Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 642/3614/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2025.
Дата набрання законної сили: 28.01.2025
Номер судового провадження: 51-3892км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017220000000663

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 січня 2025 року
		м. Київ
		справа № 642/3614/17
		провадження № 51-3892 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого                                       ОСОБА_1 , 
		суддів:                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,
		прокурора                                          ОСОБА_5 ,
		захисника                                          ОСОБА_6  (в режимі відеоконференції),
		виправданої                                      ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 травня 2024 року щодо 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Попівка Карлівського району Харківської області, яка проживає у АДРЕСА_1 ,
		виправданої у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 191 КК і
		ВСТАНОВИВ:
		Вироком Київського районного суду міста Харкова від 28 липня 2023 року визнано невинуватими та виправдано: ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191 КК, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 191 КК у зв`язку із недоведеністю у їхніх діях складу кримінального правопорушення.
		Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
		Ухвалою Харківського апеляційного суду від 15 травня 2024 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скасовано та призначено у цій частині новий розгляд у суді першої інстанції.
		В решті вирок суду першої інстанції щодо виправдання ОСОБА_7 залишено без змін.
		Органом досудового розслідування було пред`явлено обвинувачення ОСОБА_7 у тому, що вона як державний реєстратор Харківської міської ради у змові із ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 в порушення ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» 23 лютого 2010 року здійснила державну реєстрацію юридичної особи без мети ведення статутної діяльності та внесла відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
		Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та заперечень на неї 
		У касаційній скарзі прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржуване судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Касаційна скарга обґрунтована твердженнями про те, що:
		- апеляційний суд у своєму рішенні не відобразив показань виправданої;
		- судами не перевірено підстави незаконної реєстрації юридичної особи та причетність ОСОБА_7 до інших обвинувачених;
		- суди не оцінили рішення господарського суду, за яким кооператив не мав права безоплатно отримувати земельну ділянку;
		- залишено поза увагою обвинувачення в частині здійснення ОСОБА_7 реєстрації кооперативу за невідповідності відомостей, вказаних у реєстраційній картці, тим, які зазначені в поданих документах;
		- суд апеляційної інстанції не зіставив аргументів прокурора із наявними у матеріалах справи доказами;
		- апеляційний суд безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів, чим порушив принцип безпосередності дослідження доказів та ч. 3 ст. 404 КПК;
		- рішення апеляційного суду не відповідає положенням статей 370, 419 КПК, а також цим судом допущено неповноту судового розгляду.
		Виправдана ОСОБА_7 подала до касаційного суду заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких стверджує про законність оскаржуваного рішення, просить залишити його без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні:
		- прокурор підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити;
		- сторона захисту заперечила касаційну скаргу та просила відмовити у її задоволенні.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.
		Мотиви суду
		Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Отже, при розгляді касаційної скарги прокурора суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
		На переконання сторони обвинувачення, апеляційний суд залишив поза увагою докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191 КК, та безпідставно залишив без зміни виправдувальний вирок місцевого суду щодо неї.
		Колегія суддів вважає невмотивованими наведені доводи.
		Як убачається із обвинувального акта, ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення у тому, що вона 23 лютого 2010 року на посаді державного реєстратора у змові із ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 в порушення ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» здійснила державну реєстрацію обслуговуючого кооперативу «ЖБК» Зеленоград» без мети ведення статутної діяльності та внесла відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
		За наведених обставин дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 5 ст. 191 КК як заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
		За результатами судового розгляду місцевий суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого їй кримінального правопорушення.
		Під час апеляційної перевірки виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 апеляційний суд вважав правильним такий висновок місцевого суду.
		Повноваження ОСОБА_7 як державного реєстратора на момент вчинення інкримінованих їй дій регламентувалися ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з яким вона повинна була перевірити подані для реєстрації документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи та протягом 3 днів з дня надходження документів провести реєстрацію юридичної особи (ст. 25 вказаного ЗУ в редакції, яка діяла станом на 23 лютого 2010 року).
		Компетенцією ОСОБА_7 не охоплювалося винесення земельного питання на сесію міської ради, оперативність проходження документів у міській раді. Її повноваження були пов`язані виключно із реєстрацією юридичної особи. Натомість швидкість прийняття рішень відповідними підрозділами міської ради і прийняття рішень, що стосувалися спірної земельної ділянки були в компетенції інших посадових осіб міської ради. 
		Сторона обвинувачення вважала ОСОБА_7 безпосереднім виконавцем інкримінованого їй кримінального правопорушення.
		Однак за фактичними обставинами, зазначеними у обвинувальному акті, її роль зводилася до державної реєстрації обслуговуючого кооперативу «ЖБК» Зеленоград», тобто фактично ОСОБА_7 було реалізовано її безпосередні функціональні обов`язки як державного реєстратора.
		Будь-яких доказів протиправності реєстрації юридичної особи у контексті інкримінованого кримінально - караного їй діяння сторона обвинувачення не надала.
		У розглядуваній справі дії ОСОБА_7 полягали виключно у реєстрації юридичної особи, а стороною обвинувачення не було надано доказів про здійснення нею таких дій, які б вказували на те, що ОСОБА_7 як державний реєстратор обернула на свою користь чуже майно, зловживаючи своїми повноваженнями у сфері державної реєстрації юридичних осіб чи сприяла іншим особам у цьому за попередньою згодою.
		Аргументи прокурора про неврахування судами попередніх інстанцій рішень у господарській справі № 922/291/13-г Суд вважає необґрунтованими в контексті висунутого саме ОСОБА_7 обвинувачення.
		Щодо тверджень прокурора про порушення апеляційним судом принципу безпосередності дослідження доказів Суд зазначає таке.
		Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		В оскаржуваній ухвалі апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції дослідив усі докази, надані стороною обвинувачення, і до жодного з них в апеляційній скарзі прокурора не зазначено застережень, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК, які б зобов`язували суд апеляційної інстанції повторно їх досліджувати.
		Незгода прокурора з відмовою апеляційного суду щодо повторного дослідження доказів не свідчить про порушення цим судом норми ч. 3 ст. 404 КПК, а тому Суд вважає необґрунтованими наведені аргументи сторони обвинувачення.
		Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали розглядуваної справи не містять вказівки на допущення порушень норм матеріального чи процесуального законів, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого апеляційним судом судового рішення щодо ОСОБА_7 .
		Зміст ухвали апеляційного суду містить відповіді на усі аргументи апеляційної скарги прокурора, у ній наведено ґрунтовний правовий аналіз мотивів, з яких виходив цей суд під час апеляційного перегляду вироку місцевого суду щодо ОСОБА_7 .
		Таким чином, за результатами касаційного розгляду колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому оскаржувану ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 потрібно залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		 
		УХВАЛИВ:
		Ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 травня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                             ОСОБА_2                         ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...