Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 206/2608/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2025.
Дата набрання законної сили: 29.01.2025
Номер судового провадження: 61-14124ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 січня  2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 206/2608/22
		провадження № 61-14124св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2022 року у складі судді Сухорукова А. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Барильської А. П., Зайцевої С.А.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2022 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом») про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, надбавки за безперервний стаж роботи.
		 
		Позов мотивований тим, що з 18 вересня 2015 року він працював на посаді заступника начальника управління (з аналітично-правової роботи) юридичного управління ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом». 
		Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 лютого 2022 року у справі № 316/1962/20 визнано незаконним наказ генерального директора ВП «Запорізька АЕС» № 161-3 від 19 травня 2020 року «Про звільнення з роботи в зв`язку зі скороченням штату ОСОБА_1 ». Наказом ВП «Запорізька АЕС» № 465-к від 11 лютого 2022 року його з 20 травня 2020 року поновлено на посаді. 
		Розпорядженням головного юрисконсульта ? начальника юридичного управління ВП «Запорізька АЕС» № 15 від 17 лютого 2022 року через відсутність допуску до виконання особливих робіт та відмовою адміністрацією надати йому перепустку на об`єкти ВП «Запорізька АЕС», йому було встановлено графік роботи 1-«П». На його запитання про те, що саме передбачає встановлений йому графік роботи 1-«П», начальник юридичного управління Манцурова І. повідомила, що цей графік передбачає дистанційну роботу за допомогою обміну документами електронною поштою. На виконання пункту 2 зазначеного розпорядження йому була надана (шляхом зазначення на примірнику розпорядження ВП «Запорізька АЕС») адреса особистої електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для забезпечення комунікації під час дистанційної роботи. 
		Цього ж дня представниками адміністрації його було ознайомлено з попередженням про наступне вивільнення та актом пропозиції варіантів працевлаштування, а також надано списки вакантних посад ВП «Запорізька АЕС» станом на 17 лютого 2022 року. При цьому, представниками адміністрації не були надані всі вакантні посади ДП «НАЕК «Енергоатом» та усіх його відокремлених підрозділів, про що зазначено у частині другій акта. 
		Листом від 08 травня 2022 року, у відповідь на листи відповідача № 03-48/6719 від 27 квітня 2022 року та № 03-48/6776 від 28 квітня 2022 року, він повідомив, що ним проаналізована «Інформація про вакантні посади ВП ЗАЕС станом на 27.04.2022 на 86 аркушах», у якій вперше з 17 лютого 2022 року відповідачем були відображені усі актуальні вакантні посади ДП «НАЕК «Енергоатом» та усіх його відокремлених підрозділів з урахуванням, у тому числі, інформації про рівень заробітної плати відповідних вакантних одиниць. За результатом ознайомлення із запропонованим для переведення переліком, він повідомив відповідачу, що надає згоду на переведення його на посаду заступника директора департаменту економічної безпеки та комплаенс політики Дирекції ДП «НАЕК «Енергоатом». У зв`язку з цим він надав відповідачу для подальшої роботи заяви на ім`я т.в.о. Генерального директора ВП «Запорізька АЕС» та т.в.о. Президента ДП «НАЕК «Енергоатом» про його переведення на посаду заступника директора департаменту економічної безпеки та комплаєнс політики Дирекції ДП «НАЕК «Енергоатом». Листом № 03-48/7426 від 19 травня 2022 року відповідач його повідомив про необхідність з`явитися 20 травня 2022 об 11:00 год до зовнішнього адміністративного корпусу ВП «Запорізька АЕС» для проведення співбесіди та надання документів що посвідчують особу та підтверджують кваліфікацію і трудовий стаж. Листом від 20 травня 2022 року він повідомив відповідачу, що у зв`язку із ситуацією, що склалася у місті через окупацію та перебування на об`єктах ВП «Запорізька АЕС» озброєних представників окупаційних військ, він відчуває реальну небезпеку для власного життя. Враховуючи викладене також повідомив про об`єктивну неможливість прибуття 20 травня 2022 року об 11:00 год до зовнішнього адміністративного корпусу ВП «Запорізька АЕС». 
		Листом № 03-48/7828 від 30 травня 2022 року відповідач запитав у нього пояснення щодо начебто відсутності його на робочому місті 20 травня 2022 року. До зазначеного листа був доданий акт від 20 травня 2022 року про відвідування на дому ОСОБА_1 для ознайомлення з процедурою проведення співбесіди на посаду та довідкової інформації, Актом про непроведення співбесіди із заступником начальника управління з метою визначення можливості переведення його на посаду заступника директора департаменту економічної безпеки та комплаєнс політики Дирекції ДП «НАЕК «Енергоатом». Обидва акти містять інформацію про те, що при відвідуванні представниками ВП «Запорізька АЕС» ОСОБА_1 вдома з 08:00 год по 08-30 год та з 13-30 год по 16-00 год 20 травня 2022 року двері квартири АДРЕСА_1 представникам ВП «Запорізька АЕС» ніхто не відчинив. При цьому, він не отримував будь-яких повідомлень від представників ВП «Запорізька АЕС» про відповідні відвідування 20 травня 2022 року, ані на електронну пошту, ані телефонним зв`язком. 
		Листом від 31 травня 2022 року він надав пояснення на ім`я т.в.о. генерального директора ВП «Запорізька АЕС» щодо обставин дистанційної роботи 20 травня 2022 року. Листом від 06 червня 2022 року він надав у відповідь на лист відповідача № 03-48/8051 від 03 червня 2022 року пояснювальну записку на ім`я президента ДП «НАЕК «Енергоатом» щодо обставин дистанційної роботи 20 травня 2022 року та невідкриття дверей власного житла. 
		Наказом ВП «Запорізька АЕС», підписаним президентом ДП «НАЕК «Енергоатом», № 226-кз від 13 червня 2022 року, позивача було звільнено 13 червня 2022 року за пунктом 4 статті 40 КЗпП України у зв`язку із порушенням трудової дисципліни, що виразилась у відсутності на робочому місті 20 травня 2022  року більше трьох годин без поважних причин. Скановану копію зазначеного наказу він отримав на власну електронну пошту 13 червня 2022 року. Засобами поштового зв`язку вказаний наказ не направлявся. У мотивувальній частині наказу про його звільнення міститься посилання на розпорядження головного юрисконсульта-начальника управління Манцурової І. від 01 березня 2022 року № 19, зі змістом якого він не був ознайомлений та про його існування дізнався лише з тексту оскарженого наказу. У зв`язку з цією обставиною, відповідачу було направлено адвокатський запит з проханням надати копію зазначеного розпорядження. Листом від 11 липня 2022 року йому надано було вказане розпорядження, відповідно до пункту 6 якого заступнику начальника юридичного управління ОСОБА_1 з 14 березня 2022 року встановлено графік роботи 1-«Н».З указаного розпорядження також не вбачається який режим роботи передбачав вказаний графік та не конкретизовано де саме з 14 березня 2022 року знаходиться його робоче місце. При цьому, якщо вважати, що режим роботи визначений зазначеним розпорядженням, то згідно з ним встановлено наступний режим роботи персоналу: з понеділка по четвер з 7:15 до 16:30 год, в п`ятницю з 7:15 до 15:15 з обідньою перервою з 12:00 до 13:00. 20 травня 2022 року є п`ятницею, а отже відповідач може підтвердити, що двері квартири ніхто не відкривав протягом не більше 2-х годин 15 хвилин сумарно, що виключає можливість притягнення до дисциплінарної відповідальності за прогул та є самостійною підставою для визнання оскарженого наказу незаконним.
		Він має право на щомісячну надбавку за безперервний стаж роботи в електроенергетиці, яка має враховуватись при розрахунку середньої заробітної плати. Відповідно до довідки від 22 червня 2022 року № 880 його середня заробітна плата за період з 01 квітня 2022 року по 31 травня 2022 року склала 46 407,57 грн, а  середньоденна заробітна плата за вказаний період - 2 158,49 грн. З липня 2002 року по 13 червня 2022 року він працював у ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом». За лютий 2022 року до заробітної плати ОСОБА_1 було включено надбавку за безперервний стаж роботи у розмірі 5 483,90 грн. У попередженні про наступне звільнення від 17 лютого 2022 року відповідач проінформував його, що протягом зазначеним двох місяців за ним зберігається посадовий оклад та надбавка за стаж роботи в електроенергетичній галузі. Проте, з березня 2022 року вказана надбавка йому не виплачувалася, отже суми середньомісячної та, відповідно, середньоденної заробітної плати, зазначені у довідці від 22 червня 2022 року № 880, є неправильними, оскільки розраховані без врахування надбавки за безперервний стаж роботи у електроенергетичній галузі.
		Також він не використав наступні дні щорічної відпустки: за період з 16 липня 2019 року по 16 липня 2020 року (4 календарні дні), з 16 липня 2020 року по 16 липня 2021 року (28 календарних днів), з 16 липня 2021 року по 10 лютого 2022 року (17 календарних днів). При остаточному розрахунку з ним станом на дату звільнення було здійснено компенсацію лише за 8 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 11 лютого 2022 року по 20 травня 2022 року.
		Оскаржуваним наказом прийнято рішення, що робочі дні з 20 травня 2022 року по день реєстрації наказу (13 червня 2022 року) вважати прогулом та не оплачувати. Оскільки ним заявлена позовна вимога про визнання незаконним та скасування відповідного наказу, то у разі її задоволення судом, як наслідок, з відповідача підлягає стягненню на його користь й заробітна плата за вказаний період.
		ОСОБА_1 просив суд:
		визнати незаконним наказ відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» № 226-кз від 13 червня 2022 року;
		поновити його на посаді заступника начальника управління (з аналітично-правової роботи) юридичного управління відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом»;
		стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;
		стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» на його користь компенсацію за невикористану відпустку за період з 16 липня 2019 року по 16 липня 2020 року тривалістю 4 календарні дні, з 16 липня 2020 року по 16 липня 2021 року тривалістю 28 календарних днів, з 16 липня 2021 року по 10 лютого 2022 року тривалістю 17 календарних днів;
		стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» на його користь заробітну плату за період з 20 травня 2022 року по 13 червня 2022 року;
		стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» на його користь надбавку за безперервний стаж роботи у електроенергетичній галузі за березень, квітень, травень та червень 2022 року;
		стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» на його користь судові витрати.
		Короткий зміст судових рішень
		Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що посилання позивача на вимоги частин першої, четвертої, шостої статті  60-2 КЗпП України, якими врегульовано дистанційну роботу, є безпідставним, оскільки відповідно до розпорядження головного юрисконсульту - начальника юридичного управління Манцурової І. № 15 від 17 лютого 2022 року та наказу № 1287 від 15 жовтня 2020 року не передбачена «дистанційна робота», а визначена форма роботи у віддаленому доступі (вдома) - 1-П. Відповідно до додатку до вказаного наказу - Порядку організації та виконання роботи вдома працівників ВП «Запорізької АЕС»: у зв`язку з карантинними заходами, робота вдома конкретних працівників оформлюється розпорядженням; під час роботи вдома зберігається встановлений працівникові режим роботи на підприємстві (час початку, закінчення роботи та час обідньої перерви); порушення встановленого порядку є порушенням трудової дисципліни. Також визначено обов`язки працівника, а саме: отримувати від безпосереднього керівника завдання визначеними засобами зв`язку, виконувати роботу якісно, вчасно та в повному обсязі, звітувати щодо виконаної роботи в спосіб, визначений у розпорядженні; постійно бути на зв`язку з безпосереднім керівником (або керівником структурного підрозділу); дотримуватись встановленого режиму роботи та дисципліни трудової праці; за викликом керівника прибути на робоче місце.
		Щодо доводів позивача про те, що він не був ознайомлений з розпорядження від 01 березня 2022 року №19, представник відповідача у відзиві вказав, що 15 березня 2022 об 11:54 год начальником управління Манцуровою І. з власного телефону за допомогою месенджеру «Viber» на ім`я ОСОБА_3 було направлене розпорядження, яке було прочитане о 12:25, крім того, вказане розпорядження було направлено на адресу електронної пошти позивача з корпоративної пошти 15 березня 2022 року. Суд не бере до уваги відповідний доказ відповідача, оскільки зі скріншоту месенджера «Viber» не можливо ідентифікувати отримувача повідомлення.
		З матеріалів справи вбачається, що представники відповідача неодноразово викликали ОСОБА_1 до адміністративного корпусу ВП «Запорізька АЕС» з метою ознайомлення з документами, написання заяви щодо надання відпустки та проведення співбесіди по посаду заступника директора департаменту економічної безпеки та комплаєнс політики Дирекції ДП «НАЕК «Енергоатом», що підтверджується листами №03-48/7322 від 17 травня 2022 року, № 03-48/7426 від 19 травня 2022 року та в телефонному режимі. Позивачу були відомі місце та час явки до роботодавця, бо він направляв лист-відповідь, в якому повідомляв про об`єктивну неможливість прибуття. Вказані дії позивача суд розцінює як неодноразові порушення обов`язків працівника, а саме пункту 3.9 Порядку організації та виконання роботи вдома працівників ВП «Запорізька АЕС» у зв`язку з карантинними заходами, - за викликом керівника прибути на робоче місце та вимог розпорядження № 15 від 17 лютого 2022 року, з яким він був особисто ознайомлений, а саме - встановлення графіку 1-П до особливого розпорядження. Зацікавленості позивача продовжувати роботу у ДП «НАЕК «Енергоатом» суд не вбачає. Позивач порушив встановлені організаційно-розпорядчою документацією роботодавця вимоги знаходитись в робочий час вдома та з`явитись за викликом керівника. Суд вважає особливим розпорядженням виклик 19 травня 2022 року з`явитись до адміністративного корпусу ВП «Запорізька АЕС» 20 травня 2022 року на 11:00 год. Працівники роботодавця відвідували позивача 20 травня 2022 року за адресою його місця проживання, не зважаючи на наявність не меншої небезпеки, ніж відчував позивач, але позивач на контакт не вийшов. У зазначений час (11:00 год) до роботодавця не з`явився. Також при повторному візиті працівників роботодавця до позивача 20 травня 2022 року з 13-30 год до 16-00 год двері квартири представникам ніхто не відкрив. Враховуючи, що у судовому засіданні встановлені обставини відсутності позивача ОСОБА_1 20 травня 2022 року на робочому місці ? вдома за адресою: АДРЕСА_2 року та поважних причин його неявки за розпорядженням до адміністративного корпусу ВП «Запорізька АЕС» судом не встановлено, позивач дійсно допустив прогул - відсутність на робочому місці більше 3 годин, а отже у відповідача були підстави для його звільнення із займаної посади відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, а отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку, то у відповідача відсутній обов`язок надавати позивачу відпустку за період, коли він фактично не працював, а відповідно компенсація за невикористану відпустку не передбачена.
		Вимога про стягнення надбавки за безперервний стаж роботи у електроенергетичній галузі за березень, квітень, травень та червень 2022 року також не підлягає задоволенню, оскільки додатком В до наказу ВП «Запорізька АЕС» № 1287 від 15 жовтня 2020 року «Про впорядкування організації та режиму роботи персоналу в умовах карантинних обмежень» передбачено, що робота за графіком 1-Н не передбачає нарахування щомісячної надбавки за безперервний стаж роботи в електроенергетичній галузі, оскільки в цей час працівник фактично не виконує роботу на об`єкті електроенергетики. 
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. Вказав, що доводи апеляційної скарги проте, що висновки суду щодо порушень трудової дисципліни, на підставі яких було звільнено позивача, не відповідають змісту оскаржуваного наказу та факт прогулу, тобто відсутності позивача на робочому місці більше трьох годин без поважних причин є недоведеним, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки позивач не прибув за викликом роботодавця у визначений час на визначене місце, а також був відсутній вдома більше трьох годин протягом робочого часу.
		Згідно з визначеним позивачу робочим місцем - вдома (інформація щодо домашньої адреси позивача була достеменно відома відповідачу, тож не було необхідності визначати її в розпорядженнях) актами від 20 травня 2022 року зафіксована його відсутність за адресою: АДРЕСА_2 . Також запрошенням з`явитись на співбесіду до зовнішнього адміністративного корпусу ВП «Запорізька АЕС» (вул. Курчатова, буд. 13, прим. 2.36) на 20 травня 2022 року об 11-00 год у дистанційному режимі роботодавцем визначено робоче місце для виконання певної задачі, куди відповідач свідомо відмовився з`являтись, що і було зафіксовано відповідним актом.
		Доводи апеляційної скарги щодо незгоди позивача із висновками суду першої інстанції, що позивач не має права на компенсацію за невикористану відпустку також не беруться до уваги, оскільки позивач розрахував таку за період, коли він був звільнений з ВП «Запорізька АЕС» згідно з наказом № 161-з від 19 травня 2020 року в зв`язку зі скороченням штату та до моменту поновлення на роботі на підставі наказу ВП «Запорізька АЕС» від 11 лютого 2022 року № 465-к на виконання судового рішення про його поновлення на роботі. Тобто вказані позивачем дні щорічної відпустки, які, на його думку, мав надати йому відповідач, стосуються спірного періоду, щодо якого відсутнє рішення компетентного органу, тож у ВП «Запорізька АЕС» відсутній обов`язок надавати працівнику відпустку за період, коли він фактично не працював.
		Суд першої інстанції правильно вказав й те, що робота за графіком 1-Н не передбачає нарахування щомісячної надбавки за безперервний стаж роботи в електроенергетичній галузі, оскільки в цей час працівник фактично не виконує роботу на об`єкті електроенергетики.
		Аргументи учасників справи
		29 вересня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до статті 29 КЗпП України відповідач не визначив йому робоче місце вдома за адресою: АДРЕСА_2 . У жодному розпорядчому акті не зазначено адресу місця проживання або іншого визначеного приміщення. 
		Його не було ознайомлено з розпорядженням від 01 березня 2022 року № 19, відповідно до якого йому встановлено графік роботи 1-«Н», а також з наказом № 1287 від 15 жовтня 2020 року «Про впорядкування організації та режиму роботи персоналу в умовах карантинних обмежень».
		Суд не міг встановити його відсутність на робочому місці більше трьох годин протягом дня, оскільки режим роботи персоналу юридичного управління ВП «Запорізька АЕС», який був визначений розпорядженням від 01 березня 2022 року № 19, встановлено наступний: з понеділка по четвер з 7:15 год до 16:30 год, в п`ятницю з 7:15 год до 15:15 год з обідньою перервою з 12:00 год до 13:00  год. У свою чергу 20 травня 2022 року є п`ятницею, а тому робочий день відповідно до встановленого графіку тривав до 15:15 год. В акті від 20 травня 2022 року вказано, що вдома з 08-00 год по 08-30 год та з 13-30 год по 16-00 год двері квартири АДРЕСА_1 представникам ВП «Запорізька АЕС» ніхто не відчинив, що сумарно складає 3 складає три години. Таким чином, зазначеними актами відповідач може підтвердити лише те, що двері квартири за вказаною адресою ніхто не відчинив протягом не більше ніж 2 години 15 хвилин сумарно. 
		Суди помилково посилаються на зарахування до часу прогулу необхідність його прибуття 20 травня 2022 року об 11-00 год до зовнішнього адміністративного корпусу ВП «Запорізька АЕС». Такий виклик стосувався вирішення питання щодо його переведення на іншу посаду, а не виконання своїх посадових обов`язків. Крім того, вказана обставина не ставиться йому у провину, оскільки не знайшла своє відображення у наказі про звільнення.
		Право особи на щорічну оплачувану відпустку пов`язується з наявністю в особи стажу роботи на підприємстві, в установі, організації, обчисленого за правилами, передбаченими статтею 9 Закону України «Про відпустки». Згідно з даними, які містяться у довідці від 22 червня 2022 року № 881, при остаточному розрахунку з ним станом на дату звільнення було здійснено компенсацію лише за 8 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 11 лютого 2022 року по 20 травня 2022 року. Отже, з відповідача підлягає стягненню компенсація за невикористані щорічні відпустки за періоди, вказані в позовній заяві.
		Зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи судом касаційної інстанції складається з витрат професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн, які складаються з шести годин роботи адвоката із складання заяв по суті спору, клопотань/заяв з процесуальних питань, інших документів, пов`язаних з розглядом справи, ? 1 500 грн/ год, а також одного судового засідання у Верховному Суді - 3 000,00 грн/день. Докази понесення судових витрат будуть надані у передбаченому ЦПК України порядку.
		            10 листопада 2023 року та 17 листопада 2023 року ДП «НАЕК «Енергоатом» подало до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, у яких просило у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржені судові рішення залишити без змін.
		Відзив мотивовано тим, що проаналізувавши висновки щодо застосування пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, викладені у постановах Верховного Суду, які наведені у касаційній скарзі, вважає, що вони застосовуються до правовідносин, які не є подібними правовідносинам цієї справи.
		Розпорядженням головного юрисконсульта ? начальника юридичного управління Манцурової І. № 15 від 17 лютого 2022 року позивачу з 17 лютого 2022 року встановлено графік роботи 1-«П» через відсутність допуску до виконання особливих робіт, з яким його було ознайомлено під підпис та одночасно керівником роз`яснено про виконання ним своїх трудових обов`язків вдома шляхом обміну документами через електронну пошту, яку позивач зазначив власноруч на цьому розпорядженні.
		Наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП «Запорізька АЕС» № 1287 «Про впорядкування організації та режиму роботи персоналу в умовах карантинних обмежень» для працівників ВП «Запорізька АЕС» з 16 жовтня 2020 року введено певні форми роботи, зокрема, це «роботу у віддаленому доступі (вдома) за наявності організаційних та технічних умов, необхідних для виконання роботи вдома» (п. п. 2.2. п. 2 наказу) та «знаходження вдома у зв`язку із неможливістю виконання роботи» (п. п. 2.3. п. 2 наказу). Відповідно до пункту 3 наказу зміна П ? для персоналу, який працює вдома згідно з пункту 2.2. наказу, а зміна Н ? для персоналу, який знаходиться вдома згідно п. 2.3. наказу.
		Розпорядженням головного юрисконсульта - начальника управління Манцурової І. № 19 від 01 березня 2022 року позивачу з 14 березня 2022 року встановлено графік роботи «1-Н», графік роботи для персоналу, який знаходиться вдома. Із цим розпорядженням позивача було ознайомлено шляхом його надіслання на особисту електронну пошту позивача. Отже, позивачу було визначено робоче місце вдома (домашня адреса: АДРЕСА_2 ), про що він був обізнаний. Відповідно роботодавець довів до відома працівника про встановлений йому режим роботи, а позивач, в свою чергу, повинен був його дотримуватися.
		Вказані позивачем дні щорічної відпустки, які, на його думку, мав надати йому відповідач, стосуються спірного періоду, щодо якого було відсутнє рішення компетентного органу.
		Щодо заявлених до стягнення з відповідача понесених судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн, то суд має право повністю відмовити у їх відшкодуванні, оскільки позивач є практикуючим адвокатом та має досвід роботи за юридичним фахом. Наведене означає, що в дійсності він не потребував правової допомоги іншого адвоката. Розгляд цієї справи на всіх стадіях відбувався за його безпосередньою участю, а тому понесені ним витрати на правничу допомогу не були об`єктивно необхідними в розумінні судової практики ЄСПЛ. Водночас, заявлена вартість за виконані роботи (надані послуги) в розмірі 12 000,00 грн не є співмірною, зокрема зі складністю та обсягом наданих у цьому випадку адвокатських послуг і виконаних робіт, тобто недотримані вимоги частини четвертої статті 137 ЦПК України, що дає суду можливість зменшити розмір таких витрат на підставі частини п`ятої статті 137 ЦПК України.
		Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
		Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі. 
		В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 03 лютого 2021 року у справі № 278/1232/18, від 12 квітня 2023 року у справі № 711/5593/21, від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 161/14225/19, від 05 квітня 2023 року у справі № 420/5416/19, від 23 березня 2023 року у справі № 818/2883/14; у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц ).
		Ухвалами Верховного Суду від 15 листопада 2023 року та від 27 листопада 2023 року продовжено ДП «НАЕК «Енергоатом» строк для подання відзивів на касаційну скаргу  ОСОБА_1 
		Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини
		Суди встановили, що з 16 липня 2000 року ОСОБА_1 працював у ВП «Запорізька АЕС» НАЕК «Енергоатом» та з 18 вересня 2015 року переведений на посаду заступника начальника управління (з аналітично-правової роботи) юридичного управління, загальноцеховий персонал юридичного управління, промперсонал. 
		Наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП «Запорізька АЕС» від 11 лютого 2022 року № 465-к ОСОБА_1 з 20 травня 2020 року поновлено на посаді заступника начальника управління (з аналітично-правової роботи) юридичного управління на виконання рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 лютого 2022 року по справі №316/1962/20.
		Відповідно до наказу ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП «Запорізька АЕС» №1287 «Про впорядкування організації та режиму роботи персоналу в умовах карантинних обмежень» з 16 жовтня 2020 року для працівників ВП «Запорізька АЕС» на період карантинних обмежень введено форми роботи, зокрема пунктом 2.2 передбачено роботу у віддаленому доступі (вдома) за наявності організаційних та технічних умов, необхідних для виконання роботи вдома. Відповідно до пункту 3 наказу передбачено зміну П - для персоналу, який працює вдома згідно з пункту 2.2. цього наказу.
		Розпорядженням головного юрисконсульта ? начальника юридичного управління Манцурової І. № 15 від 17 лютого 2022 року ОСОБА_1 з 17 лютого 2022 року до особливого розпорядження встановлено графік роботи 1-«П» через відсутність допуску до виконання особливих робіт. На виконання пункту 2 зазначеного розпорядження ОСОБА_1 була надана адреса особистої електронної пошти для забезпечення комунікації. Позивач ознайомлений з цим розпорядженням особисто.
		17 лютого 2022 року ОСОБА_1 ознайомлено з попередженням про наступне вивільнення у зв`язку зі зміною в організаційній структурі ВП «Запорізька АЕС» та штатному розписі юридичного управління та актом пропозиції варіантів працевлаштування.
		Розпорядженням головного юрисконсульту - начальника управління Манцурової І. № 19 від 01 березня 2022 року, зокрема ОСОБА_4 встановлено з 14 березня 2022 року графік роботи «1-Н»: з понеділка по четвер з 7:15 до 16:30, в п`ятницю з 7:15 до 15:15 з обідньою перервою з 12:00 до 13:00.
		У зв`язку із неявкою до зовнішнього адміністративного корпусу ВП «Запорізька АЕС» ОСОБА_4. для ознайомлення з документами було складено акт «Про неявку ОСОБА_5 та ОСОБА_1 для ознайомлення з документами» від 18 квітня 2022 року.
		Аналогічний акт «Про неявку ОСОБА_1 для ознайомлення з документами» було складено 22 квітня 2022 року.
		27 квітня 2022 року та 28 квітня 2022 року на електронну адресу позивача направлялись листи з інформацією «Про надання вакансій» № 03-48/6719 та № 03-48/6776 відповідно.
		08 травня 2022 року ОСОБА_1 шляхом направлення листа на електронну пошту повідомив відповідачу, що він надає згоду на переведення його на посаду заступника директора департаменту економічної безпеки та комплаенс політики Дирекції ДП «НАЕК «Енергоатом» та направив заяви на ім`я т.в.о. генерального директора ВП «Запорізька АЕС» Ігоря Мурашова та т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» Петра Котіна про його переведення на цю посаду.
		Листом ДП «НАЕК «Енергоатом» від 17 травня 2022 року № 03-48/7322, направленим позивачу на електронну пошту, ОСОБА_1 запрошено до підприємства 18 травня 2022 року для написання заяви про надання відпустки з попередженням, що у разі неявки - відсутність буде розцінена як невиконання вимог роботодавця.
		На електронну пошту відповідача 18 травня 2022 року надійшло повідомлення ОСОБА_1 «Про надання відпусток ОСОБА_1 », в якому він зазначив, що двічі скористався написанням заяв про надання відпусток, а також повідомив про об`єктивну неможливість прибуття до адміністративного корпусу ЗАЕС у зв`язку із відчуттям небезпеки для власного життя.
		18 травня 2022 року ОСОБА_1 до адміністративного корпусу ВП «Запорізька АЕС» не з`явився, про що було складено «Акт про неявку ОСОБА_6 для ознайомлення з документами та оформлення заяви про надання відпустки».
		18 травня 2022 року складено акт «Про відвідування на дому ОСОБА_1 для ознайомлення з документами та оформлення заяви про надання відпустки», відповідно до якого представники ВП «Запорізька АЕС» відвідали ОСОБА_1 вдома з 13:30 год по 13:40 год, двері квартири представникам ВП «Запорізька АЕС» ніхто не відкрив.
		Листом від 19 травня 2022 року № 03-48/7426, надісланим на електронну пошту ОСОБА_1 , він був запрошений до зовнішнього адміністративного корпусу ВП «Запорізька АЕС» на 20 травня 2022 року об 11:00 год для проведення співбесіди на посаду заступника директора департаменту економічної безпеки та комплаєнс політики Дирекції ДП «НАЕК «Енергоатом» у дистанційному режимі.
		Згідно з актом про відвідування на дому ОСОБА_1 для ознайомлення з процедурою проведення співбесіди на посаду та надання довідкової інформації від 20 травня 2022 року вбачається, що при відвідуванні позивача вдома з 08:00 год по 08:30 год двері квартири представникам ВП «Запорізька АЕС» ніхто не відкрив.
		20 травня 2022 року ОСОБА_1 шляхом направлення листа на електронну пошту повідомив відповідачу, що він підтверджує заяви про переведення на обрану посаду, але не з`явиться на співбесіду, оскільки відчуває реальну небезпеку для власного життя, надав інформацію щодо кваліфікації та трудового стажу.
		20 травня 2022 року складено акт про відвідування на дому ОСОБА_1 для ознайомлення з актом про непроведення співбесіди із заступником начальника управління (з аналітично-правової роботи) юридичного управління ВП «Запорізька АЕС» з метою визначення можливості переведення його на посаду заступника директора департаменту економічної безпеки та комплаєнс політики Дирекції ДП «НАЕК «Енергоатом», відповідно до якого представники ВП «Запорізька АЕС» знову відвідали ОСОБА_1 вдома, з 13-30 до 16-00 двері ніхто не відчинив.
		30 травня 2022 року на електронну пошту ОСОБА_1 відповідачем направлено лист № 03-48/7828 «Про надання пояснень щодо відсутності на робочому місці», яке визначено розпорядженням головного юрисконсульта-начальника управління Манцурової І. від 01 березня 2022 року № 19, а саме - вдома, у відповідь на який позивачем 31 травня 2022 року на електронну пошту направлені пояснення щодо обставин дистанційної роботи 20 травня 2022 року на ім`я т.в.о. генерального директора ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» Мурашова І. 
		03 червня 2022 року на електронну пошту позивача відповідачем направлено лист № 03-48/8051 «Про надання пояснень щодо відсутності на робочому місці», де позивачу запропоновано надати пояснювальну записку на ім`я президента ДП «НАЕК «Енергоатом» Петра Котіна щодо відсутності на робочому місці 20 травня 2022 року, яке визначено розпорядженням головного юрисконсульта-начальника управління Манцурової І. від 01 березня 2022 року № 19, а саме - вдома. У відповідь на який позивач 31 травня 2022 року на електронну пошту направив пояснення щодо обставин дистанційної роботи 20 травня 2022 року та невідкриття дверей власного житла.
		Наказом президента ДП «НАЕК «Енергоатом» № 226-кз від 13 червня 2022 року ОСОБА_1 з 13 червня 2022 року звільнено з посади начальника управління (з аналітично правової роботи) юридичного управління на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України у зв`язку з порушенням трудової дисципліни - відсутності на робочому місці 20 травня 2022 року більше трьох годин без поважних причин.
		Позиція Верховного Суду
		Щодо скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі
		Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).
		За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП).
		Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.
		За змістом пункту 3 частини першої статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами.
		Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП).
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (див. постанову Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц).
		У постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 278/1232/18, на яку посилається заявник, вказано, що:
		«при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника. Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.
		Відповідно до пояснень позивача 18 та 19 січня 2018 року вона перебувала на робочому місці в автосалоні «Житомир Авто» № 326, що знаходиться в місті Житомирі. В наказах роботодавця про прийняття позивача на роботу від 12 травня 2015 року та про її переведення від 30 вересня 2016 року відсутня інформація щодо визначення робочого місця.
		З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, встановивши, що ТОВ «Авто Просто» не визначило відповідно до статті 29 КЗпП України робоче місце ОСОБА_1, дійшов обґрунтованого висновку, що самого факту порушення трудової дисципліни немає, оскільки не може бути поставлено в провину працівнику відсутність на робочому місці, місцезнаходження якого не було повідомлено».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року у справі № 711/5593/21, на яку посилається ОСОБА_1 , вказано, що: 
		«робочим місцем працівника вважається певна зона, де працівник знаходиться і працює із застосуванням у процесі роботи різних технічних та/або інших засобів. Трудова діяльність працівника може здійснюватися (а відповідно його робоче місце може знаходиться) безпосередньо на підприємстві (фіксоване робоче місце) або в межах іншого територіального простору, який використовує працівник для виконання трудових обов`язків. Прогулом необхідно вважати відсутність працівника не просто на робочому місці, а на роботі. Відсутність працівника на фіксованому робочому місці за умови, що він виконує трудові функції на території підприємства, не є прогулом.
		Встановивши, що ПП «Благодарагро» відповідно до статті 29 КЗпП України не визначило ОСОБА_1 робоче місце, доказів ознайомлення позивача з його посадовою інструкцією відповідач не надав, адже в протоколі загальних зборів засновників (учасників) і колективу працівників від 03 жовтня 2016 року немає інформації про участь позивача у цих зборах, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність самого факту порушення трудової дисципліни, оскільки не може бути поставлено в провину працівнику відсутність на робочому місці, місцезнаходження якого йому не було повідомлено».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17, на яку міститься посилання в касаційній скарзі, вказано, що «визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин. Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази».
		У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		У справі, що переглядається:
		            суди встановили, що розпорядженням головного юрисконсульта ? начальника юридичного управління Манцурової І. № 15 від 17 лютого 2022 року ОСОБА_1 з 17 лютого 2022 року до особливого розпорядження встановлено графік роботи 1-«П» у віддаленому доступі (вдома) через відсутність допуску до виконання особливих робіт. На виконання пункту 2 зазначеного розпорядження, ОСОБА_1 надав адресу особистої електронної пошти для забезпечення комунікації. Розпорядженням № 19 від 01 березня 2022 року ОСОБА_4 встановлено з 14 березня 2022 року графік роботи «1-Н»: з понеділка по четвер з 7:15 год до 16:30 год, в п`ятницю з 7:15 год до 15:15 год з обідньою перервою з 12:00 год до 13:00 год. 20 травня 2022 року представники ВП «Запорізька АЕС» відвідали вдома ОСОБА_1 з метою ознайомлення його з процедурою проведення співбесіди на посаду, з 08-00 по 08-30 годин двері квартири АДРЕСА_1 ніхто не відкрив, про що складено акт про відвідування на дому ОСОБА_1 . З метою ознайомлення ОСОБА_1 з актом, 20 травня 2022 року представники ВП «Запорізька АЕС» знову відвідали ОСОБА_1 вдома, з 13-30 до 16-00 двері ніхто не відчинив, про що складено акт про відвідування на дому ОСОБА_1 . ОСОБА_1 на вимоги відповідача 31 травня 2022 року засобами електронного зв`язку направив пояснення щодо обставин дистанційної роботи 20 травня 2022 року та причин невідкриття дверей власного житла на ім`я т.в.о. генерального директора ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» Мурашова І. та президента ДП «НАЕК «Енергоатом» Петра Котіна. Наказом президента ДП «НАЕК «Енергоатом» № 226-кз від 13 червня 2022 року ОСОБА_1 з 13 червня 2022 року звільнено з посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України у зв`язку з відсутністю на робочому місці 20 травня 2022 року більше трьох годин без поважних причин;
		            суди врахували, що представники відповідача неодноразово викликали ОСОБА_1 до адміністративного корпусу ВП «Запорізька АЕС» з метою ознайомлення з документами, написання заяви щодо надання відпустки та проведення співбесіди по посаду заступника директора департаменту економічної безпеки та комплаєнс політики Дирекції ДП «НАЕК «Енергоатом», тоді як позивач повідомляв про об`єктивну неможливість прибуття з причин безпеки. Проте суди не звернули уваги, що підставою звільнення згідно зі змістом оскарженого наказу від 13 червня 2022 року відповідач визначив саме відсутність на робочому місці 20 травня 2022 року більше трьох годин без поважних причин, а не обставини, пов`язані з неприбуттям ОСОБА_1 до адміністративного корпусу ВП «Запорізька АЕС» для надання відпустки чи проведення співбесіди;
		суди зробили помилковий висновок, що виклик позивача 19 травня 2022 року з`явитись до адміністративного корпусу ВП «Запорізька АЕС» 20 травня 2022 року на 11:00 год є особливим розпорядженням, оскільки відповідач не змінював встановленої позивачу форми роботи у віддаленому доступі;
		            суди не врахували, що 20 травня 2022 року є п`ятницею, встановлений ОСОБА_1 розпорядженням від 01 березня 2022 року № 19 графік роботи в цей день з 7:15 год до 15:15 год. Тому акти про відвідування на дому ОСОБА_1 від 20 травня 2022 року, якими зафіксовано, що з 08:00 год по 08:30 год та з 13-30 год до 16-00 год за місцем проживання ОСОБА_1 двері ніхто не відчинив, не свідчать про його відсутність на робочому місці більше трьох годин (безперервно чи загалом) саме упродовж робочого дня.
		За таких обставин суди дійшли помилкового висновку про законність звільнення позивача за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
		Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заробітної плати за період з 20 травня 2022 року по 13 червня 2022 року, про здійснення компенсації за невикористану відпустку, про стягнення надбавки за стаж роботи в електроенергетичній галузі
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини перша, друга статті 367 ЦПК України).
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням, зокрема мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
		При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП).
		Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року у справі № 818/2883/14, на яку посилається скаржник, вказано, що «порядок обчислення тривалості роботи, що дає право на щорічну відпустку, визначено у статті 9 Закону №504/96-ВР, відповідно до якої, окрім часу фактичної роботи у відповідному році, до стажу роботи, що дає право на щорічну оплачувану відпустку, включається, зокрема час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу). Отже, право особи на щорічну оплачувану відпустку пов`язується з наявністю в особи стажу роботи на підприємстві, в установі, організації, обчисленого за правилами, передбаченими статтею 9 Закону №504/96-ВР»
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду  від 16 жовтня 2019 року у справі №502/1952/15-ц вказано, що:
		«відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку за період з 31 березня 2010 року по 03 травня 2012 року, суди виходили з того, що оскільки відпустка надається за відпрацьований період, а позивач у вказаний період не працювала, а перебувала у вимушеному прогул, відсутні підстави для виплати їй цієї компенсації.
		Пунктом 2 частини першої статті 82 КЗпП України та пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки» передбачено, що до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).
		Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, апеляційний суд на вказане уваги не звернув, у повній мірі не перевірив доводів та наданих сторонами доказів, та не врахував, що закон пов`язує право працівника, який перебував у оплаченому вимушеному прогулі, спричиненому незаконним звільненням, на щорічну основну відпустку, а непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок, в свою чергу, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України».
		Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, апеляційний суд не перевірив висновок суду першої інстанції, що у відповідача відсутній обов`язок надавати позивачу відпустку за період, коли він фактично не працював, а відповідно не передбачена компенсація за невикористану відпустку у вказані позивачем дні щорічної відпустки.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі, суди не вирішували по суті вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заробітної плати за період з 20 травня 2022 року по 13 червня 2022 року, про здійснення компенсації за невикористану відпустку, обставин, необхідних для їх вирішення, не встановили.
		Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
		Разом з тим, касаційна скарга не містить доводів відмови у задоволенні вимог про стягнення надбавки за стаж роботи в електроенергетичній галузі. Тому з урахуванням принципу диспозитивності та меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених у статті 400 ЦПК України, колегія суддів залишає без змін судові рішення про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що:
		касаційну скаргу слід задовольнити частково;
		оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову;
		постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заробітної плати, здійснення компенсації за невикористану відпустку скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;  
		оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення надбавки за стаж роботи в електроенергетичній галузі залишити без змін. 
		Щодо розподілу судових витрат
		Порядок розподілу судових витратвирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18)).
		Керуючись статтями 400, 402, 410, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.
		Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі скасувати.
		Ухвалити в зазначеній частині позовних вимог нове рішення про задоволення позову.
		Визнати незаконним наказ відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» № 226-кз від 13 червня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
		Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління (з аналітично-правової роботи) юридичного управління відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заробітної плати, здійснення компенсації за невикористану відпустки скасувати.
		Справу № 206/2608/22 в зазначеній частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення надбавкизалишити без змін.
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2022 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року в скасованих частинах втрачають законну силу.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                           В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                     Д. А. Гудима
		 
		І. О. Дундар
		 
		Є. В. Краснощоков
		 
		П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...