Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 235/8060/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2025.
Дата набрання законної сили: 31.01.2025
Номер судового провадження: 61-6952ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		31січня 2025 року
		м. Київ
		справа № 235/8060/15-ц
		провадження № 61-6952св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
		учасники справи:
		позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,
		відповідач -  ОСОБА_1 , 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Віницький Віктор Олександрович, на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Агєєва О. В., 
		Бондар Я. М., Корчистої О. І., від 10 квітня 2024 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
		2.           Позов обґрунтовано тим, що 15 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (далі - АКБ «ТАС-Комерцбанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» 
		(далі - ПАТ «Сведбанк»), та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0401/0207/88-005, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 75 000 дол. США, а відповідачка зобов`язалась повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування ним у сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
		3.           Банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 75 000 дол. США, тоді як відповідачка належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 12 серпня 2015 року має прострочену заборгованість у розмірі 4 446 519,81 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 1 429 222,41 грн, відсотків - 1 716 810,59 грн, пені - 1 300 486,81 грн.
		4.           28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») укладено договір факторингу, відповідно до якого банк відступив права вимоги за кредитними договорами, укладеними з боржниками, у тому числі і за кредитним договором від 15 лютого 2007 року № 0401/0207/88-005.
		5.           Крім цього, 28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступив ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором від 15 лютого 2007 року № 0401/0207/88-005.
		6.           Таким чином, внаслідок укладення вказаних договорів відбулася 
		заміна кредитора, а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового 
		кредитора (стягувача) за кредитним договором, позичальником за яким є ОСОБА_1 .
		7.           Враховуючи викладене, ТОВ «Кредитні ініціативи» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 15 лютого 
		2007 року № 0401/0207/88-005 у розмірі 4 446 519,81 грн, з яких заборгованість за кредитом - 1 429 222,41 грн, за відсотками - 1 716 810,59 грн, пеня -1 300 486,81 грн.
		Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
		8.           Заочним рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість в сумі 4 446 519,81 грн, а саме: заборгованість за кредитом - 1 429 222,41 грн; заборгованість за відсотками - 1 716 810,59 грн; пеня - 1 300 486,81 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		9.           Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачка належним чином не виконувала зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з неї на користь кредитора.
		10.        Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2023 року заяву адвоката Віницького В. О. в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2015 року залишено без задоволення.
		11.        Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором від 15 лютого 2007 року № 0401/0207/88-005 станом на 12 серпня 2015 року в розмірі 3 146 033 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 1 429 222,41 грн; заборгованості за відсотками - 1 716 810,59 грн. У задоволенні позову в частині стягнення пені відмовлено.
		12.        Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що розгляд справи відбувся у відсутність відповідачки, яка не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, тому заочне рішення суду від 27 жовтня 2015 року на підставі пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню.
		13.        Вирішуючи спір по суті, апеляційний суд дійшов висновку, що 
		ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання, унаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню на користь позивача. 
		14.        Водночас, суд апеляційної інстанції вважав відсутніми підстави для стягнення з ОСОБА_1 пені у розмірі 1 300 486,81 грн, зазначивши, що відповідачка має зареєстроване місце проживання у с. Ровне Красноармійського району Донецької області, тобто є особою, яка переселилася із зони проведення антитерористичної операції та на неї поширюються гарантії, передбачені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
		15.        Апеляційний суд не взяв до уваги клопотання представника відповідача про застосування позовної давності, посилавшись на те, що це клопотання не було заявлено стороною відповідача при зверненні до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду, під час розгляду цієї заяви, а також при зверненні з апеляційною скаргою.
		16.        Постановою Верховного Суду від 13 березня 2024 рокукасаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року в частині задоволення позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом та відсотками скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		17.        Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що під час апеляційного розгляду справи, в судовому засіданні 01 червня 2023 року представник відповідачки заявив клопотання про застосування позовної давності до вимог за період з 20 березня 2007 року до 20 серпня 2012 року до чергових платежів, посилаючись на те, що банку було відомо про наявність боргу.
		18.         ОСОБА_1 не брала участі при розгляді справи судом першої інстанції, за результатами розгляду якої було ухвалено заочне рішення суду, унаслідок чого з об`єктивних причин була позбавлена можливості заявити у суді першої інстанції про застосування позовної давності. Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи в місцевому суді.
		19.        Отже, є підстави для вирішення апеляційним судом заяви відповідачки про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції.
		20.        Законом не встановлено форми заяви сторони про застосування позовної давності, тому цю заяву на стадії апеляційного провадження може бути викладено, як в апеляційній скарзі, так і в окремому клопотання чи заяві.
		21.        Не врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що позов подано у межах строку позовної давності, та про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» у розмірі 3 146 033 грн.
		22.        Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2015 року в частині стягнення заборгованості за кредитом та відсотками скасовано та ухвалене нове судове рішення. Позов ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором від 15 лютого 2007 року № 0401/0207/88-005 в розмірі 1 127 484,40 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 467 503,75 грн, заборгованості за відсотками - 659 980,65 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		23.        Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідачки. При цьому матеріали справи не містять доказів вручення відповідачці судової повістки про призначення справи до розгляду на 27 жовтня 2015 року, що не відповідає вимогам частини п`ятої статті 128 ЦПК України, та є самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України.
		24.        У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідачки ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування позовної давності до вимог за період з 20 березня 2007 року до 20 серпня 2012 року щодо чергових платежів.
		25.        Оскільки за умовами договору відповідачка мала виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів 20 числа кожного місяця впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.
		26.        За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, про стягнення з відповідачки заборгованості за щомісячними платежами за період 
		з 10 вересня 2012 року до 12 серпня 2015 року.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		27.        У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Віницький В. О. просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		28.        10 травня 2024 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - адвокат Віницький В. О. подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року.
		29.        Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із Красноармійського міськрайонного суду Донецької області матеріали справи № 235/8060/15-ц, які у червні 2024 року надійшли до Верховного Суду, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскарженого судового рішення.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		30.        Підставою касаційного оскарженнясудового рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Віницький В. О. зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, 
		від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 29 травня 2019 року у справі № 539/1582/16-ц, від 14 вересня 2021 року у справі № 916/2024/20, 
		від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		31.        Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскарженого судового рішення (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		32.        Вказує, що на порушення вимог частини сьомої статті 81 ЦПК України оскільки суд апеляційної інстанції фактично самостійно (за власною ініціативою) збирав докази у справі та на основі цих доказів відмовив в задоволенні апеляційної скарги, тобто прийняв рішення на основі недопустимих доказів (копії кредитної справи за кредитним договором, не засвідчені належним чином), які були зібрані неналежним чином. Таким чином постанову ухвалено на основі доказів, які були долучені до матеріалів справи на стадії апеляційного розгляду справи і які не були надані в суді першої інстанції.
		33.        Відсутність оригіналу документа, який підтверджує факт отримання відповідачкою грошових коштів в касі банку, є наслідком того, що ОСОБА_1 ніколи їх не отримувала.
		34.        Також суд апеляційної інстанції помилково задовольнив вимоги про стягнення відсотків у розмірі 659 980,65 грн за користування кредитом, оскільки за користування чужими грошовими коштами підлягають стягненню проценти, а не відсотки.
		35.        Позивачем не доведено, а судом належним чином не досліджено та не встановлено, що відповідачка отримала готівкові кошти в касі банку відповідно до кредитного договору, оскільки іпотечний договір, з підписанням якого пов`язано виникнення права на отримання кредиту, в матеріалах справи відсутній.
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
		 
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		36.        15 лютого 2007 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 0401/0207/88-005, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 75 000 дол. США строком до 14 лютого 2017 року, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
		37.        Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору від 15 лютого 2007 року № 0401/0207/88-005 позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 14 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.
		38.        Згідно з пунктом 3.1 кредитного договору від 15 лютого 2007 року № 0401/0207/88-005 позичальник зобов`язується погасити заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів на позичковий рахунок №  НОМЕР_1 щомісяця, через касу банку згідно з додатком № 1, що є невід`ємною частиною даного договору, крім випадків, передбачених пунктами 3.8, 3.9 та пунктом 5.1.4 даного договору.
		39.        Відповідно до пункту 3.3 кредитного договору проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця в період з «01» до «20» числа включно за попередній місяць та на момент повернення кредиту на рахунок відсотків № НОМЕР_2 .
		40.        Згідно з додатком № 1 (графік платежів) до кредитного договору від 15 лютого 2007 року № 0401/0207/88-005 у межах строку кредитування до 14 лютого 2017 року відповідачка мала повертати позивачеві кредит 
		і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 20 числа кожного місяця.
		41.        28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», як правонаступником 
		АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладено договір факторингу, відповідно до пунктів 2.1, 2.2 якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації.
		42.        28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до пунктів 2.1, 2.2 якого клієнт (ТОВ «ФК «Вектор Плюс») відступає фактору (ТОВ «Кредитні ініціативи») свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними 
		з боржниками, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації.
		43.        25 серпня 2015 року ТОВ «Кредитні ініціативи» направило на адресу ОСОБА_1 вимогу вих. № SD14.08/1 від 20 серпня 2015 року, у якій, зазначивши, що загальна сума заборгованості становить 
		306 093,48 дол. США, вимагало від позичальника достроково (у строк до 
		30 днів з дати отримання цієї вимоги, але не пізніше 37 днів з моменту відправлення цієї вимоги) повернути кредит, сплатити нараховані проценти за його користування та нараховані штраф/пеню.
		44.        Згідно з розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Кредитні ініціативи», внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 15 лютого 2007 року № 0401/0207/88-005, її заборгованість станом на 12 серпня 2015 року складає 4 446 519,81 грн, до якої входить: основна заборгованість за кредитом - 1 429 222,41 грн; заборгованість за відсотками - 1 716 810,59 грн; пеня - 1 300 486,81 грн.
		45.        Під час апеляційного перегляду справи, в судовому засіданні 
		01 червня 2023 року представник відповідачки ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування строку позовної давності до вимог банку за період з 20 березня 2007 року до 20 серпня 2012 року до чергових платежів, посилаючись на те, що банку було відомо про наявність боргу.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		46.        Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		47.        Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		48.        Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		49.        За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		50.        Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		51.        Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
		52.        Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
		53.        Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
		54.        За змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
		55.        Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		56.        За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша, п`ята статті 261 ЦК України).
		57.        Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною 
		у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
		58.        У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
		59.        За умовами кредитного договору від 15 лютого 2007 року № 0401/0207/88-005, сторони погодили, що платежі з повернення кредиту та сплати процентів за його користування здійснюються до 20 числа кожного місяця.
		60.        Апеляційний суд встановив, що позов у цій справі подано 10 вересня 2015 року, а позивач вказаної обставини не заперечував.
		61.        Оскільки сторонами кредитного договору погоджений строк внесення щомісячного платежу, який включав обов`язковий платіж за кредитом та проценти за користування кредитом, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 13 березня 2024 року, правильно застосував позовну давність, обмеживши нарахування заборгованості трьома роками, що передували зверненню до суду, тобто за період з 10 вересня 
		2012 року до 12 серпня 2015 року.
		62.        Обставини виникнення між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 правовідносин, заснованих на договорі кредиту, неналежне виконання відповідачкою зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів підтверджено, зокрема, змістом вчиненого правочину (кредитного договору разом з графіком погашення кредиту та сплати відсотків, заяви-анкети на отримання кредиту), які містять підпис відповідачки, що не спростовано. Вказані документи додано до позовної заяви.
		63.        В апеляційній скарзі на заочне рішення суду ОСОБА_1 визнавала обставини підписання вказаних документів.
		64.        Колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідачки про те, що вона не отримувала кредитні кошти.
		65.        Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін 
		(частина перша статті 12 ЦПК України).
		66.        Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої  статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		67.        Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс                (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
		68.        Подібні висновки викладені у також постановах Верховного Суду 
		від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, 
		від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц.
		69.        У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 Верховний Суд зазначив, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.
		70.        Заперечуючи факт отримання кредитних коштів, відповідачка посилалася на введення її в оману працівниками банку та привласнення ними грошових коштів, однак доказів на підтвердження цих обставин не надала. Будучи обізнаною про підписання кредитного договору, графіка погашення кредиту та сплати відсотків, заяви-анкети на отримання кредиту, відповідачка не вчиняла дії щодо захисту, на її думку, порушених прав.
		71.        На суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова Верховного Суду від 22 серпня 2023 року в справі №922/1280/22).
		72.        У розглядуваній справі апеляційний суд встановив факт наявності між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 договірних (кредитних) зобов`язань, невиконаних відповідачкою належним чином.
		73.        З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, надав оцінку наданим сторонами доказам і зробив обґрунтований висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
		74.        Використання судами терміну «відсотки» замість «проценти» на правильність вирішення спору по суті не вплинуло.
		75.        Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів, тоді як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 
		2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
		76.        Верховний Суд враховує, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine» від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		77.        За встановлених у цій справі обставин, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, 
		від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 29 травня 2019 року у справі № 539/1582/16-ц, від 14 вересня 2021 року у справі № 916/2024/20, 
		від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17, на які заявниця посилається у касаційній скарзі.
		78.        Обставин, за наявності яких відповідно до частини першої статті 411
		ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		79.        В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 
		ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, 
		а оскаржуваної постанови апеляційного суду - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Віницький Віктор Олександрович, залишити без задоволення.
		2.           Постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян  Є. В. Синельников

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...