Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/7556/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2025.
Дата набрання законної сили: 22.01.2025
Номер судового провадження: 61-9197ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                               
		 
		22 січня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 754/7556/22
		 
		провадження № 61-9197св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Комунальне підприємство «Київпастранс», філія Комунального підприємства «Київпастранс» Автобусний парк № 2,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Цуркою Наталією Олександрівною, на постанову Київського апеляційного суду                                   від 25 жовтня 2023 рокуу складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.,                      Ящук Т. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» (далі - КП «Київпастранс»), філії Комунального підприємства «Київпастранс» Автобусний парк № 2 (далі - філії КП «Київпастранс» Автобусний парк № 2) про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що він займає посаду заступника директора з організації безпеки дорожнього руху та надзвичайних ситуацій у філії                                         КП «Київпастранс» автобусного парку № 2.
		24 березня 2022 року КП «Київпастранс» було видано наказ № 26 Про заходи на виконання Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». У той самий день філією КП «Київпастранс» Автобусний парк № 2було видано наказ № 32 «Про призупинення дії трудових договорів», яким, зокрема, було призупинено дію його трудового договору на період дії воєнного стану. 
		Зазначав, що вказаний наказ є незаконним, оскільки він не містить інформацію про причини призупинення дії трудового договору, не наведено обґрунтування про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки за трудовим договором. 
		Вважав дії відповідачів протиправними, оскільки статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Статтею 23 Загальної декларації прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка, в разі необхідності, доповнюється іншими засобами соціального забезпечення. 
		Також посилався на те, що відповідачі вибірково призупинили дії трудових договорів певним працівникам, а іншим працівникам не призупиняли жодного дня, чим порушені норми Конституції України, Загальної декларації прав людини та норми Кодексу законів про працю стосовно права на працю та заборону будь-якої дискримінації у сфері праці.
		Зазначав, що має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з незаконним призупиненням дії його трудового договору.
		 
		Ураховуючи наведене,  ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ  від 24 березня 2022 року № 26 «Про заходи на виконання Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», виданий                                              КП «Київпастранс» в частині, що стосується його; визнати незаконним та скасувати наказ від 24 березня 2022 року № 32 «Про зупинення дії трудових договорів», виданий філією КП «Київпастранс» Автобусний парк № 2 у частині, що стосується його; стягнути з КП «Київпастранс» середній заробіток за час вимушеного прогулу.
		 
		 
		 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 09 лютого 2023 року у складі судді Панченко О. М. позов ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано незаконним та скасовано наказ від 24 березня 2022 року № 26 
		«Про заходи на виконання Закону України «Про організацію трудових відносин 
		в умовах воєнного стану», виданий КП «Київпастранс» у частині щодо                    
		ОСОБА_1 , заступника директора з організації безпеки дорожнього руху та надзвичайних ситуацій.
		Визнано незаконним та скасовано наказ від 24 березня 2024 року № 32 
		«Про призупинення дії трудових договорів виданий Філією КП «Київпастранс» Автобусний парк №2 від 24 березня 2022 року в частині щодо ОСОБА_1 , заступника директора з організації безпеки дорожнього руху та надзвичайних ситуацій.
		Стягнуто з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період             з 24 березня 2022 року по 09 лютого 2023 року у розмірі 232 718,34 грн.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачами не доведено неможливості надання роботи позивачу, не обґрунтовано необхідність призупинення трудового договору.
		У ході розгляду справи судом не встановлено, що на час видання оспорюваних наказів існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її.
		Суд вважав, що оскаржувані позивачем накази не містять вказівки на конкретну підставу, причини призупинення дії трудового договору, не наведено обґрунтування про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки за трудовим договором, тобто не було дотримано порядку призупинення дії трудового договору на підставі наведених вище законодавчих актів, що є підставою для скасування таких наказів.
		Оскільки на момент звернення позивача до суду законодавством не було передбачено іншого способу захисту його порушених майнових прав у випадку незаконного призупинення дії трудового договору з ним, з метою відновлення порушеного права позивача було застосовано найбільш адекватний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача за аналогією із нормами статті 235 КЗпП України щодо стягнення середнього заробітку.
		Суд послався на відповідну практику Верховного Суду.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року апеляційну скаргу КП «Київпастранс» задоволено.
		Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що загальновідомим є той факт, що пасажирські перевезення у місті Києві у березні - квітні 2022 року не здійснювалися, відновилися з 16 травня 2022 року, що підтвердила представник КП «Київпастранс» під час апеляційного розгляду. Крім того, загальновідомим є факт, що місто Київ                                     у березні - квітні 2022 року неодноразово піддавалося ракетним обстрілам. Отже, на підприємстві склалися такі обставини, коли роботодавець не мав практичної можливості надати роботу та забезпечити працівникам безпечні умови праці.
		З наданих суду першої інстанції відповідачем документів вбачається, що наказом                 від 24 березня 2022 року № 26 з цієї дати був затверджений новий штатний розпис керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців автобусного парку                 № 2 КП «Київпастранс», який передбачав мінімальний склад необхідних для підтримання діяльності відповідача працівників. Посада, яку займає позивач, у штатному розписі була відсутня. Позовна заява не містить доводів незаконності наказу від 24 березня 2022 року № 26 у частині затвердження нового штатного розпису.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у червні 2024 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Цурка Н. О., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував практику Верховного Суду з розгляду подібних справ про те, що умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію роботодавцем надати роботу, а працівником - виконувати її. Проте, відповідачі, на момент прийняття оспорюваних наказів, свою діяльність не припиняли, продовжували працювати тоді, і до цього часу. При цьому, позивач висловлював бажання виконувати свої трудові обов`язки. Висновки апеляційного суду про те, що позивач на роботу не ходив та не відповідав на телефонні дзвінки є бездоказовими припущеннями суду.
		Крім того, апеляційним судом не було враховано, що відповідачі призупинили трудові договори вибірково, більшість працівників продовжили працювати.
		Вважає, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення статті 235 КЗпП України, стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки відповідне питання при призупиненні трудового договору не врегульовано нормами законодавства України.
		Наводить попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у суді касаційної інстанції.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У серпні 2024 року КП «Київпастранс» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2024 року, після усунення недоліків касаційної скарги, клопотання ОСОБА_1 задоволено, поновлено йому строк на касаційне оскарження судового рішення, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		 
		14 серпня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2025 року справу призначено до розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_1 працює на посаді заступника директора з організації безпеки дорожнього руху та надзвичайних ситуацій у філії КП «Київпастранс» Автобусному парку № 2.
		 
		24 березня 2022 року КП «Київпастранс» було видано наказ № 26 Про заходи на виконання Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		 
		24 березня 2022 року філією КП «Київпастранс» Автобусний парк № 2 було видано наказ № 32 «Про призупинення дії трудових договорів, відповідно до якого наказано, зокрема, з 24 березня 2022 року призупинити дію трудових договорів:                                    1.1. Керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робітників на період дії воєнного стану згідно з переліком який додається, у тому числі                             з ОСОБА_1 , заступником директора з організації безпеки дорожнього руху та надзвичайних ситуацій.
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій                  статті 389 ЦПК України. 
		 
		Підставою касаційного оскарження заявник вказує застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду 
		від 15 вересня 2023 року у справі № 161/7449/22, від 31 січня 2024 року у справі 
		№ 161/8196/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 465/3919/22, 
		від 05 червня 2024 року у справі № 758/10320/22, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Також зазначає про порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме постанова суду апеляційної інстанції оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Цурки Н. О., підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
		 
		Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		 
		Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		 
		В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. 
		 
		Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
		 
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
		 
		Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
		 
		15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і  галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		 
		Частинами другою та третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
		 
		У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		 
		Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		 
		Відповідно до частин першої та четвертої статті 13 Закону № 2136-ІХ, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.
		 
		Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів  до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.
		 
		Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
		 
		Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і  не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.
		 
		Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.
		 
		Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у  зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. 
		 
		Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
		 
		Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено абсолютної неможливості надання роботи позивачу, адже КП «Київпастранс» та філії КП «Київпастранс» Автобусний парк № 2 здійснюють свою господарську діяльність, працюють, працівники виконують свої функції. У ході розгляду справи судом не встановлено, що на час видання оспорюваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її.
		 
		Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову                           ОСОБА_1 , апеляційний суд помилково виходив лише з того, що на час винесення оспорюваного наказу про зупинення трудових відносин місто Київ неодноразово піддавалося ракетним обстрілам, на підприємстві склалися такі обставини, коли роботодавець не мав практичної можливості надати роботу та забезпечити працівникам безпечні умови, оскільки для правильності вирішення цього спору ключовою обставиною є встановлення функціонування підприємства, його можливість забезпечити роботою працівника, а працівника - виконувати її.
		При цьому, відповідачі не довели обставин неможливості забезпечити позивача роботою. За встановленими судами обставинами, як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи,                 КП «Київпастранс» здійснювало свою діяльність. Трудові відносини відповідач призупинив вибірково з окремими працівниками, а не з усіма працівниками. Принцип такої вибірковості КП «Київпастранс» належно не обґрунтувало. 
		Саме по собі погіршення фінансового стану підприємства не є тією обставиною, яка надає роботодавцю право призупиняти трудові договори з працівниками саме на підставі статті 13 Закону № 2136-ІХ.
		 
		Вказані правові висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду, на яку послався заявник у касаційній скарзі, і яка є релевантною до обставин цієї справи, зокрема, у постановах: від 15 вересня 2023 року у справі № 161/7449/22 (провадження № 61-735св23), від 31 січня 2024 року у справі № 161/8196/22 (провадження № 61-6897св23), від 28 лютого 2024 року у справі № 465/3919/22 (провадження № 61-17848св23) та від 27 березня 2024 року у справі № 504/1435/22 (провадження № 61-11160св23), а відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд апеляційної інстанції повинен був враховувати такі висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У КЗпП України відсутня норма права, яка б у даній ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, так як це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. Разом з тим, відповідно до статті 43 Конституції України, найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин першої, другої статті 235 КЗпП України, яку суд першої інстанції правильно застосував.
		 
		Про можливість застосувати положення частин першої, другої статті 235 КЗпП України у подібних правовідносинах неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у вже згаданих постановах у справах № 161/7449/22, № 161/8196/22, № 465/3919/22, № 464/2944/23, 444/2538/23.
		 
		Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову  ОСОБА_1 , а суд апеляційної інстанції помилково скасував його законне та обґрунтоване рішення.
		 
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Щодо судових витрат 
		 
		Згідно із частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки за подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив 1 588 грн судового збору, то ця сума коштів підлягає стягненню з КП «Київпастранс» на його користь, оскільки колегія суддів задовольняє його касаційну скаргу, скасовує постанову апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яким його позов задоволено.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Цуркою Наталією Олександрівною, задовольнити.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року скасувати.
		 
		Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 лютого 2023 року залишити в силі.
		 
		Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604) на користь  ОСОБА_1  (реєстраційні номери облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 588 (однієї тисячі п`ятисот вісімдесяти восьми) гривень.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   І. Ю. Гулейков   Б. І. Гулько   Г. В. Коломієць   Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...