Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 442/9256/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; іпотечного кредиту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 31.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2025.
Дата набрання законної сили: 22.01.2025
Номер судового провадження: 61-13120ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                                                                 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                          
		 
		22 січня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 442/9256/21
		провадження № 61-13120св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,                               Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Буднікова Юлія Сергіївна,
		особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Буднікова Юлія Сергіївна, про витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та визнання недійсним договору іпотеки
		 
		за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 липня 2022 року у складі судді Крамара О. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 18 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.та за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 серпня 2023 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому,                              з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 13 січня 2022 року, просила витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь            ОСОБА_1 нежитлову будівлю літ. А-3, загальною площею 875,2 кв. м, що складається із приміщення кафе-залу та приміщень мотелю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1843204746212; 
		витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь                         ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0869 га, кадастровий номер 4621284800:01:004:0130, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1875396746212; 
		витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь                   ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0256 га, кадастровий номер 4621284800:01:004:0131, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1874496846212; 
		витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь        ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна - будівлю першої черги кафе-бару «Колиба» відпочинкового комплексу «Інклюз», загальною площею 177,7 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 403468146212; 
		усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом звільнення нежитлової будівлі літ. А-3, загальною площею 875,2 кв. м, що складається із приміщення кафе-залу та приміщень мотелю, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1843204746212; 
		усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом звільнення земельної ділянки площею 0,0869 га, кадастровий номер 4621284800:01:004:0130, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1875396746212; 
		усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом звільнення земельної ділянки площею 0,0256 га, кадастровий номер 4621284800:01:004:0131, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1874496846212; 
		усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом звільнення об`єкта нерухомого майна - будівлі першої черги - кафе-бару «Колиба» відпочинкового комплексу «Інклюз», загальною площею 177,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 403468146212; 
		визнати недійсним договір іпотеки від 03 червня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу                      Будніковою Ю. С., зареєстрований в реєстрі за № 887; 
		визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю літ. А-3, загальною площею 875,2 кв. м, що складається із приміщення кафе-залу та приміщень мотелю, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1843204746212.
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги,  ОСОБА_1 посилалася на те, що 08 липня                     2014 року вона стала переможцем прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, проведених у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, відкритому з виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 квітня 2011 року у справі № 2-673/11, яким задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання кредитного договору недійсним відмовлено. Вказаним рішенням звернуто стягнення на майно, яке належить ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , у тому числі на будівлю першої черги - кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відпочинкового комплексу «Інклюз», загальною площею 177,7 кв. м, що за адресою: АДРЕСА_2 , на об`єкт незавершеного будівництва мотелю за адресою: АДРЕСА_2 , а також на земельну ділянку площею 0,1112 га, кадастровий номер 4621284800:01:004:0610, за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , а кошти, отримані від реалізації нерухомого майна - предмета іпотеки, направити на погашення загальної заборгованості                     ОСОБА_2 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором                          від 05 травня 2008 року CM-SME 603/013/2008, укладеним між ОСОБА_2                             і Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого                            є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк». 
		 
		09 липня 2014 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво № НОМЕР_1 , видане приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевською Т. С., та зареєструвала за собою право власності на нерухоме майно, а саме: об`єкт нежитлового будівництва - незавершений будівництвом мотель готовністю 81 %, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 403409446212, кадастровий номер земельної ділянки 4621284800:01:004:0610, цільове призначення - для будівництва та обслуговування відпочинкового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; земельну ділянку площею 0,1125 га з кадастровим номером 4621284800:01:004:0610 за адресою АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування відпочинкового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », реєстраційний номер майна 403409446212; будівлю першої черги - кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відпочинкового комплексу «Інклюз», загальною площею 177,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 403468146212.
		 
		Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 14 грудня 2017 року про виправлення описки, додатковим рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2018 року, залишеними без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року, у справі № 442/4240/14-ц прилюдні торги визнано недійсними; визнано протиправними дії Приватного підприємства «Нива В. Ш.» (далі - ПП «Нива В.Ш.) в особі Львівської філії 14 ПП «Нива-В.Ш.» щодо проведення прилюдних торгів, складання протоколу                                 від 08 липня 2014 року № 1413457-4/3, оформлення результатів прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки; визнано недійсним протокол ПП «Нива В.Ш. в особі Львівської філії 14 ПП «Нива-В.Ш.» від 08 липня 2014 року № 1413457-4/3 про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки; визнано недійсним акт державного виконавця від 09 липня 2014 року; визнано недійсним свідоцтво від 09 липня 2017 року № 695, видане приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевською Т. С., про придбання                           ОСОБА_1 майна з прилюдних торгів; визнано недійсною державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 .
		 
		Після набрання законної сили вказаними судовими рішеннями ОСОБА_2 вчинила такі дії: зареєструвала за собою право власності на нежитлову будівлю літ. А-3, загальною площею 875,2 кв. м, що складається з приміщення кафе-бару та приміщень мотелю, за адресою: АДРЕСА_1 ; об`єкт нежитлового будівництва, незавершеного будівництвом готелю готовністю 81 %, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 403409446212, введений в експлуатацію 03 червня 2020 року; нежитлову будівлю літ. А-3, загальною площею 875,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 - передана в іпотеку ОСОБА_4 . 
		 
		На момент подання позову до Дрогобицького районного суду Львівської області об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка площею 0,1125 га з кадастровим номером 4621284800:01:004:0610 за адресою: АДРЕСА_2 ,  реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 403409446212, поділена на земельну ділянку площею 0,0869 га, кадастровий номер 4621284800:01:004:0130 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1875396746212, яка належить на праві власності ОСОБА_2 і передана в іпотеку ОСОБА_4 , та на земельну ділянку площею 0,0256 га, кадастровий номер 4621284800:01:004:0131, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1874496846212, яка на підставі договору дарування належить ОСОБА_3 . 
		 
		Крім того, 22 грудня 2017 року право приватної власності на будівлю першої черги кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відпочинкового комплексу «Інклюз», загальною площею      177,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за       ОСОБА_2 , яка 23 вересня 2021 року подарувала цю будівлю ОСОБА_3 .
		 
		Постановою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 442/4240/14-ц рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року, додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду                             від 20 серпня 2019 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 до ПП «Нива-В.Ш.», Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (далі - ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області), ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевської Т. С. про визнання недійсними прилюдних торгів, протиправними дій, недійсними протоколу, акта, свідоцтва та державної реєстрації права власності скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення. 
		 
		Провадження у справів частині позовних вимог ОСОБА_6 ,                          ОСОБА_7 , ОСОБА_2 до ПП «Нива-В.Ш.» закрито. 
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 до ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області, ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевської Т. С. про визнання недійсними прилюдних торгів, протиправними дій, недійсними протоколу, акта, свідоцтва та державної реєстрації права власності відмовлено.
		 
		Таким чином, упродовж розгляду справи № 442/4240/14-ц змінювався правовий статус та інші характеристики нерухомого майна - предмета іпотеки, внаслідок яких це нерухоме майно вибуло з володіння законного власника ОСОБА_1 , що призвело до необхідності звернення до суду з цим позовом.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області рішенням від 08 липня           2022 року позов задовольнив частково. 
		 
		Витребував із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь                     ОСОБА_1 нежитлову будівлю літ. А-3, загальною площею 875,2 кв. м, що складається із приміщення кафе-залу та приміщень мотелю, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1843204746212. 
		 
		Витребував із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь                       ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0869 га, кадастровий номер 4621284800:01:004:0130, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1875396746212. 
		 
		Витребував із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь                   ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0256 га, кадастровий номер 4621284800:01:004:0131, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1874496846212. Витребував із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна - будівлю першої черги кафе-бару «Колиба» відпочинкового комплексу «Інклюз», загальною площею 177,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 403468146212. 
		 
		Усунув перешкоди в користуванні нерухомим майном шляхом звільнення нежитлової будівлі літ. А-3, загальною площею 875,2 кв. м, що складається із приміщення кафе-залу та приміщень мотелю, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1843204746212. Усунув перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом звільнення земельної ділянки площею 0,0869 га, кадастровий номер 4621284800:01:004:0130, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1875396746212. Усунув перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом звільнення земельної ділянки площею 0,0256 га, кадастровий номер 4621284800:01:004:0131, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1874496846212. 
		 
		Усунув перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом звільнення об`єкта нерухомого майна - будівлі першої черги кафе-бару «Колиба» відпочинкового комплексу «Інклюз», загальною площею 177,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 403468146212. 
		 
		Визнав недійсним договір іпотеки від 03 червня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Будніковою Ю. С., зареєстрований в реєстрі за № 887. 
		 
		Відмовив у задоволенні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю літ. А-3, загальною площею 875,2 кв. м, що складається із приміщення кафе-залу та приміщень мотелю, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1843204746212. 
		 
		Скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2021 року. 
		 
		Вирішив питання про розподіл судових витрат. 
		 
		В іншій частині позову відмовив.
		 
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними. При цьому суд виходив з того, що на момент набуття ОСОБА_2 права власності на нежитлову будівлю літ. А-3, загальною площею 875,2 кв. м, здійснення поділу земельної ділянки площею 0,1125 га                    з кадастровим номером 4621284800:01:004:0610, укладення з ОСОБА_3 договору дарування нежитлової будівлі та земельної ділянки від 23 вересня                 2021 року, укладення з ОСОБА_4 договору іпотеки від 03 червня 2020 року, з огляду на прийняття Верховним Судом постанови від 01 вересня 2021 року                          у справі №442/4240/14-ц. ОСОБА_2 була лише користувачем спірного нерухомого майна, при тому що право володіння залишилось за законною власницею ОСОБА_1 . 
		 
		Під час судового розгляду ОСОБА_2 не довела того, що витребовувані земельні ділянки, незважаючи на іншу площу, кадастровий номер та реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, утворились не внаслідок поділу земельної ділянки площею 0,1125 га з кадастровим номером 4621284800:01:004:0610. Оскільки суд встановив, що земельна ділянка площею 0,0256 га з кадастровим номером 4621284800:01:004:0131 та об`єкт нерухомого майна - будівля першої черги кафе-бару «Колиба» відпочинкового комплексу «Інклюз», загальною площею 177,7 кв. м, відчужені на підставі договору дарування, то законний власник має право витребувати майно незалежно від добросовісності набуття такого майна,                             а дійсність договору дарування не впливає на можливість витребування майна. 
		 
		На момент укладення договору іпотеки ОСОБА_2 не мала права володіння спірним нерухомим майном, тому вона не мала всіх правомочностей законного власника, у тому числі передавати нерухоме майно в іпотеку. З огляду на те що правочин з передання частини спірного майна в іпотеку порушує права позивача, суд дійшов висновку про визнання недійсним договору іпотеки від 03 червня                   2020 року.
		 
		Вирішуючи вимоги про усунення перешкод у користуванні спірним нерухомим майном, суд зазначив, що під час розгляду справи ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не заперечували того, що вони продовжують володіти і користуватись спірним нерухомим майном, а у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 підтвердила, що її син ОСОБА_3 здійснює успішну підприємницьку діяльність на території кафе-бару «Колиба». 
		 
		Водночас суд дійшов висновку, що одночасне заявлення вимог про визнання права власності та витребування майна не узгоджуються з нормами цивільного законодавства, а тому відмовив у задоволенні вимоги про визнання за       ОСОБА_1 права власності на спірне майно.
		 
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , звернулися до суду з апеляційною скаргою.
		 
		Рішення суду першої інстанції також оскаржив ОСОБА_5 , який не брав участі                   у справі.
		 
		Короткий зміст рішень апеляційного суду
		 
		Львівський апеляційний суд постановою від 18 серпня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 залишив без задоволення. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 липня 2022 року залишив без змін. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
		 
		Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. 
		 
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 серпня 2023 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 липня 2022 року закрито.
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_5 станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення у розумінні ЦК України не є співвласником майна, яке цим рішенням витребувано, а отже, оскаржуваним рішенням не вирішено питання про його права та обов`язки.
		 
		Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
		 
		У серпні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,                      в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 серпня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
		 
		Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених                              у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі     № 569/15646/16, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого     2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19, від 17 квітня 2018 року у справах № 523/9076/16 та № 200/11343/14, від 20 червня 2018 року у справі                                     № 308/3162/15, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17, від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16 та № 372/51/16, від 05 травня 2019 року                         у справі № 554/10058/17, від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19,                       від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16, від 01 квітня 2020 року у справі                  № 610/1030/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 та постановах Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 592/12956/21, від 20 червня 2019 року у справі                                    № 336/9595/14, від 26 травня 2022 року у справі № 405/3788/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19,                   від 09 квітня 2021 року у справі № 292/90/19, від 10 травня 2023 року у справі                    № 405/1117/20, від 26 липня 2018 року у справі № 902/389/16, від 14 лютого                 2018 року у справі № 477/221/16, від 21 березня 2019 року у справі № 909/175/18, від 28 лютого 2018 року у справі № 352/626/13, від 18 грудня 2019 року у справі                   № 916/633/19, від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17, від 26 червня                 2019 року у справі № 669/927/16, від 19 квітня 2018 року у справі № 916/1711/17, від 15 березня 2018 року у справі № 300/690/16, від 28 березня 2018 року у справах № 332/4891/15, № 589/4556/16, та № 372/918/16, від 24 жовтня 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19.
		 
		Справу розглянуто за відсутності ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , не повідомлених належним чином про дату, час і місце судового засідання (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позивачка обрала неправильний спосіб захисту, який би мав полягати                             у зверненні до суду із заявою про поворот виконання рішення суду, а не                                з віндикаційним та негаторним позовами. Крім того, до участі у справі не залучено співвідповідача  ОСОБА_5 як співвласника нерухомого майна, яке є предметом спору у цій справі.
		 
		Також скарга містить доводи неврахування судами того, що у серпні 2019 року ОСОБА_1 зверталася із позовною заявою про застосування наслідків недійсного правочину та стягнення коштів, у якій, посилаючись на придбання майна на прилюдних торгах, просила стягнути з Головного управління юстиції Львівської області сплачені нею кошти за майно.
		 
		У серпні 2023 року ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 серпня 2023 року та передати справу на новий розгляд.
		 
		Як на підставу касаційного оскарження судового рішення посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16, від 20 червня 2018 року у справі               № 308/3162/15, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17, від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16 та № 372/51/16, від 05 травня 2019 року                           у справі № 554/10058/17, від 04 вересня 2019 року у справі № 569/15646/16,                         від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі       № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 та постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19, від 09 квітня 2021 року у справі № 292/90/19,                 від 22 березня 2023 року у справі № 592/12956/21, від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14, від 26 травня 2022 року у справі № 405/3788/19.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що його як співвласника майна не було залучено до участі у справі та не надано процесуальної можливості захищати свої законні права та інтереси у спорі щодо його власності.
		 
		У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Посікіра Р. Р. подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення       є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку. Вказував, що на момент подання позову вже не існувало нерухомого майна, яке було предметом прилюдних торгів, оскільки після реєстрації права власності за ОСОБА_2 вона укладала договори дарування та іпотеки щодо спірного майна, провела поділ земельної ділянки, зареєструвала право власності на нежитлову будівлю, яка раніше була об`єктом незавершеного будівництва. Таким чином, поворот виконання рішення є неможливим.
		 
		У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Посікіра Р. Р. подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_5 , в якій вказував на законність оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції. Зазначив, що починаючи з дати реєстрації за собою права власності на об`єкти, які були предметом прилюдних торгів, на підставі судових рішень, які в подальшому були скасовані, ОСОБА_2 була лише фактичним незаконним володільцем цього майна, проте права володіння ним не мала. Таким чином, у справі № 442/9256/21 немає необхідності залучати як співвідповідача чоловіка ОСОБА_2 , оскільки законним власником спірного нерухомого майна весь цей час була ОСОБА_1 . 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 серпня 2023 року і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 серпня 2023 року.
		 
		23 жовтня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Суди попередніх інстанцій встановили, що 29 квітня 2011 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області ухвалив рішення у справі №2-673/11, яким задовольнив позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки; в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання кредитного договору недійсним відмовив.
		 
		Цим рішенням суд звернув стягнення на майно, що належить ОСОБА_2 ,        ОСОБА_5 , у тому числі на будівлю першої черги - кафе-бару «Колиба» відпочинкового комплексу «Інклюз», загальною площею 177,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , на об`єкт незавершеного будівництва мотелю, за адресою: АДРЕСА_2 , а також на земельну ділянку площею 0,1112 га, кадастровий номер 4621284800:01:004:0610, за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , а кошти, отримані від реалізації нерухомого майна - предмета іпотеки, направив на погашення загальної заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором від 05 травня 2008 року                                                         № CM-SME 603/013/2008. 
		 
		На виконання вказаного рішення 10 червня 2012 року видано виконавчий лист                    № 2-673/11.
		 
		23 липня 2013 року старший державний виконавець ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області відкрив виконавче провадження № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа від 10 червня 2011 року № 2-673/11.
		 
		08 липня 2014 року за результатами прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, проведених у цьому виконавчому провадженні, переможцем електронних торгів оголошено ОСОБА_1 
		 
		09 липня 2014 року приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевська Т. С. видала свідоцтво № 695, яким посвідчила, що ОСОБА_1 належить на праві власності майно - предмет іпотеки загальною вартістю 1 106 481,75 грн, яке позивач придбала за 1 110 000,00 грн, що раніше належало ОСОБА_2 на праві приватної власності.
		 
		Згідно з деталізованою інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 листопада 2021 року № 287178099 на підставі зазначеного свідоцтва ОСОБА_1 зареєструвала за собою право власності на такі об`єкти:
		- об`єкт нежитлового будівництва, незавершений будівництвом мотель готовністю 81%, за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер майна 403409446212, кадастровий номер земельної ділянки 4621284800:01:004:0610, цільове призначення - для будівництва та обслуговування відпочинкового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Дата, час державної реєстрації 09 липня 2014 року 17:02:08. Підстава для державної реєстрації - свідоцтво про придбання нерухомого майна     з прилюдних торгів, серія та номер 695, видане 09 липня 2014 року, видавник -приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу               Манзілевська Т. С. Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 14330781 від 09 липня 2014 року 17:21:24, приватний нотаріус Манзілевська Т. С., Дрогобицький районний нотаріальний округ, Львівська обл;
		- земельну ділянку площею 0,1125 га, кадастровий номер 4621284800:01:004:0610; за адресою: АДРЕСА_2 ; цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування відпочинкового комплексу «Інклюз»; реєстраційний номер майна 403409446212. Дата, час державної реєстрації 09 липня 2014 року 17:02:08. Підстава для державної реєстрації - свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 695, видане 09 липня 2014 року, видавник приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевська Т. С. Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 14330781 від 09 липня 2014 року 17:21:24, приватний нотаріус Манзілевська Т. С., Дрогобицький районний нотаріальний округ, Львівська обл;
		- будівлю першої черги - кафе-бару «Колиба» відпочинкового комплексу «Інклюз», загальною площею 177,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 403468146212. Дата, час державної реєстрації 09 липня 2014 року 17:48:00. Підстава для державної реєстрації - свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 695, видане 09 липня 2014 року, видавник - приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевська Т. С. Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень                                (з відкриттям розділу), індексний номер 14332580 від 09 липня 2014 року 18:12:16, приватний нотаріус Манзілевська Т. С., Дрогобицький районний нотаріальний округ, Львівська обл.
		 
		Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року у справі № 442/4240/14-ц визнано недійсними прилюдні торги, що організовані та проведені Відділом примусового виконання рішень ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області та ПП «Нива В.Ш.» в особі філії 14, з реалізації предмета іпотеки нежитлової будівлі -будівля першої черги кафе-бару «Колиба відпочинкового комплексу «Інклюз», загальною площею 177,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ; об`єкта незавершеного будівництва, незавершеного будівництвом мотель готовність 81% за адресою:  АДРЕСА_2 ; земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти, призначеній для будівництва та обслуговування відпочинкового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », загальною площею 0,1125 гектара, кадастровий номер 4621284800:01:004:0610, за адресою: АДРЕСА_2 , результати яких оформлені та затверджені протоколом від 08 липня 2014 року № 1413457-4/3 та актом державного виконавця від 09 липня 2014 року, що складений головним державним виконавцем Германчуком Р. В., затверджений начальником ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області, про реалізацію предмета іпотеки.
		Визнано протиправними дії ПП «Нива В.Ш.» в особі філії 14 ПП «Нива В.Ш.» щодо проведення прилюдних торгів, складання протоколу від 08 липня 2014 року             № 1413457-4/3, оформлення результатів прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки нежитлової будівлі - будівлі першої черги кафе-бару «Колиба» відпочинкового комплексу «Інклюз», загальною площею 177,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 ; об`єкта незавершеного будівництва незавершеного будівництвом мотель готовність 81 % за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки, на якій розташовані дані об`єкти, призначеній для будівництва та обслуговування відпочинкового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », загальною площею 0,1125 гектара, кадастровий номер 4621284800:01:004:0610, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
		Визнано недійсним протокол ПП «Нива В.Ш. в особі філії 14 від 08 липня 2014 року № 1413457-4/3 про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки: нежитлової будівлі - будівлі першої черги кафе-бару «Колиба» відпочинкового комплексу «Інклюз», загальною площею 177,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; об`єкта незавершеного будівництва незавершеного будівництвом мотель готовність 81 %, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки, на якій розташовані дані об`єкти, призначеній для будівництва та обслуговування відпочинкового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », загальною площею 0,1125 гектара, кадастровий номер 4621284800:01:004:0610, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
		Визнано недійсним акт державного виконавця від 09 липня 2014 року, складений головним державним виконавцем Германчуком Р. В., затверджений начальником ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області Цабаком В. Я. про реалізацію предмета іпотеки нежитлової будівлі - будівлі першої черги кафе-бару «Колиба» відпочинкового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », загальною площею 177,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 ; об`єкта незавершеного будівництва незавершеного будівництвом мотель готовність 81 %, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки, на які розташованій ці об`єкти, призначена для будівництва та обслуговування відпочинкового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », загальною площею 0,1125 гектара, кадастровий номер 4621284800:01:004:0610, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
		Визнано недійсним свідоцтво від 09 липня 2014 року № 595, видане приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевською Т. С. про придбання ОСОБА_1 майна з прилюдних торгів, а саме: нежитлової будівлі - будівлі першої черги кафе-бару «Колиба» відпочинкового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », загальною площею 177,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 ; об`єкта незавершеного будівництва, незавершеного будівництвом мотелю готовність 81 %, за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти, призначеній для будівництва та обслуговування відпочинкового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », загальною площею 0,1125 гектара, кадастровий номер 4621284800:01:004:0610, за адресою: АДРЕСА_2 .
		Визнано недійсною державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю - будівлю першої черги кафе-бару «Колиба» відпочинкового комплексу «Інклюз», загальною площею 177,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 ; об`єкт незавершеного будівництва незавершеного будівництвом мотель готовність 81 %, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, на якій розташовані ці об`єкти, призначену для будівництва та обслуговування відпочинкового комплексу «Інклюз», загальною площею 0,1125 гектара, кадастровий номер 4621284800:01:004:0610, за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису про право власності 6280232, дата, час державної реєстрації 09 липня 2014 року, підстава виникнення права власності - свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 595, видане          09 липня 2014, видавник - приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевська Т. С.).
		 
		Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 грудня 2017 року виправлено описку в рішенні цього суду від 16 листопада 2017 року.
		 
		22 лютого 2018 року додатковим рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, крім основних вимог, суд ухвалив:
		позов ОСОБА_8 , який є представником ОСОБА_6 до ПП «Нива-В.Ш.»            в особі Львівської філії 14 ПП «Нива-В.Ш.», ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області, ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевської Т. С., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , про визнання протиправними дій, визнання недійсними прилюдних торгів та протоколу їх проведення, визнання недійсними акта державного виконавця, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, державної реєстрації права власності задовольнити;
		позов ОСОБА_7 до ПП «Нива-В.Ш. в особі Львівської філії 14 ПП «Нива-В.Ш.», ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області, ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевської Т. С., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , про визнання протиправними дій, визнання недійсними прилюдних торгів та протоколу їх проведення, визнання недійсними акта державного виконавця, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, державної реєстрації права власності задовольнити;
		позов ОСОБА_2 до ПП «Нива-В.Ш.» в особі Львівської філії 14 ПП «Нива-В.Ш.», ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області, ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевської Т. С., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , про визнання протиправними дій, визнання недійсними прилюдних торгів та протоколу їх проведення, визнання недійсними акта державного виконавця, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, державної реєстрації права власності задовольнити.
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року та додаткове рішення від 22 лютого 2018 року залишено без змін.
		 
		Верховний Суд постановою від 01 вересня 2021 року касаційну скаргу ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області задовольнив частково.
		 
		Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року, додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду             від 20 серпня 2019 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 до ПП «Нива-В.Ш.», ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області, ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевської Т. С. про визнання недійсними прилюдних торгів, протиправними дій, недійсними протоколу, акта, свідоцтва та державної реєстрацію права власності скасував та ухвалив у цій частині нове рішення.
		Закрив провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 до ПП «Нива-В.Ш.».
		Відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 до ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області, ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевської Т. С. про визнання недійсними прилюдних торгів, протиправними дій, недійсними протоколу, акта, свідоцтва та державної реєстрацію права власності.
		 
		Також суди встановили, що 22 грудня 2017 року ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на об`єкт нежитлового будівництва, незавершеного будівництвом готелю готовністю 81 %, на підставі витягу з реєстру прав власності від 30 квітня 2008 року № 18679343, виданого Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки; державного акта на право власності на земельну ділянку від 03 квітня 2007 року ЯД № 497228, виданого Дрогобицьким районним відділом земельних ресурсів; дозволу на виконання будівельних робіт від 22 грудня 2004 року № 14, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Дрогобицької райдержадміністрації. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень         22 грудня 2017 року прийнято державним реєстратором виконавчого комітету Трускавецької міської ради Федурко Р. В. за індексним номером 38922891 (номер запису про право власності 24118018).
		 
		29 травня 2019 року державний реєстратор Виконавчого комітету Трускавецької міської ради припинив право власності ОСОБА_2 на об`єкт нежитлового будівництва, незавершеного будівництвом готелю готовністю 81 %, за адресою: АДРЕСА_2 , за № 403409446212; закрив розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна за № 403409446212; зареєстрував право власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю літ. А-3, загальною площею 875,2 кв. м, що складається                 з приміщення кафе-залу та приміщень мотелю, за адресою: АДРЕСА_1 ; відкрив розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна за № 184320474621.
		 
		Запис про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 875,2 кв. м, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03 червня 2019 року (номер запису про право власності 31822360.)
		 
		03 червня 2020 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Будніковою Ю. С., зареєстрований в реєстрі за № 887, за умовами якого зазначений новостворений об`єкт передано в іпотеку.
		 
		Щодо земельної ділянки площею 0,1125 га з кадастровим номером 4621284800:01:004:0610 за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування відпочинкового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » суд встановив таке.
		 
		22 грудня 2017 року право власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку скасовано державним реєстратором Виконавчого комітету Трускавецької міської ради Федурко Р. В. на підставі рішень Дорогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 грудня 2017 року та від 16 листопада 2007 року у справі № 442/4240/14-ц.
		 
		22 грудня 2017 року ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на вказане нерухоме майно на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 03 квітня 2007 року серії ЯД №497228, виданого Дрогобицьким районним відділом земельних ресурсів. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 грудня 2017 року за індексним номером 38920404 прийнято реєстратором виконавчого комітету Трускавецької міської ради Федурко Р. В. (номер запису про право власності 24115524).
		 
		15 липня 2019 року державний реєстратор Модрицької сільської ради Дрогобицького району Топорович Л. М. прийняла рішення за № 47847465 про поділ об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером, площею 0,1125, внаслідок якого утворились такі два об`єкти нерухомості: земельна ділянка площею 0,0869 га, кадастровий номер 4621284800:01:004:0130, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1875396746212, та земельна ділянка площею 0,0256 га; кадастровий номер 4621284800:01:004:0131, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1874496846212.
		 
		15 липня 2019 року державний реєстратор Модрицької сільської ради Дрогобицького району Топорович Л. М. прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0869 га за ОСОБА_2 (з відкриттям розділу), індексний номер 47847074 від 18 липня 2019 року.
		 
		03 червня 2020 року земельну ділянку площею 0,0869 га; кадастровий номер 4621284800:01:004:0130 ОСОБА_2 передала в іпотеку ОСОБА_4 на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Будніковою Ю. С., зареєстрований в реєстрі за         № 887.
		 
		15 липня 2019 року державний реєстратор Модрицької сільської ради Дрогобицького району Топорович Л. М. прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0256 га за ОСОБА_2 (з відкриттям розділу), індексний номер 47828401 від 17 липня 2019 року.
		 
		23 вересня 2021 року, після ухвалення судом касаційної інстанції постанови про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання прилюдних торгів недійсними, між ОСОБА_2 як дарувальником та ОСОБА_3 як обдаровуваним був укладений договір дарування нежитлової будівлі та земельної ділянки площею 0,0256, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Москалик Л. П., серія та номер 686.
		 
		Щодо об`єкта нерухомого майна - будівлі першої черги кафе-бару «Колиба» відпочинкового комплексу «Інклюз», загальною площею 177,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 403468146212 суд встановив таке.
		 
		22 грудня 2017 року державний реєстратор виконавчого комітету Трускавецької міської ради Федурко Р. В. прийняла рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 за індексним номером 38917279 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31 червня 2007 року серії НОМЕР_2 (номер запису про право власності 24112674).
		 
		23 вересня 2021 року приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Москалик Л. П. прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на цей об`єкт за ОСОБА_3 за індексним номером 60546351; номер запису про право власності 44119681, на підставі договору дарування нежитлової будівлі та земельної ділянки від 23 вересня 2021 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Москалик Л. П., серія та номер 686 (номер запису про право власності 44119681).
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                       є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті                            411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи                                       у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що судові рішення оскаржені лише в частині задоволених вимог позову, а тому переглядаються лише в цій частині. 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права                     в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		 
		Щодо вирішення справи по суті заявлених вимог
		 
		Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті                                         16 ЦК України).
		 
		Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
		 
		Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сутність добросовісності передбачає вірність зобов`язанням, повагу до прав інших суб`єктів, обов`язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам.
		 
		Якщо законом установлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (частина п`ята статті 12 ЦК України).
		 
		Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається                             в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 321 ЦК України право власності                               є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		 
		Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають                                  у власності, не встановлені судом.
		 
		Статтями 328, 329 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		 
		Згідно зі статтею 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
		 
		Відповідно до статей 386, 387 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		 
		Саме власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).
		 
		Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного                      з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того,                           в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
		 
		Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		 
		Застосування приватно-правових конструкцій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову по своїй суті є недобросовісним та свідчить про зловживання учасниками цивільного обороту. До обставин, які можуть свідчити про те, що учасники створюють видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, відноситься, зокрема: момент вчинення правочину чи інших дій; суб`єкти, які вчиняють або з якими вчиняються правочини; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родичі, квазіродичі, пов`язана чи афілійована юридична особа, пов`язані чи афілійовані групи юридичних осіб) (див. постанову Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 522/14900/19 (провадження                                        № 61-10361св22).
		 
		Звертаючись до суду у цій справі, позивачка посилалася на те, що 08 липня                     2014 року вона стала переможцем прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, проведених у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, відкритому з виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 квітня 2011 року у справі № 2-673/11.
		 
		Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 14 грудня 2017 року про виправлення описки, додатковим рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2018 року, залишеними без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року, у справі № 442/4240/14-ц визнано недійсними прилюдні торги; визнано протиправними дії ПП «Нива В.Ш.                           в особі Львівської філії 14 ПП «Нива-В.Ш.» щодо проведення прилюдних торгів, складання протоколу від 08 липня 2014 року № 1413457-4/3, оформлення результатів прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки; визнано недійсним протокол ПП «Нива В.Ш. в особі Львівської філії 14 ПП «Нива-В.Ш.» від 08 липня 2014 року № 1413457-4/3 про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки; визнано недійсним акт державного виконавця від 09 липня 2014 року; визнано недійсним свідоцтво від 09 липня 2017 року № 695, видане приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевською Т. С. про придбання ОСОБА_1 майна з прилюдних торгів; визнано недійсною державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за ОСОБА_1 на це майно.
		 
		В подальшому скасовано реєстрацію за ОСОБА_1 права власності                      в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому ОСОБА_2 зареєструвала право власності на спірну земельну ділянку та здійснила її поділ,       а також зареєструвала право власності на спірні об`єкти нерухомого майна, передала це майно в іпотеку, а згодом частину подарувала своєму синові.
		 
		Верховний Суд постановою від 01 вересня 2021 року касаційну скаргу ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області задовольнив частково. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року, додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого    2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року         в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 до ПП «Нива-В.Ш.», ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області, ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевської Т. С. про визнання недійсними прилюдних торгів, протиправними дій, недійсними протоколу, акта, свідоцтва та державної реєстрацію права власності скасував і ухвалив в цій частині нове рішення.
		Закрив провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 до ПП «Нива-В.Ш.».
		Відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 до ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області, ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевської Т. С. про визнання недійсними прилюдних торгів, протиправними дій, недійсними протоколу, акта, свідоцтва та державної реєстрації права власності.
		 
		Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що на момент набуття права власності на спірне майно (приміщення та земельні ділянки) та укладення договору іпотеки            ОСОБА_2 була лише володільцем спірного нерухомого майна, при тому що право володіння залишилось за законною власницею ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_2 не довела, що витребовувані земельні ділянки, незважаючи на іншу площу, кадастровий номер та реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, утворились не внаслідок поділу земельної ділянки площею 0,1125 га, кадастровий номер 4621284800:01:004:0610.
		 
		Оскільки суд встановив, що земельна ділянка площею 0,0256 га, кадастровий номер 4621284800:01:004:0131, та об`єкт нерухомого майна - будівля першої черги кафе-бару «Колиба» відпочинкового комплексу «Інклюз», загальною площею     177,7 кв. м, вибули із володіння ОСОБА_2 безоплатно на підставі договору дарування, то законний власник має право витребувати майно незалежно від добросовісності набуття такого майна, а дійсність договору дарування не впливає на можливість витребування майна. На момент укладення договору іпотеки       ОСОБА_2 не мала права володіння спірним нерухомим майном, вона була лише незаконним володільцем, а отже, не могла розпоряджатись усіма правомочностями законного власника, у тому числі передавати нерухоме майно                        в іпотеку. З огляду на те, що правочин щодо передання частини спірного майна                       в іпотеку порушує права позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 03 червня 2020 року.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні спірним нерухомим майном, суд виходив з того, що з метою процесуальної економії та відсутності необхідності у майбутньому подавати новий позов про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом звільнення земельних ділянок та нежитлових будівель, ці вимоги також підлягають задоволенню.
		 
		Верховний Суд у цілому погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
		 
		Так, ОСОБА_2 заперечувала проти витребування земельних ділянок, вказуючи, що на реалізацію на прилюдних торгах передавалася лише земельна ділянка площею 0,1125 га, кадастровий номер 4621284800:01004:0610, а земельними ділянками площею 0,0869 га, кадастровий номер 4621284800:01:004:0130, та площею 0,0256 га, кадастровий номер 4621284800:01:004:0131, ОСОБА_1 ніколи не володіла, інформація про таке володіння також не була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
		 
		Колегія суддів зауважує, що сам по собі поділ земельної ділянки площею 0,1125 га на дві ділянки з присвоєнням їм інших кадастрових номерів, тобто намагання створити штучні перешкоди для унеможливлення витребування, а також дарування частини ділянки синові (застосування приватно-правових конструкцій     з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову), не є підставою для відмови у витребуванні на користь позивачки всієї земельної ділянки, яку вона придбала на торгах. 
		 
		Отже, аргументи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.
		 
		Необґрунтованими є і доводи касаційної скарги в частині того, що витребувані приміщення не є тими, що були продані на торгах.
		 
		Суди встановили, що 29 травня 2019 року ОСОБА_2 зареєструвала право власності на нежитлову будівля літ. А-3, загальною площею 875,2 кв. м, яка складається з приміщення кафе-залу та приміщень мотелю, за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на новостворений об`єкт нерухомого майна, серед іншого, зареєстровано на підставі сертифіката, вданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 25 червня 2010 року № ЛВ000690, акта готовності об`єкта до експлуатації                         від 12 квітня 2010 року № 2, технічного паспорта від 24 лютого 2010 року, виданого Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» разом з експлікацією внутрішніх площ до плану будівель літ. «А-3» на АДРЕСА_2 .
		 
		У сертифікаті відповідності від 25 червня 2010 року № ЛВ000690 йдеться про те, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта (окремого пускового комплексу) - відпочинкового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ІІ черга - кафе-зал № 2, ІІІ черга - мотель, загальна площа кафе-залу № 2 - 374,9 кв. м, загальна площа мотелю - 500,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , замовник об`єкта будівництва - ОСОБА_2 . 
		 
		Таким чином, станом на 25 червня 2010 року було побудовано та здано                                  в експлуатацію кафе-зал N? 2 загальною площею 374,9 кв. м та мотель загальною площею 500,3 кв. м (площа обох об`єктів нерухомого майна - 875,2 кв. м).
		 
		Водночас, ОСОБА_2 заперечуючи проти витребування у неї нерухомого майна - приміщення кафе-залу та приміщення мотелю, загальною площею 875,2 кв. м, яке                                    є завершеним будівництвом, посилалася на те, що на прилюдні торги виставлявся  незавершений будівництвом мотель.
		 
		Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано спростували посилання ОСОБА_2 , що об`єкт нерухомого майна - приміщення кафе-залу та приміщення мотелю, загальною площею 875,2 кв. м фактично є іншим нерухомим майном, не пов`язаним з об`єктом незавершеного будівництва, яке виставлялось на торги, оскільки на момент реєстрації права власності за ОСОБА_1 09 липня        2014 року таке майно було збудоване та введене в експлуатацію, його площа та інші технічні характеристики не змінились. Тобто, незважаючи на те, що право власності ще не було зареєстровано, в натурі приміщення кафе-бару та мотелю уже було. При цьому починаючи з 2010 року ОСОБА_2 не проводила кількісні та якісні покращення чи будівельні роботи об`єкта щодо спірного нерухомого майна.
		 
		Доводи касаційної скарги в цій частині не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до неправильного тлумачення заявником наведених правових норм і необхідності переоцінки доказів у справі.
		 
		Не заслуговують на увагу й аргументи касаційної скарги про безпідставне задоволення вимог позову про усуненні перешкод у користуванні спірним майном, оскільки суди встановили, що під час розгляду справи ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не заперечували факту володіння і користування спірним нерухомим майном,         а у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 підтвердила, що її син ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність на території кафе-бару «Колиба».
		 
		Встановивши, що  ОСОБА_3 заважає позивачці у користуванні і розпорядженні нежитловими приміщеннями та земельною ділянкою, суди дійшли правильного висновку про те, що у цій справі вказані вимоги позову необхідно також задовольнити.
		 
		Необґрунтованими є і посилання на те, що позивачка обрала неправильний спосіб захисту, який мав би полягати у зверненні до суду із заявою про поворот виконання рішення суду, оскільки після реєстрації права власності за  ОСОБА_2 вона укладала договори дарування та іпотеки щодо спірного майна, провела поділ земельної ділянки, зареєструвала право власності на нежитлову будівлю, яка раніше була об`єктом незавершеного будівництва. Отже, поворот виконання рішення є неможливим.
		 
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що справу розглянуто за відсутності ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , не повідомлених належним чином про дату, час       і місце судового засідання, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані учасники касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій не подавали. Тому у суду касаційної інстанції немає підстав для застосування норми статті 411 ЦПК України за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
		 
		Щодо ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження
		 
		Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		 
		У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося
		 
		Закон визначає коло осіб, що наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи,                        а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її       (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
		 
		При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи                     у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або                у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.  
		 
		Суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, і лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення. В разі встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки заявника, - закрити апеляційне провадження, оскільки                                 в такому разі особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
		 
		Апеляційний суд на виконання процесуального закону відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою  ОСОБА_5 , який не брав участі          у справі.
		 
		Апеляційний суд встановив, що витребовуване у цій справі майно є тим майном, яке ОСОБА_1 придбала на прилюдних торгах, і це майно раніше належало ОСОБА_2 на праві приватної власності.
		 
		За результатами проведених у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 прилюдних торгів, які в судовому порядку не визнані недійсними, їх переможцем оголошено ОСОБА_1 , а тому право власності ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно, складовою якого є право володіння, припинилося.
		 
		Реєстрація за ОСОБА_2 права власності на спірне майно на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року та додаткового рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області     від 22 лютого 2018 року, які в подальшому були скасовані постановою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року, не призвело до набуття ОСОБА_2 права власності, що спростовує твердження ОСОБА_5 про те, що спірне нерухоме майно є спільним сумісним майном подружжя.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновки про те, що                         з урахуванням специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави, заволодіння нею таким майном право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.
		 
		Встановивши, що судові рішення, які стали підставою для реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_2 , скасовані, тобто вони не мають жодних правових наслідків з моменту їх ухвалення, і наявні правові підстави для витребування цього майна у відповідачів, можливо дійти висновку, що  ОСОБА_2 
		не є законним власником спірного майна, відповідно, таким не є і її чоловік    ОСОБА_5 , а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що права та інтереси  ОСОБА_5 не порушені.
		 
		Доводи касаційної скарги на правильність висновку суду апеляційної інстанції не впливають, оскільки особа, яка зверталася з апеляційною скаргою, не довела, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки,                    і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі чітко не зазначив, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
		 
		Аргументи касаційної скарги  ОСОБА_3 про те, що апеляційний суд безпідставно не задовольнив його клопотання про відкладення розгляду справи, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
		 
		ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, оскільки з 11 до 18 серпня 2023 року перебуває у службовому відрядженні                         у Закарпатській області.
		 
		Апеляційний суд неодноразово відкладав розгляд справи, в тому числі у зв`язку                     з неявкою учасників справи, які належним чином повідомлялися про день, час                      і місце розгляду справи. При цьому апеляційний суд встановив можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, які не з`явилися, оскільки  наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
		 
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди                                 з висновком суду апеляційної інстанції та необхідності переоцінки доказів, їх належності та допустимості.
		 
		Постановляючи ухвалу про закриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом.
		 
		Висновки судів у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, що зазначені заявником у касаційній скарзі.
		 
		Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо  визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
		 
		Оскільки дію та виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 липня 2022 року і постанови Львівського апеляційного суду                            від 18 серпня 2023 року було зупинене ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року, у зв`язку із закінченням касаційного провадження їх дію та виконання необхідно поновити.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_5 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 серпня 2023 рокузалишити без змін.
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 липня     2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 серпня 2023 року                   в оскаржуваній частині залишити без змін.
		 
		Поновити дію та виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 липня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 18 серпня 2023 року
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,    є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська  Судді:А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко    В. М. Коротун    М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...