Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 748/612/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 31.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2025.
Дата набрання законної сили: 27.01.2025
Номер судового провадження: 61-3129ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 січня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 748/612/23
		провадження № 61-3129св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ;
		відповідачі:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області; 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 жовтня 2023 року у складі судді Хоменко Л. В., та постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 січня 2024 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, про визнання недійсними державного акта та договору дарування земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки.
		 
		Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 12 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 7425581600:02:000:0085, площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Право власності на земельну ділянку зареєстровано за позивачкою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 листопада 2013 року. 
		 
		У 2021 році ОСОБА_1 звернулась до інженера землевпорядника з метою виготовлення технічної документації із землеустрою та внесення коректних даних про свою земельну ділянку до Державного земельного кадастру. 
		 
		Рішенням від 22 листопада 2021 року № РВ-7401887072021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру позивачці відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку; встановлено, що земельна ділянка позивача на 99,179% перетинається із земельною ділянкою кадастровий номер 7425581600:02:000:0039, відомості про яку внесено до кадастру 17 травня 2018 року. Вказана земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 на підставі рішення 17 сесії 4 скликання Дніпровської сільської ради від 21 грудня 2005 року, а 22 травня 2006 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 934793. 14 листопада 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування № 2059, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А. А. 
		 
		ОСОБА_1 вважає свої права порушеними, оскільки через накладення земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:02:000:0039 на її земельну ділянку вона позбавлена можливості виправити помилки у відомостях Державного земельного кадастру та перемістити свою земельну ділянку на місце її фактичного розташування. Вважає що земельна ділянка кадастровий номер 7425581600:02:000:0039 набута у власність ОСОБА_2 у незаконний спосіб та у подальшому відчужена з порушенням норм права, оскільки на 17 сесії 4 скликання Дніпровської сільської ради не вирішувалось питання щодо надання земельних ділянок громадянам.
		 
		Враховуючи викладене, позивачка ОСОБА_1 з урахуванням заяви про зміну предмету позову просила визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 934793 на земельну ділянку площею 0,1128 га, кадастровий номер 7425581600:02:000:0039, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010683900010, виданий Чернігівським районним відділом земельних ресурсів 22 травня 2006 року на ім`я 
		 
		ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір дарування від 14 листопада 2008 року 
		№ 2059, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А. А.; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1128 га, кадастровий номер 7425581600:02:000:0039, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1109143374255, номер запису про право власності 17876440 від 05 грудня 
		2006 року), що розташована за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Дніпровська сільська рада; визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1128 га, кадастровий номер 7425581600:02:000:0039, що розташована за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Дніпровська сільська рада.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовна вимога про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 934793, площею 0,1128 га кадастровий номер 7425581600:02:000:0039, як такого, що виданий без законних на те підстав, не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні, позивачкою не доведено порушення її прав, а тому не підлягає задоволенню. У зв`язку з відмовою у позові про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, суд першої інстанції відмовив у задоволенні інших позовних вимог як похідних.
		 
		Додатковим рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 
		08 листопада 2023 року вимоги ОСОБА_3 про стягнення витрат на правову допомогу задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 
		8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині відмовлено.
		 
		Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції врахував, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у визначеному відповідачем розмірі, а саме 
		14 000,00 грн, адже цей розмір має відповідати критеріям розумної необхідності та реальності таких витрат. Зважаючи на характер виконаної роботи, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, критерії розумності їх розміру, беручи до уваги відсутність заперечень сторони позивача проти відшкодування витрат прийшов до висновку про їх зменшення з 14 000,00 до 8 000,00 грн.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Чернігівського апеляційного суду від 26 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. 
		 
		Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 жовтня 2023 року змінено й викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		 
		Додаткове рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 листопада 2023 року залишено без змін.
		 
		Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що у справі, що переглядається: оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 2934793 виданий ОСОБА_2 на підставі рішення 
		17 сесії 4 скликання Дніпровської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 21 грудня 2005 року.
		 
		ОСОБА_1 пред`явила позов тільки до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, позовних вимог до Михайло-Коцюбинської об`єднаної територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області (Дніпровської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області), як правонаступника Дніпровської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, не пред`явила, клопотань про залучення до участі у справі як співвідповідача не заявляла.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції не звернув увагу, що належними відповідачами у справах про визнання недійсними та скасування актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		28 лютого 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить зазначені судові рішення скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 357/12524/18, що відповідає вимогам пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Також  ОСОБА_1 вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової  палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу з Чернігівського районного суду Чернігівської області.
		 
		09 квітня 2024 року справа № 748/612/23 надійшла до Верховного Суду. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами порушено норми процесуального права, що полягають у встановленні обставин, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.
		 
		Вказує на те, що в рішеннях сесії Дніпровської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області за 2005 рік (14 сесія 4 скликання від 22 січня 2005 року, 
		15 сесія 4 скликання від 11 травня 2005 року, 16 сесія 4 скликання від 11 травня 2005 року, 17 сесія 4 скликання від 22 грудня 2005 року) відсутні відомості щодо передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:02:000:0039 площею 0,1128 га.
		 
		Зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправомірно та безпідставно визнано встановленою ту обставину, що 16 грудня 2005 року ОСОБА_2 рішенням Дніпровської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області надано дозвіл на розробку технічної документації щодо передачі земельної ділянки у власність. У технічному звіті ОСОБА_2 дійсно міститься «документ» про надання дозволу, проте він не має назву рішення і датується 16 грудня 2005 року. Згідно з інформацією, наданою Чернігівською районною державною адміністрацією, 16 грудня 2005 року пленарне засідання сесії Дніпровської сільської ради не проводилось взагалі.
		 
		Зауважує, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи і не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
		 
		Щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції.
		 
		Вважає, що апеляційний суд, застосовуючи до правовідносин, що виникли, правову позицію, викладену у постанові Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року у справі № 545/1575/21 та постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2022 року в справі 
		№ 357/12524/18, зробив висновок, що правовідносини у справі № 545/1575/21 та у справі №748/612/23 є подібними один до одного.
		 
		Проте, звертає увагу, що у справі № 545/1575/21 предметом спору є визнання недійсним державних актів на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі рішення Макіївської сільської ради Білоцерківського району та розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації, які дійсно існували і у учасників справи відсутні обґрунтовані сумніви щодо не існування вказаних рішення та розпорядження.
		 
		У той же час, у даній справі № 748/612/23 предметом спору є визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, що виданий на підставі рішення 17 сесії Дніпровської сільської ради 4 скликання Чернігівського району Чернігівської області від 21 грудня 2005 року, якого не існує.
		 
		Вважає, що відповідачем у даній справі не може бути Михайло-Коцюбинська об`єднана територіальна громада Чернігівського району Чернігівської області (як правонаступник Дніпровської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області), оскільки Дніпровською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області не приймалось рішення щодо передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 .
		 
		Звертає увагу на те, що, у даному випадку, за відсутності належних та допустимих доказів, що підтверджують факт прийняття Дніпровською сільською радою 
		рішення щодо передачі у власність земельної ділянки кадастровий номер 7425581600:02:000:0039 площею 0,1128 га ОСОБА_2 , належними відповідачами є особа, якій видано державний акт, та орган, що такий державний акт видав.
		 
		Враховуючи викладене, вона вважає  необхідним відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 545/1575/21 від 22 червня 2022 року та постанові від 
		12 травня 2022 року в справі № 357/12524/18, застосованого Чернігівським апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні, зокрема в частині необхідності уточнити, що належними відповідачами у справах про визнання недійсними державних актів є особа, якій видано державний акт, та орган на підставі рішення якого видано такий державний акт, а у разі, якщо таке рішення не існує, належним відповідачем є орган, що видав такий державний акт на право власності на земельну ділянку.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У березні 2024 року представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Костіна Н. М. подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Судами встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 грудня 2009 року придбала у ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:02:000:0085 (а. с.6-7 т.1).
		 
		Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1  
		25 листопада 2013 року (а. с. 8 т. 1).
		 
		Право власності на земельну ділянку попереднього власника ОСОБА_4 підтверджувалося державним актом на право власності на земельну ділянку виданим 12 листопада 2009 року серії ЯЖ № 726431, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 листопада 2008 року № 4642 (а. с. 9 т. 1).
		 
		Рішенням 13 сесії 5 скликання Дніпровської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 02 червня 2008 року передано для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 0,1000 га, яка знаходиться на території Дніпровської сільської ради в АДРЕСА_1 , у власність ОСОБА_5 , яка у свою чергу продала її ОСОБА_4 (а. с. 10-12 т. 1).
		 
		На замовлення ОСОБА_1 у 2021 році ФОП ОСОБА_6 виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 13-38 т. 1).
		 
		Рішенням Державного кадастрового реєстратора Відділу 1 Управління у Чернігівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 22 листопада 2021 року № РВ-7401887072021 ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, оскільки електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа, розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини; перетин ділянок з ділянкою 7425581600:02:000:0039, площа співпадає на 99,179%; 17 травня 2018 року за зверненням власника земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:02:000:0039 були внесені виправлені відомості до Державного земельного кадастру про координати поворотних точок меж земельної ділянки 
		(а. с. 39-42 т. 1).
		 
		Згідно з копією витягу із рішення 17 сесії 4 скликання Дніпровської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 21 грудня 2005 року ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1128 га для ведення особистого селянського господарства на території с. Дніпровське Дніпровської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (а. с.193 т. 1).
		 
		На підставі вказаного рішення сільської ради 22 травня 2006 року ОСОБА_2 було видано державний акт серії ЯБ № 934793 на право власності на земельну ділянку площею 0,1128 га, кадастровий номер 7425581600:02:000:0039, на території Дніпровської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, цільове призначення земельної ділянки - ведення особистого селянського господарства 
		(а. с. 43 т. 1).
		 
		14 листопада 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим A. A., відповідно до якого земельну ділянку кадастровий номер 7425581600:02:000:0039 площею 0,1128 га для ведення особистого селянського господарства на території Дніпровської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області подаровано ОСОБА_3 (а. с. 175 т. 1).
		 
		Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 грудня 2016 року, номер запису про право власності 17876440 (а. с. 44 т. 1).
		 
		Державним кадастровим реєстратором 16 лютого 2018 року було направлено на адресу ОСОБА_3 повідомлення про виявлення органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, у документації із землеустрою/оцінки земель помилки, допущеної у його відомостях, а саме: невірне місце розташування земельної ділянки, допущеної у координатах поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:02:000:0039, для виправлення якої необхідно виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та звернутись до територіального округу Держгеокадастру відповідно до місцерозташування земельної ділянки з заявою про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру (а. с. 214 т. 1).
		 
		На замовлення ОСОБА_3 БПП «Позитив» у 2018 року було виготовлено технічну документацію із землеустрою (а. с. 198-213 т. 1).
		 
		В подальшому Державним кадастровим реєстратором у відповідності до Порядку ведення Державного земельного кадастру розглянуто подані документи і внесено виправлені відомості до Державного земельного кадастру.
		 
		Комісією посадових осіб Михайло-Коцюбинської селищної ради у 2021 році проведено обстеження на місцевості і встановлено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, знаходиться господарська будівля, огороджена бетонним парканом і зачинена на замки, підведена лінія електропередач та ведеться господарська діяльність. Згідно з даними Державного земельного кадастру на цьому місці розташовується інша земельна ділянка кадастровий номер 7425581600:02:000:0039, що, на думку комісії, не відповідає дійсності (а. с.58 т. 1).
		 
		Сторони не заперечують, що між ними існує спір щодо права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою:   АДРЕСА_1 .
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;  якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		 
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. 
		 
		Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		 
		За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		 
		Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		 Згідно із статтею 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб. Повідомлення про виявлення помилки може бути надіслано також в електронному вигляді з Державного аграрного реєстру через Єдиний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.
		 
		У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п`ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.
		 
		Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.
		 
		Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.
		 
		Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.
		 
		Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
		 
		Відповідно до статті 79 прим один ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
		 
		Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
		 
		Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
		 
		Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
		 
		Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
		 
		У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
		 
		Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
		 
		Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
		 
		Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
		 
		Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
		 
		Відповідно до статті 103 ЗК України визначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
		 
		Згідно із статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		 
		У статті 126 ЗК України визначено перелік документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Зокрема, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
		 
		Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
		 
		У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку (частина п`ята статті 158 ЗК України).
		 
		Відповідно до частин першої-третьої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.
		 
		Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
		 
		Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
		Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
		 
		Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
		 
		До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 
		17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
		 
		У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.
		 
		Близькі за змістом висновки сформульовані також у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.
		 
		У постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року в справі № 545/1575/21 (провадження № 61-4168св22) викладено правовий висновок про те, що належними відповідачами у справах про визнання недійсними та скасування актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку, та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу.
		 
		Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року в справі № 607/2263/16 (провадження № 61-18812св19), від 12 травня 2022 року в справі № 357/12524/18 (провадження № 61-18786св20).
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		У справі, що переглядається, оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку від 21 грудня 2005 року серії ЯБ № 2934793 видано на підставі рішення 17 сесії 4 скликання Дніпровської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 21 грудня 2005 року.
		 
		Ураховуючи, що  ОСОБА_1 пред`явила позов тільки до  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, а позовних вимог до Михайло-Коцюбинської об`єднаної територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області (Дніпровської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області), як правонаступника Дніпровської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, не пред`явила, клопотань про залучення до участі у справі як співвідповідача не заявляла, тому обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
		 
		Крім того, вирішення питання щодо правомірності видачі державного акта на спірну земельну ділянку, впливає безпосередньо на подальші правочини та реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, які також оспорює позивачка.
		Відповідно до вимог частини першої статті  188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
		Оскільки, крім основної позовної вимоги про  визнання недійсним державного акта на спірну земельну ділянку,  також заявлені похідні позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування цієї земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки, які є похідними від основної вимоги, а тому відсутні підстави і для задоволення похідних позовних вимог.
		 
		З урахуванням того, що висновки суду апеляційної інстанції не суперечать правовим висновкам Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленим у цій постанові, тому відсутні підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 357/12524/18.
		 
		Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлених  обставин у справі, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 22 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
		 
		Верховний Суд встановив, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає  касаційну  скаргу  без  задоволення,  а  рішення без  змін,  якщо   відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення  Чернігівського  районного  суду  Чернігівської  області   від   17 жовтня   2023 року, у незмінній після апеляційного перегляду частині, постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 січня 2024 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                       О. М. Осіян
		 
		О. В. Білоконь
		 
		Є. В. Синельников

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...