Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/3023/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Дезертирство.
Надіслано судом: 31.01.2025. Зареєстровано: 31.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2025.
Дата набрання законної сили: 04.03.2025
Номер судового провадження: 1-кп/331/161/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022081370000542

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                           
		Справа № 331/3023/23
		                           Провадження № 1-кп/331/161/2025
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
		 
		«31» січня 2025 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:
		Головуючого  судді                     ОСОБА_1 
		з участю секретаря судового засідання         ОСОБА_2 
		за участі:    прокурорів:                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		захисника                 ОСОБА_5 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia), кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022081370000542 від 13.12.2022 року відносно
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Благовіщенка Запорізької області, громадянки України, сімейний стан  заміжня, має на утриманні неповнолітню дитину, обіймала посаду оператора спеціального призначення ІІІ категорії відділу у м. Енергодар УСБУ в Запорізькій області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , яка не має судимості, 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Наказом начальника Управління Служби безпеки України в Запорізькій області № 818-ОС/дск від 22.12.2020, майстер-сержанта ОСОБА_6 призначена на посаду оператора спеціального призначення ІІІ категорії відділу у м. Енергодар Управління Служби безпеки України в Запорізькій області.
		02.11.2021 між Управлінням СБ України в Запорізькій області та ОСОБА_6 укладено контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України строком дії на 5 (п`ять) років.
		Згідно ст. 1 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.92 № 2229-XII, Служба безпеки України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.92 № 2229-ХІІ, на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
		Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262/2007 визначається порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, сержантського і старшинського складу, рядового складу Служби безпеки України (далі - військовослужбовці Служби безпеки України), виконання ними військового обов`язку в запасі та особливості проходження військової служби в особливий період.
		Так, всупереч нормам міжнародного гуманітарного права Президент російської федерації (далі - рф) ОСОБА_7 , а також інші невстановлені представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф на територію України.
		Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил рф, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили часткову окупацію території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено.
		Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Згідно зі ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець зобов`язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
		Згідно із вказівкою Голови СБ України від 22.02.2022 № 1026, 24.02.2022 організовано та проведено передислокацію (переведення) особового складу Управління СБ України в Запорізькій області до визначених пунктів (запасних пунктів дислокації).
		Так, 24.02.2022 начальником відділу у м. Енергодарі Управління СБ України в Запорізькій області ОСОБА_8 від керівництва Управління СБ України в Запорізькій області, засобами мобільного зв`язку отримано усний наказ про передислокацію особового складу відділу в м. Енергодарі Управління СБУ в Запорізькій області із місця постійної дислокації підрозділу (м. Енергодар Запорізької області) та переведення особового складу до запасного місця дислокації відділу у м. Енергодар УСБУ в Запорізькій області на території Олександрівського району м. Запоріжжя (Запорізька територіальна громада).
		Після доведення наказу про переведення особового складу відділу до запасного місця дислокації безпосереднім начальником  начальником відділу у м. Енергодар Управління СБ України в Запорізькій області ОСОБА_8 , оператор спеціального призначення ІІІ категорії відділу у м. Енергодар Управління СБ України в Запорізькій області ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилитися від військової служби, місце дислокації відділу у м. Енергодар УСБУ в Запорізькій області (м. Енергодар Запорізькій області) не залишила, до запасного місця дислокації на території Олександрівського району м. Запоріжжя (Запорізька територіальна громада) у зв`язку з переведенням, не прибула по теперішній час та перебуваючи поза місцем служби, час проводить на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконання обов`язків військової служби.
		Судовий розглядвказаного кримінальногопровадження здійснювавсяза відсутностіобвинуваченої ОСОБА_6 у спеціальномусудовому провадженніна підставіухвали судувід 01.12.2023року, прийнятої з урахуванням тих обставин, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, обізнана про розпочате щодо неї кримінальне провадження та переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України (м. Енергодар), з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
		Разом з тим, судом при проведенні спеціального судового провадження були виконані вимоги, передбачені ст. 297-5, 323 КПК України. Так, обвинувачена ОСОБА_6 неодноразово викликалась до суду шляхом надсилання повісток заостаннім відомиммісцем їїпроживання, яке розташованена тимчасовоокупованій територіїУкраїни,шляхом публікаціїсудових повістокпро виклик у засобахмасової інформаціїзагальнодержавної сферирозповсюдження газеті «Урядовий кур`єр»,також повідомлення про дату, час та місце розгляду провадження розміщувались на офіційному веб-сайті Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора та вручались особисто її захиснику  адвокату ОСОБА_5 .
		В призначені судові засідання обвинувачена ОСОБА_6 не з`явилась, не повідомила суд про поважність причин свого неприбуття, і від неї не надійшло заяв або клопотань про неможливість прийняття участі в судовому засіданні або відкладення судового розгляду.
		У зв`язку з цим обвинувачена ОСОБА_6 не була допитана судом в якості обвинуваченої по суті висунутого їй обвинувачення.
		Разом з тим, захист обвинуваченої за призначенням здійснював фахівець в галузі права  адвокат ОСОБА_5 .
		В судовихдебатах захисник  адвокат ОСОБА_5 зазначив, що ОСОБА_6 раніше не судима, має на утриманні неповнолітню дитину, зі слів допитаного в судовому засіданні її безпосереднього керівника, за час роботи зарекомендувала себе як сумлінний та наполегливий працівник. Прийняття нею рішення залишитись на тимчасово окупованій території було обумовлено сімейними обставинами, оскільки її чоловік працював на ЗАЕС та повинен був забезпечувати роботу вказаного підприємства, також у неї були певні побоювання за членів родини про можливий вплив на них з боку окупаційних військ при евакуації на підконтрольну Україні територію. З урахуванням викладених вище обставин, просив призначити обвинуваченій ОСОБА_6 покарання, не пов`язане із реальним його відбуванням та застосувати положення ст. 75 КК України.
		Так, провина обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні нею вказаного кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими безпосередньо в судовому засіданні.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , який обіймає посаду старшого оперуповноваженого у відділу в м. Енергодарі УСБУ в Запорізькій області, пояснив суду, що вказану посаду він обіймає з 2020 року. З обвинуваченою ОСОБА_6 він знайомий особисто, оскільки вона працювала у відділі в м. Енергодар УСБУ в Запорізькій області на посаді секретаря, була атестованим співробітником та відповідала за діловодство відділу. 24.02.2022 року приблизно о 05 годині 00 хвилин від начальника відділу ОСОБА_8 він отримав доручення щодо сповіщення всіх співробітників про негайний збір особового складу по сигналу загальної тривоги. ОСОБА_6 вказаний наказ виконала та прибула до будівлі відділу в м. Енергодарі УСБУ в Запорізькій області, де нею складались акти про знищення документації. Окрім того зазначив, що цього ж дня, начальником відділу ОСОБА_8 до відома всіх співробітників відділу був доведений наказ начальника УСБУ в Запорізькій області про необхідність прибуття особового складу відділу в м. Енергодарі до запасного пункту дислокації в м. Запоріжжі. Разом з тим, він достеменно не пам`ятає чи була присутня обвинувачена ОСОБА_6 під час доведення до відома особового складу зазначеного наказу, однак він бачив як дещо згодом, ОСОБА_8 особисто спілкувався із ОСОБА_6 у своєму службовому кабінеті. 24.02.2022 року, приблизно о 22-00 годині або о 23-00 годині майже весь особовий склад відділу прибув до запасного пункту дислокації в м. Запоріжжі. Проте ОСОБА_6 зазначений наказ не виконала та залишилася на тимчасово окупованій території України в м. Енергодар. Після 05.03.2022 року, коли територія м. Енергодар була фактично окупована представниками зс рф, працівники відділу, які не виконали своєчасно наказ керівництва УСБУ в Запорізькій області, взагалі не залишили тимчасово окуповану територію. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , який обіймає посаду старшого оперуповноваженого відділу в м. Енергодарі УСБУ в Запорізькій області, надав суду пояснення, аналогічні поясненням свідкам ОСОБА_9 .
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , який обіймає посаду начальника відділ кадрового забезпечення УСБУ в Запорізькій області, пояснив суду, що 24.02.2022 року весь особовий склад Управління СБУ в Запорізькій області був приведений у вищий ступінь бойової готовності у відповідності до Указу Президента України та інших нормативно-правових актів України. Йому достеменно відомо, що 24.02.2022 року начальник відділу в м. Енергодарі УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_8 на підставі наказу начальника УСБУ в Запорізькій області провів збір особового складу, підготовку та подальшу його евакуацію. Разом з тим, обвинувачена ОСОБА_6 , яка обіймала сержантську посаду, пов`язану із веденням діловодства, не виконала наказ керівництва щодо прибуття до запасного пункту дислокації в м. Запоріжжі. За фактом невиконання співробітниками вказаного наказу, на підставі доповідей керівників підрозділів, була проведена службова перевірка, в ході якої також вживалися можливі заходи щодо евакуації таких працівників із тимчасово окупованої території України до м. Запоріжжя. Про результати проведеної службової перевірки за фактом невиконання наказу було проінформовано військову прокуратуру, після чого були відкриті кримінальні провадження. Крім того зазначив, що з обвинуваченою ОСОБА_6 він знайомий поверхнево, йому відомо, що вона працювала на контрактній основі, у 2021 році термін вказаного контракту був продовжений строком на 5 років. В ході проведення службового розслідування йому стало відомо, що начальник відділу в м. Енергодарі УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_8 , особисто довів до відома особового складу підпорядкованого йому відділу про наказ керівництва про негайне прибуття до запасного пункту дислокації в м. Запоріжжі. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , який обіймає посаду начальника відділу в м. Енергодарі УСБУ в Запорізькій області, пояснив суду що станом на 24.02.2022 року він перебував на посаді заступника начальника вказаного відділу. 24.02.2022 року він був достроково відкликаний із відпустки, а тому перебував поза межами м. Енергодар. Наказ начальника УСБУ в Запорізькій області про виїзд до запасного пункту дислокації в м. Запоріжжі йому надійшов в телефонному режимі від ОСОБА_8 , який на той час обіймав посаду начальника відділу в м. Енергодарі УСБУ в Запорізькій області. До вказано пункту дислокації він прибув ввечері 25.02.2022 року. Інші співробітники відділу, з метою виконання вказаного наказу, залишили територію м. Енергодара та прибули в м. Запоріжжя ввечері 24.02.2022 року. Обвинувачена ОСОБА_6 , яка була атестованим співробітником, перебувала в статусі військовослужбовця, обіймала посаду оператора ІІІ категорії (діловода) відділу в м. Енергодарі УСБУ в Запорізькій області, наказ керівництва УСБУ в Запорізькій області не виконала, до запасного пункту дислокації в м. Запоріжжі не прибула. Крім того зазначив, що до повномасштабного вторгнення збройних сил рф на територію України, ОСОБА_6 працювала у відділі більше 15 років, до службових обов`язків ставилась сумлінно та відповідально. В ході проведення службового розслідування за фактом невиконання обвинуваченою ОСОБА_6 наказу керівництва щодо прибуття до запасного пункту дислокації, співробітники внутрішньої безпеки та кадрового забезпечення зв`язувались з обвинуваченою, яка під час спілкування повідомила, що відмовляється виїжджати для продовження проходження військової служби у зв`язку із небезпечною обстановкою на шляху між м. Енергодар та м. Запоріжжям, також у зв`язку із тим, що її чоловік працює на ЗАЕС та забезпечує роботу підприємства. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , який обіймає посаду заступника начальника управління департаменту захисту національної державності СБУ, пояснив суду, що станом на 24.02.2022 року він обіймав посаду начальника відділу в м. Енергодарі УСБУ в Запорізькій області. З обвинуваченою ОСОБА_6 він знайомий особисто, оскільки вона перебувала в його підпорядкуванні, обіймаючи посаду оператора спеціального призначення ІІІ категорії. 24.02.2022 року о 04-30 годині була оголошена тривога та наказ про переведення військовослужбовців у режим воєнного стану. О 05-30 годині відбувся перший збір особового складу, де ним особисто були надані відповідні розпорядження щодо порядку роботи у цей період. Пізніше, того ж дня, він отримав наказ від начальника УСБУ в Запорізькій області щодо зміни місця несення служби особового складу відділу та прибуття до запасного пункту дислокації в м. Запоріжжі. На виконання вказаного наказу, він скликав особовий склад відділу та довів його зміст до відома всіх співробітників. Весь особовий склад був присутній під час оголошення наказу, в тому числі і ОСОБА_6 . Після цього почалась підготовка до евакуації документів, техніки, зброї. Виїзд з м. Енергодара відбувався на службовому та особистому транспорті співробітників відділу. Крім того, з кожним працівником відділу індивідуально обговорювався маршрут та порядок виїзду до м. Запоріжжя. Після доведення до відома особового складу відділу наказу керівництва, ОСОБА_6 поводила себе стурбовано внаслідок нерозуміння подальшого виконання нею службових обов`язків, остаточну відповідь щодо її виїзду на територію м. Запоріжжя вона обіцяла надати після того, як порадиться з чоловіком, який працював на ЗАЕС. Особовий склад відділу прибув в м. Запоріжжя до запасного пункту дислокації ввечері 24.02.2022 року. Проте ОСОБА_6 вказаний наказ виконаний не був, до м. Запоріжжя для подальшого несення служби, вона не прибула. В подальшому, працівники внутрішньої безпеки, кадрового відділу та він особисто, виходили з ОСОБА_6 на телефонні зв`язки, під час яких остання повідомляла, що не бажає виїжджати на підконтрольну Україні територію через загострення оперативної обстановки на шляху евакуації. При цьому, ОСОБА_6 були запропоновані різні варіанти та можливості виїзду, однак вона ними не скористалась. В подальшому ним був складений рапорт щодо невиконання ОСОБА_6 наказу та проведено службове розслідування. Разом з тим зазначив, що за період своєї роботи ОСОБА_6 зарекомендувала себе як сумлінний співробітник, яка відповідально ставилась до покладених на неї службових обов`язків.
		Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"
		Зі змісту службової характеристики слідує, що оператор ІІІ категорії відділу у м. Енергодарі УСБУ в Запорізькій області майстер-сержант ОСОБА_6 проходила військову службу в органах СБ України з січня 2005 року. За час проходження військової служби (до 24.02.2022) майстер-сержант ОСОБА_6 зарекомендувала себе з позитивної сторони, до виконання службових обов`язків ставилась відповідально, досконало володіла нормативно-правовою базою, що регламентувала сферу її діяльності. Не рахувалась з особистими інтересами при необхідності понаднормової роботи, постійно вдосконалювала знання та навички. Фактів недбалого ставлення до виконання функціональних обов`язків з боку ОСОБА_6 за час проходження служби в СБ України, не встановлено. Порушень військової дисципліни не допускала. До збереження державної таємниці ставилася відповідально, до лютого 2022 року не зафіксовано фактів розголошення службової інформації (т. 2, а.п. 82).
		Так, з досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що ОСОБА_6 , проходячи військову службу за контрактом в органах Служби безпеки України на посаді оператора спеціального призначення ІІІ категорії відділу у м. Енергодар УСБУ в Запорізькій області, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 14 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 24.02.2022 після отримання наказу про передислокацію особового складу відділу у м. Енергодарі УСБУ в Запорізькій області від безпосереднього керівника  начальника відділу в м. Енергодарі Управління СБ України ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилитися від військової служби, до запасного місця дислокації відділу, у зв`язку з переведенням, не прибула та, перебуваючи поза місцем служби, час проводить на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконання обов`язків військової служби.
		Оцінюючи наявність в діях обвинуваченої особистих причин для невиконання наказу щодо прибуття до запасного пункту дислокації, суд виходить з наступного.
		Статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру. Чинними нормативними актами, що регулюють порядок проходження військової служби та поведінку військовослужбовців встановлюються особливі вимоги до такої категорії осіб. Виконання обов`язків військової служби не перебуває у залежності із наявністю сприятливих особистих обставин для їх виконання.
		З пояснень, допитаних в судовому засіданні, свідків та з досліджених матеріалів кримінального провадження, судом встановлено, що ОСОБА_6 тривалий час перебувала на військовій службі, знала про її особливий характер, і свідомо відмовилась від виконання обов`язків військової служби.
		Відмова обвинуваченої скористатися будь-якими можливостями для прибуття до місця служби свідчить про її остаточну і безповоротну відмову від військової служби.
		З огляду на викладене, судом встановлено, що докази, досліджені в ході судового розгляду є належними, допустимими і достовірними та вказують на їх відповідність критерію достатності для обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 та наявності в її діях складу інкримінованого їй злочину.
		Також судом встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом заходи для дотримання прав обвинуваченої, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		Про час та дату всіх судових засідань ОСОБА_6 повідомлялась у передбачений законом спосіб як через публікацію виклику у газеті «Урядовий кур`єр», так і на офіційному веб-сайті судової влади України та Офісу Генерального прокурора.
		Таким чином, аналізуючи досліджені докази по даному кримінальному провадженню в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні нею кримінального правопорушення, доведена в ході судового розгляду, а її дії необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 408 КК України дезертирство, тобто нез`явлення га службу у разі переведення, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
		При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченій суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченої, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини. 
		Обвинувачена ОСОБА_6 не має судимості і раніше до кримінальної відповідальності не притягалась, вчинила особливо тяжкий злочин, заміжня, має на утриманні неповнолітню дитину, проживає на тимчасово окупованій території, на диспансерному обліку в спеціальних медичних лікувальних закладах не перебуває. 
		Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченій, судом не встановлено.
		При призначенні покарання обвинуваченій, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання. 
		На підставівищевикладеного,з урахуваннямвчиненого тавідомостей проособу обвинуваченої,відсутність обставин,що пом`якшуютьабо обтяжуютьпокарання,беручи доуваги,обставини скоєного ОСОБА_6 злочину,який буввчинений неюв періоддії вУкраїні воєнногостану,його тяжкість,враховуючи данібіографії обвинуваченої, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та з цих підстав вважає за необхідне призначити їй покарання в межах санкції статті, за якою кваліфікуються його діяння у вигляді позбавлення волі, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень. 
		При цьому доводи захисника, на які він посилався в судових дебатах, в контексті приписів ст. 75 КК України не є достатніми для прийняття рішення про можливість виправлення обвинуваченої без призначення покарання, яке вона має відбувати реально.
		Суд акцентує увагу на тому, що ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем, з моменту повномасштабного вторгнення збройних сил рф на територію України і до моменту ухвалення вироку, не вжила будь-яких дій для повернення на службу, що свідчить про її негативне ставлення до служби та свого військового обов`язку, ганебний приклад нехтування вимогами військової дисципліни, що підриває авторитет військової служби в цілому. Крім того, обвинувачена вчинила дезертирство в умовах воєнного стану за наявності прямої загрози національній безпеці держави, коли від військовослужбовців особливо вимагається бути високо дисциплінованим та мати високу моральну та патріотичну свідомість. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_6  визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України та призначити їй покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі.
		Запобіжний захід відносно  ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили не обирати.
		Строк відбування покарання  ОСОБА_6 обчислювати з моменту її фактичного затримання, після набрання вироком законної сили.
		Вирок можебути оскарженийдо Запорізькогоапеляційного судушляхом подачіапеляційної скаргичерез Жовтневийрайонний судм.Запоріжжя протягом30 днів з дня його проголошення.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити захиснику обвинуваченої та прокурору. 
		Інформацію проприйняте судомрішення відноснообвинуваченої ОСОБА_6 опублікувати узасобах масовоїінформації загальнодержавноїсфери розповсюдженнята наофіційному веб-сайтісуду. 
		Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, подавши відповідну заяву. 
		 
		Суддя                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...