Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/11889/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Дезертирство.
Надіслано судом: 31.01.2025. Зареєстровано: 31.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2025.
Дата набрання законної сили: 11.03.2025
Номер судового провадження: 1-кп/336/772/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62024080100005895

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		                               
		ЄУН справи: 336/11889/24
		                               Номер провадження: 1-кп/336/772/2025
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 січня 2025 року                        м.Запоріжжя
		 
		Шевченківський районний суд м.Запоріжжя в складі:
		головуючого судді                 ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря                 ОСОБА_2 ,
		прокурора                     ОСОБА_3 ,
		захисника                     ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого                 ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62024080100005895 від 19.08.2024 року по обвинуваченню: 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Каховка Херсонської області, громадянина України, не одруженого, перебував на посаді старшого радіотелеграфіста відділення управління командира військової частини взводу управління командира військової частини НОМЕР_1 , зарестрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше засудженого:
		17.04.2023 р. Комунарським районним судом м.Запоріжжя за ч.5 ст.407 КК України, із застосуванням ст.ст.62, 69 КК України, до 2 років позбавлення волі; на підставі ст. 62 КК України замінено покарання у виді позбавлення волі на покаранняу видітримання вдисциплінарному батальйонівійськовослужбовців настрок 2роки,строк відбування покарання відраховувати з 04.01.2023 р., звільнений умовно-достроково 04.06.2024 р.;
		29.05.2023 р. Шевченківським районним судом м.Запоріжжя за ч.1 ст.190 КК України до штрафу в розмірі 34000 гривень зі самостійним виконанням вироку Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 17.04.2023 р., 
		у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.408 Кримінального кодексу України, -
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби та перебуваючи на посаді старшого радіотелефоніста відділення управління командира військової частини взводу управління командира військової частини НОМЕР_1 , 07.07.2024 р., в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, діючи з метою ухилення від військової служби, в порушення вимог ст.ст.9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, самовільно залишив місце служби, а саме місце тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , яка, на той час, знаходилась у АДРЕСА_3 , свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцеперебування до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та був відсутній у місці несення військової служби до 16.10.2024 р., а саме до моменту його доставлення уповноваженими працівниками військової служби правопорядку до територіального управління ДБР у м.Мелітополі.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні злочину визнав. Пояснив, що дійсно проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 07 липня 2024 р. залишив місце служби та до затримання 16.10.2024 р. обов`язки військовослужбовця не виконував. Разом з тим, вказав, що мав намір в подальшому продовжити військову службу та наразі готовий повернутися до лав Збройних Сил України. 
		Вислухавши думку учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що обвинувачений не оспорює фактичних обставин справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, тобто визнання ним вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом ОСОБА_5 , а також дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
		Об`єктом злочину, передбаченогост. 408 КК України, є порядок проходження військової служби.
		З об`єктивної сторони дезертирство полягає у діях або бездіяльності, які мають дві відповідні форми: 1) самовільне залишення військової частини або місця служби; 2) нез`явлення на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. У першій формі дезертирство є закінченим злочином з моменту, коли суб`єкт фактично залишив розташування військової частини (місця служби), а у другій - коли він не з`явився в частину (до місця служби) в установлений строк.
		Фактичний термін відсутності військовослужбовця в місці служби при дезертирстві може не перевищувати навіть і однієї доби, але це має значення лише для призначення покарання.
		Від злочину, передбаченогост. 407 КК України, злочин, передбаченийст. 408 КК України, відрізняється в основному за своєю суб`єктивною стороною. Обов`язковою ознакою дезертирства є мета: військовослужбовець має намір ухилятися від військової служби протягом не трьох діб, місяця, двох місяців тощо, тобто не тимчасово, а ухилитися від військової служби взагалі, назавжди. При цьому військовослужбовець може заявляти про свій намір ухилитися від військової служби взагалі або ухилятися від неї протягом невизначеного часу (наприклад, доки його не затримають).
		Для наявності складу дезертирства немає значення, в який момент у особи виник намір ухилитися від служби - безпосередньо в момент самовільного залишення частини/не з`явлення на службу, або вже в період незаконного перебування за її межами. Коли військовослужбовець після самовільного залишення частини або не з`явлення на службу приймає рішення ухилитися від військової служби, його дії слід кваліфікувати як дезертирство, оскільки будь-яке за способом самовільне залишення частини чи нез`явлення на службу може виступати і способом дезертирства, а отже, поглинається останнім і не утворює множинності злочинів.
		Кваліфікуючими ознаками дезертирства, у тому числі, є вчинення його в умовах воєнного стану.
		З огляду на докази, здобуті у даному кримінальному провадженні, пояснення самого обвинуваченого, встановлено, що ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені діючим законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин, а саме дезертирство, яке по своїй суті є переховуванням від правоохоронних та інших державних органів, а також органів військового управління, з метою ухилення від проходження військової служби.
		Про мету ухилення ОСОБА_5 від проходження військової служби свідчить те, що він 07.07.2024 р. залишив місце несення служби, за 3 місяці самостійно не повернувся до місця несення служби, допоки його не було затримано слідчим за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 408 КК України. При цьому, безумовно маючи таку можливість, обвинувачений протягом цього часу не намагався зв`язатись із командуванням військової частини, повідомити про своє місце перебування чи зазначити про намір повернутись до військової служби через певний час. Вказані обставини свідчать про те, що самовільне ухилення обвинуваченого від військової служби було перервано саме у зв`язку із його затриманням, а не у зв`язку із його добровільним поверненням до військової служби,тобто протиправні дії ОСОБА_5 щодо дезертирства були припинені не з його волі.
		Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч.4 ст.408 КК України, як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитись від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
		При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
		Обвинувачений ОСОБА_5 є раніше судимою особою, вчинив особливо тяжкий злочин проти встановленого порядку несення військової служби в умовах введеного в Україні воєнного стану, має постійне місце проживання, є військовослужбовцем, за місцем несення служби характеризується позитивно, не одружений, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.
		Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття у вчиненні злочину.
		Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.
		При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.
		На підставі вищевикладеного, з урахуванням вчиненого та відомостей про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, та з цих підстав вважає за необхідне призначити йому мінімальне покарання в межах санкції статті, за якою кваліфікується його діяння, у виді позбавлення волі, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
		При цьому, відсутні правові підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України) або ж звільнення від покарання з випробуванням (ст. 75 КК України), адже Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13.12.2022 встановлено заборону для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України у разі засудження за кримінальні правопорушення, передбачені статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинені в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
		Вирішуючи питання про призначення виду і міри покарання обвинуваченому суд враховує, що ОСОБА_5 засуджений вироком Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 17.04.2023 р. до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.62 КК України позбавлення волі замінено на тримання в дисциплінарному батальйоні на строк 2 роки та був звільнений умовно-достроково 04.06.2024 р., а також вироком Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 29.05.2023 р. за ч.1 ст.190 КК України до штрафу із самостійним виконанням вироку Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 17.04.2024 р., а відтак необхідно призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням положень статей 71 та 72 КК України.
		Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, враховуючи обраний йому судом вид покарання та існування ризиків ухилення від виконання вироку суду, слід залишити без змін до набрання вироком суду законної сили.
		Враховуючи те, що згідно з протоколом затримання ОСОБА_5 було затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4ст. 408 КК України, 16.10.2024, після чого він утримувався під вартою на підставі відповідних судових рішень, строк відбування ним покарання слід рахувати саме з 16.10.2024, а строк попереднього ув`язнення обвинуваченого слід зарахувати в строк відбуття покарання із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, відповідно до положень ч. 5ст. 72 КК України.
		Речові докази та судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.349,369,373,374,376 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_5 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		Відповідно до ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 29 травня 2023 року та призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 місяць.
		Згідно з ч.3 ст.72 КК України покарання, призначене ОСОБА_5 за вироком Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 29.05.2023 року за ч.1 ст.90 КК України у вигляді штрафу  виконувати самостійно.
		Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його затримання16 жовтня 2024 року.
		Запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком суду законної сили, залишити без змін.
		Зарахувати ОСОБА_5 в строк відбування покарання час перебування його під вартою у якості запобіжного заходу, відповідно до ч. 5ст. 72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Вирок можебути оскарженийдо Запорізькогоапеляційного судушляхом поданняапеляційної скаргипротягом тридцятиднів здня йогопроголошення,а обвинуваченим, який тримається під вартою, -у той же строк після отримання копії вироку.
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогоКПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		На підставі п. 15ст. 615 КПК Українисудом у судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.
		Повний текст вироку після його проголошення вручається учасникам кримінального провадження, які присутні у судовому засіданні, та не пізніше наступного дня надсилається учаснику судового провадження, який в судове засідання на проголошення вироку не прибув.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                              ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...