Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/379/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 31.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2025.
Дата набрання законної сили: 18.12.2024
Номер судового провадження: 12-22гс24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 916/379/23
		провадження № 12-22гс24
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді Уркевича В. Ю.,
		судді-доповідачаТкача І. В.,
		суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Співака С. В.,
		представників учасників справи:
		позивача - ОСОБА_5.,
		відповідача-1 - не з`явилися,
		відповідача-2 - ОСОБА_6,
		третьої особи-1 - не з`явилися,
		третьої особи-2 - не з`явилися,
		 
		розглянула в судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Дехаб»
		на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 (головуючий суддя Філінюк І. Г., судді Аленін О. Ю., Разюк Г. П.)
		та рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 (суддя Нікітенко С. В.)
		 
		за позовом  ОСОБА_1 
		до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомаркет», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дехаб»,
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Шерстюк Володимири Дмитрівни, 2) ОСОБА_2 ,
		про визнання недійсними рішень, правочину та застосування наслідків недійсності правочину.
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Стислий виклад позовних вимог
		 
		1.            У січні 2023 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомаркет» (далі - відповідач-1, ТОВ «Автомаркет») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дехаб» (далі - скаржник, відповідач-2, ТОВ «Дехаб»), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
		 
		? визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна, укладений між ТОВ «Автомаркет» і ТОВ «Дехаб» 12.12.2022, зареєстрований у реєстрі за № 3382, 3383;
		 
		? визнати недійсним рішення установчих зборів ТОВ «Дехаб», оформлене протоколом установчих зборів цього товариства № 1/28-11 від 28.11.2022, у частині внесення ТОВ «Автомаркет» до статутного капіталу ТОВ «Дехаб» нежитлових будівель (автомобільного торговельного комплексу) загальною площею 1571,1 м2, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірне нерухоме майно);
		 
		? визнати недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Автомаркет», оформлене протоколом № 1/28-11 ТОВ «Автомаркет» від 28.11.2022, яким це товариство вирішило внести до статутного капіталу ТОВ «Дехаб» спірне нерухоме майно;
		 
		? застосувати наслідки недійсності правочину ? акта приймання-передачі нерухомого майна, укладеного між ТОВ «Автомаркет» і ТОВ «Дехаб» 12.12.2022, зареєстрованого в реєстрі за № 3382, 3383, а саме: скасувати рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Шерстюк Володимири Дмитрівни (індексний номер 65805291 від 16.12.2022) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо спірного нерухомого майна.
		 
		2.            Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внесення спірного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Дехаб» було здійснено ТОВ «Автомаркет» з метою ухилення від виконання зобов`язань щодо виплати позивачці як колишній учасниці вказаного товариства вартості її частки.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		3.              ОСОБА_1 була учасницею ТОВ «Автомаркет»із внеском до статутного капіталу в розмірі 1 164 430,62 грн, що складало 47,8 % статутного капіталу, розмір статутного капіталу товариства становив 2 230 710,00 грн.
		 
		4.            09.01.2020   ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфимової Т. І., яка посвідчила її підпис у заяві про вихід зі складу учасників TOB «Автомаркет».
		 
		5.            13.01.2020 позивачказвернулася до державного реєстратора відділу державної реєстрації та надання інформації з державних реєстрів секретаріату виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради із заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
		 
		6.            15.01.2020 позивачкубуло виключено зі складу учасників ТОВ «Автомаркет» та зменшено статутний капітал ТОВ «Автомаркет» на розмір внеску ОСОБА_1 до статутного капіталу на суму 1 164 430,62 грн. Після внесення відповідних змін розмір статутного капіталу ТОВ «Автомаркет» склав 1 164 430,62 грн.
		 
		7.            Зазначене вище підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.03.2020 за № 1006449570 (інформація станом на 13.01.2020) та за № 1006448921 (інформація станом на 16.01.2020).
		 
		8.            16.01.2020  ОСОБА_1 надіслала до ТОВ «Автомаркет»лист, яким повідомила, що на підставі особистої заяви вона вийшла зі складу учасників ТОВ «Автомаркет». У зв`язку із цим позивачка просила у порядку, передбаченому частиною шостою статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII (далі - Закон № 2275-VIII), не пізніше 30 днів з дня отримання надісланого листа повідомити її як колишнього учасника цього товариствапро вартість її частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку.
		 
		9.            Лист від 16.01.2020  ОСОБА_1 направила на адресу відповідача-1 цінним листом з описом вкладення, до цього листа були долучені: копія нотаріально посвідченої заяви про вихід зі складу ТОВ «Автомаркет» від 09.01.2020, копія опису документів для проведення реєстраційної дії та копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб ? підприємців та громадських формувань від 15.01.2020.
		 
		10.         Відповідно до протоколу № 1/20 від 20.04.2020 загальні збори учасників (засновників) ТОВ «Автомаркет» вирішили виплатити  ОСОБА_1 частку статутного капіталу ТОВ «Автомаркет»шляхом виплати ринкової вартості частини майна товариства пропорційно частці у статутному капіталі відповідно до статті 24 Закону № 2275-VIII у загальному розмірі 616 428,80 грн протягом одного року з дня виходу, а також зобов`язали директора товариства виконати вищевказане рішення загальних зборів учасників.
		 
		11.         29.04.2020 позивачка отримала рекомендований лист від ТОВ «Автомаркет», в якому останнє повідомило її про те, що 20.04.2020 відбулись загальні збори учасників ТОВ «Автомаркет», які оформлені протоколом № 1 від 20.04.2020. До вказаного листа було долучено, зокрема, протокол № 1/20 загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «Автомаркет»від 20.04.2020.
		 
		12.         Відповідно до фінансової звітності мікропідприємства ? ТОВ «Автомаркет»станом на 31.12.2019 чистий прибуток підприємства за 2019 рік склав 13 200,00 грн, а згідно з такою ж звітністю станом на 31.12.2020 чистий збиток підприємства за І квартал 2020 року склав 1 500 грн.
		 
		13.         У висновку експерта № 20-6462/6463 судово-економічної експертизи за матеріалами господарської справи № 916/1724/20 від 30.06.2021 встановлено, що власний капітал (майно) ТОВ «Автомаркет» за даними балансу станом на 31.12.2019 з урахуванням ринкової вартості необоротних активів цього товаристваскладає 11 006 889,42 грн, з яких 9 861 905,00 грн - це вартість спірного нерухомого майна.
		 
		14.         Також указаним вище висновком експерта встановлено, що вартість частки  ОСОБА_1 при її виході зі складу учасників ТОВ «Автомаркет»з огляду на ринкову вартість сукупності всіх часток учасників (майна товариства) пропорційно до розміру частки позивачки (47.8 %) станом на 31.12.2019 складає 5 261 293,14 грн.
		 
		15.         Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 315204216 від 15.11.2022 станом на 15.11.2022 спірне нерухоме майно належало на праві власності ТОВ «Автомаркет».
		 
		16.         Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Автомаркет», оформленим протоколом № 1/28-11 від 28.11.2022, товариство вирішило здійснити передачу майнового внеску (спірного нерухомого майна) до статутного капіталу ТОВ «Дехаб». 
		 
		17.         Згідно з рішенням установчих зборів учасників ТОВ «Дехаб», оформленим протоколом установчих зборів цього товариства № 1/28-11 від 28.11.2022, ТОВ «Автомаркет»здійснило передачу майнового внеску (спірного нерухомого майна) до статутного капіталу ТОВ «Дехаб».
		 
		18.         01.12.2022  ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ «Автомаркет», у якій просила суд стягнути з відповідача вартість частки у сумі 5 261 293,14 грн та судові витрати.
		 
		19.         За вказаною вище позовною заявою Господарський суд Одеської області ухвалою від 07.12.2022 відкрив провадження у справі № 916/3260/22.
		 
		20.         Згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна від 12.12.2022 ТОВ «Автомаркет»на виконання вимог пункту 8 протоколу установчих зборів ТОВ «Дехаб» № 1/28-11 від 28.11.2022 передало останньому спірне нерухоме майно.
		 
		21.         Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 28.12.2022 засновниками ТОВ «Дехаб» були ОСОБА_3 з розміром частки засновника 4 584,00 грн і ТОВ «Автомаркет» з розміром частки засновника 87 100,00 грн.
		 
		22.         Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 108962481618 станом на 28.12.2022 кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Дехаб» є ОСОБА_1 , яка має непрямий вирішальний вплив, частка статутного капіталу або права голосу (непрямий вплив) складає 95 %, а юридичною особою, через яку здійснюється опосередкований вплив на юридичну особу, є ТОВ «Автомаркет».
		 
		23.         29.12.2022 відбулась державна реєстрація змін до відомостей про ТОВ «Дехаб», зокрема зміна складу засновників (учасників), а саме змінився засновник ТОВ «Дехаб» з ТОВ «Автомаркет»на ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 12.01.2023.
		 
		24.         12.01.2023  ОСОБА_1 отримала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 320073663. Їй стало відомо, що власником спірного нерухомого майна стало ТОВ «Дехаб».
		 
		25.         Підставою для державної реєстрації права власності за ТОВ «Дехаб» на спірне нерухоме майно зазначено акт приймання-передачі нерухомого майна, зареєстрований за № 3382, 3383, підписаний 12.12.2022 ТОВ «Автомаркет» та ТОВ «Дехаб», протокол установчих зборів засновників ТОВ «Дехаб» від 28.11.2022 № 1/28-11.
		 
		26.         Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб ? підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Автомаркет»від 21.01.2023 за № 175570109329 станом на 21.01.2023 учасником та кінцевим бенефіціарним власником цього товариства є ОСОБА_1 із часткою в статутному капіталі в розмірі 86,21 %, яка має прямий вирішальний вплив.
		 
		27.          ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є повнорідними братом та сестрою.
		 
		Стислий виклад рішення суду першої інстанції
		 
		28.         Господарський суд Одеської області рішенням від 19.07.2023 позов задовольнив повністю:
		 
		? визнав недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Автомаркет», що оформлене протоколом № 1/28-11 від 28.11.2022, яким ТОВ «Автомаркет» вирішило внести до статутного капіталу ТОВ «Дехаб» спірне нерухоме майно;
		 
		? визнав недійсним рішення установчих зборів ТОВ «Дехаб», оформлене протоколом установчих зборів ТОВ «Дехаб» № 1/28-11 від 28.11.2022, у частині внесення ТОВ «Автомаркет» до статутного капіталу ТОВ «Дехаб» спірного нерухомого майна;
		 
		? визнав недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна, укладений між ТОВ «Автомаркет» і ТОВ «Дехаб» 12.12.2022, зареєстрований у реєстрі за № 3382, 3383;
		 
		? застосував наслідки недійсності правочину ? акта приймання-передачі нерухомого майна, укладеного між ТОВ «Автомаркет» і ТОВ «Дехаб» 12.12.2022, зареєстрованого в реєстрі за № 3382, 3383, а саме: скасував рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Шерстюк В. Д. (індексний номер 65805291 від 16.12.2022) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо спірного нерухомого майна.
		 
		29.         Рішення суду мотивовано таким. З урахуванням частини сьомої статті 24 Закону № 2275-VIII та прийняття ТОВ «Автомаркет» рішення загальних зборів № 1/20 від 20.04.2020 станом на 19.07.2023 у ТОВ «Автомаркет» наявна заборгованість перед ОСОБА_1 щодо сплати вартості частки як учаснику, який вибув зі складу учасників товариства,у розмірі 616 428,80 грн. Під час розгляду справи № 916/379/23 ТОВ «Автомаркет» не висловило жодних заперечень стосовно наявності заборгованості перед позивачкою в розмірі 616 428,80 грн.
		 
		30.         Передача ТОВ «Автомаркет» майна до статутного капіталу ТОВ «Дехаб» була здійснена після виникнення у ТОВ «Автомаркет» обов`язку зі сплати  ОСОБА_1 вартості частки як учаснику, який вибув зі складу учасників товариства, про що ТОВ «Автомаркет» достовірно було відомо. На думку суду, зазначені дії ТОВ «Автомаркет» свідчать про його намір позбутись власних майнових активів, завдяки яким товариство може виконати грошові зобов`язання з виплати  ОСОБА_1 вартості частки як учаснику, який вибув.
		 
		31.         Після відчуження нерухомого майна у ТОВ «Автомаркет» не залишилось активів, за рахунок яких можна було б задовольнити вимоги  ОСОБА_1 як кредитора, оскільки коштів на рахунках, рухомого та нерухомого майна, за рахунок якого можна здійснити погашення заборгованості, у ТОВ «Автомаркет» немає. Протилежного під час розгляду цієї справи ТОВ «Автомаркет» не доведено.
		 
		32.         Суд погодився з доводами позивачки в частині того, що в діях ТОВ «Автомаркет» відсутній критерій розумності при вчиненні правочину, оскільки основним видом діяльності цього товариства є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Водночас ТОВ «Автомаркет» не мало та не має іншого власного чи орендованого нерухомого майна. Отже, внесення ТОВ «Автомаркет» майна до статутного капіталу ТОВ «Дехаб» не мало економічного обґрунтування, оскільки внаслідок таких дій ТОВ «Автомаркет» втратило єдині ліквідні активи, які приносили йому фінансові прибутки та могли б задовольнити вимоги  ОСОБА_1 щодо виплати вартості частки.
		 
		33.         На момент відчуження нерухомого майна ТОВ «Автомаркет» входило до складу засновників ТОВ «Дехаб», володіло 95 % корпоративних прав останнього,  ОСОБА_1 у ТОВ «Дехаб» мала непрямий вирішальний вплив, частка статутного капіталу або частка права голосу (непрямий вплив) складала 95 %. Окрім цього, ОСОБА_1 була кінцевим бенефіціарним власником як ТОВ «Автомаркет», так і ТОВ «Дехаб». Тобто на момент відчуження нерухомого майна ТОВ «Автомаркет» і ТОВ «Дехаб» були пов`язаними юридичними особами.
		 
		34.         Господарський суд Одеської області зазначив, що внесення спірного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Дехаб» було здійснено виходячи з вартості, яка більш ніж у 100 разів є меншою за його дійсну ринкову вартість.
		 
		35.         З огляду на сукупність вчинених відповідачами дій, які виразились у прийнятті 28.11.2022 двох рішень зборів товариств та підписанні 12.12.2022 акта приймання-передачі нерухомого майна, суд виснував, що відповідачами було вчинено фраудаторний правочин, їх дії не відповідали критеріям розумності та добросовісності, а самі правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зазначене є підставою для визнання цих правочинів недійсними згідно з положеннями статей 215, 234 ЦК України.
		 
		36.         До того ж суд зауважив, що оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речових прав на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння.
		 
		37.         Суд першої інстанції виснував, що визнання недійсними двох рішень зборів товариств від 28.11.2022 та акта приймання-передачі нерухомого майна від 12.12.2022, завдяки яким відбулось відчуження належного ТОВ «Автомаркет» нерухомого майна на користь ТОВ «Дехаб», а також застосування наслідків визнання цих рішень та акта недійсними призведе до повернення у власність ТОВ «Автомаркет» належного йому майна, за рахунок якого це товариство матиме можливість задовольнити грошові вимоги  ОСОБА_1 .
		 
		Стислий виклад постанови суду апеляційної інстанції
		 
		38.         Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 22.01.2024 залишив без змін рішення суду першої інстанції.
		 
		39.         Апеляційний суд погодився з мотивацією, наведеною судом першої інстанції.
		 
		40.         Суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що обраний позивачкою спосіб захисту не є належним та ефективним, оскільки його задоволення не може бути підставою для внесення змін до Державного реєстру прав та їх обтяжень, та зазначив, що обраний позивачкою спосіб захисту у вигляді припинення права власності за набувачем майна за недійсним правочином, а також визнання (відновлення) права власності на майно за особою, яка таке майно відчужила, у сукупності мають наслідком відновлення становища, яке існувало до вчинення недійсного правочину.
		 
		41.         Також суд не взяв до уваги твердження відповідача-2 про те, що у позивачки відсутнє право на стягнення 5 261 293,14 грн, оскільки справа № 916/3260/22, в межах якої розглядається позов  ОСОБА_1 до ТОВ «Автомаркет» про стягнення вартості частки учасника, що вийшов зі складу учасників товариства, у розмірі 5 261 293,14 грн, ще не розглянута. Натомість суд апеляційної інстанції зазначив, що право на отримання від ТОВ «Автомаркет» вартості частки у статутному капіталі у позивачки виникло з моменту виходу зі складу учасників та з прийняттям рішення ТОВ «Автомаркет» від 20.04.2020, оформленого протоколом № 1/20 від 20.04.2020.
		 
		Стислий виклад вимог касаційної скарги
		 
		42.         Не погодившись із рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, ТОВ «Дехаб»звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі № 916/379/23. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення, оформленого протоколом установчих зборів ТОВ «Дехаб» № 1/28-11 від 28.11.2022, щодо внесення до його статутного капіталу нежитлових будівель закрити. В іншій частині ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		Доводи відповідача-2, який подав касаційну скаргу
		 
		43.         ТОВ «Дехаб» зазначає, що учасник, який вийшов зі складу товариства, не може «проникнути за корпоративну завісу», оскільки не може набути більше прав, ніж мав до того, поки був учасником товариства.
		 
		44.         Відповідач-2 зауважує, що особа має право на звернення за захистом свого особистого права. Отже, з позовом у цій справі мало звернутись ТОВ «Автомаркет», а не  ОСОБА_1 .
		 
		45.         Позивачка заявила позов не з метою відновлення свого порушеного права, а на забезпечення інших позовних вимог, що заявлені нею у справі № 916/3260/22.
		 
		46.         ТОВ «Дехаб» стверджує, що оспорюваний правочин не містить ознак фіктивності. Висновок судів про фраудаторність правочину ґрунтується на передчасному припущенні про те, що ТОВ «Автомаркет» унаслідок відчуження спірного нерухомого майна стало неплатоспроможним, а не на встановленому факті такої неплатоспроможності. Водночас суди не врахували, що за продаж своєї частки ТОВ «Автомаркет» отримало кошти від ОСОБА_2 (ціна договору складає 10 087 100,00 грн). Відповідач-1 також продовжує здійснювати господарську діяльність.
		 
		47.         Обраний позивачкою спосіб захисту не є належним та ефективним. Позивачка не є ні власником, ні іншим правонабувачем, ні уповноваженою ним особою, тобто оскаржуване рішення суду для позивачки є невиконуваним. Вимоги позивачки про скасування рішення про державну реєстрацію прав не відновлять її прав узагалі.
		 
		48.         Вимога позивачки про визнання недійсним рішення установчих зборів ТОВ «Дехаб» не є вимогою у корпоративному спорі, адже позивачка ніколи не була та не є учасником (засновником) та/або кінцевим бенефіціарним власником цього товариства. Як наслідок,  ОСОБА_1 порушила правила об`єднання позовних вимог.
		 
		Позиція інших учасників процесу
		 
		49.         Від  ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024та рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 - без змін.
		 
		50.         Позивачка зауважує, що в цій справі вирішується спір, що виник з корпоративних відносин, отже, цей спір має вирішуватись у порядку господарського судочинства.
		 
		51.         Визнання недійними оскаржуваних правочинів та застосування наслідків їх недійсності призведе до повернення у власність ТОВ «Автомаркет» спірного нерухомого майна, за рахунок якого  ОСОБА_1 матиме можливість задовольнити свої грошові вимоги. Водночас ТОВ «Автомаркет» не зможе задовольнити вимоги  ОСОБА_1 інакше, ніж за рахунок спірного нерухомого майна.
		 
		52.         Той факт, що справа № 916/3260/22 не розглянута господарським судом та немає рішення суду про стягнення коштів, що набрало законної сили, не свідчить про відсутність у позивачки права на отримання вартості частки у статутному капіталі ТОВ «Автомаркет».
		 
		53.         Здійснення ТОВ «Автомаркет» передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Дехаб» не мало економічного обґрунтування, а було здійснено на шкоду  ОСОБА_1 .
		 
		Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		 
		54.         Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 11.03.2024 відкрив касаційне провадження у справі № 916/379/23 за касаційною скаргою ТОВ «Дехаб» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024.
		 
		55.         Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 18.04.2024 передав справу № 916/379/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин четвертої та п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
		 
		56.         Обґрунтовуючи необхідність відступу від висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, згідно з яким рішення загальних зборів товариства є одностороннім правочином товариства, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив таке.
		 
		57.         Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України, і до них не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 цього Кодексу, які визначають підстави недійсності правочину.
		 
		58.         Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, а тому вважаються скасованими з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.
		 
		59.         Таке розуміння правової природи рішень загальних зборів як актів ненормативного характеру, а не правочинів, викладене в правових позиціях Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду в постановах від 20.03.2018 у справі № 916/375/17, від 28.03.2018 у справі№ 910/22291/16, від 12.04.2018 у справі № 922/2688/17, від 21.03.2018 у справі № 927/699/17, від 01.09.2022 у справі № 922/2402/21, від 19.04.2023 у справі № 916/4097/21 та інших, постанові пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» (пункт 2.12). Відступу від такої позиції щодо правової природи рішення загальних зборів учасників не встановлено.
		 
		60.         Водночас за відсутності чітко визначених критеріїв, за яких рішення загальних зборів товариства належить до односторонніх правочинів, та обставина, що у справі № 522/22473/15-ц Велика Палата Верховного Суду свій висновок зробила щодо прийнятого товариством (в особі вищого органу) рішення про виплату учасникам дивідендів у певному розмірі, яке є одностороннім правочином товариства, спрямованим на виникнення прав учасників товариства, єдності правозастосовчої практики не сприяє.
		 
		61.         Так само наведена постанова не містить обґрунтування помилковості попереднього підходу судів до визначення правової природи рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів, засновників) як акта ненормативного характеру та відходу від неї.
		 
		62.         Під час вирішення спорів щодо законності рішень загальних зборів товариства, а ця категорія становить значну частину серед спорів, що надходять на розгляд судів господарської юрисдикції, та є основною серед справ, що надходять на розгляд Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, судді дотримуються різної точки зору щодо правової природи рішень загальних зборів та відповідно підстав, з яких їх може бути оскаржено.
		 
		63.         Тобто наразі не існує єдиного розуміння критеріїв, за яких рішення загальних зборів товариства є одностороннім правочином.
		 
		64.         Зважаючи на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зауважив, що невирішення проблеми щодо правової природи рішення загальних зборів та відповідно підстав, з яких його може бути оскаржено, зумовлює питання стосовно належності цього спору до спорів, що виникають з корпоративних відносин, а також належності таких спорів узагалі до юрисдикції господарського суду, у разі коли з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства саме як одностороннього правочину з підстави його фраудаторності звертається фізична особа.
		 
		65.         Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що суди попередніх інстанцій визнали оскаржувані рішення загальних зборів та акт приймання-передачі майна недійсними на підставі загальних засад цивільного законодавства - пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такі, що вчинені всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 цього Кодексу, мотивуючи недопустимістю зловживання правом. Зазначили, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що вчиняється між учасниками господарських правовідносин та укладається на шкоду кредиторам, пославшись на пункт 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2?591/11 та на постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18.
		 
		66.         За цих обставин касаційний суд вважає необхідним відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18, шляхом його уточнення та визначити умови, з наявністю яких пов`язується право зацікавленої особи звернутися з позовом про визнання недійсним правочину з підстав його фраудаторності поза межами процедур банкрутства, неплатоспроможності банків та виконавчого провадження.
		 
		67.         Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що висновки вказаної постанови сприймаються як загальні ознаки фраудаторних правочинів, які можуть застосовуватися до будь-яких правочинів в усіх сферах та надають можливість позивачеві не доводити наявності підстав недійсності правочину, що передбачені законом, пославшись лише на загальні засади цивільного законодавства щодо добросовісності дій учасників правовідносин.
		 
		68.         Касаційний суд зауважив, що з урахуванням викладеного постає необхідність також у вирішенні питання щодо належності в такому разі цих спорів до господарської юрисдикції з огляду на суб`єктний склад та суть правовідносин. Оскільки за відсутності підстав вважати, що цей спір виник з корпоративних правовідносин, позивачка, виступаючи виключно кредиторкою відповідача-1, є фізичною особою у спорі про визнання недійсними правочинів, укладених між двома юридичними особами, і в такому разі спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
		 
		69.         Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що в цій справі позивачка вийшла зі складу учасників ТОВ «Автомаркет», а тому постає правова проблема, чи може учасник, який вийшов зі складу учасників товариства, у корпоративному спорі проникнути за «корпоративну завісу» та звернутися за захистом своїх прав у справах з предметом позову, подібним (аналогічним) до предмета позову в цій справі, а також чи застосовується взагалі це правило у спорі про фраудаторність оскаржуваного правочину.
		 
		70.         Беручи до уваги наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказує на необхідність вирішення виключної правової проблеми, а саме встановлення винятків із принципу «підняття корпоративної завіси», зокрема у випадку, коли позивачка, якій належало 47,8 % статутного капіталу товариства, є учасницею, що вийшла зі складу учасників товариства, відтак правовою проблемою є те, чи може така особа оскаржувати правочин, вчинений виконавчим органом товариства.
		 
		71.         Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 29.05.2024 прийняла до розгляду справу № 916/379/23 на підставі частин четвертої та п`ятої статті 302 ГПК України.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані нею положення законодавства
		 
		Щодо меж розгляду справи в суді касаційної інстанції
		 
		72.         Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).
		 
		73.         З огляду на зазначений припис Велика Палата Верховного Суду переглядає в касаційному порядку постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		 
		Щодо правової природи рішення органу управління товариства
		 
		74.         Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна від 12.12.2022, рішення загальних зборів ТОВ «Автомаркет», рішення установчих зборів ТОВ «Дехаб» та застосування наслідків недійсності правочину.
		 
		75.         У позовній заяві  ОСОБА_1 обґрунтовує наявність підстав для визнання правочину недійсним з огляду на те, що внесення спірного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Дехаб» було протиправно здійснене ТОВ «Автомаркет» з метою ухилення від виконання зобов`язань щодо виплати позивачці як колишній учасниці вказаного товариства вартості її частки.
		 
		76.         З цього приводу Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити таке.
		 
		77.         Статтею 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
		 
		78.         Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. 
		 
		79.         Відповідно до частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		 
		80.         Отже, органи юридичної особи, зокрема і загальні збори учасників (акціонерів), у цивільному праві не визнаються учасниками цивільних відносин. Тому, не будучи особою (суб`єктом) цивільного права та не будучи наділеними цивільною дієздатністю, загальні збори учасників (акціонерів) не можуть вчиняти дії, які в цивільному праві визначаються як правочини.
		 
		81.         Натомість учасником правочину виступає юридична особа, що наділена цивільною дієздатністю, а загальні збори учасників як орган юридичної особи беруть участь у формуванні внутрішньої волі цієї особи на вчинення правочину.
		 
		82.         Загальні збори учасників як вищий орган товариства (стаття 30 Закону № 2275-VIII) беруть участь у набутті товариством прав та обов`язків опосередковано - через формування виконавчого органу та прийняття в межах своєї компетенції обов`язкових для виконавчого органу рішень, здійснення контролю за його діяльністю, в тому числі шляхом надання згоди на вчинення виконавчим органом від імені товариства значних та інших правочинів.
		 
		83.         Оскільки загальні збори учасників товариства не є суб`єктом цивільних правовідносин, їх рішення не є правочинами в розумінні статті 202 ЦК України.
		 
		84.         Тобто такі органи товариства не є самостійними суб`єктами права, оскільки не наділені власною правоздатністю та дієздатністю. Приймаючи рішення, орган товариства реалізує свої повноваження (компетенцію), забезпечує управління діяльністю юридичної особи, створюючи юридичні наслідки саме для юридичної особи.
		 
		85.         Крім цього, однією з ознак правочину є поєднання внутрішньої волі та волевиявлення сторони та їх відповідність укладеному правочину, без якої неможлива свобода правочину та його дійсність. Цей принцип закріплено у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		 
		86.         Відповідно до частини четвертої статті 34 Закону № 2275-VIII рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань.
		 
		87.         Згідно з пунктом 2 частини першої статті 6 Закону № 2275-VIII учасники товариства зобов`язані виконувати рішення загальних зборів учасників товариства.
		 
		88.         Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19 виснувала, що майнові інтереси окремих учасників товариства не завжди збігаються з інтересами самого товариства та рішеннями його органів управління, зокрема зборів учасників про розпорядження майном товариства.
		 
		89.         Отже, у процесі прийняття рішення загальних зборів учасників товариства беруть участь його учасники, інтереси та волевиявлення яких можуть не збігатись і навіть суперечити як один одному, так і інтересам товариства. Тобто, на відміну від односторонніх правочинів або договорів, для того, щоб рішення набуло сили, не вимагається, щоб воля була виявлена всіма суб`єктами, яким надано право на прийняття рішення.
		 
		90.         З викладених положень можна дійти висновку, що рішення органу управління товариства, на відміну від правочину, приймається органом лише в межах його компетенції та за процедурою, визначеною законодавством і статутом.
		 
		91.         Дія рішень органів управління товариства обмежена виключно самим товариством, його учасниками та посадовими особами. Такі рішення забезпечують здійснення корпоративного управління та діяльності товариства, можуть породжувати права та обов`язки в обмеженого кола осіб та вичерпують свою дію фактом виконання.
		 
		92.         Отже, на основі аналізу виокремлених ознак рішень загальних зборів учасників товариства Велика Палата Верховного Суду висновує, що рішення загальних зборів учасників товариства мають розглядатися як акти ненормативного характеру (індивідуальні акти).
		 
		Щодо правової природи акта приймання-передачі майна до складу статутного капіталу товариства
		 
		93.         Велика Палата Верховного Суду зауважує, що залежно від установлених судами обставин конкретної справи документ, який сторони справи іменують як «акт приймання-передачі», може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
		 
		94.         Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як його змісту, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок із цього приводу в разі його необхідності для вирішення справи повинен робити суд у межах кожної окремої справи.
		 
		95.         Таким чином, суд досліджує акт у кожному конкретному випадку та надає йому оцінку залежно від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи створює він юридичні наслідки.
		 
		96.         У спірних правовідносинах акт приймання-передачі нерухомого майна до складу статутного капіталу ТОВ «Дехаб» підписано на підставі рішень загальних зборів учасників ТОВ «Автомаркет» і ТОВ «Дехаб». Акт приймання-передачі нерухомого майна підтверджує волевиявлення сторін, а також має юридичні наслідки - факт переходу права власності на нерухоме майно.
		 
		97.         Двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків.
		 
		98.         Прийняття рішень та укладення акта приймання-передачі нерухомого майна від 12.12.2022 є комплексом дій, вчинених з метою передачі майна до складу статутного капіталу ТОВ «Дехаб».
		 
		99.         У рішеннях вищого органу управління товариства виражається внутрішня воля товариства, такі рішення є передумовою для передачі майна до статутного капіталу. Акт приймання-передачі нерухомого майна від 12.12.2022 підписується на виконання конкретного обов`язку особи, що встановлений відповідним рішенням товариства.
		 
		100.      Рішення загальних зборів учасників двох товариств та акт приймання-передачі, оформлений між ними, утворюють завершений юридичний склад, наявність якого є необхідною і достатньою для виникнення права власності на спірне нерухоме майно у товариства, якому це майно передається як внесок до статутного капіталу.
		 
		101.      Результатом вчинення комплексу дій з передачі майна до складу статутного капіталу ТОВ «Дехаб» є правочин, оформлений у цьому випадку актом приймання-передачі нерухомого майна від 12.12.2022.
		 
		102.      Отже, у спірних правовідносинах сторони вчинили правочин, внаслідок якого право власності на нерухоме майно перейшло від одного товариства до іншого. Рішенням загальних зборів ТОВ «Автомаркет» та рішенням установчих зборів ТОВ «Дехаб» виражено волю товариств, яку в подальшому реалізовано підписанням уповноваженими особами товариств акта приймання-передачі. Рішення загальних (установчих) зборів учасників товариства є актом ненормативного характеру органу управління юридичної особи.
		 
		103.      Таким чином, може бути оскаржений та визнаний недійсним кінцевий результат комплексу дій з передачі майна до складу статутного капіталу ТОВ «Дехаб» - правочин, оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна від 12.12.2022.
		 
		Щодо фраудаторності
		 
		104.      Скаржник, зокрема, стверджує, що висновок судів про фраудаторність правочину ґрунтується на передчасному припущенні про неплатоспроможність ТОВ «Автомаркет» унаслідок відчуження спірного нерухомого майна, а не на встановленому факті такої неплатоспроможності. Із цього приводу Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке.
		 
		105.      Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства.
		 
		106.      Добросовісність при реалізації прав і повноважень передбачає неприпустимість зловживання правом, яка виходячи з конституційних положень означає, що здійснення прав та свобод людини не повинне порушувати права та свободи інших осіб.
		 
		107.      Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
		 
		108.      Отже, приватноправовий інструментарій (як в договірних, так і в позадоговірних відносинах) має використовуватись особами добросовісно, не зловживаючи правом. Зокрема, такий інструментарій не може використовуватись особою на шкоду іншим учасникам правовідносин.
		 
		109.      Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		 
		110.      Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		 
		111.      Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		 
		112.      У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 зазначено: «В юридичній науці та судовій практиці договори, дії, бездіяльність та рішення органів, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору і така мета досягнута, називають фраудаторними. Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такий, що вчинений боржником на шкоду кредиторам».
		 
		113.      Що ж до фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм шикани (зловживання правом). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку (пункти 110, 111 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.09.2022 у справі № 902/858/15 (пункт 78), від 19.01.2023 у справі № 925/1248/21 (925/111/22) (пункт 89), від 16.02.2023 у справі № 903/877/20 (903/150/22) (пункт 34), від 19.04.2023 у справі № 912/2007/18).
		 
		114.      Отже, правочин, що вчиняється з метою завдати шкоди кредитору і який досягає цієї мети, є фраудаторним. 
		 
		115.      Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір. Інакше такий правочин має кваліфікуватись судами як фраудаторний та, за наявності відповідної позовної вимоги, має бути визнаний недійсним.
		 
		116.      Однак у силу гнучкості та різноманіття цивільних правовідносин вичерпний та закритий перелік обставин, за яких той чи інший правочин слід вважати фраудаторним, відсутній. Натомість Верховний Суд напрацював перелік обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину як фраудаторного. Остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд в кожній конкретній справі виходячи із встановлених обставин.
		 
		Щодо концепції «проникнення за корпоративну завісу»
		 
		117.      ТОВ «Дехаб», зокрема, зазначає, що учасник, який вийшов зі складу товариства, не може «проникнути за корпоративну завісу», оскільки не може набути більше прав, ніж мав до того, поки був учасником товариства. Із цього приводу Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити таке.
		 
		118.      Існує два підходи до застосування концепції «проникнення за корпоративну завісу».
		 
		119.      У традиційному розумінні концепція «проникнення за корпоративну завісу» стосується випадків, коли кінцевий бенефіціарний власник у виняткових випадках несе особисту відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи перед її кредиторами.
		 
		120.      Водночас концепція «проникнення за корпоративну завісу» може застосовуватись також у разі звернення учасників товариства з позовом в інтересах самого товариства. Застосування концепції у цьому контексті Велика Палата Верховного Суду розглядала у постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, у пунктах 75-77, 90 якої зазначила таке.
		 
		Сучасний підхід до використання теорії «проникнення за корпоративну завісу» сформувався в Європейському суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) починаючи з рішення 1995 року у справі Agrotexim and Others v. Greece.
		 
		Застосовуючи зазначений підхід, ЄСПЛ відтворив правову позицію Міжнародного суду ООН, що була висловлена ним у рішенні у справі Barcelona Traction, Light and Power Company Limited від 05.02.1970.
		 
		У пункті 56 вказаного вище рішення відзначено, що незалежність юридичної особи не можна вважати абсолютною. У цьому контексті «проникнення за корпоративну завісу» або «ігнорування статусу юридичної особи» визнається адекватним та справедливим у певних обставинах або для досягнення певної мети.
		 
		Допускається «проникнення за корпоративну завісу» та звернення учасників товариства з позовом в інтересах самого товариства, але за виняткових обставин.
		 
		121.      У цій справі позивачка не намагається притягнути до відповідальності кінцевих бенефіціарних власників за зобов`язаннями юридичної особи перед нею, а також не подає позов в інтересах товариства. Позов пред`явлено ОСОБА_1 - колишнім учасником товариства на захист своїх прав як учасника товариства, зокрема права на отримання належної частки у разі виходу з товариства. Отже, у цій справі відсутні підстави для застосування концепції «проникнення за корпоративну завісу».
		 
		Щодо юрисдикції спору
		 
		122.      Скаржник, зокрема, зазначає, що вимога  ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення установчих зборів ТОВ «Дехаб» не є вимогою у корпоративному спорі, адже позивачка ніколи не була та не є учасником (засновником) та/або кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Дехаб». Із цього приводу Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зауважити таке.
		 
		123.      Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
		 
		124.      У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, зокрема, таке.
		 
		ОСОБА_1 була учасником ТОВ «Автомаркет» із внеском до статутного капіталу в розмірі 1 164 430,62 грн.
		 
		15.01.2020  ОСОБА_1 було виключено зі складу учасників ТОВ «Автомаркет»та зменшено статутний капітал ТОВ «Автомаркет»на розмір внеску позивачки до статутного капіталу на суму 1 164 430,62 грн.
		 
		Відповідно до протоколу № 1/20 від 20.04.2020 загальні збори учасників (засновників)ТОВ «Автомаркет» вирішили виплатити  ОСОБА_1 вартість частки в статутному капіталі ТОВ «Автомаркет»шляхом виплати ринкової вартості частини майна товариства пропорційно частці у статутному капіталі відповідно до статті 24 Закону № 2275-VIII у загальному розмірі 616 428,80 грн протягом одного року з дня виходу.
		 
		Рішенням загальних зборів ТОВ «Автомаркет», оформленим протоколом № 1/28-11 від 28.11.2022, це товариство вирішило здійснити передачу майнового внеску (спірного нерухомого майна) до статутного капіталу ТОВ «Дехаб».
		 
		Згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна від 12.12.2022 ТОВ «Автомаркет»на виконання вимог пункту 8 протоколу установчих зборів ТОВ «Дехаб» № 1/28-11 від 28.11.2022 передало останньому спірне нерухоме майно.
		 
		01.12.2022  ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ «Автомаркет», у якій просила суд стягнути з відповідача вартість частки у сумі 5 261 293,14 грн та судові витрати. За цією позовною заявою Господарський суд Одеської області ухвалою від 07.12.2022 відкрив провадження у справі № 916/3260/22.
		 
		125.      Тобто між позивачкою (учасницею ТОВ «Автомаркет», яка вийшла з товариства) і ТОВ «Автомаркет» існує спір щодо стягнення вартості частки, яку належить виплатити позивачці. З огляду на це правовідносини між позивачкою та товариством не припинилися до моменту здійснення розрахунку (виплати належній позивачці вартості частки у статутному капіталі ТОВ «Автомаркет» як учасниці товариства).
		 
		126.      Водночас ТОВ «Автомаркет», незважаючи на неврегульований спір із ОСОБА_1 щодо стягнення вартості частки, здійснило передачу майнового внеску (спірного нерухомого майна) до статутного капіталу ТОВ «Дехаб».
		 
		127.      Свій позов у цій справі  ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що внесення спірного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Дехаб» було протиправно здійснене ТОВ «Автомаркет» з метою ухилення від виконання зобов`язань щодо виплати позивачці як колишній учасниці вказаного товариства вартості її частки.
		 
		128.      Тобто з обґрунтування позову в цій справі слідує, що  ОСОБА_1 оскаржує внесення спірного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Дехаб» у контексті існуючого між нею і ТОВ «Автомаркет»спору щодо стягнення вартості частки, належної до виплати учаснику, який вийшов з товариства.
		 
		129.      Велика Палата Верховного Суду зауважує, що учасник, який вийшов з товариства, зберігає інтерес щодо платоспроможності товариства до того часу, поки з ним не будуть повністю проведені розрахунки відповідно до статті 24 Закону № 2275-VIII.
		 
		130.      Отже, спір у цій справі виник із корпоративних відносин за позовом учасниці, яка вибула з товариства та не отримала виплати вартості належної їй частки. У силу приписів пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України такий спір належить до юрисдикції господарських судів.
		 
		Щодо суті спору
		 
		131.      У пункті 103 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що може бути оскаржений та визнаний недійсним кінцевий результат комплексу дій з передачі майна до складу статутного капіталу ТОВ «Дехаб» - правочин, оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна від 12.12.2022.
		 
		132.      Оцінюючи вчинений сторонами правочин на наявність ознак фраудаторності, Велика Палата Верховного Суду виходить з встановлених судами попередніх інстанцій обставин.
		 
		Відповідно до протоколу № 1/20 від 20.04.2020 загальні збори учасників ТОВ «Автомаркет» прийняли рішення виплатити  ОСОБА_1 вартість частки у статутному капіталі ТОВ «Автомаркет» відповідно до статті 24 Закону № 2275-VIII у загальному розмірі 616 428,80 грн протягом одного року з дня виходу.
		 
		Відповідно до висновку експерта № 20-6462/6463 судово-економічної експертизи за матеріалами господарської справи № 916/1724/20 від 30.06.2021 власний капітал (майно) ТОВ «Автомаркет» за даними балансу станом на 31.12.2019 з урахуванням ринкової вартості необоротних активів ТОВ «Автомаркет»складає в сумі 11 006 889,42 грн, з яких 9 861 905,00 грн - це вартість спірного нерухомого майна.
		 
		Також вказаним вище висновком експерта встановлено, що вартість частки  ОСОБА_1 при її виході зі складу учасників ТОВ «Автомаркет»виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників (майна товариства) пропорційно до розміру частки ОСОБА_1 (47,8 %) станом на 31.12.2019 складає 5 261 293,14 грн.
		 
		Рішенням загальних зборів ТОВ «Автомаркет», оформленим протоколом № 1/28-11 від 28.11.2022, це товариство вирішило здійснити передачу майнового внеску (спірного нерухомого майна) до статутного капіталу ТОВ «Дехаб». 
		 
		Рішенням установчих зборів ТОВ «Дехаб», оформленим протоколом установчих зборів цього товариства № 1/28-11 від 28.11.2022, визначено, що ТОВ «Автомаркет» здійснює передачу майнового внеску (спірного нерухомого майна) до статутного капіталу ТОВ «Дехаб».
		 
		Згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна від 12.12.2022 ТОВ «Автомаркет»на виконання вимог пункту 8 протоколу установчих зборів ТОВ «Дехаб» № 1/28-11 від 28.11.2022 передало останньому спірне нерухоме майно.
		 
		Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 28.12.2022 засновниками ТОВ «Дехаб» були ОСОБА_3 з розміром частки засновника 4 584,00 грн та ТОВ «Автомаркет» з розміром частки засновника 87 100,00 грн.
		 
		133.      Оцінивши встановлені фактичні обставини, суди попередніх інстанцій виснували таке.
		 
		Передача ТОВ «Автомаркет» майна до статутного капіталу ТОВ «Дехаб» була здійснена після виникнення у ТОВ «Автомаркет» обов`язку зі сплати  ОСОБА_1 вартості частки як учаснику, який вибув, про що ТОВ «Автомаркет» достовірно було відомо. Зазначені дії ТОВ «Автомаркет» свідчать про його намір позбутись власних майнових активів, завдяки яким товариство може виконати грошові зобов`язання з виплати ОСОБА_1 вартості частки як учаснику, який вибув.
		 
		У діях ТОВ «Автомаркет» відсутній критерій економічної обґрунтованості при вчиненні правочину, оскільки основним видом діяльності цього товариства є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Водночас ТОВ «Автомаркет» не мало та не має іншого власного чи орендованого нерухомого майна.
		 
		Після відчуження нерухомого майна у ТОВ «Автомаркет» не залишилось активів, за рахунок яких можливо було б задовольнити вимоги  ОСОБА_1 .
		 
		На момент відчуження нерухомого майна ТОВ «Автомаркет» і ТОВ «Дехаб» були пов`язаними особами.
		 
		Внесення спірного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Дехаб» було здійснено за вартістю, яка більш ніж в 100 разів нижча, ніж його дійсна ринкова вартість. Пізніше ТОВ «Автомаркет» передало права учасника ТОВ «Дехаб» ОСОБА_2 .
		 
		З огляду на сукупність вчинених відповідачами дій, які виразились у прийнятті 28.11.2022 двох рішень зборів товариств, та укладення 12.12.2022 акта приймання-передачі нерухомого майна суд виснував, що відповідачами було вчинено фраудаторний правочин на шкоду інтересам позивачки як кредитору ТОВ «Автомаркет».
		 
		134.      Велика Палата Верховного Суду знову наголошує, що остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд в кожній конкретній справі виходячи з встановлених обставин. У цій справі суди попередніх інстанцій з огляду на встановлену сукупність обставин (момент вчинення правочину з відчуження спірного нерухомого майна; відсутність у ТОВ «Автомаркет» активів після відчуження спірного нерухомого майна; пов`язаність ТОВ «Автомаркет» і ТОВ «Дехаб»; внесення спірного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Дехаб» за заниженою вартістю) обґрунтовано кваліфікували спірний правочин як фраудаторний.
		 
		135.      Отже, оспорюваний у цій справі правочин є фраудаторним та повинен бути визнаний недійсним на підставі пункту 6 частини першої статті 3, частин першої - четвертої статті 13, частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.
		 
		136.      З огляду на зазначене, а також враховуючи, що визнанню недійсним підлягає кінцевий результат комплексу дій з передачі майна до складу статутного капіталу ТОВ «Дехаб», Велика Палата Верховного Суду вважає наявними підстави задовольнити касаційну скаргу частково. Скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині вирішення вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Автомаркет» та рішення установчих зборів ТОВ «Дехаб», ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові. Пункт 4 резолютивної частини рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі № 916/379/23 викласти в іншій редакції. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій потрібно залишити без змін.
		 
		Щодо відступу від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду та Великої Палати Верховного Суду
		 
		137.      Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18, шляхом його уточнення та визначити умови, з наявністю яких пов`язується право зацікавленої особи звернутися з позовом про визнання недійсним правочину з підстав фраудаторності поза межами процедур банкрутства, неплатоспроможності банків та виконавчого провадження.
		 
		138.      У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу на підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину, зокрема, як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та зловживаючи правом (статті 3, 13 ЦК України). Така практика є усталеною.
		 
		139.      Підхід, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18, відповідає практиці Верховного Суду щодо концепції фраудаторності правочинів (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, від 08.06.2022 у справі № 2-591/11; Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19); Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.09.2022 у справі № 902/858/15 (пункт 78), від 19.01.2023 у справі № 925/1248/21 (925/111/22) (пункт 89), від 16.02.2023 у справі № 903/877/20 (903/150/22) (пункт 34), від 19.04.2023 у справі № 912/2007/18).
		 
		140.      Отже, підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18, відсутні.
		 
		141.      Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду також обґрунтовував необхідність відступу від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, згідно з яким рішення загальних зборів товариства є одностороннім правочином товариства.
		 
		142.      Водночас у цій справі Велика Палата Верховного Суду виснувала, що рішення органу управління товариства не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України та мають розглядатися як акти ненормативного характеру (індивідуальні акти).
		 
		143.      Отже, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, викладеного у постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, згідно з яким рішення загальних зборів товариства є одностороннім правочином товариства.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		144.      За змістом пунктів 1 та 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		 
		145.      Частиною першою статті 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		146.      Згідно із частиною першою статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		 
		147.      Зважаючи на викладене в мотивувальній частині цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу ТОВ «Дехаб» необхідно задовольнити частково, рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі № 916/379/23 у зв`язку з неправильним застосуванням положень статті 202 ЦК України скасувати в частині вимог про визнання недійсним рішення установчих зборів ТОВ «Дехаб», загальних зборів ТОВ «Автомаркет» та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у зазначеній частині. Пункт 4 резолютивної частини рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі № 916/379/23 викласти в іншій редакції. В іншій частині позовних вимог рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі № 916/379/23 залишити без змін.
		 
		Судові витрати
		 
		148.      Оскільки Велика Палата Верховного Суду частково задовольнила касаційну скаргу та прийняла нове рішення, яким відмовила у позові в частині вимог про визнання недійсним рішення установчих зборів ТОВ «Дехаб» та загальних зборів ТОВ «Автомаркет», судові витрати в цій частині вимог покладаються на позивачку.
		 
		149.      Отже, з  ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дехаб» потрібно стягнути 8 052,00 грн за подання апеляційної скарги та 10 736,00 грн за подання касаційної скарги.
		 
		Керуючись статтями 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дехаб» задовольнити частково.
		 
		2. Рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі № 916/379/23 скасувати в частині задоволення вимог про визнання недійсними рішення установчих зборів ТОВ «Дехаб», оформленого протоколом установчих зборів ТОВ «Дехаб» № 1/28-11 від 28.11.2022, у частині внесення ТОВ «Автомаркет» до статутного капіталу ТОВ «Дехаб» нежитлових будівель (автомобільного торговельного комплексу) загальною площею 1571,1 м2, розташованих за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, просп. Незалежності, буд. 221, та рішення загальних зборів ТОВ «Автомаркет», що оформлене протоколом № 1/28-11 від 28.11.2022, яким ТОВ «Автомаркет» вирішило внести до статутного капіталу ТОВ «Дехаб» нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс) загальною площею 1571,1 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.
		 
		3. Пункт 4 резолютивної частини рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі № 916/379/23 викласти в такій редакції: «Визнати недійсним правочин, оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомаркет» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дехаб» 12.12.2022, зареєстрований в реєстрі за № 3382, 3383».
		 
		4. В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі № 916/379/23 залишити без змін.
		 
		5.Стягнути з  ОСОБА_1  (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дехаб» (адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 14/1; ідентифікаційний код 44982513) судовий збір у розмірі 18 788,00 грн (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень) за подання апеляційної та касаційної скарг.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя В. Ю. УркевичСуддя-доповідач І. В. ТкачСудді:О. О. Банасько С. І. Кравченко О. Л. Булейко О. В. Кривенда І. А. Воробйова С. Ю. Мартєв М. І. Гриців К. М. Пільков О. А. Губська С. О. Погрібний Ж. М. Єленіна О. В. Ступак В. В. Король Є. А. Усенко   Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...