Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 644/1528/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 05.02.2025. Зареєстровано: 05.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/644/57/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024221100000069

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		05.02.2025
		Справа № 644/1528/24
		н/п 1-кп/644/57/25
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 лютого 2025 року                    м. Харків
		 
		Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю:
		секретаря: ОСОБА_2 , 
		прокурора: ОСОБА_3 ,
		потерпілої  ОСОБА_4 ,
		захисника  адвоката ОСОБА_5 , 
		обвинуваченого  ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221100000069 від 07.01.2024року,за обвинуваченням: 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новомиколаївка, Шевченківського району, Харківської області, громадянина України, українця, із середньою освітою, одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у скоєннікримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.115КК України, - 
		у с т а н о в и в:
		07 січня 2024 року приблизно о 19:00 год. ОСОБА_6 , перебував за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , де в той час знаходився і його син ОСОБА_7 , з яким вони спільно розпивали спиртні напої. Під час вживання спиртних напоїв між ним та сином, на ґрунті неприязних відносин виник конфлікт. Присутні у будинку дружина обвинуваченого та мати потерпілого ОСОБА_4 та знайома потерпілого ОСОБА_8 намагалися припинити конфлікт та заспокоїти ОСОБА_7 , який поводив себе агресивно. Після того, як ОСОБА_7 трохи заспокоївся, він у супроводі ОСОБА_4 та ОСОБА_8 пішов до своєї спальні, а ОСОБА_6 пішов у напрямку виходу з будинку. Переодягнувшись, надівши халат ОСОБА_7 став бігти в сторону виходу із будинку. При цьому викрикував погрози в бік батька вбити його. ОСОБА_4 намагаючись зупинити ОСОБА_7 схопила його за халат, коли халат стягнула схопила його за труси. Однак дії ОСОБА_4 не зупинили потерпілого і він продовжив бігти в бік виходу із будинку. В цей час ОСОБА_6 , сприймаючи погрози ОСОБА_7 вбити його, як реальні, оскільки останній раніше неодноразово його бив, з метою самозахисту, взяв у шафі на кухні ніж і пішов в інший бік від потерпілого, до виходу з будинку, до прихожої.
		Перебуваючи у прихожій, ОСОБА_6 , розуміючи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_8 не втримають ОСОБА_7 , сприймаючи погрози потерпілого як реальні, з метою самозахисту, перебуваючи у стані необхідної оборони, викликаної суспільно небезпечними діяннями ОСОБА_7 , діючи умисно, з мотивів захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, та припинення суспільно небезпечного посягання ОСОБА_7 яке об`єктивно існувало, будучи у стані алкогольного сп`яніння, не оцінивши небезпечності посягання та обстановки захисту, перевищуючи межі необхідної оборони, оскільки захист явно не відповідав характеру нападу, виставив перед собою наявнийу ньогоніж,який тримаву правійруці, на рівні грудної клітини бігучого на нього потерпілого, при цьому розуміючи, що при такій динаміці руху потерпілого у його бік, останній наскочить на ніж і отримає травми не сумісні для життя. Відразу після цього ОСОБА_7 напоровся лівою частиною грудної клітини на ніж, і від отриманого проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням лівої легені і серця помер на місці.
		Допитаний у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_6 з кваліфікацією органу досудового розслідування за ч. 1 ст.115 КК України не погодився та зазначив, що умислу на позбавлення життя потерпілого у нього не було. Визнав, що смерть ОСОБА_7 настала внаслідок його дій, які він вчинив захищаючись від противоправних дій потерпілого. Вважає, що його дії повинні кваліфікуватися за ст. 118 КК України, як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони. Зазначену позицію підтримала і його захисник  адвокат ОСОБА_5 .
		Про обставини інкримінованих подій обвинувачений показав, що 07 січня 2024 року він знаходився вдома. На протязі дня вживав алкогольні напої, як сам так і разом з сином ОСОБА_7 . Після 17.00 год. між ним та сином виник черговий конфлікт через те, що він став дорікати сину, що той не працює, а син в свою чергу став нагадувати йому як він недобре поводився з ним та ОСОБА_4 у дитинстві. ОСОБА_7 намагався його вдарити, але присутні під час конфлікту ОСОБА_4 і його дівчина ОСОБА_8 намагалися його заспокоїти ставши між ними. Коли ОСОБА_7 пішов до своєї спальні, він відразу пішов до виходу з будинку. Як тільки вийшов із кімнати у якій відбувався конфлікт, почув, що син намагається його наздогнати. При цьому син кричав, що вб`є його. Розуміючи, що син фізично сильніший за нього, проходячи повз кухню, у шафі взяв ніж і пішов до виходу з будинку. Коли перебував у прихожій, бачив, що син намагається до нього наблизитися, а жінкам не вдається його зупинити, і він вже не встигне вибігти у двір, так як у нього хворі ноги і він ледь пересувається. Він встав зі стільця, ліву руку підняв над головою, а праву у якій був ніж виставив перед груддю лезом вперед. Син наблизився до нього з піднятим кулаком, з прискоренням і мабуть не побачивши ножа наскочив на нього. Після цього, він впав на стілець, а син зробив декілька кроків назад, впав на підлогу в коридорі. Умислу вбивати сина у нього не було, взяв до рук ножа лише щоб захиститись від нападу сина, який останнім часом декілька разів його бив. ОСОБА_7 сам напоровся на ніж, який він тримав у правій витягнутій руці на рівні грудної клітини сина. Раніше до правоохоронних органів з приводу спричинення йому тілесних ушкоджень сином не звертався, але син вже не раз підіймав на нього руку.
		Прокурор вважає вину ОСОБА_6 доведеною дослідженими під час судового розгляду доказами в межахч.1 ст. 115 КК України. Вважає, що дії ОСОБА_6 були спрямовані на позбавлення життя потерпілого, в діях якого суспільно небезпечного посягання не було, оскільки дії потерпілого не становили загрози для життя чи здоров`я ОСОБА_6 , тілесних ушкоджень обвинуваченому спричинено не було, в той час, як дії ОСОБА_6 були спрямовані не на припинення конфлікту, а на спричинення смерті потерпілому.
		Разом з тим, вина обвинуваченого ОСОБА_6 в обсязі встановленому судом, в межах висунутого обвинувачення, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, а саме:
		Показаннями потерпілої ОСОБА_4 , яка під час допиту в судовому засіданні показала, що 07.01.2024 р. вони разом з чоловіком, сином, ОСОБА_9 , та її батьками вранці святкували Різдво. Десь о 12.00 год. батьки ОСОБА_10 поїхали до себе додому, а син з ОСОБА_11 пішли до друзів. Близько 17.00 год. син з ОСОБА_11 повернулись додому. Вдома у чоловіка з сином, під час вживання алкогольних напоїв виникла сварка, з якого приводу вона не пам`ятає, раніше між ними вже були сварки, чоловік дорікав сину, що той ніде не працює та не заробляє гроші, а син пригадував йому, як він поводився з ним у дитинстві. Вона з ОСОБА_11 заспокоювала їх. ОСОБА_7 був агресивно налаштований. Чоловік вийшов з кімнати, як їй здалося пішов курити, син - пішов в іншу кімнату лягати спати. Потім десь через 2 хвилини син вийшов зі спальні з криком в бік батька «я тебе вб`ю», ОСОБА_4 пішла за ним та схопила його за халат, який залишився в неї в руках, тримала за труси, але син далі направився в бік виходу з будинку. Що потім сталось не знає, так як не бачила, бо знаходилась позаду сина. Чоловіка спочатку у прихожій не бачила. Потім син повернувся обличчям до неї та одразу впав обличчям донизу, на підлогу в коридорі. Потерпіла зазначила, що раніше не бачила нападів на батька з боку сина. Від ОСОБА_6 чула про те, що син його б`є, коли вона перебуває на роботі. Після того, як ОСОБА_7 помер, обвинувачений залишився мовчки сидіти на стільці в прихожій. Ніж яким було спричинено поранення сину вона побачила після приїзду поліцейських на тумбочці у прихожій. В той день ОСОБА_6 загалом випив десь 0,5 горілки.
		Показаннями свідка ОСОБА_8 , яка повідомила суду, що 07.01.2024 р. вранці вони разом з ОСОБА_12 та її батьками поїхали в гості до ОСОБА_13 та ОСОБА_14 святкувати Різдво. Під час застілля ОСОБА_15 пив горілку, а ОСОБА_16 . Потім десь в обід її батьки поїхали додому, а вони разом з ОСОБА_17 пішли в гості до однокласниці ОСОБА_18 . Десь після обіду, вони зібрались йти до ОСОБА_19 додому, по дорозі зайшли ще в магазин взяли пляшку горілки ОСОБА_20 . Прийшли додому, ще посиділи. ОСОБА_21 в той вечір згадував дитинство, як батько ображав його та мати, виганяв з будинку. Між ним та ОСОБА_6 була сварка. ОСОБА_7 був агресивно налаштований по відношенню до батька. Вона і ОСОБА_4 заспокоювали його. ОСОБА_21 пішов до себе в кімнату, одягнув халат. Потім ОСОБА_21 вийшов у коридор, ОСОБА_14 за ним, а вона позаду них. ОСОБА_15 був у прихожій. ОСОБА_21 заскочивши у прихожу, впав одразу. ОСОБА_15 сидів біля виходу і курив. Момент нанесення удару вона не бачила.
		Показаннями свідка ОСОБА_22 ,яка показала, що 07.01.2024 р., вранці вони разом з чоловіком, дочкою ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пішли святкувати Різдво до батьків ОСОБА_18 . Трішки посиділи та повернулись додому з чоловіком, ОСОБА_23 з ОСОБА_17 залишились у ОСОБА_19 . Про події їй стало відомо зі слів доньки ОСОБА_10 . Свідок одразу побігла до ОСОБА_19 додому, це було близько 18.30 год. ОСОБА_15 сидів на стільці, ОСОБА_14 плакала. Потім приїхали швидка і поліція. 
		Даними картки з первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону, зареєстрованої в інформаційно-телекомунікаційній системі «ІПНП України» ВПД №1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області від 07.01.2024 за № 44 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 20:17 бригадою швидкої медичної допомоги констатовано смерть ОСОБА_7 , 1990 року народження, якому 07.01.2024 р. під час спільного вживання спиртних напоїв та в ході сварки, батько - ОСОБА_6 , 1966 року народження, наніс удар гострим предметом в область грудної клітини, схожим на ніж, від якого ОСОБА_7 помер на місці події ( т.1, а.с.95).
		Даними, які зафіксовані в протоколі огляду місця події від 07 січня 2024 року та фото таблиці до нього, проведеного у проміжок часу з 21. год. 50 хв. до 23 год. 40 хв., в якому зафіксоване місце скоєння кримінального правопорушення, яким є буд. АДРЕСА_1 . Впершій кімнатівід входуу будинок(прихожій)виявлені слідирідини бурогокольору натумбочці,на ножі,який знаходивсяна ній,на ковдріперед двернимотвором ведучім укоридор усередину будинку,розміром 15х17см.(об`єкт3на фототаблиці). Задверним отворомна підлозівиявлено труп ОСОБА_7 та зафіксованонаявні унього тілесніушкодження таобстановка білятрупу тав будинку, вилучені речові докази, в тому числі штик-ніж, загальною довжиною 32 см, довжиною клинка 20 см, довжиною рукоятки 12 см.(т.1, а.с. 101-112).
		Протоколом проведення слідчого експерименту від 06.02.2024 року, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_4 та відеозаписом до нього, під час проведення якого потерпіла повідомила про обставини, які передували подіям скоєння злочину та під час його скоєння. Обставини відображені у протоколі узгоджуються з показами наданими ОСОБА_4 під час судового розгляду та з даними зафіксованими у протоколі огляду місця події (т.1, а.с.152-154).
		Даними зафіксованими у протоколі слідчого експерименту від 06.02.2024 року та фототаблиці до нього, проведеного за участю свідка ОСОБА_8 , під час проведення якого свідок повідомила про обставини, які передували подіям скоєння злочину та під час його скоєння. Обставини відображені у протоколі узгоджуються з показами наданими ОСОБА_8 під час судового розгляду та з даними зафіксованими у протоколі огляду місця події (т.1, а.с.155-160).
		Даними зафіксованими у протоколі слідчого експерименту від 06.02.2024 року та відеозаписом до нього, проведеного за участю обвинуваченого ОСОБА_6 , під час проведення якого обвинувачений надав покази про обставини, які передували подіям скоєння злочину та під час його скоєння. Обставини відображені у протоколі узгоджуються з показами наданими ОСОБА_6 під час судового розгляду та з даними зафіксованими у протоколі огляду місця події та даними судово-медичних експертиз (т.1, а.с.180-182).
		Постановою про визнання і приєднання до справи речових доказів від 08.01.2024 року, якою речі вилучені під час проведення огляду місця події 07.01.2024 року та затримання ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України визнані речовими доказами (т.1, а.с.113).
		Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.01.2024 року, на підставі ч.3 ст. 233 КПК України, надано дозвіл на проведення огляду на території домоволодіння АДРЕСА_1 , який був фактично проведений 07.01.2024 року (т.1, а.с.100). 
		Протоколом затримання ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України, в якому зафіксовано, що фактично обвинуваченого було затримано 07.01.2024 року о 23год. 45 хв. та під час його обшуку в приміщенні відділу поліції було вилучено його одяг в який він був одягнутий під час вказаних подій (т. 1, а.с. 175-179).
		Даними,які зазначенів картцівиїзду швидкоїмедичної допомогиза №34від 07.01.2024року,а саме,що викликбуло здійсненона адресу:АДРЕСА_1 , та час виявлення співробітниками швидкої трупа ОСОБА_7 (т.1, а.с.162).
		Висновком експерта № 12-17-31-Чт/24 від 24.02.2024,згідно якого потерпілому ОСОБА_7 були спричинені наступні тілесні ушкодження: у вигляді проникаючого колото- різаного поранення грудної клітини з наявністю рани на лівій половині грудної клітки по середньо-ключичній лінії в області 4 міжребер`я, рановий канал якої направлений спереду назад зліва направо в горизонтальній площі, з ушкодженням походу ранового каналу лівої легені і серця, що супроводжувалось кровотечою в ліву плевральну порожнину (500 мл рідкої крові і 450 гр. згортків крові) і навколосерцеву сорочку (510 мл рідкої крові і 440 гр. згортків крові); садно в області спинки носу.
		Вищевказані ушкодження утворились: колото-різана рана від дії однобічно гострого плоского гострокінцевого колючо-ріжучого предмета з обушком П-подібного поперечного перетину з помірно вираженими ребрами; садно від дії тупого твердого предмета по механізму тертя, та могли бути отримані безпосередньо перед настанням смерті. Індивідуальні властивості предметів в ушкодженнях не відобразилися.
		Причиною смерті ОСОБА_7 стала гостра масивна крововтрата, що розвинулась внаслідок проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки по середньо-ключичній лінії в області 4 міжребер`я з ушкодженням по ходу ранового каналу лівої легені і серця.
		При судово-медичному дослідженні зразка рідкої крові від трупа ОСОБА_7 встановлено, що кров групи 0 з ізогемаглютинінами анті-А. і анті-В.
		В крові ОСОБА_7 виявлено етиловий спирт в кількості 4,04 проміле (т.1, а.с. 117-119).
		Висновком судово медичного експерта №12-23-3-31-Чт/24 від 27.02.2024 р., згідно якого, ушкодження встановлені при судово-медичній експертизі № 12-17-31-Чт/24 від 24.02.2024 р. трупа ОСОБА_7 , відповідають даним, отриманим в ході проведення слідчого експерименту від 06.02.2024 р. за участю ОСОБА_6 , а саме не суперечать наявним судово-медичним даним по механізму спричинення проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітини (т.1, а.с.120-123).
		Висновком експерта №12-23-2-31-Чт/24від 27.02.2024р. згідноякого рана утворилася від дії однобічно гострого плоского гострокінцевого колючо-ріжучого предмета з обушком П-подібного поперечного перетину з помірно вираженими ребрами та могло бути отримане клинком ножа наданого на судово-медичну експертизу, як речовий доказ (т.1, а.с. 124-127).
		Висновком судово-медичного експертиза №12-14-1-Ч/24 від 27.02.2024, яким встановлено, що у ОСОБА_6 будь-яких тілесних ушкоджень не встановлено (т.1, а.с.130).
		Висновком судово-цитологічної експертизи № 15-12/30-Дм/2024 від 26.01.2024 р. відповідно до якого на клинку ножа схожого на штик-ніж, вилученого під час огляду місця події 07.01.2024 р. знайдені сліди крові людини, які могли відбутися від будь-якої людини з даною груповою приналежністю, в тому числі як від потерпілого ОСОБА_7 , так і ОСОБА_6 за умови наявності у нього зовнішньої кровотечі на момент скоєння злочину (т.1, а.с. 133-136).
		Висновком судово-імунологічної експертизи №14/97-ДМ/24 від 20.01.2024 р. відповідно до якого на правій та лівій калошах підозрюваного ОСОБА_6 , знайдена кров людини, походження її від ОСОБА_7 не виключається. Крім того, не можна виключити домішку крові підозрюваного ОСОБА_6 при наявності у нього тілесних ушкоджень, що супроводжувались зовнішньою кровотечою на момент скоєння злочину(т.1, а.с.137-139).
		Висновками судово-імунологічних експертиз: №14/94-ДМ/24 від 20.01.2024, №14/933-ДМ/24 від 18.01.2024, №14/92-Дм/24 від 18.01.2024 відповідно до яких в змиві з підлоги в коридорі, на ватну паличку на місці знаходження трупа ОСОБА_7 , в змиві з дверцят тумбочки, на папері, в який було упаковано змив з килиму коридору (прихожої) виявлена кров людини, походження якої від потерпілого ОСОБА_7 не виключається. (т.1, а.с.140-142;143-144;145-146).
		Висновком щодо медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння від 08.01.2024 р. відповідно до якого ОСОБА_6 перебував у стані алкогольного сп`яніння ( т.1, а.с.173).
		Відповідно довисновку судово-психіатричногоексперта №53від 29.01.2024року, ОСОБА_6  на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними.
		У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_6 перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (т.1, а.с.147-149).
		Суд не може погодитися з доводами досудового слідства щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.1 ст.115КК України, як умисне вбивство. 
		Висновки досудового слідства спростовуються дослідженими під час судового розгляду доказами.
		Так, обвинувачений не заперечує, що між ним та сином ОСОБА_7 , з яким у нього під час перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння виникали конфлікти, які іноді закінчувалися його побиттям, 07 січня 2024 року після 17.00 год., під час спільного вживання спиртних напоїв виник конфлікт. Конфлікт намагалися припинити ОСОБА_4 та ОСОБА_8 . ОСОБА_7 не заспокоювався, висловлював на його адресу погрози вбивством, намагався наблизитися до нього для побиття. Він дійсно, оцінивши погрозу його вбивства як реальну, з метою самозахисту взяв на кухні ніж. Однак з ножем пішов не у бік сина, а у бік виходу з будинку. Однак, оскільки розумів, що син вирветься від утримуючих його ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , оскільки був фізично сильнішим за них, і він не встигне вибігти з будинку, вирішив очікувати сина у прихожій. Побачивши, що син наближається до нього встав зі стільця, та з метою самозахисту лівою рукою прикрив свою голову, а праву руку, у якій був ніж виставив перед собою на рівні грудної клітини ОСОБА_7 . Після того, як ОСОБА_7 від спричиненого поранення впав, він ніяких дій спрямованих на подальше нанесення йому тілесних ушкоджень не вчиняв. На протязі досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_6 надавав стабільні та послідовні показання. У тому числі і про те, що вбивати сина не хотів, смерть сина настала від його дій, які він вчинив з метою самозахисту. Він сподівався, що ОСОБА_7 побачивши у нього ніж припинить своє протиправне посягання на його життя. 
		Потерпіла ОСОБА_4 підтвердила, обставини взаємовідносин на які посилався обвинувачений, які були між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та передували обставинам вчинення злочину. Також підтвердила показання обвинуваченого, щодо подій які мали місце 07 січня 2024 року. 
		Показання свідка ОСОБА_8 , в частині подій які безпосередньо передували спричиненню тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , також узгоджуються з показами обвинуваченого.
		Крім того, показання обвинуваченого в частині механізму спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, узгоджуються з даними отриманими під час проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 № 12-17-31-Чт/24 від 24.02.2024. та судово- медичної експертизи №12-23-3-31-Чт/24 від 27.02.2024 р., згідно якої, ушкодження встановлені при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 № 12-17-31-Чт/24 від 24.02.2024., відповідають даним, отриманим в ході проведення слідчого експерименту від 06.02.2024 р. за участю ОСОБА_6 , а саме не суперечать наявним судово-медичним даним по механізму спричинення проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки ОСОБА_7 .
		Надаючи оцінку доводам сторони обвинувачення та сторони захисту, з врахуванням встановлених обставин справи в судовому засіданні, суд вважає такою, що не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.1 ст.115 КК України, також і з огляду на нижченаведене.
		Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом (ст. 2 КК України).
		Відповідно до ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто незобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
		Європейський суд з прав людини у п. 40 рішення у справі № 34006/06 від 25 лютого 2016 року «Зякун проти України», п. 54 рішення у справі № 75520/01 від 06 грудня 2007 року «Козинець проти України» зазначив, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.
		Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Об`єктивна сторона вбивства характеризується: 1) діянням у вигляді посягання на життя іншої людини; 2) наслідком у вигляді смерті людини; 3) причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідком.
		Із суб`єктивної сторони вбивство може бути умисним (статті 115, 118 КК) або необережним (ст. 119 КК).
		Правильна кваліфікація умисного вбивства припускає ретельне дослідження мотиву та мети вчинення злочину. Так, виходячи з мотиву та мети, в деяких випадках здійснюють розмежування видів умисного вбивства при обтяжуючих обставинах, відмежування кваліфікованого вбивства від простого вбивства та вбивства при пом`якшуючих обставинах. Урахування мотиву та мети сприяє правильному визначенню ступеня суспільної небезпечності вчиненого вбивства й індивідуалізації покарання.
		Частина 1 ст. 115 КК України, передбачає відповідальність за вбивство без обтяжуючих та пом`якшуючих обставин (так зване просте умисне вбивство). Ця норма застосовується у випадках, коли умисне вбивство не містить ознак, передбачених ч. 2 ст. 115 КК України та статтями 116, 118 КК України. Необхідно ретельно дослідити усі обставини умисного вбивства для того, щоб жодна обтяжуюча або пом`якшуюча його ознака не залишалася нез`ясованою. І лише в разі відсутності таких ознак можлива кваліфікація за ч. 1 ст. 115 КК України.
		Вбивство при перевищенні меж необхідної оборони не виключає кримінальної відповідальності, пом`якшуючи її. Підставою для пом`якшення відповідальності в цих випадках є прагнення винної особи захиститися від суспільно небезпечного посягання особи, захистити суспільні чи державні інтереси. Винний тут діє, як правило, у стані душевного хвилювання, викликаного злочинною поведінкою потерпілого, що позбавляє його можливості достатньою мірою контролювати свої дії.
		Об`єктивна сторона характеризується: 1) діями, спрямованими на позбавлення життя іншої людини; 2) наслідками у вигляді смерті людини; 3) причинним зв`язком між зазначеним діянням та наслідком; 4) певною обстановкою вчинення злочину.
		Умисне вбивство, передбачене ст. 118 КК України, може бути вчинене за умови наявності необхідної оборони, передбаченої ст. 36 КК.
		Із суб`єктивної сторони вбивство при перевищенні меж необхідної оборони вчиняється лише умисно.
		Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст.115 КК, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 цього Кодексу, є мотив діяння, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони.
		Стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди.
		При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
		До того ж, стан необхідної оборони існує протягом суспільного небезпечного посягання, яке має початковий і кінцевий момент, а також лише за умови необхідності негайного відвернення або припинення такого посягання. Необхідність негайного відвернення або припинення суспільного небезпечного посягання виникає там і тоді, де і коли зволікання з боку того, хто обороняється, в заподіянні шкоди посягаючому, загрожує негайною і невідворотною шкодою для правоохоронюваних інтересів (правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.07.2022 у справі №496/1486/18).
		Для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання (Постанова Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 544/73/20).
		Закріплене в ст. 36 КК України право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (частина третя ст. 27 Конституції України).
		Згідно із ч.1 ст.36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади (ч.2 ст.36 КК України).
		Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 КК України (ч.3 ст.36 КК України).
		До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
		Під тяжкою шкодою при перевищенні меж необхідної оборони слід розуміти смерть особи або заподіяння їй тяжкого тілесного ушкодження. Невідповідність тяжкої шкоди, заподіяної тому, хто посягає, небезпечності посягання або обстановці захисту слід визнавати явною тоді, коли це з урахуванням обставин справи є очевидним для кожної людини, а отже і для того, хто обороняється (Постанова Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 591/9618/13).
		Суд звертає особливу увагу на те, що досліджені у судовому засіданні докази, об`єктивно свідчать про те, що потерпілий ОСОБА_7 під час подій, які безпосередньо передували, спричиненню йому поранення, а також своєю попередньою поведінкою по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_6 створив у останнього уяву про реальну загрозу для його життя та здоров`я, тобто суспільно-небезпечне посягання досягло такого рівня, який, відповідно до статті 36 КК, давав обвинуваченому право оборонятися від нього.
		Проаналізувавши встановлені обставини події, зважаючи на протиправну та агресивну поведінку ОСОБА_7 , який був значно молодшим, більш фізично розвинутим за обвинуваченого, обставини, які передували події, розвиток подій безпосередньо під час конфлікту, характер небезпеки, що загрожував обвинуваченому, який перебував в емоційно напруженому стані, поведінку останнього під час конфлікту та після події, суд дійшов переконання, що ОСОБА_6 сприймаючи загрозу вбивства як реальну, тримаючи у свої правій руці ніж на рівні грудної клітини ОСОБА_7 і розуміючи, що той може наскочити на ніж, діяв з метою заподіяння шкоди життю та здоров`ю потерпілого з мотивів захисту свого життя та здоров`я від суспільно небезпечного посягання з боку останнього та припинення його протиправної поведінки, так як в обстановці, яка склалася у нього виникла реальна необхідність захищатися, тобто обвинувачений діяв у стані необхідної оборони.
		Разом з тим, беручи до уваги те, що потерпілий ОСОБА_7 не тримав у руках будь-якої зброї або предметів, якими міг би нанести удари обвинуваченому, зважаючи на знаряддя та застосований засіб захисту, характер та локалізацію нанесеного тілесного ушкодження (ураження життєво важливих органів), суд переконаний, що заподіяння потерпілому шкоди у вигляді позбавлення життя за даних конкретних обставин справи не в повній мірі відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту, тобто обвинувачений перевищив межі, необхідні для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, а тому його дії мають бути кваліфіковані за статтею 118 КК України.
		Жодних достатніх доказів наявності у ОСОБА_6 прямого умислу та мотиву на вчинення саме злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України, стороною обвинувачення не надано, а доводи прокурора не відповідають фактичним обставинам справи.
		З урахуванням викладеного суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 , охоплюються диспозицією складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.118КК України - умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони та кваліфікує його дії за вказаною статтею.
		Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, працює без офіційного працевлаштування, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. 
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 66 КК України, судом не встановлено. 
		Згідно ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання судом визнається скоєння кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, вчинення кримінального правопорушення, щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах.
		Призначаючи покарання обвинуваченому за скоєне, суд керується нормами ч. 2 ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
		Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		При вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 за ст. 118 КК України, суд враховує, характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного, дані про особу обвинуваченого, думу прокурора, думку потерпілої, яка просила призначити обвинуваченому покарання не пов`язане з позбавлення волі та вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Підстав для застосування статей 69, 75 КК України судом не встановлено.
		Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, справедливим і співмірним вчиненому кримінальному правопорушенню.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Судові витрати по справі відсутні.
		Питання щодо речових доказів вирішується у відповідності з положеннями ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
		у х в а л и в:
		ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
		До набрання вироком законної сили, запобіжний захід обраний ОСОБА_6 , у виді тримання під вартою - залишити без змін.
		Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з 07 січня 2024 року, з дня його затримання.
		Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 січня 2024 року, після набрання вироком законної сили - скасувати.
		 
		 
		 
		Речові докази: предмет схожийна штик-ніж,зі слідамиРБК;змив РБКз поверхнідверцят тумбочкина аплікаторз бавовняноюповерхнею;змив РБКз килимукоридору нааплікатор збавовняною поверхнею;змив РБКз підлогикоридору намісці виявленнятрупу нааплікатор збавовняною поверхнею;кофту чорногокольору зтканини знаписом жовтогокольору «Wagner»;підштаники чорногокольору зтканини;калоші гумовічорного кольору;змиви зправої талівої руки ОСОБА_6 після набрання вироком законної сили - знищити. 
		Копію вироку вручити прокурору і обвинуваченому негайно після його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через районний суд, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. 
		 
		Головуючий суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...