Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/11966/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису).
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2025.
Дата набрання законної сили: 15.01.2025
Номер судового провадження: 61-14774ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 січня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 755/11966/23
		провадження № 61-14774св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьмич Василь Миколайович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Бережний Ярослав Вікторович, 
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Міхо Кирило Вадимович, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 червня 2024 року у складі судді Коваленко І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року у складі колегії суддів Євграфової Є. П., Писаної Т. О., Гаращенка Д. Р.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		15 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьмич В. М. (далі - приватний нотаріус Кузьмич В. М.), приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Бережний Я. В. (далі - приватний виконавець Бережний Я. В.),  про зняття арешту з майна.
		Позов мотивовано тим, що позивачу на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) від 02 серпня 2023 року № 689, виданого приватним нотаріусом Кузьмичем В. М., на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , яка раніше належала відповідачу ОСОБА_2 .
		Електронні торги з реалізації вказаної квартири, за результатами яких переможцем визначено позивача, відбулися 24 липня 2023 року у виконавчому провадженні № 70204241 з примусового виконання виконавчого листа № 752/29764/21, виданого 28 жовтня 2022 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики у розмірі 897 943,84 дол. США та 11 350,00 грн судового збору. 
		ОСОБА_1 зазначав, що під час оформлення і видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів приватний нотаріус вчинив державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію від 02 серпня 2023 року № 68707534) на вказану квартиру за переможцем аукціону (покупцем) ОСОБА_1 . 
		Водночас на час проведення електронного аукціону та на час державної реєстрації за позивачем права власності на вказану квартиру державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Дніпровський ВДВС у місті Києві) було накладено арешт (обтяження від 27 травня 2022 року № 46933489, об`єкт обтяження - квартира АДРЕСА_1 ) у виконавчому провадженні № 69119913 на виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2022 року про забезпечення позову у справі № 752/29764/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. 
		Проте позивач отримав відмову приватного нотаріуса у державній реєстрації зняття обтяження (арешту) нерухомого майна. 
		Арешт спірної квартири порушує його право власності та створює перешкоди у здійсненні права розпоряджання своїм майном, тому він має право на захист права власності на підставі частини першої статті 15, частини першої статті 16, частини першої статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). 
		Позивач позбавлений права скасувати арешт, накладений ухвалою суду у справі № 752/29764/21, оскільки не був учасником цієї справи. 
		Крім того, ОСОБА_3 , який є позивачем у справі № 752/29764/21, також не має підстав для звернення до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову (скасування арешту), оскільки такі заходи діють до повного виконання рішення, проте рішення суду у справі № 752/29764/21 на користь ОСОБА_3 повністю ще не виконане у зв`язку з тим, що залишилась значна частина непогашеного боргу, виконавче провадження триває та перебуває на виконанні приватного виконавця. 
		Водночас приватний виконавець Бережний Я. В., який здійснює виконавче провадження та проводив електронні торги з продажу спірної квартири, прийняв постанову про зняття арешту з квартири, який накладено ним під час звернення стягнення на квартиру, однак повноважень на скасування арешту, накладеного судовим рішенням, не має. 
		На думку позивача, єдиним можливим способом захисту своїх прав, як нового власника квартири, є звернення до суду з позовом про зняття арешту з квартири.
		ОСОБА_1 просив суд  зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , запис про обтяження від 27 травня 2022 року № 51223644 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який було перенесено із запису № 46933489, накладений Дніпровським ВДВС (виконавче провадження № 69119913) під час примусового виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2022 року у справі № 752/29764/21 про забезпечення позову у справі № 752/29764/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		Дніпровський районний суд міста Києва рішенням від 05 червня 2024 року у задоволенні позову відмовив.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки предметом позову є вимога про скасування арешту на об`єкт нерухомого майна, який накладено судом у порядку забезпечення позову під час розгляду іншої справи № 752/29764/21, рішення в якій не набрало законної сили. 
		Суд першої інстанції також зазначив, що за змістом статей 4, 265 ЦПК України позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, невизнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Якщо такого факту не встановлено, позов не підлягає задоволенню.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Міхо К. В., оскаржив його в апеляційному порядку.
		В апеляційній скарзі позивач просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначав, що місцевий суд фактично відмовив йому у доступі до правосуддя. 
		На думку ОСОБА_1 , наявність арешту перешкоджає йому як новому власнику розпоряджатись своєю власністю, тому факт порушення його прав, зокрема ОСОБА_2 , який заперечує проти позову, щодо розпорядження своїм майном є доведеним.
		Київський апеляційний суд постановою від 09 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Міхо К. В., залишив без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 червня 2024 року залишив без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що скасування заходів забезпечення позову, накладених у межах іншої справи, за окремим позовом є підміною компетенції суду, який розглядає справу, в межах якої забезпечено позов.
		Колегія суддів зазначила, що станом на день розгляду цієї справи у суді першої інстанції рішення у справі № 752/29764/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики не набрало законної сили, тому немає підстав скасовувати заходи забезпечення позову, застосовані на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2022 року у справі № 752/29764/21.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Міхо К. В., просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, постановах Верховного Суду від 16 листопада 2020 року у справі № 465/581/20, від 15 квітня 2021 року у справі № 2-2002/11, від 18 січня 2023 року у справі № 465/7143/20.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди неправильно застосували норму статті 158 ЦПК України, а також статей 59, 60 Закону України «Про виконавче провадження». 
		Так, на думку позивача, метою реалізації майна на прилюдних торгах є продаж майна за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців, і для цього, зокрема, потрібно, щоб добросовісні покупці були впевнені у тому, що у разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільним від будь-яких обтяжень і вимог інших осіб.
		Зазначає, що спірні правовідносини склалися таким чином, що відновити порушене право позивача на розпорядження своїм майном можна лише шляхом звернення до суду з окремим позовом про зняття арешту зі спірної квартири.
		Проте суди фактично відмовили йому у доступі до правосуддя, оскільки їх позиція полягає у тому, що особа, яка не була учасником іншої цивільної справи (під час розгляду якої було накладено арешт на квартиру в порядку забезпечення позову), взагалі позбавлена можливості ініціювати питання скасування арешту зі свого майна. 
		Доводи інших учасників справи
		Інші учасники справи не скористалися правом подати відзиви на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Верховний Суд ухвалою від 26 листопада 2024 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував матеріали справи.
		У грудні 2024 року справу передано до Верховного Суду. 
		Верховний Суд ухвалою від 10 січня 2025 року справу призначив до судового розгляду колегією в складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що Дніпровський районний суд міста Києва ухвалою від 16 травня 2022 року частково задовольнив заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі № 752/29764/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
		Вказаною ухвалою суду накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 . У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
		У мотивувальній частині цієї ухвали зазначено, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформаційна довідка від 06 грудня 2021 року № 288602325) квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 . Квартира є предметом обтяження, тип обтяження - заборона на нерухоме майно. Згідно з відомостями з Державного реєстру іпотек тип обтяження - іпотека, реєстраційний номер 5739076, зареєстровано 02 червня 2009 року. Підставою обтяження є договір іпотеки від 27 вересня 2007 року, предметом обтяження є вказана вище квартира. Іпотекодержателем є Відкрите акціонерне товариство «ЕРДЕ Банк» (далі - ТОВ «ЕРДЕ Банк»), іпотекодавцем - ОСОБА_2 , розмір основного зобов`язання - 150 000,00 дол. США, строк виконання - 23 травня 2010 року.
		У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про обтяження № 46933489 перенесено в запис про обтяження № 51223644. На час звернення з позовом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про обтяження від 27 травня 2022 року № 51223644 (попередній № 46933489). Відповідно до вказаного запису номер виконавчого провадження - 69119913, особа, майно якої обтяжується, - ОСОБА_2 , об`єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 . 
		За результатом розгляду цивільної справи № 752/29764/21 13 вересня 2022 року Дніпровський районний суд міста Києва ухвалив заочне рішення, яким задовольнив позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
		Заочним рішенням стягнено із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики у розмірі 897 943,84 дол. США та 11 350,00 грн судового збору.
		Київський апеляційний суд ухвалою від 03 січня 2024 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Лук`янчука А. В. на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року у справі № 752/29764/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		У частині першій статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Колегія суддів Верховного Суду вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій зазначеним вимогам відповідають.
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.
		Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		У частині першій статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		У частині першій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 661/624/16-ц (провадження № 14-618цс18) викладено висновки про те, що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядають у порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 підставою звернення до суду за захистом своїх порушених прав зазначив те, що йому на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) від 02 серпня 2023 року № 689 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , яка раніше належала ОСОБА_2 .
		Електронні торги з реалізації вказаної квартири, за результатами яких переможцем визначено позивача, відбулися 24 липня 2023 року у виконавчому провадженні № 70204241 щодо примусового виконання виконавчого листа № 752/29764/21, виданого 28 жовтня 2022 року Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики в розмірі 897 943,84  дол. США та 11 350,00 грн судового збору.
		Проте позивач не може розпоряджатися своїм майном, оскільки на вказану квартиру Дніпровським ВДВС у м. Києві накладено арешт (обтяження від 27 травня 2022 року № 46933489) на виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2022 року про забезпечення позову у справі № 752/29764/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
		Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Лук`янчук А. В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначав, що оскільки розгляд справи № 752/29764/21 не закінчено, судове рішення по суті не набрало законної сили, вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову є передчасним, тому просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про зняття арешту з майна.
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суди неправильно застосували норму статті 158 ЦПК України, а також статей 59, 60 Закону України «Про виконавче провадження».
		Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
		Згідно з положеннями частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
		У частині першій статті 157 ЦПК України передбачено, що ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
		Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
		Забезпечувальні заходи скасовуються судом шляхом постановлення процесуального рішення - ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.
		Питання, пов`язані із забезпеченням позову, зміною виду чи їх скасуванням вирішуються у порядку, передбаченому ЦПК України, і не можуть бути предметом розгляду в іншому провадженні.
		Верховний Суд зазначає, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. 
		Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).
		У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 460/9602/20 зазначено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Отже, законодавством урегульовано питання щодо строку дії заходів забезпечення позову, зокрема визначено, що припинення дії заходів забезпечення позову, якщо вони не скасовані або не змінені у судовому порядку, пов`язано з одночасним настанням таких юридичних фактів: 1) вирішення справи по суті; 2) набрання законної сили рішенням суду, яким вирішено справу по суті.
		У справі № 752/29764/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики остаточного судового рішення не ухвалено, на час перегляду справи судом касаційної інстанції вказана справа перебуває на розгляді Київського апеляційного суду, тому з урахування обставин справи, що переглядається, суди дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, застосованих у справі № 752/29764/21.
		Згідно з інформацією з Державного реєстру судових рішень на час розгляду цієї справи у Верховному Суді останньою процесуальною дією у справі № 752/29764/21 є постановлення ухвали Київського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року про закінчення підготовчих дій та призначення справи до розгляду в судовому засіданні.
		Верховний Суд зауважує, що в суді апеляційної інстанції суддя-доповідач у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (пункт 1 частини першої статті 365 ЦПК України).
		Висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, постановах Верховного Суду від 16 листопада 2020 року у справі № 465/581/20, від 15 квітня 2021 року у справі № 2-2002/11, від 18 січня 2023 року у справі № 465/7143/20, на які посилається заявник, сформовані за інших фактичних обставин справи, тому не є застосовними у справі, що переглядається. 
		З огляду на вказане наведені у касаційній скарзі доводи про неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи Верховним Судом, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		Щодо судових витрат
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З підстав вказаного вище колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Міхо Кирило Вадимович, залишити без задоволення.
		Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                   І. М. Фаловська
		Судді                                                                                             В. М. Ігнатенко
		                                                                                                      С. О. Карпенко
		                                                                                                      В. В. Сердюк
		                                                                                                      О. М. Ситнік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...