Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/1181/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них.
Надіслано судом: 31.01.2025. Зареєстровано: 31.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2025.
Дата набрання законної сили: 21.01.2025
Номер судового провадження: 2793 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 січня 2025 року м. Харків Справа № 905/1181/24 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.,
		за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,
		представники сторін не з`явилися,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.2793Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 07.11.2024 (суддя Демідова П.В.) у справі №905/1181/24
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім Трейдинг», м.Харків, 
		до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АТО», с.Миньківка Донецької області,
		про стягнення заборгованості в сумі 515 597,88 грн.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім Трейдинг» (далі  ТОВ «ТД «Агрохім Трейдинг»), звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АТО» (далі  СТОВ «АТО»), про стягнення заборгованості в сумі 515 597,88 грн., з яких: 361 950,00 грн.  основний борг, 28 051,13 грн.  3% річних, 125 596,75 грн.  інфляційні втрати.
		Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору поставки №033/02/22 від 04.02.2022 у частині оплати поставленого товару в повному обсязі.
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.11.2024 у справі №905/1181/24, ухваленим у порядку спрощеного позовного провадження, позовну заяву ТОВ «ТД «Агрохім Трейдинг» до СТОВ «АТО» про стягнення заборгованості в сумі 515 597,88 грн. задоволено частково. Стягнуто зі СТОВ «АТО» на користь ТОВ «ТД «Агрохім Трейдинг» борг у загальному розмірі 514 036,08 грн., з яких: 361 950,00 грн. - основний борг; 26 489,33 грн. - 3% річних; 125 596,75 грн. - інфляційні втрати, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 7 710,54 грн. В іншій частині заявлених вимог відмовлено.
		В основу рішення покладено висновки суду про те, що сума заборгованості в розмірі 361 950,00 грн. є доведеною, обґрунтованою та такою, що підтверджується матеріалами справи. Перевіривши розрахунок інфляційних, суд першої інстанції встановив, що він є арифметично неправильним. За розрахунком суду належний розмір інфляційних становить 125 851,75 грн. Проте, враховуючи, що суд розглядає справу в межах заявлених вимог, Господарський суд Донецької області виснував, що інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі (125 596,75 грн.). Перевіривши розрахунок 3% річних, місцевий господарський суд встановив, що він є арифметично невірним, за підрахунком суду сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 26 489,33 грн.
		 
		Не погодившись із рішенням, СТОВ «АТО» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 07.11.2024 у справі №905/1181/24 за позовом ТОВ «ТД «Агрохім Трейдинг» до СТОВ «АТО» про стягнення заборгованості в сумі 514 036,08 грн. повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ТД «Агрохім Трейдинг» у повному обсязі. Просить стягнути витрати зі сплати судового збору з ТОВ «ТД «Агрохім Трейдинг» на користь СТОВ «АТО». 
		На переконання апелянта, оскаржуване рішення суперечить нормам матеріального та процесуального права, з огляду на сукупність наступних обставин:
		- усупереч положенням ст.236 Господарського процесуального кодексу України (далі  ГПК України) судом першої інстанції не враховано жодної позиції Верховного Суду щодо форс-мажорних обставин та інших надзвичайних і невідворотних подій, які мали місце і стали причиною прострочення виконання зобов`язання;
		- усупереч положенням ст.238 ГПК України оскаржуване рішення не містить інформації про всі обставини, які зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву;
		- Господарський суд Донецької області абсолютно проігнорував аргументи відповідача щодо порушення позивачем норм процесуального права, зокрема, вимог ст.ст.162, 164 ГПК України (про що було зазначено у відзиві на позовну заяву), тим самим порушивши принцип рівності всіх учасників перед законом і судом;
		- оскаржуване рішення не містить жодного обґрунтування та мотивів неприйняття до уваги як доказів листа ТПП за №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, витягу з ЄРДР від 05.03.2023 про знищення майна, листа Соледарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області №1956-12 від 23.05.2024, розпорядження Голови Обласної державної адміністрації Начальника ОВА за №29/5-23 від 23.01.2023, долучених з відповідним обґрунтуванням відповідачем до відзиву на позовну заяву;
		- місцевим господарським судом проігноровано загальні вимоги до змісту судового рішення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 №14;
		- судом не враховано, що через знаходження відповідача на території активних бойових дій та, відповідно, фактичну неможливість отримання останнім поштової кореспонденції, відповідач не знав та не міг знати про направлення позивачем претензії;
		- судом не враховано, що до позовної заяви додано претензію без номеру та дати, яка містить посилання на додатки  акт звірки, рахунок, проте до позовної заяви означені документи не додано;
		- Господарським судом Донецької області не враховано доводи відповідача про недобросовісність поведінки позивача. У правовідносинах ТОВ «ТД «Агрохім Трейдинг» і СТОВ «АТО» має місце естопель  заборона стороні поводитися всупереч її попередній поведінці;
		- при перерахунку 3% річних та інфляційних місцевим господарським судом проігноровано періоди часткового погашення заборгованості.
		 
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2024 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2024, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Донецької області від 07.11.2024 у справі №905/1181/24. Встановлено строк по 23.12.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги. Призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 21.01.2025 о 09:30год.
		 
		ТОВ «ТД «Агрохім Трейдинг» правом, наданим ст.263 ГПК України, не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не надало. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 ГПК України).
		 
		Сторони явку повноважних представників у судове засідання Східного апеляційного господарського суду 21.01.2025 не забезпечили. 
		ТОВ «ТД «Агрохім Трейдинг» про наявність поважних причин неявки суд завчасно не повідомило. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялося належним чином шляхом направлення ухвали від 02.12.2024 в електронній формі до електронного кабінету. Довідка про доставку електронного листа долучена до матеріалів справи.
		Від представника СТОВ «АТО» - Руденської В.В. 20.01.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява (вх.923) про відкладення розгляду справи на іншу дату та призначення наступного судового засідання з урахуванням достатнього строку для ознайомлення з матеріалами справи та терміну для підготовки позиції щодо захисту законних прав та інтересів СТОВ "АТО". В обґрунтування заяви зазначено, що 20.01.2025 адвокатом Руденською В.В., яка діє на підставі Договору про надання правничої допомоги №1 від 20.01.2025 та Ордеру серії СВ №1113851 від 20.01.2025, через підсистему «Електронний суд» було подано заяву про вступ у справу як представника та надання доступу до електронної справи №905/1181/24 в підсистемі «Електронний суд», а також заяву про внесення даних РНОКПП до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи №905/1181/24 у повному обсязі та надання доступу до всіх процесуальних та інших документів по справі, що надійшли до суду як в електронному вигляді, так і ті, що в паперовому, але відсутні в електронному вигляді.
		Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
		Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Судова колегія враховує, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 явка представників сторін у судове засідання не визнавалася судом обов`язковою. Позиція СТОВ "АТО" викладена безпосередньо в апеляційній скарзі. За змістом заяви про відкладення розгляду справи відповідач не наводить жодних обставин, які слугували перепоною для оформлення відносин представництва, як виду правничої допомоги, та, відповідно, для ознайомлення представника з матеріалами справи у період з дати відкриття апеляційного провадження, а саме з 02.12.2024, тобто протягом більше ніж півтора місяця. Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги обмеженість нормами ГПК України строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви представника відповідача про відкладення розгляду справи. 
		Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні за відсутності представників сторін.
		 
		Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
		04.02.2022 між ТОВ ТД Агрохім Трейдинг (постачальник) та СТОВ АТО (покупець) укладено договір поставки №033/02/22 (далі  договір), за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар у кількості та на умовах визначених договором, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.
		Відповідно до п.2.1 договору сторони домовилися, що постачальник передає покупцю товар у кількості визначеній додатками до договору. Загальна кількість товару за договором визначається кількістю товару, зазначеного в додатках до даного договору.
		Згідно з п.3.1 договору сторони домовилися, що постачальник поставляє покупцю товар (партії товару) за ціною та місцем поставки, зазначеному в додатку до даного договору.
		Порядок розрахунків погоджений сторонами в розділі 4 договору. 
		Так, відповідно до п.4.1 договору оплата товару здійснюється згідно з додатками до даного договору. 
		Покупець здійснює оплату вартості товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника, на підставі виставлених рахунків постачальника, в строки та умовах згідно укладених специфікацій до даного договору. Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.4.2 договору).
		За умовами п.6.1 договору постачальник зобов`язується поставити партію товару в строки та місце, визначені відповідною специфікацією.
		Відповідно до п.6.4 договору постачальник разом із товаром повинен надати покупцю на кожну партію товару (сторони також погоджуються, нижчеперелічені документи можуть бути направлені поштовим зв`язком): видаткову накладну на товар та/або товаротранспортну накладну; оригінал договору поставки (якщо він не надавався раніше); оригінал специфікації на поставку товару (якщо вона не надавалась раніше); копію сертифіката якості виробника на товар (на вимогу покупця).
		Згідно з п.6.6 договору товар вважається поставленим покупцю з моменту: при перевезенні товару силами покупця  з моменту завантаження товару в автотранспорт, що наданий покупцем та/або підписання уповноваженою особою покупця товарно-транспортної накладної; при перевезенні товару силами постачальника з моменту подачі для його розвантаження.
		При поставці товару на умовах СРТ факт передачі товару покупцю виникає в момент приймання товару, та підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та отримання товарно-матеріальних цінностей (п.6.9 договору). 
		Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за цим договором відповідно до чинного законодавства України. 
		За умовами п.п.10.5, 10.6 договору останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами обох сторін та діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну із сторін договору від виконання своїх зобов`язань по договору та відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору.
		Договір підписано представниками обох сторін, підписи скріплено відтисками печаток сторін.
		 
		Додатком №2 від 18.02.2022 до договору сторони оформили специфікацію, в якій погодили, зокрема найменування товару, що підлягає поставці, а саме Амоній Нітрат (селітра аміачна) марки Б, код УКТЗЕД 3102 30 90 00, у кількості 22,000 т (+/-5%), ціна за тонну з ПДВ 27 000,00 грн., загальна сума разом з ПДВ 594 000,00 грн.
		Відповідно до п.2 специфікації умови поставки товару: згідно Incoterms 2010, самовивіз автомобільним транспортом СРТ, Донецька обл., Бахмутський р-н, с.Міньківка. Покупець зобов`язаний завчасно, надати продавцю транспортну інструкцію у письмовій формі, що має містити: найменування та повну адресу вантажоодержувача, пункт розвантаження, найменування перевізника, держ.номер транспортного засобу та причепу, ПІП водія, серію та номер водійського посвідчення, мобільний номер телефону водія.
		Оплата за товар до 21.02.2022 на підставі виставленого рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.3 специфікації). 
		За умовами п.4 специфікації строк поставки товару до 28.02.2022, при надходженні 100% передоплати на розрахунковий рахунок постачальника.
		Специфікація підписана представниками обох сторін, підписи скріплено відтисками печаток сторін.
		 
		На виконання умов договору позивачем (постачальником) виставлено відповідачу (покупцю) рахунок на оплату №81 від 18.02.2022 на суму 594 000,00 грн.
		За видатковою накладною №102 від 19.02.2022 ТОВ «ТД «Агрохім Трейдинг» поставлено, а СТОВ «АТО» прийнято обумовлений специфікацією товар на суму 594 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 99 000,00 грн. Видаткова накладна підписана сторонами та скріплена печатками.
		Матеріали справи містять підписану сторонами та скріплену печатками товарно-транспортну накладну №P102 від 19.02.2022, яка свідчить про прийняття товару відповідачем.
		До матеріалів позовної заяви, разом з іншим, додано податкову накладну №88 від 19.02.2022 на загальну суму 594 000,00 грн. з ПДВ та квитанцію №1 про прийняття означеного документа Державною податковою службою України.
		 
		Відповідачем здійснено лише часткову оплату за отриманий товар на загальну суму 232 050,00 грн., про що свідчать платіжні доручення №182 від 22.07.2022 на суму 96 600,00 грн., №194 від 25.07.2022 на суму 99 648,00 грн. та №240 від 20.10.2022 на суму 35 802,00 грн. 
		Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату звернення з розглядуваним позовом до суду становить 361 950,00 грн.
		 
		ТОВ «ТД «Агрохім Трейдинг» 05.06.2024 направило на адресу СТОВ «АТО» претензію (опис вкладення, поштова накладна та фіскальний чек долучені до матеріалів справи), в якій вимагало невідкладно сплатити заборгованість з урахуванням неустойки в розмірі 783 812,27 грн. 
		 
		Наявність простроченої заборгованості СТОВ «АТО» за договором №033/02/22 від 04.02.2022 стала підставою для нарахування 3% річних та інфляційних та звернення ТОВ «ТД «Агрохім Трейдинг» з розглядуваним позовом до суду.
		 
		Судова колегія враховує наступне.
		За змістом ст.ст.4, 5 ГПК України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб`єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. 
		Сутність розглядуваних позовних вимог полягає у примусовому стягненні з відповідача суми основної заборгованості за поставлений позивачем товар, а також 3% річних та інфляційних, нарахованих на суму простроченої заборгованості.
		Оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, яке регламентує правовідносини з поставки, а також положень ч.2 ст.712 ЦК України, яка регламентує можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.
		Частиною 1 ст.712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
		Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України, ст.655, ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу. Названий обов`язок безпосередньо закріплений в ч.1 ст.712 ЦК України і для договору поставки.
		У контексті приписів ч.ч.1-2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
		Згідно з ч.1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Частиною 1 ст.530 ЦК України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.
		Відповідно до положень ст.202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
		У контексті положень ч.1 ст.74, ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач на виконання умов договору №033/02/22 від 04.02.2022 поставив відповідачу товар на загальну суму 594 000,00 грн. Факт отримання товару відповідач не заперечує, будь-яких доказів невідповідності товару щодо його якості та/або кількості матеріали справи не містять. Доказів наявності будь-яких заперечень покупця щодо товару та наданих постачальником документів відповідачем не надано.
		За змістом апеляційної скарги відповідач наголошує на передчасності поставки товару позивачем. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивач на власний розсуд, без попередньої письмової узгодженості зі СТОВ «АТО», за відсутності 100% передплати, доставив та відвантажив товар.
		Втім, у силу приписів ст.531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
		В укладеному сторонами договорі відсутня пряма заборона дострокового виконання постачальником зобов`язань з поставки. При цьому, як уже зазначалося вище, товар був прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень чи заперечень. 
		Безпідставним є посилання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву, на неможливість скористатися правом на відмову від товару з посиланням на п.7.3 договору (який передбачає сплату штрафу у розмірі 10% від суми даного договору у разі необґрунтованої відмови від прийому поставленої партії товару), оскільки означений пункт договору регулює інші ніж спірні відносини. 
		Як вірно зауважено судом першої інстанції, після прийняття товару у відповідача виник обов`язок щодо його оплати відповідно до положень ч.4 ст.538 ЦК України, якою унормовано, що, якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.
		Відповідач згідно з долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями сплатив на користь позивача загальну суму 232 050,00 грн. З урахуванням умов пункту 3 специфікації, СТОВ «АТО» мало здійснити оплату за поставлений товар у строк до 21.02.2022. Доказів здійснення оплати в розмірі 361 950,00 грн. матеріали справи не містять. На наявність таких доказів СТОВ «АТО» за змістом апеляційної скарги також не посилається. 
		Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками Господарського суду Донецької області про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача 361 950,00 грн. заборгованості за поставлений товар. 
		 
		Судова колегія відхиляє посилання апелянта на те, що через знаходження відповідача на території активних бойових дій та, відповідно, через фактичну неможливість отримання останнім поштової кореспонденції, відповідач не знав та не міг знати про направлення позивачем претензії. Сам лише факт отримання чи неотримання претензії, за умови погодження сторонами строків оплати товару, не впливає на обов`язок покупця здійснити оплату фактично отриманого від постачальника товару у межах погодженого сторонами строку. 
		Також, на переконання судової колегії, доводи апелянта про те, що до позовної заяви додано претензію без номеру та дати, яка містить посилання на додатки (акт звірки, рахунок), які до позовної заяви не додано, не мають впливу на результат вирішення розглядуваного спору. 
		 
		За змістом апеляційної скарги відповідач наголошує на тому, що судом першої інстанції не враховано жодної позиції Верховного Суду щодо форс-мажорних обставин та інших надзвичайних і невідворотних подій, які мали місце і стали причиною прострочення виконання зобов`язання. Апелянт також зазначає, що оскаржуване рішення не містить жодного обґрунтування та мотивів неприйняття до уваги як доказів листа ТТП за №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, витягу з ЄРДР від 05.03.2023 про знищення майна, листа Соледарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області №1956-12 від 23.05.2024, розпорядження Голови Обласної державної адміністрації Начальника ОВА за №29/5-23 від 23.01.2023, долучених з відповідним обґрунтуванням відповідачем до відзиву на позовну заяву. 
		Оцінюючи означені доводи скаржника судова колегія зауважує наступне.
		Статтею 616 ЦК України врегульовано, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		Укладений між сторонами договір містить окремий розділ 8 «Форс-мажор». Згідно з п.8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань, в разі дії обставин непереборної сили (повінь, землетрус, зміна законодавства чи інших нормативних актів органами державної влади або інші причини, що не залежать від сторін), що роблять неможливим належне виконання зобов`язань за договором. 
		Відповідно до п.8.2 договору про настання і припинення форс-мажорних обставин/обставин непереборної сили), сторона зобов`язана повідомити іншу сторону в п`ятиденний термін з моменту їх виникнення. На час дії форс-мажорних обставин виконання договору призупиняється. Форс-мажор автоматично продовжує термін виконання зобов`язань за цим договором на час його дії. Форс-мажорні обставини підтверджуються довідкою Торгово-промислової палати України.
		Матеріали справи не містять належних та допустимих у контексті норм ГПК України доказів здійснення СТОВ АТО повідомлення ТОВ ТД Агрохім Трейдинг про настання форс-мажорних обставин.
		У контексті положень ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також п.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України №44(5) від 18.12.2014) єдиним документом, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є сертифікат Торгово-промислової палати України (далі  ТПП України) чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Аналогічна правова позиція підтверджується сталою практикою Верховного Суду.
		З положень пунктів 6.1, 6.2 Регламенту вбачається, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак, сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
		Матеріали справи не містять сертифікат (довідку) про форс-мажорні обставини.
		У постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22, на яку посилається апелянт, Верховний Суд виснував, що сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; існування обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.
		У постанові від 13.09.2023 у справі №910/7679/22, на яку також посилається апелянт, Верховний Суд зробив висновок, що сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором. Навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.
		Однак, судова колегія звертає увагу, що умови розділу 8 укладеного між сторонами договору імперативно вимагають засвідчувати існування форс-мажорних обставин виключно сертифікатом (довідкою) ТПП. 
		Лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається відповідач, адресований всім, кого це стосується, носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.
		Означений лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (у розглядуваному випадку відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 29.06.2023 у справі №922/999/22.
		Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22, на яку зокрема послався сам відповідач за змістом апеляційної скарги, зазначив, що лист ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність у нього форс-мажорних обставин.
		Подібна правова позиція викладена також Верховним Судом у постанові від 13.09.2023 у справі №910/7679/22, на необхідності застосуванні викладених у якій (постанові) правових висновків наполягає апелянт.
		Судова колегія зауважує, що за відсутності безпосереднього впливу на можливість здійснення оплати за договором, факт військової агресії Російської Федерації проти України та бойові дії не можуть бути беззаперечними доказами наявності форс-мажору.
		До матеріалів справи долучені витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань про пошкодження та знищення адміністративних приміщень відповідача. Проте, як вірно зауважено судом першої інстанції, означене не свідчить про наявність або відсутність на рахунках відповідача коштів, необхідних для виконання обов`язку з оплати отриманого товару.
		Матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання зобов`язань за договором та фактом військової агресії.
		Відтак, оцінивши обставини справи у сукупності з усіма наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих у контексті норм ГПК України доказів, які б підтвердили наявність саме у СТОВ «АТО» форс-мажорних обставин, що стали причиною неможливості виконання зобов`язань за договором №033/02/22 від 04.02.2022.
		Разом з тим, прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару мало місце з 21.02.2022, тобто до початку військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. 
		При цьому відповідно до приписів ч.2 ст.218 ГК України не вважаються надзвичайними та невідворотними обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
		Крім того, як вірно зауважено судом першої інстанції, у контексті приписів ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від самого зобов`язання.
		Окрім основного боргу ТОВ «ТД «Агрохім Трейдинг» нараховано та пред`явлено до стягнення зі СТОВ «АТО» 3% річних у сумі 28 051,13 грн. відносно суми заборгованості в розмірі 361 950,00 грн. за період з 22.02.2022 по 31.07.2024 та інфляційні втрати в сумі 125 596,75 грн. відносно суми заборгованості в розмірі 361 950,00 грн. за період з 22.02.2022 по 31.07.2024.
		відповідно до приписів ст.ст.611, 625 ЦК України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Господарський суд Донецької області, перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, дійшов висновку, що останні є арифметично неправильними. Суд виснував, що оскільки прострочення відповідача виникло з 22.02.2022, прострочена заборгованість відповідача у лютому існувала менше місяця, тому стягнення інфляційних витрат є правомірним за період прострочення починаючи з березня 2022. За розрахунками суду першої інстанції, заборгованість за інфляцією за період з 01.03.2022 по 31.07.2024 склала 125 851,75 грн. Проте, враховуючи, що суд розглядає справу в межах заявлених вимог, Господарський суд Донецької області дійшов висновку, що сума інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі (125 596,75 грн.). За підрахунком місцевого господарського суду сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 26 489,33 грн.
		За змістом апеляційної скарги СТОВ «АТО» зазначає, що при перерахунку 3% річних та інфляційних місцевим господарським судом проігноровано періоди часткового погашення заборгованості.
		Однак, означені твердження є безпідставними, оскільки розрахунок 3% річних та інфляційних здійснено відносно суми заборгованості в розмірі 361 950,00 грн., яка залишилась несплаченою станом на дату звернення ТОВ «ТД «Агрохім Трейдинг» з розглядуваним позовом до суду. Доказів повного або частково погашення заборгованості в означеній сумі матеріали справи не містять.
		 
		Обґрунтовуючи апеляційну скаргу СТОВ «АТО» зазначає про те, що Господарським судом Донецької області не враховано доводи відповідача про недобросовісність поведінки позивача. На переконання апелянта, поведінка позивача є недобросовісною, оскільки останній 1) достовірно і точно знаючи об`єктивну ситуацію щодо збитків та матеріально-фінансового становища відповідача, 2) знаючи, що поставив товар усупереч домовленостям передчасно, тим самим повісивши тягар відповідальності на відповідача, який діяв добросовісно, 3) не направивши з грудня 2022 року до моменту звернення до суду жодного листа чи повідомлення на електронну пошту відповідача, 4) надсилаючи претензію лише у червні 2024 на адресу, де неможливо отримати кореспонденцію через активні бойові дії і небезпеку для життя та здоров`я, звернувся з розглядуваним позовом до суду.
		Апелянт посилається на те, що у правовідносинах ТОВ «ТД «Агрохім Трейдинг» і СТОВ «АТО» має місце естопель. Так, апелянт наголошує, що СТОВ «АТО» прийнявши порушення умов поставки з боку ТОВ «ТД «Агрохім Трейдинг», маючи довіру і розумні очікування на порозуміння щодо поступового закриття боргу, своєю поведінкою давало зрозуміти, що жодним чином не має наміру не закривати борг за договором поставки №033/02/22 від 04.02.2022. ТОВ «ТД «Агрохім Трейдинг» мало право у будь-який час звернутися до суду, попередньо написати скаргу або претензію СТОВ «АТО», але не робило цього протягом 2,5 років, тим самим створювало відчуття у СТОВ «АТО», що і не буде цього робити, а зважаючи на усталені правовідносини між підприємствами, добропорядність та чесність у господарській діяльності, дочекається повного самостійного погашення боргу з боку СТОВ «АТО». Апелянт наголошує, що особа, яка має якесь право, і своєю поведінкою створює в іншої особи відчуття, що вона цим правом користуватися не буде, а згодом усупереч колишній власній поведінці намагається скористатися своєю формальною правовою позицією, то за наявності низки ознак суд на підставі принципу естопель може відмовити у захисті такого права за ч.ч.2, 3 ст.13 ЦК України, вбачаючи зловживання правом.
		Надаючи оцінку означеним доводам скаржника, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
		Одним із ключових принципів правовідносин для суб`єктів є добросовісність.
		У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №449/1154/14 зазначено, що добросовісність (п.6 ст.3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 зроблено висновок, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
		Особа, яка має якесь право, і своєю поведінкою створює в іншої особи відчуття, що вона цим правом користуватися не буде, а згодом всупереч колишній власній поведінці намагається скористатися своєю формальною правовою позицією, то за наявності низки ознак суд на підставі принципу естопель може відмовити у захисті такого права за ч.ч.2, 3 ст.13 ЦК України, вбачаючи зловживання правом.
		Одним із способів захисту добросовісної сторони є принцип естопелю: особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своїх домагань, якщо його попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції.
		Обов`язкові умови для застосування естопелю: (a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель; (b) виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони; (c) очевидна несправедливість підриву довіри.
		Довіра добросовісної сторони має стати результатом попередньої поведінки недобросовісної сторони, здатної сформувати таку довіру (наприклад, будь-яких заяв, обіцянок, фактичної поведінки, що формує в іншої сторони обґрунтовані очікування, у тому числі й бездіяльності).
		У добросовісної сторони мають виникнути певні очікування щодо подальшої поведінки іншої особи. Сторона має розумні підстави для того, щоб покладатися на поведінку контрагента.
		Сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки.
		У контексті спірних правовідносин, враховуючи такі загальні засади цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, виходячи із встановлених судом обставин справи про те, що умови договору передбачали виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в обумовлений договором строк, враховуючи законні інтереси іншої сторони правовідносин (позивача) на отримання часткової оплати поставленого товару, суд не може розцінювати поведінку позивача, зокрема, щодо звернення позивача з розглядуваним позовом до суду навіть після спливу 2,5 років після настання погодженого сторонами строку оплати товару як недобросовісну, зловживання правом. При цьому судова колегія наголошує на тому, що ст.ст.256, 257 ЦК України визначено загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, і цей строк становить три роки. Таким чином позивач надав достатньо часу відповідачу для виконання ним свого зобов`язання в межах строку позовної давності.
		 
		Судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що усупереч положенням ч.4 ст.238 ГПК України оскаржуване рішення не містить інформації про всі обставини, які зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву. Так, апелянт конкретно не зазначає, про які обставини йде мова, у той час, як за висновками суду апеляційної інстанції, зміст оскаржуваного рішення свідчить, що Господарським судом Донецької області встановлені всі обставини, які є предметом доказування у справі (на виконання п.п.1, 3 ч.2 ст.238 ГПК України).
		Безпідставним є також посилання апелянта на те, що місцевим господарським судом проігноровано загальні вимоги до змісту судового рішення, викладені у пунктах 11, 12 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009. Оскільки судом першої інстанції обставини справи встановлені з достатньою повнотою, доказам, що надані сторонами, дана відповідна правова оцінка, яка не суперечить фактичним обставинам справи і нормам матеріального права, то таке рішення не може бути скасоване або змінене. 
		 
		Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач, разом з іншим, посилається на те, що Господарський суд Донецької області залишив поза увагою аргументи відповідача щодо порушення позивачем норм процесуального права, зокрема, вимог ст.ст.162, 164 ГПК України (про що було зазначено у відзиві на позовну заяву), тим самим порушивши принцип рівності всіх учасників перед законом і судом.
		Так, за змістом відзиву на позовну заяву відповідач, зокрема, зазначає, що позивачем: не зазначено чи є або відсутні докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою; не вказано інформацію щодо наявності чи відсутності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; позивачем не надано велику кількість доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; позовну заяву направлено до суду лише після того, як позивач пересвідчився у тому, що відповідачу не доставлено поштову кореспонденцію. 
		Втім, судова колегія зауважує, що суд має проаналізувати та оцінити доречні та важливі (а не абсолютно всі) аргументи сторін у судовому рішенні. При цьому означена апелянтом підстава у контексті приписів ст.277 ГПК України не є підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції. 
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
		Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		У цій справі апелянтові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. 
		Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
		За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
		Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Донецької області від 07.11.2024 у справі №905/1181/24 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.287 - 289 Господарського процесуального кодексу України. 
		Повний текст постанови складено 31.01.2025. 
		 
		Головуючий суддя О.Є. Медуниця
		 
		Суддя О.А. Істоміна 
		 
		Суддя О.В. Стойка

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...