Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/5572/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про державну власність; щодо реєстрації або обліку прав на майно.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 31.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2025.
Дата набрання законної сили: 22.01.2025
Номер судового провадження: 61-15827ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		    
		22 січня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 638/5572/21
		провадження № 61-15827св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого  -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І.,  Лідовця Р. А.,   
		учасники справи:
		позивач - Харківська міська рада,
		відповідач -  ОСОБА_1 ,
		третя особа -  приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Харченко Костянтин Сергійович, на постанову Харківського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У квітні 2021 року Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу (далі - ХМНО) Клопотов С. Д., у якій просила скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення літ. «Т-1», загальною площею 28,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 з одночасним припиненням речових прав, а також просила стягнути з відповідача на свою користь судовий збір.
		 
		Позовну заяву обґрунтовала тим, що унаслідок дослідження Департаментом територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С. Д. відкрито розділ об`єкта нерухомого майна № 1951536963101 та зареєстровано право власності на  нежитлове приміщення літ. «Т-1», загальною площею 28,7  кв.  м, на АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 . Підставами вказаної державної реєстрації визначено: технічний паспорт від  14  жовтня 2019 року № 151019, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Будгрупп» (далі - ТОВ «Будгрупп»); рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від  27  серпня 2002 року № 911; акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 27 серпня 2002 року.  
		 
		Зазначала, що технічний паспорт від 14 жовтня 2019 року № 151019 містить інформацію, що об`єкт нерухомості літ. «Т-1» на АДРЕСА_1 є тимчасовим павільйоном очікування з вбудованим приміщенням для дрібно-роздрібної торгівлі; акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 27 серпня 2002 року, виданий на тимчасовий павільйон очікування пасажирського транспорту з вбудованими  приміщеннями для дрібно-роздрібної торгівлі; Виконавчий комітет Харківської міської ради за № 911 прийняв рішення від 11 вересня 2002 року «Про затвердження акта технічної комісії про прийняття в експлуатацію тимчасового павільйону очікування пасажирського транспорту з вбудованим приміщенням для дрібно-роздрібної торгівлі на АДРЕСА_2 , ТОВ «Октава-Плюс» у Дзержинському районі»; в реєстрі будівельної діяльності, який містить відповідну інформацію щодо документів, які надають право на виконання будівельних робіт та прийняття об`єкта в  експлуатацію з травня 2011 року, відсутня інформація щодо об`єктів за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Переконувала, що оскільки вищевказані документи видані на тимчасову споруду,   то відповідно до статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 1.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011  року № 244, вказана реєстрація нерухомого майна проведена протиправно і підлягає скасуванню судом.
		 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 січня 2023 року у  складі судді Штих Т. В. позовну заяву Харківської міської ради залишено без задоволення. 
		 
		Залишаючи без задоволення позовну заяву Харківської міської ради, суд першої інстанції виходив із того, що нежитлова будівля - торгівельний павільйон літ. «Т-1», загальною площею 28,70 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , є  капітальною спорудою, розташованою на цегляному фундаменті, що підтверджується технічним паспортом на неї, та право власності на яку зареєстровано у встановленому законом порядку.
		 
		Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 січня 2023 року скасовано заходи забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_1 у  будь-який спосіб вчиняти будь-які дії (відчуження, дарування, продажу, застави та ін.) щодо нежитлового приміщення літ. «Т-1», за адресою: АДРЕСА_1 , накладені ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 червня 2021 року у цій справі.
		 
		Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 січня 2023 року позов Харківської міської ради залишено без задоволення, то відповідно до статті 158  Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) накладені ухвалою суду заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Харківського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року  апеляційні скарги Харківської міської ради задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 січня 2023 року та ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 січня 2023 року скасовано. Провадження у  цивільній справі за позовною заявою Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус ХМНО Клопотов С. Д., про скасування державної реєстрації прав з одночасним припинення права власності закрито. Роз`яснено Харківській міській раді, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду господарської юрисдикції та що вона має право протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255   ЦПК України, апеляційний суд виходив із того, що оскільки у позивача виник спір з фізичною особою-підприємцем, яка зареєструвала за собою право приватної власності на об`єкт нерухомості, споруджений на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності, то  позовні вимоги у цій справі не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а мають розглядатися в порядку господарського судочинства.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи 
		 
		У листопаді 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Харченко  К. С., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року , у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до Харківського апеляційного суду.
		 
		Касаційна скарга, відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, мотивована  порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
		 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд:  
		 
		-  не звернув увагу на те, що між Харківською міською радою та заявником відсутні будь-які господарські спори;
		 
		-  не надав належної оцінки тому, що оскаржуване право власності на нерухоме майно зареєстровано за заявником як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем;
		 
		-  проігнорував те, що позивач у цій справі фактично оскаржує дії державного реєстратора, тобто дії суб`єкта владних повноважень, щодо прийняття  рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, тому між позивачем та відповідачем взагалі відсутній спір як з приводу будівництва, так і з приводу державної реєстрації спірного об`єкта нерухомості;
		 
		-  не врахував правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 17 квітня 2018  року у справі № 523/9076/16-ц.
		 
		У грудні 2023 року Харківська міська рада подала до Верховного Суду відзив на  касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначила про необґрунтованість та  безпідставність доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для  скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. 
		 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Харченко К. С., на постанову Харківського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Ступак О. В.; судді які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Погрібний С. О.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано заявнику строк на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: запропоновано заявнику звернутися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у спосіб, передбачений ЦПК України (паперова форма; через підсистеми «Електронний кабінет», «Електронний суд»); зазначити відомості щодо наявності або відсутності електронного кабінету особи, яка подає касаційну скаргу, та її представника.    
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 638/5572/21 із Дзержинського районного суду м. Харкова; надано іншим учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу. 
		 
		Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від  10  січня 2024 року № 4010/226-24 у зв`язку з  обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Ступак О. В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 638/5572/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
		 
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями  Верховного Суду від 10 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.; судді які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
		 
		23 травня 2024 року матеріали справи № 638/5572/21 надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 06 січня 2025 року справу № 638/5572/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами. 
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є   неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників   справи з  урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний   Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 10 жовтня 2001 року № 1815 приватній фірмі «Октава», яку перереєстровано у товариство з обмеженою відповідальністю «Октава - Плюс» (далі - ТОВ «Октава - Плюс») надано ділянку міської землі орієнтовною площею 192,00 кв. м у тимчасове користування строком до 01 серпня 2003 року на умовах оренди для проєктування та будівництва тимчасового павільйону очікування пасажирського транспорту з вбудованими приміщеннями для дрібно-роздрібної торгівлі на АДРЕСА_1 .
		 
		29 березня 2002 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Харкова ТОВ «Октава - Плюс» надано дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт № 125.
		 
		Розпорядженням Харківського міського голови від 19 серпня 2002 року № 1681 призначено Державну приймальну комісію для прийняття в експлуатацію тимчасового павільйону очікування транспорту з вбудованими приміщеннями дрібно-роздрібної торгівлі на  АДРЕСА_1 .
		 
		Зазначена комісія прийняла в експлуатацію та видала акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію (далі - Акт), затверджений рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 11 вересня 2002 року № 911.
		 
		Згідно з положеннями Акта, будівництво здійснено на підставі рішення Харківського міськвиконкому від 10 жовтня 2001 року № 1815, згідно з дозволом на виконання будівельно-монтажних робіт від 29 березня 2002 року №125.
		 
		14 жовтня 2019 року ТОВ «Будгрупп», на замовлення ОСОБА_1 , виготовило та видало технічний паспорт на зазначений павільйон, де зазначено: технічний паспорт на громадський будинок.
		 
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого  майна 251675813 від 07 квітня 2021 року приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С. Д. зареєстровано право власності на нежитлове приміщення літ. «Т-1», загальною площею 28,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 (рішення від 01 листопада 2019 року № 49478587). 
		 
		Підставою для державної реєстрації прав визначено: технічний паспорт від  14  жовтня 2019 року, серія та номер: 151019, виданий ТОВ «Будгрупп»; рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 27 серпня 2002 року № 911; акт  державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 27 серпня 2002 року.
		 
		Правове обґрунтування
		 
		Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і  публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і  безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. 
		 
		Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у  яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до  інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
		 
		Разом з тим, предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). 
		 
		Так, за частиною першою 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у  спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. 
		 
		Відповідно до положень частини другої 20 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
		 
		За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
		 
		Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.
		 
		Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є  наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б  вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		 
		З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4,  45  цього   Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину  та  наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. 
		 
		Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.
		 
		Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
		 
		За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.
		 
		За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
		 
		Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
		 
		За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та  громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її  зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не  припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з  підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
		 
		Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18. 
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та надавши їх належну оцінку, правильно виходив із того, що оскільки у позивача виник спір з фізичною особою-підприємцем, яка зареєструвала за собою право приватної власності на об`єкт нерухомості, споруджений на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності, то позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а мають розглядатися в порядку господарського судочинства.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не надав належної оцінки  тому, що оскаржуване право власності на нерухоме майно зареєстровано за заявником як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем є  безпідставними, оскільки зміст оскаржуваного судового рішення свідчить про те, що апеляційний суд надав належну оцінку вказаним обставинам.
		 
		Водночас апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що спір у справі виник у позивача з відповідачем ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем, що використовує спірний об`єкт нерухомості у господарській діяльності для отримання доходу, що підтверджується: 
		 
		- даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видом діяльності ОСОБА_1 - роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; надання в оренду й   в  експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;
		 
		-  поясненнями позивача про використання нежитлових приміщень для отримання доходу (передача в оренду);
		 
		-  даними заявами фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на адресу Харківської міської ради про зміну цільового призначення земельної ділянки;
		 
		-  фактом укладення договору оренди позивачем з ТОВ «Октава-Плюс» директором якого є відповідач ОСОБА_1 .
		 
		Посилання у касаційній скарзі на те, що позивач у цій справі фактично оскаржує дії державного реєстратора, тобто дії суб`єкта владних повноважень, щодо прийняття  рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, тому між позивачем та відповідачем взагалі відсутній спір як з приводу будівництва, так і з приводу державної реєстрації спірного об`єкта нерухомості, є необґрунтованими, оскільки державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а ним є особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи).
		 
		Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду від 12 грудня 2018  року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18).
		 
		Аргументи касаційної скарги стосовно того, що апеляційний суд не врахував правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 17 квітня 2018  року у справі № 523/9076/16-ц, є необґрунтованими, оскільки оскаржуване судове рішення таким висновкам не суперечить, і встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається. У цій справі суд апеляційної інстанцій виходив з конкретних обставин справи з  урахуванням наданих сторонами доказів.
		 
		Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлених у справі фактичних обставини та висновки, які обґрунтовано викладено у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню   без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду -  без змін із підстав, передбачених частиною першою статті 410 ЦПК України. 
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в  інтересах якого діє адвокат Харченко Костянтин Сергійович, залишити без задоволення.
		 
		Постанову Харківського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		ГоловуючийД. Д. Луспеник        Судді:І. Ю. Гулейков         Б. І. Гулько         Г. В. Коломієць         Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...