Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/5699/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 03.02.2025. Зареєстровано: 03.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/638/714/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022220000000696

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 638/5699/23                        Провадження № 1-кп/638/714/25
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 лютого 2025 року                                м. Харків
		Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
		Головуючого судді: ОСОБА_1 ,
		секретарів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю прокурора: ОСОБА_4 ,
		адвоката:             ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого: ОСОБА_7 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження №12022220000000696 від 10.11.2022 року відносно:
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізюм, Харківської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, утриманців не має, військовозобов`язаного, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалася 24.02.2022 повномасштабним російським вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення територій, усвідомлюючи російську агресію проти України, з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на тимчасово окупованій території, маючи умисел на зайняття керівної посади окупаційної влади в с. Бабенкове Бригадирівського старостинськогоокруга Ізюмської міської ради Ізюмського району Харківської області, яке не пізніше 15.03.2022 перебувало в окупації, та реалізуючи свій злочинний умисел, вступив в злочинну змову з окупаційними військами рф та представниками так званої «ЛНР», отримавши від них пропозицію на зайняття посади в незаконно створеному органі окупаційної влади  «Старосты с. Бабенково Бригадировского с/совета», в порушення Конституції та Законів України, добровільно, умисно погодився на вказану пропозицію. 
		Статтею 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зазначено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
		Після цього, 01 липня 2022 року, ОСОБА_7 будучи громадянином України, перебуваючи в с. Бабенкове Бригадирівського старостинськогоокруга Ізюмської міської ради Ізюмського району Харківської області, умисно, добровільно прийняв участь в організації та проведенні незаконних виборів «Старосты с. Бабенково Бригадировского сельского совета», тобто у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави  агресора, що здійснює свою протиправну діяльність на території с. Бабенкове Бригадирівського старостинськогоокруга Ізюмського району Харківської області, та був добровільно обраний на вищевказану посаду, пов`язану із виконанням адміністративно-господарських функцій, з іспитовим строком на один місяць. 
		Надалі, 01 серпня 2022 року ОСОБА_7 переслідуючи мету добровільного обрання у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави  агресора, що здійснює свою протиправну діяльність на території с. Бабенкове Бригадирівського старостинськогоокруга Ізюмського району Харківської області, прийняв участь в організації та проведенні виборів на тимчасово окупованій території, де прозвітував перед представниками незаконно створеного органу окупаційної влади про свою діяльність, та був добровільно обраний до незаконно створеного органу окупаційної влади на посаду «Старосты с. Бабенково Бригадировского сельского совета», пов`язану із виконанням адміністративно-господарських функцій.
		Після чого, ОСОБА_7 до 10 вересня 2022 року, точний час встановити в ході досудового розслідування не виявилось можливим, з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на посаді «Старосты с. Бабенково Бригадировского сельского совета», продовжуючи реалізовувати свій раніше виниклий злочинний умисел, знаходячись за місцем реєстрації, розташованій за адресою: Харківська область, Ізюмський район, Бригадирівський старостинський округ, с. Бабенкове, вул. Перемоги, буд. 49, організовував та забезпечив виконання обов`язків «Старосты с. Бабенково Бригадировского сельского совета», пов`язаної із виконанням адміністративно-господарських функцій.
		З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 , у період з початку червня 2022 року та до 10 вересня 2022 року, перебуваючи на території с. Бабенкове Бригадирівського старостинськогоокруга Ізюмської міської ради Ізюмського району Харківської області, обіймаючи посаду «Старосты с. Бабенково Бригадировского сельского совета», пов`язаної із виконанням адміністративно-господарських функцій, за погодженням з представниками незаконної окупаційної адміністрації, здійснював заходи з вирішення питань життєдіяльності села Бабенкове Ізюмського району Харківської області, зокрема: організував діяльність загальноосвітньої школи села Бабенкове, забезпечив отримання одноразової виплати грошових коштів від окупаційної влади, з цією метою організував підвіз людей до міста Ізюм, також забезпечив отримання та роздачу гуманітарної допомоги від окупаційної влади мешканцям села Бабенкове, а також сіл Федорівка, Липчанівка та Бригадирово Ізюмської міської ради Ізюмського району Харківської області, про що складались відповідні акти-прийому передачі, забезпечував підготовку та видачу довідок про місце проживання мешканців с. Бабенкове, за участю представників окупаційної влади організував культурно - масові заходи.
		Таким чином, з початку червня 2022 року та до 10 вересня 2022 року, точний час встановити в ході досудового розслідування не виявилось можливим, ОСОБА_7 з метою переслідування своїх особистих інтересів, вступив в злочинну змову з окупаційними військами рф та представниками так званої «ЛНР», та погодившись на їх пропозицію, прийняв участь в організації та проведенні незаконних виборів, на яких був обраний на посаду «Старосты с. Бабенково Бригадировского сельского совета», а також перебуваючи на вищевказаній посаді, яка пов`язана із виконанням адміністративно-господарських функцій, за погодженням з представниками незаконної окупаційної адміністрації, здійснював заходи з вирішення питань життєдіяльності села Бабенкове Ізюмського району Харківської області.
		Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні. 
		Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 винним себе не визнав в повному обсязі, та суду пояснив, що на час окупації села Бабенкове Ізюмського району Харківської області 16.03.2022 року він та приблизно 300 мешканців опинилися в повній ізоляції. До квітня 2022 року в селі майже закінчилися продукти харчування в магазині, в аптеці  ліки. Голова ОСОБА_8 повідомив, що не може виконувати свої обов`язки. 01.07.2022 року на зборах біля магазину односельчани запропонували його кандидатуру на посаду старости села із іспитовим строком на 1 місяць. На протязі місяця з м. Ізюм, який також був окупований, до села привозили продукти харчування. Доставляли автомобілем до магазину. 01.08.2022 року на чергових зборах мешканців села від надав звіт про роботу у якості старости, доповів про надану мешканцям гуманітарну допомогу, після чого його переобрали на посаді старости. Продукти харчування отримував згідно актів, які власноручно підписував. Також він підписував акти передачі продуктів харчування з с. Бабенкове до сіл Федорівка, Липчанівка та Бригадирово Ізюмського району Харківської області. Він розумів, на яку посаду його обрали, знав, що село знаходиться під контролем рф, аде вважав свою діяльність волонтерством. Заробітної плати він не отримував, перед окупаційною владою не звітував. Все робив в інтересах мешканців села Бабенкове. Він не заперечує, що видав одному мешканцю села довідку, тому що у нього був загублений паспорт. З окупаційною владою він як староста села не співпрацював, з обов`язками старости села його не знайомили, печатки для документів у нього не було. Не заперечував проведення в селі культурно-масових заходів, але у їх організації участі не брав. На момент деокупації він пройшов фільтрацію, після чого поїхав у м. Лозова Харківської області, де був затриманий 19.03.2023 року. 
		Незважаючи на невизнання своєї вини, винність  ОСОБА_7 підтверджується наступними дослідженими у судовому засідання доказами, а саме:
		-показаннямисвідка  ОСОБА_9 , наданими у судовому засіданні про те, що як мешканець села Бабенкове Ізюмського району Харківської області свідок був присутній на проведених зборах мешканців села біля магазину, які відбулися 01.07.2022 року та 01.08.2022 року. На вказаних зборах було обрано на посаду старости села мешканця ОСОБА_7 . Спочатку йому було надано місячний іспитовий строк, а в подальшому обрано старостою села Бабенкове, яку він займав до деокупації Ізюмського району Харківської області. Свідок підтвердив, що до села з м. Ізюм приїжджали автомобілі з продуктами харчування, які роздавалися мешканцям. Військових окупаційної влади свідок в селі не бачив. Підтвердив проведення у населеному пункті культурно-масових заходів;
		-аналогічними показаннямисвідків  ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , наданими ними безпосередньо у судовому засіданні;    
		- актами прийому-передачі гуманітарної допомоги із с. Бабенкове до с. Федорівка Бригадирівського районної ради від 02.06.2022 року; 
		-    актами прийому-передачі гуманітарної допомоги із с. Бабенкове до с. Бригадирово Бригадирівського районної ради від 02.06.2022 року;
		-    актами прийому-передачі гуманітарної допомоги із с. Бабенкове до с. Липчанівка Бригадирівського районної ради від 03.06.2022 року;
		-    актами прийому-передачі гуманітарної допомоги із с. Бабенкове до с. Липчанівка Бригадирівського районної ради від 08.06.2022 року;
		-    актами прийому-передачі гуманітарної допомоги із с. Бабенкове до с. Бригадирово Бригадирівського районної ради від 07.06.2022 року;
		-    актами прийому-передачі гуманітарної допомоги із с. Бабенкове до с. Федорівка Бригадирівського районної ради від 07.06.2022 року;
		-    актами прийому-передачі гуманітарної допомоги із с. Бабенкове до с. Липчанівка Бригадирівського районної ради від 11.06.2022 року;
		-    актами прийому-передачі гуманітарної допомоги із с. Бабенкове до с. Бригадирово Бригадирівського районної ради від 11.06.2022 року;
		-    актами прийому-передачі гуманітарної допомоги із с. Бабенкове до с. Федорівка Бригадирівського районної ради від 16.06.2022 року;
		-    копією протоколу «Выборы старосты села Бабенково Бригадировского сельского совета» від 01.07.2022 року зі звітом на 2 арк., документ виконаний рукописним текстом;
		-    копією протоколу «Выборы старосты села Бабенково Бригадировского сельского совета» від 01.08.2022 року зі звітом на 2 арк., документ виконаний рукописним текстом;
		-    довідкою т.в.о. голови адміністрації Бригадирівської районної ради ОСОБА_7 від 24.06.2022 року, документ виконаний рукописним текстом;
		-    копією довідки старости Бригадирівської районної ради ОСОБА_7 від 03.08.2022 року, документ виконаний рукописним текстом;
		-    висновком судово-почеркознавчої експертизи №38 від 18.05.2023 року, відповідно висновку якого рукописні тексти та підпис від імені ОСОБА_7 в документах «актах прийому-передачі гуманітарної допомоги» виконані ОСОБА_7 .
		Суд вважає вину підсудного ОСОБА_7 повністю доведеною.
		Його дії суд кваліфікує за ч.5ст.111-1 КК України, тобто у добровільному зайняттігромадянином Українипосади,пов`язаної звиконанням організаційно-розпорядчихабо адміністративно-господарськихфункцій,у незаконнихорганах влади,створених натимчасово окупованійтериторії,у томучислі вокупаційній адміністраціїдержави-агресора,або добровільнеобрання дотаких органів,а такожучасть ворганізації тапроведенні незаконнихвиборів та/абореферендумів натимчасово окупованійтериторії абопублічні закликидо проведеннятаких незаконнихвиборів та/абореферендумів натимчасово окупованійтериторії. 
		Надані підсудним ОСОБА_7 показання у судовому засіданні про непричетність до скоєння кримінального правопорушення, суд розцінює критично та як засіб уникнути покарання. Судом ретельно у судовому засіданні допитані свідки, покази яких підтверджуються між собою, та також іншими доказами, які були зібрані під час досудового розслідування та безпосередньо досліджені у судовому засіданні.
		При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу підсудного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимогст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".
		Судом досліджені дані, які характеризують особу підсудного, та при цьому встановлено, що ОСОБА_7 раніше не судимий, не перебуває на обліку в Харківському обласному наркологічному диспансеру та Харківському міському ПНД, офіційно не працює, не є особою з інвалідністю, утриманців не має, не одружений, згідно наданої інформації за місцем мешкання характеризується негативно. 
		Вирішуючи питання про визначення покарання ОСОБА_7 , суд враховує характер, підвищену ступень суспільної небезпеки скоєного, скоєння кримінального правопорушення, які є тяжким, дані, що характеризують особу підсудного.
		Обставин, відповідно ст.66 та 67 КК України, що пом`якшують або обтяжують покарання ОСОБА_7 , судом не встановлено.
		Приписами ст. 373 КПК України встановлено, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінованийзлочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
		Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).
		Статтею 91 КПК України, серед обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачено подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання.
		Крім того, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		За ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
		На думку суду покарання у вигляді позбавлення волі перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Відповідно до положеньст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		На підставівикладеного,суд вважаєза доцільнепризначити підсудному ОСОБА_7 покарання увигляді позбавленняволі,що відповідатиместупеню тяжкостівчиненого кримінальногоправопорушення. 
		Суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_7 неможливе без ізоляції від суспільства. 
		Ч.5 ст. 111-1 КК України передбачено покарання як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
		Суд констатує, що такий вид покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має свою специфіку, відмінність від інших покарань.
		Вказане покарання має на меті припинити злочинну діяльність засудженого, шляхом виключення можливості зловживання посадою або певною діяльністю.
		Кримінальний кодекс України не обмежує коло посад і видів діяльності, права обіймати які або займатися якими засуджена може бути позбавлена вироком суду.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 02 лютого 2022 року у справі №344/16025/18 зазначив, що рішення суду про позбавлення такого права має бути чітко і ясно сформульоване в резолютивній частині вироку для того, щоб не виникало жодних сумнівів під час його виконання. Якщо в санкції статті Особливої частини КК визначено характер посади або вид (рід) діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі (наведене у формулюванні, що використовується у ст. 55 КК), суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити (описати, окреслити) у вироку характер та коло тих посад або вид (рід) тієї діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє засудженого. Більше того, покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатися забороненою діяльністю в будь-якій галузі (сфері), а також був позбавлений можливості обіймати такі посади або займатися такою діяльністю, які за змістом (характером) і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.
		Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003Про практику призначення судами кримінального покарання.
		З огляду на вказане, суд призначає ОСОБА_7 додаткове покарання за ч.5 ст.111-1 КК України у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги строком на 10 (десять) років.
		Також суд ухвалює рішення щодо не застососування покарання у вигляді конфіскації майна.
		Призначення саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановленихст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
		Цивільний позов не заявлений.
		Запобіжний захід підсудному ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили, суд вважає необхідним залишити без змін - тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор №27».
		Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_7 згідност. 124 КПК України.
		Долю арештованого майна суд вирішує відповідно до вимог ст. 174 КПК України.
		Долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити у відповідності дост. 100 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 368, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		Визнати  ОСОБА_7  винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді 6(шести)років позбавленняволі звідбуттям покаранняв кримінально-виконавчій установізакритого типуз позбавленнямправа обійматипосади ворганах державноївлади,державного управління,місцевого самоврядуваннячи органах,що надаютьпублічні послугистроком на 10 (десять) років, без конфіскації майна.
		Запобіжний заход відносно ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишити без змін - утримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор №27».
		Строк покарання засудженому ОСОБА_7 відраховувати з моменту фактичного затримання  з 19 березня 2023 року. 
		Скасувати арешт майна, вилученого під час обшуку 20.03.2023 року в рамках кримінальне провадження №12022220000000696 від 10.11.2022 року,накладеного ухвалоюслідчого суддіКиївського районногосуду м.Харкова від21.03.2023року (справа №953/478/23, провадження 1-кс/953/2133/23).
		Скасувати арешт майна, вилученого під час затримання підсудного 19.03.2023 року в рамках кримінальне провадження №12022220000000696 від 10.11.2022 року,накладеного ухвалоюслідчого суддіКиївського районногосуду м.Харкова від21.03.2023року (справа №953/478/23, провадження 1-кс/953/2120/23). 
		Речові докази- газета, аркуші паперу А4, імміграційна картка, книга канцелярська, зошити, акти прийому-передачі, копії протоколів, довідка, копія довідки, які долучені до матеріалів кримінального провадження, - підлягають подальшому зберіганню в матеріалах кримінального провадження, мобільний телефон ТМ Redmi 8T із сім-карткою  повернути ОСОБА_7 .
		Стягнути зпідсудного ОСОБА_7 на користь держави судові витрати з проведенням судово-почеркознавчої експертизи №38 від 18.05.2023 року на суму8603 (вісім тисяч шістсот три) грн. 28 коп.
		Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок відповідно до ст. ст. 393, 395 КПК України може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, протягом 30 діб з моменту проголошення, а засудженому ОСОБА_7 у той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.
		Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій, прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Дзержинському райсуді м. Харкова копію цього вироку, подавши відповідну заяву.
		 
		Головуючий суддя:                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...