Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 338/380/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2025.
Дата набрання законної сили: 29.01.2025
Номер судового провадження: 61-17282ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 січня 2025 року
		м. Київ
		справа № 338/380/24
		провадження № 61-17282св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 07 червня 
		2024 року у складі судді Битківського Л. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року у складі колегії суддів: 
		Максюти І. О., Фединяка В. Д., Василишин Л. В., і виходив з такого.
		Зміст позовної заяви та її обґрунтування 
		1.           У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 
		ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		2.           На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 01 серпня 2019 року він був призначений на посаду начальника служби газовимірювань та метрології Богородчанського промислового майданчика Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор газотранспортної системи України». Наказом № 45-к від 15 лютого 2024 року його було звільнено із займаної посади на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з появою на роботі в нетверезому стані. Звільнення з роботи вважає незаконним та таким, що проведено з порушенням вимог чинного законодавства.
		3.           Зазначав, що 14 лютого 2024 року орієнтовно о 12 год. на службовому автомобілі він виїхав до м. Івано-Франківська з метою проведення робочої зустрічі з головним метрологом ДП «Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» ОСОБА_2 . Близько 
		13:45 год. йому зателефонував заступник директора Богородчанського ЛВУМГ ОСОБА_3 з вимогою повернутись на робоче місце. О 15:20 год. він прибув на територію підприємства і зайшов в кабінет заступника директора ОСОБА_3 , де в той час були присутні представник відділу кадрів ОСОБА_25, інженер з охорони праці ОСОБА_26 та працівник служби охорони ОСОБА_27
		4.           Посилався на те, що заступник директора ОСОБА_3 відразу заявив, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння, викликав медсестру ОСОБА_9 та став вимагати проходження тесту на стан сп`яніння на приладі «Драгер». Він відмовився від проходження тесту у кабінеті заступника директора, оскільки в силу професійних обов`язків знав, що прилад давно не проходив повірку, водночас запропонував провести його огляд у медичному закладі. Однак його пропозицію заступник директора проігнорував, натомість запропонував до підпису документи, які на його думку уже були готові. Підписувати їх він відмовився. 15 лютого 2024 року йому вручили наказ про звільнення, а на вимогу надати для ознайомлення документи, які стали підставою для винесення наказу про звільнення, йому було відмовлено.
		5.           Наголошував на тому, що він у стані алкогольного сп`яніння не перебував, акт від 14 лютого 2024 року про огляд працівника для встановлення факту сп`яніння є неналежним доказом.
		6.           Зауважував, що у трудових відносинах з підприємством перебував 
		19 років, позитивно характеризувався, неодноразово заохочувався, отримував подяки, однак був свавільно звільнений за появу на роботі у нетверезому стані, за відсутності належних доказів та з порушенням процедури, визначеної пунктом 1.3 посадової інструкції начальника служби газовимірювань та метрології Богородчанського промислового майданчика БЛВУМГ. Більше того, зазначав, що 14 лютого 2024 року у табелі робочого часу йому безпідставно виставлено прогул.
		7.           З огляду на зазначене та з урахуванням уточнення позовних вимог, 
		 ОСОБА_1 просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» № 45-к 
		від 15 лютого 2024 року про його звільнення з посади начальника служби газовимірювань та метрології Богородчанського промислового майданчика; поновити його на зазначеній посаді; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 лютого 2024 року та заробіток з 14 лютого 2024 року.
		Стислий виклад позиції відповідача
		8.           Відповідач ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначав, що 14 лютого 2024 року ОСОБА_1 , не попередивши свого безпосереднього керівника - заступника директора Богородчанського ЛВУМГ ОСОБА_3, самовільно об 11:34 год. залишив територію Богородчанського ЛВУМГ. Близько 13:45 год, отримавши інформацію щодо скликання директором Богородчанського ЛВУМГ наради, заступник директора Богородчанського ЛВУМГ ОСОБА_3 зателефонував позивачу, щоб поінформувати про нараду, яка планується. ОСОБА_1 не виходив на зв`язок. У працівників служби ОСОБА_3 дізнався, що ОСОБА_1 поїхав до м. Івано-Франківська. Встановивши яким автомобілем він поїхав, заступник директора зателефонував до водія, котрий повідомив, що ОСОБА_1 залишився в м. Івано-Франківську, а водій повертається до смт Богородчани.
		9.           Близько 14 год. ОСОБА_3 додзвонився до позивача та повідомив йому про терміново заплановану нараду у директора. О 15:20 год. позивач зайшов до кабінету заступника директора і від нього було відчутно різкий запах алкоголю, його ходьба була невпевненою. Через це позивачу було запропоновано пройти тест на вживання алкоголю на штатному алкотестері Alcotest 6510 та здати аналіз на вміст алкоголю в крові в медичному закладі. Від проходження тесту, а також від здачі відповідного аналізу в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився.
		10.        На підставі інструкції з відсторонення від роботи працівників з ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в присутності позивача було складено акт огляду працівника для встановлення факту сп`яніння, акт про відмову працівника дати письмове пояснення та акт про відсторонення від роботи працівника, який перебував в стані сп`яніння. Зі складеними актами позивач ознайомитися відмовився, що також було засвідчено присутніми.
		11.        14 лютого 2024 року на підставі складених актів директором Богородчанського ЛВУМГ був виданий наказ «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », згідно з яким позивач був відсторонений від роботи у зв`язку з перебуванням на робочому місці в адміністративному корпусі Богородчанського ЛВУМГ з явними ознаками алкогольного сп`яніння. З цим наказом позивач також ознайомитися відмовився, що було зафіксовано в акті про відмову від ознайомлення з наказом про відсторонення від роботи. Близько 15:45 год. позивача у супроводі фахівця І категорії охорони об`єктів та безпеки 
		ОСОБА_4 службовим транспортом було доставлено додому.
		12.        Виходячи з наведених обставин, у зв`язку з появою працівника на роботі в нетверезому стані, керуючись пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України, наказом Богородчанського ЛВУМГ від 15 лютого 2024 року № 45/к позивача було звільнено з роботи.
		13.        Крім того, посилався на те, що факт перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння підтверджено скриншотом переписки у системі обміну повідомленнями між ОСОБА_1 та директором ОСОБА_5 . За порушення вимог розпорядчих документів товариства наказом Богородчанського ЛВУМГ від 26 грудня 2023 pоку позивачу було оголошено догану, яка на момент видання наказу про його звільнення з роботи не була погашеною.
		Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
		14.        Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області 
		від 07 червня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		15.        Визнано протиправним та скасовано наказ директора Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» № 45-к від 15 лютого 2024 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника служби газовимірювань та метрології Богородчанського промислового майданчика Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів.
		16.        Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника служби газовимірювань та метрології Богородчанського промислового майданчика Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів з 15 лютого 
		2024 року.
		17.        Стягнуто з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на користь             ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 
		216 990 грн за період з 15 лютого 2024 року по 07 червня 2024 року.
		18.        У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Рішення суду допущено до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 57 515 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		19.        Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України було проведено з порушенням вимог трудового законодавства, що є підставою для скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Роботодавець не забезпечив дотримання вимог пунктів 7.1 б, 7.4 інструкції, яка регулює порядок і процедуру звільнення працівника за появу на роботі у нетверезому стані на підприємстві (не забезпечив присутності при проведенні медичного огляду працівника підрозділу, де працює відсторонений працівник, не забезпечив проведення медичного огляду працівника за місцем розташування медпункту). Крім того, відсутня письмова згода начальника управління газовимірювань та метрології апарату товариства ОСОБА_8 на звільнення ОСОБА_1 .
		20.        Водночас, зауважено, що вимога позивача про стягнення заробітку за 
		14 лютого 2024 року задоволенню не підлягає, оскільки позивач правомірно, відповідно до статті 46 КЗпП України, був відсторонений від роботи внаслідок виявлення факту його появи на роботі у нетверезому стані.
		Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
		21.        Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 листопада 
		2024 року апеляційну скаргу представника ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» задоволено. Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області 07 червня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
		22.        Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо недотримання роботодавцем процедури звільнення позивача на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України. Встановлено, що позивач перебував на роботі у стані сп`яніння (нетверезому стані), роботодавцем дотримано вимоги інструкції з відсторонення від роботи працівника з ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Погодження звільнення ОСОБА_1 з начальником управління газовимірювань та метрології апарату товариства відбулося із застосуванням внутрішньої системи електронного документообігу товариства 15 лютого 2024 року.
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		23.        17 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області 07 червня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		24.        Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що апеляційний суд застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 712/6576/17, від 25 липня 2018 року у справі № 333/5649/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі 
		№ 922/393/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 447/1236/18, від 16 грудня 
		2020 року у справі № 908/1908/19, від 13 квітня 2021 року у справі № 909/722/14 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Також зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином зібрані у справі докази (вказує на те, що частина доказів є підробними). Суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв нові докази (покази свідка) на стадії апеляційного розгляду справи, яких на час розгляду справи у суді першої інстанції не існувало (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		25.        Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не врахував усіх фактичних обставин справи. Зокрема того, що протягом тривалого часу з боку адміністрації товариства на нього чинився тиск з метою його звільнення з роботи. Роботодавець видав накази про накладення дисциплінарних стягнень у вигляді доган з дріб`язкових підстав. Внаслідок тривалих непорозумінь з начальством він мав серйозні нервові розлади, проходив стаціонарне лікування. Крім того, 01 серпня 2024 року при проведенні реорганізації його посаду було виведено за штат, а на його місце прийняли іншого працівника на підставі строкового трудового договору.
		26.        Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги сфальсифіковані докази, заслухав покази свідка, викликаного за власною ініціативою, чим порушив норми процесуального права. Акцентує увагу на недопустимості зазначених доказів.
		27.        Посилається на те, що в матеріалах справи немає жодного належного доказу наявності письмового погодження начальника управління газовимірювань та метрології на його звільнення. Зазначає, що всі надані відповідачем акти були складені без його присутності та на підпис йому не надавалися. Більше того, відповідач не надав акт про відмову від медичного огляду у медичному закладі, про проходження якого він ставив вимогу і у чому роботодавцем було відмовлено.
		28.        Покази свідків вважає однотипними та такими, що мають упереджений характер, з огляду на підпорядкування свідків заступнику директора ОСОБА_6 .
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		29.        Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 338/380/24, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		30.        06 січня 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 338/380/24.
		31.        Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
		32.        17 січня 2025 року ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги та нерелевантність наведеної заявником практики Верховного Суду, просить суд закрити касаційне провадження у справі або залишити касаційну скаргу без задоволення. 
		33.        Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що судом встановлено факт появи позивача на роботі у нетверезому стані. Факт відмови позивача від проходження огляду на стан сп`яніння визнався ОСОБА_1 . Він не був позбавлений права самостійно звернутися до медичного закладу для доведення безпідставності висунутих звинувачень.
		34.        Вважає, що надані свідком ОСОБА_7 пояснення були процесуально доцільними для встановлення обставин справи, з урахуванням протилежних доводів сторін. Допит зазначеного свідка сприяв забезпеченню об`єктивності та повноти судового розгляду. Покази цього свідка не стали визначальними, оскільки в матеріалах справи був доказ наявності резолюції ОСОБА_8 на звільнення позивача. Більше того, згода на звільнення позивача могла бути запитана судом, за аналогією з положеннями частини дев`ятої статті 43 КЗпП України.
		35.        24 січня 2015 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відповідь на відзив, у якій послався на безпідставність доводів ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» щодо дотримання вимог інструкції з відсторонення від роботи працівників з ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також наявності письмової згоди начальника управління газовимірювань та метрології на його звільнення. Акцентує увагу на недобросовісній поведінці відповідача та ненаданні доказів, які б підтверджували час проставлення резолюції начальника у системі «Мегаполіс».
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		36.        14 лютого 2024 року ОСОБА_1 , повернушись о 15:30 год. на підприємство після поїздки до м. Івано-Франківська, зайшов до кабінету заступника директора Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» ОСОБА_3 Останній мав підозру, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння і у присутності фахівця служби охорони ОСОБА_4 , представника відділу охорони праці ОСОБА_14, відділу кадрів ОСОБА_13 зажадав від позивача проходження медичного огляду для виявлення факту сп`яніння. З цією метою ОСОБА_3 викликав до свого кабінету медсестру ОСОБА_9 . У присутності вказаних осіб ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан сп`яніння, про що було складено акт виявлення працівника у стані сп`яніння, акт огляду працівника для встановлення факту сп`яніння та акт відмови працівника дати письмове пояснення.
		37.        На підставі складених документів заступник директора Богородчанського ЛВУМГ ОСОБА_28 склав службову записку директору Богородчанського ЛВУМГ ОСОБА_10 стосовно порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 . 
		38.        Погодження звільнення ОСОБА_1 з начальником управління газовимірювань та метрології апарату товариства відбулося із застосуванням внутрішньої системи електронного документообігу товариства 15 лютого 
		2024 року, шляхом надісланням ОСОБА_11 службової записки на ім`я начальника управління ОСОБА_8 з пропозицією погодити звільнення позивача.
		39.        15 лютого 2024 року ОСОБА_1 надав письмові пояснення, у яких описав причини перебування поза межами робочого місця, проте уникнув пояснень щодо стану сп`яніння, а також не зазначив про вживання ліків.
		40.        Наказом № 45-к від 15 лютого 2024 року позивача було звільнено із займаної посади на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з появою на роботі в нетверезому стані.
		41.        Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що займає посаду заступника директора Богородчанського ЛВУМГ, а начальник служби газовимірювань та метрології ОСОБА_1 перебуває у його безпосередньому підпорядкуванні. 14 лютого 2024 року у післяобідній час за вказівкою директора мав організувати проведення робочої наради з участю ОСОБА_1 . Він намагався зв`язатись з ним телефоном, однак не зміг до нього додзвонитися. Через керівника автотранспортної служби довідався, що ОСОБА_1 замовив автомобіль для поїздки до м. Івано-Франківська, тому зателефонував до водія ОСОБА_12 , з яким поїхав ОСОБА_1 , і дізнався, що водій повертався на підприємство сам, а ОСОБА_1 залишився у м. Івано-Франківську. Через деякий час ОСОБА_1 вийшов на зв`язок і він поставив перед ним вимогу негайно повернутись на підприємство. Коли близько 15:30 год. ОСОБА_1 зайшов до його кабінету, то побачив, що той перебуває у стані сп`яніння, про що свідчив різкий запах алкоголю, нестійка хода, порушена вимова. На його вимогу пояснити свій стан ОСОБА_1 відповів запереченням. Тоді він вирішив діяти у порядку, визначеному Інструкцією з відсторонення від роботи працівників з ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, яка затверджена на їх підприємстві і запросив до свого кабінету працівника відділу кадрів ОСОБА_13 , охорони праці ОСОБА_14 , служби охорони ОСОБА_4 , а також медсестру ОСОБА_15 для проведення огляду ОСОБА_1 на встановлення факту сп`яніння. У присутності вказаних працівників ОСОБА_1 відмовився проходити медичний огляд на місці, зокрема відмовився пройти тест на приладі «Драгер». Інші методи медичного огляду на місці не застосовувалися. Також ОСОБА_1 заперечив щодо можливості проходження огляду у медичному закладі. Пояснення з приводу цих обставин ОСОБА_1 теж давати відмовився. Враховуючи наведене, за участі вказаних працівників було складено акт виявлення працівника з ознаками сп`яніння, акт огляду для встановлення факту сп`яніння, акт відмови працівника дати письмове пояснення. На підставі складених документів він написав службову записку керівнику, який розпорядився відсторонити позивача від роботи. Оскільки інструкцією передбачено, що у таких випадках працівник доставляється додому, то розпорядився супроводити ОСОБА_1 до його місця проживання. Психологічний тиск на позивача зі своєї сторони заперечив. Наступного дня директор підприємства за цим фактом прийняв рішення про звільнення             ОСОБА_1 з роботи.
		42.        Допитаний в судовому засіданні директор Богородчанського ЛВУМГ ОСОБА_5 пояснив, що лінійне виробниче управління є структурним підрозділом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» без права юридичної особи і діє на підставі Положення про управління. Він, як директор управління, наділений правом прийому і звільнення з роботи підлеглих йому працівників управління. 14 лютого 2024 року в післяобідній час він ініціював проведення робочої наради і доручив заступнику ОСОБА_3 зібрати відповідальних працівників. Згодом ОСОБА_3 доповів про інцидент з ОСОБА_1 та подав йому службову записку. Особисто того дня з позивачем він не бачився і не спілкувався. На підставі службової записки заступника директора видав наказ про відсторонення ОСОБА_1 від роботи 14 лютого 2024 року, а наступного дня прийняв рішення про його звільнення. Стосовно погодження звільнення ОСОБА_1 із начальником управління газовимірювань та метрології апарату товариства пояснив, що засобами внутрішньої системи електронного документообігу товариства 15 лютого 2024 року надіслав службову записку на ім`я начальника управління ОСОБА_8 з пропозицією погодити звільнення позивача. Заперечень з цього приводу не надходило.
		43.        Допитана в судовому засіданні ОСОБА_9 пояснила, що працює в Богородчанському ЛВУМГ на посаді сестри медичної служби охорони праці. Має середню спеціальну медичну освіту та відповідно до посадових обов`язків вправі проводити огляди працівників на встановлення факту сп`яніння у порядку, встановленому інструкцією з відсторонення від роботи працівників з ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. За цим напрямком проходила спеціальну підготовку. 14 лютого 2024 року в післяобідній час, коли вона перебувала на робочому місці у медпункті їй зателефонував заступник директора ОСОБА_3 , попросив її взяти прилад «Драгер» та прийти до його кабінету. Прибувши у кабінет ОСОБА_3 вона застала там ОСОБА_1 , а також ОСОБА_4 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . Заступник директора вказав, що слід освідчити ОСОБА_1 на предмет перебування у стані сп`яніння. 
		ОСОБА_1 дійсно виявляв ознаки сп`яніння, мало місце почервоніння обличчя, тремор рук, від нього було чути різкий запах алкоголю, він помітно хвилювався. Від проходження огляду за допомогою «Драгер» він категорично відмовився. Також йому пропонували пройти огляд у медичному закладі, з приводу чого він теж заперечував. Після того вказані обставини були відображені у складених ними актах.
		44.        Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що працює водієм автотранспортного господарства Богородчанського ЛВУМГ. 14 лютого 2024 року за вказівкою начальника гаражу мав відвести до м. Івано-Франківська начальника однієї з служб управління ОСОБА_1 . Орієнтовно біля 11:30 год. він забрав ОСОБА_1 від прохідної підприємства та довіз його до вул. Мазепи в м. Івано-Франківську, де ОСОБА_18 вийшов з автомобіля та йому сказав повертатися на підприємство. Разом з ОСОБА_19 до м. Івано-Франківська їхав працівник ОСОБА_20 . Орієнтовно через годину отримав дзвінок від заступника директора               ОСОБА_3 , який з`ясовував де перебуває ОСОБА_1 . Начальник транспортної служби розпорядився повернутися за ОСОБА_19 до м. Івано-Франківська і він забрав ОСОБА_1 приблизно у тому ж місці де він його висадив. Близько  15:20 год. вони повернулися на підприємство. Стосовно стану ОСОБА_1 ніяких особливостей не відзначав, окрім того, що сідаючи в автомобіль відчував від позивача легкий запах спиртного. Орієнтовно через 40 хв. він знову отримав розпорядження від керівництва відвести ОСОБА_1 в смт Богородчани.
		45.        Свідок ОСОБА_20 пояснив суду, що 14 лютого 2024 року в період до 
		12 год. разом з ОСОБА_1 , який є його безпосереднім керівником, він поїхав до м. Івано-Франківськ, де планували зустріч у Держстандартметрології. Дорогою ОСОБА_1 повідомив, що почувається зле, він був блідий. Попередньо у ОСОБА_1 бували серцеві приступи, тому коли вони вийшли з машини на вул. Мазепи в м. Івано-Франківську, він запропонував піти до нього додому, оскільки проживає неподалік, аби він міг відпочити. У квартирі ОСОБА_1 ліг у кімнаті, а він займався своїми справами. Через деякий час, після телефонного дзвінка ОСОБА_1 сказав, що повертається на роботу. Вони вийшли з квартири, повернулися до місця, де їх чекав автомобіль, і ОСОБА_1 поїхав, а він залишився в м. Івано-Франківську. Чи приймав ОСОБА_1 в той час якісь медичні препарати йому не відомо, причини поганого самопочуття ОСОБА_1 не з`ясовував, запаху алкоголю від ОСОБА_1 не чув.
		46.        Свідок ОСОБА_21 пояснив суду, що працює в Богородчанському ЛВУМГ на інженерній посаді, раніше працював разом з ОСОБА_19 , знає його як технічно грамотного, відповідального і сумлінного працівника, який добросовісно ставиться до виконання своїх обов`язків. Робота 
		ОСОБА_22 пов`язана з обслуговування більше 21 об`єкту на території Івано-Франківської та інших областей. Протягом останнього часу ОСОБА_18 мав проблеми зі здоров`ям, приймав ліки. Про обставини події 14 лютого 2024 року йому не відомо, оскільки в той день на підприємстві він не був.
		47.        Свідок ОСОБА_23 пояснив, що працював у підпорядкуванні ОСОБА_1 Зранку 14 лютого 2024 року він зайшов до нього в кабінет, позивач був блідий, казав, що погано себе почуває, оскільки перенервував під час перевірки, яка проводилася протягом кількох днів напередодні, попросив принести йому таблетки і воду. Після того він виїхав на об`єкт і того дня на підприємство більше не повертався.
		48.        Свідок ОСОБА_24 пояснив, що займає посаду начальника управління газовимірювань та метрології апарату товариства, і з начальником служби газовимірювань та метрології ОСОБА_1 у них нормальні робочі відносини. Зранку 15 лютого 2024 року директором ОСОБА_5 його повідомлено про дисциплінарний проступок ОСОБА_1 , який мав місце 14 лютого 2024 року. Зазначав, що він погоджував звільнення ОСОБА_1 , і після того був погоджений наказ шляхом використання системи «Мегаполіс». Пояснив, що форма погодження є загальною, тобто не визначена окремим документом. Відбувається таке погодження як засобами електронної пошти, так і з використанням сервісу системи «Мегаполіс», якщо по апарату то просто візується наказ особисто. На його думку, погодження керівника технічного управління має стосуватися лише прийняття на посаду, звільнення або переведення щодо відповідності працівника технічної компетенції займаній посаді або навпаки звільнення за рахунок невідповідності працівника чи відсутності технічної компетенції. Щодо питання дисциплінарних проступків, інших порушень трудової дисципліни, на його думку, це не може бути компетенцією начальника технічного правління. Також уточнив щодо форми погодження на звільнення працівника, зазначивши що відсутній загальний чіткий порядок, який визначає чітку форму погодження, тому те що він прийняв безпосередньо цей наказ про звільнення і дав розпорядження про подальші дії про заміщення вакантної посади, тобто це і є погодженням звільнення працівника.
		Позиція Верховного Суду
		49.        Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
		50.        Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		51.        Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		52.        Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		53.        Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		54.        Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		55.        Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		56.        Згідно зі статтею 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.
		57.        У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.
		58.        Згідно з пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.
		59.        Підставою для звільнення працівника за пунктом 7 частини першої                статті 40 КЗпП України є сам факт появи на роботі у нетверезому стані. Звільнення на підставі вказаного пункту є дисциплінарним стягненням, а тому таке має накладатись з додержанням встановленої процедури.
		60.        Вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку (постанови Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі № 333/5649/16-ц, від 04 грудня 2019 року в справі № 447/1236/18, 
		від 15 березня 2021 року в справі № 404/345/19, від 10 вересня 2021 року в справі № 486/1186/20).
		61.             Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		62.        Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		63.        Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
		64.        Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
		65.        Суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам перебування позивача на роботі 14 лютого                     2024 року у стані алкогольного сп`яніння у їх сукупності, взяв до уваги поведінку ОСОБА_1 , зокрема щодо відмови від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, відсутності обґрунтованих письмових пояснень позивача роботодавцю щодо причин відмови від проходження зазначеного огляду, та покази свідків щодо наявності у позивача ознак сп`яніння, які узгоджуються між собою, а також дотримання відповідачем встановленого у товаристві порядку відсторонення від роботи працівників з ознаками алкогольного сп`яніння і порядку звільнення начальника служби газовимірювань та метрології, у зв`язку з чим дійшов загалом обґрунтованого висновку про дотримання відповідачем процедури звільнення позивача на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України.
		66.        Доводи заявника про те, що він виявляв бажання пройти відповідне обстеження на вживання алкоголю у медичному центрі, а йому роботодавцем у такому обстеженні було відмовлено, належними доказами не підтверджено. Більше того, позивач не зазначав обставин, які перешкоджали йому пройти таке обстеження самостійно.
		67.        Посилання касаційної скарги на здійснення керівництвом тиску з метою його звільнення з роботи, фальсифікацію доказів, відсутність погодження начальника управління газовимірювань та метрології апарату є необґрунтованими та зводяться до переоцінки доказів, що з огляду на положення частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		68.        Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
		69.        Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині прийняття недопустимих доказів (показів свідка, допитаного в суді апеляційної інстанції), є безпідставними.
		70.        Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша            статті 2 ЦПК України).
		71.        Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		72.        Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		73.        Враховуючи, що одним з мотивів апеляційної скарги ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» було необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо відсутності погодження начальника управління газовимірювань та метрології апарату на звільнення позивача, у тому числі взяті до уваги судом першої інстанції посилання позивача на особисту телефонну розмову з начальником управління газовимірювань та метрології апарату товариства ОСОБА_7 , який, зі слів позивача, підтвердив, що не погоджував його звільнення, допит судом апеляційної інстанції зазначеного свідка є цілком логічним, відповідає визначеним процесуальним повноваженням суду та завданням цивільного судочинства.
		74.        З огляду на межі касаційного перегляду справи та встановлені у цій справі фактичні обставини, висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі. 
		75.        Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі 
		№ 910/8115/19(910/13492/21)).
		76.        В контексті доводів відзиву ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на касаційну скаргу про необхідність закриття касаційного провадження у зв`язку з нерелевантністю наведеної заявником практики Верховного Суду, колегія суддів зауважує, що при відкритті касаційного провадження визначено підставами касаційного оскарження судового рішення апеляційного суду у цій справі не лише випадки, визначені пунктом 1, а й пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Під час розгляду справи, колегія суддів не встановила підстав для задоволення касаційної скарги 
		ОСОБА_1 , однак оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції потребували перевірки щодо дотримання практики Верховного Суду та норм процесуального права.
		77.        Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		78.        Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		79.        З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції (яким скасовано рішення суду першої інстанції).
		Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2.           Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 листопада                 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                      О. В. Білоконь
		 
		                                                                                               О. М. Осіян
		 
		 Н. Ю. Сакара
		 
		 В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...