Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 511/3902/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: 04.02.2025. Зареєстровано: 04.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2025.

Номер судового провадження: 2/511/121/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Роздільнянський районний суд Одеської області
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа № 511/3902/24 
		Номер провадження: 2/511/121/25
		23 січня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі: 
		головуючого судді - Ільяшук А. В., 
		помічника судді Явдощук Р.В., який здійснює повноваження секретаря судового засідання за дорученням судді, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Роздільна Одеської області, цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
		Учасники справи:
		позивач ОСОБА_1 
		відповідачка ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції)
		представник відповідачки адвокат Осьмінін Сергій Дмитрович (в режимі відеоконференції), -
		ВСТАНОВИВ:
		На адресу Роздільнянського районного суду Одеської області надійшов вказаний позов, згідно якого ОСОБА_1 просив:
		-визнати спільним сумісним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дохід останнього у розмірі 1 079 966,14 гривень;
		-стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 539 983,00 гривень на користь ОСОБА_1 у порядку поділу майна подружжя.
		Стислий виклад позиції позивача.
		Позивач та відповідачка в період з березня 2011 року по липень 2023 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано Роздільнянським районним судом Одеської області. 
		Після розірвання шлюбу сторони не дійшли згоди щодо грошових коштів, які позивач в період шлюбу надавав (перераховував) відповідачці. 
		Так, в період з 19 червня 2017 року по 22 травня 2023 року (включно), позивачем було переведено відповідачці на банківських рахунок грошові кошти в загальній сумі 1040273,57 гривень, які є його особистом доходом, як військовослужбовця.
		Вказаній кошти відповідачка витрачала на ремонт свого будинку.
		При цьому, у вказаний період позивачем було придбано побутову техніку та електросамокат, які наразі перебувають у користуванні відповідачки, позивач не має доступу до вказаних речей. 
		Стислий виклад заперечень відповідачки.
		ОСОБА_2 подала у встановлений судом строк відзив, згідно якого просила відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не вказує у позовній заяві, що вони мають від шлюбу спільну дитину, яка потребує поліпшення побутових умов та має захворювання у виді епілептичного синдрому зі складними парціальними нападами із вторинною генерацією.
		Перераховані кошти вона не витрачала на свій власний розсуд або приховувала їх, всі кошти йшли на доньку, за виключенням придбаних побутових предметів та техніки.
		Процесуальні дії у справі (крім протокольних).
		22 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
		22 листопада 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
		18 грудня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідачки адвоката Осьмініна Сергія Дмитровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
		20 грудня 2024 року задоволено клопотання представника відповідачки адвоката Осьмініна Сергія Дмитровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
		Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
		Позивач та відповідачка перебували у зареєстрованому шлюбі з 5 березня 2011 року по 23 липня 2023 року.
		17 лютого 2012 року у сторін по справі народилась донька, яка перебуває під наглядом лікарів з 2014 року з діагнозом епілептичний синдром зі складними парціальними нападами із вторинною генералізацією. 
		В період шлюбу позивачем було придбано побутові предмети та техніку, які перебувають у користуванні відповідачки, що підтверджується товарними чеками та не заперечується сторонами.
		Відповідно до виписки по банківській картці АТ КБ «ПРИВАТБАНК», позивач за період з 1 січня 2017 року по 11 червня 2023 року здійснив перерахування коштів на рахунок відповідачки в загальному розмірі 1 040273,57 гривень. 
		Водночас статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Стаття 89 ЦПК України регламентує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, та норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
		Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
		За змістом частин першої та сьомоїстатті 41 Конституції України, частин першої та п`ятої статті 319 ЦК Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
		Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України).Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.
		Положеннями статті60СК Українипередбачено,що майно,набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Конструкція норми статті 60 СК України свідчить пропрезумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
		Зазначене узгоджуєтьсяз правовимвисновком,викладеним упостанові ВерховногоСуду Українивід 24травня 2017року всправі №6-843цс17 та постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 21листопада 2018року всправі №372/504/17-ц(провадження№ 14-325цс18),від 22вересня 2020року всправі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20).
		Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно з законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.
		Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		Відповідно до частини першої статті 69 СК Українидружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
		Частиною першою статті 70 СК України встановлено, щоу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними,якщо іншене визначенодомовленістю міжними або шлюбним договором.
		Як встановлено з фактичних обставин, в період шлюбу позивачем було придбано побутові предмети та техніку вартістю 39692,57 гривень, які перебувають у користуванні відповідачки, та здійснено перерахування грошових коштів на рахунок відповідачки на загальну суму 1 040273,57 гривень.
		Відносно компенсації вартості предметів побутової техніки, слід зазначити, що позивач у судовому засіданні не наполягав на задоволенні вказаної позовної вимоги та просив стягнути з відповідачки лише розміру перерахованих коштів.
		З цього приводу суд вважає необхідним зауважити, що відповідно до частини 3 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Згідно пункту 1 частини другої статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених устатті 43цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
		Суд вважає необхідним зазначити, що предмети побутової техніки та електросамокат єнеподільними речами відповіднодо частинидругої статті183ЦК Українита належним способом захисту є присудження одному з подружжя їх з грошовою компенсацією іншому замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно (стаття 71 СК України). 
		Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова ВП ВС від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц).
		Разом з цим, суд зазначає, що при поділі заробітної плати слід виходити з того, чи використовувала відповідачка проти волі позивача перераховані ним кошти та не в інтересах сім`ї. 
		Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №523/14489/15-ц від 23 січня 2024 року. 
		Водночас позивачем не надано суду доказів, що перераховані кошти за вказаний період були його заробітною платою та що відповідачкою вони витрачались на власний розсуд, проти його волі та не в інтересах сім`ї, без його відома. 
		На підставі викладеного, надавши оцінку фактичним обставинам справи та аргументам сторін, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Розподіл судових витрат.
		Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись статтями 81, 141, 178, 200, 259, 263 - 265, 354 ЦПК України, суд, -
		 
		 
		 
		УХВАЛИВ:
		В задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя  відмовити. 
		Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Учасники справи:
		Позивач:  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,адреса проживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 .   
		Відповідачка:  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
		 
		Повний текст рішення виготовлено  3 лютого 2025 року. 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя А. В. Ільяшук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...