Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 157/695/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 31.01.2025. Зареєстровано: 31.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/157/45/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024035530000072

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		     Справа № 157/695/24
		Провадження №1-кп/157/45/25
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 січня 2025 рокумісто Камінь-Каширський
		 
		Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_4 ,
		захисника  ОСОБА_5 , 
		представника неповнолітнього потерпілого  ОСОБА_6 ,
		законного представника неповнолітнього потерпілого  ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 квітня 2024 року за №12024035530000072, про обвинувачення
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Видерта, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, освіта професійно-технічна, не працевлаштований, раніше не судимий, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
		 встановив:
		ОСОБА_4 31 березня 2024 року близько 20 години 30 хвилин, перебуваючи у кухонній кімнаті будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи значення та суспільну небезпеку своїх дій, під час словесного конфлікту, що раптово виник на ґрунті особистих неприязних відносин з неповнолітнім ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно наніс не менше одного удару кулаком руки у голову останньому, внаслідок чого заподіяв йому тілесне ушкодження у вигляді подряпини у лівій лобній ділянці, яке за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. 
		Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
		Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення не визнав і пояснив, що він потерпілого ОСОБА_8 не дряпав і ударів не наносив. 31 березня 2024 року о 20 год 30 хв він дійсно знаходився у будинку, де проживає потерпілий та мати останнього  ОСОБА_9 . Прийшов він до будинку тому, що йому подзвонила ОСОБА_10  і запросила його у гості. 31 березня 2024 року біля 20 години ОСОБА_10  прийшла у гості до нього, побула близько 30 хв, вони попили кави, і остання пішла. З потерпілим ОСОБА_8 він знайомий не був, але ще коли той був у Польщі, то по телефону погрожував йому, що прийде і з ним розбереться. Кирило збирав компанію хлопців підлітків біля його будинку і, останні йому постійно погрожували. У будинку потерпілого, а саме в кімнаті, де знаходився останній, він 31 березня 2024 року був приблизно 30 сек. ОСОБА_10 також була у будинку, але він її не бачив, а лише чув. Вона не виходила з тієї кімнати, у якій перебувала. В будинку він посварився з ОСОБА_11 , розвернувся і пішов. Розмови між ним та ОСОБА_11 , коли він прийшов до будинку, де проживає останній, не було. В цей день 31 березня 2024 року він вживав спиртні напої. Поскільки ОСОБА_11 йому постійно погрожував, тому він пришов до нього у будинок щоб розібратися. Приблизно за 20 днів до подій, що сталися 31 березня 2024 року, ОСОБА_11 привів до нього десь 4 хлопців, таких же неповнолітніх як і він сам, і погрожував йому. Він говорив матері потерпілого  ОСОБА_12 , що син та чоловік останньої погрожують йому у зв`язку з тим, що вона приходить до нього додому пити каву. 31 березня 2024 року він прийшов до будинку, в якому проживає неповнолітній потерпілий, саме на прохання мами останнього. У цей день ОСОБА_11 йому наніс ножове поранення, як йому був нанесений удар він не пам`ятає, але він вийшов з будинку після розмови з ОСОБА_11 , по дорозі додому біля 5 разів падав, та він не пам`ятає хто саме викликав йому карету екстреної медичної допомоги. ОСОБА_8 приревнував його до своєї матері ОСОБА_10 , але він її ж не запрошував до себе додому, вона приходила до нього сама. Поліції з приводу продажу ним спиртних напоїв у нього не було, він ніяких саморобних спиртних напоїв у присутності поліцейських не виливав. Він прийшов 31 березня 2024 року у будинок, де проживав неповнолітній ОСОБА_8 , бо хотів з останнім словесно поговорити. Спочатку йому подзвонила ОСОБА_12 щоб він прийшов до неї, і він заодно вирішив також як прийде до неї, то поговорити з неповнолітнім ОСОБА_11 з приводу висловлених йому останнім погроз. Обличчя у ОСОБА_8 31 березня 2024 року, тобто у день, коли він прийшов до нього, було чисте, без подряпин, а тілесні ушкодження з`явилися на наступний день, тому припускає, що потерпілий їх сам собі наніс. Цивільний позов він не визнає, оскільки потерпілому тілесні ушкодження не наносив.
		Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
		З показань у судовому засіданні неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 вбачається, що 31 березня 2024 року біля 20-21 год його мати ОСОБА_10 прийшла додому у стані алкогольного сп`яніння, та він запитав у неї, де вона вживала алкогольні напої, проте остання йому не відповіла. Після цього він взяв телефон матері та побачив, що вона у цей день дзвонила ОСОБА_4 , і не лише в цей день, а тому він йому теж подзвонив з її телефону, і під час розмови запитав у ОСОБА_4 , чому той продає його матері для вживання нею алкогольні напої, однак обвинуваченого не ображав. У свою чергу ОСОБА_4 відповів йому, що це не його справи, що йому не потрібно вказувати, і повідомив, що прийде щоб з ним розібратися. Він трішки злякався погроз ОСОБА_4 , але коли почув, що відкрилися вхідні двері будинку, то дуже злякався. ОСОБА_4 зайшов до будинку, а саме на кухню, де він знаходився, почав кричати на нього, мовляв, хто він такий, що буде йому дзвонити, був агресивний, та сказав ще щось, і відразу ж після слів вдарив його декілька разів кулаком в ліву ділянку лоба; вдарив, наскільки він пам`ятає, однак це не точно, кулаком правої руки, та від ударів він відчув фізичний біль. Під час нанесення йому ударів ОСОБА_4 декілька разів промахнувся. Після нанесення йому ОСОБА_4  ударів, він у відповідь вдарив обвинуваченого ножем, а у подальшому втік з будинку разом із зазначеним ножем у руках, оскільки й не помітив, що втікає з ножем, адже дуже сильно злякався. На той час він знаходився на кухні, мав вечеряти. Вибігши з будинку на вулицю, де було темно, він біг по дорозі та зустрів свою сестру, сказав їй не йти до їхнього будинку та викликав працівників поліції. Працівники поліції прибули через 10-15 хв, позвонили йому, та він їм повідомив, де знаходиться і за їх вказівкою прийшов до магазину у с. Видерта. Разом з працівниками поліції він поїхав до свого будинку, однак ОСОБА_4 вже у будинку не було. Працівники поліції виявила обвинуваченого вдома по місцю проживання у с. Видерта та викликали екстрену медичну допомогу. Після нанесення йому ОСОБА_4 ударів в його будинку на кухні, у нього на лобі з лівої сторони була кров внаслідок подряпини. Коли саме він взяв у руки ніж, яким наніс удар обвинуваченому, не пам`ятає. На той час у будинку була ще його мати ОСОБА_12 , однак не в кухні, а в іншій кімнаті, вона перебувала у стані сильного алкогольного сп`яніння, а тому він не намагався її покликати під час зазначених подій. Його мати зловживає алкогольними напоями, не доглядає ні за ним, ні за його сестрою, не готує їм їсти, а батько перебуває у Польщі на заробітках, і за ними фактично догляд здійснює баба ОСОБА_13 . Жодного разу він не висловлював ОСОБА_4 погроз. Внаслідок заподіяння йому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень він став кволим, хворів, але у лікарні не лікувався, його лікувала тітка.
		Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні дала показання про те, що у неділю 31 березня 2024 року вона знаходилася по місцю проживання за адресою: АДРЕСА_2 , прийшов її внук ОСОБА_11 , який проживає у неї разом з сестрою ОСОБА_14 та її (свідка) невісткою ОСОБА_9 , попросив дати йому їсти, що й вона зробила, а сама пішла до своєї двоюрідної сестри. По дорозі зустріла невістку ОСОБА_9 , яка була у стані алкогольного сп`яніння, йшла від ОСОБА_4 . ОСОБА_11  неодноразово хотів викликати соціальну службу з приводу того, що мати за ним та його сестрою зовсім не доглядає, але вона його відмовляла, мотивуючи тим, що це все ж таки його мати. Через дві години вона поверталася з гостей додому, та сестра ОСОБА_15 повідомила, що останнього забрала поліція. Очевидцем побиття внука ОСОБА_11 вона не була, про ці події їй відомо лише зі слів останнього. Однак, коли ОСОБА_11 того вечора повернувся з поліції, то вона бачила на його обличчі почервоніння. Від будинку ОСОБА_16 до її будинку йти біля 10-15 хвилин, а якщо швидше йти, то можна зайти і за 5 хв. Подвір`я будинковолодіння, у якому вона проживає, огороджене, але хвіртка не зачиняється. Двері у будинок зачиняються на защіпку, а коли вона 31 березня 2024 року йшла з будинку до сестри, то її внуки ОСОБА_11 та ОСОБА_14 не замикалися. 
		Як вбачається з показань у судовому засіданні свідка ОСОБА_17 , він є поліцейським, і в один з днів, під час його чергування разом з поліцейським ОСОБА_18 , на планшетний пристрій прийшло повідомлення про те, що подзвонив на 102 неповнолітній та повідомив, що у будинок увірвалася особа чоловічої статі. Вони приїхали по місцю проживання неповнолітнього ОСОБА_19 , перед цим вони зустрілися з ним ще біля магазину у с. Видерта, на той час була темна пора доби. ОСОБА_20 був у панічному, шоковому стані і пояснював, що до нього у будинок увірвався ОСОБА_4 , який з його матір`ю вживає алкогольні напої, та накинувся на нього, а він у відповідь наніс обвинуваченому удар ножем. Також ОСОБА_20 повідомив їм, що перед приходом до нього у будинок ОСОБА_4 , розмовляв з останнім по телефону, між ними мала місце суперечка. Потерпілий пояснював і те, що ОСОБА_4 вживає з його матір`ю спиртні напої, та у той вечір остання прийшла додому у стані алкогольного сп`яніння. Потерпілий був дуже сильно схвильований, розповідав не все чітко. У подальшому на їхнє прохання ОСОБА_20 поклав ніж, який тримав у руках і яких був закривавлений, у салон службового автомобіля поліції, цей ніж у подальшому вилучила слідчо-оперативна група, що прибула на місце події. ОСОБА_4 був виявлений по місцю проживання, останній перебував у стані алкогольного сп`яніння, у його будинку були пусті пляшки та недопалки, і обвинуваченого забрала карета екстреної медичної допомоги, а до бабусі, яка знаходилася у будинку обвинуваченого, прийшли сусіди.
		З показань у судовому засіданні свідка ОСОБА_18 вбачається, що він є поліцейським та під час перебування у добовому наряді «Камінь-11» на планшетний пристрій прийшло повідомлення про нанесення тілесних ушкоджень у с. Видерта. Разом з колегою ОСОБА_17 вони прибули за вказаною у повідомленні адресою, їх зустріла біля хвіртки мати потерпілого, яка пояснювала, що потерпілий дзвонив знайомому, з яким вона вживала алкогольні напої. Її син ОСОБА_20  пояснював, що з власної необережності наніс удар ножем обвинуваченому, бо не хотів щоб мати з останнім вживала алкогольні напої. На той час була вже темна пора доби, на місце події вони викликали слідчо-оперативну групу. Неповнолітній ОСОБА_20 сам подзвонив до поліції і повідомив про свій вчинок, а також видав ніж, яким наніс удар ОСОБА_4 , поклавши його у службовий автомобіль поліції. ОСОБА_20 був схвильований, знервований, як у стані афекту. Останній також розповідав, що ОСОБА_4 неодноразово продавав його матері алкогольні напої для вживання. Оскільки ОСОБА_20 повідомив, що наніс ножове поранення ОСОБА_4 , тому він з колегою поїхали до будинку останнього. ОСОБА_4 лежав у будинку на ліжку, на кофті чи то на футболці в обвинуваченого була кров, а тому викликали карету екстреної медичної допомоги. 
		З протоколу огляду речей від 01 квітня 2024 року вбачається, що старшим дізнавачем СД Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_21 було проведено огляд відеофайлу, що був наданий потерпілим і записаний на оптичний СD-R диск для лазерних систем зчитування марки «hp», 700 mb; цей відеофайл відкритий за допомогою програмного забезпечення «Медіапрогравача», та з зазначеного відеозапису протяжністю 50 секунд вбачається, що він проводився у приміщенні житлового будинку, де особа, яка проводить відеозйомку виходить з міжкімнатних дверей до кімнати, а з інших дверей до цієї ж кімнати заходить особа чоловічої статі старшого віку, одягнена у одяг темних кольорів (чорний, темно-синій) з окулярами на обличчі ( ОСОБА_4 ), і після цього остання говорить щось не чітко та не розбірливо, на що особа, яка проводила цю відеозйомку відповіла: «А що таке». Після цього особа чоловічої статі старшого віку, одягнена у одяг темних кольорів ( ОСОБА_4 ) замахується лівою рукою в сторону особи, яка здійснює відеозапис, і та дуже сильно хилиться у сторони, такі дії особа чоловічої статі старшого віку ( ОСОБА_4 ) повторює декілька разів, говорячи: «Сильноумний, да», і йде в сторону особи, яка здійснює відеозапис, а остання відступає назад. З відеозапису вбачається, що події відбуваються у кухні. Після цього особа, яка знімала відеозапис починає втікати через двері, а за кадром чути жіночий голос, і особа, яка здійснює відеозапис до когось промовила: «Він прийшов до мене, він прийшов до мене, а я його ножом пирнув».
		З протоколу проведення слідчого експерименту від 01 квітня 2024 року з відеозаписом до нього вбачається, що під час його проведення неповнолітній потерпілий ОСОБА_8 , у присутності, зокрема свого законного представника ОСОБА_7 та завідувача відділу соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю Комунального установи «Центру надання соціальних послуг» ОСОБА_22 , детально відтворив та показав, які дії щодо нього вчиняв обвинувачений ОСОБА_4 , а саме, прийшовши до будинку за місцем його проживання, наніс йому кулаком правої руки удар у ліву частину голови (лобну ділянку), після чого ще наносив удари у його сторону, від яких він (потерпілий) ухилявся.
		З протоколу огляду речей від 01 квітня 2024 року, копії історії розвитку дитини, заповненої на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с. Видерта Камінь-Каширського району Волинської області, та постанови дізнавача про визнання речей речовими доказами від 1 квітня 2024 року вбачається, що старшим дізнавачем СД Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_21 було проведено огляд зазначеної історії розвитку дитини, наданої органу досудовго слідства потерпілим, та згідно із записами у ній, ОСОБА_8 01 квітня 2024 року звертався за медичною допомогою та оглядався лікарями невропатологом, окулістом з приводу його скарг на болі в ділянці лоба зліва, та було встановлено діагноз: «Забій м`яких тканин лоба зліва».
		Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 47 від 01 квітня 2024 року, у неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 експертом об`єктивно виявлено: ліва лобна ділянка подряпина довжиною 1,3 см поверхня червоно-коричневого кольору, розміщена на рівні неушкодженої шкіри, тобто виявлено тілесне ушкодження у вигляді подряпини в лівій лобній ділянці, що утворилося внаслідок травматичної дії тупого предмету (предметів) без відображення контактуючої поверхні за механізмом  удар-тертя, в мінімальній кількості однієї травматичної дії, терміном утворення 1-2 доби до моменту обстеження, і по ступеню тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
		Згідно з висновком додаткової судово-медичної експертизи № 53 від 08 квітня 2024 року, у неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 з урахуванням виявленого експертом об`єктивно тілесного ушкодження та записів з історії розвитку дитини на ім`я ОСОБА_8 , виявлено тілесне ушкодження у вигляді подряпини в лівій лобній ділянці, що утворилися внаслідок травматичної дії тупого предмету (предметів) без відображення контактуючої поверхні за механізмом  удар-тертя, в мінімальній кількості однієї травматичної дії, терміном утворення 1-2 доби до моменту обстеження (інших тілесних ушкоджень, окрім виявлених під час проведення судово-медичної експертизи від 01 квітня 2024 року, не виявлено). Виявлене тілесне ушкодження у ОСОБА_8 у вигляді подряпини в лівій лобній ділянці по ступеню тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
		Показання у судовому засіданні неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 узгоджуються з вищезазначеними висновками судово-медичних експертиз щодо нього, а саме у частині механізму заподіяння тілесного ушкодження та місця розташування цього тілесного ушкодження на тілі потерпілого.
		За вказаних обставин немає підстав ставити під сумнів достовірність та правдивість показань потерпілого, а тому суд, у сукупності з цими висновками судово-медичних експертиз неповнолітнього потерпілого та наведеними вище доказами, бере їх за основу при постановлені вироку.
		Таким чином, з огляду на переконливість доказів сторони обвинувачення, потерпілого, які спростовують усі розумні сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про винуватість останнього в умисному спричиненні неповнолітньому потерпілому ОСОБА_8 умисного легкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
		Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні належними та достатніми доказами не спростував встановлених вище судом обставин, зокрема і показань потерпілого про те, що ножове поранення останній наніс йому вже після спричинення ним ( ОСОБА_4 ) потерпілому тілесного ушкодження.
		За таких обставин, надуманими та безпідставними є твердження захисника про те, що звинувачуючи на наступний день після подій ОСОБА_4 у спричиненні тілесних ушкоджень, потерпілий у такий спосіб намагається виправдати свої дії щодо нанесення обвинуваченому тілесного ушкодження ножем.
		Як пояснив обвинувачений та повідомив у судовому засіданні захисник, за фактом нанесення 31 березня 2024 року ОСОБА_8 тілесного ушодження ОСОБА_4 внесено відомості до ЄРДР.
		Тобто, щодо звинувачення ОСОБА_8 у вчиненні стосовно ОСОБА_4 неправомірних дій проводиться досудове рослідування та у разі встановлення вини ОСОБА_8 , останній може бути притягнутий до відповідальності за вчинені ним неправомірні дії. 
		З урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів, суд вважає неправдивими твердження ОСОБА_4 про те, що він не наносив потерпілому умисне тілесне ушкодження, та розцінює їх як спосіб його захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
		Встановлені судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, що наведені вище, обставини свідчать про умисний характер дій обвинуваченого, спрямованих на нанесення потерпілому тілесних ушкоджень.
		З протоколу огляду речей від 01 квітня 2024 року та постанови про визнання речей речовими доказами від 01 квітня 2024 року вбачається, що оптичний диск з відеозаписом, на якому містяться події за участю обвинуваченого та потерпілого у будинку останнього, був наданий дізнавачу потерпілим ОСОБА_8 та цей оптичний диск визнано речовим доказом.
		З урахуванням зазначеного, посилання захисника на ті обставини, що органом досудового слідства не здійснено огляд технічного засобу, за допомогою якого здійснювався відеозапис подій, не свідчать про недопустимість та неналежність зазначеного доказу.
		Інші доводи сторони захисту не спростовуються висновків суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
		За змістом ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки та стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
		Окрім того, покарання винній особі має бути призначено у межах санкції закону, за яким її визнано винною, та відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, і при цьому призначене покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Призначаючи покарання, суд враховує, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних проступків, є умисним, посягає на життя та здоров`я людини, що є найвищою соціальною цінністю, а також особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, не працевлаштований, має постійне місце проживання, проживає з матір`ю, похилого віку, яка потребує стороннього догляду, по місцю проживання скарг на його поведінку немає.
		Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, відсутні, про що зазначено також у складеному прокурором ОСОБА_3 обвинувальному акті та з чим остання погодилася під час судового розгляду кримінального провадження. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
		Таким чином, враховуючи характер кримінального правопорушення, яке відносить до кримінальних проступків, та фактичні обставини його скоєння, зокрема місце скоєння кримінального проступку, а саме місце проживання неповнолітнього потерпілого, спосіб і механізм нанесення тілесного ушкодження, кількість ушкоджень (одне) та його характер (подряпина), вищенаведені дані про особу обвинуваченого, за відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, і виходячи з меж пред`явленого обвинувачення, суд дійшов висновку, що доцільно та необхідно призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу у максимальному розмірі, що встановлений санкцією частини статті закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності, а саме 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
		Таке покарання, на думку суду, буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, в тому числі і відносно потерпілого.
		Достатніх підстав для призначення обвинуваченому покарання у виді громадських робіт, враховуючи поряд з наведеним вище і наслідки, що настали внаслідок неправомірних дій останнього, суд не вбачає. 
		Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.
		Згідно зі ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Відповідно до частин 1 -2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
		Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
		Неповнолітній потерпілий ОСОБА_8 , звертаючись до суду з цивільним позовом про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди, вказав, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_4 йому була завдана моральна шкода, яка полягає у фізичному та душевному болі, адже будучи фактично беззахисним, без реальної опіки батьків, він залишився наодинці із розлюченим дорослим, котрий фізично явно його переважав і намагався розправитися з ним у його житлі, він зазнав непоправних моральних страждань, які внаслідок повної байдужості обвинуваченого, відсутності від останнього проявів людського співчуття та каяття лише посилювались з кожним днем. Описану моральну шкоду він оцінює у 25 000 гривень.
		При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд враховує ступінь вини обвинуваченого, характер діяння, спосіб заподіяння потерпілому тілесного ушкодження, його характер (подряпина), і те, що воно за ступенем тяжкості відноситься до категорії легкого тілесного ушкодження, вищенаведені фактичні обставини кримінального провадження, характер та обсяг болю, душевних страждань, переживань, яких неповнолітній потерпілий зазнав у зв`язку з умисними протиправними діями обвинуваченого, пов`язані з вчиненням щодо нього кримінального правопорушення, вимушені зміни у його життєвих стосунках, а також час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості та добросовісності, вважає необхідним стягнути з обвинуваченого на користь неповнолітнього потерпілого моральну шкоду у розмірі 10000 грн.
		Підстав для стягнення моральної шкоди у більшому розмірі з урахуванням зазначених обставин суд не вбачає.
		На підставі ст. 100 КПК України речові докази: оптичний диск для лазерних систем зчитування CD-R із наявним на ньому одним відеозаписом доцільно залишити у матеріалах кримінального провадження, оригінал історії хвороби (медичної картки) - у володінні потерпілого ОСОБА_8 .
		Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
		З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження судових витрат, які були понесені у зв`язку з представництвом інтересів неповнолітнього потерпілого за надання правової (правничої) допомоги адвокатом ОСОБА_6 , останнім надані: копія договору про надання правничої допомоги від 05 квітня 2024 року, що укладений між законним представником неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 , та адвокатом ОСОБА_6 , розрахунком суми судових витрат законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8  ОСОБА_23 від 06 серпня 2024 року, згідно з яким адвокатом було надано правничу допомогу, що полягала у наданні попередньої правової консультації (1 година) - 1211 гривень 20 копійок, підготування позовної зави (3 години)  3633 гривень 60 копійок, всього вартість судових витрат склала 4 844 грн 80 коп., а фактично сплачено 4500 гривень. 
		Беручи до уваги обсяг наданої адвокатом ОСОБА_6 правничої допомоги, зміст та обсяг підготовленої ним цивільного позову про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, затраченого часу на участь адвоката у судових засіданнях, критерії реальності адвокатських витрат та розумності, складність справи, значення її для неповнолітнього потерпілого, та виходячи з меж заявленої для стягнення суми судових витрат, суд дійшов висновку, що з обвинуваченого підлягають стягненню понесені потерпілою та підтверджені документально витрати на правову допомогу у розмірі 4500 гривень.
		Підстав для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження немає.
		Керуючись ст. ст. 118, 124, 125, 126, 128, 368, 374 КПК України, суд
		ухвалив:
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.
		Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 10000 (десять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
		У решті цивільного позову відмовити. 
		Речові докази: оптичний диск для лазерних систем зчитування CD-R із наявним на ньому одним відеозаписом залишити у матеріалах кримінального провадження, оригінал історії хвороби (медичної картки) залишити у володінні потерпілого ОСОБА_8 . 
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 як законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 процесуальні витрати у розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень.
		Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Камінь-Каширський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом. 
		 
		Головуючий:   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...