівень складності справи, витрачений адвокатами час, неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		36. Водночас скаржник не враховує, що заявлена позивачем до суду першої інстанції сума витрат на оплату послуг адвокатів склала 300 000 грн, однак місцевим господарським судом заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР К" задоволено частково, а саме у сумі 40 000 грн. Тобто судами, з урахуванням у тому числі заперечень Державного підприємства "Гарантований покупець", вже частково відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "СОЛАР К" у відшкодуванні понесених ним витрат на правову допомогу, зважаючи не лише на часткове задоволення позову, але також з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат, їх дійсності, необхідності та розумності такого розміру.
		Так, зокрема, суд першої інстанції при розгляді поданої позивачем заяви:
		- взяв до уваги, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебували та перебувають подібні за предметом спору з цією справою спори, у тому числі за цим же позивачем та відповідачем, але за різними договорами. Фактично практика за подібними спорами вже сформована судами та не є новою;
		- врахував, що ціни позовних вимог у цій та подібних справах є великими, однак на предмет доказування це впливу не має, враховуючи, що доказова база у таких спорах складається частіше всього з договору, актів купівлі-продажу електроенергії та виписки банку;
		- з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважав за доцільне стягнути з відповідача 40 000 грн витрат понесених позивачем за правничу допомогу при розгляді цієї справи, а решту заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 260 000 грн поклав на позивача та йому не відшкодував.
		37. Суд апеляційної інстанції з правильністю зазначеної оцінки погодився.
		Суд вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 ГПК України.
		38. У зазначених скаржником постановах Верховного Суду у співвідношенні з оскаржуваним судовим рішенням не міститься протилежного правового висновку щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України, статей 1, 19, 30 Закону України "Про адвокатуру", а лише наголошується на необхідності суду при вирішенні питання виходити з критерію реальності, пропорційності, обґрунтованості та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, розумності їх розміру, а також про право суду не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу в разі доведення неспівмірності витрат стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.
		39. Верховний Суд під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень не виявив у діях судів попередніх інстанцій порушень положень статей 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень, а додатково перевіряти докази з огляду приписи статті 300 ГПК України Верховний Суд не має права.
		40. Аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судами доказів щодо обставин надання послуг професійної правничої допомоги, процесуальних дій, зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Сама лише незгода скаржника з наданою судами оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що таку оцінку було проведено з порушенням норм права.
		41. Отже, Верховний Суд констатує, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
		Висновки Верховного Суду
		42. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		43. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		44. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		45. Скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування останніми норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.
		46. З огляду на викладене касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.
		Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 910/16006/23 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          Ю. Я. Чумак
		Судді                                                                                                    Т. Б. Дроботова
		 Н. О. Багай

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...