Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/18806/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 30.01.2025. Зареєстровано: 31.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2025.
Дата набрання законної сили: 30.01.2025
Номер судового провадження: К/990/27702/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 січня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 640/18806/22
		адміністративне провадження № К/990/27702/24  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Кашпур О.В.,
		суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А., 
		розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 640/18806/22
		за позовом  ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, 
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року, прийняту в складі судді Качура І.А., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
		УСТАНОВИВ:
		І.  Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення 
		1.          У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
		-          визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з листопада 2011 року по лютий 2018 року та зобов`язати нарахувати та виплатити таку індексацію грошового забезпечення.
		2.          Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку з пропущенням встановленого строку звернення до суду та запропоновано позивачу протягом десяти днів надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами поважності причин такого пропуску.
		3.          На виконання вказаної ухвали позивач подав до суду заяву про поновлення пропущеного строку, в якій зазначає, що зміна законодавчого регулювання строку звернення до суду обумовлює поважність пропуску причин такого строку.
		4.          Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року, визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, зазначені ОСОБА_1 у заяві від 07 листопада 2022 року; адміністративний позов ОСОБА_1 повернуто.
		5.          Вказані судові рішення мотивовані тим, що оскільки спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу під час проходження ним публічної служби, а не виплати сум, належних позивачу при звільненні, положення статті 233 Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню при оцінці судом обставини щодо дотримання позивачем строку звернення до суду. Натомість, єдиною чинною нормою, яка визначає строк звернення до суду у спорах про стягнення заробітної плати за умови продовження служби працівника, є частина п`ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює місячний строк звернення до суду.
		6.          Суди виходили з того, що відлік місячного строку на звернення позивача до суду з вимогою щодо виплати грошового забезпечення розпочинається з першого числа місяця, наступного за тим, в якому грошове забезпечення мало бути виплачене і, відповідно, закінчується останнього числа такого місяця. Тобто відлік строку звернення до суду з вимогою щодо виплати грошового забезпечення за період з листопада 2011 року по лютий 2018 року розпочався з наступного дня після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, а саме з 20.07.2022, а отже цей строк тривав до 20.08.2022.
		7.          Таким чином, суди дійшли висновку про те, що строк звернення до суду позивачем пропущений щодо всього періоду, а тому зміна законодавчого регулювання є поважною причиною для початку обчислення строку спочатку, але не є поважною підставою для поновлення такого строку.
		ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
		8.          Не погоджуючись із ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року  та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. 
		9.          Підставою для оскарження судових рішень в касаційному порядку позивач зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на порушення судами норм процесуального права внаслідок їх застосування без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 02.08.2023, у справі №380/17776/22, а також інших постановах (від 02.03.2023 у справі №460/14618/21, від 25.04.2023 у справі №380/15245/22, від 27.04.2023 у справі №420/14777/22 та № 300/4201/22).
		10.          Касатор зазначає, що при зверненні 28.10.2022 до адміністративного суду із цим позовом про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, він не пропустив строк звернення до суду, оскільки під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, дія статті 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, продовжувалася на строк дії такого карантину, який завершився лише 30.06.2023.
		11.          Також у касаційній скарзі позивач посилається на безпідставність висновків судів попередніх інстанцій про застосування до спірних правовідносин частини п`ятої статті 122 КАС України, оскільки згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.08.2023 у справі № 380/17776/22, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголосив, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь- яким строком.
		ІІІ. Позиція інших учасників справи
		12.          Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		IV. Рух справи у суді касаційної інстанції
		13.          Ухвалою  Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Прокопенка О.Б., Уханенка С.А., від 22 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року. 
		14.          Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 КАС України та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
		15.          На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 22 січня 2025 року №76/0/78-25 за допомогою автоматизованої системи документообігу суду для розгляду цієї справи здійснено заміну судді Прокопенка О.Б. на суддю Соколова В.М.
		16.          Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 29 січня 2025 року  справу призначено до розгляду в письмовому провадженні на 30 січня 2025 року.
		V. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції
		17.           Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
		18.          Повертаючи позовну заяву, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду, передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		19.          На обґрунтування касаційної скарги скаржник наголошує на тому, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України),  відповідно до якої у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, не обмежується будь-яким строком.
		20.          Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		21.          У цій справі позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з листопада 2011 року по лютий 2018 року.
		22.          У справі №380/17776/22, на яку посилається касатор у касаційній скарзі, Верховний Суд, надаючи оцінку доводам дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, Верховний Суд виходив з того, що спір щодо нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
		23.          Так, відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
		24.          До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		25.          Статтею 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
		26.          Згідно зі статтею 1 Закону України від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
		27.          Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
		28.          Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
		29.          Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі №359/8843/16-а.
		30.          Таким чином, індексація входить до структури грошового забезпечення.
		31.          Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		32.          Частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		33.          Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частини п`ята статті 122 КАС України).
		34.          Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
		35.          У постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов`язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначає, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час недопуску до продовження виконання повноважень) у разі порушення законодавства про оплату праці. В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівника.
		36.          Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що норма статті 233 Кодексу законів про працю України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
		37.          Так, відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 1 липня 2022 року №2352-IX, далі - Закон України від 1 липня 2022 року №2352-IX) "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".
		38.          Закон України від 1 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		39.          Верховний Суд 06.04.2023 ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці. У вказаному рішенні сформовано наступні висновки: «До 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».
		40.          Отже, у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності. 
		41.          У цій справі судом встановлено, що ОСОБА_1 у жовтні 2022 року звернувся до суду із позовом про виплату йому індексації грошового забезпечення за період з листопада 2011 року по лютий 2018 року, тому у цій справі до вимог за вказаний період застосуванню підлягає частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		42.          Також колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що  відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
		43.          У постановах Верховного Суду, на які посилається касатор у касаційній скарзі,  від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 27 квітня 2023 року у справі №420/14777/22, а також постановах Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №460/14618/21, від 25.04.2023 у справі №380/15245/22, від 27.04.2023 у справі №420/14777/22 та № 300/4201/22, зазначено, що карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651). Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 Кодексу законів про працю України, на строк дії такого карантину.
		44.          З огляду на вказане, висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин частини п`ятої статті 122 КАС України та пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком. Також станом на час звернення позивача до суду діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, що є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 Кодексу законів про працю України, на строк дії такого карантину.
		45.          Отже, суд касаційної інстанції вважає помилковим висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви з підставі пропуску строку звернення до суду.
		46.          Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		47.          Доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.
		48.          Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		49.          Згідно з частиною четвертою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		50.          Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, тому ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року  та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року необхідно скасувати, а справу направити до  суду першої інстанцій для продовження розгляду
		51.          15.12.2022 набрав чинності Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
		52.          Статтею 1 вказаного закону ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
		53.          У пункті 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» установлено, що з дня набрання чинності цим Законом: Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
		54.          Враховуючи викладене, справа підлягає направленню на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
		ПОСТАНОВИВ :
		1.  Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року скасувати, а справу №640/18806/22 направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий:                                                                      О. В. Кашпур          
		Судді:                                                                                 В.М. Соколов
		С.А. Уханенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...