Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/11892/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Інші справи та матеріали.
Надіслано судом: 04.02.2025. Зареєстровано: 05.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2025.
Дата набрання законної сили: 03.02.2025
Номер судового провадження: 11-кп/803/811/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024041660000908

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/803/811/25 Справа № 202/11892/24    Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 лютого 2025 року                                                                м. Дніпро
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		 
		Головуючого судді                                                 ОСОБА_2 
		суддів                                                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання                                 ОСОБА_5 
		 
		прокурора                                                         ОСОБА_6 
		       
		особи, щодо якої розглядається заява                 ОСОБА_7 
		 
		його законного представника                                 ОСОБА_8 
		захисника                 ОСОБА_9 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_10 на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 28 листопада 2024 року, якою до: 
		 
		        ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
		 
		       застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним режимом нагляду, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернувся прокурор Лівобережної прокуратури м. Дніпроа ОСОБА_11 про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні № 12024041660000908 від 05.08.2024 відносно ОСОБА_7 щодо вчинення суспільно-небезпечного діяння з правовою кваліфікацією за ч.2 ст. 259 Кримінального кодексу України (далі- КК).
		 
		Оскаржуваною ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 28 листопада 2024 року клопотання прокурора було задоволено та постановлено застосувати до ОСОБА_7 заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним режимом нагляду.
		 
		Рішення суду обґрунтовано наступним.
		 
		04.08.2024 о 21.19 годин, ОСОБА_7 , знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи мобільний телефон марки «NOMI», imei: НОМЕР_1 із сім-картою з абонентським номером НОМЕР_2 , зателефонував на лінію 102 та здійснив неправдиве повідомлення про підготовку до вибуху приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який є критично важливим об`єктом інфраструктури, з метою порушення нормального ритму роботи, функціонування вищевказаного закладу, та внесення елементу дезорганізації у функціонування даного закладу, при цьому достовірно знаючи, що вказане повідомлення не відповідає дійсності та є неправдивим.
		У результаті завідомо неправдивого повідомлення ОСОБА_7 про підготовку вибуху будівлі вказаної установи, для відвернення можливої загрози вибуху та евакуації перебуваючих у приміщенні осіб, було залучено особовий склад відділення Національної поліції України.
		04.08.2024 у період часу з 21.40 години до 21.55 годин при виїзді особового складу відділення Національної поліції України, вибухових пристроїв та речовин, саморобних вибухових пристроїв у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , не виявлено.
		Також 05.08.2024 о 12.29 годині ОСОБА_7 , знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи мобільний телефон марки «NOMI» модель і241+, imei: НОМЕР_3 , із сім-картою з абонентським номером НОМЕР_4 , зателефонував на лінію 102 та здійснив неправдиве повідомлення про підготовку до вибуху приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який є критично важливим об`єктом інфраструктури, з метою порушення нормального ритму роботи, функціонування вищевказаного закладу, та внесення елементу дезорганізації у функціонування даного закладу, при цьому достовірно знаючи, що вказане повідомлення не відповідає дійсності та є неправдивим.
		У результаті завідомо неправдивого повідомлення ОСОБА_7 про підготовку вибуху будівлі вказаної установи, для відвернення можливої загрози вибуху та евакуації перебуваючих у приміщенні осіб, було залучено особовий склад відділення Національної поліції України.
		05.08.2024 у період часу з 13.10 години до 13.40 годин, при виїзді особового складу відділення Національної поліції України, вибухових пристроїв та речовин, саморобних вибухових пристроїв у ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , не виявлено.
		В діях ОСОБА_7 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого, передбачена ч.2 ст. 259 КК.
		Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 522-К від 24.09.2024 у ОСОБА_7 виявлено психічне захворювання у формі шизофренії параноїчної, у зв`язку з чим ОСОБА_7 в період часу, який відноситься до інкримінованого йому діяння, страждав та на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїчної. Зазначене захворювання позбавило ОСОБА_7 можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння. За своїм психічним станом ОСОБА_7 у теперішній час також не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними. Через наявне хронічне психічне захворювання ОСОБА_7 потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.
		 
		 
		 
		В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про зміну ухвали суду першої інстанції з підстав неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.
		Посилається на те, що умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб`єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов`язковою передумовою чого є осудність.
		Мотив злочину - це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.
		Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 522-К від 24.09.2024, у ОСОБА_7 виявлено психічне захворювання у формі шизофренії параноїчної, у зв`язку з чим ОСОБА_7 у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, страждав та на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїчної. Зазначене захворювання позбавило ОСОБА_7 можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння. За своїм психічним станом ОСОБА_7 у теперішній час також не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними.
		Із зазначеним станом, що є юридичним критерієм неосудності, несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінні ст. 24 КК, а також мети і мотиву як ознак суб`єктивної сторони кримінального правопорушення.
		Отже, висновки суду першої інстанції про таке психічне ставлення неосудної особи до вчиненого суспільно небезпечного діяння не ґрунтуються на правильному тлумаченні закону про кримінальну відповідальність, яке б відповідало його точному змісту, а відтак є свідченням неправильного застосування такого закону.
		На підставі викладеного прокурор просить ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 28.11.2024 відносно ОСОБА_7 змінити з підстави неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, виключити з мотивувальної частини ухвали посилання на мету його дій при вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК.
		 
		В іншій частині ухвалу залишити без змін.
		 
		 
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши:
		 
		- прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення, просив їх задовольнити, змінити ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.11.2024 щодо ОСОБА_7 , виключити з мотивувальної частини ухвали посилання на мету дій ОСОБА_7 при вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України;
		- захисника ОСОБА_9 , особи, щодо якої вирішується питання про застосування заходів медичного характеру  ОСОБА_7 та його законного представника ОСОБА_8 , які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги;
		 
		перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
		 
		 
		 
		Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК)суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
		Як вбачається з ухвали, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані не в повному обсязі.
		За змістом п.1 ч.1 ст.503 КПК кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності та відповідно до ч. 3 цієї статті, на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій, ґрунтується кримінально-правова оцінка суспільно-небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності.
		Відповідно до ч. 1 ст. 505 КПК під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру встановлюються час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення.
		Під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру згідно ч. 1 ст. 513 КПК суд з`ясовує, чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення.
		Висновок суду про вчинення ОСОБА_7 суспільно-небезпечних діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.259 КК, за обставин, викладених в ухвалі суду, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, є обґрунтованим та в апеляційній скарзі прокурором не оспорюється.
		Разом з тим, доводи апеляційної скарги прокурора щодо виключення з мотивувальної частини ухвали суду першої інстанції посилання на умисел ОСОБА_7 , мету та мотив при вчиненні суспільно-небезпечних діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 259 КК, заслуговують на увагу з огляду на таке.
		Осудність є однією з загальних ознак суб`єкта злочину, юридичною підставою вини та кримінальної відповідальності. Виходячи з передбачених ст. 19 КК критеріїв, відповідний стан особи характеризується здатністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
		Неосудна особа позбавлена такої здатності унаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Особа, що вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, не підлягає кримінальній відповідальності, а може бути піддана за рішенням суду примусовим заходам медичного характеру.
		Виходячи з положень ст.ст. 23, 24 КК умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання.
		Усвідомлення означає розуміння не лише фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу конкретного злочину, а і його негативного соціального значення у виді суспільної небезпеки. Зокрема, при вчиненні крадіжки винний усвідомлює, що він порушує право власності, таємно викрадає чуже майно і тим самим завдає потерпілому майнової шкоди.
		Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.
		За таких підстав, умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб`єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов`язковою передумовою чого є осудність.
		Мотив злочину - це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.
		Мотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини. Прояв таких ознак є неможливим у разі порушень психічних функцій, за яких особа не здатна усвідомлювати характер і значення своїх діянь та керувати ними.
		Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 522-К від 24.09.2024, у ОСОБА_7 виявлено психічне захворювання у формі шизофренії параноїчної, у зв`язку з чим ОСОБА_7 у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, страждав та на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїчної. Зазначене захворювання позбавило ОСОБА_7 можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння. За своїм психічним станом ОСОБА_7 у теперішній час також не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними (а.п. 29-33).
		Із зазначеним станом, що є юридичним критерієм неосудності, несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінні ст. 24 КК а також мети і мотиву як ознак суб`єктивної сторони злочину.
		Отже, висновки місцевого суду про таке психічне ставлення неосудної особи до вчиненого суспільно небезпечного діяння не ґрунтуються на правильному тлумаченні закону про кримінальну відповідальність, яке б відповідало його точному змісту, що беззаперечно є свідченням неправильного застосування такого закону.
		Відповідно до п.4 ч.1 ст. 409 КПК підставами для зміни судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Згідно із вимогами п.3 ч.1 ст. 413 КПК неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, тягне за собою зміну судового рішення.
		На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги прокурора та необхідності зміни ухвали суду про застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру.
		 
		Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409 та ст.ст.418, 419 КПК, колегія суддів,-
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу першого заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_10 - задовольнити.
		 
		Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2024 року про задоволення клопотання прокурора та застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом щодо  ОСОБА_7  - змінити.
		Виключити з її мотивувальної частини посилання суду на мету дій ОСОБА_7 при вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст. 259 КК.
		В іншій частині ухвалу залишити без зміни.
		 
		 
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її оголошення, але на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		СУДДІ :
		 
		 
		 
		ОСОБА_2          ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...