Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 946/10397/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 04.02.2025. Зареєстровано: 04.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/946/276/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024162150000733

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний № 946/10397/24 
		Провадження № 1-кп/946/276/25 
		 
		У К Р А Ї Н А
		ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		_________________________________________________________________________________________________
		ВИРОК
		Іменем України
		 
		04 лютого 2025 року                             м. Ізмаїл
		Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
		у складі: головуючого  судді             ОСОБА_1 ,
		за участю: секретаря судового засідання         ОСОБА_2 ,
		розглянув у місті Ізмаїл Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024162150000733, за обвинуваченням
		ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Озерне Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, із неповною середньою освітою, працюючого за наймом, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі  КК),
		сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
		сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 
		інші учасникисудового провадження:малолітній потерпілий ОСОБА_5 , законна представниця неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 .
		Малолітній потерпілий ОСОБА_5  у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду був повідомлений належним чином через свою матір ОСОБА_6 , яка є законною представницею та яка була присутня в судовому засіданні. Суд, заслухавши думки учасників судового провадження про можливість за відсутності малолітнього потерпілого з`ясувати всі обставини судового розгляду, відповідно до ст. 325 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК), дійшов висновку про проведення судового розгляду без його участі. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 327 КПК, неприбуття в судове засідання представника уповноваженого органу з питань пробації, належним чином повідомленого про час і місце судового засідання, не перешкоджає судовому розгляду.
		 
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
		1.30.05.2024 близько 18:30 год. ОСОБА_3 , не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2103» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , робоча гальмова система якого перебувала в несправному стані, рухаючись по вул. І. Баліки з боку вул. Садової в напрямку вул. Миру в с. Озерне Ізмаїльського району Одеської області, в порушення вимог підп. «а» п. 2.1., підп. «б» п. 2.3., п. 12.3, п. 12.4, п. 31.1, підп. «а», «в» п. 31.4.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі  ПДР), при наближенні до будинку АДРЕСА_2 внаслідок кримінальної протиправної самовпевненості, тобто передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, легковажно розрахував на їх відвернення, маючи об`єктивну можливість виявити перешкоду для руху у вигляді отари овець, які перебували на проїзній частини та узбіччі, рухаючись з перевищенням максимально допустимої швидкості руху, а саме 60 км/год., при дозволені швидкості в населених пунктах не більше 50 км/год., не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, здійснив виїзд за межі проїзної частини вправо по ходу свого руху на узбіччя, де допустив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		В результаті дорожньо-транспортноїпригоди ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, закритого перелому дужки 2-го шийного хребця через зміщення уламків, закритої травми тазу: закритого перелому бокових мас крижі справа зі зміщенням уламків, закритого перелому суглобової поверхні клубової кістки зі зміщенням уламків, закритого перелому лонних та сідничних кісток зі зміщенням уламків, множинних саден в лобній ділянці, множинних саден в поперековій ділянці зліва, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. 
		2.Своїми діями  ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2ст.286 КК, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження.
		   
		Стаття (частина статті) КК, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
		3.Кримінальний кодекс України
		«Стаття 286.Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
		1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, 
		…
		2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, 
		караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.»
		 
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин
		4.Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження доказів, обсяг яких був визначений відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК. Враховуючи, що учасники судового провадження не піддали сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, а також того, що у суду не виникли сумніви у добровільності їх позиції, суд за їх згодою визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідженням документів, що стосуються особи обвинуваченого, процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.
		5.Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним в обсязі пред`явленого йому обвинувачення та щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, не піддавши сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема, спосіб, яким він здійснив дорожньо-транспортну пригоду. Так обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що 30.05.2024 він, не маючи право керування транспортними засобами, здійснював рух зі швидкістю 60 км/год. на своєму автомобілі марки «ВАЗ» по вул. І.Баліки з боку вул. Садової в напрямку вул. Миру в с. Озерне Ізмаїльського району Одеської області. Виїхавши із-за підйому, він раптом побачив на всій дорозі отару овець та людей серед них, і для того, щоб уникнути зіткнення він вивернув праворуч по ходу свого руху на узбіччя, де знаходилися діти, яких він до цього не бачив, внаслідок цього він здійснив наїзд на одну дитину, яка сиділа на узбіччі. Він відразу вийшов з автомобіля для того, щоб допомогти, але у той момент відразу на вулицю вибігли батьки дитини. Наступного дня в лікарні він пропонував матері дитини матеріальну допомогу, однак вона від неї відмовилась. Через тиждень він телефонував та знову пропонував матеріальну допомогу, але знову отримав відмову. І вже ще через місць він надав частину допомоги у розмірі 30000 грн. Готовий відшкодувати у повному обсязі решту частини матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок вчиненого ним ДТП, після рішення суду, також готовий відшкодувати й завдану моральну шкоду.
		6.Згідно п/п.«а» п.2.1. ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
		7.Відповідно до п/п. «б» п. 2.3. ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
		8.Згідно ж з п. 12.3. ПДР у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
		9.А відповідно до п. 12.4.ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
		10.Пунктом 31.1. ПДР передбачено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
		11.Підп. «а» та підп. «в» п. 31.4.1. ПДР встановлена заборона експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності: змінено конструкцію гальмових систем, застосовано гальмову рідину, вузли або окремі деталі, що не передбачені для даної моделі транспортного засобу або не відповідають вимогам підприємства-виробника; порушено герметичність гідравлічного гальмового приводу.
		12.Таким чином, досліджені обставини провадження дозволяють суду дійти висновку про те, що ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом, діючи з необережності у формі кримінальної протиправної самовпевненості, порушив підп. «а» п. 2.1., підп. «б» п. 2.3., п. 12.3, п. 12.4, п. 31.1, підп. «а», «в» п. 31.4.1 ПДР, що спричинило тяжке тілесне ушкодження потерпілому, та ці суспільно небезпечні наслідки перебувають у прямому причинно-наслідкову зв`язку з порушенням обвинуваченим ОСОБА_3 . ПДР. Отже, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 поза розумним сумнівом у вчинені ним кримінального правопорушення, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК.
		 
		Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання
		13.До обставин, які відповідно до ст. 66 КК пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		14.До обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд не може віднести вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини, про що зазначено в обвинувальному акті, у зв`язку з тим, що обвинувачений вчинив необережний злочин, під час якого не мав можливості вибору та не обирав об`єкт свого кримінального протиправного посягання, а тому завдання шкоди конкретній особі, зокрема малолітній дитині, перебувало поза його волею. Для наявності цієї обставини, що обтяжує покарання, обвинувачений обов`язково має усвідомлювати факт вчинення кримінального правопорушення саме щодо малолітньої дитини, а це можливо тільки у випадку вчинення кримінального правопорушення з умисною формою вини. 
		Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність інших обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання ОСОБА_3 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст.92 КПК підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.
		 
		Мотиви призначення покарання
		15.При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		16.Як зазначено в ч. 2 ст. 50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		17.Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		18.Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
		19.Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, при цьому, з огляду на положення ст. 75 КК, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, але й інші обставини справи.
		20.При обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, відповідно до якої якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		21.За формальною класифікацією, передбаченою ст. 12 КК, в залежності від санкції статі обвинувачений ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин.
		22.Водночас, як обставина, що має враховуватися судом при призначенні покарання, ступінь тяжкості злочину є оціночною ознакою, яка визначає межі судової дискреції.
		23.Суд враховує те, що склад вчиненого ОСОБА_3 злочину відносяться до кваліфікованого, тобто до складу злочину з обтяжуючими обставинами. І хоча обвинувачений ОСОБА_3 вчинив необережний тяжкий злочин, але внаслідок нього смерть потерпілого не настала, а було заподіяно йому тяжке тілесне ушкодження, і на даний час стан його здоров`я є задовільним, дитина сама пересувається та повернулася до повноцінного життя, хоча й має деякі негативні наслідки для здоров`я внаслідок ДТП.
		24.Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
		25.Щодо особи винного, то ОСОБА_3 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатр не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.
		26.Суд також враховує і позицію законної представниці потерпілого ОСОБА_6 , яка просила суд не позбавляти волі обвинуваченого, і бажає аби він відшкодував непомірні для них матеріальну шкоду та компенсував моральну шкоду. 
		27.Згідно абз. 17 ч. 1 ст. 368 КПК, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого  ОСОБА_3 , згідно якій ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як середні. Органом пробації зроблений висновок про те, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства.
		28.З урахуванням вказаних обставин, особи обвинуваченого ОСОБА_3 , його молодого віку, позитивної характеристики, того, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, активно сприяв його розкриттю, частково добровільно відшкодував завдані збитки, готовий відшкодувати матеріальну та моральну шкоду у повному обсязі, середніх ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, думки законної представниці потерпілого ОСОБА_6 , яка просила суд не позбавляти волі обвинуваченого, а також того, що у обвинуваченого відсутні обставини, які обтяжують покарання, суд у відповідності до вимог КК та передбачених ним санкцій вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе з призначенням йому основного покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, та зі звільненням його на підставі ст. 75 КК від відбування основного покарання з випробуванням з покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК. Суд дійшов висновку, що призначення такого основного покарання зі звільненням від його відбування та додаткового покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання нових кримінальних правопорушень, таке основне покарання зі звільненням від його відбування та таке додаткове покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
		29.Також суд вважає, що з урахуванням встановлених судом обставин та даних досудової доповіді виправленню ОСОБА_3 сприятиме додатково покладені обов`язки, передбачені п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК, а саме не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
		30.При цьому судом враховані висновки Верховного Суду щодо дискреційних повноважень суду щодо визначення виду та міри покарання (постанови Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №337/3654/16-к, від 28.05.2020 у справі №753/13972/17 та від 06.08.2020 у справі №759/13520/18).
		31.Враховуючи суспільно-небезпечні наслідки, що настали внаслідок кримінально протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_3 у виді спричинення тяжких тілесних ушкоджень малолітній дитині, що настали внаслідок грубого порушення ПДР через свідомого та відкритого ігнорування ПДР обвинуваченим, у тому числі і щодо керування транспортним засобом без посвідчення водія, що безпосередньо впливає на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також те, що суд звільняє ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, а не призначає реальне покарання у виді позбавлення волі, на думку суду, обвинуваченому має бути призначене додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке сприятиме його виправленню та запобігання нових кримінальних правопорушень не тільки обвинуваченим, а й іншими особами. Відсутність у обвинуваченого права керування транспортними засобами не може бути перешкодою в призначенні цього виду покарання, оскільки, з урахуванням тяжкості і характеру вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, а також принципів співмірності та справедливості покарання, його все ж слід тимчасово відсторонити від керування транспортними засобами. Так, Конституційний Суд України в абз. 5 п/п. 4.1. п.4. Рішення від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
		Крім того, в цьому аспекті суд також враховує висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо правозастосування положень статей 55, 286, 286-1 КК, викладеного в постанові від 04.09.2023 у справі №702/301/20, згідно якому особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
		 
		Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
		32.Судом встановлено, що ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався. Від прокурора клопотань про застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не надходило. 
		33.В силу ч. 2 ст. 124 КПК з обвинуваченого ОСОБА_3 мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/116-24/11314-ІТ від 16.07.2024 в сумі 3407,76 грн, судової транспортно-трасологічної експертизи №СЕ-19/116-24/11315-ІТ від 15.07.2024 в сумі 7572,80 грн та інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/116-24/231108-ІТ від 11.11.2024 в сумі 4775,4 грн, а всього підлягає стягненню 15755,96 грн.
		34.Питання про арешт майна та про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до положень ч. 4 ст. 174, ч. 9 ст. 100 КПК. 
		Керуючись ст. ст. 369  371, 373  375, ч. 15 ст. 615 КПК, суд 
		 
		ухвалив:
		1. ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
		2.У відповідності до ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в три роки не вчинить систематично (три та більше) правопорушень, що потягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.
		3.В силу ст. 76 КК покласти на ОСОБА_3 обов`язки, що передбачені ч. 1, п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК, а саме:
		    періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання;
		 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
		 виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
		4.Згідно ч. 1 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України, іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 04 лютого 2025 року.
		5.Відповідно до ч. 3 ст. 55 КК, строк додаткового покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.
		6.Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у загальній сумі 15755,96 грн (п`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят п`ять гривень 96 коп.).
		7.З набранням вироком законної сили скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31.05.2024 арешт, та вилучений 30.05.2024 в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди біля будинку №15 по вул. І. Баліки в с. Озерне в Ізмаїльському районі Одеської області автомобіль марки «ВАЗ» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з поміщенням на спецмайданчик №11 ГУНП в Одеській області  повернути володільцю ОСОБА_3 , поновивши право розпорядження. 
		8.Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		9.Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3ст. 349 КПК.
		10.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
		11.Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
		12.Під час судового провадження судом застосовувалися Правила організації ефективного кримінального судочинства, які введені в дію рішенням Ради суддів України № 14 від 28.02.2020, з якими можна ознайомитись на сайті Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області за посиланням: https://iz.od.court.gov.ua/sud1510/, у розділі «Громадянам», вкладка «Проект «Суд, громадяни, суспільство, держава: співпраця заради змін», а також у секретаря судового засідання.
		 
		СУДДЯ
		Ізмаїльського міськрайонного суду                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...